Механіка гірських порід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

Кафедра маркшейдерії

Методичні вказівки

до виконання лабораторних робіт з дисципліни « Механіка гірських порід»

для студентів II курсу спеціальностей напряму "Гірництво"

денної і заочної форм навчання

Кривий Ріг

2008

Укладачі: Федоренко П.Й., докт. техн. наук, професор,

Подойніцина Т.О., ст.викладач.

Відповідальний за випуск : Федоренко П.Й., докт. техн. наук,

професор.

Рецензент : Зайцев М.М., канд. техн. наук, доцент.

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Механіка гірських порід» складаються з 14 лабораторних робіт, в ході виконання яких студенти набувають навичок у проведенні досліджень з вивчення механічних властивостей гірських порід. У методичних вказівках наведено рекомендовану літературу.

Розглянуто: Схвалено:

на засіданні на вченій раді

кафедри маркшейдерії. гірничого факультету.

Протокол №14 Протокол № 6

від 5 лютого 2008 року. від 25 січня 2008 року.

Вступ

Основною задачею гірничо-видобувної промисловості є повне задоволення потреб народного господарства в різних видах корисних копалин, які видобувають з надр Землі. Розвиток усіх галузей виробництва, і в першу чергу металургії, веде до необхідності безперервного зростання об'єму видобутку руди. Але сучасна техніка та технологія розробки рудних родовищ не завжди відповідає тим підвищеним вимогам, які до них пред'являють. Тому зараз виникла необхідність не тільки в докорінному вдосконаленні існуючих, але і в створенні принципово нових методів видобутку та переробки корисних копалин.

Нова гірнича техніка не може бути утворена без знань фізичних властивостей гірських порід, тому що в гірничорудній промисловості, в основі виробничих процесів, має місце взаємодія техніки з гірськими породами. Інженери всіх гірничих спеціальностей повинні добре знати не тільки техніку, технологію, але й, насамперед, гірські породи, їх фізичні властивості, тобто основи механіки гірських порід.

Дані методичні вказівки мають на меті ознайомити студентів з сучасними методами і надати навички дослідницької роботи з вивчення механічних властивостей гірських порід .

Порядок виконання лабораторних робіт

Лабораторні роботи виконуються в спеціалізованій навчально-дослідницький лабораторії фізики гірських порід під керівництвом двох викладачів, які поділяють групу на підгрупи, а підгрупи на окремі бригади, які складаються з трьох-п'яти чоловік.

При видачі завдань передбачається визначення кожною бригадою декількох параметрів на зразках гірської породи. Це дає можливість студентам проаналізувати отримані результати і зробити спробу знайти взаємозв'язок між окремими властивостями порід.

До виконання робіт допускаються студенти, які ознайомились з основними правилами техніки безпеки в лабораторії фізики гірських порід. Відповідна інструкція є в лабораторії і доводиться до відома студентів на першому занятті.

Нижче наведено основні з них:

При визначенні електричних, теплових, та магнітних параметрів гірських порід необхідно пам'ятати, що за умови виконання робіт деякі струмо-проведні частини (затиски, наконечники дротів, ножі рубильників і т.п.) не можуть бути ізольовані, хоча напруга на них досягає 500 В і більше. Ніякими зовнішніми ознаками електрична напруга себе не видає. Навіть відсутність показників вольтметрів не є гарантією відсутності напруження. Підключення напруги виконується тільки після перевірки схеми викладачем чи лаборантом (навчальним майстром) кафедри.

При виконанні лабораторних робіт з визначення теплових показників слід мати на увазі, що температура зразків може сягати декількох сотень градусів. Тому доторкуватись до них руками в процесі виконання роботи забороняється.

Кожен студент, виявивши порушення інструкції з техніки безпеки, повинен негайно сповістити про це викладача, який проводить заняття. Робота на несправному обладнанні або обладнанні, стан якого не відповідає правилам техніки безпеки - забороняється.

Всі вихідні дані і результати вимірювань в процесі проведення досліджень повинні реєструватися кожним студентом в окремому зошиті. На основі цих даних визначаються фізичні константи гірських порід та будуються відповідні графічні залежності. У кінці заняття студенти складають звіт про виконану роботу.

Цикл І. Щільнісні властивості гірських порід

Загальні положення

До щільнісних показників гірських порід відносять об'ємну вагу, питому вагу, питому масу, щільність і пористість.

Об'ємна вага  - вага одиниці об'єму породи, яка знаходиться в природному стані.

Питома вага _о - вага одиниці об'єму (скелету) сухої речовини гірської породи.

Питома маса _о - відношення маси твердої фази гірської породи до об'єму твердої фази.

Щільність (об'ємна маса)  - маса одиниці об'єму (твердої, рідкої та газоподібної фаз, що входять до складу гірської породи).

Питома маса і щільність породи можуть бути визначені відповідно через питому і об'ємну вагу:

,

де g - прискорення сили тяжіння.

На відміну від питомої і об'ємної ваги щільність є параметром речовини у суто фізичному розумінні.

Сумарний відносний об'єм відкритих пор характеризує відкриту пористість гірської породи. Сумарний відносний об'єм закритих пор називають закритою пористістю.

Пористість, якою визначається рух у породі рідини та газів, називають ефективною пористістю. Загальна пористість визначається сукупністю закритих та відкритих пор.

Лабораторна робота №1 (п₁). Визначення об'ємної ваги гірської породи

Мета роботи. Вивчення існуючих методів визначення об'ємної ваги гірських порід. Проведення експериментів і обчислення ваги гірської породи.

Під об'ємною вагою розуміють вагу одиниці об'єму гірської породи у її природному стані.

Так як гірська порода складається з твердої, рідинної та газоподібної фаз, то її об'ємна вага може бути визначена з рівняння такого виду:

(кг/м²) , (1.1)

де Р_т, Р_ж, Р_г - вага твердої, рідинної і газоподібної фаз ( кг); V - об'єм зразка гірської породи ( м³);  - об'ємна вага породи (кг/м³).

Масу зразків визначають зважуванням на лабораторних терезах. Об'єм зразків можна визначити:

1. Безпосереднім вимірюванням лінійних розмірів, якщо зразок має правильну геометричну форму (куб, паралелепіпед, циліндр).

2. При неправильній формі зразка гірської породи використовують:

а) гідростатичне зважування;

б) валюметричний метод (вимірювання об'єму омметром);

в) пікнометричний метод.

Метод гідростатичного зважування використовують для досліджень зі зразками неправильної форми, які не мають сторонніх (чужорідних) включень, каверн і тріщин.

Порядок проведення експерименту

1. Відібрати зразки, які не мають сторонніх включень, каверн і тріщин.

2. Зважити зразки на лабораторних терезах, визначивши цим вагу зразка - Р₁.

3. Щільно закріпити (обв'язати) зразок одним кінцем дроту.

