Побудування топографічної поверхні та розрахунок точок теодолітного ходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний технічний університет

Кафедра геодезії та будівництва підземних споруд

Пояснювальна записка курсової роботи з дисципліни «Геодезія»

ПОБУДУВАННЯ ТОПОГРАФІЧНОЇ ПОВЕРХНІ ТА РОЗРАХУНОК ТОЧОК ТЕОДОЛІТНОГО ХОДУ

Керівник к.т.н., доц. В.І. Зазимко

Керівник асис. викладача О.О. Земелько

Покровськ-2018



Реферат

Пояснювальна записка курсової роботи 24 сторінок, 1 малюнок, 3 доданка, 5 джерел

Мета роботи - побудувати топографічну поверхню та розрахувати координати точок замкнутого теодолітного ходу

Структура виконання курсової роботи: 1) Математична обробка результатів польових геодезичних вимірів, виконаних для створення зйомочного обґрунтування.

2) Математична обробка результатів геодезичних вимірювань в теодолітному ході.

3) Нанесення на план ситуаційних та рельєфних точок місцевості.

4) Нанесення на план ізоліній (горизонталей)

5) Побудування профіля місцевості за заданою лінією

ТЕОДОЛІТ, ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ РОБОТИ, ВИСОТНІ ВІДМІТКИ, ТОПОГРАФІЧНА КАРТА МІСЦЕВОСТІ, ПРОФІЛЬ ТОПОКАРТИ, МАТЕМАТИЧНА ОБРОБКА ТЕОДОЛІТНОГО ХОДУ



Зміст

геодезичний теодолітний рельєфний місцевість

Вступ

1. Описання місцевості за топографічною картою

1.1 Дані про топографічну карту

1.2 Географічне положення та опис границь ділянки місцевості

1.3 Характеристика рельєфу

1.4 Гідрографічна сітка

1.5 Рослинний покрив

1.6 Населенні пункти

1.7 Шляхи сполучення

2. Зображення топографічних поверхонь

3. Теодолітний хід

4. Складання поздовжнього профіля

Висновок

Список літератури

Додаток А

Додаток Б

Додаток В



Вступ

Під час виконання курсової роботи ми застосували необхідні теоретичні знання та навички їх практичного застосування. Курсова робота сприяла поглибленому засвоєнню лекційного курсу і отриманню навичок у галузі вирішення практичних завдань. Курсову роботу ми виконували відповідно до поставленого завдання, згідно якого ми провили математичні розрахунки, графічні побудови, пов'язували питання теорії з практикою, робили узагальнення, поглибили, розширили та систематизували теоретичні знання і практичні навички, отримані нами за період вивчення дисципліни, поліпшили навички в проведенні самостійних аналітичних робіт, оволоділи методами та формами їх виконання. Однією з цілей курсової роботи є побудування топографічної поверхні.

Ця поверхня зображується в ізолініях. Прикладами топографічної поверхні є гіпсометричний план, план денної поверхні в горизонталях тощо.

Другою з основних задач є розрахунок координат точок теодолітного ходу.

Теодолітний хід - геодезична побудова закріплена на місцевості у вигляді ламаної лінії з виміряними сторонами та кутами повороту. Теодолітний хід називається зімкнутий, якщо точки повороту утворюють зімкнутий многокутник і навпаки - розімкнутий. Розімкнуті теодолітні ходи повинні починатися і кінчатися точками, координати яких відомі.

Теодолітні ходи необхідні для виконання топографічних зйомок різних масштабів, особливо великомасштабних, а також при розвідуваннях доріг, тощо. Роботи по прокладанню теодолітних ходів виконують в такій послідовності:

1. Складання проекту теодолітних ходів на картах. Для цього використовують карти найбільших масштабів на дану територію. При проектуванні користуються вимогами інструкції по прокладанню теодолітних ходів, а саме видержують довжини ходів і сторін в залежності від масштабу зйомки. Теодолітні ходи повинні прокладатись в місцях зручних для вимірювання ліній.

2. Рекогностування теодолітних ходів - вибір точок повороту ходу на місцевості і їх закріплення.

3. Вимірювання кутів повороту точок теодолітних ходів і кутів нахилу, якщо вони перевищують 1,5.

4. Вимірювання ліній теодолітних ходів.

5. Обчислення координат точок теодолітних ходів.

6. Нанесення за координатами на план точок теодолітного ходу.



1. Описання місцевості за топографічною картою

1.1 Дані про топографічну карту

Номенклатура карти: В-26-104-А-а

Масштаб карти: 1:10000

Рік видання: 2018

1.2 Географічне положення та опис границь ділянки місцевості

Прокладення даної карти простягається зі Сходу на Захід на 4 кілометра та з Півночі на Південь також на 4 кілометра. На карті у північно-східній частині знаходиться ПМТ Сосновка. На південь від нього на відстані 1,7 км розташоване озеро Гарне, яке оточують рівні піски, утворюючі піщаний пляж. В західній частині карти розташоване озеро Тихе, з північно-західної сторони оточене болотом. Двома кілометрами на південь знаходиться село Починки, через яке проходить автодорога понад озером Гарним з південного заходу на схід. У центрі карти мішаний ліс.

1. Характеристика рельєфу

Рельєф - це сукупність усіх нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку.

На даній карті за абсолютною висотою переважає рівнинний тип рельєфу (до 200 метрів). За характером поверхні місцевість є горбистою з округлими вершинами.

Максимальна відмітка абсолютною висоти є 212 (м), а мінімальна 0 (м).

Відповідно перевищення складає 212 (м).



1.4 Гідрографічна сітка

На карті нанесено два озера - Гарне та Тихе. На заході знаходиться озеро Тихе, яке з північної сторони оточене болотом. Між озером Тихим та мішаним лісом знаходиться джерело Чисте природного походження.

На півдні розташовано озеро Гарне, яке навколо себе оточено рівними пісками.

1.5 Рослинний покрив

На даній карті у центрі розташований ліс. Ліс - мішаного типу, складається з соснової та березової деревини. Дерева знаходяться в 5 метровій відстані одне від одного, мають 16 метрову висоту, середня товщина стовбура складає приблизно 30 см. На півдні лісу мається ділянка з вирубаними деревами. Між мішаним лісом та селом Починки розтяглись луки з поодинокими чагарниками.

Вздовж автодороги між Починками та піщаним кар'єром розтяглась ділянка суцільних кущів та чагарників.

У ПМТ Сосновка знаходиться різні за величиною, сади фруктових дерев.

В північно- західній частині карти листяний дубовий гай.

1.6 Населені пункти

У північно-східній частині карти знаходиться поселення міського типу - Сосновка. Чисельність населення складає 10 тисяч людей. На даному фрагменті карти відображений південний квартал ПМС Сосновка з фруктовим садом навколо та церквою у центрі. Околиця має центральну вулицю та прилеглі дороги, є одна школа, цвинтар близько 17 будинків квартирного типу.

На північній частині озера Гарного вздовж узбережжя з з південного заходу на схід протяглось село Починки з кількістю мешканців - 1000 чол. Селище оточене зеленим масивом штучного походження.

1.7 Шляхи сполучення

Одним з шляхів сполучення у місцевих пунктах та за їх межею є польові та асфальтовані дороги. Від ПМТ Сосновка до будинка лісника та кам'яного кар'єру, веде наприклад польова дорога. А самі населені пункти розташовані на регіональній автодорозі. Ця дорога проходить північною частиною озера Гарного з південного заходу на схід.



2. Зображення топографічної поверхні

Для зображення рельєфу місцевості на планах і картах застосовують умовні знаки, які б давали уяву про форми рельєфу земної поверхні та їх взаємне розміщення, дозволяли б легко визначати відмітки любих точок, крутизну і напрям схилів. Існує декілька способів зображення рельєфу.

Рельєф місцевості на плані можна зобразити написами висот характерних точок. При великій кількості цих написів за ними можна судити про форми рельєфу та крутизну схилів, але при такій їх чисельності план важко читати, а також наочно уявляти рельєф місцевості.

Наочну уяву про форми рельєфу та крутизну схилів дає спосіб штрихів (гашюр), які наносять паралельно схилу за принципом: чим крутіший схил, тим товщий штрих. Недоліком цього способу є те, що за планом із штрихами важко судити про величину перевищень між точками земної поверхні. Крім того, велика кількість штрихів погіршує читання планів і карт, а саме нанесення штрихів - дуже трудомістка і копітка робота.

Чітке та об'ємне відображення рельєфу місцевості на географічних картах дає спосіб відмивки схилів, тобто фарбування схилів коричневою фарбою (чим крутіший схил, тим темніший тон фарби), та спосіб кольорової пластики. Метод кольорової пластики передбачає фарбування карт різними тонами декількох кольорів в залежності від висот точок місцевості: низин - зеленим кольором, гори й передгір'я - коричневим та ін. Способи відмивки й кольорової пластики, як і спосіб штрихів не дають точної уяви про перевищення між точками земної поверхні, тобто вимірювальні роботи за такими картами виконати дуже важко.

Найбільш розповсюджений спосіб зображення рельєфу на планах і картах - спосіб горизонталей. Він відповідає всім перерахованим вище вимогам. Горизонталь можна уявити як слід перерізу рельєфу рівневими поверхнями, паралельними між собою. Отже, горизонталь - це лінія на земній поверхні, що з'єднує точки з однаковими висотами. Задана відстань між двома суміжними горизонталями по висоті (суміжними січними поверхнями) називається висотою перерізу рельєфу, а відстань між двома суміжними горизонталями на карті називається закладенням.

Щоб передати закономірності зміни форм рельєфу, значення встановлюється постійним для карт одного масштабу. Вважається, що нормальна висота перерізу рельєфу дорівнює 0,2 мм знаменника чисельного масштабу карти. Місцевість за характером рельєфу ділять на рівнинну, горбкувату та гірську. В залежності від цього висоти перерізу для різних масштабів карт приймаються різні.

Горизонталі, якими зображують форми рельєфу у відповідності з прийнятою висотою перерізу називають основними. Ці горизонталі кресляться тонкими суцільними лініями. Відмітки їх висоти завжди кратні висоті перерізу. Основними горизонталями не завжди можна виразити всі деталі рельєфу.

Для виявлення його характерних особливостей часто через половину перерізу проводять додаткові, або напівгоризонталі, які кресляться подовженими пунктирними лініями.

Інколи в окремих місцях і напівгоризонталі не можуть виразити всіх особливостей рельєфу. В такому випадку проводять допоміжні горизонталі на висоті перерізу, що часто дорівнює чверті основного. їх зображують коротким пунктиром.

Необхідно відмітити, що горизонталі не дають наочного просторового уявлення про рельєф місцевості. Гора й котловина за горизонталями мають однакову форму і відрізнити їх можна тільки за напрямком схилів. Для цього на одній або декількох горизонталях проводять скат-штрихи (бергштрихи) в сторону пониження схилу. У хребта скат-штрихи проводять від горизонталі з випуклої сторони, а у лощини - з увігнутої.

Відмітки висоти горизонталей підписуються в їх розривах так, щоб основа цифри була направлена до підошви схилу.

Для зручності підрахунку горизонталей при вирішуванні практичних задач деякі горизонталі потовщуються.

При висоті перерізу 0,5 і 1 м потовщують кожну горизонталь, кратну 5 м (5, 10,... 115, 120м і т.д.), при перерізі рельєфу через 2,5 м - горизонталі, кратні 10 м (10, 20,... 100 м і т.д.), при перерізі 5 м потовщуються горизонталі, кратні 25 м.

Обриви, промоїни, ями і круті схили ярів зображують на планах і картах зубцями, а насипи і виїмки залізничних ліній - рисочками.

Водні об'єкти - річки, канали - зображують лініями синього кольору, а водойми - озера, ставки, водосховища - забарвлюють у блакитний колір. Так само синіми цифрами позначають глибину і ширину водойм, швидкість течії, а стрілками - її напрямок.

Рослинний покрив може бути зображений зеленим кольором, спеціальними значками показують на топографічних картах дерева (навіть їхню породу, середню висоту і товщину), чагарники, луки.

Лініями різної товщини і кольору зображують шляхи сполучення (автомобільні, залізниці), а спеціальними знаками - їхню ширину і характер покриття.

Горизонталі та інші умовні знаки природних форм рельєфу зображують коричневим кольором, а штучні форми рельєфу - чорним.



2. Теодолітний хід

Для вихідних даних:

б_IX-X = 25?22'

Х_Х = 36462 (м)

Ух = 73284 (м)

Виконаємо зрівнювання замкнутого теодолітного ходу

1. Вирахуємо периметр полігону:

1224,3 + 848,5 + 1314,6 + 1953,4 + 1210 = 6641.6 (м)

2. Вирахуємо суму всіх виміряних кутів замкнутого теодолітного ходу:

? = 537?178'30" = 539?58'30"

3. Вирахуємо кутову нев'язку:

f_в = ?_в - 180(n-2) = 539?58'30" - 540? = - 01'30"

4. Вирахуємо допустиму нев'язку:

f_вдоп = ± 2t = ± 2*30"* = ± 2'

t = 30" точність теодоліта Т30

5. Так як кутова нев'язка менша допустимої, розподіляємо порівну між всіма виміряними кутами замкнутого теодолітного ходу:

f_в < f_вдоп Дв = 01'30"/5 = +18"

6. В графі «Исправленные углы» відомості записуємо значення виправлених кутів з урахуванням введеної поправки.

7. Для контролю ще раз підраховуємо суму виправлених кутів, котра повинна бути з нев'язкою, рівною нулю:

?_в = 117?25'18" + 103?55'18" + 115?15'18" + 88?38'18" + 114?45'48" = 540?00'00"

8. Послідовно вираховуємо дирекційні кути всіх сторін замкнутого теодолітного ходу.

б_X-1 = 25?22' + 151?15' - 180? = 356?37'

б_1-2 = 03?23' + 117?25'18" + 180? = 294?2'18"

б_2-3 = 294?2'18" + 103?55'18" ± 180? = 217?57'36"

б_3-4 = 217?57'36" + 115?15'18" - 180? = 153?12'54"

б_4-X = 152?12'54" + 88?38'18" - 180? = 61?51'12"

б_X-1 = 61?51'12" + 114?45'48" - 180? = 356?37'

9. Користуючись таблицею дирекційних кутів і румбів, вираховуємо румби сторін замкнутого теодолітного ходу:

r_X-1 = 360? -б_X-1 = 2?23': СЗ

r_1-2 = 360? - б_1-2 = 65?57'42": СЗ

r_2-3 = б_2-3 - 180? = 37?57'36": ЮЗ

r_3-4 = 180? - б_3-4 = 26?47'6": ЮВ

r_4-X = б_4-X = 61?51'12": СВ

10. Вираховуємо прирощення координат вершин полігону, для чого спочатку визначаємо cos і sin дирекційних кутів.

При вирахуванні функцій cos і sin, кут представлений в градусах, хвилинах та секундах необхідно перевести в радіани:

Сos357?37' = +0,99913497 sin357?37' = -0,04158502

cos294?2'18" = 0,40734775 sin294?2'18" = -0,91327313

cos217?57'36" = -0,77844037 sin217?57'36" = -0,61511119

cos153?12'54" = -0,89270383 sin153?12'54" = +0,45064385

cos61?51'12" = +0,47173021 sin61?51'12" = +0,55629562

Вираховуємо прирощення координат по кожній стороні ходу:

ДX_X-1 = 1224.3*cos357?37'= +1223.241

ДX_1-2 = 846.5* cos294?2'18" = +344.819

ДX_2-3 = 1314.6* cos217?57'36" = -1023.337

ДX_3-4 = 1945.4*cos153?12'54" = -1736.666

ДX_4-X = 1310,8*cos61?51'12" = +618.443

?ДX = f_x = -573.51

ДY_X-1 = 1224.3* sin357?37'= -50.912

ДY_1-2 = 846.5* sin294?2'18" = -773.085

ДY_2-3 = 1314.6* sin217?57'36" = -808.625

ДY_3-4 = 1945.4* sin153?12'54" = +876.682

ДY_4-X = 1310,8* sin61?51'12" = +729.192

?ДY = f_Y = -26.748

11. Нев'язки f_x та f_Y розподіляємо на кожне прирощення координат з оберненим знаком, пропорційно довжини сторони ходу, для чого знаходимо поправки в прирощення абсцис (по осі Х) та ординат (по осі У) округляючи їх до 0.01 (м):

= -1224,3 *( = +105,72 (м)

= -846,5 * = +73,10 (м)

= -1314,6 * = +113,51 (м)

= -1945,4 * = +167,99 (м)

= -1310,8 * = +113,19 (м)

= -1224,3 *( = +4,930 (м)

= -846,5*( = +3,410 (м)

= -1314,6 *( = +5,294 (м)

= -1945,4 *( = +7,834 (м)

= -1310,8 *( = +5,280 (м)

Отримані поправки записуємо до відомості над відповідними прирощеннями. Далі обов'язково виконуємо контроль розподілення нев'язок (сума поправок по Х та У повинна рівнятися нев'язці по осям Х та У, взятих з оберненим знаком):

?

105,72+73,10+113,51+167,99+113,19=573.51 (м)

?

4,930+3,410+5,294+7,834+5,280 =26.748 (м)

Умова виконана.

12. В графі «Исправленные приращения» відомості, записуємо значення виправлених прирощень (сумуємо з поправкою). Так як хід замкнутий, тоді сума виправлених прирощень координат повинні бути рівні нулі (інакше хід не замкнеться).

+1328,961+417,919-909,827-1568,676+731,633= 0

-45,982-769,675-803,334+884,516+734,472= 0

Умова виконана.

13. Використовуючи виправленні прирощення координат, вираховуємо послідовно координати всіх вершин замкнутого теодолітного ходу:

Хх = 36462 (м)

36462 + 1328,961=37790,961 (м)

37790,961 + 417,919=38208,88 (м)

38208,88 -909,837=37299,043 (м)

37299,043-1568,676=35730,367 (м)

35730,367+731,633=36462 (м)

Ух = 73284 (м)

73284 -45,982 = 73238,018 (м)

73238,018 -769,675= 72468,343 (м)

72468,343-803,331 = 71665,012 (м)

71665,012+884,516= 72549,528 (м)

72549,528+734,472= 73284(м)



4. Складання поздовжнього профіля

Профіль місцевості - це рельєф місцевості як би розрізаний вертикально. Правильно вибудувати профіль - завдання для фахівців, але цілком реально вирішити її самостійно, користуючись деякими методами і відомими властивостями ландшафту. Після обчислення висот усіх точок по трасі нівелірного ходу складають поздовжній профіль осі траси і профілі поперечників.

Поздовжнім профілем називається умовне зображення на кресленні перерізу земної поверхні вертикальними площинами, а на кривих - циліндричними площинами, які проходять через вісь траси. Поздовжній профіль траси будується на міліметровому папері за даними журналу технічного нівелювання. Масштаб вибирають залежно від рельєфу місцевості і мети побудови профілю.

Для того щоб побудувати профіль будь-якого напрямку, на топографічному плані або карті потрібно прокреслити пряму, де відзначити і визначити по горизонталі її перетин з перегинами скатів і з вершинами висот. Точки, які вийшли, потрібно перенести на кресленні на лінію підстави профілю і відновити в них перпендикуляри до основи. За перпендикулярам потрібно відкласти відносну висоту точки або точок над тими з них, які мають найменшу абсолютну висоту. Точки, які вийшли потрібно з'єднати плавною кривою. Ця крива лінія і покаже профіль рельєфу за обраним напрямом. Аналогічно можна зробити на кресленні профіль за даними нівелювання.

Викреслити рельєф місцевості допомагають горизонтальні лінії на карті або плані, які з'єднують точки з абсолютною висотою і точки поверхні землі. Горизонталь буває основна, додаткова та допоміжна. Основна горизонталь, це ті лінії, які відстають одна від одної на певну для обраної карти або плану висоту перерізу рельєфу.

Горизонталь, яку проводять через вісь основного перетину, носить назву додаткової. Допоміжна горизонталь довільного перетину викреслюється на висоті потрібної для гарного відображення конкретних форм рельєфу. Основну горизонталь викреслюють замкнутою, суцільною лінією. Колір беруть при цьому коричневий. Пунктиром зображують додаткові горизонталі. Але якщо на карті є умовні знаки: річки, вулиці, дороги, просіки, які зображуються у вигляді ліній, то горизонталі їх не повинні перетинати.

Висоту зазвичай підписують в тих місцях де є розрив горизонталі, і розташовують їх так, щоб зручно було читати, крім того верх цифр повинен бути звернений у бік підйому ската. Бергштрихи креслять товщиною 1/10 мм і довжиною 1 мм. При кресленні рельєфу місцевості потрібно дотримуватися не тільки встановлені умовні знаки, а й правильно вибирати колір.

Профільна сітка складається з ряду горизонтальних граф, кількість яких змінюють залежно від складності майбутньої споруди і рельєфу місцевості, і містить такі дані: номери пікетів ділянки траси, на яку складають профіль; відстані між пікетними і плюсовими точками -- сусідніми точками профілю, розміщеними на осі траси; відмітки поверхні землі з точністю до сотих часток метра; проектні нахили і відмітки, обчислювані в ході складання проекту споруди; глибину виїмки і висоту насипу при будівництві споруди.

Під профільною сіткою розміщують схематичний план осі траси з зазначенням елементів кривих і прямих ділянок. Ще нижче накреслюють план смуги траси. Ширина смуги залежить від характеру проектованої споруди і характеру місцевості; зазвичай її вказують у завданні на виконання робіт.

Для побудови профілю вище графи нахилів на 0,5--1 см прокреслюють лінію умовного горизонту. До неї додають позначку, округлену до десятків метрів, з таким розрахунком, щоб точка з найменшою позначкою" розмістилася вище лінії умовного горизонту. Від лінії умовного горизонту на вертикальних лініях у масштабі для вертикальних відстаней відкладають відмітки точок як доповнення їх до величини умовного горизонту. Поперечним профілем умовне зображення на кресленні перерізу земної поверхні вертикальною площиною, яка проходить перпендикулярно осі траси. Поперечний профіль будують на міліметровому папері в однакових горизонтальних та вертикальних масштабах. Їх викреслюють у більшому масштабі, бо вони повинні бути детальнішими за поздовжній профіль.

Побудову поздовжнього профілю виконують в такому порядку:

1. Внизу викреслюють сітку профілю з наступними графами: грунти, траси, ухили, проектні відмітки, фактичні відмітки, віддалі, пікети, план прямих і кривих.

2. У заданому горизонтальному масштабі відкладають усі пікети і заповнюють графу віддалей. При цьому вказують тільки віддалі від пікета до плюсових точок. Віддаль 100 м між пікетами, коли плюсові точки відсутні, не пишуть.

3. Заповнють графу "Фактичні відмітки", виписуючи їх із журналу технічного нівелювання.

4. У графі "План траси" посередині проводять вісь траси, яка умовно розгорнута у пряму лінію, та умовними знаками показують ситуацію вздовж траси.

5. У графі "Ґрунти" вказують типи грунтів вздовж траси відповідно до пікетажної книжки.

6. Напрям та довжину окремих прямих ділянок траси вказують у графі План прямих і кривих". Тут також вказують місце розташування і параметри кривих відповідно виконаним розрахункам. Криві при поворотах праворуч позначають дужками опуклістю догори, а при поворотах ліворуч - опуклістю до низу.

7. За даними граф "Фактичні відмітки" та "Віддалі" будують лінію профілю. Висоту точок відкладають вверх від лінії умовного горизонту, який визначають залежно від мінімальної фактичної відмітки та глибини майбутніх земляних робіт. Відмітку умовного горизонту округлюють до 10 м.

На профілі ліворуч будують вертикальний масштаб, який полегшує побудову. Над лінією профілю показують розташування реперів з їх відмітками та координатами відносно траси.

Порядок виконання роботи:

1. За результатами нівелювання необхідно обчислити висоти всіх точок, оцінивши якість нівелірного ходу.

2. За обчисленими висотами і даними пікетажного журналу необхідно побудувати профіль траси в масштабах: горизонтальний - 1:1000, вертикальний - 1:100.

Вихідними даними є висота репера Rp3 - Н_Rp3 і висота репера Rp8 -

Н_Rp8 Для розрахунку Н_Rp3використовують формулу: Н_Rp3 =(10·n)м+(0,4·n)см

n - дві останні цифри шифру студента.

Н_Rp8 = Н_Rp3 -1,02м

3. Оформити роботу.



Висновок

Курсова робота поєднує в собі як теоретичні так і практичні відомості теодолітної зйомки.

Під час виконання курсової роботи я закріпив знання щодо розрахунків дирекційних кутів, вивчили межі зміни румбів та формули їх обчислення, навчились обраховувати приріст координат, та обчислення площі полігону за координатами його вершин, будувати профіль місцевості. За даними обрахунками будували замкнутий теодолітний полігон та план місцевості.

На створену карту нанесли населений пункт, гідрографічні (озера, річки, болота) та рослинні (ліси, сади, луги) пункти, шляхи сполучення (автодороги, залізничні дороги). Для цього умовні позначення винесені у додаток В. За певною послідовністю вирахували точки теодолітного ходу. За вирахуваними координатами точок ТХ (Додаток А) нанесли теодолітний хід на карту. На заданій карті нам відомі усі точки перевищення. Отже, за цими точками побудували поздовжній профіль (Додаток Б). В результаті ми отримали топографічну карту місцевості з поздовжнім рельєфом та побудованим теодолітним ходом.



Список літератури

1. Геодезия: Учебное пособие для ВУЗов/ З.М. Карабцова. М.: ТИДОТ ДВГУ, 2002. 151 с.

2. Геодезия: учебное пособие для ВУЗов/ Г.Г. Поклад, С.П. Гриднев. М.: Академический проект, 2007. 592 с.

3. Практикум по геодезии: Учебное пособие для ВУЗов/ Ю.К. Неумывакин А.С. Смирнов. М.: Недра, 1985. 200 с.

4. Задачник по геодезии: Учебное пособие для техникумов/ В.И. Родионов, В.Н. Волков. М.: Недра, 1988. 268 с.

5. Методичні вказівки: Оформлення та захист студентських робіт/ П.П. Голембієвський, О.С. Подтикалов, І.С. Костюк. М.: Донецьк, ДонНТУ, 2003. 60 с.

Размещено на Allbest.ru

...