Проблеми підтоплення Волинського Полісся

Бровко Г.І., аспірант

Залеський І.І., канд. геогр. наук, доцент

Анотація

Обгрунтовані основні чинники природного та техногенного підтоплення Волинського Полісся і виконане районування території регіону за класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

Annotation

The main factors of natural and technogenic submerging of Kolin Polyssya have feen found oun and the regioning of the aren according to emergency sitcation classification features has been carried out.

Виклад основного матеріалу

Підтоплення - сучасний екзогенний процес (ЕГП), що проявляється під дією техногенних і природних факторів, при якому відбувається підвищення рівня підземних вод внаслідок порушення водного балансу території, який досягає критичних значень і потребує застосування захисних заходів. Цей процес віднесено до найбільш небезпечних для життєдіяльності людини, в тому числі для населення, що проживає на території Волинського Полісся (Поліська частина Волинської і Рівненської областей).

Об'єктом дослідження є процеси періодичного регіонального підтоплення території України, що почалися з 70-х років минулого тисячоліття. Протягом 1980 - 1982 рр. природно-техногенне підтоплення охопило територію до 10 млн.га в 20 областях, у тому числі у межах 254 міст та селищ було підтоплено 140 тис.га (біля 6% загальної площі забудови з впливом на 10% міського населення).

За останні двадцятиріччя загальна площа земель та кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросли вдвічі ( з 265 до 541), а загальна площа підтоплених територій в цих містах і селищах збільшилася з 88, 7 тис.га до 196,2 тис.га. У підтопленому стані знаходиться 454 сільських населених пунктів. Площа підтоплених земель сільськогосподарського призначення становить близько 118 тис.га.

На теперішній час проблема підтоплення вийшла на державний рівень. За оцінками експертів від підтоплення тією чи іншою мірою потерпають 16 млн. людей. Соціально-економічні збитки становлять 300 - 500 грн. на один гектар уражених територій у сільській місцевості та 10 - 12 тис.грн. на один гектар території міст. підтоплення волинський полісся районування

Прогресуючий процес підтоплення спонукав винесення даної проблеми на слухання Верховної Ради України, в результаті якої прийнята Постанова Верховної Ради України від 6.03.2003 р. за № 609, а перед Міністерством екології та природних ресурсів України були поставлені завдання по здійсненню інженерно-геологічного довивчення територій існуючого і потенційного підтоплення, провести класифікацію території України за причинами підтоплення та виконати картографування підтоплених територій.

Волинське Полісся являє собою обширну низовинну інтенсивно заболочену, озерно-алювіальну і воднольодовикову рівнину, ускладнену моренними горбами, які утворюють пасма, ядром яких є припідняті останці рельєфу верхньокрейдових відкладів. Абсолютні позначки знижуються в північному напрямку від 224 м до 134 м. Глибина розчленування на півночі не перевищує 20 м, місцями знижуючись до 10 м і нижче, в південному напрямку вона зростає до 30 м. Заболоченість території становить 4 % від загальної площі.

Починаючи з 1982 року гідрогеологічною службою Рівненської геологічної експедиції проводяться системні, щорічні дослідження процесу підтоплення на указаній території.

Регіональна оцінка змін водноекологічного режиму території України дозволяє зробити висновок про практично повне зарегулювання поверхневого стоку та майже повну втрату природної дренованості рівнинної частини території країни.

Існуючою системою природно-техногенної мережі водоповерхневих об'єктів з середин 70-х років створено умови для регіонального баражно-підпірного ефекту та зменшення потужності зони аерації, зниження дренованості більшості територій, зростання техногенного живлення ґрунтових вод та підйом їх рівнів до критичних 3 - 5 м, прискорення замулення русел водотоків з наступним додатковим підпором рівнів ґрунтових вод, активізація фізико-хімічних процесів у системі „ґрунтові води - мінеральний скелет порід зони аерації”, зменшення сорбційно-захисної здатності порід зони аерації, прискорення міграції забруднень в зону активного водообміну тощо.

На сучасному етапі розвитку та прояву екологічних чинників підтоплення його можна визначити як комплексний, переважно техногенний, процес стійкого підвищення рівнів ґрунтових вод та зволоженості порід зони аерації, які ускладнюють, або унеможливлюють нормальну експлуатацію господарських об'єктів і погіршують екологічні умови життєдіяльності.

Важливою складовою у проблемі підтоплення є сучасний стан водних басейнів Західного Бугу і Прип'яті.