4. Розплавити парафін до температури 70⁰С. Об'ємна вага парафіну _пар = 0,93 кг/м³.

5. Занурити зразок, підвішений на дроті, на 1-2 секунди у розплавлений парафін. Витягнутий з парафіну зразок, повинен охолонути (20-30 с.) до утворювання на його поверхні парафінової плівки. Якість плівки перевіряється візуально.

Рис. 1.1.

6. Зважити зразок, вкритий парафіном, визначивши цим вагу парафінованого зразка Р₂.

7. Провести гідростатичне зважування парафінованого зразка, визначивши вагу - Р₃ (див. рис. 1.1).

Для виконання гідростатичного зважування зразок гірської породи на дроті підвішується до дужки коромисла так, щоб при зважуванні він не торкався вінців і дна судини і не виступав на поверхню води.

8. Результати вимірювань (зважувань) і обчислень занести до таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Номер зразка	Результати вимірювань	Результати обчислень
	Р1, Н	Р2, Н	Р3, Н	Vп.о,м3	Vп, м3	Vо, м3	Gсж, кг/м3
1.
2.
3.
4.
5.

За результатами гідростатичного зважування обчислити об'єми зразків: V₁, V₂, V₃, V₄, V₅.

Об'єм парафіну, м³:

. (1.2)

2. Об'єм парафінованого зразка, м³:

, (1.3)

де _в - об'ємна вага дистильованої води (_в = 1 кг/м³).

3. Об'єм непарафінованого зразка, м³:

V_о = V_п.о - V_п. (1.4)

4. Об'ємну вагу зразка гірської породи, кг/м³:

. (1.5)

5. Згідно з рівнянням _сж = f() побудувати графік залежності міцності гірської породи від зміни її об'ємної ваги.

Рис. 1.2.

Питання для самоконтролю

1. Що називається об'ємною вагою гірської породи?

2. Які методи Вам відомі для визначення об'ємної ваги гірських порід?

3. Як визначити числове значення об'ємної ваги гірських порід?

4. З яких вагових фаз складається об'ємна вага гірської породи?

5. Як обчислити об'єм зразка гірських порід при гідростатичному зважуванні?

6. Як обчислити об'єм не парафінованого зразка гірських порід?

7. Як обчислити об'ємну вагу гірських порід?

8. В якій галузі інженерної діяльності необхідні дані об'ємної ваги гірських порід?

Лабораторна робота №2 (п₂). Визначення питомої ваги гірських порід

Під питомою вагою розуміють відношення ваги твердої фази гірської породи до об'єму, який вона займає.

, кг/м³. (2.1)

Питому вагу породи ще називають щільністю (густиною). На відміну від питомої і об'ємної ваги, густина є параметром речовини у суто фізичному розумінні.

Питома вага твердої фази породи складається з питомих ваг мінералів, які входять до її складу, а чисельне значення цього показника залежить від речовинного (матеріального) і структурного показника і не виходить за межі від 0,98 (крига) до 22,5 (іридистий осьмій), кг/м³.

У зв'язку з таким широким діапазоном питомих ваг, гірські породи і мінерали поділяють на легкі, середні і важкі.

Мета роботи. Вивчення існуючих методів визначення ваги гірських порід і визначення її чисельного значення за даними наведених дослідів.

Методи визначення питомої ваги регламентуються стандартами. Частіше всього застосовуються пікнометричний і валюметричний методи.

Пікнометричний метод дозволяє отримати більш точні результати. Суть його полягає у визначені ваги пікнометра, заповненого рідиною (водою), при заміні частини цієї рідини наважкою (дозою) досліджуваної породи.

Валюметричний метод визначення питомої ваги гірської породи.

1. Від зразка досліджуваної породи відокремити 1-2 частки, загальною вагою не менше 2 г і подрібнити їх в порошок з фракцією не більше 0,01 мм.

2. Отриманий порошок після відсіювання зважити. Доза зваженої маси повинна бути не менше 1,3 г - Р₁.

3. Отриману наважку породи просушити у сушильній шафі протягом 10-15 хв. при температурі 100-150 ⁰С.

4. У мірну колбу ємністю приблизно 100-150 мл з поділками на верхній циліндричній частині, по яких можна взяти відлік об'єму рідини (води) з точністю до 0,1 мл., налити дистильованої води до нижньої (нульової) позначки (рис. 2.1).

Рис. 2.1.

5. Від підготовленої наважки взяти приблизно 0,8 Р₁ і через лійку висипати у колбу.

6. Усунути бульби повітря на частинах породи, збовтуючи колбу з водою, потім на 15-20 хв. помістити колбу під ковпак форвакуумного насосу і відкачати повітря (рис.2.2).

Рис. 2.2 Схема лабораторної установки

7. Зважити залишки породи - Р₂.

8. По мірній частині колби визначити (по поділках) об'єм рідини - V, витісненої наважкою породи.

9. Обчислити питому вагу гірської породи за формулою:

, (г/см³). (2.2)

10. Результати вимірювань та обчислень занести до таблиці.

Таблиця 2.1

Номер зразка	Результати вимірювань	Результати обчислень
	Р, Н	Р1, Н	Р2, Н	V, Н/м3	, Н/м3
1.
2.
3.
4.
5.

Питання для самоконтролю

1. Що називають питомою вагою гірської породи? Поясніть фізичну суть формули для визначення цього показника.

2. Як Ви розумієте густину гірської породи у суто фізичному розумінні?

3. Назвіть фактори, що впливають на числове значення питомої ваги гірської породи.

4. Назвіть методи, за допомогою яких можна визначити значення питомої ваги, поясніть їх суть.

5. Розподіл гірських порід за їх питомою вагою.

Лабораторна робота №3 (п₃). Визначення коефіцієнта пористості гірських порід

Гірська порода складається з мінерального скелета і пор, заповнених газом і рідиною.

Розрізняють три види пористості: загальну (фізичну), яка включає в себе відкриту і закриту пористість, і ефективну пористість. Під відкритою пористістю розуміють сукупність пустоти в мінеральному скелеті породи, яка має сполучення з навколишнім середовищем.

Закрита пористість - це сітка пор, ізольована від навколишнього простору. Закрита пористість визначається сумарною кількістю відкритих і закритих пор у одиниці об'єму гірської породи.

Пористість, яка під дією природних градієнтів (тиску, високих температур і хімічних реакцій) забезпечує рух рідини і газів у гірських породах, називається ефективною пористістю.

Величина пористості гірської породи знаходиться у прямій залежності від її речовинного складу.

В осадових гірських породах (вапняку, доломітах, пісковиках) пористість може бути від 1 до 35%.

У породах магматичного (вулканічного) походження - не більше 5%.

Величина пористості залежить від розміру, форми та упаковки зерен і може бути в межах від 26 до 46%.

