Гідрогеологічні дослідження родовищ

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Охарактеризуйте природні чинники обводнення родовищ

Серед природних факторів, що визначають ступінь обводнення родовищ основними є: а)атмосферні опади і повені, які обумовлюють збільшення водопритоків; б) постійний зв'язок підземних вод з поверхневими водотоками і водоймами, що також веде до посилення водопритоку та ускладнення водовідведення; в) рельєф місцевості (забезпечує інтенсивність дренованості: чим більша глибина врізу, тим більша кількість водоносних горизонтів перетинається, взаємопов'язується і дренується); г) потужність і склад покривних слабопроникних товщ (суглинки, глини); д) ступінь відслонення, за яким корінні породи бувають відкриті (з виходом на поверхню) і закриті; є) літологічний склад водовміщуючих порід і зміни водопроникності порід з глибиною; ж) тектоніка району і форми древнього похованого рельєфу. Одне з основних завдань гідрогеології родовищ корисних копалин - вивчення водонасиченості родовищ і ролі різних природних факторів та умов обводненості родовищ. Очевидно, що інтенсивність впливу на обводнення тих чи інших чинників в багатьох випадках визначається накладеним впливом факторів іншої природи. Наприклад, обводнення родовищ, пов'язане з тектонікою найбільш інтенсивно проявляється в умовах, коли на розломи накладається гідрографічна мережа або розломи проходять по породах, що карстуються чи перетинають кілька водоносних горизонтів; ступінь інфільтраційного живлення залежить відлітологічного складу перекриваючих родовище порід; рельєф пов'язаний з тектонікою та водною ерозією і т.ін. Під час прогнозних оцінок змін гідрогеодинамічної обстановки в районах тривалої дії гірничовидобувних підприємств в першу чергу слід звертати увагу на техногенні чинники. Доцільно також типізувати гідрогеологічні умови, що сформувались за час розробки родовищ та виділяти окремі райони за домінуючими чинниками формування водопритоку у виробки.

2. Гідрогеологічна класифікація родовищ корисних копалин за Трояновським С.В

С.В. Троянський усі родовища корисних копалин поділяє на дві великі групи (1947 р.): родовища, розташовані за межами зони багаторічної мерзлоти і родовища, розташовані у зоні багаторічної мерзлоти. Далі класифікацією враховується наявність чи відсутність поблизу родовищ поверхневих водотоків чи водойм, що має дуже істотне значення для їхньої обводненості та визначення умов експлуатації. За цією ознакою кожна з груп родовищ у свою чергу поділяється на дві підгрупи. Класифікацією враховується також літологічний склад порід, що складають покрівлю і підошву покладу корисної копалини, і тектонічна будова району родовища. За літологічною ознакою родовища кожної підгрупи поділяються на чотири типии: а) в пористих пухких уламкових/п - наявність пливунів; б) родовища в твердих скельних тріщинуватих породах; в) карбонатних закарстованих/ п; г) в легкорозчинних/п, аза тектонічною - на два класи: а) в не дислокованих областях; б) в дислокованих областях. С.В. Троянський усі родовища корисних копалин поділяє на

групи	підгрупи	типи	класи
За межами зони вічної мерзлоти	1.Родовища віддалені від водотоків і водойм. 2.Родовища поблизу водотоків і водойм	1.В пухких пористих уламкових породах. 2. В скельних, тріщинуватих. 3.Породи, що вилуговуються, карстуються. 4. Породи, що розчиняються.	1.В не дислокованих областях. 2. В дислокованих областях.
В межах зони вічної мерзлоти



3. Типи родовищ за класифікацією Климентова

У 1951 р. П.П. Климентов дав гідрогеологічну класифікацію з 8 типів родовищ:

І тип - карстові родовища; ІІ тип - родовища в рихлих незцементованих піщано-глинистих породах; ІІІ тип - родовища в тріщинуватих скельних гiрських породах, перекритих пухкими відкладами; IV тип - у тріщинуватих породах; V тип - родовища на міжрічкових масивах і в гірських районах з сильно пересіченим рельєфом; VІ тип - солеві родовища; VІІ тип - родовища у багаторічній мерзлоті; VІІІ тип - нафтові і газові родовища.

4. Гідрогеологічні умови на родовищах 3-го і 4-го типу за класифікацією П.П. Климентова

1951 р. П.П. Климентов дав гідрогеологічну класифікацію з 8 типів родовищ ІІІ тип. Родовища, у геологічному розрізі яких переважають тріщинуваті й у меншій мірі беруть участь піщані породи. Водонасиченість родовищ цього типу залежить від ступеня тріщинуватості і тектонічної роздробленості скельних порід, а також від фізико-географічних умов. Для родовищ даного типу характерна перевага атмосферних опадів над величиною випаровування. При наявності гідравлічного зв'язку з поверхневими водами водоприток у шахти таких родовищ може досягати 400--600 і навіть більше кубометрів у годину. Водоприток наростає зі збільшенням об'єму і глибини гірничих виробок. Коефіцієнт обводнення на окремих родовищах може досягати 10-15.

IV тип. Родовища, складені скельними тріщинуватими породами. Водонасиченість даного типу родовищ обумовлюється ступенем тріщинуватості і тектонічного порушення порід, а також фізико-географічними умовами. Для родовищ цього типу характерна відносно слабка тріщинуватість порід, різка континентальність клімату, мала кількість атмосферних опадів і відсутність крупних рік і водойм. Водопритоки в окремі рудники цих родовищ звичайно не перевищують 50-150м^з/годину. Коефіцієнт обводненості коливається від 1 до 3 і рідко 6. До четвертого типу обводненості відносяться деякі жильні родовища кольорових і рідких металів, деякі кам'яновугільні родовища (Донбас), більшість залізорудних родовищ, деякі родовища будівельних матеріалів і ін. IV тип - у тріщинуватих породах.

5. Умови обводнення родовищ, пов'язаних із породами що карстуються. Показники закарстованості та боротьба з карстом

Родовища, у геологічному розрізі яких широко розвинені карстові породи(карбонатні і сульфатні), що характерно для родовищ бокситів, сірки, горючих сланців, вугілля, будівельних матеріалів. Практика показує, що родовища, пов'язані з карстовими породами, відрізняються найбільш високою водонасиченістю, яка в свою чергу залежить як від палеогеографічних, так і від сучасних фізико-географічних умов. Для родовищ цього типу найбільшу небезпеку представляє гідравлічний зв'язок підземних вод, що циркулюють по тріщинах і порожнинах карстових порід, з поверхневими водотоками і водоймами, що можуть забезпечувати великий і постійний в часі водоприток. На цих родовищах приток води у виробки нерідко досягає 8000 -10000 м3/годину, як наприклад на Миколаївському родовищі (Львівська область), а коефіцієнт обводненості досягає 250-300. Модуль підземного стоку може досягати 50% від поверхневого стоку. Особливо різке збільшення водопритоків пов'язане із зворотнім проникненням у виробки через карстові порожнини, тріщини і промоїни в руслі річкових долин відібраних і скинутих у ці ж самі річки карстово-шахтних вод. Скидання останніх у річку на протязі кількох років призводить до розмиву тріщин та ще більших втрат річкових вод і їх надходження до виробок.

Виникати і розвиватися карст може тільки при поєднанні певних природних умов. Таке поєднання визначається одночасною наявністю: 1) породи, яка відносно легко розчиняється у воді, 2) проникності цієї породи, 3) води, яка рухається у породі і 4) розчинною здатністю води. Розглянемо детальніше кожний із факторів, що обумовлюють утворення карсту.

За ступенем розчинності можна виділити наступні основні групи порід: а) карбонати (вапняки, доломіти); б) гіпси та ангідрити; в) галоліти (хлористі і сірнокислі солі натрію, калію і магнію). Розчинність найголовніших сполук залежить від будови кристалічної гратки, розмірів кристалів, наявності домішок. Дрібніші зерна розчиняються швидше у порівнянні з великими. Водні розчини у породі можуть бути недонасиченими по відношенню до дрібних зерен, насиченими щодо зерен середніх розмірів і перенасиченими стосовно великих. В результаті в один і той же час дрібні зерна можуть розчинятися, а великі рости. Це є причиною значної нерівномірності й примхливості розподілу в карбонатних породах каверн і пор розчинення.

Утворення карсту залежить від водопроникності гірських порід. Проникаючи в гірські породи по порах і тріщинах, рухаючись по них, інколи вкрай повільно, вода може розчиняти породи і тим самим збільшувати їх пористість, що в свою чергу призводить до посилення водообміну. Однак рух води по пустотах і вилуговування порід не завжди веде до збільшення розміру пустот. Наприклад, при вилуговуванні вапняків, що містять глинисті частки, останні можуть закупорювати тріщини і карстові порожнини і тим самим сприяти зменшенню фільтрації води і затуханню карстового процесу.

Чим більшою є тріщинуватість гірських порід, тим кращі умови створюються для виникнення карстових явищ. Зв`язок карстових проявів із тріщинуватістю порід підтверджується витягнутістю “ланцюжків” карстових лійок вздовж переважних систем тріщинуватості, приуроченістю карстових печер і порожнин до великих тріщин. Одна із основних умов розвитку карсту - водообмін. Умови руху підземних вод та інтенсивність водообміну змінюються по вертикалі. В областях з потужними розчинними породами можна виділити чотири вертикальні зони, відмінні одна від одної за умовами руху підземних вод і, відповідно, за умовами розвитку карсту:

І - зона аерації, де має місце переважно вертикальна фільтрація, що призводить до формування вертикальних карстових каналів;

ІІ - зона сезонного коливання рівні підземних вод; тут у періоди підйому рівня вода фільтрується в горизонтальному, а в період його спадання - у вертикальному напрямку (розвиваються вертикальні і горизонтальні порожнини в розчинній породі);

ІІІ - зона повного насичення, яка перебуває у сфері дренувального впливу гідрографічної сітки (карст розвивається у дні річкових долин і в берегах);

ІV - зона глибинної циркуляції, де рух води відбувається поза безпосереднім дренуючим впливом гідрографічної сітки і обумовлений тектонічною структурою та окремими осередками розвантаження. Вилуговування порід у цій зоні відбувається повільно.

Розчинна здатність підземних вод зменшується з глибиною, тому що з глибиною збільшується насичення води різними сполуками, які інколи перешкоджають розчиненню. З глибиною затухають біохімічні процеси, в результаті дії яких утворюється вуглекислота, що сприяє розчиненню.

За віком карст можна розділити на: а) сучасний, або активний, що розвивається вище від сучасного рівня корозії; б) древній, або пасивний, розвинений нижче сучасного рівня корозії. Древній карст може бути похованим, коли поверхня закарстованих порід перекрита (похована) більш пізніми відкладами. Карст перестає розвиватися після припинення надходження води в карстові порожнини (наприклад, внаслідок заповнення карстових порожнин печерною глиною).

На утворення карсту впливають також і геоморфологічні умови. Наприклад, поблизу крутих ерозійних і абразійних схилів створюються сприятливі умови для водообміну, тому що на цих ділянках тектонічні тріщини бувають розширеними за рахунок вивітрювання, утворення зсувів, осідання порід тощо. Дуже впливає на розвиток карсту клімат, бо від нього залежать кількість, характер і розподіл сезонних опадів, характер і інтенсивність процесів вивітрювання, температурний режим у верхніх частинах земної кори.

Найважливішими особливостями областей розповсюдження закарстованих порід є:

інтенсивне поглинання поверхневих вод;

підвищена водозбагаченістьзакарстованих порід;

нерівномірна водопроникність;

наявність локальних, стійких у часі поздовжніх прирічних депресій рівня підземних вод.

Головними інженерно-геологічними умовами карстових районів є такі:

осушення ряду карстових областей (проблеми для сільського господарства);

інтенсивне поповнення підземних вод за рахунок поверхневого стоку;

природний глибокий дренаж ряду родовищ корисних копалин;

можливість підвищених витоків води з каналів і водосховищ, як через їх борти і дно, так і в обхід гребель;

посилене живлення річок за рахунок тріщинно-карстових вод;

збагачене обводнення тріщинно-карстовими водами будівельних котлованів, тунелів, шахт.

Для боротьби з карстом можна застосовувати наступні заходи.

1. Припинення доступу поверхневих і підземних вод до порід, які карстуються, шляхом регулювання поверхневого стоку і влаштування дренажів.

2. Штучне обрушення покрівлі карстових пустот і заповнення їх глинистими породами. До цього вдаються при будівництві залізниць і шосейних доріг, трубопроводів і т.д.

3. Цементація порід основ споруд; при цьому через бурові свердловини у тріщини і карстові порожнини нагнітається цемент. Так створюється підземний водонепроникний бар`єр і одночасно породи зміцнюються.

4. Бітумізація порід основи з метою створення підземного водонепроникного бар`єру. Затоплення кар`єрів.

5. Осушення ділянок за допомогою відкачувань води насосами, зануреними у пробурені навкруги ділянок свердловини; застосовується при проходці експлуатаційних і дослідних шахт, шурфів і т.п.

Інколи, через ускладнення і дорожнечу боротьби з карстовими явищами, доводиться переносити споруди з закарстованих ділянок на ділянки з більш сприятливими інженерно-геологічними умовами.

6. Умови водопритоку та боротьба з ним на соляних родовищах

VI тип. Соляні родовища. Легко розчинні галоїдні родовища доцільно виділити в окремий тип не тільки внаслідок гарної розчинності соляних покладів у воді, але і тому, що соляні поклади мають високу пластичність, завдяки якій виникаючі в соляний товщі тріщини дуже швидко стуляються. Це -- одна з головних причин, що обумовлюють відсутність води в ряді соляних родовищ. Іншою причиною служить та обставина, що на соляних родовищах корисна копалина часта покривається потужними глинистими товщами, які захищають її від розмиву. Унаслідок цього соляні рудники звичайно води не містять. У випадку ж наявності в соляних родовищах більш або менш значних кількостей води, циркуляція її в товщі кам'яної солі, завдяки гарній розчинності останньої, приводить до швидкого росту водопровідних шляхів (тріщин, каналів), що часто спричиняє загибель рудника. Відомі досить численні випадки загибелі соляних рудників від притоків води.

Соляні родовища виділяють у зв'язку з тим, що соляні поклади не лише мають соляні властивості розчинення у воді, а й завдяки тому, що соляні поклади достатньо пластичні і тріщинуваті, які в них виникають досить швидко. Ці родовища ввійшли до нашого часу завдяки ізольованості цим покладам, що вберегло їх від розмивання. Здебільшого соляні поклади за природних умов не містять води. Вода зявляється лише в процесі його розробки, або у зв'язку з порушенням рівноваги між покладами солі та наявністю у природних умовах соляних розчинів. На родовищах солей зустрічається надсольові, підсольові та внутрішні розсоли, іноді виділяють бічні. Надсольові - інфільтраційний або змішаний генезис. Бічні - змішаний, а підсольові та внутрішньосольові - седиментаційний генезис.

Для боротьби з цими явищами використовують закладання виробничого простору, неконденційними уламками солі для насичення підземних вод до стану насичення розслів, залишають непорушені щілини солі між окремим штреками соляними у вигляді стрічок (10-12 см), а також використовують ізоляцію небезпечних ділянок.

7. Пливунні явища для безнапірних та напірних пластів. Породи, що мають пливунні властивості. Заходи боротьби з пливунами

Пливунні явища характерні для родовищ ІІ типу(родовища, що залягають в незцементованих піщано-глинистих породах). Обсяги надходження пливунної маси у виробку при прориві покрівлі залежать від напірності водоносної товщі. Швидкість виникнення дрібних частинок породи пливунної маси залежить від величини гідростатичного напору, під яким вода знаходиться у водоносному шарі, а також віж потужності ті літологічного складу водовмісних порід. Якщо водоносний шар над покрівлею безнапірний, то об'єм пливуна можна визначити V=1/3 h^3/f + h³/8., f = tgб, f - тертя. б - кут при вершині конуса, менше кута природного відкосу піску під водою.

Коли пласт напірний і має значну потужність, то об'єми надходження пливуна дуже значні і не обмежені в часі.

Крім глинистих дрібнозернистих пісків, пливунні властивості мають також:

1)водо насичені кварцово-серицитові сланці, які можуть намивати у вигляді рідкої маси, а іноді стрімко прориваються у виробки великими масами.

2) зруйновані сланці вугленосної товщі які перетворюються у легкоплинну глинисту масу, яка при розкритті заповнює глинисті виробки

3)Глини певного мінералогічного складу, швидкість просування фронту яких складає 0.5км/год. Їх надходження до виробок сприяє руйнуванню бетонних та залізних кріплень виробок. Випирання глини супроводжується надходженням води, яка виносить до 2% завислих частинок.

Засоби боротьби з пливунами:

1)Капітальне кріплення слабких ділянок виробок; 2)дренажні засоби осушення пластів з пливунами: 3) застосування кесонних споруд а також установок забійного водо пониження, які складаються з комплексу голко-фільтрів, водозбірного колодязя, аванкамери та насосної установки. Ця установка найбільш ефективно працює, якщо система знаходиться в вакуумі.

8. Вивчення ступеню і характеру тріщинуватості порід. Генезис тріщин. Кількісні показники тріщинуватості

Серед основних чинників, що визначають структуру тріщинуватості: розкриття тріщин та об'єм пустот, інтенсивність тріщинуватості пустот та елементи направлення пустот в просторі. Поширені 3 типи тріщинуватості: 1) Тектонічна тріщинуватість - поширюється на глибину більше 500 метрів, розбиваючи корінні/п на великі блоки. Тектонічні порушення проходять по слабких породах; 2) Тріщини вивітрювання - поширюються на глибину до 200 м, з глибиною зменшуються; 3) Штучна тріщинуватість - викликана експлуатацією родовищ з обваленням покрівлі. В зв'язку з цим з поверхні відбувається просадка землі.

При розкритті тектонічних тріщин в свердловинах, закладених на вищих гіпсометричних відмітках, відбувається різка втрата промивальної рідини, а в свердловинах, які проходять на знижених ділянках відбувається само вилив. Тектонічна тріщинуватість часто поєднується з тріщинуватістю вивітрювання в верхній зоні, що суттєво збільшує водо притоки, якщо тріщини не закальматовані, в переоди дощів максимальні вод притоки до виробок сягають 30-50 м³?год. Найбільш небезпечними є тріщини які утворюються в результаті гірничної розробки і досягають поверхні землі. За наявності зв'язку таких тріщин з поверхневими водами виникають величезні водо притоки у виробки.

Методи визначення тріщинуватості поділяються на прямі і сторонні.

Прямі: кількісна оцінка тріщинуватості шляхом безпосереднього її вивчення на відслоненнях порід як на денній поверхні так і в свердловинах, основними кількісними показниками тріщинуватості є частота тріщин, що визначається за чилом тріщин які приходяться на 1м³; блочність - характер розчленування масиву порід тріщинами на окремі блоки; Коефіцієнт тріщинної пустотності=відношення площі порожнин тріщин до площі породи, виражена в відсотках. На практиці використовують ступінь тріщинуватості порід, яка визначається відношенням суми довжини слідів тріщин до величини площі ділянки на яку вони виходять. В результаті цього вивчення виділяють однорідні структурно-геологічні відношення ділянки, системи тріщин, їх генезис та розподіл, елементи залягання, відстань між тріщинами, їх довжину, характер заповнення, жорсткість поверхні стінок тріщини та ін., виконується карта на основі цієї інформації.



9. Основні відмінності руху рідини у тріщинуватому середовищі. Основне диференційне рівняння руху рідини в пласті з прямолінійною однорідною анізотропією

Основні відмінності руху рідини в тріщинуватому середовищі на відміну від пористого визначається: 1) наявності в багатьох випадках яскраво вираженої анізотропії фільтраційних властивостей тріщинуватого середовища; 2) існування перетікання між порами і тріщинами в середовищах з подвійною пустотністю; 3) наявністю окремих крупних тріщин, які порушують радіальний або площинний характер течії рідини. Характерною властивістю тектонічних тріщин, що відіграють провідну роль фільтрації рідини в тріщинуватому середовищі є їх системність і певне орієнтування в пласті. Частіше за все орієнтування більших тріщин співпадає з напрямком поширення/п. Розподіл системи тріщинуватості, як за густиною, так і за напрямком вкрай нерівномірний, але не зважаючи на це досить часто можна виділити значні ділянки відносно однорідної тріщинуватості, в межах яких анізотропія може бути прйнята однорідною. Рівняння руху рідини:

10.Групи гірничо-геологічних явищ за походженням та проявом

Гірничо-геологічні явища, що виникають в масивах гп під впливом гірничих робіт

Виділяють 3 категорії явищ

1) В значніій мірі підготовлені природніми геологічними процесами, інженерні роботи їх менше прискорюють( гравітаційні деформації укосів кар'єрів які підготовлені процесами вивітрювання).

2) Виникають лише в штучній обстановці ( викиди пилу та газу, гірничі удари, консолідація порід)

3) Явища, що приймають участь в технологічному процесі (осипи та зсунення на робочих бортах кар'єрів, віджим вугілля).

Під час розробки РКК відкритим або закритим способом під впливом різних чинників виникають гірничо-геологічні явища які умовно можна обєднати в 4 групи

1. Явища які виникають під дією гравітаційних сил( обвали, зсуви, осипи зсунення). Зсунення-довготривалий багаторічний процес деформації підроблених масивів гп, пов'язаний з переміщенням їх в бік відробленого простору при зсуненнях мають місце всі види деформації. за типом розташування зсуви і обвали: під подушкою і під покрівлею. Просадка- вертикальне зміщення гп без утворення суцільної поверхні ковзання. Пучіння - випирання із стінок гірничої виробки гп переважно глинистих, в результаті порушення природної напруженої рівноваги масиву порід. Гірничі удари - динамічний прояв гірничого тиску і несуть велику небезпеку при проходженні підземних виробок, супроводжуються вибухом, розлітанням частин зруйнованих порід, струсом і коливаннями значного об'єму гірничого масиву навколо осередку руйнування, пов'язане з пластичною деформацією.

2. Гідродинамічні явища- виникають під впливом зміни гідрогеологічного режиму ( фільтраційний випір, прориви ПВ і пливунів, суфозійний розмив порід, депресійні деформації порід в зоні водо пониження)

Фільтраційни випір ( опливання) -відбувається в результаті фільтраційного руйнування укосів незцементованих і обводнених пухких піщано-глинистих порід. Формує на берегах уступів та на підошві кар'єрів язики опливання. масштаби фільтраційних деформацій залежать від складу пісків і велисини водо притоку.

Деформації покрівлі та підошви - спостерігаються за наявності напірних ВГ екранованих глинистими породами, та розвиток деформацій відносних водотривів може призводити до проривів води та водо насичених піщано-глинистих порід в виробку, можливість проривів через відносний водотриви оцінюють

де: H - напір на слабопроникний пласт (відносний водотрив); гв - щільність води; F і P -

площа і периметр проривонебезпечної ділянки; гвп і m - щільність частинок породи і

потужність відносного водотриву; n - пористість; ф - опір зсуву порід водотриву. Якщо

величина добутку у лівій частині виразу більша ніж у правій, то можливість виникнення

прориву надзвичайно висока. У формулі (1.3) знак «+» використовують при оцінці вірогідності

прориву через слабопроникний пласт, що залягає в підошві гірничої виробки, а знак «-» - у

випадку прориву з покрівлі виробки.

Консолідація -в результаті зняття пружного напору на водоносний горизонт. Характерна для родовиз 2-го типу.

3. Геохімічні -явища викликані порушенням режиму вологості, хімічного

складу порової вологи і мінерального складу гірських порід. Види проявів: а) вилуговування

легкорозчинних порід; б) пучення глинистих порід при їх набуханні; в) прояв тиксотропних

властивостей справжніх пливунів. Характерні: тиксотропність, гідрохімічні пучіння порід при гідратації, розчинення.

4. Геотермічні - при розмерзанні мерзлих порід в зоні вічної мерзлоти під час штучного вилуговування сірки t=114C.

11. Гідрогеологічні та інженерно-геологічні умови на гірничих виробках родовищ, у геологічному розрізі яких переважають тріщинуваті породи

IV тип. Родовища, складені скельними тріщинуватими породами. Водонасиченість даного типу родовищ обумовлюється ступенем тріщинуватості і тектонічного порушення

порід, а також фізико-географічними умовами. Для родовищ цього типу пливунів Для родовищ даного типу характерна перевага атмосферних опадів над величиною випаровування. При наявності гідравлічного зв'язку з поверхневими водами водоприток у шахти таких родовищ може досягати 400--600 і навіть більш кубометрів у годину. Звичайно водоприток наростає зі збільшенням об'єму і глибини гірничих виробок. Коефіцієнт водонасиченості на окремих родовищах може досягати 10-15. 3)суфозійний розмив порід; 4) депресійні деформації/п в зоні водопониження. Обпливання г/п відбувається в результаті фільтраційного руйнування укосів незцементованих і обводнених порід кар'єру. Консолідація - ущільнення г/п, що відбувається при знятті пружного напору. Цей процес широко розвинутий на родовищах 2-го і 3-го типів.

12. Гірничо-геологічні явища та процеси при розробці родовищ відкритим способом

1. Явища які виникають під дією гравітаційних сил( обвали, зсуви, осипи зсунення). Зсунення-довготривалий багаторічний процес деформації підроблених масивів гп, пов'язаний з переміщенням їх в бік відробленого простору при зсуненнях мають місце всі види деформації. за типом розташування зсуви і обвали: під подушкою і під покрівлею. Просадка- вертикальне зміщення гп без утворення суцільної поверхні ковзання. Пучіння - випирання із стінок гірничої виробки гп переважно глинистих, в результаті порушення природної напруженої рівноваги масиву порід. Гірничі удари - динамічний прояв гірничого тиску і несуть велику небезпеку при проходженні підземних виробок, супроводжуються вибухом, розлітанням частин зруйнованих порід, струсом і коливаннями значного об'єму гірничого масиву навколо осередку руйнування, пов'язане з пластичною деформацією.

2. Гідродинамічні явища- виникають під впливом зміни гідрогеологічного режиму ( фільтраційний випір, прориви ПВ і пливунів, суфозійний розмив порід, депресійні деформації порід в зоні водо пониження)

3. Фільтраційни випір ( опливання) -відбувається в результаті фільтраційного руйнування укосів незцементованих і обводнених пухких піщано-глинистих порід. Формує на берегах уступів та на підошві кар'єрів язики опливання. масштаби фільтраційних деформацій залежать від складу пісків і велисини водо притоку.

4. Деформації покрівлі та підошви - спостерігаються за наявності напірних ВГ екранованих глинистими породами, та розвиток деформацій відносних водотривів може призводити до проривів води та водо насичених піщано-глинистих порід в виробку, можливість проривів через відносний водотриви оцінюють

де: H - напір на слабопроникний пласт (відносний водотрив); гв - щільність води; F і P - площа і периметр проривонебезпечної ділянки; гвп і m - щільність частинок породи і потужність відносного водотриву; n - пористість; ф - опір зсуву порід водотриву. Якщо величина добутку у лівій частині виразу більша ніж у правій, то можливість виникнення прориву надзвичайно висока. У формулі (1.3) знак «+» використовують при оцінці вірогідності прориву через слабопроникний пласт, що залягає в підошві гірничої виробки, а знак «-» - у випадку прориву з покрівлі виробки.

Консолідація -в результаті зняття пружного напору на водоносний горизонт. Характерна для родовиз 2-го типу.

5. Геохімічні -явища викликані порушенням режиму вологості, хімічного складу порової вологи і мінерального складу гірських порід. Види проявів: а) вилуговування легкорозчинних порід; б) пучення глинистих порід при їх набуханні; в) прояв тиксотропних властивостей справжніх пливунів. Характерні: тиксотропність, гідрохімічні пучіння порід при гідратації, розчинення.

6. Геотермічні - при розмерзанні мерзлих порід в зоні вічної мерзлоти під час штучного вилуговування сірки t=114C.

13. Інженерно-геологічні явища та процеси при розробці родовищ підземним способом

Деформації покрівлі та підошви підземних виробок спостерігаються за наявності напірних водоносних горизонтів, екранованих глинистими породами. Розвиток деформацій відносних водотривів може призводити до проривів води і водонасичених піщано-глинистих порід в гірничу виробку. Цілий ряд інженерно-геологічних явищ пов'язаний із підземними шахтами та залишеними кар'єрами. Це просадки, зсуви, підтоплення, поширення та поглиблення ерозії, карсту та ін. Значна частина небезпечних явищ пов'язана з відвалами, утвореними під час експлуатації родовищ і залишеними після закриття шахт.

14. Гідродинамічні інженерно-геологічні явища

Гідродинамічна група - явища, що виникають під впливом зміни гідрогеологічного режиму: а)фільтраційний випір; б)прориви підземних вод і пливунів; в)суфозійний розмив порід; г)депресійні деформації порід в зоні водопониження.

15. Інженерно-геологічні явища що виникають під дією гравітації

При розробці родовищ корисних копалин відкритим та закритим способами під впливом різних чинників виникають інженерно-геологічні явища, які можна умовно об'єднати в чотири групи за генезисом: І група - явища, що виникають під дією гравітаційних сил. Вони спричиняють різні види проявів гірського тиску: а) зсунення гірських порід; б) деформації споруд; в) пучення глинистих порід; г) віджим гірських порід в зоні опірного тиску, де відбувається перерозподіл тиску; д) гірничі удари; е) раптові викиди вугілля і газу; ж) деформації у відвалах гірських порід. При відкритій розробці корисних копалин спостерігаються обвали, обвалення, зсуви, опливини, просадки. Зсунення - довготривалий багатостадійний процес деформації масивів г.п., пов'язаний з переміщенням в бік відробленого простору. Починається від виробки, і розповсюджується до гірських порід. При зсуненні мають місце всі види деформацій: вигин, зсув, розтягнення, стиснення. Гірничі удари є динамічним проявом гірничого тиску, що супроводжується звичайним вибухом. Виникає при деяких напружених деформаційних станах, коли нарощування напруг випереджує їх релаксацію, пов'язану з їх пластичним деформуванням. Виникають при значній міцності г.п. здатних накопичувати енергію пружних деформацій. При порушенні суцільної покрівлі зі збільшенням глибини (250 м.) збільшується інтенсивність цих явищ.

16. Види водопритоків до гірничих виробок

Розрізняють загальний, ділянковий і забійний водоприток. Загальний водоприток в шахти і кар'єри складається: з припливу підземних вод (водоносних горизонтів, що дренуються гірничими виробками); шахтних або кар'єрних вод, що надходять із затоплених виробок і сусідніх шахт або кар'єрів; технічних вод, що подаються в шахту або кар'єр для закладки, зрошення, буріння свердловин та ін; поверхневих вод і атмосферних опадів. Pежим надходження води у виробки залежить від сукупності взаємодіючих природних (кліматич., геоморфологіч., Гідрологіч., Геол. Та гідрогеологічних) і технологічних (форма і розміри ділянки горн. Робіт, глибина і інтенсивність розробки м-ний, застосовувані системи розробки) факторів. Ділянковий водоприток на шахтах складається з приток в підготовчі виробки і у вироблений простір виробленої ділянки. B підготовчі виробки вода надходить з покладів корисних копалин, водоносних горизонтів, що залягають безпосередньо в покрівлі та грунті виробок, або з дренажних свердловин. У вироблений простір вода надходить в основному з водоносних горизонтів, зони водо провідності тріщин, з сусідніх відпрацьованих ділянок і іноді з поверхні землі. Дільничний B. на кар'єрах обумовлюється підземними та поверхневими (зливовими або талими) водами; він включає води, що надходять з розкривних, видобувних дільниць і внутрішніх відвалів. Забійний водоприток на шахтах розділяється на: 1)для шахт складених з притоку підземних вод 2) вод з виробленого простору, що надходять безпосередньо в забійний простір підготованих і очисних виробок. Hайбільший забійний водоприток спостерігається у випадку, коли забій знаходиться гіпсометричні нижче, ніж вироблений простір.

17. Техногенні зміни режиму підземних вод та водопритоків до гірничих виробок

Техногенний режим підземних вод формується під впливом як природних так і гірничо-технологічних чинників, які визначають величину водопритоків у гірничі виробки, пониження рівнів дренованих водоносних горизонтів, мінливість цих характеристик режиму в багаторічному циклі і по сезонах року. Зміни водопритоків у часі в першу чергу відображають природну обстановку на шахтному полі, оскільки вони залежать не стільки від глибини, довжини, площі виробки та інших технологічних чинників, скільки від кількості, потужності та водозбагаченості горизонтів, що вскриваються цими виробками. Зустрічаються два види видозміненого техногенного режиму підземних вод на розроблюваних родовищах: 1. На родовищах 1, 4 і 5 типів (за П.П. Климентовим) як правило, водопритоки в шахти і кар'єри з часом знижуються внаслідок поступового виснаження природних ємнісних запасів підземних вод, систематичного зниження рівнів дренованих пластів, що мають невисоку водопровідність, обмежені непроникними границями, або мають обмежену водозбірну площу чи приурочені до невеликих закритих артезіанських басейнів. При заглибленні гірничих виробок нижче зони тріщинно-грунтових вод водопритоки знижуються у зв'язку із низькою обводненістю зони напірних тріщинно-жильних вод (4-й тип родовищ).2. На великих виробках, що знаходяться нижче місцевих базисів ерозії і приурочені до необмежених в плані та слабоізольованих водоносних пластів, водопритоки з часом часто збільшуються.

18. Два основні види видозміненого техногенного режиму підземних вод на розроблюваних родовищах. Причини відповідних змін режиму

Техногенний режим підземних вод формується під впливом як природних так і гірничо-технологічних чинників, які визначають величину водопритоків у гірничі виробки, пониження рівнів дренованих водоносних горизонтів, мінливість цих характеристик режиму в багаторічному циклі і по сезонах року. Зустрічаються два види видозміненого техногенного режиму підземних вод на розроблюваних родовищах: 1. На родовищах 1, 4 і 5 типів (за П.П. Климентовим) водопритоки в шахти і кар'єри з часом знижуються внаслідок поступового виснаження природних ємнісних запасів підземних вод, систематичного зниження рівнів дренованих пластів, що мають невисоку водопровідність, обмежені непроникними границями, або мають обмежену водозбірну площу чи приурочені до невеликих закритих артезіанських басейнів. 2. На великих виробках, що знаходяться нижче місцевих базисів ерозії і приурочені до необмежених в плані та слабоізольованих водоносних пластів, водопритоки з часом часто збільшуються. Причини та чинники: а) збільшення водозбірної площі виробок; б) збільшенням площі підземних виробок; в) утворенням надпокрівельної зони тріщинуватості; г) виробкою розкрито інтенсивно обводнені зони тектонічних порушень, при цьому живлення тріщинно-жильних вод відбувається за рахунок дренування поверхневих вод місцевої річкової мережі; д) зміною граничних умов (при стабільному водовідборі), тобто захопленням лійкою депресії поверхневих водотоків, водойм, гідровідвалів; е) інтенсифікацією водовідведення та розширенням системи дренажу; ж) посиленням процесів перетікання із суміжних водоносних пластів у зв'язку із зменшенням напору в осушуваному пласті; з) поглибленням виробки, внаслідок чого порушуються водотриви або перетинаються нові водоносні горизонти;

19. Поняття усталеного, неусталеного та квазіусталеного режиму підземних вод при осушенні гірничих виробок. Можливі етапи формування лійки депресії

Лійка депресії водопониження за рахунок роботи всієї дренажної си-ми може формув. в 1,2 і, навіть, 3 етапи. 1-й етап в неусталеному режимі. Водопониження нелінійно збільш. при більш-менш стабільному дебіті водовідбірних споруд. 2-й етап в усталеному або квазіусталеному режимі, коли до водопритоку долучаються динамічні ресурси. Конфігурація лійки депресії залишається більш-менш стабільною при усталеному режимі, і рівномірно збільш. у часі - при квазіусталеному режимі. 3-й етап в неусталеному режимі, що викликано збільш. водопониження після проведення захисних заходів, вичерпанням ресурсів суміжного горизонту або зменш. водопониження після утв-ня зони тріщинуватості, залученням повних вод.горизонтів тощо.

20. Способи осушення родовищ

Загалом виділяють 3 способи осушення родовища: а) поверхневий (безшахтний); б) підземний (шахтний); в) комбінований. Якщо ж постстадійно розглядати, то можна виділити 3 етапи: 1) активне упереджуюче осушення (осушується сама КК) використ. при цьому поверхневий дренаж. 2) Експлуатаційний етап - оптимізується загальна схема дренування род-а, водопонижуючі сверд-и переводяться у наскрізні фільтри. На цьому етапі порушуються горизонтальні підземні дренажні споруди - штреки, які обладнані додатковими засобами (голкофільтрами, колодязями). 3) комбінована система осушення застосовується в складних г/г умовах, які на відміну від 2-го етапу значною мірою використ. активні способи водопониження.

21. Головні види безшахтного (поверхневого) способу дренування виробок

У відповідності із використаними технічними засобами безшахтне осушення поділяється на два типи: глибокий дренаж - система водопонижуючих або водопоглинаючих свердловин; мілкий дренаж - складений з мілких дренуючих траншей, голкофільтрових споруд, колодязів. За наявності примусових пристроїв водопониження, тобто насосного обладнання, технічний засіб боротьби з водопритоками за допомогою дренажу називається активним, за відсутності - пасивним. В залежності від конкретної гідрогеологічної обстановки застосовують різні комбінації цих заходів з врахуванням економічної доцільності. Водопонижуючі свердловини відносяться до активного засобу, а водопоглинаючі - до пасивного. Більшість конструкцій мілкого дренажу відноситься до пасивних.

22. Глибокий дренаж, його конструктивні типи

Глибокий дренаж найбільш ефективний на родовищах скельних порід, але застосовується і для пухких порід. Якщо ж є розшарування порід за літологічним складом та фільтраційними властивостями, він стає неефективним, тому що неможливо зменшити рівень води до водотривкої підошви. Глибокий дренаж дає позитивний ефект при високих напорах, при великій потужності і водопроникності осушуваних порід. Глибокий дренаж - система водопонижуючих або водопоглинаючих свердловин. Застосовується на перших стадіях розробки родовища, пов'язаний з обладнанням глибоких упереджуючих, водопонижуючих свердловин і свердловин, які відносяться до активної стадії. На стадії експлуатації р-ща при виході режиму осушення в усталену фазу, коли пониження стабілізується і статичні запаси виправдані, а динамічні ресурси незначні, переобладнуються в структури пасивного типу. Крім ефективного його застосування на початкових стадіях розробки р-ищ, які розробляються відкритим способом, ефективно застосовувати і для осушення підземних г.в. на глибинах 200-250м. Спочатку г.д. виконується перед заглибленням шахтного стовбуру, шляхом буріння з поверхні кількох водо понижуючих св.. навколо стовбура шахти. Із цих св.. проводять одночасні довготривалі відкачки води, для створення випереджаючої депресійної воронки. Активні водопонижуючі св..використ. Також у період експлуатації п.в. для зниження водопритоків у капітальні, підготовчі та очисні виробки. Якщо на ділянці закладення шахтного стовбура знаходиться горизонтальна г.в.(штрек, квершлаг) пройдені у водопроникних породах, що залягають нище, то скидання дренованої води крізь св. може бути здійснене у вказані г.в. пасивним способом.



23. Мілкий дренаж, коли він застосовується? Намалюйте схему

Мілкий дренаж широко використовується при осушенні кар'єрів. Він відрізняється великою різноманітністю способів застосування. Головне значення мають голкофільтрові споруди і дренажні траншеї, або прибортовий горизонтальний дренаж у вигляді трубчастих дрен, який закладають на уступах кар'єрів для пониження рівня води. Мілкий дренаж при осушенні відкритих виробок здебільшого використовують для перехоплення потоків поверхневих вод, дренування верховодки, малопотужних горизонтів грунтових вод. Наприклад, захист кар'єру від поверхневих вод потребує проведення наступних заходів: 1) огородження кар'єру від поверхневих вод, що сходять з водозбірної площі; 2) осушення поля кар`єру; 3) відведення річок з території кар`єру. Для огородження кар`єру від поверхневих (зливових, повеневих та ін.) вод, проводяться нагірні канави. Їх проектують з таким розрахунком, щоб вони огороджували частину або все поле кар'єра від поверхневих вод впродовж всього періоду експлуатації. Осушення поля кар'єру зводиться до облаштування на понижених ділянках осушувальної канави або системи канав для відводу поверхневих вод за межі кар`єру. Відведення річок з території кар`єра проводиться, якщо ділянка родовища, найбільш сприятлива для розробки його відкритим способом, розташована в долині річки або струмка, тобто там, де протікають постійно або тимчасово діючі водотоки. Відведення річки за межі кар'єрного поля виконують за допомогою водовідвідного каналу. При кар'єрному способі розробки рудних родовищ і виборі.



24. Етапність застосування дренажних схем при освоєнні родовищ відкритим способом

При кар'єрному способі розробки рудних родовищ і виборі схеми осушення необхідно враховувати кількість водоносних горизонтів в надрудній товщі порід. Свердловини, розташовані на верхньому уступі, тобто за межами поля кар'єру, розміщуються за схемою огороджуючого дренажу. В залежності від конкретної гідрогеологічної обстановки на родовищі, поверхово розташовані системи можуть бути: - відособленими, якщо верхні водоносні горизонти в порівнянні з нижніми мають високу проникність і водозбагаченість та менші напори; - пов'язаними, якщо підвищена проникність і водозбагаченість відзначаються в нижніх водоносних горизонтах з меншими напорами, тобто проявляється ефект водопоглинання. У першому випадку осушення уступів кар'єру може являти собою систему водопонижуючих свердловин у сполученні з дренажними горизонтальними траншеями (із гравійною обсипкою), пройденими в підошві уступів водонасичених порід. У другому - осушення уступів можна здійснити за допомогою системи поглинаючих свердловин, що скидатимуть воду з верхніх горизонтів у нижні.



25. Етапність застосування дренажних схем при освоєнні родовищ відкритим способом

В залежності від гідрогеологічних умов та величини водопритоку розробляється відповідна схема дренажної системи, а часто - і спосіб та схема розробки самого родовища. При цьому, до завдань гірничих гідрогеологів входить пошук ефективних інженерних заходів боротьби з притоком підземних вод у виробки. В числі інших важливих задач гідрогеологічних досліджень в межах третього напрямку гірничої гідрогеології можна виділити: встановлення ефективності функціонування різних видів дренажних пристроїв і дренуючого впливу гірничих виробок; з'ясування можливості і доцільності використання підземних вод на площі родовища для питного і технічного водопостачання, і в зв'язку з цим - оцінка їх експлуатаційних запасів.

Класифікація схем дренування за Скиргелло О.В. заснована на врахуванні розташування дренажних споруд у плані. За даною класифікацією виділяють такі схеми осушення:1) однолінійні; 2) дволінійні 3) одноконтурні; 4) двоконтурні; 5) сітчасті; 6) кущові; 7)комбіновані. Лінійні схеми осушення складаються з одного або більше рядів водопонижуючих свердловин, дренажних канав, штреків або горизонтальних свердловин. Вони частіше застосовуються при осушенні похилих водоносних пластів або пластів з високою водопроникністю та при осушенні в`їзних і розрізних траншей, робочих бортів кар'єрів тощо. При контурній схемі осушення дренажні свердловини розташовуються по кутах трикутника, квадрата, багатокутника по периметру невеликих розмірів огородженої ділянки. За лінійною або контурною схемою виконується також огороджуючий дренаж, який знижує напори на укосах кар'єрів до величин, що забезпечують мінімальний ризик опливання укосу. Двоконтурна схема осушення утворюється двома взаємодіючими контурними спорудами або двома концентрично розташованими спорудами. Сітчаста схема використовується при підземному способі, коли дренажними спорудами є наскрізні фільтри.

