Ландшафтні комплекси Багненської долини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ландшафтні комплекси Багненської долини

Цапок І.Л.

Детально розглянуті ландшафтні комплекси досліджуваної території, можна вказати, що в межах Багненської долини виділяються наступні основні групи місцевостей та урочищ: заплавні; терасові; днищ долин малих річок; схилові та вододільні.

Ключові слова: Багненська долина, ландшафтні комплекси.

Ландшафтні комплекси Буковинського Перед- карпаття, яке знаходиться на контакті гірських та рівнинних ландшафтів, більшість дослідників розглядають в складі гірських ландшафтів. Оскільки вплив суміжних територій однаковий і ландшафти передгір'їв набувають особливих ознак, тому, деякі науковці, зокрема П.І. Чернега, відносить Буковинське Передкарпаття до самостійного класу - класу передгірських ландшафтів [12;13].

Територія Буковинського Передкарпаття порівняно невелика (2,7 тис.км2), однак у певних її частинах виокремились особливі ландшафтні утворення. До таких слід віднести Багненську долину, де чинники ландшафтогенезу носили своєрідний характер. За К.І. Геренчуком та іншими науковцями Буковинського Передкарпаття, Багненський рівнинний заболочений район або Багненський район лучно-широколистяних ландшафтів давньоалювіальної плоскохвилястої рівнини - це частина Прут-Сіретської лісолучної області Буковинського Передкарпаття, і займає лише 56% площі Чернівецької області. Однак природні умови району досить своєрідні та не мають аналогів. Багненський район має форму витягнутого трикутника. Південно-західну основу його від м. Вижниця до смт Берегомет утворюють круті схили Карпат, північну сторону від м. Вижниці до с. Дібровка - круті схили Брусницької височини, південно-східний край - р. Сірет [3]. Долина вважається (за дослідженнями К.І. Геренчука, М.С. Кожуріної, М.М. Рибіна, В.Г. Лєбєдєва, С.І. Про- ходського та ін.) класичним прикладом такого рідкісного явища природи, як річковий перехват. Загальний нахил поверхні долини із заходу на схід вказує, що рікою, яка створювала “мертву” долину міг бути Черемош, який при виході з гір різко повертав на схід і протікав в районі сучасних долин рік Міхидри та Міходерки. К.І. Геренчук стверджував (1948р.), що під час валдайського зледеніння, праві притоки Пруту вийшли на заплаву Черемошу, і він став його правою притокою. П. Цись відзначає, що перехват Черемошу відбувся при формуванні уступу від VI до V тераси, тобто в рис-вюрмський час, а за даними М. Кожуріної та Б.М. Іванова уступ сформований на межі нижнього та середнього плейстоцену.

Покинута Черемошем давня долина перетворилася в заболочену рівнину. Вона виділяється своїми плоскими, злегка хвилястими межиріччями; майже рівним, ледь нахиленим, слабо дренованим, досить широким заболоченим днищем долини, що мало відповідає розмірам сучасних водних потоків (річок Міхидри та Міходерки); великою потужністю галечникового алювію (майже 25м) тощо [8].

У геотектонічному відношенні район розташований в південно-західній частині Передкар- патського неогенового прогину, в області прилягання його до флішових Карпат. В геологічній будові основу складають осадові утворення кайнозойського комплексу. У відкладах неогенової системи виділяють стебницьку (до 1000м), богородчанську (до 100м), тираську (до 50-100м) та косівську (до 250-800м) свити (різнокольорові аргіліти, глини, алевроліти з прошарками пісковиків, глауконіти, кварц, мергель, прошарки туфів, гіпси, ангідрити, вапняки). Вище наявні породи сарматського ярусу - міоцен (аргелітоподібні глини, алевроліти з прошарками піску, пісковиків, туфів, вапняків) потужністю 400м. Четвертинні відклади на досліджуваній території розвинуті повсюди. Їх будова та потужність різні, і залежать від характеру рельєфу. Найбільш розповсюджені є алювіальні відклади (галечники мілкі і середні, добре обкатані, з включенням валунів). Галька і валуни представлені карпатськими пісковиками. Зустрічається, також, галька метаморфічних порід (слюдяні, хлоритові та графітові сланці, кварц, яшма, конгломерат, прихованокристалічні вапняки). Потужність алювію складає 25-30м [5;6]. В геолого-літологічній будові приймають участь верхньочетвертинні алювіальні відклади, представлені тугопластичними глинами та суглинками, що простежуються до глибини 0,5-2,1м, нижче залягають щільні глини та супіски.