З пониженням залягання гірських порід пористість в них зменшується. Пористість має великий вплив на фізичні властивості гірських порід - міцність, електричні, теплові, акустичні та інші. Отримані основоположні залежності, наприклад, між пористістю гірської породи і швидкістю пружної хвилі, пористістю і щільністю гірської породи, покладені у основу геофізичних методів розвідки корисних копалин, нафтової геології та ін.

В прикладних науках пори вивчають за походженням, формою, розміром та їх розподілом в гірських породах. Пористість гірських порід оцінюється коефіцієнтом пористості. Коефіцієнт пористості визначається як відношення об'єму всіх пор до об'єму мінерального скелету породи.

Величина відкритої пористості гірської породи визначається по об'єму гасу, який проникає в пори зразка. Об'єм зразка визначається гідростатичним зважуванням в гасі (метод Преображенського). При вирішенні ряду практичних питань застосовуються більш складні методи визначення пористості, зокрема, метод нагнітання ртуті. Це дозволяє виміряти пористість в глибині масиву гірських порід.

Кількісною оцінкою пористості є відношення різниці питомої та об'ємної ваги даної породи (метод Мельчера):

, (3.1)

де _о - питома вага породи, (кг/м³; Н/м³);  - об'ємна вага породи, (кг/м³; Н/м³).

Мета роботи. Вивчення існуючих методів визначення пористості гірських порід. Визначення коефіцієнта відкритої пористості гірської породи.

Порядок проведення експерименту

1. Закріпити зразок гірської породи до дроту, підвісити до дужки терезів і знайти його масу. Таким методом визначити масу ще чотирьох зразків.

Рис. 3.1

2. Опустити п'ять зразків у посудину з гасом (рис. 3.2.) і щільно накрити його ковпаком 2, притиснувши його злегка до вакуумної тарілки 3.

3. Кран вентиля 4 на вакуумній тарілці встановити так, щоб стрілка на крані 4 була орієнтована в напрямі з'єднувального шланга.

4. Закінчивши підготовку вакуумної посудини із зразками до роботи, ввімкнути вакуумний насос 5 в мережу.

Рис. 3.2 Схема лабораторної установки

Насичення пор гасом буде продовжуватись до того моменту, коли поверхня дзеркала гасу не буде порушуватись виділеннями газових бульбашок (приблизна тривалість роботи насоса 8-10 хвилин).

5. Вимикнути насос, плавно повертаючи кран, з'єднати вакуумний простір під ковпаком з навколишньою атмосферою.

6. Після повернення стрілки манометра до «0» зняти ковпак, а посудину з гасом і зразками помістити під чашку терезів і зважити масу зразків, насичених гасом - М₂. При зважуванні необхідно контролювати, щоб зразок був повністю занурений у гас і не торкався дна і стінок посудини.

7. Вилучити зразки по черзі із гасу, витерти зовнішню плівку на їх поверхні папером і зважити, визначивши цим масу зразка, насиченого гасом - М₃.

8. Величину коефіцієнта відкритої пористості обчислити за формулою:

, (3.2.)

де М₁ - маса сухого зразка; М₂ - маса зразка у гасі; М₃ - маса зразка, насиченого гасом.

9. Результати експерименту занести до таблиці.

Таблиця 3.1

№ зразка	Маса сухого зразка М110-3, кг	Маса зразка в гасі М210-3, кг	Маса зразка насиченого гасом М310-3, кг	Величина відкритої пористості, %

Завершальним етапом роботи є визначення впливу пористості гірської породи на її пружність. За експериментальними даними коефіцієнта пористості гірських порід визначити їх модуль пружності і побудувати графік, який характеризує вплив пористості гірської породи на модуль пружності ( рис. 3.4.).

Рис. 3.4. Вплив пористості гірської породи на модуль пружності

Питання для самоконтролю

1. Що Ви розумієте під відкритою, закритою, загальною та ефективною пористістю?

2. Які гірничотехнічні задачі вирішуються із урахуванням показників пористості гірських порід?

3. Які методи відомі Вам для визначення пористості гірських порід?

4. Яким показником оцінюється пористість гірських порід?

5. Який вплив пористості на фізико-механічні властивості гірських порід?

6. Як визначити коефіцієнт відкритої пористості гірських порід?

7. Пояснити суть методу Мельчера.

8. Метод Преображенського, його суть і призначення.

9. Вкажіть фактори, що впливають на величину пористості гірської породи. У яких межах коливається пористість для осадових і магматичних гірських порід.

Лабораторна робота № 4 (вг). Визначення вологоємкості гірської породи

Вологоємкость визначається здатністю гірських порід утримувати у породах і тріщинах вологу і, оцінюється за відносним або загальним вмістом

(в %) вологи, шляхом зважування зразків породи, насичених водою і висушених до постійної ваги. За характером розподілу води у порожнинах породи розрізняють на гігроскопічну (характерну для поверхневих ґрунтів), молекулярну, капілярну і повну вологоємкость.

Гігроскопічна вологоємкість визначається кількістю вологи, яку порода здатна увібрати із повітря з відносною вологістю 94%.

Молекулярна вологоємкість - це кількість води, яка утримується у порожнинах за рахунок молекулярної взаємодії на поверхні зерен мінералів.

Капілярна вологоємкість визначається кількістю води, яка утримується у порожнинах за рахунок дії капілярних сил. Її величина зростає зі зменшенням середнього розміру порожнин.

Повна вологоємкість - це максимальна кількість води, яку здатна утримувати порода при повному водонасиченні у звичайних умовах її залягання. Граничне значення повної вологоємкості коливається у середньому від 0,5% до 60% (торфи, буре вугілля, глини, вапняки).

Вологоємкість враховується при розрахунках систем водонасичення, процесах вилуджування руд, підземній виплавці сірки, тампонажі, розробці методів боротьби із раптовими викидами газів, визначенні потреб ґрунтових вод.

Наявність води у гірських породах суттєво змінює їх найважливіші фізико-механічні властивості. Вода, як складова частина породи, збільшує електропровідність, теплоємкість. Вода є фізико-хімічним середовищем, яка впливає на мінеральну фазу і викликає розчин породи, розмивання, пониження стійкості, збільшення пластичності. Підвищена вологоємкість у масивах гірських порід призводить до деформування і руйнування бортів кар'єрів і виробок.

Так як гірські породи представляють собою трьохфазову систему, то вода значно впливає і на показники густості..

Кількісно вологоємкість характеризується процентним відношенням ваги води, яку увібрав зразок за певний час, до ваги висушеного зразка.

Зразок породи вважається сухим, коли різниця між двома послідовними зважуваннями не перевищує 0,2%. Насичення породи водою може бути вільним і примусовим.

Вільне насичення - пори і тріщини породи заповнюються рідиною під впливом атмосферного тиску.

Примусове насичення - заповнення порожнин у породі рідиною під впливом надлишкового тиску, який обумовлений утворенням вакуумного простору під ковпаком вакуумного насоса.

