Характеристика точності відображення прийнятої облікової одиниці площі при створенні кадастрово-реєстраційних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південний філіал «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету

Національний університет водного господарства та природокористування

ХАРАКТЕРИСТИКА ТОЧНОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ ПРИЙНЯТОЇ ОБЛІКОВОЇ ОДИНИЦІ ПЛОЩІ ПРИ СТВОРЕННІ КАДАСТРОВО-РЕЄСТРАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Пазульська Ю.М., аспірантка

Кахнич П.Ф., к.т.н., доцент

Анотація

Приведено вимоги до точності визначення одиниці площі при проведенні робіт з кадастрового землеустрою та створенні кадастрово-реєстраційних систем.

Annotation

The relation of defining the accuracy of the cadastr parameters of the land areas on the errors of the geodesical measures, together with their correlations to the standards, is observed.

Виклад основного матеріалу

Ринкові перетворення, що відбуваються в Україні, потребують невідкладного вдосконалення засобів управління земельними ресурсами та нерухомим майном. На сьогодні однією з найактуальніших проблем в цьому відношенні є запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи, основними функціями якої були б реєстрація земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості та прав на них, обмежень у їх використанні. Крім реалізації функцій реєстрації та гарантування достовірності прав з боку держави, така система повинна сприяти розвитку та прозорості ринку землі, створенню його інформаційної інфраструктури, запровадженню іпотеки земельних ділянок, підвищенню ефективності та об'єктивності оподаткування, створенню привабливих умов для інвестицій та забезпечення їх захисту. кадастровий реєстраційний точність земельний

Складність проблеми запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи реєстрації земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості та прав на них пов'язана з відсутністю відповідної законодавчої та нормативно-методичної бази, невизначеністю інституційних засад реєстрації, відомчим характером та різнорідністю баз даних, необхідних для здійснення реєстрації, відсутністю відпрацьованих механізмів реєстрації та міжвідомчого обміну інформацією, необхідністю розробки програмно-технічного та картографічного забезпечення, низькою якістю виконання геродезичних та кадастрових робіт. Проблема точності відображення прийнятої облікової одиниці площі цікавить досить велику кількість вчених в Україні. Зокрема в роботах [2-4] викладено матеріал про точність визначення площ при інвентаризації земель населених пунктів та кадастрових роботах. В працях [1, 5-7] розглянуті питання визначення точності встановлення меж землекористувань та координат поворотних точок меж земельних ділянок.

Система реєстрації повинна забезпечувати надання інформації про власника землі, площу його земельної ділянки, її фізичне положення у просторі, вартість земельної ділянки, можливість визначення виникнення та припинення права власності, обмеження чи обтяження при використанні земельної ділянки. Впровадження земельно-реєстраційної системи повністю відповідає основним положенням “Програми по створенню автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру”. Ці положення визначаються Постановою Кабінету Міністрів України №1355 від 2 грудня 1997 року, а також цілою низкою Вказівок Державного комітету по земельних ресурсах України.

Для отримання даних для земельно-реєстраційної системи необхідно виконати спеціальні картографічні та інші обстеження земельних ділянок. Носієм картографічної інформації є матеріали спеціальних вишукувань та знімань, до яких можна віднести:

- земельно-кадастрові карти і плани (графічні і цифрові );

- спеціальні сільськогосподарські карти і плани (графічні і цифрові);

- матеріали коректування спеціальних сільськогосподарських карт і планів;

- матеріали виконавчих знімань;

- матеріали інвентаризації земель;

- матеріали встановлення меж міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, сільських і селищних рад, земельних ділянок приватної та колективної власності;

- карти і плани спеціального призначення (карти ґрунтів, плани зон містобудівної цінності, креслення бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель тощо);

- геоботанічні, кормові, лісотопологічні та інші карти.

Складовою частиною кадастрової інформації для проведення землевпорядних робіт є спеціальні картографічні матеріали, які призначені для відображення прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, економічної оцінки сільськогосподарських земель. В залежності від цільового призначення та масштабу знімання на спеціальних картографічних матеріалах достовірно з необхідною точністю і детальністю відображаються:

загально-географічне (картографічне) навантаження;

пункти державної геодезичної мережі;

межі адміністративно-територіальних утворень;

межі земельних ділянок землевласників і землекористувачів, вкючаючи орендарів;

межі санітарно-захисних зон, землі резервного фонду та запасу;

ідентифікаційні кадастрові номери земельних ділянок;

категорії земель, їх цільове призначення та функціональне використання;

земельні угіддя;

рельєф місцевості;

спеціальне та тематичне навантаження.

В “ Положенні по земельно-кадастровій інвентаризації земель населених пунктів'', яке затверджене наказом Держкомзему від 26.08.97 за №85, вказано, що основним фактором, що визначає параметри спеціальних картографічних матеріалів в умовах проведення робіт по реєстрації землі та нерухомості, є вимоги до точності та детальності відображення об'єктів, що підлягають реєстрації. Основні вимоги до точності представлення інформації наведені в табл. 1.

Масштаби карт можуть уточнюватись в залежності від вимог спеціальної нормативної документації, заданої точності відображення географічної та спеціальної інформації.

Середні похибки в положенні на планах і картах, об'єктів і контурів місцевості з чіткими границями, відносно найближчих точок зйомочого обгрунтування, не повинні перевищувати - 0.5мм, а для гірських районів - 0.7мм. На територіях з капітальною та багатоповерховою забудовою похибки взаємного положення, на плані прилеглих важливих контурів (капітальних споруд, будівель та інше), не повинні перевищувати - 0.4мм.

Фізичне положення об'єкту реєстрації в просторі визначається координатами поворотних точок його межі. Координати цих точок можуть визначатись кожним відомим в геодезії способом. Перевагу належить надавати застосуванню супутникових навігаційних систем GPS, світловіддалемірів, електронних тахеометрів. При наявності матеріалів аерознімання, поворотні точки можуть визначатись використовуючи дані матеріали, а їх координати визначаються фотограмметричним способом.

Необхідно, щоб гранична похибка взаємного положення суміжних точок межі не перевищувала:

в містах республіканського і обласного підпорядкування -0.05м.;

в містах районного підпорядкування, селищах міського типу та садовогородніх ділянках -0.10м;

в сільських населених пунктах - 0.20м;

для меж адміністративних утворень - 0.30м.

Приведені вимоги до точності досить високі, але виконання робіт з нижчою точністю, в зв'язку з формуванням реальної власності на землю та створенням ринку землі, не дозволить вирішувати проблеми, що з'явились при цьому.

Разом з тим, виконання робіт з додержанням вказаних вимог потребує значних витрат і часу. Тому необхідно максимально використовувати наявні

Таблиця 1

картографічні матеріали та результати попередніх геодезичних вимірювань. При реєстрації суб'єктів власності з використанням матеріалів створених в попередні роки, необхідно вносити відповідну інформацію в матеріали реєстрації, про використані дані та ступінь їх точності.

Створенням нових, оновленням і коректуванням застарілих матеріалів зайнято багато організацій, як державних, так і приватних. Проведення таких робіт ускладнюється тим, що нормативно-технічна база, яка регламентує створення спеціальних земельно-кадастрових планів і карт, розроблена задовго до початку земельної реформи і в зв'язку з цим, в якійсь мірі, застаріла. Тому для забезпечення єдиної державної системи реєстрації землі доброякісним вихідним картографічним матеріалом необхідна нова розробка нової нормативно-технічної бази, що регламентує проведення робіт по створенню первинних земельно-кадастрових документів (планів, карт тощо), яка б врахувала усі сучасні вимоги до картографічних матеріалів, призначених для ведення державного кадастру в умовах нових земельних відносин.

Очевидно, що є нагальна потреба в розробці і затвердженні Державним агентством по земельних ресурсах та Укргеодезкартографією такого базового нормативного документу. Ними можуть бути, наприклад, “Основні положення по створення картографічної основи для землеустрою, ведення кадастру землі та нерухомості, охорони та моніторингу земель”. Ці положення повинні регламентувати вимоги до завдання, складу, змісту та порядку проведення робіт та точності отриманих результатів з вишукувальних робіт, що виконуються для реформування земельних відносин, ведення кадастру землі та нерухомості, землеустрою, охорони та моніторингу земель, як невід'ємної частини автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Для прискорення виконання робіт з інвентаризації земель наземними методами, особливо в умовах несуцільної інвентаризації земель чи кадастрової зйомки населеного пункту, для визначення площ присадибних ділянок або земельних наділів можна рекомендувати методику вимірів, яка полягає у подвійному визначенні координат кутів поворотів меж ділянок полярним способом. При цьому координування точок кутів поворотів меж ділянок необхідно виконувати з різних базисних ліній, чи різних точок з обов'язковою їх прив'язкою до точок замкнутого теодолітного ходу або до чітко визначених контурів місцевості ( не менше трьох точок ), координати яких також повинні визначатися в умовній системі ( а в подальшому їх можна прив'язувати до державної мережі ).

Приймаючи до уваги, що точність визначення площі ділянки залежить від точності лінійних і кутових вимірів, подвійне обчислення площі за різними вимірами через помилки вимірювань дає два результати, різниця яких не повинна перевищувати граничної помилки [1]:

(1)

де

m - середня квадратична помилка визначення координат точок поворотів меж;

F - площа ділянки;

K - коефіцієнт, який залежить від розміру, форми, точності зйомки і

кількості точок на контурі ділянки:

(2)

де

- показник кроку зйомки контуру;

n - кількість проміжних точок на контурі ділянки;

- коефіцієнт витягнутості форми прямокутної ділянки.

Так, приймаючи до уваги, що найчастіше , отримують .

Отже, можна встановити для різниці площ ділянок за результатами її подвійного обчислення наступні граничні допустимі помилки, які наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Гранично - допустима помилка площі ділянки

Размещено на Allbest.ru