Деякі факти з історії створення інституту, основні його наукові завдання та результати їх вирішення (до 20-річчя інституту)

- розроблена методика вибору способів освоєння родовищ корисних копалин та області їх застосування за комплексним критерієм, запропонованим вперше, який інтегрує в собі за визначеною процедурою базові показники сталого розвитку, що характеризують соціальні, економічні та екологічні наслідки видобутку та переробки мінеральної сировини, взаємопов'язані з геологічними параметрами родовищ та технологічними параметрами їх розробки;

- отримано два патенти на винаходи: «Спосіб відкритої розробки техногенних родовищ корисних копалин», «Спосіб повторної розробки крутопадаючих родовищ корисних копалин» [16].

В подальшому виникла необхідність нормалізувати процеси використання таких технологій. Враховуючи величезний науковий досвід інституту у вирішенні проблем добування корисних копалин відкритим способом, Міністерство промислової політики України доручило інституту, як своєї головної наукової організації, підготувати відповідні нормативні акти. До їх числа увійшли затверджені наказами Міністерства «Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів у залізорудних і флюсових кар'єрах», окремі розділи до галузевого стандарту «Норми технологічного проектування гірничодобувних підприємств з відкритим способом розробки родовищ корисних копалин», інші. Результати цієї діяльності узагальнені у монографії «Збірник методичних рекомендацій щодо впровадження еколого-орієнтованих технологій» [17].

Вирішуючи питання підвищення ефективності гірничо-добувних робіт і зниження при цьому техногенного тиску на довкілля, інститут одночасно дбав про відродження порушених гірничими роботами територій, покинутих по завершенню їх експлуатації. Такі території представляли штучні яри довжиною і шириною у декілька кілометрів, при глибині до 100-300 м. На протязі десятків років вони є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище (пил, важкі метали), потребують консервації поверхні, відновлення ґрунтового та рослинного покриву. Тільки підприємства асоціації «Укррудпром» нараховували більше 15 тис. га порушених гірничими роботами земель, із котрих рекультивовано тільки 2 тис. га.

Спеціальні дослідження з цієї проблеми проводилися за темами НАН України «Створення елементів екомережі на техногенно порушених гірничими роботами територіях Кривбасу» (2007 р.); «Обґрунтування напрямків використання сприятливих співвідношень форм посттехногенних ландшафтів для збереження біорізноманіття та моніторинг їх змін на прикладі Криворізького залізорудного басейну» (2007-2008 рр.). На їх основі запропонована нова методика формування екосистем на землях, порушених гірничими роботами, яка, на відміну від традиційних технологій технічної рекультивації, передбачає прискорене відновлення екосистем з урахуванням існуючих елементів і форм гірничих виробок.

У 2008 р. інститут отримав Державну премію України за роботу «Розробка та впровадження технологій відродження порушених гірничими роботами земель в якості елементів екологічної мережі». Лауреатами премії стали кандидати наук Копач П.І., Скрипник О.О., головний гірник Романенко В.Н.

Окремі наукові розробки здійснювались на замовлення заінтересованих підприємств і організацій. В їх числі «Розробка рекомендацій з впровадження методів активізації самовідтворення екосистем порушених земель у практику рекультиваційних робіт Інгулецького ГЗК», «Розробка проекту ландшафтного заказника місцевого значення «Кільцевий» на порушених землях ВАТ «ОГЗК», «Створення елементів екомережі ландшафтного заказника «Інгулецький» на техногенно порушених гірничими роботами територіях ВАТ «ІнГЗК», «Розробка проекту «Формування та розвиток ландшафтного заказника «Грушівка» на порушених землях ВАТ «Марганецький ГЗК», інші.

Про ефективність використання порушених гірничими роботами територій за рахунок відновлення геосистем та їх складових (екосистеми, ґрунти, ландшафти, біорізноманіття) і створення на них природоохоронних заказників, сполучення їх з природними елементами екологічної мережі і, в подальшому, для використання у рекреаційно-туристичній діяльності, йдеться мова у черговій монографії інституту «Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, порушених гірничими роботами» [18].

Наукові матеріали інституту з цієї тематики регулярно публікуються у збірнику наукових праць інституту «Екологія і природокористування» (випуски 9-13 за 2006-2010 роки), який є фаховим в системі ВАК України. Вони широко обговорюються на щорічно проводимих інститутом міжнародних наукових конференціях «Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів», «Довкілля-ХХІ», інших подібних науково-технічних заходах. Результати наукових досліджень інституту щорічно демонструються на республіканських виставках «Барвиста Україна», «Наука-виробництву», інших.

Виходячи із неможливості, у одній статті навіть перерахувати всі здобутки інституту у вирішенні поставлених перед ним проблем, слід хоча б коротко зупинитися на кадрах, які, як кажуть, вирішують усе!

За роки існування інституту проводилась постійна робота з удосконалення структури і схем наукової організації роботи підрозділів, що дало свої позитивні результати. Якщо при створенні інституту у 1991 р. налічувалось 238 співробітників і 9 наукових підрозділів, то через 10 років чисельність стабілізувалась на рівні 110 осіб і 5 наукових відділів. При цьому обсяг наданих наукових послуг збільшився майже у 2,5 рази і становив 4,2 млн грн. у 2010 році.

Цей процес триває до сьогодні. Нині в інституті налічується 106 співробітників, 3 наукових відділи, вимірювальна хіміко-аналітична лабораторія, відділ науково-технічної інформації, до складу якого включено також музей (створений до 10-річчя інституту) і фотокартинна галерея «Мистецтво і екологія» (створена до 15-річчя інституту).

За цей період співробітниками інституту захищено 8 докторських (Беляков В.М., Грицан Н.П., Долгова Т.І., Зайцева Л.М., Поліщук С.З, Романенко О.В., Солодовник Л.М., Шматков Г.Г.) і 10 кандидатських (Анісімова Л.Б., Голуб В.В., Завертайний І.Б., Кіковка В.Є., Клімкіна І.І., Надточенко М.М., Саакян О.Г., Скворцова Т.В., Стецюк А.І., Шевяков О.М.) дисертацій. Але, на жаль, із них залишились у інституті одиниці. Єдиною втіхою є те, що вони перейшли на роботи не нижчого рівня: до облдержадміністрації, очолили кафедри у престижних вишах, викладають за кордоном. Деякі з них плідно співпрацюють з інститутом і донині (доктори наук Шматков Г.Г., Долгова Т.І., Романенко О.В.).

Від дня заснування Відділення, а потім Інституту його очолює один із ініціаторів член-кореспондент НАН України, д-р техн. наук проф. Шапар Аркадій Григорович, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії НАН України ім. О.М. Динника, заслужений діяч науки і техніки України. Він є визначним вченим в галузі гірничих наук, відомим фахівцем з проблем раціонального природокористування, сталого розвитку регіонів, екологічної та техногенної безпеки.

Без перебільшення можна констатувати, що все, чим по праву пишається інститут, зроблено за ініціативи, під керівництвом і безпосередньою участю А.Г. Шапара. Він створив і багато років очолює наукові школи: геомеханіки і нетрадиційних способів відкритої розробки родовищ корисних копалин; проблем сталого розвитку і екологічної безпеки гірничодобувних регіонів. Коло його наукових інтересів і рішень безмежне: прикладом може слугувати недавня ініціативна наукова праця стосовно доцільності спуску каскаду водоймищ на р. Дніпро. Запланована його доповідь з цієї проблеми на Президії НАН України [19].

Заступником директора інституту з науково-технічної роботи є Вичужаніна Тетяна Федорівна, яка з перших днів приймала активну участь у розбудові і становленні інституту, впевнено і стрімко пройшла шлях від інспектора відділу кадрів до займаної високої посади. Завдяки її організаторському таланту, фаховій підготовленості на усіх рівнях діяльності, творчому підходу до справи, високій відповідальності інститут у науково-організаційному, фінансовому, господарсько-побутовому плані являє взірець серед наукових установ академії.

Наочним прикладом її творчої діяльності є будинок інституту площею понад 4 тис. кв. м, збудований у далекому 1911 році. За століття, що виповнилося у цьому році, він ніколи капітально не ремонтувався, що несприятливо відбилося на його стані. Без будь-якої підтримки ззовні, за рахунок власних коштів інституту поступово були проведені відповідні ремонтні роботи і інститут засяяв новими, яскравими барвами, мабуть, не гіршими за часи жіночої гімназії, для якої будинок призначався.