Основні риси гідрографічної мережі обумовлені комплексом фізико-географічних факторів, серед яких основними є: рельєф, кліматичні умови, геологічна будова, структурно-тектонічні особливості та гідрогеологічні умови. Найбільші праві притоки Прип'яті: Стир, Турія, Стохід, Горинь зі Случчю. Західний Буг протікає на західному кордоні, р. Прип'ять на півночі, з багаточисельними малими та великими притоками. Річки, в основному, протікають в північному напрямку, мають нешвидку течію (0,1-0,2 м/с), що пов'язано з незначним пониженням денної поверхні в межах Поліської низовини. Долини річок широкі, з заболоченими заплавами та великою кількістю стариць, озер. Глибина урізу на Поліссі 5 - 20 м.

Річки належать до рівнинного типу, снігового живлення. В середньому за рік талі води в річному стоці складають 60 - 70 %, решта стоку припадає на дощове та підземне живлення, причому підземне живлення займає 12 - 32 % річного стоку.

Річній зміні рівнів річок властива різко виражена висока весняна повінь та низька межень, які порушують літні та зимові паводки.

Весняна повінь починається в першій половині березня, закінчується - у другій половині квітня або на початку травня. Весняна повінь триває півтора - два місяці і залежить від довжини річки і заліснення басейну. Пік повені спостерігається в кінці березня - на початку квітня.

Середня річна амплітуда коливання рівнів води на малих річках досягає 0,7 - 2,6 м (найбільша 1,4 -4,8 мм), на середніх - 1,1 - 3,2 м (найбільша 1,7 - 6,0 м). Найменша річна амплітуда коливання рівня води на малих ріках становить 0,1 - 1,3 м, на середніх - 0,2 - 1,9 м.

Крім річок Волинська та Рівненська області багаті і на озера. За походженням вони різноманітні: карстові, заплавні, вододільні. Серед них найбільші Світязь, Пулемецьке, Нобель, Люб'язь, Біле.

Заплавні озера - неглибокі, приурочені до заплав річок Прип'ять, Случ, Горинь, Стохід і являють собою залишки старих русел. Наприклад, озеро Нобель знаходиться в заплаві р. Прип'ять. Площа його - 4,7 км², найбільша глибина - 11,9 м.

Вододільні озера розташовані на болотних масивах, на вододілах річок Стир, Случ, Льва.

Карстові озера розташовані на водозборах рік Турія, Стохід, Цир, Стир. Серед них найбільше озеро Світязь.

Багато озер за останній час міліють, заростають в зв'язку з проведенням меліоративних робіт, безгосподарською діяльністю людини: осушувальні канали прокладаються поблизу озер, які дренують слабонапірні підземні води.

На території Волинської та Рівненської областей за даними управління малих річок налічується понад 200 ставків і водосховищ. Найбільші з них Хрінниківське, Млинівське, Бобринське.

Характерною особливістю території вивчення є наявність великих болотних масивів, розташованих в поліській частині [1]. Найбільші з них відмічаються в долинах річок Прип'ять, Стир, Случ, Льва, Цир.

Гігантський болотний масив в долині р. Прип'ять простягається широкою смугою через усю північну територію Волині на відстані 150 км. Коростянський масив займає площу 37,5 км², Турський - 61 км². Болото Кремінне розташоване в прадолині р. Стир - Словечна, займає 35,0 тис. га.

Вододільні болота займають безстічні та стічні пониження на вододілах, міжгрядові пониження, пониження льодовикового походження. Обриси їх різні, здебільшого звивисті, нерівні безформні. Більшість боліт поширені на перших надзаплавних терасах Прип'яті, Вижівки, Турії, Льви в плані мають витягнуту форму і орієнтовані по напрямку течії річок.

За умовами водного живлення та по генетичних типах рослинного покриву і складом торфу болота на даній території розділяються на низинні, перехідні та верхові.

Низинні болота (евторофні) розповсюджені на всій території і приурочені до заплав річок, до перших надзаплавних терас, до понижень флювіогляці-альних рівнин. Значно менші площі займають верхові (оліготрофні) болота - в пониженнях і депресіях на вододілах.

Верхові та перехідні болота зосереджені в основному на півночі поліської частини.

Окрім наведених геоморфологічно-гідрогеологічних особливостей полісь-ких районів Рівненщини та Волині важливою складовою процесу підтоплення є метеорологічні фактори.

Аналіз зволоженості досліджуваної території [2]: виконується за даними спостережень з 1945-1946 р.р. по метеостанціях Світязь, Володимир-Волин-ський, Луцьк, Ковель - Волинська область та Рівне, Сарни, Дубно - Рівненська область. Побудовані часові ряди річних сум опадів методом середньої повзучої за 5 років (рисунок 1-2), на яких з 1965-67 р.р. простежується по всіх метеостанціях зростання середньої повзучої. До цього періоду вона знаходилась нижче значень середньої багаторічної суми опадів за виключенням метеостанцій Рівне та Луцьк, де в період з 1983-1994 р.р. (Рівне), 1983-1997 р.р. (Луцьк) відбулося зниження цієї кривої нижче нормалі. В останній 11-річний період знову спостерігається підйом гілок середньої повзучої вище норми опадів для всіх метеостанцій, що є свідченням зростання зволоженості території вивчення, хоча 2002р. був посушливим. Річні суми опадів становлять менше норми, виключенням є метеостанції Рівне з річною сумою 575 м, при нормі 560 мм та Сарни - 441 мм, 599 мм, відповідно.

