Водні джерела Волинської області в структурі сакрального ландшафту

Постановка проблеми дослідження

Сакральний ландшафт завдяки своїм унікальним природним і культурним складовим відображає та зберігає провідні світоглядні ідеї й цінності суспільства, служить важливим чинником його безперервного існування в часі, забезпечуючи передачу майбутнім поколінням великого масиву історичної інформації. Вода є одним із провідних сакральних символів у минулому та на сучасному етапі розвитку соціуму. У всіх релігійних обрядах світу воді відводилася і відводиться найважливіша роль. Підземні джерела, водоспади, річки, озера, моря і, звичайно, океани персоніфікували у богів і богинь, яких необхідно було задобрювати. В Україні серед водних об'єктів найбільш сакралізуються джерела. Це пов'язано з переказами про лікувальні властивості води у джерелі, вияв чуда (церковних предметів чи святих) у їх межах. Окремим типом джерел є водосвятні - їх використовують у ритуальних діях, зокрема для припинення засухи та викликання опадів. Вивчення і аналіз водних джерел Волинської області у структурі сакрального ландшафту, їх сучасний стан та функціональне призначення зумовили вибір теми нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Нами вивчалися водні джерела Волинської області, які мають сакральне значення та використовуються як об'єкти паломництва [12]. Сакральний ландшафт досліджувався переважно у контексті вивчення релігійних систем у межах гуманістичної географії, географії релігії. В Україні одним із перших дослідників цього питання був С. Романчук [18], який розглядав можливі варіанти сакралізації ландшафтів і виокремив практичні підходи у їх вивченні. Концепцію сакрального ландшафту розвивав М. Гродзинський [2]. Г. Денисик [3] у своїх працях розглядав зміст поняття сакральний простір, його класифікацію та відмінність від релігійного простору. В. Воловик [1] дослідив історію формування сакрального ландшафту, його дефініцію, а також класифікацію. У Росії зміст поняття сакральний ландшафт досліджували М. Кулєшова [7], О. Окладнікова [14]. У контексті наших досліджень [10; 11] сакральний ландшафт розглядається як природна, природно-антропогенна, антропогенна система, пов'язана з певними життєвими символами, міфами, вагомими подіями, релігійними почуттями, має надзвичайно ціннісне значення для людини, або групи людей та потребує особливого вшанування й охорони.

Метою роботи є дослідження структури та гідрогеологічних передумов формування водних джерел у структурі сакрального ландшафту. Для досягнення цієї мети вирішувалися такі завдання:

- дослідити гідрогеологічні умови формування водних джерел Волинської області;

- проаналізувати особливості структури сакрального ландшафту, складовою якого є водне джерело;

- визначити складові просторової структури сакрального ландшафту;

- охарактеризувати водні джерела Волинської області, які пов'язані з релігійними подіями, міфами, символами.

водне джерело сакральний ландшафт

Виклад основного матеріалу

У формуванні водних джерел гідрогеологічний чинник є провідним. Волинська область розміщена в межах Волино-Подільського артезіанського басейну, в якому поширені прісні та мінералізовані підземні води [17]. Гідрогеологічні особливості досліджуваної території визначаються геолого-структурними, кліматичними та геоморфологічними чинниками. Найбільше значення для формування сучасної гідрогеологічної ситуації мають водоносні горизонти неоплейстоценових і голоценових відкладів, а також верхньої крейди.

Між усіма водоносними горизонтами четвертинних відкладів немає неперервних водотривких пластів, тому в межах усієї досліджуваної території четвертинні відклади формують єдиний водоносний комплекс.

Перший від поверхні водоносний горизонт болотяних і озерно-болотяних відкладів має потужність пересічно 1-5 м і спостерігається у заплавах річок. Водоносний горизонт алювіальних відкладів голоцену сягає 56 м і пов'язаний із річковими долинами [4]. Водоносний горизонт алювіальних відкладів перших надзаплавних терас належить до верхнього неоплейстоцену, а водоносний комплекс моренних та озерно-льодовикових відкладів - до середнього неоплейстоцену. Водоносний горизонт флювіогляціальних і моренних відкладів нижнього неоплейтоцену має фрагментарне поширення.

