Відповідно до геологічної будови басейн р. Дністер можна поділити на три частини - Карпатську, Подільську та Нижню. Для карпатської зони найбільш поширеними гірськими породами є піщаники, мергелі, аргіліти, а також вапняки. В середній частині басейну найбільш поширені вапняки, піщаники та глини. В нижній течії переважають глини та вапняки. Долина в нижній течії заповнена алювіальними відкладами. На поверхні вони перекриті лесом.

Ріки, що стікають з Карпат, несуть значну кількість алювіальних відкладень, які відкладаються в передгірській частині. Товща алювіальних відкладень в гирлі р. Стрий, притоці Дністра, досягає 30 м. Виходи палеозою на поверхню зустрічаються на крайньому сході по берегах Дністра. Це вапняки, піскові сланці. Відклади мезозою всіх систем зустрічаються у східних Карпатах (конгломерати, вапняки, піскові, кременисті породи), на Придністров'ї і долині Дністра (мергелі, глауконітові піски і вапняки), у флішевій зоні Карпат (базальтові конгломерати, чорні піщано -- глинисті сланці, пісковики, вапняки, червоні сланці), у гірських районах - сірі пісковики, зеленуваті глинисті сланці, кварцитові пісковики. Неогенові відклади Прикарпаття представлені пісковиками, гравійними конгломератами, глинами, а Придністров'я - вапняками і гіпсом. Тут розвинутий карст. Шари давніх геологічних періодів перекриті товщею четвертинних відкладів континентального походження: алювіальними і делювіальними відкладами, лесоподібними суглинками і лесом.

1.1.4 Грунти

Характеристика ґрунтового покриву визначається впливом клімату, характером підстилаючих порід, місцевими особливостями. В цілому, поширення ґрунтів відповідає природним зонам.

Довжина басейну Дністра - близько 700 км, середня ширина близько 103 км. З заходу оточений Карпатами, північного заходу - Сано-Дністровським вододілом, з півночі - Розточчям, з південного сходу - Дністровсько-Бузьким та зі сходу - Дністровсько-Прутським вододілами. Основною особливістю гідрографічної мережі басейну Дністра є відсутність значних приток - переважають малі річки завдовжки до 10 км (16234 річки). Ще 449 річок мають довжину до 25 км, 86 річок - 26 -- 50 км, 45 річок - 51 -- 100 км, 15 річок - 100-300 км. На басейн Дністра припадає 23,7% рік України, загальна довжина яких складає 34650 км.

Стік Дністра в середній по водності рік складає 8,4 млрд.м3 (витрати 274 м3/с).Середні багаторічні витрати річки в гирловій частині дорівнює 310 м3/с. Розрахунковий стік Дністра через Дністровський гідровузол складає 8,4 млрд.м3 (50% забезпеченості), 6,9 млрд.м3 (75% забезпеченості та 4,8 млрд.м3 (95% забезпеченості).

Річкова мережа в басейні Дністра на різних ділянках розвинута нерівномірно. Вона найбільш густа (понад 1 -- 1,5 км/км2) у Карпатській частині басейну, на цій ділянці формується близько 70% стоку річки; менша - на лівобережній Подільській -- 0,5 -- 0,7 км/км2; і зовсім не розвинута в нижній степовій частині (0,20 км/км2 і менше).

За умовами живлення, водного режиму і фізико-географічними особливостями русло Дністра також можна розділити на три частини: Верхню - Карпатську (від витоку до с. Нижнє, гирло р. Тлумач, 2 км нижче гирла р. Золота Липа, довжина 296 км), Середню - Подільську (від с. Нижнє до м. Дубоссари, довжина 715 км) та Нижню (від греблі Дубосарської ГЕС до гирла, довжина 351 км).

Карпатська частина басейну Дністра складається із декількох середніх за висотою хребтів, які тягнуться паралельно один одному. Схили гір переважно похилі. Дністер на цій ділянці характеризується значними перепадами висот та водоспадами через кожні 2 - 3 км. Швидкість течії води - 1 м/с. Висота берегів ріки досягає 100 - 150 м. Важливою особливістю гірської частини є те, що вона зазнає неотектонічних рухів: кожний рік збільшується на 10 - 15 мм.

Перша велика притока Дністра - р. Стрв'яж, що впадає з лівого берега. Далі по течії основними притоками є праві, перша серед них - р. Бистриця. Ділянка між гирлом Стрв'яжу та м. Розвадів являє собою Верхньодністровську низовину, що тягнеться широкою смугою здебільшого на правому березі Дністра. Перед впаданням р. Стрий, найбільш повноводної притоки, ширина Дністра становить 60 -- 65 м.