Порядок виконання експерименту

Для виконання експерименту необхідно:

- зразки гірських порід;

- ваги і рівноваги;

- посудина із водою;

- вакуумний насос;

- вакуумна тарілка із ковпаком і манометром (див. рис. 4.1).

1. Зразки гірських порід висушити у сушильній шафі при 100⁰С-110⁰С, а потім визначити їх масу - М₁, (кг).

2. Просушений зразок занурити у посудину з водою, яку встановлюють під ковпак вакуумного насоса.

3. Кран, який перекриває постачання повітря із атмосфери, встановити вістрям стрілки до шланга.

4. Увімкнути вакуумний насос у мережу і протягом 5-10 хвилин насичувати зразок водою.

5. Вимкнути насос.

Рис.4. Схема лабораторної установки

6. Кран вістрям стрілки повернути праворуч на 90⁰, утворивши цим доступ повітря під ковпак.

7. При встановленні стрілки манометра на «0» зняти ковпак, витягнути зразок гірської породи, насичений водою, визначити його масу - М₂.

Вологоємкість визначається за формулою:

, (4.1.)

де М₁ - маса сухого зразка, (кг); М₂ - маса зразка, насиченого водою, (кг).

8. По визначеній вологоємкості, за допомогою графіка, який наведений на рис.4.2, визначити ступінь впливу вологоємкості на стійкість гірської породи. Результати занести до таблиці 4.1.

Наприклад, при вологоємкості 8% стійкість породи складає 2350 кг/см², а при 28% - 500 кг/см². Потім побудувати графік залежності _сж=f(В_П).

Таблиця 4.1

№ зразка	Маса сухого зразка М110-3, кг	Маса зразка насиченого водою М210-3, кг	Величина вологоємкості, %	у ст., кг/см2

Рис. 4.2. Вплив вологоємкості гірської породи на її стійкість

Питання для самоконтролю

1. Що називається вологоємкістю гірської породи?

2. Якими показниками оцінюється вологоємкість гірської породи?

3. Які види вологоємкості вам відомі? Поясніть їх суть і вплив кожного виду на загальну вологоємкість гірської породи.

4. У яких межах і для яких порід властива вологоємкість? Сухі і вологі гірські породи.

5. Вплив вологоємкості на фізико-механічну характеристику гірських порід.

6. Назвіть види насичення порід водою, поясніть їх фізичну суть.

7. Напишіть формулу для визначення вологоємкості породи.

Цикл II. Механічні властивості гірських порід

Міцність порід залежить від їх пористості, зернистості, тріщинуватості. Наявність розпушеної структури, пористості і тріщинуватості різко знижує опір навіть тих порід, які складені міцними мінералами.

Міцність порід визначається величинами напружень, при яких відбувається їх руйнування. Критичні значення руйнівних напружень залежать не тільки від властивостей твердого тіла, але і від характеру самих напружень. В зв'язку з цим розрізняють межі міцності на: стиснення _ст, розтяг _роз ,на зсув _зс, на вигин _виг.

При дії на тверде тіло одновісних навантажень, відповідні їм межі міцності, повністю характеризують можливість тіла витримувати навантаження. У випадку складнонапруженого стану необхідно виділити додаткові критерії.

Пружні властивості гірських порід характеризуються модулем пружності, модулем зсуву, і коефіцієнтом поперечних деформацій. Модуль пружності (модуль Юнга) для більшості твердих тіл дорівнює . Високе значення модулю пружності мають залізисто-магнезовані та рудні мінерали. Мінеральний склад найбільш впливає на пружні властивості малопористих порід.

На практиці часто використовують ще один пружний показник порід-коефіцієнт поперечних деформацій (коефіцієнт Пуассона). Так, як всі пружні показники зв'язані між собою, для характеристики порід достатньо знати два з них. Частіше використовують модуль Юнга і коефіцієнт Пуассона.

Акустичні властивості гірських порід достатньо повно характеризуються швидкостями розповсюдження пружних хвиль, питомим хвильовим опором та затуханням пружних коливань. Найбільшу практичну цікавість при дослідженні акустичних властивостей гірських порід мають повздовжні, поперечні та поверхні хвилі.

Лабораторна робота №5 ( мгп ₁). Визначення коефіцієнта міцності гірських порід

І. Експериментальні способи випробування гірських порід.

1) Прямий метод, безпосереднього випробування гірських порід.

2) Скісний метод, створений на основі кореляційних зв'язків з експериментальними показниками.

ІІ. Не експериментальні методи.

1) Прямі методи, засновані на аналізі показників реальних процесів у гірських породах.

2) Скісні методи засновані на аналізі:

а) матеріалів геолого-петрографічного вивчення порід або родовищ;

б) геофізичних характеристик порід.

Відомі наступні методи визначення коефіцієнта міцності гірських порід.

1. Метод проф. М. М. Протодьяконова:

,

2. Метод МГД ім. А. А. Скочинського:

,

3. Метод проф. Барона:

,

4. Визначення коефіцієнта міцності з допомогою приладу ПОК:

,

де: - число ударів вантажу по гірський породі;

- висота стовпа подрібненої породи в об'ємометрі, мм;

20 - емпіричний коефіцієнт пропорційності.

5. Метод маятника-сегмента:

,

де - кількість коливань маятника до повного затухання;

29 - емпіричний коефіцієнт.

Найбільш простим і точним є метод маятника-сегмента. Це спосіб визначення коефіцієнта міцності гірських порід, в лабораторних і шахтних умовах, методом затухання коливань маятника.

Рис 5.1. Коливаючий маятник-сегмент: а - маятник в положенні статики; б - початкова постава маятника перед рухом; в - крива затухання коливань маятника

Сутність методу полягає у тому, що на горизонтальну шліфовану поверхню гірської породи встановлюють сталевий сегмент, на боковій поверхні якого нанесені дві риски: одна вертикальна, друга - під кутом до першої.

Вимірювання виконуються в такому порядку:

1. Маятник-сегмент встановлюється на горизонтальну поверхню зразка гірської породи (рис. 5.2.).

Рис. 5.2. Установлення маятника на зразок

2. На край встановленого маятника натискають пальцем або лінійкою до тої міри, коли бокова риска стане перпендикулярно до горизонтальної поверхні зразка. Потім маятник різко відпускають після чого, відбуваються згасання коливань по лінійному закону. Амплітуда коливань зменшується рівномірно, до повної його зупинки. Коливання, які здійснюються маятником, треба чітко рахувати, так як це є важливим показником при визначенні коефіцієнта міцності гірської породи. Чим твердіша гірська порода, тим довше будуть коливання сегмента-маятника. При вібрації або боковому качанні маятника результати такого експерименту виключаються із розрахунків.

Підрахунок кількості коливань маятника на кожному зразку проводять по 6-8 разів, а потім обчислюють середнє арифметичне значення.

Дослідження виконують на п'яти зразках гірської породи.

3. Дані експерименту по кожному зразку заносять до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Номер зразка	Експериментальні вимірювання	Обчислення
	Кількість коливань маятника до повної зупинки,	Коефіцієнт міцності
1.
2.
3.
4.
5.

4. Обробка експериментальних даних:

а) обчислити сумарну кількість коливань з п'яти дослідів: .

б) обчислити розмах: _max, _min.

в) обчислити середнє значення коефіцієнта міцності:

. (5.1.)

г) обчислити середнє квадратичне відхилення:

. (5.2.)

д) обчислити коефіцієнт варіації:

. (5.3)

е) обчислити похибку середнього арифметичного :

. (5.4)

ж) обчислити довірчий інтервал при довірчий вірогідності 0,95 дорівнює .

5. Коефіцієнт міцності :

6. Побудувати графік залежності кількості коливань маятника від міцності гірської породи

.

Питання для самоконтролю:

1. Якими показниками оцінюється міцність гірських порід?

2. Які методи відомі вам для визначення коефіцієнта міцності гірських порід?

3. Як обчислити коефіцієнт міцності гірської породи?

4. Де використовується цей показник в інженерній практиці?

Лабораторна робота №6 (мгп ₂). Визначення пружних показників гірських порід статичним методом

Існують статичні і динамічні методи визначення пружних властивостей гірських порід. Статичні методи (методи тензометрування) засновані на вимірюванні деформації зразка, а динамічні - на збудженні у зразку хвильових коливань того чи іншого типу і визначенню швидкості їх розповсюдження.

При статичному методі пружні показники гірських порід визначаються шляхом вимірювання повздовжніх і поперечних деформацій, індикаторами годинникового типу або за допомогою електровимірювальних схем з дротовими датчиками омічного опору, наклеєними на бокові поверхні зразка.

Метою лабораторної роботи є визначення модулю пружності і коефіцієнта Пуассона статичним методом з використанням індикаторів годинникового типу.

Для визначення вищеназваних пружних показників використовують циліндричні або призматичні зразки з відношенням висоти до лінійного розміру поперечного перерізу 1,5 - 2. Необхідною умовою, при цьому виді випробувань гірських порід, є точність обробки торців зразків і їх паралельність. Відхилення не більш 0,05 мм.

Для вимірювання повздовжніх і поперечних деформацій зразка гірської породи використовують індикатори годинникового типу з ціною поділку 0,01 або 0,001 мм.

Вимірювання деформації зразка досягають використанням двох спеціальних кілець, у кільці I встановлюється індикатор, а у кільці II - встановлюючий гвинт.

Кріплення кілець на зразок виконується на відмітці висоти від його торців. Поперечні деформації зразка виміряються індикатором, який розташовується таким чином, щоб вісь вимірювального штоку співпадала з діаметральною лінією випробуваного зразка.

Для вимірювання повздовжніх деформацій шток індикатора розташовується паралельно утворюючій зразка. Перед виконанням досліджень, коли зразок встановлений на пресі, необхідно декілька (2-3 рази) навантажити і розвантажити його, доводячи навантаження приблизно до 50-60% від руйнівного. Це забезпечує стабільність подальших вимірювань. Вимірювання деформацій треба починати при деякому навантаженні зразка, приблизно 15-20% від максимального навантаження, яке буде мати місце при даному випробуванні.

Рис. 6.1. Схема лабораторної установки

Експеримент виконується в наступній послідовності:

1. Навантажити зразок пресом до (відлік брати по манометру 3).

2. Після попереднього навантаження стрілки індикаторів I і II встановлюють на нульовий відлік.

3. Навантажити зразок гірської породи на одну поділку манометру 3, а потім зняти показники по індикаторам.

4. Показання манометру і індикатора занести до таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

№ п/п	Навантаження , н	Деформації	Чисельне значення модулю пружності,	Чисельне значення коефіцієнта Пуассона.
		I випробування	II випробування	III випробування
		повздовжні	поперечне	повздовжні	поперечне	повздовжні	поперечне

З вказаним інтервалом навантаження зразків виконати вимірювання до навантаження, яке дорівнює 140 н/м².

Абсолютна повздовжня деформація зразка визначається за показниками індикатора I.

Абсолютна поперечна деформація визначається подвійним показником індикатора II.

Модуль пружності визначається за формулою:

Па , (6.1)

де  - кінцеве і початкове навантаження на зразок Н; - висота зразка до прикладення навантаження, м; - площа поперечного перерізу зразка, м;  - повздовжня абсолютна деформація зразка при визначенні навантаження від до , м.

Коефіцієнт Пуассона визначається за формулою:

, (6.2.)

де  - відносна поперечна деформація зразка;  - абсолютна поперечна деформація.

Лабораторна робота №7 (А₁). Визначення питомого хвильового опору і динамічного модуля пружності методом імпульсивного прозвучування

Існують декілька методів визначення швидкості пружних хвиль в гірських породах. В лабораторних експериментах найчастіше використовують резонансний та імпульсивний методи, а також метод критичних кутів (імерсійний метод).

Резонансний метод заснований на збудженні в досліджувальних зразках повздовжніх изгинених і крутильних коливань та визначенні резонансних частот відповідних коливань. Основним недоліком резонансного методу є необхідність виготовлення зразків гірських порід з відношенням середнього поперечного розміру до довжини не більш 0,1, що іноді складно виконати. Тому широке розповсюдження отримали імпульсивні і ультразвукові методи визначення зміни швидкостей пружних хвиль. Суть цих методів полягає у пропусканні крізь зразок повторюючих імпульсів ультразвукових хвиль і вимірюванні часу проходження їх крізь зразок гірської породи. Для визначення швидкості пружної хвилі в гірських породах, у природному їх заляганні, використовують метод збудження пружних коливань за допомогою поодинокого удару або поодинокого вибуху.

Зв'язок між швидкостями пружних хвиль та показниками пружності гірських порід - модулем поздовжньої пружності (модулем Юнга), модулем зрушення і коефіцієнтом Пуассона визначаються з виразів:

(7.1.)

; (7.2.)

де - об'ємна маса породи, ;

- швидкість розповсюдження поздовжньої хвилі, ;

- швидкість розповсюдження поперечної хвилі, ;

Е - модуль пружності (модуль Юнга), ;

- модуль зрушення, ;

- коефіцієнт Пуассона.

У даному експерименті використовується метод критичних кутів, заснований на різниці величин кутів заломлення поздовжніх та поперечних хвиль, внаслідок різниці їх швидкостей. Суть цього методу полягає у наступному:

У посудину, заповнену водою або іншою рідиною (див. мал. 7.1) поміщують зразки гірської породи правильної геометричної форми. З однієї сторони посудини встановлено датчик-випромінювач, а з іншої датчик-приймач. Крізь рідину і зразок гірської породи пропускають ультразвукові імпульси.