Зростання зволоженості обумовлює зміни не тільки гідрологічного режиму поверхневої гідросфери, а й впливає рівневий режим ґрунтових та підземних вод.

За даними спостережень по свердловинах державної режимної мережі спостерігається підвищення рівня ґрунтових вод по всіх гідрогеологічних районах. Так, з 1974 р. в свердловині 50 н поста 55 с. Брідки в Ковельському підрайоні Волинсько-Поліського гідрогеологічного району середньобагаторічний рівень ґрунтових вод підвищився на 0,2м, що складає 0,06 см в рік. Поверхня дзеркала верхньокрейдяного водоносного горизонту також зазнає підйому на 0,10-0,20 м (рисунок 3).

В заплаві р. Прип'ять (Західнобузький гідрогеологічний район) середньорічний рівень четвертинного водоносного горизонту підвищився на 0,43 м (рисунок 4). Рівні в верхньокрейдяному водоносному горизонті, який залягає другим від поверхні горизонтом, також поступово зростають, що відображено на графіках середньорічних рівнів за період з 1986 по 2005 роки (рисунок 5).

На основі багаторічних даних процесу підтоплення Поліської території Волинської та Рівненської областей виконане її районування за класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

Рис. 1 Графіки зволоженості території Рівненської області

Рис. 2 Графіки зволоженості території Волинської області

Рис. 3 Графіки середньорічних рівнів по св.6 поста 8 та опади по метеостанції Ковель

Рис. 4 Графіки середньорічних рівнів по св.5 поста 21 та опади по метеостанції Світязь

Рис. 5 Графіки середньорічних рівнів по св.6 поста 21 та опади по метеостанції Світязь

Для встановлення основних таксонів районування та обґрунтування ступенів небезпеки виникнення НС під впливом розвитку підтоплення були визначені критерії, які базуються на статистичних та динамічних природно-техногенних чинниках розвитку процесу. На основі постійно діючих чинників розвитку підтоплення (структурно-тектонічної будови території, літології, особливостей залягання гірських порід, інженерно-геологічних показників, гідрогеологічних та геоморфологічних умов тощо) було обґрунтовано та чітко виділено границі таксонів (області, райони, ділянки), проведено типологічне районування, виділено основні показники, за якими виконано оцінку ступенів небезпеки.

Основою схеми районування території щодо можливості активізації підтоплення є ділянки з однаковими умовами розвитку, що характеризуються різним ступенем небезпеки виникнення НС, поділяються на ступені небезпеки за глибинами залягання рівнів грунтових вод по територіях природного і техногенного підтоплення (в межах забудованих територій) [3]: - катастрофічний (до 3 м); - значний (3-5 м); - середній (5-10 м); - слабкий (більше 10 м).

За умовами формування режиму ґрунтових вод територія досліджень області входить до складу Волино-Подільського артезіанського басейну та поділяється на 3 райони підтоплення (Волинсько-Поліський, Волинський, Житомирсько-Поліський), що включають 3 ділянки підтоплення.

У межах цих ділянок виділяються території з різними ступенями небезпеки виникнення НС. Території з катастрофічним ступенем небезпеки виникнення НС характерні для найбільш понижених ділянок рельєфу і займають сукупну площу 29,55 тис. км² (73,3 % всієї території) з глибиною залягання рівнів ґрунтових вод від 0,02 до 3,0 м.

Території зі значним ступенем небезпеки виникнення НС займають площу 4,7 тис.км². Вони розташовані переважно у заплавах річок південної частини області, значна їх кількість знаходиться у центральній частині, окремі - у північній частині.

Території середнього ступеню небезпеки виникнення НС займають площу 2,71 тис. км² та розташовані також переважно в південній частині території.

Література

1. Козловський Б.І. Меліоративний стан осушувальних земель західних областей України. Л.: Євросвіт, 2005. 394 с.

2. Методы долговременных региональных прогнозов экзогенных геологических процессов /Под ред. А.И.Шеко и В.С.Круподерова. М.: Недра, 1984.166 с.

3. Тимчасові методичні положення щодо геологічного забезпечення на державному і регіональному рівнях урядової інформаційно-аналітичної системи надзвичайних ситуацій (УІАС НС). Сучасні екзогенні геологічні процеси (інструкція). Сімферополь-Київ, 2001. 77 с.

Размещено на Allbest.ru