Реліктові угруповання з Empetrum Nigrum l. (empetracea) на Боржавському гірському масиві (українські Карпати): сучасний стан та перспективи збереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реліктові угруповання з Empetrum Nigrum l. (empetracea) на Боржавському гірському масиві (українські Карпати): сучасний стан та перспективи збереження

Фельбаба-Клушина Л.М.,

Гукливська А.В.

Ужгородський національний університет

м. Ужгород, Закарпатська область

Анотація

Серед чагарничкових угруповань високогір'я Українських Карпат є рідкісні, які в сучасних умовах антропопресії та змін клімату знаходяться на межі зникнення. Це первинні пригребневі чагарничкові угруповання класу Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960. Вони розглядаються як реліктові і потребують моніторингу та особливої уваги з метою їх збереження. До таких осередків рослинності належать угруповання асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides Br.-Br. In Br.-Br. et Jenny 1926 corr. Grabherr 1993, що були виявлені на Боржавському масиві за останні декілька років. У статті наводяться відомості про сучасне поширення цього угруповання в Українських Карпатах загалом, й на Боржавському масиві зокрема, його видовий склад та структуру а також про перспективи його збереження. З'ясовано, що з середини минулого століття площа угруповань асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides скоротилася щонайменше удвічі, а деякі характерні лише для високогір'я види судинних рослин вже тут не фіксуються у їх складі. Зміни клімату, що проявляються у аридизації повітря та порушенні часового й територіального розподілу опадів у високогір'ї, а також посилене антропогенне навантаження через неконтрольований туризм на Боржавському масиві створюють загрозливі умови для розвитку Empetrum nigrum. Тому він знаходиться тут на межі зникнення. Невідкладним є створення Регіонального ландшафтного парку "Полонина Боржава", що пропонується авторами вже декілька років поспіль.

Ключові слова: рослинні угруповання, антропогенні зміни, зміни клімату, Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960, Empetro- Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926, охорона біорізноманіття, Ландшафтний природний парк "Полонина Боржава".

Felbaba-Klushyna L. M., Huklyvska A. V.

State higher educational institution "Uzhgorod National University"

RELIC COMMUNITIES OF EMPETRUM NIGRUM L. (EMPETRACEA) IN THE BORZHAVSKY MASSIF (UKRAINIAN CARPATHIANS): CURRENT STATE AND CONSERVATION PROSPECTS

Among the shrub communities of the highlands of the Ukrainian Carpathians, there are rare ones that are on the verge of extinction in the modern conditions of anthropopression and climate change. These are the primary creeping shrub communities of the class Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960. They are considered as relicts and require monitoring and special attention in order to preserve them. Such vegetation centers include communities of the association Empetro-Vaccinietum gaultherioides Br.-Br. In Br.-Br. et Jenny 1926 corr. Grabherr 1993, which were discovered in the Borzhava massif in the last few years. The article provides information on the modern distribution of this communities in the Ukrainian Carpathians in general, and on the Borzhav massif in particular, its species composition and structure, as well as the prospects for its preservation. It was found that since the middle of the last century, the area of the communities Empetro-Vaccinietum gaultherioides association has halved at least, and some species of vascular plants characteristic only for the highlands are no longer recorded here. ландшафтний боржавський чагарничковий

Keywords: plant groups, anthropogenic changes, climate changes, Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960, Empetro-Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br. -Bl et Jenny 1926, protection of biodiversity, Landscape Nature Park "Polonyna Borzhava".

Вступ

Чагарничкові угруповання є характерними для субальпійського поясу усіх гірських систем Європи й Українських Карпат зокрема. Найбільші площі заростей чагарничків спостерігаються на Боржавському високогір'ї, де вони до середини минулого століття займали близько 30% площі високогір'я (Maloch, 1931; Малиновський, & Мельничук, 1955), тоді, як тепер вони займають понад 60% його площі (Фельбаба-Клушина, Бізіля, 2015; Фельбаба-Клушина, Гукливська, 2021). Це переважно чорничники та чорничники-брусничники. Проте серед таких угруповань є рідкісні, реліктові, які трапляються у наш час вкрай рідко і в сучасних умовах антропопресії та змін клімату знаходяться на межі зникнення. Це первинні пригребневі чагарничкові угруповання класу Loiseleurio procumbentis - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960, що відносно мало змінені або зовсім не змінені антропогенним впливом. Вони розглядаються як реліктові і потребують моніторингу та особливої уваги з метою їх збереження. До таких осередків рослинності належать угруповання асоціації Empetro-Vaccinietum gaultherioides Br.-Br. In Br.-Br. et Jenny 1926 corr. Grabherr 1993, що були виявлені на Боржавському масиві за останні декілька років. У статті наводяться відомості про сучасне поширення цього угруповання в Українських Карпатах загалом, й на Боржавському масиві зокрема, його видовий склад та структуру а також про перспективи його збереження.

