Точність геометричних параметрів у будівництві визначають функціональними та технологічними допусками.

Функціональний - регламентує точність зібраної конструкції за умов забезпечення її функціональних потреб.

Технологічний - встановлює точність виконання окремого технологічного процесу.

Величина технологічного допуску обчис. за формулою:

? = iK,

і- одиниця допуску;

К- коефіцієнт точності

Одиниця допуску і залежить від розміру параметрів, виду його дефекту, методів виконання геодезичних робіт.

Коефіцієнт К встановлює число одиниць допуску і в даному класі точності.

1. Допуски виготовлення.

Згідно із ГОСТ 21779-82 основними дефектами елементів будівельних конструкцій є:

спотворення лінійних розмірів;

відхилення від прямолінійності поверхні;

відхилення від площини (овальність);

спотворення перпендикулярності поверхонь;

перекіс (нерівність діагоналей).

Одиницю допуску на виготовлення обчислюють за фор-лою:

і=б (0,8+0,001vL)( vL+25 +0,01vL),

L- розмір елемента

б - коефіцієнт,що залежить від виду дефекту.

2.Допуски геодезичних розмічувальних робіт:

а) розмічування точок і осей у плані;

б) передача точок і осей по вертикалі;

в)розмічування створних точок;

г) розмічування висотних позначок на відстані L;

д) передача висотних позначок по вертикалі;

е) розмічування взаємно перпендикулярних осей.

Одиницю допуску обчислюють за фор-лою:

і = б* L

б - коефіцієнт,що залежить від виду розмічувальних робіт

L- довжина (або висота Н) розмічування (передачі) м.

3.Допуски будівельно-монтажних робіт:

1) на суміщення орієнтирів;

2) на симетричність взаємного встановлення вихідного і монтажного елементів.

Одиниця допуску і визначається за формулою:

і=б (0,8+0,001vL)( vL+25 +0,01vL),

Величина допуску: ? = iK.

4.Норми точності виконання геодезичних розмічувальних робіт у період будівництва.

Точність геодезичних розмічувальних робіт встановлюється в залежності від кількості етапів, висоти споруд та їх конструкцій, способів виконаних з'єднань, сполучень і вузлів згідно з будівельними нормами і правилами СНиП 3.01.03.

Планова і висотна основа для розбивки будівель і споруд

Перенесення в натуру проектів інженерних споруд здійснюється від пунктів геодезичної основи.

Розбивку споруд у плані виконують від пунктів планової геодезичної основи, а вертикальну -від пунктів висотної геодезичної основи. Планову геодезичну основу можна створити методами тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, теодолітних ходів та ін.

Висотну основу створюють методом геометричного нівелювання, закладаючи на буд майданчиках репери та марки.

При будівництві великих промислових комплексів геодезичну основу створюють у вигляді будівельних сіток.

При спорудженні мостів створюють мостову тріангуляцію.

При трасуванні залізниць, доріг, ліній електропередач. Трубопроводів та ін. робочою геодезичною основою є теодолітно- нівелірні ходи.

Послідовність виконання геодезичних розбивних робіт

Розрізняють основні і детальні геодезичні розбивні роботи.

Основні роботи полягають у визначенні на місцевості положення головних осей споруди. Основні розбивки виконують від пунктів планової геодезичної основи, побудованої в районі зведення інженерної споруди.

Детальні розбивні роботи полягають у визначенні на місцевості положення тих або інших частин інженерної споруди. Детальні розбивні роботи виконують від заздалегідь перенесених у натуру головних осей споруди.

Основні і деякі детальні розбивки передують будівельним роботам. Решту детальних розбивних робіт виконують одночасно з будівельними.

Розбивку споруди виконують у плані і по висоті.

Розбивні геодезичні роботи виконують на основі попередньо складених проектних матеріалів розбивних креслень. На них показують відстані від точок основи до проектних точок, кути повороту, відмітки голових точок, координати тощо.

Зразок розбивного креслення запроектованої будівлі:

Методи одержання даних для виносу проекту в натуру

Графічний метод полягає в тому, що положення окремих точок і кутів будівель, довжин ліній і напрямів визначають по плану за допомогою масштабної лінійки і транспортира.

Цей метод використовують при розбивці другорядних, тимчасових споруд (складів, тимчасових ліній електропостачання, води). Метод найпростіший, але не точний.

Аналітичний використовують при розбивці капітальних споруд (головні цехи, школи та ін.).Метод найточніший.

Графоаналітичний метод полягає у сполученні аналітичного і графічного методу. Його вигідно застосовувати при розробленні генеральних планів промислових підприємств, які підлягають реконструкції.

Обернена геодезична задача

Суть: по заданих координатах двох точок визначити дирекційний кут та довжину горизонтальної лінії, що з'єднує ці дві точки.

?х, ?у -прирости координат

Формули 1 і 2 є рішенням ОГЗ. Якщо напрямок лінії знаходиться у II,III,IV чвертях, то замість значення дирекційного кута визначається румб, а потім через нього - дирекційний кут.