Нижче по течії своїми розмірами виділяються рр. Свіча, Ломниця та Бистриця. Вказана ділянка Дністра відносно збільшення стоку є найважливішою. На додаток до повноводних правобережних приток, що витікають з Карпат, в річку впадає ще кілька приток з лівого берега. Найбільші серед них - Гнила Липа та Золота Липа. Ширина цієї ділянки досягає 100 м, глибина 2,5 -- 3 м. Тут формується близько 50% стоку Дністра.

На Карпатській території басейну Дністра середні значення модуля річного стоку є найбільшими(4,70 - 5,33 л/с км2), а біля самого витоку річки цей показник досягає 10,0 л/с км2.

Подільський Дністер розташований на Волино-Подільській ділянці басейну Дністра. Для цієї ділянки басейну притаманні висхідні рухи земної поверхні. Внаслідок цього долина Дністра і його приток дуже врізана з крутими, місцями каньйоноподібними схилами, які піднімаються над рівнем Дністра на 150 - 180 і більше метрів. Річка має ряд добре розвинутих меандр. Висота долини середнього Дністра складає 360 - 470 м над рівнем моря. Волино-Подільська частина басейну також має добре розвинуту гідрографічну сітку (до 0,7 - 1,0 км/км2). Гідрографічна сітка представлена такими річками: Верищиця, Гнила Липа, Стрипа, Серет, Смотрич, Ушиця, Лядова, Мурафа та інші. Ширина річки в межень коливається від 80 до 200 м. В середній течії річки спостерігається часте чергування порогів, перекатів та плесів. Найбільш значні пороги в м. Ямпіль довжиною до 400 м, шириною до 250 м. Глибина річки на перекатах коливається від 0,35 до 1 м, на плесах - від 1,5 до 4 м, на порогах - від 0,5 до 1,2 м. Основні притоки - річки Серет та Збруч. На середній ділянці Дністра збудоване Дністровське водосховище.

Нижня частина знаходиться на території Причорноморської низовини та має рельєф степного типу. Русло Дністра дуже звивисте. Долина нижнього Дністра має добре розвинуту заплаву та шість надзаплавних терас. В пониззі вона періодично затоплюється під час повені. Гідрографічна сітка слабо розвинута - 0,2 км/км2. Всі ліві притоки нижньої ділянки Дністра відноситься до малих річок з невеликою водністю (Реут, Ікель, Бик). Найбільша притока - р. Турунчук, який забирає близько 60% води Дністра. Нижче с. Маяки від Дністра відділяється рукав Глибокий Турунчук - штучний канал шириною близько 100 м та глибиною 9 - 10 м.

Плавнева ділянка Дністра, яка видовжена з північного заходу на південний схід, має довжину 57 км, а ширина її -- 4 - 6 км. Тут спостерігаються плавневі озера, їх близько ста, але найбільших - 10 - 15, а саме: Путрино, Тудорово, Біле та інші.

Загальна водність річок має тенденцію до зниження у південно-східному напрямку. Найбільш багатоводними є річки гірської частини. Тут величини середніх річних модулів стоку досягають 20-30 л/(с.км2). На річках середньої частини цей показник коливається в межах 2-5 л/(с.км2). Найменшою водністю відрізняються річки Причорноморської рівнини. Тут модулі стоку зменшуються від 1,3 до 0,4 л/(с.км2).

Під час паводків підняття рівня води відбувається швидко - до 50-60 см за годину; а спад - повільно. При великих паводках рівень води досягає максимуму за 1-2 доби. Як максимальні, так і мінімальні рівні можуть спостерігатися в будь-який період року. Хоча, максимуми частіше спостерігаються навесні та влітку, а мінімуми - взимку та пізньої осені. Протягом року спостерігається до 9-10 паводків.

Весняне водопілля на рівнинних притоках у межах Волино-Подільської височини проходить трохи раніше ніж на гірських. Середні строки початку - перша декада березня. Найвищі рівні приходяться зазвичай на другу-третю декаду березня.