Кущова схема осушення - це система водопонижуючих свердловин, які закладаються групами, без вищеозначеної системи, в місцях зон високої обводненості а також великої закарстованості і тріщинуватості.

26. Дренажні прилади та споруди що застосовуються при осушенні відкритих виробок

При кар'єрній розробці рудних родовищ осушення може проводитись в два етапи. На першому етапі - промислової відробки об'єкта (приблизно до глибин 100-150 м) осушують кар'єр за допомогою кільцевої системи водопонижуючих свердловин, пройдених по зовнішньому контуру кар'єру й обладнаних заглибними насосами. Така система дозволяє здійснити будівництво кар'єру з поступовим підключенням (у разі потреби) додаткових внутрішньокар'єрних дренажних пристроїв.

На другому етапі, при освоєнні більш глибоких рудних горизонтів, осушення ведеться комбінованим способом - за допомогою випереджаючої підземної кільцьової галереї, пройденої із шахт по трасі водопонижуючих свердловин, а також за допомогою наскрізних фільтрів, які переобладнано з цих свердловин.При комбінованому способі з поверхні робочого борту кар'єру обладнуються наскрізні фільтри та вбирні свердловини, в дренажних штреках - забивні фільтри і трубчасті колодязі. Наскрізні фільтри - це сітчасті, жорствяно-дротяні або каркасно-стержневі фільтри d = 68-70 мм. Їх встановлюють у пробурені з поверхні свердловини для дренування кількох водоносних горизонтів малої потужності, що лежать вище корисної копалини. Понижуючі колодязі та розвантажуючі свердловини використовують для пониження рівня водоносних горизонтів, що лежать в підошві кар'єру. Якщо перші обладнують центробіжними насосами, то другі розкривають напірний горизонт і працюють як самовиливні. Поглинаючі (або вбирні) свердловини використовують, якщо надпродуктивний горизонт має невелику потужність і проникність, а також більші напори, ніж підпродуктивний. Вода самопливом перетікає з верхнього в нижній водоносний горизонт. Для неробочого борту кар'єру також закладають дренажні споруди, але тут для забезпечення осушення можна обмежитись лише тільки одним горизонтальним дренажем. Дренажні шурфи з штреками використовуються для безпосереднього осушення поля кар'єру, якщо в геологічному розрізі мають місце стійкі породи (піщаники, алевроліти і т.п.). Дренажні штреки є горизонтальними осушувальними спорудами, що проходять нижче всіх гірничих виробок, з яких вони приймають воду, або вздовж робочого борту кар'єру, нижче його підошви.

27. Підземний спосіб осушення гірничих виробок

При розробці родовища підземним способом - комплекс заходів із захисту гірничих виробок від підземних і поверхневих вод при будівництві та експлуатації шахт і рудників.

Зниження рівня підземних вод на ділянках гірничих робіт ведеться за допомогою дренажних і баражних пристроїв. Відведення вод за межі шахтних і кар'єрних полів здійснюються за допомогою водовідливу, та за допомогою попереднього дренажу гірського масиву. При відкритій розробці родовищ корисних копалин в країнах Заходу застосовують г.ч. поверхневий спосіб О.р., в Україні і країнах СНД - підземний. При підземному видобутку, як правило, застосовують підземний, рідше комбінований способи О.р. Системи осушування можуть бути представлені як окремими дренажними засобами (напр., водознижувальними свердловинами - Запорізький залізорудний комбінат, рудник “Нейрод” в Угорщині і т.д.), так і контурними, лінійними, кущовими та розосередженими по площі системами дренажних пристроїв. Широко застосовуються підняттєві, нахилено-підняттєві і випереджуючі свердловини (Лебединський, Михайлівський та ін. ГЗК). Використовуються також горизонтальні свердловини, які бурять на бортах кар'єрів. На обводнених уступах кар'єрів використовують горизонтальний відкритий і закритий трубчасті дренажі. Серйозною проблемою є дренаж глибоких горизонтів кар'єрів.

29. Дренажні прилади та споруди що застосовуються при осушенні підземних виробок

Глибокий дренаж найбільш ефективний на родовищах скельних порід, але застосовується і для пухких порід. Якщо ж є розшарування порід за літологічним складом та фільтраційними властивостями, він стає неефективним, тому що неможливо зменшити рівень води до водотривкої підошви. Глибокий дренаж дає позитивний ефект при високих напорах, при великій потужності і водопроникності осушуваних порід.

Мілкий дренаж широко використовується при осушенні кар'єрів. Він відрізняється великою різноманітністю способів застосування. Головне значення мають голкофільтрові споруди і дренажні траншеї, або прибортовий горизонтальний дренаж у вигляді трубчастих дрен, який закладають на уступах кар'єрів для пониження рівня води. Мілкий дренаж при осушенні відкритих виробок здебільшого використовують для перехоплення потоків поверхневих вод, дренування верховодки, малопотужних горизонтів грунтових вод. Технічні засоби осушення передбачають створення системи дренажних штреків, які прокладають із спеціальних шахтних стволів, шурфів і штолень.

Штреком називають горизонтальну гірничу виробку, яка йде по корисній копалині. Квершлаг - горизонтальна гірнича виробка, яка йде по вміщуючих гірських породах. Посеред штреків, іноді збоку, проводяться дренажні канави, які служать для відведення дренажних вод.

Дренажні штольні - мають нахил до свого гирла, в них іноді встановлюється насосне обладнання; в окремих випадках застосовуються дренажні свердловини. В підошву гірничих виробок закладають водопонижуючі колодязі або свердловини, чи самовиливні свердловини й голкофільтри.

Водопонижуючі колодязі і забивні фільтри використовуються для пониження рівнів або зниження напорів у водоносних горизонтах, що залягають відповідно під підошвою та над покрівлею горизонтальної підземної виробки. Колодязі для цього забезпечуються насосами.

30. Класифікація схем дренування за Скиргелло О.В. заснована на врахуванні розташування дренажних споруд у плані

За даною класифікацією виділяють такі схеми осушення: 1) однолінійні; 2) дволінійні 3) одноконтурні; 4) двоконтурні; 5) сітчасті; 6) кущові; 7)комбіновані.

...