Конституційне право на освіту в умовах военного стану

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Вінницький національний аграрний університет

Кафедра права

Конституційне право на освіту в умовах военного стану

Правдюк А.Л., к.ю.н., доцент

Кітнік В.М., магістрант

Петрик Б.І., магістрант

м. Вінниця

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних та практичних проблем реалізації конституційного права на освіту. Конституційне право на освіту, як одне з основних прав людини, визнається важливим чинником забезпечення соціального розвитку особистості, а також гармонійного функціонування суспільства в цілому. Освіта є провідним аспектом в державі для створення та належного втілення принципів правової, демократичної держави, відновлення економіки, надання соціальних послуг населенню. Освіта потребує державного регулювання, яке визначає головні механізми реалізації цього права, особливо в умовах правового режиму воєнного стану. Права людини - це юридичні можливості і свободи, обумовлені існуванням людини в суспільстві. Зміст права - слугувати як засобом забезпечення свободи так і засобом обмеження свободи й обсягу влади. Будь які заборони й обмеження повинні бути доцільними. Права людини є також об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту, і будь-яке законодавство має ґрунтуватися на них.

Конституційне забезпечення права на освіту - є не лише гарантом реалізації особистих амбіцій і прагнень кожної людини, але й ключовим фактором розвитку національної культури, економіки та соціальної структури.

Досліджено стан нормативно-правового забезпечення конституційного права громадян на освіту й організації освітнього процесу в умовах дії правового режиму воєнного стану. Публікація розкриває аспекти розвитку ефективної системи гарантування права громадян на освіту, підкреслюючи, що динамічний розвиток українського суспільства та його освітньої сфери потребує постійного удосконалення конституційно-правових механізмів гарантування та захисту зазначеного права. Цей процес реалізується як через удосконалення існуючих нормативно-правових актів, так і через прийняття нових законів.

Ключові слова: права людини, право на освіту, конституційне право на освіту, гарантованість, перспективи розвитку конституційного права на освіту.

Annotation

The constitutional right to education under the conditions of marital state

Pravdiuk A.L., C. Law Sci., Ass. Professor of the Department of Law; Kitnik V.M., Petryk B.I., second (master's) level of higher education, Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia

The article is devoted to the study of theoretical and practical problems of implementing the constitutional right to education. The constitutional right to education, as one of the basic human rights, is recognized as an important factor in ensuring the social development of the individual, as well as the harmonious functioning of society as a whole. Education is a leading aspect in the state for the creation and proper implementation of the principles of a legal, democratic state, the restoration of the economy, and the provision of social services to the population. Education needs state regulation, which determines the main mechanisms for the realization of this right, especially in the conditions of the legal regime of martial law.

Human rights are legal opportunities and freedoms due to the existence of a person in society. The content of law is to serve both as a means of ensuring freedom and as a means of limiting freedom and the scope of power. Any prohibitions and restrictions must be reasonable. Human rights are also the object of international legal regulation and protection, and any legislation must be based on them. The constitutional provision of the right to education is not only a guarantor of the realization of personal ambitions and aspirations of each person, but also a key factor in the development of national culture. economy and social structure. The state of regulatory and legal provision of the constitutional right of citizens to education and the organization of the educational process under the conditions of the legal regime of martial law has been studied.

The publication reveals aspects of the development of an effective system of guaranteeing citizens' right to education, emphasizing that the dynamic development of Ukrainian society and its educational sphere requires constant improvement of the constitutional and legal mechanisms for guaranteeing and protecting this right. This process is implemented both through the improvement of existing legal acts and through the adoption of new laws.

Keywords: human rights, the right to education, the constitutional right to education, guarantee, prospects for the development of the constitutional right to education.

Постановка проблеми

Надзвичайні часи вимагають надзвичайних заходів і багато з них, безумовно, необхідні для відновлення територіальної цілісності, захисту суверенітету та охорони здоров'я населення. Проте деякі з цих заходів ґрунтуються не тільки на об'єктивній необхідності, але подекуди непропорційно втручаються в реалізацію конституційних прав та свобод людини, порушуючи цінності та принципи конституціоналізму. Особливо велика небезпека в демократичних країнах зі слабкими правовими та інституційними гарантіями. Особливі правові режими, що вводяться державою на подолання екзистенційних загроз, - це певним чином лакмусовий папірець, що демонструє рівень реалізації в країні принципу верховенства права, дієвості механізму стримувань та противаг, сильні та слабкі сторони демократії, в екстраординарних умовах [1, с. 7 ].