В рельєфі Багненської рівнини переважають вирівняні ділянки, однак спостерігаються також блюдцеподібні пониження, меандри і стариці [4]. Визначення деяких морфометричних показників рельєфу Багни, зокрема густоти ерозійного розчленування та кутів нахилу поверхні дало підставу стверджувати, що виположена, майже рівна Багненська долина в рельєфі має територіальні відмінності та диференціюється. Картографічними розрахунками встановлено, що коефіцієнт густоти ерозійного розчленування території коливається в межах від 0,75 до 6 км/км2, кути нахилу поверхні змінюються від 0є30' до10є. Загальний перепад висот на даній території змінюється від 75м до 85м і виглядає таким чином. Від північно-східного борту (с.с. Майдан, Майдан-Іспас) до врізу річки Міхидри перепад складає близько 75м, при довжині 3,5км; від південно-західного борту (вододіл між Сіретом і Міхидрою) - 85м, довжиною 2,5км; від крутого уступу р. Черемош (початок долини) до впадіння в р. Сірет - 80м [11].

Клімат долини помірно континентальний, вологий та характеризується нежарким літом, теплою осіню та м'якою зимою [4]. Повітряні маси в холодний період року переважно надходять із заходу та південного заходу, рідше з північного заходу. Середня швидкість вітру складає 3,2м/сек. Середньомісячна температура найтеплішого місяця липня становить +18... + 19°С, у зимові місяці (грудень, січень, лютий) середньомісячні температури опускаються нижче 0?С, середні січневі температури складають -5°С [7]. Розподіл опадів відповідає висоті над рівнем моря та особливостям рельєфу. Середня кількість опадів складає 750-800мм. В річному ході атмосферних опадів різко виражене переважання їх в теплий період року (70-80% річної норми). За агро- кліматичним районуванням територія Багненської долини відноситься до агрокліматичної зони надмірного зволоження із гідрометричним коефіцієнтом (відношення суми опадів за сталий період з температурою повітря вищою за +10°С до суми позитивних температур за цей самий період, зменшеної в 10 разів) - 1.6-2.0.

Поверхневі води території представлені річками Міхидрою та Міходеркою, а також струмками, ставками та тимчасовими водотоками. Живлення струмків і річок носить змішаний характер, тобто воно відбувається як за рахунок поверхневих талих та дощових вод, так і за рахунок ґрунтових і підземних вод, причому більша частина припадає на підземні води [10]. Підземні води залягають на глибині 4-9м. На понижених ділянках рівень ґрунтових вод типу “ґрунтової верховодки” знаходиться на глибині 0,50,6м. Водотривкими породами слугують верхньо- четвертинні глини [4].

Ґрунтовий покрив даної території (за Кубинським П.О.) представлений: дерново-глейовими ґрунтами, які переважають на заплавах; на першій надзаплавній терасі, в основному, поширені дерново-підзоло-глейові ґрунти; ґрунтовий покрив другої тераси представлений дерново- іржаво-підзолистими ґрунтами; на невеликих підвищеннях пасмоподібної форми на другій терасі поширені дерново-буро-підзолисті середньооглеєні ґрунти; на другій терасі утворились дернові лучні слабоопідзолені супіщані ґрунти з гумусовим горизонтом різної потужності; ґрунти понижень другої тераси представлені комплексом дерново- підзоло-глейових і торфово-глейових ґрунтів; на третій і більш високих терасах, що складають правий і лівий борти долини Міхидри та Міходерки, розвинені дерново-підзолисті поверхнево заболочені ґрунти [7].

Багненська долина майже повністю позбавлена природної рослинності, і більша її частина розорюється. Зміна видового складу спостерігається на проміжку долини від верхів'їв до гирла, що пояснюється тут наявністю певного виду ґрунтового покриву та умовами дренування території. Ступінь заболоченості долини Міхидри зменшується із заходу на схід, у відповідності з цим змінюється і характер рослинного покриву долини.

За Р.А. Березовською в межах Багненської долини переважають наступні рослинні угрупування.

У верхній частині долини, в умовах надмірного зволоження ґрунтів, в рослинному покриві провідне місце займають групи асоціацій з переважанням мітлиці собачої Agrostis canina, осоки блідої Carex pallescens, ситника розлогого Juncus effuses та перстача прямостоячого Potentilla erecta. В деяких місцях, на загальному фоні, у цій частині долини, наявні групи асоціацій з переважанням осоки видовженої Carex elongate.

В нижній частині долини, зокрема у пониженнях та вздовж канав, утворюють густий покрив асоціації з переважанням мітлиці білої Agrostis alba.

Для усієї долини характерні групи асоціацій з переважанням мітлиці колосовидної Agrostis capillaries та щучника Deschampsia caespitosa.

На ґрунтах середнього зволоження, майже виключно на нерозораних ділянках розповсюджені групи асоціацій, зокрема пахучого колоса Antho- xanthum odoratum.

Група асоціацій з переважанням молінії блакитної Molinia coerulea характерна для окремих ділянок у долині ріки з ґрунтами надмірного зволоження, місцями утворюючи зарослі [2].