На території Волинської височини водоносними є відклади палеогену та окського зледеніння у межах понижень крейдового рельєфу, які розповсюджені спорадично. Тут подекуди трапляється верховодка, пов'язана з лінзоподібними утвореннями піску в лесових відкладах. У долинах річок Волинської височини водоносними є голоценові утворення заплав, русел та боліт.

Хімічний склад ґрунтових вод, тобто першого від поверхні водоносного горизонту, залежить від клімату, рельєфу, мінерального складу і фізико-механічних властивостей водовміщуючої товщі та її покрівлі.

На підвищених ділянках води належать переважно до гідрокарбонатно-кальцієвого типу, з мінералізацією 0,2-0,5 мг/л [17]. В умовах Волинського Полісся, тобто на рівнинних, майже нерозчленованих ділянках, де підземний стік дуже сповільнюється, а місцевість заболочується, у хімічному складі ґрунтових вод з'являються сполуки окису азоту в підвищеній кількості та залізо болотного походження.

Підземні води Волинської області належать до гідрокарбонатного класу, групи кальцію переважно першого або ж другого типу.

Водні джерела формуються в межах ділянок природного виходу підземної води на земну поверхню там, де водоносний горизонт пересікається земною поверхнею, тобто у зниженнях рельєфу, на схилах ярів, балок тощо [12].

Джерела, які живляться верховодкою та безнапірними міжпластовими ґрунтовими водами, називаються низхідними. Такі джерела функціонують лише під час випадання та інфільтрації атмосферних опадів, а в посушливі періоди року вони пересихають. Більшість таких джерел приурочено до ерозійних урізів річкових долин, тому їх ще називають ерозійними джерелами.

Висхідні джерела - це джерела, які живляться напірними водами і виходять на земну поверхню завдяки гідростатичному тиску. Їхні виходи приурочені до країв областей артезіанських басейнів, або зон розвитку тектонічних порушень і спостерігаються у вигляді фонтануючих струменів води. Це можуть бути ерозійні джерела напірних вод, або джерела, що проклали собі шлях через відносно слабопроникні відклади, які перекривають водоносний горизонт.

Водні джерела Волинської області найчастіше формуються в долинах річок, балках, ярах, тобто живляться верховодкою, що зумовлено фізико-географічними особливостями цієї території. Ці водні об'єкти мають велике значення для підтримання водного балансу поверхневих вод. Деякі із джерел мають унікальну природну цінність, крім того, це об'єкти уваги вчених, багато з них мають значення як пам'ятки природи та історії. До того ж, при виникненні надзвичайної ситуації, водні джерела часто залишаються постачальниками питної води.

З метою визначення особливостей досліджуваного сакрального ландшафту проведемо аналіз поняття структура. Структура містить склад із підпорядкованих систем, їхнє взаємне розташування (просторову, або морфологічну структуру) та різні взаємодії між ними (функціональну структуру), і все це у динаміці, мінливості та просторі й часі [9]; структура - це узагальнена характеристика специфічних системних властивостей, яка фіксує в абстрактній формі елементи, відношення, зв'язки системи, їхню організацію тощо[19].

Будь-який географічний конструкт вибудовується за певною структурною схемою. Найпростіша така схема - це умовне графічне (математичне та ін.) зображення елементів системи і зв'язків між ними [13]. Структура природно-територіальної системи розглядається як мінлива системна впорядкованість у вигляді інваріантної сутності організації, яку становлять механізми її просторово-часового функціонування, внутрішньокомпонентні та внутрішньоемерджентні складові як вияв цілісності [16]. Як антропогенізована структура розглядаються просторово складні поєднання корінних та умовно корінних компонентів із похідними, створеними людиною компонентами довкілля [5].

Схема класифікації структур географічної системи вирізняє такі основні типи структур:

- просторові, зокрема вертикальні (топічні), територіальні (хоричні);

- часові, зокрема функціональні й етологічні [20].