Матеріали та методи. Дослідження здійснені у період 2021-2023 рр. на Боржавському гірському масиві Українських Карпат. Угруповання з Empetrum nigrum були виявлені на схилах гір Великий Верх та Стой в діапазоні висот 1357-1405 м. над р. м. Угруповання описані за класичною методикою флористичної класифікації Braun-Blanquet (1964). Назви видів судинних рослин приведені за Euro+Med Plant Base (https://europlusmed.org/). Назви бріофітів наведені за найновішим бріологічним зведенням України (Вірченко, Нипорко, 2022). Геоботанічні описи угруповань проведені за класичною флористичною методикою Braun-Blanque (1964).

Місцезнаходження досліджуваних угруповань: гора Великий Верх, північно-східний схил, 1371 м над р.м. (координати: 48,65400°; 23,21839°), гора Стой, північно-східний схил, 1405 м над р.м. (координати: 48, 617190°, 23,199115°).

Характеристика природних умов Боржавського массиву. Боржавський гірський масив є одним із найбільших геоморфологічних утворів Полонинського хребта Українських Карпат, що лежить в межах флористичного району Східні Бескиди й низькі полонини. Його довжина в цілому становить понад 50 км, а приблизна середня ширина становить 5 км. Таким чином, площа Боржаського масиву становить не менше 250 км ². Найвищими вершинами є гори Стой (1681 м) та Великий Верх (1598).

Середньомісячна температура повітря у субальпійському поясі Українських Карпат становить близько 3,2°С, а середньорічна кількість опадів на полонинах становить понад 1400 мм на рік (Милкина, 1988а).

Загалом тут поширені бурі гірськолісові ґрунти, а на вершинах- щебенисті лучно-дернові ґрунти, характерні для усіх високогір'їв Українських Карпат (Милкина, 1988б). Традиційно на полонинах Боржави велося випасання худоби, косіння, збирання чорниці, брусниці й іншої лікарської сировини. Ліси на легкодоступних схилах вирубувалися і часто на їх місцях створювалися штучні ялинники (гори Плай, Темнатик). Внаслідок вищезгаданих чинників на Боржавському масиві відображаються процеси деградації природних екосистем, притаманні Східним Бескидам в цілому. Рослинний покрив Східних Бескидів за останні щонайменше 100 років втратив значну кількість запасу біомаси і значною мірою здатність виконувати основні екосистемні функції (Антропогенні зміни..., 1994).

Однак на схилах Боржавського масиву (гори Стой, Великий Верх, Гимба, Жид-Магура) до цього часу збереглися цінні старовікові букові, буково-яворові, та рідше буково-ялицеві ліси, що є оселищем значної кількості раритетних видів фауни й флори. На найвищих пригребневих кам'янистих ділянках збереглися рідкісні первинні локалітети чагарничково- мохової рослинності, на високогірних луках (полонини) - первинні різнотравно-злакові угруповання з Festuca picturata Pils), F. inarmata Schur) тощо. За попередніми даними власних флористичних досліджень авторів високогір'я Боржави є оселищем понад 350 видів судинних рослин. В його межах зафіксовано 31 вид судинних рослин, включених до Червоної книги України (2009) та враховуючи зміни, зафіксовані Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 15 лютого 2021 року № 111 (https:// zakononline.com.ua/documents/show). Тут знаходяться найбільші площі чагарничкових фітоценозів з домінуванням чорниці (Vaccinium myrtillus L.) в межах Українських Карпатах (Фельбаба-Клушина, Бізіля, 2015; Фельбаба-Клушина, Гукливська, 2021).

Результати та їх обговорення. E. nigrum - вид з аркто-альпійським ареалом родини водянкових (Empetraceae). Поширений у багатьох європейських країнах, у Західному Сибіру, в Азії (Китай, Монголія, Корейський півострів) і в Північній Америці (Канада, США, Сен- Пьер та Мікелон). Головне оселище цього виду - оліготрофні болота. Окрім того, він трапляється ще й на кам'янистих ділянках та на щебенистих ґрунтах у високогір'ях майже усіх гірських регіонів Північної півкулі. Особливо значні площі заростей E. nigrum спостерігаються у зоні тундри Канади та Росії. В Україні зростає на торф'яних болотах, а також на полонинах Карпат. На рівнинній Україні трапляється зрідка (Тернопільська обл., м. Кременець) (Определитель..., 1987). В Українських Карпатах ареал E. nigrum охоплює такі флористичні райони: Східні Бескиди і низькі полонини, Ґорґани, Свидовець, Чорногора, Чивчино-Гринявські гори, Мармароські Альпи (Чопик, Федорончук, 2015).

