Перспективи нафтогазоносності північної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРСПЕКТИВИ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ ПІВНІЧНОЇ ПРИБОРТОВОЇ ЗОНИ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ

В.Я. Колос

ІФНТУНГ, 76019, Івано-Франківськ, вул.

Карпатська, 15, тел. (03422) 42264,

Обоснована приоритетность проведения нефтегазопоисковых работ на территории северной прибортовой зоны ДДЗ, где ожидаются залежи углеводородов у сложнопостроенных ловушек. Подсчитанная суммарная неразведанная часть ресурсов этой зоны составляет 158,8 ед. условного топлива, наибольшее количество которого приурочено к нижневизейско-турнейским и верхневизейским отложениям (66%), с наибольшей подготовленностью структур (91%) в последних. Проанализированы особенности формирования ловушек нефти и газа на участке В.Бубны-Качаловка и определены градиенты мощностей вышеуказанных осадочных комплексов и отдельных стратонов в условиях континентального склона северной прибортовой зоны с целью прогнозирования зон развития неантиклинальных ловушек углеводородов.

западина дніпровський донецький нафта

Primary of oil-and-gas prospecting works within the DDB Northern edge zone is grounded. Calculated total estimation of undiscovered resources for this zone is 158,8 un. CF with the largest values for the Lower Visean-Tournaissian and Upper Visean complexes deposit (66%) and accordingly the largest portion of prepared structures over these complexes (91%). For the prognosis of the zones of non-anticline HC traps spreading the peculiarities of trap's condition for the HC pools within the part V.Bubny-Kachalivka are analysed and the gradients of thickness of the indicated complexes and its separate stratons within the the Northern edge zone monocline slope are determined.

Нафтогазопошукові роботи у Дніпровсько-Донецькій западині (ДДз) сьогодні переважно пов'язані з малими глибинами залягання (до 4,5 км) перспективних відкладів. Особливої актуальності набувають бортові та прибортові частини ДДз. Прибортові зони відзначаються високою тектонічною активністю впродовж формування западини, для них характерне суттєве збільшення потужності стратонів у напрямі осьової зони, активна блокова та прояви соляної тектоніки, наявність переривів в осадконакопиченні і значних ділянок моноклінального залягання порід, а також значна порушеність докембрійського кристалічного фундаменту. Все зазначене зумовлює різноманітність умов седиментації нафтогазоперспективних відкладів у прибортових зонах і сприяє формуванню пасток складної будови.

Західна частина північної прибортової зони ДДЗ (у межах Талалаївсько-Рибальського району) є однією з пріоритетних територій для відкриття нових родовищ вуглеводнів (ВВ). На сьогодні тут налічується 30 родовищ нафти і газу в стратиграфічному діапазоні від девону до юри, на глибинах від 5410 м (Пирківське родовище, нижньовізейський поклад) до 1698 м (Рибальське родовище, юрський поклад), [1]. Аналіз матеріалів кількісної оцінки перспектив нафтогазоносності (за методикою Б.П.Каби-шева, Т.М.Пригаріної та ін.) дав змогу визначити величину видобувних нерозвіданих (категорії С2+С3+Д) ресурсів ВВ у районі досліджень. Саме ці ресурси є основою для обгрунтування обсягів і пріоритетних напрямків пошуково-розвідувальних робіт у межах певних територій. Сумарна оцінка по всіх продуктивних комплексах (докембрійський фундамент, девон, нижній, середній карбон і верхній карбон-нижня перм) нараховує 158,8 млн.т умовного палива, з них на нижньокарбоновий мегакомплекс припадає 71%, на девонський - 26%, на інші комплекси - 3%. Зважаючи на те, що у серпуховському комплексі основна частина початкових ресурсів вже видобута або перейшла в запаси промислових категорій, а нерозвідана їх частка становить всього 5% таких ресурсів у нижньому карбоні, першочергової уваги з огляду на розвиток пошуково-розвідувальних робіт у північній прибортовій зоні заслуговують відклади верхньовізейського і нижньовізейсько-турнейського комплексів (відповідно 63,4 млн.т і 43,1 млн.т нерозвіданих ресурсів ВВ). Фонд нових пошукових об'єктів у цій зоні налічує 22 структури, 4 з яких перебувають у пошуковому бурінні, 5 підготовлені до буріння, 12 виявлені сейсморозвідкою і 1 перебуває у консервації (рис.1), [2]. Зазначений розподіл нерозвіданих ресурсів знаходить своє відображення і у розглянутому фонді перспективних об'єктів: з них 59% виявлено або підготовлено по відкладах верхнього візе, 32% - нижнього візе - турне і тільки 2 структури (9%) - по серпуховських відкладах.

Поклади ВВ цієї зони від Великих Бубнів до Качалівки пов'язані головним чином з брахіантиклінальними складками (96% всіх покладів ВВ) з амплітудою від 20 м до 450 м, близько половини яких з амплітудою від 100 до 200 м, що свідчить про високу тектонічну активність цієї території. Брахіантикліналі здебільшого мають тектонічні та літологічні ускладнення, які сприяють локалізації покладів ВВ. Тільки 6 покладів зони пов'язані з неантиклінальними пастками ВВ в умовах тектонічних блоків, структурних носів та геміантикліналей, екранованих скидами, іноді з літологічним обмеженням. Зазначена морфологія пасток покладів ВВ пояснюється як особливостями геологічної бу будови північної прибортової зони, у т.ч. розподілом потужностей основних її стратонів, так і умовами седиментації окремих продуктивних горизонтів або товщ. Поширення у межах зони ряду виступів кристалічного фундаменту (рис.1) сприяло формуванню тут крупних валоподібних піднять і серії локальних структур ІІІ порядку та створенню умов для накопичення ВВ. Малі депресії (або мульди) - Роменська та Синівська - опошуковані головним чином по облямуванню, їх схили розбурені ще недостатньо, як і міжструктурний простір та моноклінальні схили зони. Саме ці території є суттєвим резервом для відкриття нових родовищ ВВ. Це підтверджують і останні відкриття (1996р.) Пирківського і Сухівського родовищ в неантиклінальних пастках на моноклінальному схилі східної частини району досліджень.

Зазвичай, прогноз пасткових умов у тій чи іншій зоні регіону супроводжується аналізом закономірностей поширення порід-колекторів - резервуарів для нафти і газу. Виконані у північній прибортовій зоні численні прогнози неантиклінальних пасток на детальному рівні [3, 4, 5 та ін.] довели широке розповсюдження колекторів у візейсько-турнейських продуктивних горизонтах і відсутність чітко виражених регіональних зон їх виклинювання на моноклінальних схилах, як передбачалося попередніми прогнозами [6 та ін.]. Безперечно, фаціальна мінливість порід у межах продуктивних горизонтів прибортової зони суттєво позначається на процесі формування неантиклінальних пасток. Поряд з цим слід враховувати і більш загальні характеристики їх формування, які пов'язані з товщинами певних стратонів, що відтворюють палеоструктурні умови їх седиментації. Так, практика геологорозвідувальних робіт у різних нафтогазоносних басейнах свідчить, що формуванню неантиклінальних пасток в умовах моноклінальних схилів сприяє різке нарощування товщин перспективних товщ з певним (оптимальним) їх градієнтом. У ДДЗ таке явище характерне для відкладів ХІІа мікрофауністичного горизонту (м.ф.г.) на схилах Срібненської депресії, де відкрито ряд покладів у подібних пастках. Так, на північних схилах депресії, де розташоване Волошківське родовище з покладами у пастках літологічного типу, градієнт товщин ХІІа м.ф.г. становить близько 22 м/км, що може вважатися пошуковим критерієм для інших стратонів осадового чохла.

Відклади нижньовізейсько-турнейського продуктивного комплексу поширені на території досліджень майже суцільно, за винятком вузької смуги у прибортовій частині Охтирського виступу (рис.2а). Вони містять 27 покладів ВВ, які рівномірно розміщені на території від Талалаївки на заході до Козіївки на сході. Нульове значення ізопахіти комплексу практично збігається з північним крайовим порушенням. У західній частині району товщина цих відкладів змінюється від 0 до 300 м, досягаючи максимальних значень (500 м) у східній частині на Сухівській і Пирківській площах. У першому випадку (Великобубнівсько-Коржівська ділянка) градієнт товщин відкладів становить близько 20 м/км, у другому - досягає 27 м/км. При цьому поклади ВВ у нижньому візе-турне приурочені як до високо- (Талалаївська, Рибальська) і малоамплітудних (Нинівська, Шатравинська) структур, так і до тектонічно екранованих геміантикліналей (Зах.-Козіївська площа) і моноклінальних блоків (Пирківська, Сухівська площі). Поклади у власне літологічних (літолого-стратиграфічних) пастках тут поки що не відкриті, хоча для таких відкриттів у межах північної прибортової зони існують всі передумови, особливо, зважаючи на градієнт товщин комплексу, на моноклінальних ділянках. Стратиграфічне неузгодження між турнейською і нижньовізейською частинами комплексу, яке чітко проявляється у східній частині зони у північному напрямі, також може сприяти формуванню зазначених покладів ВВ.

Можливість більш дрібного стратиграфічного розчленування верхньовізейських утворень, а також принципова різниця у будові їх верхньої і нижньої частин зумовила необхідність їх детального аналізу.

Відклади ХІІа м.ф.г. (нижня частина верхнього візе, продуктивні горизонти В-21-В-23), які є досить перспективними в районі Срібненської депресії, за характером розподілу товщин у межах прибортової зони можна віднести до малоперспективних (рис.2б). Фоновими значеннями для всього району є ізопахіта 50 м і тільки у межах Рибальської структури товщина цих відкладів сягає понад 100 м. Градієнти товщин на заході і сході району майже не відрізняються і становлять відповідно 2,6 і 2,8 м/км. За таких умов не слід очікувати широкого розповсюдження неантиклінальних, особливо літологічних, пасток. Саме у цих випадках суттєву допомогу у їх прогнозуванні може надати вищезгаданий детальний аналіз розповсюдження порід-колекторів (зональний прогноз нафтогазоносності), завдяки чому можуть бути встановлені зони або локальні ділянки заміщення таких порід щільними різновидами, які контролюють розвиток неантиклінальних пасток. На заході території досліджень слід враховувати значну глинизацію розрізу ХІІа м.ф.г., приурочену до переходу від приосьової до північної прибортової зони у північному напрямі, що свідчить про зміну фаціальної обстановки в період седиментації відкладів горизонту (поклади ВВ тут відсутні). Сім покладів, що існують у цих відкладах, розміщені у східній частині зони.

Верхня частина верхнього візе у обсязі Х-ХІІ мікрофауністичних горизонтів (продуктивні горизонти В-14-В-20) у межах зони містить найбільшу кількість покладів - 72. Вони присутні на переважній більшості родовищ цієї території, головним чином в антиклінальних пастках. Поклади лише 3-х родовищ - Карайкозівського, Пирківського і Кулічихінського пов'язані з неантиклінальними пастками в умовах тектонічних блоків і приштокової геміантикліналі. Діапазон товщин відкладів становить 200-450 м, а градієнти - 9,7 і 10,8 м/км у західній і східній частинах зони відповідно (рис.2в). Таких різких фаціальних змін, як у відкладах попереднього мікрофауністичного горизонту, у межах даної товщі не відбувається. Зважаючи на вищевказане, значного поширення неантиклінальних, особливо літологічних, пасток у відкладах верхньої частини верхнього візе не передбачається. Не заперечуючи можливості відкриття таких пасток на окремих ділянках північної прибортової зони, наявність близько 260-ти літологічних пасток у відкладах продуктивних горизонтів від В-15 до В-19, які прогнозуються за результатами досліджень Б.П.Кабишева та ін. [5], викликає сумнів.

Проведені дослідження у межах північної прибортової зони не охоплюють всієї складності проблеми прогнозування нових об'єктів пошуків ВВ у пастках неантиклінального типу, а стосуються лише деяких її аспектів. Поряд з цим, вони наштовхують на висновок щодо застосування давно відомого методу палеотектонічного аналізу з метою вирішення питання можливості формування неантиклінальних пасток ВВ у широких масштабах як своєрідного експрес-методу. У цьому напрямку корисною буде трансформація карт товщин у карти їх градієнтів, а останні можуть бути трансформовані у карти перспектив для пошуків нових об'єктів у пастках неантиклінального типу. Безперечно, більш вагомим буде прогноз, який базується на детальному аналізі і встановленні закономірностей поширення порід-колекторів продуктивних горизонтів, визначенні їх природи, а також сейсмостратиграфічних та інших інформативних дослідженнях, кожне з яких є окремою ланкою одного великого питання, що гостро стоїть як у ДДз взагалі, так і в окремих її зонах: де шукати нові родовища і поклади нафти і газу і у яких пастках?.

Література

Атлас родовищ нафти і газу України/ Ред. М.М.Іванюта, В.О.Федишин, Б.І.Денега, Ю.О.Арсірій, Я.Г.Лазарук. Т.1. Східний нафтогазоносний регіон.-Л.:УНГА, 1998.-494с.

Карта фонду структур нафтогазоносних регіонів України станом на 1.01.2001 р.: ЛВ УкрДГРІ, 2001.

Колос В.Я. Перспективы открытия несводовых залежей углеводородов в Ахтырском нефтепромысловом районе ДДВ/Поиски и разведка неантиклинальных залежей нефти и газа на территории Украины и Белоруссии: Сб.науч.трудов.-К.: Укргипрониинефть, 1984. -с. 9-13.

Пупов В.А., Пригарина Т.М., Черныш Г.Ш. О нефтегазоносности моноклинальных склонов депрессионных зон ДДВ // Нефт. и газ. пром-ть, 1988.-№2.-С.8-10.

Кабышев Б.П., Гончаров Е.К, Гончаров В.Е., Рослый И.С. и др. Зональный прогноз нефтегазоносности верхневизейских отложений в северной прибортовой зоне Днепровско-Донецкой впадины // Геол. Журн., 1989.-№3.-С.3-12.

Арсирий Ю.А., Худык М.В. Стратиграфические и литологические зоны выклинивания в различных осадочных комплексах ДДВ/Матер. по геол. и нефтегазонос. Украины.-М:Недра, 1965.- С.155-161 (Тр. УкрНИГРИ, вып.10).

Размещено на Allbest.ru