Конфігурація сакрального ландшафту має плямисту

структуру, фоном якої є ландшафтні комплекси зі звичайним рівнем сакральності, а ядрами - місця з підвищеним рівнем (особливо священні) [2]. На думку В. Воловика [1], для кожного етносу, який населяє відповідний етнокультурний ландшафт, сакральними ядрами будуть різні місця, або об'єкти. Дослідником побудовано модель сакрального ландшафту для моноетнічного й поліетнічного ландшафту. Така модель відповідає ідеї "сакральної центропериферії", де в ландшафті мешкають одновірці, підпорядковані єдиному Богу з відповідним єдиним сакральним порядком [6]. Однак, як нами зазначалося [10], сакральний ландшафт охоплює не лише релігійні системи. Оскільки процес сакралізації зумовлюється наділенням природних, природно- антропогенних, антропогенних об'єктів, незвичайними властивостями (священним змістом), сакральний ландшафт трактується як символічно маркована географічна система, сформована духовним досвідом людини, який за своєю суттю є ширшим, ніж релігійний досвід.

Н. Лавринова побудувала модель географічного ландшафту, де виділяє сакральний ландшафт. Історія формування виділених складових у цій моделі має такі періоди:

- формування природної основи;

- формування етнооснови, що формує культурний зміст територіальної системи;

- створення комплексів культури, які є елементами надбудови, що визначають і характеризують культурний зміст територіальної системи [8]. Автор бачить такі комплекси через призму дій, звичаїв, ідей, почуттів.

Сакральний ландшафт є складною системою, де взаємодіють не тільки природна та антропогенна складові, але й духовна, функцією якої є передача від покоління до покоління національної спадщини, тобто об'єктів культурної спадщини, які перебувають у складі природного середовища, власне ландшафтів, що також є елементом історико-культурної спадщини. У зв'язку з цим можна говорити про цілісність і структурність просторової організації сакрального ландшафту, оскільки він містить природні й культурні елементи.

У складі дохристиянських сакральних ландшафтів, як правило, містився водний об'єкт. У 1935 р. англійський археолог К. Бутбі у своїй статті "Релігія кам'яного часу" указує, що під кожним досліджуваним ним святилищем знайдені підземні джерела. Давні культові споруди будувалися як правило у місцях скупчення підземних вод. Знання про особливість енергосистеми Землі використовувалися в усі часи. Виняткова особливість сакральних ландшафтів, у структурі яких є водне джерело, можна пояснити великою теплоємністю самої води. Тому показник теплового випромінювання, що надходить із надр Землі, яке проходить крізь водні потоки, дещо спотворюється. Крім того, вода має достатню велику діелектричну сталу, тому навколо водних потоків змінюється електромагнітне поле Землі, що вказує на особливість досліджуваних ландшафтів. Вода у джерелах, як правило, хорошої якості, прозора, придатна для пиття. Біля водних джерел, які мають особливе значення для певної групи людей, споруджуються криниці, каплиці, церкви, інші архітектурні форми.

Досліджувані сакральні ландшафти характеризуються часовою мінливістю й генетичною диференційованістю. Такі територіальні системи формуються не в ізольованому просторі, а у структурі вже наявних природних, природно-антропогенних чи антропогенних ландшафтів, просторова організація яких визначається їхніми властивостями й характером внутрішніх зв'язків. Відповідно структура природних ландшафтів є сукупністю найбільш стійких зв'язків між складовими частинами системи, які сформувалися у процесі еволюції.

Структура природно-антропогенного ландшафту визначається сукупністю найбільш стійких антропогенно модифікованих зв'язків між структурними складовими системи та окремими антропогенними елементами.

Ландшафти антропогенного походження характеризуються структурою, що визначається сукупністю відносно стійких і нестійких антропогенно контрольованих й антропогенно модифікованих зв'язків між структурними складовими антропогенної системи, які сформувалися у процесі якісного перетворення природних та природно антропогенних ландшафтів [15]. Функціонування сакральних ландшафтів забезпечується безперервною трансформацією речовини, енергії, інформації всередині системи, а також між різними системами.