Вздовж річок вузькою смугою тягнуться зарослі низькорослих кущів бузини чорної Sambu- cus nigra, вільхи клейкої Alnus glutinosa, вільхи сірої Alnus incana, до яких інколи приєднуються тополя біла Populus alba, черемха дика Padus rasemosa, дуб звичайний Quercus robus, осика Populus tremula, черешня, глід одноматочковий Crataegus monogyna тощо.

На нижніх терасах деревні насадження являють собою здебільшого низькостовбурні гаї із череватого дуба Quercus petraca, берези бородавчастої Betula pendula, осики Populus tremula, сосни лісної Pinus sylvestris [1].

Верхні тераси досить сильно розчленовані та заліснені. Особливо великі лісові масиви спостерігаються в урочищах Славець та у верхів'ях струмка Солонець (ліс Березена). За своїм складом вони являють собою звичайно змішані насадження і характеризуються більш потужним деревостоєм ніж ліси нижніх терас. Дерева тут нерідко досягають висоти 15-20м при 20-25см у поперечнику. Ці ліси становлять уже цілком певний господарський інтерес [2;9].

Згідно схеми ландшафтного районування Буковинського Передкарпаття за П.І. Чернегою (1995р.) територія дослідження розміщена в межах Прут-Сіретської передгірної підвищеної області (область Буковинського підгір'я), і представлена Багненським районом лучно-широколистяно- лісових ландшафтів древньоалювіальної плоско- хвилястої рівнини.

В межах Багненської долини виділяються наступні основні групи місцевостей та урочищ: заплавні; терасові; днищ долин малих річок; схилові та вододільні (рис. 1). Розглянемо їх детальніше.

До вододільних місцевостей належать грядово-горбисті височини (500-440м), що розташовані в південній частині долини, складені суглинками на глинах неогену, з дерново- підзолистими поверхнево оглеєними середньо- та легкосуглинковими щебенюватими ґрунтами під хвойно-широколистяними лісами (ялицево- буковими) і різнотравно-злаковими луками- сіножатями, поселеннями та городами. В їхніх межах виділяємо ряд урочищ: денудаційні пологосхилові (5-70) останці (500-470м); виположені (3-50) поверхні гряд (470-440м); слабоспадисті (5100) схили гряд.

Наступною групою на даній території є терасові місцевості. Вони представлені полого нахиленими рівнинами (20-10м над урізом Міхидри) та плоскими рівнинами (7-3м), які складені лесоподібним середньосуглинковим, піщано-галечниковим алювієм на глинах і пісках неогену, з дерново- та слабопідзолистими поверхнево-глеюватими та торфувато-підзолисто глейовими ґрунтами під мезофільною рослинністю, поселеннями, ріллею, дорогами. Представлені наступними видами урочищ: перша тераса (4-6м), друга тераса (7-5м), третя тераса (20-10м) виположена (3-50).

Місцевості заплав рік (1,2-0,5м) і днища потоків, складені піщано-гравійно-галечниковим алювієм на глинах неогену, з дерновими, дерново- глейовими суглинковими, дерновими слаборозвинутими піщаними, дерново-лучними слабо- підзоленими глейовими середньо- та легко- суглинковими ґрунтами під дрібнолистими лісами (чорновільшанниками, вільшанниками), чагарниками, гігрофільними та різнотравними луками- пасовищами і осоково-очеретяними заростями, ріллею. Ці місцевості включають такі види урочищ: висока заплава (1,2-1м); низька заплава (1-0,5м); заболочені староріччя; плоскі днища верхів'їв малих рік, полого нахилені вузькі днища потоків. ландшафтний багненська долина

Схилові місцевості долин рік і потоків, складені щебенювато-суглинковим делювієм на глинах неогену, з дерново-підзолистими поверхнево- глеюватими слабо- та середньозмитими легко- суглинковими та щебенюватими ґрунтами під хвойно-широколистими лісами, різнотравно- злаковими луками-сіножатями, поселеннями, городами. В межах схилових місцевостей розрізняють такі урочища: пологі (3-50) борознисті схили долин; слабоспадисті (5-100) ерозійно розчленовані схили долин; слабоспадисті (5-100) ерозійно-зсувні схили долин; сильноспадисті (10200) розчленовані схили долин; крутосхилі (понад 200) ерозійно активні яри, врізані у щебенювато- суглинковий делювій схилів долин рік і потоків.

Рис.1. Картосхема ландшафтів Багненської долини (фрагмент)

Умовні позначення: місцевості вододілів: 1. Останці терас Пра-Черемошу; терасові місцевості: 2. Перша тераса (4-6м), з дерновими слабопідзоленими середньо суглинковими ґрунтами під поселеннями, дорогами, ріллею. 3. Друга тераса (7-5м), з торфувато-підзолисто-глейовими середньо суглинковими ґрунтами під поселеннями, дорогами, ріллею; заплавні місцевості та днищ потоків: 4. Заплава (0,5-1м) з дерново-розвинутими опідзоленими ґрунтами під чорновільшанниками, луками-сіножатями. 5. Плоскі днища малих рік з дерново-лучними слабо-підзолистими глейовими середньо суглинковими ґрунтами під ріллею. 6. Заболочені староріччя під осоково- очеретяними заростями. 7. Полого нахилені днища потоків з дерновими слабоопідзооленими глейовими легко- суглинковими ґрунтами під осоково-різнотравними луками та вільшаниками; місцевості схилів: 8. Пологі (3-50) схили долин з дерново-підзолистими поверхнево-глеюватими слабо змитими легкосуглинковими ґрунтами під різнотравно-злаковими луками та поселеннями. 9. Слабо спадисті (5-100) ерозійно-розчленовані схили долин з дерново-підзолистими поверхнево-середньозмитими легкосуглинковими ґрунтами під різнотравно-злаковими луками-сіножатями та рідколіссям. 10. Середньоспадисті (>100) розчленовані схили долин з дерново-підзолистими поверхнево глеюватими середньо змитими щебенювато-легкосуглинковими ґрунтами під луками та хвойно-широколистими лісами

Отже, детально розглянуті ландшафтні комплекси досліджуваної території, можна вказати, що в межах Багненської долини виділяються наступні основні групи місцевостей та урочищ: заплавні; терасові; днищ долин малих річок; схилові та вододільні.

Література

1. Артемчук І.В. Сіножаті та пасовища гірських і передгірних районів Чернівецької області і шляхи їх поліпшення / І.В. Артемчук // Наукові записки Чернівецького державного у-ту. - T.XV. - Серія біологічна. - Вип.4. - 1954. - С.34-92.

2. Березовская Р.А. Сенокосы и пастбища долины р. Миходры / Р.А. Березовская // Ученые записки Черновицкого государственного у-та. - Т.ІХ - Серия биол. наук. - 1952. - Вып. 3. - С.151-199.

3. Географія Чернівецької області. Навчальний посібник / [за ред. Я.І. Жупанського]. - Чернівці, 1993. - 192с.

4. ГОСКОМВОДХОЗ УКРАИНЫ, Институт “УКРВОД- ПРОЕКТ”, Черновицкий филиал института “Львов- гипроводхоз”, Паспоризация малых рек Украины, Черновицкая область, Паспорт реки Михидра, г. Черновцы - 1994г.

5. Госкомгеология Украины, Государственное геологическое предприятие “Запукргеология”, Львовская геологоразведочная экспедиция. “Предварительная и детальная разведка Майдан - Испасского месторождения пещано - гравийной смеси Вижницкого района Черновицкой области, 1991-1992 г.г.” - 76С.

6. Гофштейн И.Д. Неотектоника Карпат / И.Д. Гофштейн. - К.: Изд-во АН УССР, 1964. - 184с.

7. Кучинський П.О. Ґрунти району цілинних і перелогових земель у долині рік Міхидра і Міходерка Вижницького району Чернівецької області, і шляхи підвищення їх родючості. //Праці експедиції ЧДУ - Т.4. - Сер. геогр. наук. - 1957. - С. 44-64.

8. Природа Чернівецької області / [за ред. проф. К.І. Геренчука]. - Львів: “Вища школа”, 1978. - 158 с.

9. Рибін М.М. Фізико-географічний нарис Буковинського Підгір'я // Вісті Чернівецького відділу Географічного Товариства СРСР - 1958. - Вип. 1. - С. 26 - 51

10. Танасюк М.В., Цапок І.Л. Ландшафтні комплекси села Іспас та їх антропогенна перетвореність / М.В. Танасюк, І.Л. Цапок // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія геогр. - 2013. - Вип. 25. - С. 162-166.

11. Цапок І. Деякі регіональні відмінності схилів Багненської рівнини // Географічна наука і практика: виклики епохи: Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-річчю географії у львівському університеті (м. Львів, 16-18 травня 2013р.) / [Відповід. редактори: доц. В.І. Біланюк, доц. Є.А. Іванов]. У 3 -ох томах. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2013. - Том. 2. - С.234-237.

12. Чернега П.І. Антропічна трансформація ландшафтних комплексів Буковинського Передкарпаття / П.І. Чернега // Наукові записки Вінницького у-ту. Серія геогр. - 2003. - Вип. 5. - С. 12-16.

13. Чернега П.І. Особливості ієрархічної організації ландшафтів території Буковинського Передкарпаття / / Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. геог. - 1997. - Вип.19. - С. 150-157.

Размещено на Allbest.ru