Таблиця 1.2 Седні та екстремальні витрати води і об'єми стоку водопілля

В 1981-1987 рр. заповнено Дністровське водосховище об»ємом 3,0 км3, площею 142 км2, довжиною 194 км. Основний приплив води до Дністровського водосховища, який за вагою є лімітуючою частиною сумарного припливу, переважно формується у Карпатській частині водозбору в межах Передкарпатського гідрологічного району. Після будівництва Дністровської ГЕС відбулася суттєва зміна внутрішньорічного розподілу стоку нижче за течією річки. Збільшилась його частка в осінньо-зимовий період, головним чином за рахунок зниження стоку навесні.

Льодовий режим є нестійким з частим встановленням не потужного льодоставу та його скресання. Це приводить до утворення заторів, які нерідко досягають значних розмірів і супроводжуються високим підняттям рівня води (до 4 м і більше); часто заторні явища відмічаються й у верхній частині Дністровського водосховища.

Найбільші паводки в останні десятиліття відмічалися влітку 1980, 1998, 2008, 2010 рр., восени 2007 р.

Таблиця 1.3 Характерні рівні води

1.3 Землі водного фонду

Землі водного фонду відіграють велику соціально-економічну, екологічну і біосферну роль. Визначена Водним кодексом компонентна структура земель водного фонду є основою для становлення правового режиму їх використання.

Згідно ст. 4 ВКУ, в межах Вінницької області, до земель водного фонду належать землі зайняті:

Зважаючи на надзвичайно важливе середоутворююче і водоресурсне значення земель водного фонду, їх використання регламентується екологічними вимогами для територій, що підлягають особливій охороні.

2. Управління водними ресурсами басейну

2.1 Режими роботи основних водосховищ і водогосподарських систем

призначені відповідальні посадові особи за інформаційне забезпечення Кризового центру ;

спільно з ТОВ « Енергоінвест» проведено обстеження технічного стану гідротехнічних споруд Скалопільського водосховища, Слободи-Бушанської ГЕС, Петрашівської ГЕС, Гажбіївської ГЕС на річці Мурафа;

працівниками управлінь проведено обстеження гідротехнічних споруд Станіславчикського, Клекотинського, Мурафського водосховищ на річці Мурафа.

За результатами перевірок були направлені листи райдержадміністраціям та сільським радам, на території яких ГТС за рішенням комісій визнані такими, що потребують ремонту

2.1.2 Аналіз пропуску високих вод у 2012 році

Водність річок у зимово-весняний період 2011-2012 років визначалася попередньою низькою осінньою меженню та збереженням понижених витрат води у першій половині зими. Тому весняна повінь 2012 року а басейні річки Дністер на території Вінницької області характеризувалася малою водністю без значного підняття рівнів води.

Так, по водпосту Могилів - Подільський у Вінницькій області (басейн Дністра) найвищий рівень води піднімався до позначки 303 см (15.04.2012 р.) при виході на заплаву 540 см.

Станом на 1 квітня 2012 року водосховища басейну були наповнені до позначок НПР і працювали у відповідності до встановлених Міжвідомчою нарадою режимів

2.1.3 Режими роботи водосховищ і водогосподарських систем у меженний період

На території Вінницької області в басейні Дністра розташовано 9 водосховищ, які призначенні для потреби енергетики, рибного господарства, зрошення, водопостачання, рекреації. Режим роботи Дністровського каскаду визначається на нарадах постійно діючих відповідних басейнових комісіях

На території області для потреб енергетики розташоване Скалопільське водосховище. В управлінні щоденно ведеться контроль за рівнем води Скалопільського водосховища на річці Мурафа (басейн р. Дністер) на території Вінницької області. Середній рівень води Скалопільського водосховища за 2012 рік становить 155,09 м при НПР-155,0 м. Спільно з енергетиками проведено обстеження гідротехнічної споруди Скалопільського водосховища на притоці Дністра р. Мурафа. Проводився контроль за дотриманням режиму його роботи.

Незважаючи на складну гідрометеорологічну та водогосподарську обстановку, пов'язану з низькою водністю на території області, основні водосховища басейну Дністра були заповнені до позначок НПР, а Скалопільське водосховище працювало на припливних витратах.

28 лютого 2012 року проведено засідання Міжвідомчої комісії по встановленню режимів роботи водосховищ, водогосподарських систем басейну річки Південний Буг у 2012 році. В засіданні комісії брали участь представники держуправлінь охорони природи, санепідемстанцій, управлінь з питань НС, рибоохорони, облводресурсів та енергетиків 7 областей, які розташовані в басейні.

2.2 Аналіз забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки в басейні річки Дністер у Вінницькій області за 2012 рік

За 2012 рік в басейні річки Дністер для потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах забрано 11,05 млн.м3 води (6,233 млн.м3 - з поверхневих джерел та 4,816 млн.м3 - з підземних джерел) (табл.2.2.1; табл.2.2.3).

Використано всього 10,33 млн.м3, в т.ч.: виробничі потреби - 4,218 млн.м3 (40,8%); госпитні потреби -2,787 млн.м3 (27,0%); зрошення - 1,171 млн.м3 (11,3%); сільгоспводопостачання - 1,033 млн.м3 (10,0%); ставкове господарство - 1,116 млн.м3 (10,8%) (табл.2.2.1; табл.2.2.3).

Використано на комунальне господарство - 2,630 млн.м3 (25,5%); промисловість - 1,657 млн.м3 (16,0%); сільське господарство - 5,992 млн.м3 (58,0%); інші галузі - 0,051 млн.м3 (0,5%) (табл.2.2.2; табл.2.2.4).

Найбільшими водоспоживачами у басейні річки Дністер у Вінницькій області в розрізі регіонів є Барський район, який використовує 32,8% від загального використання, Ямпільський район - 14,3%, м.Могилів-Подільський - 11,1%, Шаргородський район - 9,6%, Томашпільський район - 8,8%, Могилів-Подільський район - 8,0% та Крижопільський район - 7,0%.

Найбільшими водоспоживачами у Вінницькій області в розрізі підприємств є Могилів-Подільське МКП "Водоканал", який використовує -7,9% від загального використання, ТОВ «АМГ Миронівське» Ямпільський район - 6,2%, ТОВ Агрокоплекс «Зелена долина» Томашпільський район - 4,7% та у рибному господарстві СТОВ «Прогрес» Барського району, який використовує -26,2% від загального використання, орендарі ставків Ямпільського району - 3,9%.

Порівняно з 2011 роком забір та використання води в 2012 році зменшилось на 6,0% (табл.2.2.1).

У 2011 році при загальному водозаборі 11,8 млн.м3 втрати води при транспортуванні становили 0,551 млн.м3 (або 4,7% від водозабору), то за 2012 рік при зменшенні водозабору до 11,05 млн.м3, втрати води при транспортуванні складають 0,534 млн.м3 (або 4,8% від водозабору). (табл.2.2.1).

Таблиця 2.2.1 Використання водних ресурсів в басейні р. Дністер у Вінницькій області в 2011 -2012 роках

У 2012 році у водні об'єкти басейну річки Дністер у Вінницькій області скинуто 4,633 млн.м3 стічних вод, у тому числі 0,138 млн.м3 -забруднених; 3,564 млн.м3 - нормативно-чистих без очистки; 0,932 млн.м3 - нормативно-очищених (табл.2.2.1; табл.2.2.3).

Головними забруднювачами водних ресурсів є ДП «Ямпільводоканал» КП «Вінницяоблводоканал», який скинув 0,086 млн.м3 забруднених вод, ТОВ «Консервний завод «Поповецькиц» Барський район, який скинув 0,038 млн.м3 забруднених вод та КП «Піщанкаводоканал» Піщанський район, який скинув 0,014 млн.м3 забруднених вод (табл.2.2.7).

Разом із забрудненими водами у водойми басейну річки Дністер у Вінницькій області в 2012 році надійшло 0,020 тис.т - БСКп; 0,034 тон - нафтопродуктів; 0,134 тис.т - сульфатів; 0,183 тис.т - хлоридів; 0,002 тис.т - азоту амонійного; 0,021 тис.т - нітратів; 0,001 тис.т - нітритів; 0,055 тис.т - ХСК; 1,457 т - фосфатів; 0,018 т - СПАР; 0,019 тис.т - завислі речовини; 0,658 тис.т - сухий залишок (табл.2.2.6).

Таблиця 2.2.2 Водокористування в басейні річки Дністер за 2012 рік

2.3 Здійснення державного обліку водокористування, ведення державного водного кадастру по басейну річки Дністер у Вінницькій області

2. Координація і методичне керівництво діяльністю водогосподарських організацій і установ, розташованих у басейнах річок Дністер, Прут та Сірет, з питань управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

3. Забезпечення функціонування системи державного моніторингу вод в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет та виконання державної програми моніторингу в межах Чернівецької області.

4. Організація виконання довгострокових державних і комплексних програм щодо розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану меліорованих угідь, першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням, захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в межах Чернівецької області.

5. Забезпечення надійної експлуатації водогосподарських систем, гідротехнічних споруд і окремих об'єктів інженерної інфраструктури, які перебувають у державній власності і знаходяться на балансі Дністровсько-Прутського БУВР та здійснення природоохоронних заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод в межах сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист цих територій в межах Чернівецької області.

6. Видача дозволів на проведення робіт на землях водного фонду в межах Чернівецької області та координація дій з цих питань в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет.

7. Погодження дозволів на спеціальне водокористування в межах Чернівецької області та узагальнення даних щодо виданих дозволів (по водним об'єктам, які знаходяться в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет).

8. Здійснення контролю за достовірністю звітних даних щодо використання вод та дотримання вимог водоохоронного законодавства водокористувачами;

9. Надання пропозицій щодо встановлення режимів роботи Дністровських водосховищ, інших водойм та водогосподарських систем басейнів річок Дністер, Прут та Сірет та контроль за їх дотриманням.

10. Аналіз та узагальнення інформації щодо якісного стану водних об'єктів за басейновим принципом.

11. Погодження договорів оренди водних об'єктів, у частині видачі технічних умов на користування водними об'єктами на умовах оренди та затвердження правил експлуатації цих об'єктів в межах Чернівецької області.

12. В межах повноважень, наданих Держводагентством України, здійснення міжнародного співробітництва з сусідніми країнами у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів прикордонних вод.

13. Здійснення експлуатаційних заходів на гідротехнічних спорудах, призначених для захисту населених пунктів і земель від затоплення або підтоплення, руйнування берегів, забезпечення безперебійної роботи дренажів та каналів в зоні своєї діяльності;

14. Здійснення інших функцій, необхідних для вирішення питань у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Дністер, Прут і Сірет.

2.4.2 Штат служби експлуатації басейнових управлінь водних ресурсів

Штат служби експлуатації басейнових управлінь водних ресурсів, що належить до сфери управління державного управління водних ресурсів України приймається відповідно Нормативу чисельності працівників водогосподарських організацій Державного агентства водних ресурсів України з врахуванням вихідних даних до курсового проектування.

Організаційна структура Дністровського БУВР представлена на рис. 2.1.

Згідно вихідних даних у завданні до КП приймаємо:

- відділ бухгалтерського обліку, економіки та звітності - 8 чол.;

- відділ водних об'єктів - 5 чол.;

- відділ використання водних ресурсів та моніторингу вод - 5 чол.;

- відділ техногенно-екологічної безпеки - 5 чол.;

- технічний відділ - 3 чол.;

- відділ експлуатації водогосподарських систем - 5 чол.;

- відділ механізації та енергетики - 6 чол.;

- служба міжнародного співробітництва - 3 чол.;

- басейнова лабораторія моніторингу вод та грунтів - 7 чол.;

- гідрогеолого-меліоративна партія - 12 чол.

Рис. 2.1 Організаційна структура Дністровського БУВР

Рис. 2.2 Структура адміністративно-управлінського персоналу Дністровського БУВР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.1 Штат басейнового управління водних ресурсів

3. Експлуатаційне устаткування та оснащення басейну річки Дністер

При розробці цього розділу курсового проекту необхідно запроектувати на плані:

· гідрологічні свердловини;

· інженерно-геологічні створи;

· пости вимірювання якості води.

б) водогосподарські системи:

· контрольно-вимірювальні знаки геодезичні та конструктивні;

· репер-пікети;

· висотні марки;

· свердловини-п'єзометри;

· гідрометричні створи;

· гідромеліоративні створи зі свердловинами для спостереження;

· інформаційні знаки;

· попереджувально-заборонні знаки

· експлуатаційні дороги;

· засоби зв'язку;

· лісосмуги;

· будівлі для служби експлуатації.

Основні (балансові) гідрометричні (створи) пости призначені для забезпечення отримання даних про витрати і стік води з водного об'єкта необхідних для розрахунків водного балансу і контролю якості регулювання водного режиму.

Основні пости встановлюються:

· на річках, каналах, що відводять воду за межі території (в гирлі магістрального каналу і його гілок);

· на каналах та інших водотоках, по яких вода надходить з прилеглих територій (у гирлі нагірних і ловильних каналів);

· у верхніх створах магістрального каналу і його розгалужень, якщо вони пропускають транзитні води.

Допоміжні (оперативні) гідрометричні пости призначені для отримання даних про рівні води в каналах при проведенні регулювальних робіт. Встановлюються допоміжні пости в місцях перетину відкритих каналів гідромеліоративними створами а також на всіх регулюючих спорудах. Крім того, допоміжні пости влаштовують на спорудах, які призначені для розподілу води при проведенні зволоження, на яких повинні забезпечуватися вимірювання та облік витрат води.

Опорна мережа свердловин для спостереження за рівнями ґрунтових вод розміщується у вигляді гідромеліоративних створів, які прокладаються перпендикулярно основній відкритій мережі через 5-6 км в характерних місцях водогосподарського басейну так, щоб між сусідніми русловими шлюзами-регуляторами було не менше одного створу.

Свердловини для спостереження за рівнями води розміщають посередині між каналами регулюючої мережі. З метою визначення форми кривої депресії рівня ґрунтових вод при перетині гідромеліоративним створом відкритих каналів свердловини розміщують від бровки каналу через 5, 25, 50 і далі через 100 м в обидві сторони від каналу і так, щоб одна свердловина була посередині між каналами.

В притерасній частині заплави на ділянці шириною 100?150 м мережа свердлових розміщується з метою визначення надходження ґрунтових вод з вище розташованих прилеглих територій. Крайні свердловини у створі розміщують на відстані до 1,5 км від водогосподарського басейна з метою визначення проведення водогосподарських заходів на режим ґрунтових вод прилеглих територій.

Глибина закладання свердловин для спостереження за рівнями ґрунтових вод приймається на 0,5…1 м глибше ніж регулююча мережа.

Крім опорної мережі свердлових, які розташовані в гідромеліоративному створі, влаштовується господарська мережа свердловин із розрахунку одна свердловина на 10 - 15 га.

Експлуатаційні дороги прокладаються вздовж всіх магістральних каналів, річок, міжгосподарських каналів для забезпечення під'їзду експлуатаційного персоналу до каналів, споруд і гідрометричних постів з метою огляду, спостереження, регулювання і ремонту їх.

Засоби зв'язку на системі улаштовують для зв'язку з русловими шлюзами-регуляторами, основними гідрометричними постами.

Лісосмуги передбачаються вздовж магістрального каналу, по межі водогосподарського басейну. Загальна площа лісосмуг становить (0,5…1,0)% від площі нетто басейну.

Для служби експлуатації передбачаються наступні будівлі:

· житлові;

· адміністративні;

· виробничі та підсобно-допоміжні.

Площа житлових будівель визначається з розрахунку надання окремої квартири площею 27…36 м2 кожному з 80% загальної чисельності експлуатаційного персоналу УМС (вважається, що 20% працівників - місцеві мешканці та члени сімей працівників, які увійшли у 80%).

Площа адміністративних будівель визначається з розрахунку 12…16 м2 для кожного з керівних працівників та по 4…5 м2 для всіх інших працівників. Враховується також площа зали засідань, вузлу зв'язку, бібліотеки технічної літератури, інших необхідних приміщень.

Площа виробничих та підсобно-допоміжних будівель (лабораторії, майстерні, гаражі, склади тощо) визначається за нормою 0,15 м2/га.

Передбачаються транспортні засоби: легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, мопеди, велосипеди.

Для полегшення проведення експлуатаційних робіт, створення можливостей при вивченні ступеню деформації каналів і споруд, величини просідання ґрунтів, кращої орієнтації на басейні, а також для запобігання пошкодження каналів і споруд передбачається система інформаційно-маркерного забезпечення.

Геодезичні репери призначені для висотних прив'язок при нівелюванні (при визначенні об'ємів ремонтних робіт, проведенні гідрометричних вимірювань, спостережень за рівнем ґрунтових вод тощо).

Конструктивні репери призначені для закріплення проектних відміток і розмірів каналів, дамб обвалування тощо при проведенні ремонтних робіт без додаткових нівелювань. До конструктивних належать також донні репери, які являють собою кілочок, в дно каналу до проектної відмітки дна. Для полегшення знаходження такого репера на березі встановлюється кілочок-сторожок. Конструктивні репери розміщують через 100-200 м один від одного. Берегові знаки (кілометрові стовпчики, пікети і номерні знаки) призначені для полегшення орієнтації на системі.

Розміщення регулюючих споруд, гідрометричних постів, гідромеліоративних створів, доріг і ліній зв'язку слід показати на плані водогосподарського басейну.

Смуги відводу, що передаються в користування БУВГ, включають земельні смуги, де проходять міжгосподарські канали і смуги шириною по 1 м з обох боків каналу.

Перелік та кількість експлуатаційного обладнання та оснащення в басейні річки зводиться в відомість (табл. 3.1).