Сакральний ландшафт характеризується поліструк- турністю, тобто наявністю таких структур:

- просторова структура, для якої наявне просторове співвідношення та узгодженість внутрішніх частин;

- часова, яка визначається певною зміною станів системи, що виявляється у вигляді сезонної ритміки та багаторічної перебудови їх зв'язків;

- морфологічна структура, оскільки сакральний ландшафт перебуває в межах морфологічної одиниці ландшафту. Така структура характеризується ієрархічні- стю, тобто функціонально-упорядкованим розташуванням структурних частин географічного ландшафту від нижчого до вищого, від фації до ландшафтної місцевості.

Будь-яка сакралізація пов'язана з пошуком центру, тому просторова структура сакрального ландшафту, складовою якого є водне джерело, частіше має вигляд моноцентричної системи, яка складається із низки підсистем, що пов'язані між собою тісними взаємозв'язками (рис. 1):

Рис. 1. Просторова структура сакрального ландшафту

- Ландшафтна структура складається з емерджентно цілісних взаємодіючих диференційованих системних утворень, що сформувалися внаслідок закономірного розвитку територіальних єдностей.

- Водне джерело, яке є ядром, або центром сакрального ландшафту, має велике сакральне, культурне, лікувальне, естетичне значення для певної групи людей. Із розвитком суспільства сакральна цінність такого джерела змінюється. Це зумовлено закономірними змінами ідеології, культури, релігійних запитів, у результаті чого змінювався не тільки сам ландшафт, але і його функція.

- Абіотичні природні компоненти охоплюють гідрогеологічні, геоморфологічні, мікрокліматичні особливості сакрального ландшафту.

- Рослинний і тваринний світ, що сформувався в межах сакрального ландшафту.

- Антропогенно-техногенна складова визначається певним інфраструктурним забезпеченням сакрального ландшафту, зокрема: асфальтована стежка до джерела, криниця, побудовані каплиця, церква. Оскільки низхідні безнапірні джерела вимагають екологічного та санітарного догляду через можливість їхнього замулення, пересихання, забруднення, тому ця підсистема відіграє також важливе значення у функціонуванні ландшафту.

- Людина сприймає водне джерело у структурі сакрального ландшафту не як об'єкт для задоволення господарських потреб, а як об'єкт, який потребує поклоніння, вшанування й охорони. Інструментами сакралізації водних джерел служать легенди, міфи, вияв чуда, перекази про зцілення і т. п.

Волинська область має значний потенціал водних джерел, які мають свою історію завдяки переказам та легендам. Такі джерела мають сакральне значення для жителів місцевих сіл, а подекуди й регіону.

За даними Волинського обласного управління водних ресурсів в області налічується 74 функціонуючих природних джерела, із них 13 - освячені, проте за нашими дослідженнями загальна кількість функціонуючих джерел перевищує 84. Найбільша кількість природних джерел фіксується у Камінь-Каширському - 17, Маневицькому - 11, Ковельському - 11 районах. Безперечно, у процесі дослідження ці показники можуть змінюватися, оскільки низхідні безнапірні джерела області можуть зникнути через замулення, пересихання, забруднення. Нами досліджено природні водні джерела, які пов'язані з певними релігійними подіями, міфами, символами.