Неперевершеною окрасою інтер'єрів стала фотокартинна галерея «Мистецтво і екологія», що складається із 30 художньо опрацьованих повнокольорових фотокартин великих розмірів, які розміщені на усіх поверхах і призначені формувати у людині стійке бажання зберігати та відновлювати природу Землі. Цьому сприятиме і висловлювання знаних діячів світу, що супроводжують кожну картину [20].

Велике задоволення отримують відвідувачі і гості інституту від ознайомлення з музеєм інституту, у т.ч. з його художнім оформленням [21].

І фотогалерея, і музей-то велика заслуга Вичужаніної Т.Ф., яка попри своїх основних обов'язків, на громадських засадах знаходила внутрішні резерви для створення і підтримки у робочому стані таких вельми складних і не планованих об'єктів. Єдиною нагородою їй можуть слугувати лише похвальні відгуки у книзі відвідувачів музею. Але, на жаль, вони не є адресні.

Разом з директором від дня заснування інституту працюють майже 70% наукових співробітників. Серед них кандидати наук Ємець М.А., Копач П.І., Лашко В.Т., Просандєєв М.І., Сердюк Я.Я., Якубенко Л.В., спеціалісти Бойцун С.І., Бондаренко Л.В., Горобець Н.В., Гурська В.Т., Данько Т.Т., Івко Л.І., Кириченко В.А., Козлова Л.М., Крючкова С.В., Романенко І.І., Рудь-Вольга Т.Г., Сердюк С.П., Тараканова Н.П., Хайко О.В.; усіх неможливо перерахувати. Саме вони на протязі двадцяти років розбудовували інститут, своїми незрівняними науковими результатами формували його значущість і відомість не тільки в Україні. До них слід додати також кандидатів наук Анісімову Л.Б., Остапенко Н.С., Скрипника О.О., Тяпкіна О.К., спеціалістів Бугра А.М., Романенко В.Н., Рябко А.І., Уварову Л.І., Фарафонову О.В., Шарудило Г.Т. і багато інших, які прийшли дещо пізніше, але активною творчою діяльністю сприяли подальшому розвитку інституту.

З вдячністю колектив інституту відноситься до ветеранів, які приймали участь у Великій вітчизняній війні, творчо і натхненно працювали в інституті, а нині перебувають на заслуженому відпочинку. В їх числі полковник Басс С.Б., Будько А.А., Долодаренко В.О., Ревін Б.П., Чайкін А.П., а також Романенко В.Н., Сердюк Я.Я. (нині працюють).

Безумовно, всі здобутки інституту - результат кропіткої роботи усього колективу, його дирекції, вченої ради, профспілкової організації, ради молодих учених спеціалістів. І в цьому - запорука успіху.

На закінчення - дещо про історичні корні будинку інституту. Бо як відомо, без погляду в минуле не можна впевнено йти у майбутнє. А саме тому історія будинку зацікавила Шапара А.Г. За архівними даними встановлено, що він будувався за заповітом катеринославської дворянки Ю.Й. Нестелей у 1910-1911 рр. для міської жіночої гімназії. Для цього вона заповідала свою земельну ділянку, 180 тис. золотих рублів на будівництво і 10 іменних стипендій для гімназисток. Згідно з її заповітом 01 вересня 1912 р. відбулося урочисте відкриття гімназії, в якій почали вчитися 500 гімназисток. За цей благородний вчинок міська дума присвоїла гімназії її ім'я.

Віддаючи шану благодійниці, вчена рада інституту прийняла рішення про встановлення на фасаді будинку меморіальної дошки на її честь. Дошка із білого мармуру була виготовлена за рахунок спонсорів і урочисто встановлена на будинку у День знань 01 вересня 2006 р., тобто рівно через 94 роки після першого дзвінка у гімназії. Текст заповіту приводиться на вході до інституту. Колектив інституту сподівається при цьому, що хтось із заможних городян відгукнеться на такий благородний вчинок. Але поки цього не відбулось.

Таким було перше двадцятиріччя інституту. Впевнені, що попереду - не менш цікаві події та здобутки!

Перелік посилань

урановий сировина гірничий земля

1. Витяг із протоколу №7 засідання Президії НАН України від 20.02.2008 р. про звіт Інституту.

2. Доповідна записка Голов Донецького і Придніпровського наукових центрів АН УРСР М.Г. Чумаченка і В.В. Пилипенка від 11.11.1987 р. Президенту АН УРСР академіку Б.Є. Патону.

3. Про створення Відділення проблем природокористування та регіональної економіки Інституту технічної механіки АН УРСР (постанова Президії АН УРСР від 24.02.1988 р. №67).

4. Звіти про наукову діяльність Відділення проблем природокористування та регіональної економіки АН УРСР за 1988-1990 рр. (архів ІППЕ НАН України).

5. Про створення Інституту проблем природокористування та екології Академії наук України (постанова Президії АН УРСР від 13.11.1991 р. №294).

6. Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории: в 2-х т. / [А.Г. Шапарь, С.З. Полищук, В.В. Антонов и др.]; под ред. А.Г. Шапаря. - Днепропетровск: Ин-т проблем природопользования и экологии НАН Украины, 1996. - Том 1. -162 с.; Том 2. -170 с.

7. Методичні підходи до вибору та обґрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України / [А.Г. Шапар, В.Б. Хазан, М.В. Мажаров та ін.]. - Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України, 2001. - 98 с.

8. Методичні вказівки з розробки регіональних стратегій сталого розвитку / [А.Г. Шапар, М.А. Ємець, П.І. Копач та ін.]. - Дніпропетровськ: Монолит, 2003. - 131 с.

9. Стратегія і тактика сталого розвитку / [А.Г. Шапар, М.А. Ємець, П.І. Копач та ін.]. - Дніпропетровськ: Монолит, 2004. - 320 с.

10. Шапар А.Г. Про Концепцію переходу України до сталого розвитку / А.Г. Шапар // Екологія природокористування: збірник наукових праць ІППЕ НАН України. - Дніпропетровськ; Монолит, 2006. - Вип. 9. - С. 37-61

11. Концепція переходу України до сталого розвитку // Вісник НАН України. - 2007. - 2. - С. 14-44.

12. Ємець М.А. Сучасні системи екологічного моніторингу та ефективність їх функціонування / М.А. Ємець // Екологія природокористування: збірник наукових праць ІППЕ НАН України. - Дніпропетровськ: Монолит, - 2008. - Вип. 11. - С. 159-170.

13. Основні положення методології створення системи моніторингу навколишнього середовища гірничодобувних регіонів / П.І. Копач, Н.В. Горобець, Т.Т. Данько [та ін.]. // Екологія природокористування: збірник наукових праць ІППЕ НАН України. - Дніпропетровськ: Моноліт, 2009. - Вип. 12. - С. 181-187.

14. Екологічний атлас Дніпропетровської області / [за загал. ред. А.Г. Шапара]. - Дніпропетровськ: Моноліт, 2009. - 63 с.

15. Ресурсозберігаючі технології видобутку корисних копалин на кар'єрах України / [за загал. ред. А.Г. Шапара]. - Київ: Наукова думка, 1998. - 92 с.

16. Звіт про наукову діяльність Інституту за 2010 р.

17. Збірник методичних рекомендацій щодо впровадження еколого-орієнтованих технологій / [під ред. А.Г. Шапара]. - Дніпропетровськ: Монолит, 2005. - 240 с.

18. Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, порушених гірничими роботами (створення техногенних ландшафтних заказників, екологічних коридорів, відновлення екосистем) / [А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, П.І. Копач та ін.]; під ред. А.Г. Шапара. - Дніпропетровськ: Монолит, 2007. - 270 с.

19. Шапар А.Г. Тільки стогне, але вже не реве / А.Г. Шапар // Екологія природокористування: Збірник наукових праць ІППЕ НАН України. - 2010. - Вип. 13. - С. 6-14.

20. Фотокартинна галерея «Мистецтво і екологія» (путівник) / Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України. - 2008 - 33 с.

21. Музей екології (путівник) // Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України - 2008. - 56 с.

Размещено на Allbest.ru