Угруповання, описані на полонині Боржава, знаходяться на висотах 1357, 1405 м н.р.м. Це північно-західні схили гір Великий Верх та Стій. Вони локалізовані у місці виходу скельних порід, однак на відносно вирівняних ділянках, де затримуються опади та вода, що стікає з оточуючих схилів. Площа угруповань невелика і становить 30-40 м ². Загальне проєктивне покриття в обох локалітетах становить 80-90%. Яруси виражені слабо завдяки дуже розрідженому трав'яному ярусу і густому ярусу водянки чорної. Домінант E. nigrum утворює проєктивне покриття 60-80%. У двох локалітетах росли одинокі особини Picea abies до одного метра заввишки. В усіх локалітетах поодиноко поміж чагарничками ростуть Luzula al-p^pUlosa (1-2%), Deschampsia cespitosa (1%), Festuca airoides (+), які мають до 50 (60) см заввишки. Основний ярус - чагарничковий, добре сформований і має 15-20 см заввишки. Окрім E. nigrum тут трапляються Vaccinium uliginosum (20-30 %), V. vitis idaea (2-3%), V. myrtillus (5-10%). У цьому ярусі разом з чагарничками трапляються Nardus stricta (1%), Poa jaczewskii (1-3%), Anthennaria dioica (+-1%), Thymus pulcherimus ssp. Pulcherimus. Мохово-лишайниковий ярус представлений розрідженими заростями Cetraria islandica (L.) Ach. (табл. 1). Таким чином, угруповання з участю E. nigrum, які формуються на скелястих кам' янистих і щебенистих субстратах у високогір'ї Боржавського масиву мають у своєму складі більшість діагностичних видів класу Loiseleurio procumbens - Vaccinietea Eggler ex Schubert 1960 (Vaccinium uliginosum, V. vitis idaea, V. myrtillus), (окрім Loiseleriaprocumbens) та діагностичні види порядку Rhododendro-Vaccinietalia Br.-Bl. in Br.- Bl et Jenny 1926., союзу Loiseleurio procumbentis-Vaccinion Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926. Головним критерієм належності угруповань до цього класу є фізіономічність угруповань, домінування в них чагарничків (Малиновський, Крічфалушій, 2002). Описані угруповання належать до асоціації Empetro-Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926. У геоботанічному зведенні К. Малиновського та В. Крічфалушія (2002) така асоціація вже була описана з гори Стой у 1949 році з єдиного локалітету. У флористичному плані ці угруповання мало відрізняються. Є лише два види судинних рослин, яких ми не виявили у наших описах - це Juncus trifidus та Carex sempervirens. Ймовірно вони зникли з цього масиву, оскільки вже давно не фіксуються дослідниками. Разом з тим, описані нами угруповання дещо бідніші на видове різноманіття й у них спостерігається чітке домінування Empertum nigrum, тоді як у описах вищезгаданих авторів цей вид переважно мав незначне проективне покриття (Малиновський, Крічфалушій, 2002, табл. 49). Причиною того є порівняно менші площі угруповань та виражене домінування одного виду, який утворює густий килим і залишає мало простору для інших видів.

Площа угруповання, описаного К. Малиновським на горі Стой, була значно більшою і займала 100 м ². Таким чином на сьогодні це лише невеликі залишки тих реліктових угруповань, які мали місце у першій половині минулого століття. Причиною цього є комплекс факторів, з яких особливо важливими є зміни клімату у високогір'ї Українських Карпат. Вони проявляються у аридизації повітря, порушення територіального та часового розподілу опадів, що викликає тривалі бездощові періоди (Карабінюк, Марканич, 2020). Empertum nigrum є найвимогливішим до гідрологічного режиму у порівнянні з іншими чагарничками високогір'я, а тому саме цей вид суттєво скоротить свій ареал в досліджуваному регіоні і може опинитися у переліку зникаючих видів. Охорона масиву Боржава повинна бути негайно розпочата шляхом утворення Регіонального ландшафтного парку "Полонина Боржава" (Фельбаба-Клушина, 2020). Це допоможе врятувати багатьох представників біологічного різноманіття та реліктові угруповання чагарничків з участю Empetrum nigrum зокрема.

Таблиця 1

Асоціація Empetro-Vaccinietum gaultheroides Br.-Bl. in Br.-Bl et Jenny 1926 на Боржавському масиві Українских Карпат

Відмічені лише в одному геоботанічному описі: Solidago virgaurea (2:+); Cladonia pixidaria (1:+); Antennaria dioica (4:+); Ligusticum mutellina (1:+)

Висновки

Угруповання з участю Empetrum nigrum у високогір'ї Боржавського масиву знаходяться на межі зникнення через надмірне антропогенне навантаження та зміни клімату. Угруповання асоціації Empetro-Vaccinietum gaultheroides займають значно менші площі та мають бідніший видовий склад у порівнянні з тими, що були описані у 1949 році попередніми дослідниками. Організація природоохоронного режиму та моніторинг стану первинних чагарничкових угруповань на Боржавському масиві є невідкладним завданням.

Література