У межиріччі р. Західний Буг та його правої притоки р. Луги, неподалік від с. Будятич Іваничівського району Волинської області, розташоване водне джерело. Перший від поверхні водоносний горизонт у межах джерела міститься у відкладах турон-сенону верхньої крейди, який живиться за рахунок інфільтрації атмосферних опадів та підпливу вод тектонічних порушень із глибини. Цей водоносний горизонт відділяється від верхнього четвертинного водного комплексу корою звітрювання крейди писальної та мергелю. Саме джерело стало відомим своїми лікувальними властивостями ще з 1637 р. За переказами, у той час біля джерела з'явилася ікона Божої Матері, яка пізніше була занесена до Будятичівського храму. За легендою, вода цього джерела зцілювала від різних недуг. За радянських часів джерело неодноразово намагалися знищити місцеві партійці. У 60-х рр. XX ст. капличку на місці джерела було зруйновано, а джерело засипали землею. Старожили Іваничівського районну розповідають, що для відновлення джерела сходились люди з усього села. Потайки у ночі та на світанку приходили сюди, щоб поклонитися святому місцю. Нині на джерелі збудовано криничку, а біля неї - каплицю. Ця територія стала об'єктом паломництва. До сакрального джерела приїжджають люди з різних областей України та із-за кордону.

У с. Стара Лішня Іваничівського району Волинської області розташоване прісне освячене джерело Святого Духа. Джерело сформувалося у відкладах верхньої крейди. Водоносність цієї товщі порід зумовлена їхньою тріщинуватістю. Старожили села розповідають, що вода у джерелі була помічною тим, хто мав проблеми із зором. За радянських часів джерело було занедбане. І у 90-х рр. XX ст. закинуту садибу, на якій било джерело, викупило подружжя Зрумів. Джерело почистили, хрести відновили. Пізніше із Закарпаття було привезено скульптуру Божої Матері. Ця територія служить не тільки для споживання джерельної води, а й для поклоніння сакральному місцю. Тут проводяться регулярні заходи щодо облаштування сакрального ландшафту, зокрема і збереження самого джерела.

Поблизу с. Ласків Володимир-Волинського району Волинської області розташоване прісне джерело пророка Іллі та апостола Іоанна Хрестителя. У гідрогеологічному плані джерело сформувалося на ділянці, де перші від поверхні водоносні горизонти поширені у сучасних болотних алювіальних відкладах. Пересічна глибина рівня ґрунтових вод сягає 1,25-1,50 м. У 1888 р. мешканцями с. Орани побудована церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, а джерело поруч із храмом шанувалося як святе місце. Місцеві селяни досі вважають воду зі святого джерела цілющою, на підтвердження чого розповідають безліч випадків зцілення від хвороб. Наприкінці 50-х рр. XX ст. церкву було зруйновано, зникло і с. Орани, у занепад прийшло і святе джерело. У день пам'яті пророка Божого Іллі у 2010 р. після Божественної літургії монахами Низкиницького монастиря це джерело було освячене й укріплено до нього стежку, планувалося облаштування купальні. Однак на сьогодні стежка до джерела заросла травами, джерело - замулилося.

За сім кілометрів від с. Сильне Ківерцівського району Волинської області у лісі міститься колодязь, вода якого, за переказами, зцілювала хворих. Тут віддавна молилися у разі посухи. У геологічному плані ця територія складена крейдою, мергелем. Перші від поверхні водоносні горизонти розташовані у верхньо-середньочетвертинних еолово-делювіальних відкладах. 6 травня 2011 р. священниками було освячено каплицю, яку спорудили над колодязем. Криниця відома тим, що віддавна біля неї молилися в часи посухи, а також у день великомученика Юрія Переможця. За переказами, відомі кілька зцілень на тому місці.

Неподалік від с. Куснище Любомльського району Волинської області знаходиться прісне джерело, яке за переказами літніх людей, допомагає людям із хворобами нирок та печінки, а також позбавляє від тютюнокуріння. Тут перші від поверхні водоносні горизонти розташовані у верхньо-середньочетвертинних еолово-делювіальних відкладах. Нині на водному джерелі встановлено капличку.

Висновки

Дослідження гідрогеологічної ситуації Волинської області засвідчує, що при формуванні водних джерел найбільше значення мають водоносні горизонти неоплестоценових і голоценових відкладів, а також верхньої крейди. Підземні води досліджуваної території належать до гідрокарбонатного класу, групи кальцію переважно першого або ж другого типу.

Водні джерела Волинської області найчастіше формуються у долинах річок, балках, ярах, тобто живляться верховодкою, що зумовлено фізико-географічними особливостями цієї території.

У просторовій структурі сакрального ландшафту можна виокремити такі складові: власне ландшафтна структура, абіотичні природні компоненти, рослинний і тваринний світ, водне джерело, антропогенно- техногенна складова, людина.

Серед найвідоміших водних джерел Волинської області, які можуть використовуватися як об'єкти паломництва і поклоніння, можна виділити: водне джерело у межиріччі Західного Бугу та його правої притоки р. Луга, недалеко від с. Будятичі Іваничівського району; водне джерело в с. Стара Лішня Іваничівського району; водне джерело поблизу с. Ласків Володимир-Волинського району; водне джерело у семи кілометрах від с. Сильне Ківерцівського району. З метою збереження водних джерел Волинської області, що перебувають у структурі сакральних ландшафтів, необхідно проводити екологічний моніторинг, розробити й запровадити систему заходів, що покращить їх естетичний, екологічний, санітарний стан та забезпечить охорону.

Список використаних джерел

1. Воловик В. М. Етнокультурні ландшафти: регіональні структури і природокористування: моногр. / В. М. Воловик. - Вінниця, 2013.

2. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: моногр. / М. Д. Гродзинський. - К., 2005. - Т. 2.

3. Денисик Г. І. Антропогенне ландшафтознавство: у 2-х ч.: навч. посіб. Ч. І: Глобальне антропогенне ландшафтознавство / Г. І. Денисик. - Вінниця, 2012.

4. Зузук Ф. В. Осушені землі Волинської області та їх охорона: моногр. / Ф. В. Зузук, Л. К. Колошко, З. К. Карпюк. - Луцьк, 2012.

5. Іванов Є. Ландшафти гірничопромислових територій: моногр. / Є. Іванов. - Львів, 2007.

6. Кизима В. В. Ландшафтная сущность Бога или "Божественная" природа ландшафта? / В. В. Кизима // Зб. Totallogy - XXI. - К., 2003.

7. Кулешова М. Е. Управление культурными ландшафтами и иными объектами историко-культурного наследия в национальных парках / М. Е. Кулешова. - М., 2002.

8. Лавринова Н. Н. Модель взаимодействия географического, культурного и сакрального ландшафтов / Н. Н. Лавринова // Вестн. Тамбо- вск. ун-та. Серия: Филологические науки и культурология. - 2015. - Вып. 2 (2).

9. Мазинг В. В. Что такое структура биогеоценоза / В. Мазинг // Проблемы биогеоценологии. - М., 1973.

10. Міщенко О. В. Сакральний ландшафт: зміст та функції

/ О. В. Міщенко // Вісн. Київ. ун-ту. Серія: Географія. - 2018. - Вип. 1 (70).

11. Міщенко О. В. Трактування терміну сакральний ландшафт / О. В. Міщенко // Географічна наука та освіта: від констатації до конструктивізму: зб. наук. пр. - К., 2018.

12. Міщенко О. В. Цілющі джерела Волинської області / О. В. Міщенко, Л. М. Черчик // V Миколаївські читання: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Луцьк, 12-13 травня 2016 р.) - Луцьк, 2016.

13. Нечипоренко В. И. Структурный анализ систем (эффективность и надежность) / В. И. Нечипоренко. - М.,1977.

14. Окладникова Е. А. Сакральный ландшафт: теория и эмпирические исследования: моногр. / Е. А. Окладникова. - М.; Берлин, 2014.

15. Петлін В. М. Методологія та методика експериментальних ландшафтознавчих досліджень / В. М. Петлін. - Львів, 2009.

16. Петлін В. М. Конструктивне ландшафтознавство / В. М. Петлін. - Львів, 2006.

17. Природа Волинської області / за ред. К. І. Геренчука. - Львів, 1975.

18. Романчук С. П. Сакральные ландшафты // Гуманитарн. эколог. журн. - 2002. - Т. 4. - Вып. 1.

19. Садовский В. Н. Основания общей теории систем

/ В. Н. Садовский. - М., 1974.

20. Самойленко В. М. Математичне моделювання в геоекології: навч. посіб. / В. М. Самойленко [Електронний ресурс]. - К., 2003.

References

1. Volovyk V. M. Etnokulturni landshafty: rehionalni struktury i pryrodokorystuvannia: monohrafiia / V. M. Volovyk. - Vinnytsia, 2013.

2. Hrodzynskyi M. D. Piznannia landshaftu: mistse i prostir: monohrafiia: in 2 tomes / M. D. Hrodzynskyi. - K., 2005. - T. 2.

3. Denysyk H. I. Antropohenne landshaftoznavstvo: navch. posib. Ch. I. Hlobalne antropohenne landshaftoznavstvo / H. I. Denysyk. - Vinnytsia, 2012.

4. Zuzuk F. V. Osusheni zemli Volynskoi oblasti ta yikh okhorona: monohrafiia / F. V. Zuzuk, L. K. Koloshko, Z. K. Karpiuk. - Lutsk, 2012.

5. Ivanov Ye. Landshafty hirnychopromyslovykh terytorii: monohrafiia / Ye. Ivanov. - Lviv, 2007.

6. Kizima V. V. Landshaftnaya suschnost Boga ili "Bojestvennaya" priroda landshafta? // Zb. Totallogy - XXI / V. V. Kizima. - K., 2003.

7. Kuleshova M. E. Upravlenie kulturnyimi landshaftami i inyimi obyektami istoriko-kulturnogo naslediya v natsionalnyih parkah / M. E. Kuleshova. - M., 2002.

8. Lavrinova N. N. Model vzaimodeystviya geograficheskogo, kulturnogo i sakralnogo landshaftov / N. N. Lavrinova // Vestnik Tambovskogo universiteta. Seriya: Filologicheskie nauki i kulturologiya. - 2015. - Vyp. 2 (2).

9. Mazing V. V. CHto takoe struktura biogeotsenoza / V. V. Mazing // Problemyi biogeotsenologii. - M., 1973.

10. Mishchenko O. V. Sakralnyi landshaft: zmist ta funktsii / O. V. Mishchenko // Visn. Kyivskoho un-tu. Seriia: Heohrafiia. - 2018. - Vyp. 1 (70).

11. Mishchenko O. V. Traktuvannia terminu sakralnyi landshaft / O. V. Mishchenko // Heohrafichna nauka ta osvita: vid konstatatsii do konstruktyvizmu: zb. nauk. prats. - K., 2018.

12. Mishchenko O. V. Tsiliushchi dzherela Volynskoi oblasti

/ O. V. Mishchenko, L. M. Cherchyk / V Mykolaivski chytannia: materialy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Lutsk, 12-13 travnia 2016 r.) - Lutsk, 2016.

13. Nechiporenko V. I. Strukturnyiy analiz sistem (effektivnost i nadejnost) / V. I. Nechiporenko. - M., 1977.

14. Okladnikova E. A. Sakralnyiy landshaft: teoriya i empiricheskie issledovaniya: monografiya / E. A. Okladnikova. - M.; Berlin, 2014.

15. Petlin V. M. Metodolohiia ta metodyka eksperymentalnykh landshaftoznavchykh doslidzhen / V. M. Petlin. - Lviv, 2009.

16. Petlin V. M. Konstruktyvne landshaftoznavstvo / V. M. Petlin. - Lviv, 2006.

17. Pryroda Volynskoi oblasti / za red. K. I. Herenchuka. - Lviv, 1975.

18. Romanchuk S. P. Sakralnyie landshaftyi // Gumanitarnyiy ekologicheskiy jurnal. - 2002. - T. 4. Vyp. 1.

19. Sadovskiy V. N. Osnovaniya obschey teorii sistem / V. N. Sadovskiy. - M., 1974.

20. Samoilenko V. M. Matematychne modeliuvannia v heoekolohii / V. M. Samoilenko: navch. posib. [Elektronna versiia]. - K., 2003.

Размещено на Allbest.ru