Освіта - це один з найдавніших соціальних інститутів, що викликана потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навики, готувати нові покоління для життя, готувати суб'єктів соціальної дії для вирішення економічних, соціальних, культурних проблем, що стоять перед людством. У сучасному світі освіта - складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, усвоєння і перероблення знань і соціального досвіду. Освіта є певна система навчальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми залучення їх досвідів в засвоєння багатств культури. Існує популярна точка зору, можливо, зарозумілість епохи Просвітництва, що оскільки освіта є хорошою річчю, життя загалом покращується, якщо мати більше, а не менше освіти. Освіта може бути використана як засіб сприяння соціальній згуртованості, при формуванні нових ідентичностей або просуванні націоналістичних ідеологій. В широкому значенні освіта вважається суттєвим елементом людського розвитку. Побутує думка, що освічені люди краще знають свої законні права та мають більше можливостей при формулюванні власних ідей та претензій, що сприяє особистому розвитку та зменшує ймовірність соціальних заворушень [2].

В умовах воєнної агресії одним із завдань освіти є формування в громадян переосмислення цивілізаційних цінностей, усвідомлення важливості реальної незалежності, розбудови держави на демократичних засадах. З огляду на це, актуальним є завершення адаптування системи національної освіти до стандартів єдиного європейського освітнього простору, широке упровадження практики підготовки фахівців спільно з європейськими університетами, студентські та докторські обміни, підготовка фахівців, спроможних захищати інтереси держави в умовах світової конкуренції. Відтак, наближення системи правової освіти до європейських стандартів зробить її менш формалізованою, практично спрямованою та відповідною потребам демократичного суспільства [3].

Право на освіту (вищу освіту) є одним із елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина за своєю правовою суттю це право є невідчужуваним його на можна передати іншій особі або успадкувати, також від нього не можна відмовитися, що дозволяє віднести його до природних прав людини і громадянина. Природне право безпосередньо пов'язане з освітніми свободами, зокрема, особа має свободу вибору професії, форми та місця навчання. Освіта повинна бути безоплатною, загальнодоступною та ґрунтуватися на гуманістичних засадах [4].

Конституційне право на освіту є однією із найважливіших та водночас - однією з найскладніших для науки конституційного права прав людини. Набуття чинності з 5 вересня 2017 р. Закону України «Про освіту», а також прийняття нових нормативно-правових актів в галузі освіти, погоджених із вищевказаним законом, ставить на порядок денний питання про якість та повноту конституційно-правових гарантій права на освіту, способи захисту зазначеного права.

28 лютого 2022 р. президент України Володимир Зеленський підписав заяву на вступ України до ЄС. 1 березня 2022 р. Європарламент проголосував за статус кандидата на членство у ЄС для України. Ця підстава є вирішальною, адже вплив євроінтеграційних процесів на освіту і науку відображені в реформах Міністерства освіти і науки України. Вони покликані утвердити кращі стандарти європейської освітньої і наукової традиції в українському суспільстві [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання конституційного права людини на освіту стали предметом наукових досліджень В.О. Боняк, О.Ф. Мельничук, М.М. Ребкало, Л.П. Самофалов, В.С. Олійник Є. Єгоров, Л. Ковтун, О. Конопляник, С. Кушнір, О. Локшина, О. Назаренко, П. Нажа, В. Савіщенко та інших.

Метою статті є дослідження конституційного права на освіту в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Гарантованість - найважливіша ознака конституційного права на освіту, яка визначає міру його реального існування. За відсутності гарантій реалізації цього права воно є фікцією, як і відповідна частина Конституції України. Іншими словами, право на освіту є юридичною та соціальною реальністю лише в міру того, наскільки воно гарантоване державою з точки зору закону та реальних соціальних ресурсів. Таким чином, і гарантії права на освіту формуються у взаємозв'язку його соціальних та юридичних аспектів. Конституційне право на освіту в Україні, регламентуючи статус особи в країні, відображає прагнення і обов'язок української держави сприяти розвитку кожної людини, і у зв'язку з цим характеризується постійним підвищенням рівня гарантій реалізації цього права. Не завжди такі гарантії пов'язані з обов'язком держави як учасника конкретних правовідносин. Більш того, конституційне право на освіту може бути реалізоване без вступу громадянина в конкретні правовідносини (наприклад самоосвіта) [6].

Гарантування державою права на освіту має велике значення для розвитку особистості та суспільства. Адже ефективна реалізація цього права забезпечує задоволення потреб людини в здобутті знань, формуванні вмінь, навичок, особистих якостей та інших компетентностей. Право на освіту є основою реалізації цілого ряду інших конституційних прав. Вона забезпечує людині високий рівень життя, повагу і гідність, розвиток творчих здібностей, вибір професії, всебічний і гармонійний розвиток тощо. Це право спрямоване на забезпечення повноцінного функціонування державних і громадських інститутів, національної безпеки, воно зміцнює стабільність у суспільстві та сприяє розбудові демократичної, соціальної та правової держави [7].

Проте сам по собі той факт, що конституційне право на освіту може бути реалізоване поза конкретними правовідносинами, не послаблює значення держави у здійсненні цього права. Держава за допомогою різних умов і засобів сприяє громадянам у реалізації ними конституційного права на освіту навіть тоді, коли ні прямо, ні опосередковано не є суб'єктом правовідносин. Важливо підкреслити, що у сфері гарантування права на освіту найважливішою є саме функція сприяння з боку держави та правової системи, а не охорона права громадянина від можливих порушень.

Так, на думку В. Боняк, гарантіями досліджуваного права є чітка система соціально-економічних, політичних, юридичних та ідеологічних умов, засобів і способів, які забезпечують фактичну реалізацію, охорону та захист конституційного права людини і громадянина на освіту, за яких особистість (людина і громадянин) може реально захистити і відстоювати на законних підставах передбачену Конституцією України, законодавчими актами можливість [8, c. 124].

О. Мельничук зазначає, що гарантії права на освіту - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних загально-соціальних умов і правових засобів, що забезпечують реалізацію, захист та охорону права на освіту [9, с. 272].

Водночас, на думку М.О. Тимошенко, «конституційне регулювання питань вищої освіти та її складових, відповідне програмування правового закріплення цієї сфери суспільних відносин є об'єктивним відображенням загально суспільного значення та функціональних властивостей феномену вищої освіти для розвитку особистості, суспільства і держави, втіленням суспільної цінності зазначеного феномену в сучасних умовах розвитку глобалізованої цивілізації» [10].

Наразі право на освіту (вищу освіту) включене до міжнародних стандартів прав людини й закріплене у міжнародних і національних нормативно-правових документах. Стаття 53 Основного Закону України встановлює право кожного на освіту.

Стаття 3 Закону України «Про освіту», конкретизуючи норму ст.53 Конституції України, закріплює право кожного на якісну та доступну освіту. При цьому законодавець розкриває зміст права на освіту. Так, Законом передбачено, що право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з позицією, висловленою в рішенні Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. (справа про доступність і безоплатність освіти), під доступністю освіти, що ґрунтується на принципах рівності, передбачених ст. 24 Конституції України, слід розуміти неможливість відмови будь-якій особі, незалежно від її статі, раси, національності, соціального, майнового стану та інших обставин, у праві на освіту. Сутність безоплатності освіти полягає у створенні державою можливості особам на здобуття освіти в державних і комунальних закладах освіти без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги [11].

На думку Голови Конституційного Суду України КСУ протягом 2018-2019 років Шевчука С.В., конституційне право на освіту (вищу освіту) є одним із найважливіших соціально-культурних прав людини. «Без освіти, яка є основою соціального, економічного розвитку суспільства, не було би держави. Забезпечення та захист конституційних прав і свобод людини й громадянина, зокрема права на освіту, є обов'язком держави. Про це неодноразово у своїх рішеннях наголошував Конституційний Суд України» [12]. конституційний право освіта гармонійний особистість суспільство

На міжнародному рівні право на освіту (вищу освіту) передбачене в ст. 26 Загальної декларації прав людини1948 року, ст.2 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ч.1 ст.13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року, ст.14 Хартії Європейського союзу про основні права 2000 року, документах Болонського процесу тощо. Підпунктом с п.2 ст.13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права визначається ступінь вищої освіти, встановлюється її відкритість і доступність з урахуванням здібностей кожної людини та поступовою можливістю отримання її на безоплатній основі [13].

В сучасних умовах воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. [14], науково-практична парадигма українського конституціоналізму набуває певних змін, що обумовлені властивостями воєнного стану як особливого правового режиму, що вводиться в Україні у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») [15].

Для позначення явища обмеження прав використовується термін «дерогація» - призупинення або припинення дії закону за певних обставин. У міжнародному праві деякі основні акти містять положення про відступ, які дозволяють державі призупинити або обмежити реалізацію певних прав у надзвичайних ситуаціях. Вся філософія відступів базується на принципі суверенітету, оскільки він дає державам можливість «повернути» частину своїх суверенних прав за обставин, коли існування їхньої нації є загрозою [16].

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії цього правового режиму, може бути обмежено конституційні права та свободи людини і громадянина, передбаченні ст.30, 34, 38, 39, 41-44, 53 Основного Закону, а також запроваджено тимчасове обмеження прав і свобод юридичних осіб у межах і обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Слід спрямувати увагу на приписи ст.53 Конституції України, які встановлюють, що кожен має право на освіту, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти в державних і комунальних освітніх закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання, надання держаних стипендій учням і студентам тощо [17].

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону [17]. Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання, але будь-яка освіта в Україні можлива лише завдяки тому, що сили безпеки та оборони стримують російський наступ. Не всі громадяни хочуть робити у це внесок. Проте різниця між чинними військовими та людьми, які намагаються ухилитися, у тому, що перші поставили суспільні потреби вище за індивідуальні. На жаль ми змушені констатувати той факт, що вища освіта стала способом уникнення мобілізації до лав Збройних сил України. Для значної когорти вступників ні рівень університету, ні спеціальність на яку вони вступають не мають ніякого значення.

У Верховній раді зареєстрований законопроект про внесення змін до статті 23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які передбачають скасування відстрочки від призову під час мобілізації для деяких студентів. Стаття 23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що за здобувачами професійної (професійно-технічної), професійної та вищої освіти, асистентами-стажерами, аспірантами та докторантами, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, зберігається відстрочка від призову під час мобілізації [18].

Автори законопроекту зазначають, що з початку повномасштабної війни значна кількість військовозобов'язаних використала цю можливість, щоб уникнути призову, і вступили у 2022-2023 роках до навчальних закладів для здобуття освіти рівної або навіть рівнем нижче вже отриманої. За даними в пояснювальній записці, минулого року до навчальних закладів зарахували 106,8 тисяч чоловіків призовного віку, які почали здобувати освіту рівнозначну або нижчу за рівень попередньої освіти. Законопроектом пропонується, щоб під час мобілізації не призивали: здобувачів професійної (професійно-технічної), професійної вищої та вищої освіти, які за денною чи дуальною формами здобуття освіти здобувають рівень освіти, який вищий за раніше здобутий рівень освіти в послідовності, визначеній законом України «Про освіті», якщо навчання було розпочато не пізніше року досягнення претендентом на освіту 30-річного віку, а також докторантів, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти [19].

Аналізуючи проект, що був внесений нардепами Федіром Веніславським, Мар'яною Безуглою та Іриною Констанкевич №9672 ми загалом підтримуємо їхню ініціативу, адже поточна ситуація не лише дозволяє ухилятися, а й негативно впливає на саму систему освіту. З одного боку, студенти, які завершили бакалаврат і хочуть продовжувати навчання на магістерському рівні, вимушені ходити на семінари разом із немотивованими людьми. Це негативно впливає на рівень дискусії під час занять, а довгостроково - на якість освіти.

В свою чергу на імпонує позиція В Братковського, що зазначає навчання в магістратурі починається, як правило, з 1 вересня поточного року, в аспірантурі та докторантурі - не пізніше середини вересня поточного навчального року. Як бачимо, на практиці складається ситуація, коли проміжок часу між тим, коли абітурієнт стає магістрантом чи аспірантом (докторантом) становить щонайбільше чотири місяці. Якщо за цей, досить значний проміжок часу, особі прийде повістка на військову службу в період мобілізації, то отримати відстрочку від її проходження буде практично неможливо. Тому, автором наукової статті пропонується доповнити ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» запропонувавши доповнити її пунктом 1/1, вказавши, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації «абітурієнти, які виявляють бажання вступити у вищі навчальні заклади до магістратури, аспірантури та докторантури на денну форму навчання в період, що не перевищує чотирьох місяців після закінчення попереднього навчання». Дана законодавча норма захистить права та законні інтереси осіб, що виявляють бажання продовжувати навчатися на денній формі навчання у вищих навчальних закладах та отримати законне право на відстрочку від проходження військової служби в період мобілізації на час вступної кампанії [20].

Залежно від різних умов (історичних, соціальних, економічних тощо) кожна окрема демократична держава має свій рівень гарантій та захисту прав людини. Проте виклики, з якими стикаються держави в умовах демократії, завжди мають дилему: як вирішити ту чи іншу проблему, не порушуючи при цьому права людини. Розглядаючи особливості визначення конституційного рівня прав людини в Україні, слід звернути увагу на те, що статтею 22 (1) Конституції України закріплено: «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними».

Разом з тим за статтею 22 (3) визначено, що «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Такий підхід загалом дає підстави зробити висновок про те, що конституційні права людини не обмежені лише текстом Конституції України, а тому мають безпосередній зв'язок із тими гарантіями, які регулюються поточним законодавством, для якого конституційні права людини є джерелом.

Нам цілком зрозуміло, що держава, в особі компетентних органів державної влади, повинна з розумінням ставитися до громадян, які через сімейні труднощі, проблеми зі здоров'ям та у зв'язку із іншими вагомими причинами тимчасово не можуть захищати територіальну цілісність України, але і громадяни повинні розуміти, що крім прав є і обов'язки, адже найістотніші відносини між суспільством, державою та індивідом, забезпечують поєднання громадських та особистих інтересів, можливість користуватись найбільш вагомими благами життя.

Висновки

Таким чином, в Україні загалом створено достатньо ефективну систему гарантування права громадян на освіту та його окремих складових. Освіта є базисом прогресивного розвитку країни. Повномасштабна війна спричинила непоправимі втрати соціального, економічного та культурного характеру, завдано нищівних руйнувань освітній інфраструктурі, порушено баланс реалізації прав та основоположних свобод громадян. Сьогодні не тільки рівень знань, умінь і навичок властива освіті, а й якість особистісного, світоглядного та культурного розвитку майбутнього поколінь. Суспільство в змозі адаптуватись під виклики нового часу, проте відкладати вирішення поточних проблем на невідоме майбутнє на сьогодні немає сенсу.

Література

1. Права людини в особливих правових режимах: досвід України: монографія / Д.С. Терлецький, О.В. Марусяк, Ю.Д. Батан, М.В. Афанасьєва та ін.; за заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Афанасьєвої. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 356 с.

2. Tony Gallagher, Gareth Robinson, Joanne Hughes and David Connolly. Education in conflict-affect-ed areas: Final report. Queen's University Belfast. Dec. 2018. P. 1-31.

3. Варава І.П., Головко С.Г. Тенденції розвитку та модернізації правової освіти в Україні. Юридичний вісник 4 (65). 2022. С. 202-208.

4. Діхтярук А. Поняття та зміст конституційного права на вищу освіту. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. Випуск 2 (23) том 2, С. 35-40.

5. Кузніченко О.В., Ільченко М. Конституційне право на освіту та його захист в умовах євроінтеграції. Південноукраїнський правничий часопис. 2023.1. С.28-35

6. Курко М Розвиток гарантій права на освіту в Україні. Юридичні науки. 2010. 82. С 43-46

7. Melnichuk, O., & Melnichuk, M. (2019). The Right to Education in the System of the Constitutional Rights of Ukraine (Comparative Analysis). Boletin Mexicano De Derecho Comparado, 1(154), 539-568.

8. Боняк В.О. Конституційне право людини і громадянина на освіту та його забезпечення в Україні: дис. канд. юрид. наук. 12.00.02. К. 2005. 205 с.

9. Мельничук О.Ф. Конституційно-правове забезпечення права на освіту в Україні в контексті європейського досвіду: дис. ... д-ра. юрид. наук.12.00.02. К. 2015. 459 с.

10. Тимошенко М.О. Екологічний зміст права на вищу освіту. Екологічне право України. 2018. №1-2. С. 36-40.

11. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2004 від 04.03.2004 р. (справа про доступність і безоплатність освіти).

12. Конституційний діалог: доступність і якість вищої освіти

13. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права прийнятий в 1966 році

14. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 р.

15. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015.

16. Марущак М. Обмеження права на пересування в умовах военного стану: практика України. Юридичний вісник. 2022. 3.С. 58-63.

17. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р. №254к/96-ВР.

18. Cайт rada.gov.ua

19. Слово і діло. Аналітичний портал

20. Братковський В.М. Проблемні питання надання відстрочки від призову на військову службу в період мобілізації. Jurnalul juridic national: teorie i practica. 2017. №3 (25). С. 36-40.

References

1. Terletskyi, D., Marusiak, O Batan, D., Afanasieva, M (2022) Prava liudyny v osoblyvykh pravovykh rezhymakh: dosvid Ukrainy [Human rights in special legal regimes: the experience of Ukraine]: monohrafiia-monograph Odesa: Vydavnychyi dim «Helvetyka»,356 s. [in Ukrainian].

2. Tony Gallagher, Gareth Robinson, Joanne Hughes and David Connolly. Education in conflict-affect-ed areas: Final report. Queen's University Belfast. Dec. 2018. P. 1-31. [in English].

3. Varava, I., Holovko, S. (2022) Tendentsii rozvytku ta modernizatsii pravovoi osvity v Ukraini. [ Trends in the development and modernization of legal education in Ukraine.] Yurydychnyi visnyk- Legal Bulletin 4 (65). S. 202-208. [in Ukrainian].

4. Dikhtiaruk, A. (2018) Poniattia ta zmist konstytutsiinoho prava na vyshchu osvitu. [ The concept and content of the constitutional right to higher education] Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk- Carpathian Legal Gazette. Vypusk 2 (23) tom 2, S. 35-40. [in Ukrainian].

5. Kuznichenko, O., Ilchenko, M. (2023) Konstytutsiine pravo na osvitu ta yoho zakhyst v umovakh yevrointehratsii. [The constitutional right to education and its protection in the conditions of European integration] Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys-South Ukrainian legal journal 1. S.28-35

6. Kurko, M (2010) Rozvytok harantii prava na osvitu v Ukraini. [Development of guarantees of the right to education in Ukraine.] Yurydychni nauky - Legal sciences 82. S 43-46 [in Ukrainian].

7. Melnichuk, O., Melnichuk, M. (2019). The Right to Education in the System of the Constitutional Rights of Ukraine (Comparative Analysis). Boletin Mexicano De Derecho Comparado, 1(154), 539-568

8. Boniak, V. (2005) Konstytutsiine pravo liudyny i hromadianyna na osvitu ta yoho zabezpechennia v Ukraini. [The constitutional right of a person and a citizen to education and its provision in Ukraine] dys. hand. yuryd. nauk- diss. Ph.D. law of science Kyiv. 205 s. [in Ukrainian].

9. Melnychuk, О. (2015) Konstytutsiino-pravove zabezpechennia prava na osvitu v Ukraini v konteksti yevropeiskoho dosvidu [Constitutional and legal provision of the right to education in Ukraine in the context of European experience] dys. d-ra. yuryd. nauk thesis. -dr. law of science .Kyiv. 459 s. [in Ukrainian].

10. Tymoshenko, M. (2018) Ekolohichnyi zmist prava na vyshchu osvitu. [ Environmental content of the right to higher education.] Ekolohichne pravo Ukrainy- Environmental law of Ukraine. №1-2. S. 36-40. [in Ukrainian].

11. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy №5-rp/2004 vid 04.03.2004 r. (sprava pro dostupnist i bezoplatnist osvity). [Decision of the Constitutional Court of Ukraine No. 5-рп/2004 dated 03/04/2004 (case on accessibility and free education)]

12. Konstytutsiinyi dialoh: dostupnist i yakist vyshchoi osvity [Constitutional dialogue: accessibility and quality of higher education]

13. Mizhnarodnyi pakt pro ekonomichni, sotsialni i kulturni prava pryiniatyi v 1966 rotsi [The International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights was adopted in 1966]

14. Decree of the President of Ukraine №64/2022 of February 24, 2022 “On the Introduction of Martial Law in Ukraine”.

15. Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 12.05.2015.[ On the legal regime of martial law: Law of Ukraine dated May 12, 2015.]

16. Marushchak, M. (2022) Obmezhennia prava na peresuvannia v umovakh voennoho stanu: praktyka Ukrainy [Restrictions on the right to movement under martial law: the practice of Ukraine]. Yurydychnyi visnyk - Legal Bulletin. 3. S. 58-63.

17. Zakon Ukrainy "Konstytutsiia Ukrainy" vid 28 cherv. 1996 r. No 254k/96vr [Law of Ukraine "Constitution of Ukraine" from June 28, 1996, No 254k/96vr.

18. Cait rada.gov.ua [Website rada.gov.ua]

19. Slovo i dilo. Analitychnyi portal [Word and deed. Analytical portal]

20. Bratkovskyi, V. (2017) Problemni pytannia nadannia vidstrochky vid pryzovu na viiskovu sluzhbu v period mobilizatsii. [Problematic issues of deferment from conscription for military service during the mobilization period] Jurnalul juridic national: teorie i practica. №3 (25). S. 36-40. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru