Республіка Зімбабве

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Економіко-географічне положення

Історичні особливості

Господарська оцінка природних умов та ресурсів

Населення

Промисловість

Сільське господарство

Транспорт та зв'язок

Економічні зв'язки

Економічне районування Зімбабве

Висновки

Література

Вступ

зімбабве економічний географічний господарський

Респумбліка Зімбамбве - країна розташована на півдні центральної Африки. Не має виходу до моря і межує на півночі по р. Замбезі з Замбією, на сході і півн.-сході з Мозамбіком, на півдні по р. Лімпопо з ПАР, на заході і півд.-заході з Ботсваною. Протяжність сухопутних кордонів - 3066 км, в тому числі з Ботсваною 813 км, з Мозамбіком 1231 км, з ПАР 225 км, з Замбією 797 км. Площа - 390,58 тис. кмІ. Чисельність населення за оцінками 2010 року 11 651 858чол., густота населення 29/кмІ.

Країна є республікою. Діє конституція, прийнята 18 квітня 1980 з поправками 1987 і 1989 років. Главою держави і уряду, а також головнокомандувачем збройними силами є президент, який обирається шляхом прямого загального голосування на 6 -річний термін. Президент може бути обраний на цей пост необмежену кількість разів. Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент ( Національна асамблея ), який складається з 150 депутатів ( 120 з них обираються прямим загальним голосуванням, 12 - призначаються президентом, 10 депутатських місць займають традиційні вожді і 8 займають за посадою 8 губернаторів провінцій). Термін повноважень Національної асамблеї - 5 років. Президент - Мугабе Роберт Габріель. На посту президента перебуває з 1987. Адміністративний устрій: країна розділена на 8 провінцій і 2 міста ( Хараре і Булавайо ), які мають статус провінцій.

Економіко-географічне положення

Зімбабве межує в основному з малорозвиненими країнами, які є осередками соціальної та політичної нестабільності. Виключенням є ПАР, потужний економічний сусід, що має значний вплив на економіку країни. В минулому Південна Родезія та ПАР мали багато спільних рис. Це насамперед дискримінація кольорового та темношкірого населення, значна різниця у статках цих груп, потужна видобувна промисловість, розвинене сільське господарство. Країна не має виходу до моря, однак займає вигідне транзитне положення за рахунок сусідства з ПАР.

Зімбабве- член ООН з 1980, Організації африканської єдності (ОАЄ) з 1980, аз 2002їїнаступника-Африканськогосоюзу (АС), Спільного ринку Східної і Південної Африки (КОМЕСА) з 1994, Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК) з 1992. Членство в Співдружності(об'єднання країн, що входили в Британську імперію) зупинено в березні2002.

Історичні особливості

У XVIII ст. на території Зімбабве виникло королівство Ндебеле. У 1888-89 рр. відбувається боротьба європейських держав за колоніальний розподіл Африки, це стосується і кордонів королівства Ндебеле. У 1890 р., незважаючи на протести правителя уряду королівства Ндебеле, Родс направив у його країну білих першопрохідників, які заснували форт Солсбері (нині Хараре).У 1897 році було затверджено офіційну назву країни -- Південна Родезія. З 1898 року територіюкраїнипроголошено протекторатом Великобританії. Насправді влада англійської корони була суто номінальною, а справжнім господарем у Південній Родезії стала БСАК. Компанія управляла Південною Родезією до 1923 року. Білі поселенці отримали великі повноваження в управлінні після того, як на проведеному роком раніше референдумі висловились проти приєднання Південної Родезії до Південно-Африканського Союзу. Білі добували золото, у незначній кількості мідь, азбест і вугілля, вирощували тютюн і кукурудзу, будували школи, лікарні і залізниці; в країні з'явилися перші автомобільні магістралі з твердим покриттям. Однак право на користування всіма цими досягненнями цивілізації мали лише білі, які власне і збудували їх. Каменем спотикання залишалося земельне питання. Архітектором «білої» Родезії вважається Годфрі Хігінс, прем'єр-міністр у 1933--1953 рр., який розробив план відокремленого розвитку двох расових общин Південної Родезії і закликав до сегрегації африканців. У 1920--1940 рр. африканці протестували проти економічної і політичної дискримінації, існували місцеві асоціації соціального забезпечення, африканські дискусійні клуби і релігійні секти, які відкололися від християнської церкви. У 1930--1940 рр. виникли перші політичні організації африканців. У 1970-х роках сили національно-визвольного руху, які базувалися на території сусідніх Замбії та Мозамбіку, розгорнули збройну боротьбу за незалежність Родезії. Партизанська війна за незалежність тривала з 1972 по 1979 рр. Великобританія скликала конференцію з мирного врегулювання, було припинено вогонь і проведено загальні вибори під наглядом офіційних представників британського уряду і Співдружності націй. Умови незалежності були погоджені в Лондоні в 1979. 18 квітня 1980 р. було проголошено незалежність Республіки Зімбабве.

Господарська оцінка природних ресурсів та умов

Центральна частина Зімбабве являє собою відкрите плоскогір'я з висотами 1100-1850 м над р.м. Майже всі кращі сільськогосподарські угіддя і більшість міст розташовані в піднесених районах, що характеризуються більш рівним кліматом з рясними опадами і родючими землями. Периферичні райони країни, крім одного на сході й іншого вздовж кордону з Ботсваною на заході, переважно рівнинні: на півночі - басейн р.Замбезі, на півдні - басейн р.Лімпопо і на південному сході - басейн р.Сабі. Найбільш знижена частина країни, що відрізняється самим жарким кліматом, знаходиться на південному сході, в басейнах Сабі і її притоки Рунда і в басейні р.Мвенезі, припливу Лімпопо. Річки, як правило, порожисті, маловодні. Багато хто з них пересихають в сухий сезон. Розташоване на північ від Мутаре Східне нагір'я сягає висоти 2592 м над р.м. (гора Іньянгані, вища точка Зімбабве ), а в горах Чіманімані, що знаходяться на південь від Мутаре уздовж кордону з Мозамбіком, вершина Бінга досягає 2436 м над р.м. Головний вододіл країни перетинає територію плоскогір'я з південного заходу на північний схід і розділяє водозбірні басейни річок Замбезі і Лімпопо, які впадають в Індійський океан. У Зімбабве є одне велике водосховище Каріба на р.Замбезі вздовж кордону з Замбією, і багато невеликих - Кайл на р. Мтілікве, Робертсон і Мак-Ілуейн на р.Гвебі, Шангані - Тіябензі на р.Тіябензі та ін На північному сході країни на р.Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 107 м і шириною ок. 1500 м. клімат в північній частині країни субекваторіальний, а південній - тропічний. Сільськогосподарські райони на плоскогір'ї щорічно отримують до 900 мм опадів, а на Східному нагір'я - до 2500 мм. У деяких районах простежується дефіцит опадів, наприклад, в басейні р.Лімпопо середня річна кількість опадів не перевищує 250 мм.

Також країна надзвичайно багата на корисні копалини. 3імбабве займає 2-е місце в Африці за запасами кам. вугілля. Родовища приурочені до світи Екка системи Карру. Вугілля - коксівне й енергетичне. Загальні запаси - 6610 млн т. Осн. вугленосний басейн - Хванге (Уанкі) - Ентуба на півн.-заході країни (загальні запаси вугілля зольністю менше 12,8% 1151 млн т, зольністю понад 30% - 1623 млн т). Осн. продуктивні пласти потужністю від 1,8-3,6 до 7-13 м. Теплота згоряння вугілля 31,7 МДж/кг. На півд.-сході ґрабена Замбезі знаходиться родов. бітумінозного та суббітумінозного вугілля Лубімбі з прогнозними запасами 20 млрд т (з них придатних для відкритої розробки 683 млн т) до глиб. 500 м, потужність гол. пласта 6 м. Крім того, в ґрабенах Лімпопо і Замбезі є понад 20 родов. вугілля із запасами 5-135 млн т. Країна займає 3-є місце у світі (після ПАР і Казахстану) за ресурсами хромових руд - 966 млн т (1999). В Зімбабве зосереджено бл. 6% світових ресурсів хрому. Осн. запаси їх зосереджені у Великій Дайці (понад 10 горизонтів потужністю 5-70 см). Інша група родовищ приурочена до пластових тіл в зеленокам'яних комплексах систем Себаквай і Булавайо. Тут поклади хромових руд приурочені до жил, лінз, тіл неправильної форми; потужність рудних тіл 3-30 м. Руди високої якості (48-60% Cr2O3). Найбільші родовища цього типу Шуругві (Селукве), Мберенгва в районі Бухва та Машава. Родов. залізних руд (гематитових і магнетитових) приурочені до залізистих кварцитів системи Себаквай. Найбільші з них - Бухва (прогнозні запаси руд 3 млрд т, вміст Fe 40-42%) і Квекве (загальні запаси 200 млн т, вміст Fe 50-65%). Поклади магнетитових руд пов'язані також з кільцевими лужними комплексами, де магнетит складає дайки, жили і рудні тіла неправильної форми (родов. Чішанья, 47 млн т, вміст Fe 60%).Родовища низькосортних бокситів розташовані на сході країни і пов'язані з корами вивітрювання по ультраосновних породах, анортозитах і габро. Запаси бокситів поблизу оз. Коннемара понад 3 млн т (вміст ґібситу 43%). Родов. вольфрамових руд невеликі, належать до кварцово-жильного типу. Найбільше серед них - Бірдмор. В 3імбабве відомо бл. 3500 родов. золота, які пов'язані з архейськими зеленокам'яними поясами і граніто-ґнейсами фундаменту. Найбільші родовища знаходяться в зонах Далні і Веніс з сумарними загальними запасами 1611 тис. т руди, вміст Au 10,2 г/т. Жильні кварцово-сульфідні родов. значно менші - Арктурус, Муріел і Мазое мають загальні запаси 316-576 тис. т руди, вміст Au 4-16 г/т. Деякі золоторудні родов. (Глоб-Фінікс) включають також стибій. Загальні запаси мідних руд - 600 тис. т при вмісті міді 0,6-1,4%. Більша частина родов. мідних руд розташована на захід від м. Хараре. Родов. стратиформного типу з прожилково-вкрапленою мінералізацією локалізовані в карбонатно-теригенних відкладах систем Ломагунді (родов. Аляска, Шеклтон, Мхангура, Нора, Шамрок), Умкондо (родов. Умкондо) і Пірівірі (родов. Коппер-Куін і Коппер-Кінг, що містять також сфалерит, ґаленіт, арсенопірит). Найбільше стратиформнеродов. - Мхангура (Мангула) з розвіданими запасами 14,8 млн т (Cu 1,27%); воно ж - головне джерело срібла. Загальні запаси нікелевих руд - 510 тис. т при вмісті металу 0,7-1,27%. Магматичні родов. нікелевих і мідно-нікелевих руд приурочені до пластових інтрузій основного і ультраосновного складу в архейських зеленокам'яних комплексах. Руди вкраплені або масивні сегрегаційні, для мідно-нікелевих родовищ співвідношення Ni:Cu=1:1, для нікелевих - (10-20):1. Найбільші нікелеві родов. - Шангані, Троджан, Епок, мідно-нікелеве - Емпресс. Руди локалізуються г.ч. в серпентинітах. Родовища руд рідкісних металів (літію, берилію, танталу, ніобію, цезію) пов'язані з полями пегматитів серед зеленокам'яних порід системи Булавайо. Найбільші родовища - Бікіта і Бенсон. Руди цих родов. включають лепідоліт, петаліт, сподумен, амблігоніт, евкриптит, полуцит, мікроліт, танталіт і симпсоніт. Тантало-ніобати містяться в розсипах, які супроводжують пегматитові родовища. За запасами платини і платиноїдів країна займає 3-є місце у світі. За прогнозними ресурсами МПГ Зімбабве займає 4-е місце у світі - 7-8 тис. т. Родовища належать до сульфід- и арсенідвмісних шарів Великої Дайки. Ресурси апатитів - 70 млн т. Розвідані поклади пов'язані з лужно-карбонатитовими кільцевими масивами Дорова (37 млн т, P2O5 6-8%), Шава, Чішанья. На півд.-сході країни виявлені великі родов. смарагду - Сандавана, Мастард (Філабусі), Новелло (Ньянда), Шікванда (Бікіта).У 3імбабве виявлені родовища різної нерудної індустріальної сировини: хризотил-азбесту, бариту, піриту, кіаніту, магнезиту, флюориту. Родовища нерудних буд. матеріалів представлені вапняками (найбільші родов. цементних вапняків - Стернблік з запасами понад 10 млн т і Ламбурн - 4 млн т), доломітами (Дітл - 115 млн т; Русамбо - 100 млн т), вогнетривкими глинами.

Населення

Зімбабве - багаторасова і поліетнічна держава. 98 % населення складають африканські народи. По 1 % населення складають представники білої раси, а також метиси і вихідці з Азії. Найбільш численним народом ( 82 %) є шона ( зезуру, каланга, каранга, корекоре, маньіка і ндау ). Народ ндебеле - близько 14 %, венда, сіна, сото, тонга і хленгве складають 2 %. З місцевих мов найбільш поширені мови народів шона, ндебеле, Каланга і тонга. Сільське населення складає більше 60 %. Великі міста - Булавайо (бл. 1 млн. чол. - 2002 ), Гверу, Квекве, Масвінго, Мутаре, Хванге.

Вікова структура:

-0-14 років: 43,9 % ( чоловіків 2523119 / 2473928 жінок)

-15-64 років: 52,2 % ( чоловіків 2666928 / 3283474 жінок)

-65 років і старше: 3,9 % ( чоловіків 194360 / жінок 250820 ) (2010 рік)

Середній вік: Від загальної кількості населення: 17,8 років, чоловіків: 16,7 р., жінок: 18,9 років (2010 рік). Темп приросту населення: 2,954 % (2010 рік).

Народжуваність: 31,57 народжень на 1000 жителів (2010). Міграція населення: 12,87 мігрантів / 1000. Урбанізація: міське населення: 37 % від загальної чисельності населення (2008), приріст урбанізації: +2,2 % на рік (2005-10 р.) Співвідношення статей: при народженні: 1,03 чоловіків / жінку, у віці до 15 років: 1,02 чоловіків / жінку,15-64 років: 0,83 чоловіків / жінку, 65 років і старше: 0,75 чоловіків / жінку. Коефіцієнт народжуваності: 3,66 новонароджених / жінку (2010 рік). ВІЛ / СНІД - серед дорослого населення: 15,3 % (2007 р.). Існує зростаючий потік мігрантів з Зімбабве в ПАР і Ботсвану в пошуках кращих економічних можливостей ( 2009 р.).Економічно активне населення становить 5,56 млн. чол. (2004, оцінка).Зайнятість працездатного населення: сільське господарство - 66%, промисловість -10%; сфера послуг - 24%

Промисловість

Частка у ВВП -24,3% (2004, оцінка). Працюють підприємства з переробки сільськогосподарської продукції (в т.ч. виробництво м'ясних і фруктових консервів, сухого молока, джемів і рослинного масла), тютюнова, текстильна і взуттєва промисловість, виробляються фарба для автомобільної, авіа-та суднобудівній промисловості, автомобільні та тракторні акумулятори, електричний кабель, керамічні вироби таін.З2000економічна криза найбільш сильно торкнулася текстильної промисловості.

Гірнича промисловість є однією з провідних галузей економіки країни, але її частка в ВВП весь час скорочується: на кінець XX ст. вона становила бл. 9%, в 1997 -- 7%. У 1999--2001 рр. загальна економічна криза в країні болюче відбилася на гірничій промисловості, від чого постраждало бл. 20 копалень, зокрема, золото- та гранітодобувні підприємства. У 2002--2003 рр. гірнича індустрія Зімбабве забезпечує 4% ВВП і надає роботу 45 тис. чол. У Зімбабве видобувається понад 40 видів корисних копалин: вугілля, руди: залізні, хромові, берилієві, золотоносні, літієві, мідні, нікелеві, олов'яні, срібні, сурм'яні, апатит, азбест, магнезит, слюда, флюорит. Осн. значення в структурі гірничої промисловості в кінці XX ст. займає видобуток рудних к.к. ( 70% вартості продукції галузі, в тому числі руди золота -- 25,7%, нікелеві руди -- 14,3%, мідні -- 11,1%, хромові -- 5,1%), а також азбесту (20,9%) і кам. вугілля (8,2%). Гірничу пром-сть представляють бл. 130 компаній. Більша частина гірничодобувної галузі знаходиться в руках транснаціональних корпорацій, таких, як «Ріо-Тінто», «Лонро» і «Амеріканкорпорейшн». Державні корпорації беруть участь у видобутку міді і монополізували видобуток золота і золотоафінажне виробництво. Вся мінеральна сировина реалізовується через державне Управління по збуту корисних копалин. У числі великих виробників стоять Anglo American (нікель, хроміт, золото); Lonhro Zimbabve (золото); African Associated Mines (азбест); Wankie Colliery (вугілля); Rio Tinto (золото); Ashanti Goldfield (золото); Mining Development (мідь і золото). Виробництво продукції мінерально-сировинного сектора економіки Зімбабве у 1998 р. склало (в тис. т): азбесту 123,4; хроміту 605,4; вугілля 5047; Cu 2,94; графіту 33,81; Fe-руд 371,6; піриту 52,9; літієвих мінералів 28,06; Ni 10,14; алмазів 28372 карат; Au 25175 кг; Pt 2730 кг; Pd 1855 кг. Дані за 2000 та 2001 рр. наведені в табл.

Таблиця 1 -- Видобуток основних мінеральних продуктів і виробництво металів у Зімбабве (тис.т)

Тривалий час видобуток золота був опорою економіки в Зімбабве. Але на межі ХХ-XXI ст. спостерігається спад його видобутку. У 2001 р. видобуто 18 т, що на 35% менше піку видобутку в 1999 -- 27,7 т. Експерти, однак, оцінюють тіньовий видобуток золота в країні у 2001 р в 5 т, що збільшує загальний видобуток до 23 т. Перший алмазний рудник Зімбабве -- Рівер-Ранч (RiverRanch) відновив роботу у другій половині 2003 р. Цей рудник був закритий в лютому 1998 р. Компанія Rio Tinto Zimbabwe фінансує новий проект з видобутку відкритим способом алмазів на родов. «Мурова» (Murowa) в півд.-західній частині Зімбабве. З 2004 р тут планують добувати 500 тис. т руди на рік з подальшим збільшенням видобутку. Запаси рудника оцінюються в 23 млн т кімберліту з сер. вмістом алмазів 0.7 кар./т. Rio Tinto належить 56% Rio Tinto Zimbabwe; дві ці компанії володіють проектом в співвідношенні 50:50.Родовищаплатини в районі Хартлі, за 50 км на захід від Хараре, є найбагатшими у світі за межами ПАР. Компанія Zimplats збудувала у Зімбабве нове підприємство з видобутку платиноїдів Ngezi. Ресурси руди в полі підприємства оцінюються в 120 млн т з сер. вмістом Pt 1,82, Pd 1,41, Rh 0,15 і Au 0,27 г/т з промисловими концентраціями Ni і Cu, в тому числі запаси для первинної відробки 32 млн т з сер. вмістом Pt 1,79, Pd 1,49, Rh 0,15 і Au 0,27 г/т. Проектна продуктивність підприємства по видобутку та збагаченню руди 2 млн т/рік. Металургійний переділ конц-ті впровадиться на комплексі Selous з виробництвом в штейні Pt 2800, Pd 2490, Rh 185 кг/рік і попутним вилученням Au, Ni і Cu. Підприємство з видобутку платиноїдів Hartley компаній Delta і ВНР має проектну продуктивність 180 тис. т/місяць. Компанія Anglo American планує почати будівництво підприємства з видобутку платиноїдів Unki проектною продуктивністю 3670 кг Pt і Pd і 2,5 тис. т Ni і Cu на рік. Компанія Delta ввела в експлуатацію золотодобувне підприємство Eureka проектною продуктивністю 2020 кг/рік і та підприємство Chaka з первинною продуктивністю 470 кг/рік. На руднику компанії Aquarius Platinum, який розробляє родовище Мімоса (Mimosa) в Зімбабве, приурочене до норит-піроксенітових порід Великої Дайки, в 2001 р. було видобуто біля 1 т МПГ -- 545 кг платини і 455 кг паладію. Після введення рудника і збагачувальної фабрики в експлуатацію в 1997 р. тут випускалося щорічно 0.96 т МПГ в концентратах. У 2002 р. здійснюється модернізація рудника для збільшення щорічного видобування платиноїдів до 4.3 т. До кінця 2003 р. видобуток МПГ в концентратах повинен становити 4.2 т. Азбест у великих кількостях видобувається в районі Звішавані. Завдяки великим запасам кам'яного вугілля на північному заході в Хванге забезпечуються дешевим паливом теплові електростанції і коксованим вугіллям місцеві металургійні підприємства. Вапняк і фосфорит добуваються для потреб місцевої промисловості. Видобуток чорного граніту у 1990-х роках зріс на 300%, що було унікальним успіхом підгалузі. Спад на межі ХХ-XXI ст. пояснюють частково політичними перешкодами і кризою в країні.

Країна має розвинену обробну промисловість. Центри легкої та харчової промисловості сконцентровані в таких містах як Булавайо, Хараре. Нафтопереробка сконцентрована в Умталі, та працює на базі імпортної сировини з Мозамбіку та ПАР. Машинобудування представлене в крупних містах - Хараре та Булавайо, насамперед це крупно вузлове м/б. В центральній частині Зімбабве біля міст Кве-Кве та Гвело розташовані центри чорної металургії, які забезпечені місцевою сировиною - залізні та марганцеві руди, хром. Вони працюють на власному на коксі місцевого виробництва з власного вугілля.

Енергетика. Зімбабвеспоживає800тис.тнафтопродуктів на рік. На нафту і нафтопродукти доводиться ок. 10% всього їм-порту. Нафта надходить по нафтопроводу з мозамбікського порту Бейраі в цистернах залізницею з ПАР. Електроенергії, що виробляється ТЕЦ, які працюють на вугіллі, не вистачає для забезпечення країни, і Зімбабве доводиться її імпортувати з Замбії(Карибська ГЕС)і Мозамбіку(ГЕС Кабора-Боса). З10,5 млрд кВт-год енергії, використаної в країні в2000, 4,5 млрд припало на імпорт.

Сільське господарство

Частка аграрного сектору у ВВП -18,1%, у ньому зайнято 65% населення (2004). Обробляються8,32% земель (2001).У сільському господарстві Зімбабве стикається з частими засухами, коливання в урожаї дуже значні. Здебільшого угіддя сконцентровані у центральній частині країни, яка має відносно рівномірний режим зволоження. Проте перспективи цієї галузі представлялися до останніх подій оптимістичними. Якщо в більшості африканських країн частка сільського господарства у ВВП поступово зменшувалася, то в Зімбабве вона зросла з 12,4% в 1990 до 16,3% в 2002 р.

Поряд з високопродуктивними фермерськими господарствами, що вирощують велику частину товарної продукції, існують численні дрібні приватні й общинні ділянки, на яких виробляється більше 50 % всієї сільськогосподарської продукції. В основному вона йде на забезпечення харчуванням самих селянських родин, але все ж частина її надходить на ринок. 2000-02 відзначені постійним падінням сільськогосподарського виробництва внаслідок несприятливих погодних умов та аграрної політики уряду. Основна зернова культура - кукурудза, але вирощуються також пшениця, просо, сорго і ячмінь. У 2001 врожай кукурудзи становив 1,6 млн т. Тенденція до його зниження проявилася до подій 2000 і пояснюється скороченням площ під посіви кукурудзи за 20 років на 25 % через низькі закупівельні ціни. В результаті Зімбабве, що зібрала в 1981 2,8 млн т, перетворилася з експортера в імпортера кукурудзи. З 1998 уряду довелося тричі підвищувати закупівельні ціни на кукурудзу, останній раз в 2002 з 15 тис. до 28 тис. зімбабвійських доларів за тонну. Очікувати швидкого перелому ситуації від такого рішення не доводиться; після захоплення ферм у білих площі під кукурудзу в африканців розширилися на 14 % ( 2001 ), але в товарному секторі зменшилися на 62 % ( 2000-02 ). І дійсно, за попередніми відомостями, урожай в посушливому 2002-03 впав катастрофічно - на 67%. Перед країною постала загроза голоду. Урожай пшениці в останні роки становив у середньому 280 тис. т, тоді як країні потрібно близько 400 тис. т, і 25 % споживаної пшениці доводиться імпортувати з ПАР. У 2000 збір склав 250 тис. т, а в 2001 впав, за оцінками, до 200 тис. т. Ячмінь вирощується для виробництва пивного солоду, значна частина якого експортується. У 2000 збір ячменю знизився ( з 30 тис. т в 1989 ) до 8 тис. т. Основна експортна культура - тютюн. Урожай знизився з 228 тис. т в 2000 до 207,5 тис. т в 2001. Відзначено також зниження експорту цукрової тростини, овочів і фруктів, бавовни, але збільшився збір соняшнику, кави, чаю, квітів. У тваринництві відзначено зменшення поголів'я худоби, зокрема, кількість великої рогатої худоби знизилося з 5,9 млн в 2000 до 5,5 млн у 2001. На заході країни концентрується вирощування табаку, на сході - арахісу.

Транспорт та зв'язок

Економічна криза важко позначилася на транспорті та зв'язку. Завантаження транспорту знизилося в 2000, а в 2001 впала ще на 28 %. У телефонних мережах скоротилося число абонентів, зупинені проекти створення нових ліній зв'язку. Довжина залізниць 3077 км, з них 313 км електрифіковано. Обсяг перевезень: 1,6 млн пасажирів і 3,3 млрдткм (2000). Довжина автодоріг 18 338 км, з них 8692 км з твердим покриттям (2002). Річковий транспорт: хромова руда перевозиться по ріках Мазое і Замбезі в Мозамбік. Трубопровід ( 212 км) до кордону з Мозамбіком має дві лінії для перекачування нафти і нафтопродуктів. Цивільна авіація пов'язує всі міста і райони. Компанія «Ейр Зімбабве» здійснює рейси в африканські країни, Європу і Австралію. Діють ще дві авіакомпанії. 17 аеропортів з твердим покриттям злітно- посадкових смуг і понад 400 з грунтовими смугами. Обсяг перевезень: 409 тис. пасажирів і 225 млнткм вантажів (2000).Телефонний зв'язок - один з кращих в Африці. Число стаціонарних телефонів 180 тис., мобільних 111 тис. (2001). Діють більше 20 радіостанцій, 16 телевізійних станцій. Число радіоприймачів 1,2 млн, телевізорів 400 тис. (2000, оцінка). Число користуються Інтернетом - 100 тис. (2002).

Економічні зв'язки

У 2010 р. трійку лідерів країн-партнерів з експорту Зімбабве складають ПАР, Республіка Конго і Китай. При цьому на частку ПАР припадає 17 % всього експорту країни, до Республіки Конго йде 13 % експорту, а в Китай - 12 %. На частку Ботсвани в 2010 р. припадає 7 % всього експорту республіки. У Нідерланди йде близько 5 % всієї вивезеної продукції. По 4% припадає на Італію, Замбію і Великобританію, по 3 % - на США і Японію. При цьому близько 28 % експорту припадає на всі інші країни світу. При цьому в 2009 р. основними партнерами з експорту були ПАР (32,1 %), Демократична республіка Конго ( 9,7 %), Ботсвана ( 8,7 %), Китай ( 5,6 %), Замбія ( 4,8 %), Японія ( 4,5 %), Італія ( 4,4 %), США ( 4,3 %). За товарною структурою експорту можна відзначити превалювання експорту корисних копалин і значну частку експорту виробів сільського господарства. Серед експортних товарів - золото, залізна руда, платина, бавовна, тютюн, вироби з текстилю. Таким чином, з усього перерахованого вище можна зробити висновок про те, що для світового співтовариства Зімбабве може становити інтерес як джерело природних ресурсів і корисних копалин (золото, азбест, алмази, залізна руда, вапняк, кам'яне вугілля, кобальт, літій, мідь, нікель, олово, платина ), а також сільськогосподарської продукції. Однак сільське господарство країни в зв'язку з кризою 2000-х рр. все більше занепадає, як і всі інші галузі економіки країни. Це супроводжується перевищенням імпорту над експортом, зниженням ВВП країни і збільшенням імпортної і експортної квот. За географічною структурою зовнішньоторговельних операцій можна сказати, що основними партнерами Зімбабве по зовнішній торгівлі є ПАР, Китай, Ботсвана і Замбія. При цьому експорт країни більш географічно диференційований, ніж імпорт. Більше половини імпорту в Зімбабве в 2010 р. завозилося з ПАР (59% від загальної вартості).За товарною же структурі більш диференційований імпорт. Експорт країни зосереджений в зоні природних ресурсів, корисних копалин і продуктів сільського господарства (золото, залізна руда, платина, бавовна, тютюн, вироби з текстилю). У той час, як імпортує країна продукцію легкої і важкої промисловості, продовольство, продукцію хімічного виробництва, медикаменти, паливо, а також багато товарів першої необхідності. У цілому можна зробити висновок, що становище Зімбабве в системі світової торгівлі дуже нестійке.

Економічне районування Зімбабве

На основі врахування дії районоутворюючих факторів і участі республіки в міжнародному поділі праці на території Зімбабве виявлено 6 великих економічних районів. Кожен з виділених економічних районів має свої специфічні особливості в спеціалізації, рівні розвитку, поєднанні районоутворюючих факторів. У Республіці Зімбабве склалася ярко виражена диспропорція в територіальній організації продуктивних сил. Економічно активною є територія, що тягнеться уздовж залізничної магістралі м. Булавайо - Гзер - Хараре, яка є економічною віссю республіки. Тут виробляється 65 % промислової продукції, сконцентровані найбільші електростанції республіки. На південь і північ від цієї осі економічне життя загасає. У системі економічних районів також присутні територіальні диспропорції. Серед шести районів різко виділяється столичний - Північний економічний район. На його частку припадає понад 34 % промислової продукції, виробленої в країні, і близько 32 % населення Зімбабве. Полярним стосовно Північному району є Південний, який на сучасному етапі лише незначною мірою бере участь у процесі територіального поділу праці республіки. На його частку припадає всього лише 1,2 % промислової продукції, виробленої в країні.

Північний економічний район за рівнем економічного розвитку перебуває на першому місці серед районів республіки. Спеціалізується на багатогалузевому машинобудуванні; виробництві продукції текстильної та харчової (включаючи тютюнову ) промисловості. До провідних районоутворюючих факторів належать: ЕГП, столичне м. Хараре, населення і трудові ресурси, матеріально-технічна база. На території району формується три економічних підрайони. Харарський підрайон спеціалізується на розвитку хімічної, текстильної, харчової промисловості, машинобудування і металообробці, промисловості будівельних матеріалів, електроенергетиці та сільського господарства. Біндаський підрайон спеціалізований на виробництві продукції текстильної та харчової промисловості, сільського господарства, видобутку мідних руд і корунду. До основних проблем Північного району належать: транспортна, екологічна, рекреаційна і інфраструктурна проблеми

У перспективі в районі поряд з діючими гірничодобувними підприємствами повинні отримати розвиток: кольорова металургія, машинобудування, хімічна промисловість (основна і органічного синтезу), харчова ( цукрова, масложирова, м'ясна і плодоовочева ).

Центральний економічний район займає друге місце за рівнем економічного розвитку. Галузями спеціалізації є: чорна металургія; азбестова і харчова промисловість; промисловість будівельних матеріалів. До провідних районоутворюючих факторів належать: природні умови і ресурси; населення і трудові ресурси. На території району нами виділено три економічні підрайона. Кве-квепський підрайон спеціалізований на виробництві продукції металургійної промисловості, машинобудування і металообробки, сільського господарства (переважно на бавовництві). У Гверійському підрайоні до галузей спеціалізації відносяться: промисловість будівельних матеріалів, харчова, шкіряно-взуттєва промисловість, сільське господарство, азбестова, золото- і платиновидобувні, хромова і залізорудна промисловість. У Чівуйському підрайоні галуззю спеціалізації є сільське господарство. До основних проблем Центрального економічного района відносяться: транспортна та енергетична. У майбутньому тут повинні отримати розвиток електроенергетика, чорна та кольорова металургія, машинобудування; основна хімія; харчова промисловість.

Західний економічний район займає третє місце за рівнем економічного розвитку серед районів республіки. До галузей спеціалізації відносяться: промисловість будівельних матеріалів, олов'яна, вугільна і шкіряно-взуттєва промисловість. У межах району формуються три економічних підрайону. Булавайській підрайон спеціалізується на виробництві продукції чорної металургії, текстильної та харчової промисловості, взуттєвої та меблевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Тут також представлені: видобуток мідно-нікелевих руд, золота і азбесту. Звішаванський підрайон: до галузей спеціалізації відносяться: вугільна промисловість; вуглехімічна; електроенергетична; харчова промисловість і рибальство. У підрайоні розташований найбільший в країні національний парк "Вангу ", що має величезне рекреаційне значення для республіки. Каматівській підрайон спеціалізується на: видобутку кам'яного вугілля; виробництві олова; рекреаційному господарстві. До основних проблем Західного району належать: транспортна, екологічна, особливо в Булавайському підрайоні.У районі до профілюючих галузей належатимуть: чорна металургія, машинобудування, хімічна (основна і органічного синтезу), харчова (галузі, аналогічні Північному району ).

Східний економічний район займає 4-е місце за рівнем економічного розвитку. До галузей спеціалізації відносяться: хімічна і нафтохімічна промисловість, чорна металургія, паперова промисловість та електроенергетика. До провідних районоутворюючих факторів належать: ЕГП; природні умови; м. Мутаре. На території району формуються три економічних підрайони. У Іньянга-Русапському підрайоні галуззю спеціалізації є сільське господарство, в економічній структурі якого виділяється чаївництво. У Мутарському підрайоні до галузей спеціалізації відноситься: хімічна промисловість, машинобудування, металообробка; електроенергетика; сільське господарство (виробництво кави); золотодобувна промисловість. Чіпінге-Чіманпайський підрайон є найбільш екологічно чистим серед підрайонів країни. Однак в економічному відношенні це один з найбільш слаборозвинених підрайонів. До галузей спеціалізації відноситься лише сільське господарство. До основних проблем Східного економічного району належать: гіпертрофована невідповідність потужностей сільськогосподарського виробництва галузям промисловості.

В майбутньому до галузей спеціалізації будуть належати: кольорова металургія, машинобудування, хімія органічного синтезу, харчова (галузі аналогічні Західному району, за винятком цукрових ).

Південно-Східний економічний район за рівнем економічного розвитку посідає п'яте місце. До галузей спеціалізації відносяться: кольорова металургія і шкіряно-взуттєва промисловість. До провідних районоутворюючих факторів належать ЕГП, природні, умови і ресурси. У межах району формуються три економічних підрайону. У Масвінго-Бікітському підрайоні до галузей спеціалізації відноситься харчова промисловість і галузі по видобуток вольфрамових, олов'яних і літієвих руд. У Чіредзі-Нандському підрайоні до галузей спеціалізації відносяться: харчова (і особливо цукрова) промисловість; сільське господарство (виробництво цукрової тростини і на його основі - спирту для технічних потреб - палива для автотранспорту); металообробка; електроенергетика. У Мбізькому підрайоні галуззю спеціалізації є сільське господарство. До основних проблем Південно-Східного економічного району належать: транспортна; невідповідність обробних галузей добувним, причому це невідповідність з роками посилюється.

В перспективі в районі мають прискореними темпами розвиватися електроенергетика, чорна металургія, машинобудування.

Південний економічний район впевнено посідає шосте (останнє) місце за рівнем розвитку серед районів країни. До районоутворюючих факторів належать: ЕГП; транспорт; природні ресурси; електроенергетика. На території району формуються три економічних підрайону. Гвандський підрайон спеціалізується на видобутку і виробництві азбесту, електроенергетиці; харчовій промисловості (виробництві м'яса і м'ясопродуктів), сільському господарстві (переважно на виробництві тютюну), видобутку хромітових руд. Бейтбріджський підрайон спеціалізується на сільськогосподарському виробництві (тютюнництво, цукровій тростині, скотарстві м'ясного напряму). У Пламтрійському підрайоні галуззю спеціалізації є сільське господарство. До основних проблем району належать: енергетична; транспортна; дефіциту потужностей з переробки сільськогосподарської сировини; екологічна.

Висновки

Зімбабве - на сучасному етапі знаходиться в глибокій кризі, спад спостерігається в усіх галузях господарства. Але незважаючи на це, країна зберігає позиції в таких галузях як видобувна промисловість, та в сільському господарстві. До гострих проблем відносяться - проблема ВІЛ СНІД, країна є лідером за кількістю заражених та померлих від цієї хвороби; політична нестабільність; нераціональна економічна політика. Але Зімбабве має передумови для відновлення своєї економіки, до рівня середини 20 ст., для цього існує вся необхідна база. Одним із локомотивів для відновлення економіки країни може стати туризм, Зімбабве добре забезпечено рекреаційними ресурсами.

Література

1. Африка и Россия. Экономические связи в 2000 году: Ежегодный справочник./ Под ред. Вечнадзе Г., Замковой Д., Ермаченков И. - М.: Бизнес-Пресс, 2001. - 414 c.

2. Африка на пути в XXI век: мирохозяйственные и народнохозяйственные аспекты развития: Сборник статей / Ред. колл.: Л.В. Гончаров, М.М. Голанский, Е.Н. Короткова и др.; Институт Африки АН СССР. - М.: Наука, 1989. - 192 с.

3. Булатов А.С. Страны и регионы мира: экономическо-политический справочник. - М.: Русич, 2003. - 613 с.

4. Краснопевцева Т.И. Зимбабве: прошлое и настоящее. - М.: Наука, 1988. - 239 с.

5. Международная экономическая интеграция: учебное пособие / Под ред. Н.Н.Ливенцева. - М.: Экономистъ, 2006. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru