До питання водної політики в Україні на принципах басейнового управління водними ресурсами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання водної політики в Україні на принципах басейнового управління водними ресурсами

Сташук В.А., Яцик А.В.

Розглянуто екологічну ситуацію в Україні, вплив основних чинників на її формування, роль водного фактора в збалансованому розвитку держави. Приведені сучасні системні підходи до управління водним господарством країни, які базуються на еколого-економічних басейнових принципах і повинні забезпечити відновлення природно-екологічної рівноваги в природних екосистемах та екобезпечне водокористування.

The ecological situation in Ukraine, influence of major factors on her formation, a role of the water factor in balanced development of the state is considered. Modern system approaches in management of a water management of the country are resulted, which are based on ecology-economic pool principles and restoration of nature-ecological equilibrium in natural ecosystems and ecosafe water use the should provide.

До господарського обороту в Україні залучено майже всі землі, які так чи інакше можна використати в сільськогосподарському виробництві. Щорічно залучається 1,5 млрд тонн природних ресурсів.

В Україні, площа якої щодо загальної світової земельної території становить менше 0,5 %, видобувають, переробляють і залучають до виробництва майже 5 % світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. За оцінками зарубіжних учених, щорічні економічні втрати нашої держави від неефективного, нераціонального природокористування та тотального забруднення навколишнього середовища становлять від 15 до 20 % її національного доходу і є чи не найбільшими у світі.

З усього переліку причин, що сформували екологічну, а відповідно і водогосподарсько-екологічну кризу в Україні, можна виділити такі:

? надмірне розорання земель при спрощеній технології ведення землеробства, що призвело до втрати родючості грунтів;

? надмірна концентрація екологічно шкідливих виробництв;

? надмірне використання мінеральних ресурсів, нафтових родовищ Прикарпаття, дашавського і щебелінського газу, вугільних родовищ Донецького і Львівсько-Волинського басейнів, залізорудних родовищ Криворізького, Кременчуцького та Керченського басейнів, марганцевих, уранових родовищ тощо;

? забруднення поверхневих і підземних вод зумовило різке скорочення і так незначних в Україні запасів чистої води, а в багатьох випадках і повного вилучення з водокористування природних водойм і водотоків;

? не завжди економічно обгрунтовне й екологічно доцільне зарегулювання стоку на водних екосистемах України призвело до порушення природно-екологічної рівноваги, загострило проблеми шкідливої дії вод на навколоводні екосистеми;

? тривале переважання темпів лісозаготівельних робіт над лісовідновленням зумовило загальне омолодження лісів і трансформацію природних лісових екосистем, особливо в головних лісових регіонах України (Карпати, Полісся).

Основною причиною екологічної кризи в Україні є господарювання за надмірної експлуатації природних ресурсів і багатств без урахування екологічних законів, чинників, вимог, критеріїв та обмежень.

Забруднення навколишнього середовища сягнуло межі, за якою частково змінилася поведінка людини. Поліпшення екологічної ситуації можливе лише завдяки екологізації промислового і сільськогосподарського виробництва та екологізації мислення наших громадян.

Для подолання екологічної кризи варто вжити низку заходів, серед яких основні:

? дотримання екологічних пріоритетів у загальнодержавних, галузевих програмах і планах дій державного, регіонального та місцевого значення;

? впровадження принципу платності за природні ресурси, особливо водні;

? впровадження жорсткого принципу платності за скиди забруднень, а також за будь-які відходи;

? надання загальнодержавної ваги забезпеченню екологічної чистоти питної води і продуктів харчування;

? вирішення на законодавчому рівні проблеми всеосяжної екологічної освіти і пропаганди, екологічної інформації.

Екологічне благополуччя навколишнього середовища, збалансованість потреб економічного розвитку і можливостей відтворення екологічно повноцінних природних, зокрема водних, ресурсів є основою сталого розвитку держави, який неможливий без сталого водозабезпечення, без чистої питної води, чистих річок і морів. Неможливий тому, що ми, знищуючи природу, забруднюючи воду, знищуємо і себе. Переважна більшість хвороб людей (і не лише людей) так чи інакше пов'язана з водою; виникнення „нових” хвороб і модифікація „старих” відбуваються під впливом діяльності людини. Неабияка частка в цьому і водних ресурсів.

Ситуація з водою в Україні, особливо з питною потребує рішучих дій та ухвалення неординарних рішень, оскільки 75 % питного водопостачання в нашій країні зорієнтовано на поверхневі води.

Всім необхідно зрозуміти, що основним лімітуючим чинником у розвитку і розміщенні продуктивних сил, а головне - у формуванні здоров'я населення країни, її демографічної ситуації буде водний чинник.

Стабілізація екологічної ситуації в державі можлива лише за таких передумов:

1. Наслідки безповоротного забору води з природних джерел до кінця невідомі, як і ніколи у повному обсязі не будуть відомі наслідки забруднення. Політика, зорієнтована на обмеження чи нормування (ліміти водоспоживання, граничнодопустимі скиди, граничнодопустимі концентрації), не гарантує ні здоров'я населення, ні екологічно безпечного стану природних водойм.

2. Підземні води повинні мати пріоритет у питному водопостачанні населення, оскільки вони природою захищені від забруднення, тому потребують менших витрат на водопідготовку та організацію зон санітарної охорони водозаборів.

3. Водогосподарські заходи важко надійно спрогнозувати. Тому, вибираючи параметри споруд і технологій, слід спиратися на найновіші досягнення науки і техніки незалежно від стану води та водойми. Крім того, необхідно обмежувати водокористування, що грунтується на чинниках ризику, якими неможливо управляти. Тобто всіма засобами мінімізувати ступінь ризику під час ухвалення водогосподарських рішень - усе, що не відоме, заборонене.

4. Оскільки більшість водогосподарських заходів дуже капіталоємні, то їхня реалізація потребує значних фінансованих затрат. Тому оплачувати ці витрати повинні водокористувачі.

5. Відновлення природно-екологічної рівноваги у водних екосистемах, успішна боротьба з негативною дією водної стихії неможливі без спільних зусиль усіх водокористувачів, що є у басейні річки, і які повинні в тій чи іншій формі брати участь у вирішенні водогосподарських проблем басейну.

6. Стійкість і збалансованість екосистеми басейну річки забезпечується природним колообігом води, тому потрібно враховувати єдність усіх компонентів і чинників єдиної соціально-еколого-економічної системи басейну.

Ці методичні передумови будуть задіяні лише за басейнового принципу управління з передачею вирішального голосу під час ухвалення рішень широкій громадськості.

Потрібні нові економіко-екологічні підходи до організаційно-структурної перебудови водогосподарської галузі, які були б зорієнтовані на створення її функціонально-самоокупної моделі управління і відповідали б кращим світовим зразкам. Проблема води в Україні набула загальнодержавного значення, повинна мати найвищі пріоритети, стосується всіх і кожного зокрема.

Світовий досвід і висновки наукових пошуків беззаперечно свідчать, що забезпечення екологічно безпечного водокористування, збереження чистоти вод значною мірою залежить не лише від технологій виробництва, й від управління водними ресурсами, їх використанням, охороною і відтворення.

На сьогодні запропонована нова модель управління водними ресурсами (рис.1), яка полягає в тому, що центр ваги управління переноситься на Басейнову Раду річки, яка формується з представників державної і місцевої влади водокористувачів, науковців, громад і яка розробляє напрями водної політики в басейні, виробляє виконавчі документи, затверджує оперативні та стратегічні (довгострокові) плани, ставки платежів за різні види водокористування тощо.

На загальнодержавному рівні стратегічні цілі, водну політику країни визначатиме Національна Рада з водних проблем, виконавчим органом якої буде державний орган управління водним господарством (рис.2), який готуватиме матеріали для Ради, і за її дорученням розроблятиме законодавчо-правову і нормативно-методичну базу.

Басейнова Рада річки - це законодавчий орган управління, а виконавчим органом буде Водне агенство річки, яке працюватиме на постійній основі під керівництвом Ради.

Визначальні риси запропонованої системи управління такі:

1) самодостатність - органи управління мають усі важелі управління і забезпечують самовідтворювальний розвиток системи;

2) науково обгрунтоване використання сучасних інструментів юридичного, адміністративного, економічного і технічного регулювання;

3) повна відповідність вимогам ринкової економіки і використання її механізмів;

4) демократизм і прозорість діяльності всіх ланок системи;

5) участь усіх верств суспільства в ухваленні управлінських рішень;

6) рішення, які ухвалюють, перебувають під постійним контролем громадськості, неурядових організацій, водокористувачів;

7) повна відповідальність за стан водних об'єктів у межах басейну та задоволення потреб водокористувачів.

Лише система управління, якій притаманні ці риси, може створювати умови для сприятливих умов водозабезпечення всіх учасників водогосподарського комплексу басейну із збереженням басейнової екосистеми.

Фінансування всіх заходів у басейні, спрямованих на раціональне використання водних ресурсів, їх охорони і відтворення, утримання органів управління, а найголовніше - фінансування заходів щодо поліпшення екологічного стану водних ресурсів, удосконалення технологій використання вод та ін., має здійснюватись за рахунок водокористувачів.

Уся плата за всі види водокористування в басейні, штрафи та інші платежі надходять на рахунок Водного агенства річки і витрачаються згідно з кошторисом, затвердженим Басейновою Радою річки.

Нова соціально-економічна формація, яка складається в нашому суспільстві, формування ринкових відносин потребують нових підходів щодо вирішення питань у всіх сферах людської діяльності, галузях економіки, а особливо - водного господарства, яка стосується всіх і кожного зокрема.

У нас є всі можливості вирішувати проблеми для створення умов екологічно безпечному водокористування з урахуванням водогосподарсько-екологічної ситуації, що склалася. І ми зобов'язані це зробити, аби зберегти здоровий генофонд держави.

екологічний водний басейновий

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура управління водними ресурсами, їх використанням, охороною і відтворенням за басейновим принципом

Рис. 2. Схема басейнового принципу управління водними ресурсами

Размещено на Allbest.ru