Пошуки резервуарів вуглеводнів у глибокозанурених горизонтах срібнянської депресії Дніпровсько-Донецької западини аерокосмічними методами

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

|

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пошуки резервуарів вуглеводнів у глибокозанурених горизонтах срібнянської депресії Дніпровсько-Донецької западини аерокосмічними методами

На сьогоднішній день в межах Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) значно скоротився фонд неопошукованих чітко виражених антиклінальних структур осадочного чохла. Особливо це стосується тих із них, які залягають на невеликих глибинах. Отже, пошук і розвідка прихованих пасток нафти та газу, які не пов'язані з явно вираженими антиклінальними об'єктами (тобто такими, що погано виділяються сейсморозвідкою методом спільної глибинної точки - МСГТ), є важливим, актуальним науково-методологічним та практичним завданням вітчизняної геологорозвідувальної галузі. У зв'язку з цим постає низка питань щодо геологічної інформативності та економічної доцільності використання технологій дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) при розв'язанні вказаної проблеми.

Під дистанційним аерокосмічним зондуванням Землі мається на увазі отримання інформації про земну / водну поверхню (включаючи розміщені на ній об'єкти) без безпосереднього контакту з нею шляхом реєстрації електромагнітного сигналу, який надходить від даної поверхні. Таким чином, дистанційне зондування - непрямий метод отримання даних про земну / водну поверхню. Для вилучення цієї змістовної інформації з вихідних даних потрібні спеціальні методи обробки (дешифрування) матеріалів аерокосмічних зйомок (МАКЗ). Ці методи реалізовані в системах обробки зображень.

Важливими позитивними якостями даних ДЗЗ при цьому є їх актуальність, висока оперативність, повнота, об'єктивність і відносна дешевизна при вирішенні поставлених питань. Адже якщо інформація (в тому числі й геолого-геофізична), яка потрапляє на ту чи іншу тематичну карту або схему, неминуче проходить через своєрідний «фільтр» картоскладання, то матеріали дистанційних зйомок (МДЗ) містять всю площову інформацію про місцевість в межах їхнього просторового розрізнення й охоплення. Якщо карти показують лише дискретні об'єкти, які відібрані укладачем і представлені умовними знаками, то МАКЗ містять безперервне поле інформації про все оточення і всі індивідуальні риси кожного об'єкта.

Теоретико-методичною основою застосування аерокосмічних методів є встановлений факт впливу на формування та розміщення локальних чітко- і слабовиражених підняттів осадочного чохла в різних тектонічних зонах ДДЗ пізньодевонських рифтових та архей-протеро-зойських дорифтових глибинних розломів [1-4], які чітко простежуються на космічних знімках (КЗ) високого рівня генералізації. Отже, всебічне вивчення тектонічних порушень має важливе значення при прогнозуванні як антиклінальних, так і комбінованих пасток вуглеводнів (ВВ). Як вказується в ряді праць [3-13], останньому сприяють і детальні аерокосмогеологічні дослідження (АКГД), оскільки неантиклінальні структури часто індикуються ландшафтними аномаліями на МДЗ.

Поряд із цим необхідно відзначити, що в наведених роботах невирішеною раніше частиною загальної проблеми щодо використання МАКЗ при пошуках нафтогазових резервуарів неантиклінального типу все ще залишається певна обмеженість застосування просторово-кореляційного аналізу зв'язків, виявлених на підставі дешифрування даних ДЗЗ ландшафтних аномалій з неоднорідностями геофізичних полів. Таким чином, основною ціллю даної статті є комплексний порівняльний аналіз (особливо з результатами сейсморозвідки МСГТ), ретельніше обґрунтування геологічної природи виділених за аерокосмічними даними різноспрямованих лінеаментних зон і морфо-аномалій з виходом на оцінку перспектив нафтогазоносності конкретних локальних об'єктів.

Район і методи дослідження

На прикладі південно-західного схилу Срібнянської депресії осадочного чохла ДДЗ розглянемо результати комплексних детальних АКГД [7, 12, 13], які уможливили прогнозування в даному районі декількох комбінованих пасток ВВ у кам'яновугільних відкладах (відповідно до класифікації [3], вони відносяться до моноклінальних позасклепінних). Імовірність отримання позитивних результатів визначалася тим, що проведені раніше дистанційні дослідження [4-6, 8] довели їх високу геологічну інформативність. Так, на виявленій (В.І. Гридін та ін., 1978) в межах північно-східного схилу Срібнянської западини Новоселківській морфоаномалії, яка згодом підтвердилася роботами МСГТ як Волошківська неантиклінальна структура (блок) [6], було відкрито газоконденсатне родовище ВВ [14].

В тектонічному відношенні згідно з [15] південно-західний схил Срібнянської депресії розташований в межах складнопобудованої

частини центральної зони Дніпровського грабена ДДЗ. Основним критерієм при структурно-тектонічному районуванні території робіт стали дані про сучасне гіпсометричне положення блоків кристалічного фундаменту, будова якого визначається сейсморозвідувальними роботами кореляційним методом заломлених хвиль (КМЗХ), які разом з гравіметрією дають досить впевнені матеріали. Останні свідчать про те, що рельєф докембрійської основи в районі досліджень являє собою північно-західну частину Срібнянської западини з глибинами занурення 6,25-8,50 км у північно-східному та східному напрямах. Поверхня кристалічного ложа ускладнена різноспрямованими та різноамплітудними диз'юнктивними порушеннями, рідка мережа яких зумовлює блокову його будову.

Отже, дослідження [7] включали контрастно-аналогове, структурно-геоморфологічне, ландшафтно-індикаційне (геоіндикаційне), структурне дешифрування різномасштабних, різносезонних і різночасових МДЗ, морфоструктурний аналіз, польові аеровізуальні та наземні ґрунтово-геоморфологічні маршрутні спостереження, результати яких на основі принципів комплексного аналізу [11, 16, 17] інтерпретувалися разом з наявними апріорними геолого-геофізичними даними: матеріалами випробування у свердловинах глибокого буріння, сейсмокаротажними, сейсморозвідувальними КМЗХ і МСГТ, граві - та магніторозвідувальними, радіометричними.

Виклад основних результатів досліджень

В результаті детальних АКГД у межах території робіт виділено чотири найбільш виражені системи лінеаментів: субмеридіональна (з азимутами простягання від 345° до 15°), субширотна (в інтервалах від 270° до 287°), північно-західна (305°-315°) і північно-східна (35°-55°). Вказані напрями збігаються з результатами вимірів основних шести (з 12) взаємно перпендикулярних систем лінеаментів, виявлених [3] в межах ДДЗ загалом. За цими даними, напрями основних систем такі (у градусах): 0 і 270, 16 і 286, 36 і 306, 41 і 311, 62 і 322, 80 і 350. Отже, наведені факти вказують на об'єктивність результатів дешифрування МАКЗ.

За характером геоіндикаційної вираженості лінеаменти та їх зони поділяються нами на п'ять груп, які в цілому відображають каркас розломно-блокової тектоніки регіону.

До першої групи відносяться зони, природні ландшафти яких добре збереглися. В геоморфологічному відношенні вони відповідають долинним комплексам крупних річок або ділянкам водороздільно-схилових комплексів з характерними типами річкової мережі - дендритним і решітчастим (прямокутним або діагональним). До цієї групи відноситься Інгулецько-Брянська [2-4, 8] (або Західно-Інгулецька [18]) трансрегіональна лінеаментна зона субмериді-ального простягання (рис. 1), західна частина якої простежена на сході району досліджень. Дана зона являє собою відображення в елементах ландшафту сучасної денної поверхні однойменної зони дорифтового регматичного глибинного розлому архей-протерозойського закладення, який згідно з уявленнями [2-4] розвивався знизу вгору.

Другу групу складають зони із слабозбереженими зовнішніми компонентами ландшафту, які, однак, досить впевнено виражені на різномасштабних аерофотознімках (АФЗ), крупно- і середньомасштабних КЗ. Структурноіндикуючими показниками цих лінійних елементів є решітчаста та прямокутна паралельна гідромережа (балки 3-5 порядку), прохідні долини. На окремих ділянках пліоценової слабоеродованої рівнини дані зони відрізняються чіткими прямолінійними елементами різних форм рельєфу різного генезису. До даної групи належать Новоселівська, Лебедківська, Топольсько-Золоти-хинська, Макіївська субширотні зони, які на території зорієнтовані під кутами від 270° до 287° (рис. 1).

До третьої групи відносяться зони з частково збереженими природними ландшафтами. Геоморфологічно вони приурочені до невеликих водотоків та сухих улоговин стоку, уступів різного екзогенезису, сідловин на міжріччях, різких геоморфологічних границь. Дану групу складають північно-східні Великобубнівсько-Леляківська, Янтарна, Гнідинцівська, Київсько-Гадяцька лінеаментні зони, азимути простягання яких коливаються в межах 35°-55°.

Особливої уваги заслуговують зони ліне-аментів четвертої групи - північно-західного, поздовжнього в регіоні напряму (Августівсько-Свиридівська, Іваницько-Луценківська, Гужівсько-Карпилівська тощо), які на території досліджень спрямовані під кутами 305°-315°. Утворюючи поздовжні тектонічні блоки (або сходини) на південно-західному схилі Срібнянської депресії (Маківсько-Тонкалівську, Переволочнянсько-Голенську, Скибну та ін.), ці

зони відіграли важливу роль у формуванні відомих і передбачуваних комбінованих пасток ВВ (рис. 1). Основними структурно-індику-ючими показниками цих зон є прямолінійні відрізки яружно-балкової мережі, асиметричність крутизни схилів балок, протяжні гіпсометричні границі, різка зміна морфогенетичних генерацій рельєфу і щільності його розчленування, а також рослинних угруповань. Для даної групи характерні балки з переважанням дрібних приток з боку припіднятого борту і суттєвою різницею вертикальної та горизонтальної розчленованості на бортах. Ці геоморфологічні форми є індикаторами порушень кристалічного фундаменту, яким в осадочному чохлі часто відповідають флексури. Вони добре простежуються на КЗ високого просторового розрізнення, різномасштабних АФЗ, картах «стисненого рельєфу» і знаходять відображення в малюнку ізоліній гравітаційного та магнітного полів, фрагментарно збігаються з розривами по поверхні докембрійської основи і в карбонових відкладах осадочного чохла за даними сейсморозвідки.

Загалом більшість лінеаментів та їх зон, які відносяться до описаних другої, третьої й четвертої груп, індикують собою скидо-зсувні кам'яновугільно-крейдові за часом активізації постскладчасті або субскладчасті розриви.

Згідно з ранжуванням в регіоні нами вони віднесені до третього порядку, або зональних.

П'яту групу утворюють зони лінеаментів, індикаторами яких є наймолодші флювіальні форми рельєфу. Лінійні структури даної групи на КЗ не фіксуються, для їхнього встановлення були використані [7] середньо- і крупномасштабні АФЗ, а також геоморфологічні, гіпсометричні, геоіндикаційні карти. До даної групи відносяться деякі відрізки зон усіх напрямів, які індикують окремі розриви і тріщини геологічного субстрату.

Нижче зупинимося на характеристиці північно-західних лінеаментних зон (305°-315°), які, з нашої точки зору, відображають в компонентах ландшафту денної поверхні розривні порушення земної кори, що відігравали важливу структуроформуючу роль в геологічній історії (включаючи неотектонічний її етап) південно-західного схилу Срібнянської депресії. Зокрема, до Августівсько-Свиридівської (АС) зони цього спрямування тяжіють лінійні позитивні локальні аномалії або лінійні границі зміни малюнка ізоанабаз на карті різниці вершинної та базисної поверхонь другого порядку [7], що свідчить про її зв'язок з «омолодженням» тектонічного порушення глибокого закладення на новітньому рельєфоутворюючому етапі. Це також підтверджується перекриттям (з невеликим кутом розходження) даної зони північніше Леляківської площі з віссю магнітного максимуму, який інтерпретується (М.Д. Стребков та ін., 1969) як дайка основних порід. На Озерянській площі АС лінеамент простежується вздовж ланцюжка локальних мінімумів трансформованого за способом Саксова-Нігарда (r = 0,50 км, R = 3,33 км) магнітного поля F(ДТa). В районі Північно-Леляківської, Озерянської, Шостаківської площ АС структура місцями просторово збігається з малоамплітудними розривними порушеннями, які виявлені у нижньовізейських відкладах сейсморозвідувальними роботами МСГТ.

Іваницько-Луценківська (ІЛ) лінеаментна зона північно-західного простягання трасується північно-східніше АС структури по лінії населених пунктів Іванківці-Горобіївка-Мармизів-ка-Луценки. Ширина її в середньому становить 1,75 км за виключенням південно-східної частини, де вона звужується до 0,5 км. Значна частина елементарних лінеаментів вздовж зони має довжину 2,5 км, часом - 3,5 км. При детальних геоіндикаційних дослідженнях лінійних елементів даної зони основна індикаційна роль належить морфографічному малюнку гідромережі. Наприклад, спостерігається відхилення орієнтування долини і русла р. Глиняної в нижній її частині від напряму регіонального ухилу території (з південно-західного на північно-західне). На ділянці між Янтарною і Луценківською структурами дана зона представлена в рельєфі прямолінійними відрізками балок (Крутий Яр, Грузька, Гайворон) і лінійно витягнутими опуклосплощеними вершинними поверхнями межиріч з абсолютними відмітками від 150 до 170 м.

ІЛ структура картується зміною планового малюнка поля ізоанабаз [7]. Кількісне значення щільності водотоків першого порядку в зоні цього лінеаменту представлене ділянками підвищеного і зниженого ступенів розчленованості. Сумарна щільність лінеаментів даної лінійної структури характеризується локальними максимумами щільності зі значеннями 2,25-2,50 км/кмІ (на відрізку між Гарбутихинською морфоаномалією та Янтарною структурою). Характерною рисою ІЛ зони є те, що вона розділяє великі структурні неоднорідності центрального типу (Леляківську й Срібнянську), які виявлені в ландшафті при структурному дешифруванні МДЗ високого ступеня генералізації [7] та, очевидно, відображають регіональну диференційованість в гіпсометрії та речовинному складі докембрійського ложа.

Про достатньо велику глибину закладення зони ІЛ порушення свідчить той факт, що в трансформованому (при r = 2,5 км, R = 6,5 км) полі сили тяжіння вона простежується уздовж витягнутих за її простяганням ізоаномал F(gа), чого не спостерігається при зіставленні з картами трансформацій гравітаційного поля при менших радіусах осереднення: (r = 1,1 км, R = 4,0 км) і (r = 0,5 км, R = 2,5 км), особливо в районі Ушивської морфоаномалії.

В районі Тонкалівського підняття ІЛ зона простежується паралельно до локального розриву фундаменту амплітудою близько 300 м, який виділений за даними КМЗХ. Відстань між ними незначна, тому, враховуючи величину кута зміщення кристалічних порід по цьому порушенню, можна переконатися в їхньому просторово-генетичному взаємозв'язку.

Звертає на себе увагу наявність перегину осадових шарів у схилі Срібнянської депресії, який планово збігається з зоною, що описується (згущення ізогіпс відбиваючого горизонту V^в₃ (С₁v₁) (рис. 1). Очевидно, у відкладах осадочного чохла йому відповідає якщо не розрив, то у всякому разі флексура. За даними сейсморозвідки МСГТ уздовж передбачуваного диз'юнк-тиву проходить виклинювання продуктивних горизонтів В-22н і В-22в, а також відбиваючого горизонту V^в3_2-б. Ці факти свідчать про значний вплив порушення, яке характеризується, на тектонічний розвиток території досліджень у візейський час.

АС та ІЛ диз'юнктивні зони північно-західного простягання утворюють Маківсько-Тонкалівську тектонічну сходину (блок), в межах якого за даними детальних робіт МСГТ у відкладах нижньовізейського під'ярусу нижнього карбону закартовані Північно-Леляків-ська, Ларинська і Бубирківська структури, а північніше - Маківська брахиантиклінальна складка (рис. 1). Пошуковим бурінням у 1986 р. із свердловини №1, закладеної у склепінній частині Маківського підняття, з горизонту В-22 верхньовізейського під'ярусу був отриманий приплив нафти. Тому з точки зору перспектив нафтогазоносності дана сходина представляє вагомий практичний інтерес.

На основі викладених фактів можна зробити висновок, що й виявлені АКГД в межах даної сходини Іванківцівська, Горобіївська і Бубирківська морфоаномалії (рис. 1, табл. 1) завдяки седиментаційному заміщенню піщаних пластів щільними різновидами уверх по піднесенню товщ можуть відображати собою літологічні пастки в утвореннях візейського ярусу кам'яновугільних відкладів. Це припущення підтверджується тим, що в межах Маківсько-Тонкалівського блоку (по південно-західній периферії Срібнянського прогину) за даними пошарової кореляції відбитих хвиль, які пов'язані з прошарками піщаників, що мають кінцеві області розповсюдження, трасується (Л.П. Кучерук та ін., 1986) зона виклинювання горизонтів у нижній частині верхньовізейських відкладів. Дана зона дає уявлення про міграцію берегової лінії в процесі прогинання грабена в ранньо-пізньовізейський час.

Гужівсько-Карпилівська (ГК) поздовжня лінеаментна зона, середня ширина якої становить 2,0 км, стежиться північно-східніше ІЛ структури по лінії населених пунктів Побочіївка-Харитонівка-Карпилівка. Характерною її особливістю є чітке простеження [7] елементарних лінеаментів за непрямими дешифрувальними ознаками і відносно мала їх довжина у внутрішній частині зони. На території досліджень зона індикується двома сполученими балками з асиметричними схилами (Панасівщина та Безіменна), спрямленими ділянками рівноопуклих вершинних поверхонь межиріччя строго північно-західного орієнтування. ГК зона виражена також дискордантним розташуванням лівосторонніх приток Безіменної балки, «кущінням» у верхів'ях даних приток, деформацією поздовжнього профілю днища балки (північніше с. Карпилівка), інтенсивним розвитком яругоутворення, взаємною паралельністю вододільних ліній і тальвегів. Ці ознаки однозначно свідчать про роздробленість лесів і про активні вертикальні рухи, які відбуваються у новітній і теперішній час в межах зони передбачуваного ГК розриву.

Вказане припущення підкріплюється результатами морфометричних досліджень [7]. Так по карті різниці вершинної та базисної поверхонь другого порядку ГК лінеаментна зона характеризується лінійними локальними аномаліями з максимальними амплітудами вертикальних новітніх рухів величиною 25-30 м. При плановому зіставленні даної зони з картою густоти водотоків першого порядку видно, що в її межах проходить лінійна границя зміни малюнка ізоліній поля горизонтального розчленовування, а в середній частині (за простяганням) лінеаменту розташована локальна позитивна аномалія зі значенням 3,75 км/кмІ. Щільність елементарних лінеаментів у створі магістральної зони на карті сумарної густоти лінійних елементів зображується витягнутими аномаліями овальної та петлеподібної форми, які мають північно-західне простягання.

Прогнозне за даними дешифрування МДЗ ГК тектонічне порушення знаходить слабке підтвердження геофізичними методами. Однак його існування не викликає сумнівів. Наприклад, в районі Савинківського підняття воно планово збігається з дещо градієнтною зоною поля F(gа) (при r = 2,5 км, R = 6,5 км), а трохи східніше, в межах Карпилівської морфоаномалії - з розривом, який ускладнює відбиваючий горизонт V^в₃ (рис. 1).

Разом з розташованою південно-західніше субпаралельною ІЛ лінеаментною зоною ГК структура утворює Переволочнянсько-Голенську (П-Г) тектонічну сходину, яка за даними сейсморозвідки МСГТ по відбиваючому горизонту V^в₃ у своїй південно-західній частині в цілому являє собою моноклінальний схил Срібнянського прогину на глибинах 5000-5600 м (рис. 1). В межах монокліналі простежені лінії виклиню-вання продуктивного горизонту В-22н, а також відбиваючих горизонтів у верхньовізейських відкладах або лінії передбачуваного фаціального їх заміщення. Просторово вони збігаються з зоною ІЛ порушення. Отже, вздовж останнього у пізньовізейський час відбувалася активізація тектонічних блоків, які зазнавали знакозмінних або диференційованих рухів.

В межах П-Г сходини в осадочному чохлі розміщені закартовані роботами МСГТ малоамплітудні Луценківське, Золотихинське, Лебедківське, Голенське і Савинківське підняття, а за результатами детальних АКГД виділяються Ушивська, Глиняна, Брагинцівська, Киселівська, Карпилівська, Гарбутихинська морфоаномалії (рис. 1, табл. 1), які індикують слабовиражені малоамплітудні структури у верхньовізейських відкладах. Цей висновок випливає з детального аналізу і переінтерпретації наявних сейсмічних матеріалів на даних площах з урахуванням результатів дешифрування МДЗ.

Зокрема, основними геоіндикаторами, за якими виділений Ушивський об'єкт, є радіально-відцентровий малюнок гідромережі, дугоподібні ділянки балок, що складають обриси морфоаномалії, наявність орографічного уступу пліоценових терас, донної і бокової ерозії, зміщення русла водотоку до правого борту балки. Аномальність Ушивської прогнозної структури підтверджується кількісними даними морфометричного аналізу.

Глибина залягання поверхні докембрійської основи, що занурюється на даній площі у східному напрямі, за даними КМЗХ складає приблизно 6,75-7,25 км. Причому в районі передбачуваного підняття зафіксовано зменшення крутизни її падіння: поверхня кристалічного ложа утворює тут своєрідну терасу, яка особливо виразно виявляється між ізогіпсами -6,75… - 7,0 км. Відбиваючий горизонт V^в₃ в районі морфоаномалії має падіння на схід. Проте крутизна даного падіння в різних частинах виділеного об'єкта різна: на заході та в центрі - більша, на крайньому сході та між західною перикліналлю і передбачуваним склепінням підняття - менша. Про складну структурно-тектонічну будову відкладів кам'яновугільного віку в межах Ушивської структури свідчить зменшення товщі утворень, які містяться між відбиваючими горизонтами V^в₃ і V^б_3, в одних її частинах і локальне збільшення в інших.

Наголошуючи на можливій нафтогазоносності площі, що описується, відзначимо її близькість до Савинківського підняття, в межах якого у свердловині №361 з пластів піщаника (інтервал 5775-5824 м) отримано вуглеводневу продукцію. Крім того через центральну частину Ушивської морфоаномалії з південного заходу на північний схід проходить лінія виклинювання продуктивного горизонту В-22н (за даними В.М. Лисинчука та ін., 1988).

При виділенні Глиняної морфоаномалії за основу були взяті такі геоіндикатори: раді-ально-відцентровий малюнок гідромережі, концентрація в межах даного об'єкта ерозійно-денудаційних останців, перехват у верхів'ях лівої та правої приток річок, різка правостороння асиметрія за крутизною схилів і деформація поздовжнього профілю р. Глиняна, наявність орографічних уступів у водороздільно-схиловому комплексі, інтенсивний розвиток сучасних ерозійних форм. За даними морфометричного аналізу Глиняну морфоаномалію можна описати як структуру з неотектонічно активними перикліналями, в той час як амплітуда рухів у межах центральної її частини становить 0 м.

Найімовірніше, що передбачуваний об'єкт знаходиться в утвореннях пізньовізейського віку. На карті ізохрон між відбиваючими горизонтами V^в₃ (V^в₂^3-п) і V^в₂^3к у південно-східній частині морфоаномалії знаходиться локальний максимум в 150 мс, з яким пов'язують (В.А.Рєдколіс та ін., 1990) наявність Хуралів-ського акумулятивного тіла (лінзу пісковику). Йому відповідають підвищені товщини аргіліто-піщанистого сейсмічного комплексу верхнього візе. На карті ізохрон ДТ товщі V^в₂^3к і V^в₂^2-п (палеогеографічній карті) південній частині Глиняної морфоаномалії відповідає локальний мінімум в 10 і менше мілісекунд, а північній - ділянка їх збільшення до 70 мс. Верхньовізейські відклади площі, що характеризується, являють собою практичний інтерес з точки зору виділення в їх товщі нових структур у зв'язку з тим, що в теригенному комплексі даного віку (C₁v²₂) на детальному профілі МСГТ 54 8 81 виявлений (В.А. Рєдколіс та ін., 1990) Кухарівський об'єкт.

Брагинцівська морфоаномалія підтверджується такими геоіндикаційними ознаками, як дугоподібне оконтурювання долинами балок, асиметрія по висоті й крутизні схилів балок і річок, звуження долини балки, наявність конуса виносу балки Мочена. За морфометричними даними західна і східна перикліналі прогнозного підняття перебувають під впливом неотектонічних рухів, центральна ж і північна частини зазнають незначних, майже нульових рухів.

За даними МСГТ на Брагинцівській площі в нижньовізейських відкладах (горизонт V^в₃) зафіксовано Бубирківську терасоподібну структуру. Маючи великі розміри, вона ускладнює південно-західний схил Срібнянської депресії. Однак уявляється, що геологічна будова даної площі складніша. Про це свідчать факти зменшення товщини утворень, які містяться між відбиваючими горизонтами V^в_3-п і V^в₃, в центрі морфоаномалії, а в її західній частині - відповідно, збільшення (В.А. Рєдколіс та ін., 1990). На карті сходження відбиваючих горизонтів IV^в₂-IV^б передбачуваному північному крилу прогнозного об'єкта відповідає збільшення даної товщі до 225 м і більше (В.П. Смолій та ін., 1988).

Характеризуючи генезис прогнозної структури, відмітимо, що планове розташування Брагинцівської морфоаномалії у вузлі перетину вищеописаних ІЛ і Топольсько-Золотихин-ського передбачуваних порушень дає привід вважати, що вона пов'язана з прирозривними формами і, таким чином, представляє інтерес з точки зору пошуків нафти і газу в тектонічно екранованій пастці. За аналогією з виявленими раніше на детальних профілях МСГТ Янтарною, Козакською та іншими структурними формами на схилах Срібнянського прогину можна передбачити, що даний об'єкт може являти собою акумулятивне піщане тіло барового типу в низах верхньовізейських відкладів.

Гарбутихинська морфоаномалія виділена за характерними геоіндикаційними ознаками, серед яких вирізняються дугоподібне огинання балками, наявність в межах даної площі ерозійно-денудаційних останців, а у верхів'ях річок - перехватів, асиметрія схилів балки за крутизною і висотою. Морфоаномалія характеризується слабким і середнім ступенем неотектонічної активності.

Результати площових робіт КМЗХ і МСГТ свідчать, що в межах Гарбутихинського об'єкта поверхня фундаменту і нижньовізейські відклади, що наслідують її морфологію, загалом моноклінально занурюються на північний схід. Проте ретельне опрацювання часових розрізів дозволило виділити в даному районі ряд аномалій (В.П. Смолій та ін., 1988; В.А. Рєдколіс та ін., 1990), які переконують нас про більш складну будову низів осадочних утворень. Зокрема, в північній частині морфоаномалії проходить межа прогнозованого каньйону, який виділений по відбиваючому горизонту VI₁^1-п (?), що передбачувано приурочений до підошви озерсько-хованських відкладів девону.

До північно-західної та центральної частин прогнозного Гарбутихинського підняття приурочене відносне зменшення товщин осадків, які містяться між горизонтами V^в₄ і V^в₂^3-в, а до південно-східної його частини - відносне збільшення. При порівнянні з картою сходження відбиваючих горизонтів V^в_3-п і V^в₃ (товщини нижньовізейських відкладів) спостерігається збігання контура об'єкта, що характеризується, з ділянкою зменшених товщин.

Планово з північним крилом прогнозної структури збігаються дві локальні ізометричні аномалії ізохрон між відбиттями V^в₃ (V^в₂^3-п) і V^в₂^3к. Значення ДТ зменшені тут до 50 і менше та 70 і менше мілісекунд відповідно. Передбачуване підняття збігається також із малюнком ізохрон між відбиваючими горизонтами V^в₃ (V^в₂^3-п) і V^в₂^3с диференційованої, порізаної морфології.

Суттєву роль у формуванні покладів ВВ на Гарбутихинській площі, як це відбувається на сусідньому, розташованому південно-східніше Луценківському газоконденсатному родовищі, може відігравати літологічне виклинювання пісковиків, а також поєднання останнього з різноманітними структурно-тектонічними факторами. За аналогією з Луценківською площею передбачувана структура також представляє інтерес як потенційна пастка структурно-літо-логічного типу (можливо, з елементами тектонічного екранування) у відкладах турнейського комплексу. Про це свідчать результати буріння свердловин 2- і 3-Луценківських. Тектонічним екраном може слугувати північно-західне ІЛ порушення, яке ускладнює дану площу.

Отже, проведеними дослідженнями встановлено, що планово Ушивська, Глиняна, Брагинцівська і Гарбутихинська морфоаномалії тяжіють до ІЛ лінеаментної зони (диз'юнктив-ного порушення) і співпадають з ділянками зменшення товщин між відбиваючими горизонтами, які приурочені до нижньо-, верхньовізейських і башкирських утворень карбону. В той же час на картах ізохрон проходження деяких акустично однорідних товщ у верхньовізейських відкладах даним об'єктам відповідають локальні максимуми в 70-90 і навіть 100 й більше мілісекунд. Передбачається, що утворення вищеописаних прогнозних структур пов'язане з прибережними піщано-акумулятивними тілами в горизонтах В-22-21 і В-15, які можуть бути резервуарами для накопичення ВВ. Детальний аналіз структурних особливостей даної території вказує на можливість розвитку в її межах комбінованих пасток нафти та газу.

Приналежність більшості структурних виступів і терас, а також охарактеризованих морфоаномалій (передбачуваних локальних підняттів) до моноколінальних ділянок залягання кам'яновугільних відкладів на схилах Срібнянського прогину дозволяє припустити, що вони є рудиментами древніх складок, розформованих при наступних регіональних зануреннях або в процесі інтенсивного зростання сусідніх солянокупольних структур. Це дає підставу очікувати наявність в їх межах сприятливих пасткових умов, які пов'язані з літофаціальними змінами порід у процесі осадконакопичення у склепіннях древніх підняттів або по їх периферіях.

Таким чином, за результатами досліджень з використанням комплексу МДЗ і даних апріорних геолого-геофізичних робіт уточнено розломно-блокову будову південно-західного схилу Срібнянської депресії осадочного чохла ДДЗ, простежено просторову кореляцію між передбачуваними розривними порушеннями і зонами виклинювання окремих пластів відкладів карбону, встановлено принципову можливість виявляти і прогнозувати слабовиражені малоамплітудні локальні структури, які представляють практичний інтерес з точки зору пошуку комбінованих пасток нафти та газу. Прогнозовано нову зону розвитку останніх, яка утворена низкою передбачуваних структур, серед яких Ушивська, Глиняна, Брагинцівська і Гарбутихинська. Дана зона територіально приурочена до Переволочнянсько-Голенської тектонічної сходини. З південного заходу вона обмежена Іваницько-Луценківським диз'юнктивом третього порядку. Ушивсько-Гарбутихинську зону структур рекомендовано до опошукування детальною сейсморозвідкою МСГТ.

Розглянуті аспекти уточнення розломно-блокової структури схилів Срібнянської депресії, прогнозування в їх межах потенційних резервуарів ВВ, які приурочені до структур неантиклінального типу, засвідчують високу геологічну інформативність застосування МАКЗ для цих цілей, а також наукову обґрунтованість запропонованої комплексної методики стосовно ландшафтно-геологічних умов центральної частини ДДЗ. В подальшому аналогічні дослідження зонального і локального масштабних рівнів можуть ефективно проводитися в суміжних районах центрального грабена западини (наприклад, в межах Лохвицького, Жданівського та ін. прогинів), а також в інших нафтогазоносних регіонах України.

Перспективи розвитку методики АКГД вбачаються у використанні синергетичного підходу обробки та інтегральної інтерпретації комплексу даних ДЗЗ і геолого-геофізичних робіт на підставі застосування сучасних компютерних систем обробки даних, нейромережевих і ГІС (географічні інформаційні системи) - технологій. Подібний підхід передбачає інтеграцію і спільну інтерпретацію великих обсягів різнорідних даних (Data Fusion) як дис-танційних аерокосмічних зйомок, так і значень вимірів геофізичних полів, параметричних характеристик геологічного середовища тощо.

Література

розвідка нафта газ геологічний

1. Гавриш В.К. Глубинные структуры (разломы) и методика их изучения: (на примере Доно-Днепровского прогиба). - Киев: Наук. думка, 1969. - 270 с.

2. Гавриш В.К., Забелло Г.Д., Рябчун Л.И. и др. Геология и нефтегазоносность Днепровско-Донецкой впадины. Глубинное строение и геотектоническое развитие. - Киев: Наук. думка, 1989. - 208 с.

3. Гавриш В.К., Недошовенко А.И., Рябчун Л.И. и др. Геология и нефтегазоносность Днепровско-Донецкой впадины. Глубинные разломы и комбинированные нефтегазоносные ловушки. - Киев: Наук. думка, 1991. - 172 с.

4. Недошовенко А.И., Гавриш В.К., Петрова Е.С. Методика и результаты прогнозирования слабовыраженных региональных и локальных структур в связи с их нефтегазоносностью Препр. / АН УССР, Ин-т геол. наук; 83-10 /. - Киев, 1983. - 56 с.

5. Товстюк З.М. Прогноз локальных структур по аэрокосмогеологическим исследованиям в Днепровско-Донецкой впадине: Автореф. дис…. канд. геол.-мин. наук / ИГиРГИ. - М., 1987. - 20 с.

6. Чебаненко И.И., Готынян В.С., Жиловский Н.И. и др. Глубинные разломы и методика аэрокосмогеологических исследований при нефтегазопоисковых работах в Днепровско-При-пятском авлакогене: Препр. / АН УССР, Ин-т геол. наук; 88-31 /. - Киев, 1988. - 55 с.

7. Тарангул Д.А., Азимов А.Т., Седлерова О.В. и др. Детальные аэрокосмогеологические исследования в комплексе с геолого-геофизическими исследованиями в Прилукском нефтепромысловом районе ДДВ: Отчет по теме 82.86.90/01.11 / КО ИГиРГИ. - №ГР 39-89-1/7. - Киев, 1990. - 255 с.

8. Гавриш В.К., Рябчун Л.И., Недошовенко А.И. и др. Тектоника, особенности осадкона-копления верхневизейской песчано-глинистой толщи Сребненского прогиба и перспективы ее нефтегазоносности: Препр. / АН Украины, Ин-т геол. наук; 92-1 /. - Киев, 1992. - 56 с.

9. Тарангул Д.А., Азимов А.Т., Макарчук А.Л. Прогнозирование структур осадочного чехла на основе детальных аэрокосмогеологических исследований (южная краевая зона Днепровского грабена) / Аэрокосмогеологические исследования в комплексном решении нефтегеологических задач: (опыт, эффективность, проблемы): Сб. науч. тр. - М.: ИГиРГИ, 1992. - С. 81-88.

10. Перерва В.М., Лялько В.И., Азимов А.Т. и др. Прямой поиск залежей нефти и газа дистанционными методами: (предварительный опыт, перспективы развития): Препр. / НАН Украины, Ин-т геол. наук; 95 /. - Киев, 1995. - 83 с.

11. Азімов О.Т. Розривні деформації зовнішніх прибортових ділянок центральної частини Дніпровсько-Донецької западини (за комплексом дистанційних і геолого-геофізичних даних): Автореф. дис…. канд. геол. наук: 04.0023 / ЦАКДЗ ІГН НАНУ. - К., 1996. - 21 с.

12. Азімов О.Т., Седлерова О.В. Використання матеріалів аерокосмічних зйомок для прогнозу комбінованих пасток вуглеводнів на південно-західному схилі Срібненської депресії ДДЗ // Нафта і газ України (Матер. 6^ї Міжнар. наук.-практ. конф. «Нафта і газ України-2000». Івано-Франківськ, 31 жовт. - 3 листоп. 2000 р.). - Івано-Франківськ: Факел, 2000. - Т. 1. - С. 198-200.

13. Азімов О.Т., Седлерова О.В. Прогнозування комбінованих пасток нафти і газу на південно-західному схилі Срібненської депресії ДДЗ за комплексом дистанційних і геолого-геофізичних методів досліджень // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2002. - №4. - С. 21-29.

14. Атлас родовищ нафти і газу України: В шести томах. Т. II. Східний нафтогазоносний регіон / Колектив авт. - Львів: Центр Європи, 1998. - С. 497-924.

15. Атлас геологического строения и нефтегазоносности Днепровско-Донецкой впадины / Под ред. Ю.А. Арсирия и др. - Киев: Мин-во геологии УССР, УкрНИГРИ, 1984. - 190 с.

16. Азімов О.Т. Принципи комплексного аналізу та інтерпретації геолого-геофізичних даних і результатів дешифрування матеріалів аерокосмічних зйомок / Проблемы и перспективы использования геоинформационных технологий в горном деле: Докл. III Междунар. науч.-практ. конф. «Проблемы геоинформатики при комплексном освоении недр» (Днепропетровск, 29-31 окт. 2001 г.). - Днепропетровск: РИК НГА Украины, 2001. - С. 94-100.

17. Азiмов О.Т. Розломно-блокова структура бортових зон Дніпровсько-Донецької западини / Зб. наук. пр. УкрДГРІ. - К., 2004. - №1. - С. 98-107.

18. Гарецкий Р.Г., Глушко В.В., Крылов Н.А. и др. Тектоника нефтегазоносных областей юго-запада СССР: (Объяснительная записка к Тектонической карте нефтегазоносных областей юго-запада СССР с использованием материалов космических съемок; масштаб 1:500 000). - М.: Наука, 1988. - 85 с.

Размещено на Allbest.ru