Напрям лінії визначається по координатам і знакам приростів координат.

Перенесення на місцевість горизонтальних кутів

При перенесенні в натуру горизонтальних кутів на місцевості задають одну з його сторін і вершину. Задача по перенесення в натуру горизонтального кута знаходиться до відшукування другої сторони кута.

Послідовність побудови кута:

1) Теодоліт встановлюють у вершині кута А і орієнтують його по зазначеній на місцевості одній з його сторін (А-В)

2) При закріпленому лімбі, повертаючи алідаду, відкладають задану величину кута і фіксують на місцевості другу його сторону (т.С). Відкладають кут двічі- при КП і КЛ



Перенесення на місцевість довжин ліній

Перенесення на місцевість довжин ліній зводиться до відкладання на місцевості відрізка, довжину горизонтального прокладання якого задано, наприклад, з генплану.

У довжину горизонтального прокладання відрізка вводять поправки на компарування, температуру і за приведення до горизонту. Після цього обчислюють фактичну довжину лінії L_факт.

Обчислену довжину L_факт відкладають рулеткою по лінії схилу місцевості і отримують кінцеву точку відкладеної довжини.

Якщо кут нахилу лінії менше 30є, то поправку за нахил лінії до горизонту не вводять.

Перенесення точок із заданої відміткою

Перенесення в натуру відмітки точки полягає у відшукуванні на поверхні Землі (під нею або над нею) точки, відмітка якої задано проектом.

Положення цієї точки в плані вважають відомим.

У натуру відмітки точок переносять методом геометричного, тригонометричного або гідростатичного нівелювання.

Розглянемо метод перенесення в натуру відмітки точки за допомогою нівеліра і двох рейок. Це виконують від пункту висотної геодезичної основи (репера або марки), закладених на буд майданчику.

Порядок роботи:

1) Нівелір встановлюють між репером і об'єктом, на який треба передати відмітку;

2) Беруть відлік по рейці, встановленій на репері - а, в мм;

3) Обчислюють горизонт інструменту ГІ

ГІ= Н_RP+а

4) Обчислюють відлік в по передній рейці, який повинен бути при цьому горизонті на рейці, встановленій на відмітці запроектованої точки.

в= ГІ- Н_в

Н_в- відмітка точки, взятої з проекту

5) Піднімаючи або опускаючи рейку, суміщають середню нитку нівеліра з відліком в. П'ятка рейки при цьому співпаде з точкою В, з відміткою Н_в, яку фіксують фарбою або цвяхом.

Розбивка ліній заданого нахилу

Порядок роботи:

1. На місцевості визначають початок і кінець лінії (точки А і В), позначають точки а₁, а₂, а₃ кілочками або стовпчиками;

2. Обчислюють відмітку точки В за формулою:

Н_в= Н_А+/- і_АВ* l_АВ;

3. Виносять відмітки точок А і В на місцевість

4. В т.А ставлять нівелір і вимірюють висоту інструмента С;

5. Обертаючи підйомний гвинт нівеліра,установлений у напрямі АВ, наводять середню нитку сітки на відлік по рейці, установлений на т.В, який дорівнює С;

6. В точках а₁, а₂, а₃ забивають кілочки так, щоб відліки по рейках, поставлені на кілочках, дорівнювали висоті інструмента С.

Способи розбивки споруд у плані

Розбивку споруд у плані можна виконати різними способами:

- полярним

- лінійної засічки

- прямої кутової засічки

- створної засічки

- мікротріангуляції

- полігонометрії

- прямокутних координат

Полярним способом користуються тоді, коли розбивні роботи проводять на відкритій місцевості і коли можна зробити безпосередні проміри від точок основи розбивки до точок споруди.

Полярний спосіб

Спосіб лінійної засічки застосовують на відкритій місцевості, якщо відстань від пунктів основи розбивки до проектних точок не перевищує довжини мірного приладу- рулетки, мірної стрічки.

Спосіб кутової засічки полягає у тому, що положення т.С на місцевості визначають перенесенням в натуру двох кутів в₁ і в₂, кожний з яких складений напрямом на точку С і лінією основи розбивки.

Спосіб прямокутних координат застосовують при розбивці багатьох точок, розміщених поблизу ліній основи розбивки,особливо, якщо вісь побудови паралельна лінії розбивки.

Поняття про вертикальне планування

Суть ВП полягає у перетворенні природного рельєфу місцевості (будмайданчика), тобто в приведенні його до виду, зручного для експлуатації будівель і споруд.

У задачу ВП входить відведення поверхневої води з будівельного майданчика і виконання мінімального обсягу робіт.

ВП складється з:

1) проекту вертикального планування;

2) земляних робіт при перетворенні природного рельєфу у штучний

завдання ВП вирішують за допомогою складання картограми земельних робіт, яка є графічним зображенням розміщення насипів і виїмок. Картограма земляних мас використовується для переміщення земляних мас, а також для виносу в натуру проектних площин ВП.

ГІ= Н_RP+a_Rp

Фактичні відмітки:

Н₁= ГІ- а₁

Н_ПЛ= (?Н₁+2? Н₂+3? Н₃+4? Н₄)/ 4n

h₁ = Н_ПЛ- Н₁

Х =( h₁/ h₁* h₂)*d

Розділ 3 Геодезичні роботи у період будівництва підземної частини (нульового циклу) будівель і споруд

геодезія місцевість теодоліт будівництво

Закріплення основних осей споруд

Геодезичний проект (або креслення розбивки) переносять у натуру по осях споруди. Головні осі споруди закріплюють у натурі двома-чотирма осьовими точками. При виконанні земельних робіт при розкритті котлованів осьові точки будуть знищені. Тому, щоб їх зберегти всього терміну будівництва, їх виносять за межі земельних робіт і закріплюють за допомогою обгородження або створних знаків. Будівельні огородження бувають суцільні,, по периметру котловану, і несу цільні, у вигляді окремих лавок.

Обгородження розміщують паралельно граням котловану на відстані 3 - 5 м так, щоб не створювати перешкод для руху кранів, техніки у період будівництва.

Закріплення осей за допомогою обгородження

Розбивку починають з винесення основних осей споруди. Теодоліт установлюють в одній з вихідних, наприклад, т. А, центрують, зорову трубу наводять на т. В. При цьому положенні труби теодоліта на дальній стороні обгородження ставлять т. В? і закріплюють її цвяхом. Перевівши трубу через зеніт, закріплюють т. А?. Повернувши теодоліт на 90?, закріплюють точки А?. Таким самим способом переносять і закріплюють т. «С» і «D». Після винесення на обгородження основних і допоміжних осей проводять контрольні вимірювання відстаней між сусідніми осями.

Осі на обгородженні фіксують цвяхом, олійною фарбою, надрізом. Особливо важливі осі додатково закріплюють ґрунтовими знаками (залізобетонними стовпчиками).

Якщо конфігурація споруди проста і термін будівництва невеликий, то осі можна закріплювати створними знаками - шматками арматури, труб, бетонними стовпчиками та ін.

Закріплення осей створними знаками

Створні знаки закріплюють на певних відстанях від осьових точок. Якщо в створі знаходиться капітальна споруда (стовп, дерево), то вісь можна закріпити фарбою - рискою, цвяхом тощо.

Закріплення осей використовується для контролю при розробці котлованів і траншей.

Геодезичні розбивки при розробці котлованів

Для розбивки граней котлованів в натурі користаються основними і допоміжними осями, закріпленими на обгородженні або створними знаками.

При розробці котловану для побудови фундаментів Перекоп дна не допускається. В цьому випадку треба не добирати до проектної позначки підошви фундаменту до 10 - 25 см з наступною зачисткою ґрунту перед закладкою фундаменту.

За весь час розробки котловану виконують побіжний контроль виїмки ґрунту за допомогою нівеліра і 3-х - 4-х метрових рейок (глибина до 1,5 - 2,5 м).

При глибоких котлованах, траншеях, кар'єрах для контролю зачистки дна завчасно закладають репер на дні котлована, на який передають позначку.

а) глибина до 3-х метрів

Перевірка позначки дна котловану

Порядок роботи:

1) ставлять нівелір між репером і котлованом, беруть відлік по рейці а, яка стоїть на репері;

2) ставлять рейку на дно котловану в потрібних місцях, і беруть відліки b, в мм;

3) обчислюють горизонт інструмента:

ГІ = НRP + а;

4) через горизонт інструмента (ГІ) обчислюють фактичну позначку для котлована - Нф. котл.:

Нф.котл. = ГІ - b;

4) підраховані позначки для котлована - Нф. котл. - звіряють з проектною позначкою, взяту з проекту, і визначають величину недокосу або перекопу (що не бажано).

б) глибина котловану більше 3-х метрів. Щоб передати позначку на дно котлована глибиною більше 3-х метрів, потрібно або прокласти нівелірний хід по в'їздній траншеї, або за допомогою підвісної рулетки.

Передача позначки на дно глибокого котловану

В котловані закладають тимчасовий робочий репер, на який і передають позначку з постійного репера, закладеного за межами об'єкта.

Нроб. репера = НRP + a1 - b1 + a2 - b2.

Перенесення осей на дно котлована

Осі, які закріплені створними знаками або на огорожі, переносять на дно перевіреного та прийнятого котлована по акту за допомогою сталевих струн, висків або теодоліта

Для перенесення осей за допомогою сталевих струн між мітками на огорожі натягують струни вздовж головних осей будівлі, точки перетину струн проектують за допомогою виска на дно котлована.

Точки проекції закріплюють шматками арматури, кілочками та ін. Для контролю виконують вимірювання рулеткою відстані між проектними точками. Ці відстані порівнюють з проектними, і в разі потреби вводять поправки, переміщуючи кілочки. Перпендикулярність сторін чотирикутника перевіряють вимірюванням діагоналей.

Перенесення осей на дно котлована

Порядок роботи:

1. Становлять теодоліт на створний знак Аґ, наводять на створний знак Вґ.

2. Від створеного знаку Аґ рулеткою відміряють відстань 10,0 м до осі споруди, підвішують висок до рулетки і по команді виконавця виводять його на лінію візирування, проектуючи вісь споруди на дно котлована. Осі закріплюють кілочками або шматками арматури. Перенесені осі контролюють вимірюваннями відстаней між сусідніми осями.

Виконавча зйомка котлованів

Розміри котлованів визначають промірами рулеткою від осей, які закріплюються шматками арматури на дні котлована після перенесення з обгородження або створних знаків, з врахуванням деякого запасу, до нижніх граней котловану. В разі потреби розміри розміри котлована виправляють бульдозерами, ескаваторами. Позначки для котлована перевіряють нівелюванням. Нівелювання виконують методом поперечників по всій площині котлована, ставлячи рейку ерез 3 - 5 м (визначає майстер). Обчислюють позначки дна котлована через горизонт інструмента (ГІ):

ГІ = НRP + a

H1 котл. = ГІ - b1

Н2 котл. = ГІ - b2 і т.д.

Порівнюючи фактичні позначки для котловані з проектними, визначають глибину недокосу або перекопу в кожній рейковій точці. Перекоп недопустимий - Перекоп компенсується бетоном, що веде до перевитрат матеріалів і коштів.

Схему котлована з осями, на якій показані розміри і фактичні позначки, величини перекопу або недокосу, прикладають до акту прийомки об'єкта.

Розбивні роботи при спорудженні монолітних і збірних фундаментів

До геодезичних робіт при спорудженні фундаментів приступають після остаточної прийомки котлована по акту.

Детальні осі розбивають від основних точок споруди (точки перетину основних осей) за допомогою рулетки. Орієнтуючись на закріплені осі, ставлять щити опалупки на проектних відстанях - m і n. На підкладки (шматки цегли або острівці бетону) кладуть арматурні сітки. За допомогою нівеліра від робочого репера в котловані виносять проектних рівень верха фундаменту. Цей рівень фіксують на щитках опалубки цвяхами, фарбою або ін. По цих мітках після ущільнення вібраторами бетону рівень загладжують з точністю до 1 см.

Для зручності передачі позначки верха фундаменту робочий репер забивають на позначці верха фундаменту, що виключає допоміжні розрахунки і дії.

Спорудження стрічкового монолітного фундаменту

Винесення осей на фундаменти

Осі на фундаменти (верхню половину) переносять за допомогою сталевих струн або теодоліта так само, як і при перенесені осей на дно котлована.

Осі закріплюють на фундаменті фарбою. Допоміжні осі розбивають від основних за допомогою сталевих рулеток (див. схему перенесення осей на дно котлована).

Виконавчі зйомки планового і висотного положення фундаментів

Виконавчі схеми складають після перенесення осей на фундаменти і зняття щитів опалубки.

В різних місцях фундаментів рулеткою роблять виміри відстаней від основних осей до зовнішніх граней фундаментів. Дані вимірів і проектні відстані наносять на схему фундаментів. Аналізуючи і порівнюючи фактичні дані з проектними, визначають відхилення зробленого фундаменту від проектного.

На основі проведеного аналізу вирішують про допустимість відхилень від проекту. Виконавча схема додається до акту прийомки фундаментів.

Виконавча схема фундаменту

По результатах нівелювання верха фундаментів визначають відхилення позначок фундаменту від проектних.

Фактичні і проектні позначки також наносять на виконавчу схему. Відхилення фактичних позначок від проектних допускається в межах ±1 см.

Монтажний горизонт - це умовна площина, яка проходить через нижній рівень основи будівельних елементів конструкцій.

Геодезичні роботи при спорудженні надземної частини будівель і споруд

Після закінчення монтажу стін підвалу та цоколя нівелюванням верхньої площини ряду блоків цоколя через кожні 3 - 5 м визначають позначки площин по осях стін. У випадку негоризонтальності цієї площини і неспівпадання з проектним горизонтом її вирівнюють, змінюючи товщину підстиляючого шару під елементами перекриття над підвалом. Потім знову повторюють контрольне нівелювання і приступають до монтажу плит перекриття.

Кінцевою стадією геодезичних розбивок при роботах нульового циклу є винесення осей -- головних або основних -- споруди та нульового горизонту на цоколь споруди. Осі на плити перекриття цоколя переносять з обгородження або створних знаків за допомогою сталевих струн, висків або теодоліта (що найкраще). Сліди проекції осей на збудованому цоколі будівлі замальовують тонкими рисками, нанесеними помітною водостійкою фарбою.

Нанесення розбивної основи на вихідний горизонт

Другорядні або допоміжні осі розбивають сталевою рулеткою від основних осей рулеткою. Щоб зберегти розбивні осі і мати змогу їх перенести на вищі монтажні горизонти 2-го, 3-го і т.д. поверхів, їх наносять також на зовнішні стіни цоколя (див. рис. 53).

Винесення нульового горизонту на цокольну частину будівлі виконують звичайними методами нівелювання через горизонт інструмента і розрахунку висоти по рейці, підставленій в проектній точці.

Так як горизонт чистої підлоги 1-го поверху розташований завжди вище цоколя і перекриття над підвалом на 8 - 10 см, то на зовнішню стіну виносять умовний горизонт, який нижче нульового горизонту десь на 30 - 50 см.

Нанесені основні осі і умовний горизонт є розбивною основою - плановою і висотною -- для будівництва надземної частини споруди.

По завершенні робіт нульового циклу виконують виконавчу зйомку і складають виконавчу масштабну схему, на якій показують положення всіх осей будівлі, винесених на цоколь, дійсні відстані між цими осями і фактичні позначки поверхні покриття над підвалом.

Передача осей на монтажний горизонт

Розбивні осі передають 2 методами:

метод похилого проектування;

метод вертикального проектування (механічного і оптичного).

При методі похилого проектування проекційною вертикальною площиною є колімаційна площина теодоліта, яку встановлюють в продовженому створі закріплених осей (створними знаками, наприклад).

Осі закріплюють за межами споруди не менш ніж 2 створними знаками: один знак в землі (т. А), другий -- на стіні цоколя (т. А').

Теодоліт ставиться на створний знак А, візирується на риску А'.

Цим колімаційна площина теодоліта суміщується з вертикальною площиною проектування.

Для фіксації сліду цієї площини на відповідному монтажному горизонті наводять перехрестя сітки ниток на рівні монтажного горизонту і відмічають слід колімаційної площини світлою фарбою, частіше червоною.

Для усунення похибки проектування виконують двічі - при "КП" і "КЛ". Фіксують середнє з двох положень кругів сліду (т.A)

Передача позначок на монтажні горизонти

Висотною основою на монтажному горизонті є робочі репери, позначки яких одержують від реперів, що розташовані на вихідному горизонті.

Позначки на монтажний горизонт передають за допомогою двох нівелірів і рулетки. Потрібна позначка Нм.г. буде:

НМ.Г. = НRP + a1 + (a2 - b1) - b2.

Робочими реперами на монтажному горизонті можуть бути закладні деталі в конструкціях, а також спеціально закріплені на конструкціях металеві штирі, пластини тощо.

Передача позначки на монтажний горизонт

Після завершення робіт по створенню планової і висотної геодезичної основи складають виконавчу схему для кожного монтажного горизонту.

Геодезичні роботи при монтажі колон

Найбільш розповсюдженим збірним фундаментним блоком є блок стаканного типу. Геометричні розміри стакану перевіряють за допомогою рулетки.

Перед установкою колони дно стакана нівелюють і визначають товщину бетонної суміші, яку підливають в стакан. Оскільки колони можуть бути виготовлені з відхиленням від проектної довжини, то позначку дна стакана звичайно занижують на 50 - 60 мм.

Низ колони на проектну позначку ставлять з урахуванням підливки бетонної суміші в стакан.

Перед монтажем колон обов'язково контролюють планове і висотне положення фундаментів.

Плановий контроль полягає в нанесенні на фундаменти поздовжних та поперечних осей конструкцій.

Теодоліт ставиться над створним знаком А, наводиться на створний знак В. Методом похилого проектування візирної лінії теодоліта наносять риски (осі) на верхній площині фундамента.

Колону, подану баштовим краном, опускають в стакан і за допомогою теодоліта виставляють по осьових рисках. Низ колони закріплюють за допомогою клинів або кондукторів.

Щоб збільшити точність і продуктивність монтажних робіт застосовують групові кондуктори.

Геодезичний контроль за приведенням колони в проектне положення по вертикал: висотою більше ніж 5 м виконують двома теодолітами.



Приведення колони в проектне положення

Щоб проконтролювати ряд колон, можна застосувати так званий спосіб бокового нівелювання, суть якого в наступному.

На підлозі будівлі розбивають допоміжну лінію, паралельно осі колон і віддалену від неї на відстані а = 1 м. На одному кінці (т. А') допоміжної лінії встановлюють теодоліт і орієнтують його на т. В'. Далі, приставляючи п'ятку малої рейки до осі колони (зверху) беруть відлік по рейці при двох положеннях теодоліта. По відхиленнях відліків від заданої відстані (а) визначають величину відхилення кожної колони від вертикалі.

Допускається відхилення верхньої частини колони від вертикалі 5-8 мм (в залежності від кількості поверхів будівлі). Якщо відхилення більше допустимого, то колону демонтують і знову встановлюють в проектне положення.



Перевірка ряду колон

Геодезичні роботи при будівництві інженерних лінійних споруд

Підземні комунікації поділяються на 3 основні групи: а) трубопроводи, б) кабельні мережі; в) колектори.

Проектування підземних інженерних споруд виконується в 2 етапи: проектування і виготовлення робочої документації.

При створенні проекту траси підземних комунікацій користуються топографічними планами масштабів 1:10000 - 1:500. При виготовленні робочої документації користуються планами в масштабах 1:2000 - 1:200. Окрім планів трас за результатами нівелювання складають поздовжні і поперечні профілі. Комплекс геодезичних робіт при будівництві підземних інженерних лінійних споруд містить: перенесення в натуру і закріплення відповідними знаками трас і окремих споруд на них; контроль позначок при прокладанні траншеї, монтажі трубопроводів, облаштування колодязів; виконавчу зйомку трас.

Вихідними документами для виконання геодезичних робіт є генеральний план (генплан) забудови ділянки, робочі креслення та профіль траси. Перед будівництвом трубопроводів визначають і закріплюють кути поворотів траси, пікети по трасі, детально розмічають криві, закладають мережу робочих реперів не менше одного репера на 1 км траси і поперечників. Одночасно з цими роботами розмічають і закріплюють колодязі і переходи. Закріплення колодязів виносять на декілька метрів (5 - 6) в обидві сторони від траси, тобто за межі земляних робіт.

Трасу помічають кілками, що дає напрямок руху екскаватора. Ґрунт в траншеї не добирають 10 - 15 см. Для перевірки траншеї, а потім для монтажу трубопроводів використовують огорожу, де закріплюють вісь траси і позначки верхньої грані огорожі. Від цих позначок віднімають відповідні проектні позначки дна траншеї (труби). По різниці позначок розраховують візирки -- постійні і ходові:

Контроль укладання труб в траншею за допомогою візирок

Якщо верхні грані візирок (постійної і ходової) будуть розташовані в одній площині, п'ятка ходової візирки буде на лінії проектного ухилу трубопроводу (див. рис. 60). Застосування візирок забезпечує точність висотної розмітки осей напірних трубопроводів і самостічних каналізацій з ухилами 0,003 і більше. При менших ухилах необхідно застосувати геометричне нівелювання.

З появою лазерних геодезичних приладів точність прокладання трубопроводів контролюють лазерними нівелірами. Виконавча зйомка підземних комунікацій проводиться при відкритих траншеях і котлованах, тобто до засипання їх ґрунтом. Для всіх видів інженерних мереж визначають: планове розташування створних точок осі комунікації через кожні 50 м на прямолінійних ділянках, кути повороту, головні точки кривих ділянок траси, колодязі та камери; точки введень і виведень комунікацій біля зовнішніх стін будівлі, місця перетинань з іншими комунікаціями. При вертикальній зйомці визначають позначки вказаних точок, позначки місць змін ухилу комунікації і поворотів в плані і по висоті, а для колодязів та камер -- позначки дна, люків і верхньої лінії труб.

Найчастіше масштаб зйомки в межах 1:5000 - 1:500, в окремих випадках -- 1:200.

Горизонтальну зйомку виконують від твердих точок капітальної забудови способом лінійних засічок, створів перпендикулярів або комбінованим.

Геодезичні роботи при монтажі технологічного обладнання

Конструкції в проектне положення встановлюють струнним, струнно-оптичним і оптичним способом. Струнний спосіб є найбільш простим, але й найменш точним. Суть його полягає в наступному. Між закріпленими на місцевості точками, які фіксують якусь вісь, натягують струну діаметром 0,3 - 0,8 мм, приймаючи її напрямок за монтажну вісь. За допомогою ниткових висків осьові точки технологічного обладнання суміщують з напрямом струни. Що вище обладнання і довший створ, то точність монтажу падає. Але на створах до 20 м струнним способом можна отримати відносно високу точність, до ± 1 мм.

Струнно-оптичним і оптичним способом струну проектують на монтажну вісь за допомогою оптичних приладів.

Основною похибкою струнно-оптичного способу поряд з іншими похибками, які впливають на точність, є похибка, яка виникає від коливання струни.

Оптичний спосіб є найбільш розповсюдженим. В основі цього способу лежить можливість оптичної побудови створів з високою точністю. На практиці застосовується в основному два способи: прямого візування і послідовних створів.

При прямому візуванні на одній з точок, яка закріплює монтажну вісь, в центрі знаку встановлюють теодоліт, а на протилежному кінці осі -- візирну марку. Теодоліт наводять на марку, і лінія візування стає монтажною віссю. Потім в створі візирної осі розміщують рухому марку з мікрометром, за допомогою якого вимірюють відхилення від створу і при необхідності усувають їх. Точність цього способу залежить від впливу похибок візування і фокусування. При довжині монтажної лінії 200 м і при збільшенні труби теодоліта 40^х середнє значення похибки в середині лінії буде ± 5 мм. Для підвищення точності способу прямого візування монтажні роботи потрібно починати з середини ділянки і вести їх до точки, на якій стоїть теодоліт.

Спосіб послідовних створів застосовують для підвищення точності через послаблення впливу похибок візування. В цьому способі відстань між опорними пунктами ділять на п частин, приблизно рівних. На точність побудови створу впливають (в основному) похибки візування. Розрахунки показують, що при довжині в 600 м створ можна побудувати з похибкою ± 0,8 мм. Оптичний спосіб вигідно застосовувати при монтажі технологічних ліній значної довжини.

Установку по висоті технологічного обладнання, прокатних станів, направляючих колій конвеєрних і автоматичних ліній і т.д. виконують звичайно геометричним нівелюванням з допуском ±0,5-1 мм, а також мікронівелюванням і гідростатичним нівелюванням. При довжині бази мікронівеліра між точками 1 м ділянку монтажу в 100 м можна пронівелювати із середньою квадратичною похибкою ± 5 мк.

Створний прилад фірми «Карл Цей» Рухома візирна марка

Розділ 4 Геодезичні роботи при експлуатації будівель і споруд

Завдання і методи геодезичної служби при експлуатації споруд

Завдання в основному полягають у вимірюванні вертикальних і горизонтальних зміщень окремих точок будівлі.

Методи вимірювань бувають:

а) геодезичний;

б) стереофотограметричний.

Характеристика деформацій споруд

Всі будівлі і споруди проектують на відповідний період їх експлуатації. На збудовані будівлі діє багато природних і техногенних факторів. Під дією цих факторів будівлі здатні просідати і сповзати, випучуватися при замерзанні водонасичених грунтів.

Основні антропогенні фактори: вплив навантаження на споруди, невідповідність несучих властивостей ґрунтів у зв'язку з прорахунками при проектуванні, штучне зниження або підвищення ґрунтових вод, підземні розробки корисних копалин, збільшення тиску на основу надбудовами, новими будівлями, вібрація фундаменту у зв'язку з роботою машин, транспорту.

Деформації ґрунтів діляться на пружні і непружні.

Пружні деформації характеризуються зміною об'єму і викривленням форми внутрішньої будови ґрунту.

Непружні деформації характеризуються: ущільненням, набуханням, повзучістю, руйнуванням структури.

Деформації основ і споруд характеризуються абсолютним осіданням, середнім осіданням, відносною нерівномірністю осідання, нахиленням фундаменту, відносним прогинанням, тріщинами.

Рівномірні осідання майже не знижують міцності і стійкості будівлі, але в тому випадку, якщо ці величини незначні.

Нерівномірне осідання значно небезпечніше за рівномірне.

Спостереження за деформаціями будівель і споруд

Геодезичні методи визначення деформацій

Для того щоб уникнути катастрофічних деформацій споруд, за осіданням і зсувами споруд спостерігають геодезичним або стереофотограметричними методами.

Основним методом визначення вертикальних зміщень окремих точок будівель є геометричне нівелювання, а в окремих випадках -- гідростатичне. Для цього в різних частинах будівель розміщують деформаційні марки і опорні геодезичні знаки. Марки встановлюють на кожному розі будівлі, з обох боків осадочних і температурних швів, в місцях примикання поперечних і поздовжніх стін.

В залежності від споруди, умов експлуатації марки закладають через 6 - 8 м. В усіх випадках марки розташовують так, щоб за результатами спостережень можна було визначити всі види деформацій (прогинання, вигинання, кручення, перекошення, крен тощо).

Нівелювання марок проводять від опорних реперів за програмою державного нівелювання III та IV класів, точного і високоточного нівелювання. При вимірюванні осідання споруд спеціального призначення -- будівель електростанцій, судноплавних шлюзів, елеваторів, висотних споруд, атомних станцій -- застосовують точне геометричне нівелювання короткими променями або гідростатичне нівелювання. Це дозволяє вимірювати перевищення між точками, розташованими на відстані 10 - 15 м, з середньою квадратичною похибкою 0,03 - 0,05 мм.

Геометричне нівелюванню забезпечує високу точність і достатню оперативність в складних умовах і в широкому діапазоні температур. Але має і негативні сторони: майже не піддається автоматизації, відсутня дистанційна передача інформації.

Від недоліків геометричного нівелювання значною мірою позбавлений спосіб гідростатичного нівелювання. Точність його досягає 0,005 - 0,1 мм.

При високоточному монтажі; технологічного обладнання застосовують метод мікронівелювання.

Вимірювання горизонтальних переміщень виконують способом створних вимірювань, лінійних або кутових засічок, способом триангуляції.

Невертикальність або випучування стін визначають методом бокового нівелювання.

Періодичність визначення висот деформаційних марок залежить від призначення будівлі, а також від інтенсивності осідання. Періодичність може бути 1 раз на місяць, квартал» півроку, рік. В результаті спостережень складають зведену відомість висот деформаційних: марок, в якій підраховують величини осідання між двома останніми спостереженнями і сумарне осідання за весь період дослідження. За результатами підрахунків складають графік осідань.

Деформації приводять до появи тріщин в різних частинах будівлі. Визначивши причину появи тріщин, необхідно дослідити їх подальшу поведінку; стабілізувалися вони чи продовжують розкриватися. Для цього існує багато методів. Один з них полягає у тому, з обох боків тріщини закладають металеві штирі і за допомогою індикатора годинникова типу періодично вимірюють відстань між ними з точністю до 0,1 мм.

Спостереження за осіданням і деформаціями стереофотограметричним методом

Найбільш повні і точні спостереження за осіданням і деформаціями споруд можна виконати за допомогою фототеодоліта. Перевага цього методу полягає в тому, що отримуємо об'єктивні результати для необмеженої кількості точок об'єкта, причому одночасно визначається переміщення точок по всіх 3 координатах.

При цьому методі об'єкт із закладеними деформаційними марками і реперами фотографують з 2-х незмінних станцій базиса. Ці точки міцно закріплюють на місцевості, закладаючи стереопару в особливий оптичний прилад -- стереокомпаратор, -- спостерігаючи в бінокуляр, отримують об'ємне зображення об'єкта, яке й обміряють.

Періодичність зйомки (фотографування) об'єкта виконують з кінців одного й того ж базиса, не змінюючи орієнтування фототеодоліта. Різниця координат, отриманих за даними початкової зйомки і наступних зйомок, покаже величину деформацій, які відбулися за відповідний період спостережень. Якщо виникає потреба дослідити миттєву деформацію яких-небудь пристроїв, наприклад, підкранових балок, колій, підвісних доріг, при проходженні крана з вантажем, зйомку виконують одночасно (синхронно) двома фототеодолітами.

Нові геодезичні прилади

Электронные теодолиты новой серии DTх40 предназначены для измерения вертикальных и горизонтальных углов. Особенностью этой серии является абсолютная система отсчетов, применяемая в электронных тахеометрах. Такая конструкция прибора значительно улучшает надежность и точность получаемых результатов, исключая влияние эксцентриситета вертикального и горизонтального кругов. Повышенная влаго- и пылезащита позволяет применять приборы практически в любых атмосферных условиях.

· Современный дизайн

· Увеличенное время работы (до 100 часов)

· Питание приборов от 2-х батареек типа AA (LR6)

· Стандартный интерфейс RS232C для подключения контроллера (DT240/540/540L)

Нівелір Leica Sprinter 50

Электронный нивелир разработан для применения в сложных условиях стройплощадки. Нивелир работает при низкой освещенности, в тоннелях, внутри зданий и даже ночью с помощью вспышки. «Электронный глаз» исключает ошибки отсчетов и записи при нивелировании на стройплощадке. Простая клавиатура и большой дисплей. Простой пользовательский интерфейс. Встроенный датчик предупреждения при недопустимом отклонении нивелира от горизонта.

Встроенные программы для вычисления превышений на станции, приведенных к горизонту расстояний, уравнивания, режим непрерывных измерения и другие функции делают этот нивелир Вашим эффективным помощником.

Увеличение производительности

· отображение измерения менее чем за 3 секунды

· мгновенное вычисление превышения

· запись результатов в память для последующей передачи в компьютер (дополнительно)

Уменьшение ошибок оператора

· отсутствие ошибки чтения и записи

· система предупреждения наклона останавливает измерения при недопустимых наклонах

Работа при слабом освещении

· менее 20 Lux

· работает в условиях задымленности, внутри помещений, в туннелях и даже с подсветкой от фонарика

Дополнительные преимущества от использования встроенных функций

· постоянный режим слежения

· режим измерения перевернутой рейки

· встроенная программа уравнивания

· автовыключение

· режим уменьшения входного уровня сигнала

Точность измерений увеличивается при использовании фибергласовой рейки с цифровой шкалой(Для Sprinter 250M).

Список використаної літератури

1. Л-1 А.Г.Григоренко, М.М.Кисилёв. «Инженерная геодезия». 1983 г, Высшая школа.

2. Л-2 М.Ф.Давидов, Г.Г.Прудников «Геодезия» 1984 г М. «Недра».

3. Л-3 С.Г.Могильний, С.П.Войтенко «Геодезія» Донецьк, 2003 р.

4. Л-1 Г.П. Левчук, В.Є. Новак, В.Г.Конусов «Прикладна геодезія» 1981 р.

Інтернет посилання:

1. http://lection.com.ua/geodesy/ingdz/organizatsiya-geodezichnih-robit-u-budivnitstvi.

2. http://lection.com.ua/geodesy/ingdz/azimuti-rumbi-direktsiyni-kuti-y-zalezhnosti-mizh-nimi.

Размещено на Allbest.ru

...