Картографічне подання векторних туристичних об'єктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Картографічне подання векторних туристичних об'єктів

Для візуалізації просторових туристичних об'єктів цифрових векторних туристичних карт використовуються графічні змінні (graphic variables, graphic factors, semiological factors) - графічні засоби, використовувані для побудови окремих картографічних знаків, знакових систем, графічних образів у цілому. Для кожного типу зображень і рівня керування побудовою зображення використовуються різні графічні функції або бібліотеки готових графічних елементів. картографічна туристичний ізолінія

Для об'єктів типу „туристична точка" створена велика кількість різних бібліотек умовних позначень. У більшості випадків ці бібліотеки оформлені у вигляді файлів шрифтів True Туре, що входять до системного регістру ОС Windows. Такі бібліотеки символів універсальні й одночасно доступні для різних туристичних геоінформаційних пакетів. Зазвичай, бібліотеки символів організовані за тематичним туристичним принципом - геометричні символи, туристичні символи, символи з малюнками будинків, транспортних засобів, церков, фігурками людей і тварин, теологічні і метеорологічні музеї, стрілки „північ-піадень", рози вітрів іт. ін. Доступні таю налаштування символів: зміна розмірів, кольору, кута нахилу. Для контрастного відображення символу на кольоровому фоні туристичної карти передбачений облямовуючий колір.

Відображення лінійних туристичних об'єктів виконується за допомогою певного набору графічних змінних, кількість і зовнішній вигляд яких залежить від конкретного туристичного геоінформаційного пакета. Для ліній може бути змінений тип (суцільна, переривчаста з різною довжиною штрихів і пробілів, із заповненням, з поперечними і зигзагоподібними елементами і т. ін.), колір лінії та заповнення лінії, товщина (задається в лінійних або відносних одиницях). Доступні згладжування перегинань лінії в опорних точках (сплайнові функції), згладжування з'єднань і перетинів ліній.

Для полігональних туристичних об'єктів доступні налаштування межі полігона (border, boundary) і його внутрішнього заповнення (fill). Для меж полігонів доступні ті ж бібліотеки, що використовуються для оформлення лінійних туристичних об'єктів. Для внутрішньої частини туристичного полігона доступні суцільні заливання (основним чи напівтоновим кольором зі стандартної бібліотеки, при потребі може бути створений новий колір) і штрихування (вибирається тип штрихування, колір ліній чи фігур штрихування, колір міжштрихового простору). У деяких програмних туристичних ГІС- пакетах доступне заповнення полігонів за допомогою текстур або растрових зображень.

При оформленні текстових об'єктів доступні всі налаштування шрифтів Windows (розмір, колір, нахил, підкреслення), так само використання фона, що забезпечує кращу видимість кольорового оформлення туристичної карти.

Картографічна візуалізація "туристичних поверхонь" і растрові туристичні карти

Для растрових туристичних даних, поданих у вигляді безперервних поверхонь, у різних туристичних геоінформаційних пакетах передбачені кольорові або чорно-білі палітри. Палітра являє собою послідовність кольорів або яскравості, за допомогою яких на екрані або папері відображуються числові значення комірок растрової поверхні. Кількість кольорів у палітрі обмежена. Зазвичай використовується 16 або 256 градацій кольору, розміщених у певному порядку. При картографічній візуалізації перший колір палітри присвоюється найменшим значенням поверхні, останній - найбільшим, іноді доступний реверс (зворотний порядок проходження кольорів). Для визначення послідовності присвоєння градації кольору конкретним числовим значенням відображуваної поверхні використовуються різні методи.

Зміна подання растрової туристичної карти може бути досягнута за допомогою різних методів групування (класифікації) значень, зміни кількості класів, різних методів присвоєння кольору різним класам значень. При використанні лінійної класифікації весь діапазон значень рівномірно розподіляється між мінімальним і максимальним значеннями, ширина класів однакова, кожний клас відповідає порядковому кольору палітри.

Таке подання оптимальніше при рівномірному розподілі значень в інтервалі між найбільшими і найменшими значеннями поверхні (наприклад, при відображенні цифрових моделей рельєфу для гірськолижного та альпіністського туризму з рівномірним кроком висотних рівнів). На рис. 8 наведені різні варіанти візуалізації карти, що являє мережу елементарних водотоків у межах басейну ріки для рафтингового туризму.

Рис. 8. Варіанти візуалізації туристичної карти, що являє мережу елементарних водотоків на р. Кача для рафтингового туризму, при зміни верхнього значення відображуваного діапазону: а) до 100 000 комірок; б) до 10 000 комірок; в) до 1 000 комірок; г) до 100 комірок

Значення кожної комірки растра відображає кількість комірок, які розміщені вище за течією (з яких дана комірка отримує водне живлення). Змінюючи верхнє значення відображуваного Діапазону, можна отримати різні варіанти видимості водотоків різного класу. У межах поверхонь, отриманих розрахунковими методами, часто спостерігаються одиничні аномально високі або низькі значення. При використанні лінійної класифікації ці аномальні значення приводять до угрупування основної маси значень в один-два класи і появи значної кількості порожніх класів. У цих випадках рекомендується використання логарифмічної або експоненційної класифікації (ширина кожного наступного класу збільшується у відповідній залежності). Якщо аномальні значення є наслідком похибки розрахункового методу, ЇХ виведення можна відмінити, знайшовши мінімальні і максимальні значення для відображення поверхні. На рис. 9 наведена карта того ж басейну рафтингової ріки в логарифмічній шкалі.

Рис. 9. Візуалізація туристичної карти р. Кача, що являє мережу елементарних водотоків для рафтингового туризму в логарифмічній шкалі

Залежно від використовуваних кольорів і порядку їхнього проходження, палітри бувають монохромними (від білого через збільшення насиченості до базового кольору), двоколірними (два базових кольори на кінцях палітри і перехідні кольори між ними), багатоколірними (у палітрі декілька базових кольорів з перехідними ділянками між ними).

Для передачі різних туристичних характеристик поверхонь можуть використовуватися палітри з різною плавністю передачі кольору, а також з різкими змінами колірного тону для підкреслення градієнтів. Для відображення поверхонь у системах роботи з растровими даними може бути передбачено декілька десятків стандартних палітр, а також надані можливості для створення палітр користувачем.

Для відображення класифікованих растрових туристичних карт (наприклад, для рафтингового та науково- пізнавального туризму, за ріками й озерами) використовуються спеціальні переривчасті палітри, у яких сусідні кольори підбираються з максимальними розбіжностями. При відображенні поверхонь також використовується метод побудови ізоліній. Турист може використовувати різні методи класифікації для визначення кроку ізоліній, а також колір ізолінії залежно від її числового значення. Деякі програмні оболонки дозволяють підписувати значення ізолінії, креслити бергштрихи, згладжувати ізолінії за допомогою сплайнових функцій.

Метод затінення (відмивання) "туристичного" рельєфу добре виявляє і відображає топографо-туристичні поверхні. У цьому випадку задаються кутове азимутальне положення й висота над горизонтом джерела освітлення, розраховується кут падіння променів на різні ділянки поверхні, розраховується рівень насиченості базового кольору залежно від освітленості елемента растра. Такі напівтонові туристичні карти часто використовуються для відображення туристичного рельєфу при створенні поліграфічних макетів спортивних карт у різних масштабах країн, материків і світу при геокешінговому туризмі.

Метод побудови векторних туристичних карт відображає напрямок відхилення (зміни кількості та інтенсивності туристичних маршрутів) між сусідніми елементами поверхні. Напрямок відображується за допомогою стрілок, також для відображення градієнта між сусідніми елементами растра може використовуватися різний колір або товщина стрілок. При потребі, суміжні елементи растра групуються в блоки певного розміру (2x2; 5x5; 10x10 комірок, або інші довільні значення). У цьому випадку стрілка характеризує середній напрямок зміни значень для всіх елементів блоку сегмента туристичного ринку.

Метод тривимірних (3D) блок-діаграм використовує декілька типів відображення рельєфу в цілях геотеггінгу та

геокешінгу: у вигляді профілів на одній з горизонтальних осей, у вигляді сітки профілів на обох горизонтальних осях (каркасне зображення), у вигляді трикутних граней TIN-моделі рельєфу.

Так само можуть відображатись ізолінії рівних значень поверхні з рівномірним або змінним кроком. Задаються вертикальний і горизонтальний кути для огляду отриманого тривимірного зображення, вертикальний масштаб, проекція відображення (ортогональна або перспективна), обмеження перегляду на вертикальних і горизонтальних осях, обрізка краТв ділянок блок-діаграм за визначеним контуром. Колір каркасних ліній та ізоліній може задаватись як залежно від значень комірок растра поверхні за палітрою, так і вручну, користувачем.

На тривимірну блок-діаграму можливе накладення інших типів зображень - контурних туристичних і векторних туристичних карт, безперервних або дискретних текстур, а також графічних файлів зі сканованими історичними туристичними картами чи аерокосмознімками. На основі блок-діаграм, за наявності в туристичному геоінформаційному пакеті відповідного функціонального модуля, будуються різні анімаційні схеми перегляду - задаються напрямок і кут огляду спостережної камери, положення джерела освітлення, траса руху точки огляду і т. ін. Отримані зображення з високою фотореалістичною якістю записуються у спеціальний файл з визначеним часовим кроком, на основі окремих кадрів будуються анімаційні туристичні фільми з можливістю перетворення і перегляду в стандартних відеоформатах. Такі методи візуалізації використовуються в різних авіаційних або суднових туристичних картах фірми Garmin GPS-навігатор Dakota 20, за яким туристи освоюють нові маршрути.

Размещено на Allbest.ru