Рис. 7 1. Схема лабораторної установки

На межі рідина-порода утворюються поздовжні та поперечні хвилі. Так як кути заломлення поздовжніх та поперечних хвиль відрізняються між собою по величині, то можна підібрати такий кут повороту зразка гірської породи, при якому датчик-приймач буде приймати або тільки поздовжню, або тільки поперечну хвилю.

Згідно закону геометричної оптики:

, (7.3)

де - кут падіння хвилі;

- кут заломлення поздовжньої хвилі;

- кут заломлення поперечної хвилі;

- швидкість хвилі у рідині.

Із збільшенням кута падіння хвилі відбувається її відбиття, спочатку поздовжньої, а потім поперечної (рис 7.2).

Рис. 7.2. а - відбиття і заломлення хвилі; б - відбиття і заломлення поздовжньої хвилі; в - відбиття поперечної хвилі

Порядок виконання експерименту.

1. Визначити час проходження пружної хвилі в рідині - . Для цього ввімкнути прилад Р5 - 5 у мережу і ручками «Х» та «Y» встановити картину розгортання на середині екрану, а ручками «фокус» та «яскравість» відрегулювати їх чіткість та яскравість. Ввімкнути тумблер «мітки» і взяти відлік часу . Ціна однієї мітки - 10 мкс, а відстань між датчиком - випромінювачем та датчиком - приймачем мм.

По формулі:

обчислити чисельне значення швидкості хвилі в рідині.

2. Встановити зразок гірської породи у склянку з водою, перпендикулярно руху хвилі. При цьому стрілка відлічувального приладу спрямовується на мітку «0». Повертаючи зразок породи навколо вісі, визначити перший критичний кут ₁. При цьому спостерігається зміна інтенсивності амплітудно-частотної характеристики поздовжньої хвилі, переходячи у пряму лінію.

3. Повертаючи зразок далі, знаходять другий критичний кут ₂. Критерієм оцінки величини цього кута є повне відбиття поперечної хвилі. Амплітудно-частотна характеристика цієї хвилі теж вирівнюється майже у пряму лінію.

4. Швидкість поздовжньої та поперечної хвиль визначається по формулам:

, (7.4.)

5. За відомими та обчислити , Е, . Усі данні експерименту і розрахунків занести до таблиці 7.1.

Таблиця 7.1

Показники	Позначення	Зразки, мм
Відстань між датчиками
Час проходження ХY по воді
Швидкість ХY у рідині
Об'ємна маса зразка
Перший критичний кут
Другий критичний кут
Швидкість поздовжньої хвилі
Швидкість поперечної хвилі
Коефіцієнт Пуассона
Модуль Юнга	Е
Модуль зрушення

Питання для самоконтролю

1. Поясніть суть метода критичних кутів, його значення та завдання, які вирішуються за допомогою цього методу.

2. Поясніть фізико-математичний зв'язок між швидкостями та , і показниками Е, ,, які характеризують пружні властивості гірських порід.

3. Які вам відомі методи визначення швидкостей пружних хвиль?

4. Як можна виразити залежність між швидкостями і та їхніми критичними кутами та ?

5. Як визначити модуль Юнга і модуль зрушення ?

6. Що ви розумієте під коефіцієнтом Пуассона?

7. Які властивості гірських порід характеризують Е, ,?

8. Які показники найбільш впливають на швидкість пружних хвиль у гірських породах?

9. Поясніть фізичну суть питомого хвильового опору, модуля пружності і коефіцієнт Пуассона?

10. Поясніть експериментально-аналітичний зв'язок залежності

Лабораторна робота №8 ( А₂). Визначення динамічного модуля поздовжньої пружності і питомого хвильового опору гірських порід

Акустичними характеристиками гірських порід є пружні хвилі двох типів - хвилі стиснення або поздовжні хвилі , і хвилі зсуву - поперечні хвилі , які в акустичних методах досліджень є незалежними постійними.

Швидкість поширення пружних хвиль, яка залежить від хімічної і структурної неоднорідності гірської породи, визначається із хвильового рівняння:

, (8.1)

де Е - динамічний модуль пружності (модуль Юнга) ;

- об'ємна маса гірської породи ;

- коефіцієнт Пуассона.

Із рівняння 8.1 знаходимо:

Е=. (8.2).

Модуль зсуву (8.3).

Питомий хвильовий опір R характеризується опірністю проходження хвилі крізь акустичне середовище (гірську породу) і може бути визначений із виразу:

, (акустичний Ом) . (8.4).

Визначивши чисельне значення пружних хвиль експериментально, можна визначити показники E ,, які характеризують пружні властивості гірських порід.

Швидкість поздовжньої хвилі виміряється методом прямого прозвучування і визначається із співвідношення:

, (8.5).

де - довжина зразка; ;

- час проходження ультразвукової хвилі крізь зразок, .

Порядок виконання експерименту.

У експерименті використано метод прямого прозвучування. Випромінюючий і приймаючий датчики розташовуються з різних боків зразка, орієнтовано по його вертикальній осі.

Пружна хвиля, у вигляді пакета ультразвукового імпульсу яка проходить крізь зразок, приймається датчиком. Використаний в експерименті дефектоскоп УКВ - 1 містить пристрій для відліку часу проходження хвилі крізь зразок (рис. 8.1).

1. Підключити прилад до мережі через штепсельний роз'їм тумблером ”Мережа”.

2. Після 3-5 хвилинного прогрівання прилад готовий до роботи. Засоби керування променем «Фокус», «Зміщення» Х і Y встановити на необхідну чіткість ліній розгортки і вивести її на середину екрану електронно-променевої трубки.

3. Зразок гірської породи помістити між датчиками, забезпечивши при цьому достатню щільність контакту між поверхнями зразка і датчиків. Ручкою «Підсилення» встановити амплітуду першої напівхвилі ( по вертикалі) у межах екрану ( рис. 8.1).

Рис. 8.1.

4. Повертаючи ручку лімба «Відлік плавно», сумістити початок першої на півхвилі з початком зондуючого імпульсу. Час проходження ультразвуку крізь зразок відлічується по лімбу і ноніусу .

5. Визначити швидкість поздовжньої хвилі, що проходить крізь зразок гірської породи.

6. За даними експерименту обчислити: динамічний модуль пружності Е, модуль зсуву - , коефіцієнт Пуассона і питомий хвильовий опір - R.

7. Усі данні експерименту і розрахунків занести до таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

№	Показники	Позначення	Одиниці. вимір.	Зразки
				1	2	3	4
1.	Довжина зразка
2.	Час проходження ультразвуку крізь зразок	Т
3.	Швидкість поздовжньої хвилі
4.	Об'ємна масса
5.	Динамічний модуль пружності	Е
6.	Питомий хвильовий опір	R

Існує достатньо тісний зв'язок міцності гірської породи зі швидкостями пружних хвиль .

Прикладом експериментально-аналітичного зв'язку цих показників є вираз:

, (8.6.)

де - прискорення сили ваги; ;

-об'ємна маса гірської породи,.

8. Визначити межу міцності гірської породи.

9. Побудувати графік залежності:

Питання для самоконтролю:

1. Як визначити модуль Юнга і модуль зрушення ?

2. Що ви розумієте під коефіцієнтом Пуассона?

3. Які властивості гірських порід характеризують Е, ,?

4. Які показники найбільше впливають на швидкість пружних хвиль у гірських породах?

5. Поясніть фізичну суть питомого хвильового опору, модуля пружності і коефіцієнта Пуассона?

6. Поясніть експериментально-аналітичний зв'язок залежності .

Цикл III. Теплові властивості гірських порід

Загальні положення

Гірські породи, у абсолютній більшості, є багатокомпонентними системами, тому термодинамічні процеси, які відбуваються в них, мають ряд особливостей, пов'язаних з явищами, які відбуваються при температурній дії як на самі мінерали, так і на контактах між ними. До таких явищ слід віднести теплообмін між зернами, які складають породу, хімічні процеси на межах зерен, виникнення і розвиток пружних та релаксаційних процесів в зернах і на межах між ними.

Усі гірські породи відносять до незворотних термічних систем, що є наслідком неоднорідності і анізотропності.

Залежно від характеру розподілу температури в об'ємі породи, у ній можуть відбуватись процеси, пов'язані з постійною зміною тієї частини запасеної енергії, яка може перейти в зовнішню роботу. Такі процеси супроводжуються розвитком деформацій і виникненням релаксації напружень. Швидкоплинні теплові процеси в гірських породах призводять до їх механічного і термічного руйнування. Термомеханічне руйнування гірських порід широко використовується у гірничій справі для буріння свердловин, проходження виробок, дроблення негабаритів. У зв'язку з цим вивчення теплових властивостей гірських порід становить великий практичний інтерес.

Розроблена велика кількість методів визначення теплових властивостей різних матеріалів.

Усі вони поділяються на два класи:

а) методи стаціонарного теплового режиму;

б) методи нестаціонарного теплового режиму.

Методи стаціонарного теплового режиму базуються на утворенні у досліджуваному зразку класичних стаціонарних умов передачі тепла із однієї площини в іншу. Зразки представляють собою пластинки досліджуваної породи, які нагріваються по одній площині і охолоджуються по іншій. При цьому різниця температур обох площин повинні бути однаковими. Втрати тепла крізь бокові поверхні доводяться до мінімуму, використанням різних захисних пристроїв. гірський порода пористість вологоємкість

Рівняння теплопровідності для цього випадку буде:

де  - питома теплопровідність; S - площа пластинки;  - час; - відповідно різниця температур і товщина пластинки.

Відношення у дослідженнях є величиною постійною. Постійними є також Q та S.

У методах нестаціонарного режиму температура окремих часток зразка не є постійною протягом досліду. У цьому випадку користуються відомим рівнянням теплопровідності Фур'є. Розрахунки значно ускладнюються, але постановка досліду полегшується.

Досить складною задачею є визначення теплопровідності гірських порід безпосередньо в масиві.

Лабораторна робота №9 (Т₁). Визначення коефіцієнта теплового розширення гірських порід

Термічні та електрофізичні методи розширення гірських порід засновані на використанні термічних напружень, що виникають у породах.

Термопружні напруги залежать від хімічного складу гірської породи та її внутрішньої будови (щільності, пористості, тріщинуватості) і ступеня нагріву. Оцінку ступеню напруги гірської породи можна визначати за допомогою модуля пружності Е, коефіцієнту Пуассона і коефіцієнтів лінійного та об'ємного теплового розширення ( і ).

Повздовжнє і об'ємне розширення гірської породи - це процес перетворення теплової енергії у енергію механічну, яка характеризується температурним коефіцієнтом або коефіцієнтами лінійного та об'ємного теплового розширення. Якщо гірську породу нагрівати ззовні, то на її поверхні виникають сколюючи термічні напруги. Внутрішні джерела тепла продовжують у гірській породі об'ємні розширення. Зі збільшенням щільності гірських порід спостерігається деяке зменшення температурного коефіцієнта лінійного розширення.

Метою даної роботи є визначення зміни коефіцієнту теплового розширення від зміни температури .

Порядок виконання експерименту

1. Встановити стрілку індикатора на нуль шкали (рис.9.1).

2. Ввімкнути блок живлення у мережу і встановити на правому вольтметрі 50 В живлення на нагрівачу, в якому встановлений зразок гірської породи.

3. Витримавши інтервал нагріву зразка 5 хвилин, зняти показання числа n на індикаторі, а по міліамперметру - показання мілівольт. Термопара, за допомогою якої виміряється температура нагрівання зразка, проградуйована у градусах.

4. Через кожні 5 хвилин подавати напругу на нагрівальний пристрій: 70, 90, 110, 130, 150, 170, 190, 210 В і провести вимірювання для кожного ступеня нагріву зразка, як і для пункту 3.

Рис. 9.1. Схема лабораторної установки

Рис. 9.2. Тарувальний графік (Е)

5. Усі данні експерименту і розрахунків занести до таблиці 9.1.

Таблиця 9.1

№ пп	Результати вимірювань	Результати обчис- лень
	V, B	е.д.с. Е, МВ	Кількість поділків індикатора, n, подл.	Початкова довжина зразка l0, мм			мм
1.	- 50			150
2.	- 70			150
3.	- 90			150
4.	- 110			150
5.	- 130			150
6.	- 150			150
7.	- 170			150
8.	- 190			<...

Страница:

•  1 
•  2 

методичка "Механіка гірських порід" скачать

Подобные документы

• Підготовка гірських порід до виїмки

  Розкривні роботи, видалення гірських порід. Розтин родовища корисної копалини. Особливості рудних родовищ. Визначальні елементи траншеї. Руйнування гірських порід, буро-вибухові роботи. Основні методи вибухових робіт. Способи буріння: обертальне; ударне.
  
  реферат [17,1 K], добавлен 15.04.2011
  

• Інженерно-геологічні особливості магматичних, метаморфічних, осадових гірських порід

  Магматичні гірські породи, їх походження та класифікація, структура і текстура, форми залягання, види окремостей, будівельні властивості. Особливості осадових порід. Класифікація уламкових порід. Класифікація і характеристика метаморфічних порід.
  
  курсовая работа [199,9 K], добавлен 21.06.2014
  

• Розробка гірничної шахти

  Вибір засобу виймання порід й прохідницького обладнання. Навантаження гірничої маси. Розрахунок металевого аркового податливого кріплення за зміщенням порід. Визначення змінної швидкості проведення виробки прохідницьким комбайном збирального типу.
  
  курсовая работа [347,5 K], добавлен 19.01.2014
  

• Геологічна будова, мінералогічні та технологічні особливості Курчицького родовища гранітів в Житомирській області

  Геологічна будова та історія вивченості району робіт. Якісні і технологічні характеристики та петрографічний опис гірських порід, гірничотехнічні умови експлуатації. Попутні корисні копалини і цінні компоненти і результати фізико-механічних досліджень.
  
  дипломная работа [2,2 M], добавлен 07.09.2010
  

• Основні історико-геологічні поняття

  Ізотопні методи датування абсолютного віку гірських порід та геологічних тіл за співвідношенням продуктів розпаду радіоактивних елементів. Поняття біостратиграфії, альпійських геотектонічних циклів та Гондвани - гіпотетичного материку у Південній півкулі.
  
  реферат [30,8 K], добавлен 14.01.2011
  

• Геометрія надр

  Геометризація розривних порушень. Відомості про диз’юнктиви, їх геометричні параметри та класифікація. Елементи зміщень та їх ознаки. Гірничо-геометричні розрахунки в процесі проектування виробок. Геометризація тріщинуватості масиву гірських порід.
  
  курсовая работа [3,5 M], добавлен 19.09.2012
  

• Вибір виймально-навантажувального устаткування в умовах кар’єру

  Характеристика Скелеватського родовища залізистих кварцитів Південного гірничо-збагачувального комбінату, їх геологічна будова. Початковий стан гірничих робіт. Підготовка гірських порід до виїмки. Організація буропідривних робіт. Техніка безпеки.
  
  курсовая работа [40,6 K], добавлен 16.03.2014
  

• Історико-геологічні дослідження з пізнання геологічної історії Землі

  Виникнення історичної геології як наукового напряму. Методи встановлення абсолютного та відносного віку гірських порід. Методи ядерної геохронології. Історія сучасних континентів у карбоні. Найбільш значущі для стратиграфії брахіоподи, гоніатіти, корали.
  
  курс лекций [86,2 K], добавлен 01.04.2011
  

• Народногосподарське використання магматичних порід

  Магматизм і магматичні гірські породи. Інтрузивні та ефузивні магматичні породи. Використання у господарстві. Класифікація магматичних порід. Ефузивний магматизм або вулканізм. Різниця між ефузивними і інтрузивними породами. Основне застосування габро.
  
  реферат [20,0 K], добавлен 23.11.2014
  

• Пошук і розвідка родовищ нафти і газу

  Загальна характеристика геофізичних методів розвідки, дослідження будови земної кори з метою пошуків і розвідки корисних копалин. Технологія буріння ручними способами, призначення та основні елементи інструменту: долото для відбору гірських порід (керна).
  
  контрольная работа [25,8 K], добавлен 08.04.2011
  

• Відкриті горні роботи

  Геологічна характеристика району та родовища. Основні комплекси гірських порід. Одноковшева мехлопата ЕКГ-5А. Екскаваторні (виїмково-навантажувальні) роботи. Внутрішньокар’єрний транспорт. Відвалоутворення, проходка траншей, розкриття родовища, дренаж.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 07.06.2015
  

• Технологія розробки корисних копалин відкритим способом

  Геологічна та гірничотехнічна характеристика родовища. Підготовка гірських порід до виймання. Розкриття родовища відкритим способом. Система розробки та структура комплексної механізації робіт. Робота кар'єрного транспорту. Особливості відвалоутворення.
  
  курсовая работа [136,1 K], добавлен 23.06.2011
  

• Магнітне поле Землі. Сутність геологічних процесів

  Практичне використання понять "магнітний уклон" і "магнітне відхилення". Хімічні елементи в складі земної кори. Виникнення метаморфічних гірських порід. Формування рельєфу Землі, зв'язок і протиріччя між ендогенними та екзогенними геологічними процесами.
  
  контрольная работа [2,7 M], добавлен 15.06.2011
  

• Проект розробки кар’єру в умовах Малинського каменедробильного заводу при розробці на щебінь

  Особливості розробки кар’єру з річною продуктивністю 1206 тис. м3 в умовах Малинського каменедробильного заводу. Проектування розкривного уступу по м’яких породах та уступів по корисній копалині. Вибір обладнання та технології видобутку гірських порід.
  
  курсовая работа [885,0 K], добавлен 25.01.2014
  

• Технологія розробки родовища нафти і газу

  Визначення запасів нафти в родовищі, пористість та проникність порід. Розрахунок відносної густини газу та нафти за нормальних і стандартних умов. Визначення умов та мінімального вибійного тиску фонтанування, тиску біля башмака фонтанного ліфта.
  
  контрольная работа [107,6 K], добавлен 27.06.2014
  

• Проект геолого-розвідувальних робіт в межах поля шахти ім. Калініна ДП "Артемвугілля"

  Геологічний опис району, будова шахтного поля та визначення групи складності. Випробування корисної копалини і порід, лабораторні дослідження. Геологічні питання буріння, визначення витрат часу на проведення робіт. Етапи проведення камеральних робіт.
  
  дипломная работа [1,7 M], добавлен 24.11.2012
  

• Технологія розробки родовищ корисних копалин відкритим способом

  Геологічна та гірничотехнічна характеристика родовища. Об’єм гірської маси в контурах кар’єра. Запаси корисної копалини. Річна продуктивність підприємства по розкривним породам. Розрахунок висоти уступів та підбір екскаваторів. Об'єм гірських виробок.
  
  курсовая работа [956,4 K], добавлен 23.06.2011
  

• Проблема вивчення мінералого-петрографічних особливостей руд і порід п’ятого сланцевого горизонту родовища ПАТ "ІнГЗК"

  Мінерало-петрографічні особливості руд і порід п’ятого сланцевого горизонту Інгулецького родовища як потенціальної залізорудної сировини; геологічні умови. Розвідка залізистих кварцитів родовища у межах профілей. Кошторис для інженерно-геологічних робіт.
  
  дипломная работа [131,9 K], добавлен 14.05.2012
  

• Водний транспорт, лісосплав, рибне господарство як учасники водогосподарського комплексу

  Внутрішні та зовнішні водні шляхи. Перевезення вантажів і пасажирів. Шлюзовані судноплавні річки. Визначення потреби води для шлюзування. Транспортування деревини водними шляхами. Відтворення різних порід риб. Витрата води для наповнення ставка.
  
  реферат [26,7 K], добавлен 19.12.2010
  

• Експлуатація Шебелинського нафтового родовища

  Геолого-промислова характеристика Шебелинського родовища. Визначення режиму роботи нафтових покладів; технологічні схеми їх експлуатації. Розгляд методів інтенсифікації припливів пластового флюїду - кислотної обробки та гідророзриву гірської породи.
  
  курсовая работа [4,3 M], добавлен 11.05.2011
  

Другие документы, подобные "Механіка гірських порід"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам