Режим Червоних Кхмерів у Камбоджі. Диктатура Пол Пота

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Історичний факультет

Кафедра нової та новітньої

історії зарубіжних країн

Курсова робота

На тему: «Режим Червоних Кхмерів у Камбоджі. Диктатура Пол Пота»

Виконав

Студент 32 - і групи

Макарчук Віталій

Науковий керівник

Стрільчук Л. В.

Луцьк 2011

План

червоні кхмери комуністичний камбоджійський

Вступ

Розділ І. «Червоні кхмери» і трагедія Кампучії

Розділ ІІ. Біографія Пол Пота

2.1 Юність вождя

2.2 Політична діяльність

2.3 Знову в джунглях

2.4 Смерть кривавого диктатора

Розділ ІІІ. Спеціальна тюрма безпеки «S - 21»

Розділ І. «Червоні кхмери» і трагедія Кампучії

«Червоні кхмери» - неофіційна назва крайньої лівої течії в комуністичному русі в Камбоджі. Вона була створена в 1968 році і являлась однією із сторін громадянської війни в Камбоджі, в яку активно втрутились В'єтнам і США. Чисельність - близько 30 тисяч чоловік, в основному це підлітки віком 12-15 років, що залишились без батьків.

Історія кхмерів - це істор невеликої групи молодих революціонерів, якв розробили свій оригінальний шлях збереження традиційного суспільства своїє маленької країни [http://bibliofil.info]. Але не жаль революція «красних кхмерів» опинилась в край несприятливій геополітичні обстановці. Під боком був В'єтнам, що прагнув підкорити собі «кхмерів», і обидві країн були одержимі манією комуністичного місіанства. Великі і баті країни не могли залишити в стороні активну маленьку країну в «гарячому» районі Південно - Східної Азії. І Кампучія перетворилась в розмінного пішака на полі Великої Гри основних політичних сил світу. [http://bibliofil.info].

17 квітня 1975 року війська «червоні кхмерів» увійшли в Пномпень - в крайні розпочався експеримент, який привів країну до жахливих наслідків. Прагнення кхмерських комуністів побудувати «стовідцоткове комуністичне суспільство» дуже дорого обійшлось всьому кхмерському народу. Комуністи Камбоджи мали певну ідеологічну базу своєї політики. Лідери комуністичної партії, розробляючи концепцію камбоджійської революції, використовували певні положення марксистської політекономії і філософії,особливо теорію диктатури пролетаріату і ідею знищення ворожих класів і взагалі всіх ворогів революції. Безперечно, на Пол Пота і його прибічників великий вплив здійснив Мао Дзедун. Пол Пот визнавав в ньому «великого вчителя світового пролетаріату». Ввикористовуючи положення марксизму, ленінізму і маоїзму, полпотовці створювали нове суспільство.

Широкого розповсюдження в Камбоджі набули концепції і праці одного з головних ідеологів полпотовської групи Ху Юна, що виступав з теорією двох економічних систем. Одну з них він назвав «природною», іншу - «товарною». Всі біди соціального життя , розподілу праці в класова нерівність , за даною теорією, породжувала товарна система, яку необхідно було знищити і замінити її «природною системою», де виробництво ведеться не на продаж, а на задоволення потреб кожної сім'ї і колективу. В цьму конгломераті ідей народжувались основні принципи політичної діяльності Пол Пота і його сподвижників.

Питання про власність є головним в будь якій революції. Погляди лідерів компартії Камбоджі на приватну власність як на джерело експлуатації мав своє глибоке коріння, що ішло в глибину традиціоналізму кхмерського народу. Приватна власність виникла в країні відносно недавно . Віками село розвивалось на основі корпоративної власності, право на яку здійснювали держава і в меншій мірі селянська община. За багато століть до появи приватної власності держава дарувала і забирала землю, організовувала ремонт доріг, каналів і т. д.. Держава в обличчі монарха і чиновників розпоряджалась не лише матеріальним багатством, але і самим людським життям. Тому оголошення Пол Потом «суспільства чистого колективного соціалізму» ідеалом суспільного устрою було зрозумілим основній масі кхмерського населення. За теорією Самфана, соратника Пол Пота, слідувало, що Камбоджа в цілях досягнення прогресу, повинна була повернутим назад, відректися від капіталістичного розвитку.

Абсолютизація уявлень про власність дозволила «красним кхмерам» приступити до узагальнення власності і повної ліквідації любих форм підприємництва. В цьому випадку Пол Пот виступив як крайній консерватор, зробивши спробу насильно втиснути сучасні засоби виробництва в рамки старих відносин власності. Побутували мрії про поворот назад, до золотого віку селянства. В цих мріях кооперативи уявлялись як знаряддя бідного народу. За задумами партійних лідерів компартії, селянство повинно об'єднатись в кооперативи, а ділі в комуни. В них передбачалось узагальнення усього, за винятком предметів особистого користування. Вся країна бачилась їм як суспільство комун.[ http://www.istmira.com]

Міста у Пол Пота стали втілення експлуатації. Пропагувалась ідея про те, що це величезний насос, що витягує життєві сили із села. Почалось переселення міського населення в села на сільськогосподарські роботи, що призвело до спустошення міст, до повного розпаду економічних основ держави і розрухи. В «республіці» в 1975 році була проведена повна ліквідація грошового обігу, валютно- фінансової і кредитно - банківської системи, здійснений перехід до натурального товарообміну. Втілювався в життя намір створити «небачене в світі суспільство» [http://www.istmira.com] баз міст, грошей і власності. Але замість всезагального блага країна бідніла і розорялась. Уже в 1975 році в ряді західних газет з'явились статті в яких звинувачувались «красні кхмери» у знищенні цивілізації в Камбоджі, писалось про викоріненні всього іноземного. Але той же час сам Пол Пот говорив з цього приводу дещо інше: «Мы сохраняем все прогрессивные иностранные книги, которые … изучаем для служения революционному движению. Мы можем использовать только прогрессивную иностранную культуру». [http://bibliofil.info]

«Червоні кхмери» прийняли республіканську форму правління і в квітні 1976 року проголосили нову конституцію, так як прекрасно розуміли необхідність юридично закріпити свою владу. Згідно конституції країна отримувала назву Демократична Кампучія. Цим полпотовці намагались зв'язати країну з глибокими традиціями, насправді повертаючи нерод кхмерів середньовічну древність. Вся влада зосередилась в руках Пол Пота, який був прем'єр - міністром республіки. Ним був створений режим, рівного якому не було за всю історію другої половини XX ст..

В теорії і практиціідея рівності простежувалась буквально у всьму. Прийшовши до влади і вирішуючи національні проблеми, Пол Пот і його прибічники оголосили, що національного питання в країні нема.В країні існує одна нація і одна мова, кхмерська, Партія поставила завдання витравити усвідомлення національної принадлежності, етнічні особливості, звичаї національних меншин. Використання в'єтнамської, тайської і китайської мови заборонялось під страхом смерті. В звязку з цім і проблема релігії вирішилась сама собою, вона бала визнана шкідливою для справи раволюції, і тому її просто заборонили.

Уже через кілька днів після вступу військ у столиця ціни на всі товари з розпорядженням влади били знижені в сто раз. А після того як радісне населення ринуло в магазини скуповувати в них всі товари, як я вже зазначав, гроші як непотрібні були відмінені, а Національний банк, як головний розсадник товарно - грошових відносин був показово підірваний. Міське населення, що переміщалось в села повинне були працювати на рисових полях, що звичайно не подобалось міським неробам, які в подальшому складали перекази про кошмари полпотівського режиму. Мінімальний достаток був забезпечений всім: кожен громадянин країни отримував після тяжкого дня свою чашка рису. Кожен камбоджієць отримував від влади раз в рік комплект одягу - штани і сорочку із хлопчасто паперової тканини єдиного зразку для чоловіків і жінок. Жінки повинні були коротко стригти волосся, носити прикраси не дозволялось як феодально - буржуазний пережиток. Таким чином, соціальна і статева рівність була досягнута.[ http://www.komsomol.narod.ru]

Повну єдину і незалежну владою в країні мав не ЦК чи кабінет міністрів, а «Ангка луеро» - верховна організація, що включала в себе вісім членів марксистського гуртка. Окрім «Ангка луеро» , іменем якої здійснювались всі перетворення в країні, діяла також «Ангка падевоат» - «революційна організація», яка виконувала функції і партії, і управлінського апарату, і каральних органів, і армії. По суті це були ті ж селяни в чорних сорочках, лише з автоматами в руках.

Практично все, що робили полпотовці, не могло здійснюватися без насилля. Насилля і терор стали головним супутником влади, без якого не можливо було здійснювати жодного заходу. Якось раз Пол Пот сказав: «вокруг все враги».[http://www.istmira.com]. Революційна безкомпромісність сподвижників Пол Пота , народжена і вихована десятирічною війною в джунглях, породила в них необмежену віру в насилля як найбільш ефективний інструмент вирішення будь - яких проблем. Відмовившись від попередньої адміністрації, вони створили свою систему управління, але на принципах принесених нами із джунглів громадянської війни.

Громадянська війна навчила «червоних кхмерів» не рахуватись з людським життям. Терор продовжувався весь час перебуванні їх при владі. Із семи мільйонів населення близько трьох мільйонів загинуло в результаті терору і переслідувань. Хоча ці цифри на сьогодні і піддаються критиці науковців які називають цифру близько мільйона, все одно, ці цифри носять жахливий характер.

Все населення країни , відповідно до рішення керівництва нової влади було розділене на три категорії. Перша - «основний народ», що включала в себе жителів областей де виникли партизанські бази., тих хто знав що таке жити при соціалізмі. Це була провідна сила країни - люди, що відчували до комуністів почуття вдячності за звільнення від вікового гніту. Друга частина - «новий народ» чи «люди 17 квітня». Це жителі сіл і міст, що довго знаходились на окупованих територіях. Саме вони повинні були пройти серйозне перевиховання. І третя категорія - гнила інтелігенція, реакційне духовенство, люди, що служили в державному апараті попередніх режимів, ревізіоністи. Ця категорія повинна була піддатись глибоким чисткам.

«Революційна організація», розуміється, основною опорою якої була молодь, першоступеневе значення приділяла вихованню підростаючих поколінь. Уже у віці 6-8 років всі діти потрапляли в інтернати, де під керівництвом кадрових працівників вони озброювались правильною ідеологією. Підручників на всіх не вистачало, тому прості класові істини завчались у вигляді революційних пісень - лозунгів. Часто цих дітей мобілізували на боротьбу по знешкодженню шпигунів і замаскованих зрадників.

Для народу Камбоджі режим і перетворення «Червоних кхмерів» стали великою трагедією, що принесла не лише смерть величезної кількості людей, але і але і відкинувшими країну в середньовічне суспільство. Камбоджа, яка знаходилась на стадії капіталістичного розвитку, була повернута в середньовічний стан. Майже половина населення країни перетворилась в біженців, лишилась даху над головою і роботи.

Розділ ІІ. Біографія Пол Пота

XX століття було віком диктатур, режимів побудованих на культі однієї особи. Дуже часто диктатури вели до репресій. Але ніколи вони на призводили до таких жахливих результатів, як у Камбоджі при режимові «червоних кхмерів». Їх лідером довгі роки вважалась людина на ім'я Пол Пот. З часів христового походу дітей не було в світовій історії випадків, щоб основу армії складали підлітки. А саме підлітки, майже діти, були головною ударною силою «червоних кхмерів».[ додаток 1,2,3]

2.1 Юність диктатора

Пол Пот (справжнє ім'я Салот Сар)[ додаток 4] народився 19 травня 1928 року в сім'ї селянина. Але, це не точні дати. Передусім, не зовсім ясно, коли ж він народився. Фігугує три дати - 1925, 1927, 1928. Нема точних даних і стосовно того в якій сім'ї він народився. Сам Пол Пот говорив, що його батько був бідним селянином, що і зрозуміло, оскільки кхмери цінували ссоціальне походження і лідер країни ніяк не міг бути вихідцем із заможних кіл. Ала чи мвг син селянина отримати освіту, а ділі державну степендія, щоб навчатися у Франції. Але разом з тим дані, що він походив ії сім'ї великих землевласників також не знаходять свого підтвердження. [ http://www.ateismy.net]

На ці та інші питання допомагає відповісти Лот Суонг, старший брат Пол Пота. Він довгий час працював в протокольному відділі при королівському дворі, і розповідав, що їхї батька звали Пхем Лот і належав він да середньго класу селян. Проте троюрыдна сестра Пол Пота на ім'я Лот Сароун була наложницею короля, хоча в 1941 році вона повернулась в рідне село і вийшла заміж за селянина. Кхуо Меак, двоюрідна сестра, являлась зіркою кабаре і також була наложницею короля Монівонга. Саме вона, користуючись впливом на короля, допомогла багатьом родичам «вийти в люди». Лот Суонг рахує, що сааме завдяки її протекції Пол Пот отримав направлення на навання у Франції і держевну степендію. [ http://www.ateismy.net]

Нама ясності і стосовно етнічної принадлежності Пол Пота. В деяких виданнях його відносять до китайців, але в акті про звинувачення прямо сказано, що він - кхмер. Але, правда, він був одружений не китаянці. Його батько був на половину китайцем, а мати - чистокровною китаянкою. [[ http://www.ateismy.net].

Рідні Пол Пота згадували, що ріс він на диво миллим, слухняним хлопчиком. В юності він два роки провів дуддійським монахом, опановуючи науку терпимості і смирення. Судячи по всьму, юні роки були наповнені активним навчанням. Читати він навчився в ранньому дитинстві і з того часу читав багато і ґрунтовно. Наділений від природи непоганими здібностями, хлопчик після закінчення провінційної школи поступив в технічне училище а Пномпені. Пізніше він сам розповідав, що в нього були видатні заслуги в науці, у зв'язку з чим він отримав державну стипендію і був направлений на навчання за кордоном. Правда, дехто з тих, хто знав його в ті роки , свідчать, що він особливими досягненнями в науці не відрізнявся, а поїхати за кордон на навчання йому допомогли сімейні зв'язки.

В 1949 році він відправився в Францію учитись на електроінженера. Скоро в Парижі склалась Асоціація кхмерських студентів, що навчались у Франції, пізніше вона була перетворена на Союз кхмерських студентів. В той час університети Парижа були наповнені політичними угрупуваннями, особливо ліворадикальними. Їх погляди відразу зацікавили Пол Пота і його друзів. На початку 50-х років він починає друкувати перші статті в бюлетені Асоціації під псевдонімом Кхмае Даим («справжній кхмер»), де розглядав проблеми французької, російської і китайської революцій. Уже тоді в нього склались перші уявлення про майбутнє Камбоджі. Разом з тим в цих перших публікаціях видно сліди серйозного і вдумливого читання, немало посилок на прибічників неофрейдизму, сучасної антропології, помітно захоплення Бакуніним і ідеями анархізму.[ http://www.ateismy.net]. За деякими даними на початку 50-х років Пол Пот вступив в компартію Франція і опублікував кілька статей в її газеті, в ній він висловлював захоплення особою Сталіна. В асоціації він вивчав теорію марксизму в її сталінській інтерпретації, штудіював теорію класової боротьби. Знаходячись у Франції Пол Пот брав участь в діяльності Комітету за незалежність Камбоджі - організації, що вимагали негайного надання незалежності країни.

В кінці 1953року Салот повернувся в Камбоджу. На батьківщині він став викладати престижному ліцеї в Пномпені. Пізніше він сам іменував себе професором історії і географії. Скоро молодий чоловік вступив в лави Народно - революційної партії Камбоджі, яка в 1951 році виділилась із компартії Індокитаю.

2.2 Політична діяльність

Розпочавши роботу в столичній партійній організації, Пол Пот дуже швидко звернув на себе увагу. Він був добре освідчений, вмів переконувати, і разом з тим був привітливим, м'яким і ввічливим в спілкуванні з людьми. Він краще орієнтувався в міських умовах, ніж багато ветеранів партії. В цей же час будучи викладачем, багато працював з молоддю, яку вабили його ідеї - боротися за новий світ без корупції і нерівності, світ, в якому «всі будуть вільними». Пол Пот намагався будувати в країні соціалізм, але також по - своєму, як він його розумів, але його час ще не пробив. Між іншим саме в цей час компартія Камбоджі переживала кризу, діючи в підпіллі,послаблена репресіями, вона практично втратила свій вплив не маси. Партія виявилась розділеною на три угрупування, що знаходилися на різних районах країни. Перше - це «ветерани праці» [ http://www.ateismy.net]. Друга - молоді інтелігенти - романтики. Пол Пот і його прибічники входили в третю групу, ідеологічна платформа якої відрізнялась націонал - шовіністичним характером і антив'єтнамським настроєм . Лідери цієї фракції виступали за створення шляхом «надвисокого стрибка» (по аналогії з Китаєм) сильної Камбоджі при опорі на власні сили. В 1960 році в Пномпені відбувся ІІ з'їзд Народно - революційної партії. В ЦК увійшов і Пол, ставши членам постійного бюро і особистим секретарем Генерального секретаря. В 1962 році було вбито генсека компартії. Вже як виясниться пізніше його вбили за наказом Пол Пота. Саме ця смерть відкрила молодому політику шлях до оволодіння всією повнотою влади в партії. Він полишає викладацьку практику і переходить на нелегальне положення. В січні 1963 року не ІІІ з'їзді Пол Пот стає генсеком партії. В новий ЦК увійшла більшість його прибічників, а партія була перейменована на Комуністичну партію Камбоджі. Скоро після з'їзду , боячись арештів полпотівці залишають Пномпень і ідуть в джунглі для підготовки збройного повстання, роблячи ставку на найбідніше і не грамотне населення, на найбільш відсталі шари населення. В 1965 році Пол Пот побував у Китаї, де зустрічався з Мао Цзедуном. Після ознайомлення з китайським досвідом він був глибоко вражений результатами культурної революції. Але китайці, на його переконання, не довели розпочате діло до кінця.

В кінці 60-х років полпотовці , базуючись в джунглях поступово зміцнювали свої сили. Швидко зросла чисельність армії, в яку в екстреному порядку приймались малограмотні чи не грамотні селяни. І саме в цей час в країні наростає опозиційний рух, а на політичну арену виходить політична верхівка як самостійна політична сила. На перший план висувається «сильна людина» - генерал Пол Пот, який спочатку очолював службу безпеки, а з 1969 р. був призначений головою уряду.

З 1970 по 1975 рік революційна армія під його командуванням перетворилась в Камбоджі на могутню силу, що контролювала цілі аграрні райони. І от 17 квітна мрія диктатора про владу здійснилась: його війська, маршируючи під червоними знаменами увійшли в столицю. Уже через кілька годин після перевороту він скликав екстрене засідання свого нового кабінету міністрів, і заявив що країни віл нині буде Кампучієї. Диктатор виклав план побудови нового суспільства і заявив, що для його реалізації знадобиться всього кілько днів. Прийшовши до влади було поставлено три простих завдання, що вимагали негайного вирішення:

1. Припинити політику розорення селянства - основи камбоджійського суспільства, покінчити з корупціє.

2. Ліквідувати предвічну залежність Камбоджі від зарубіжних країн.

3. Навести порядок в країні, яка все глибше занурювалась в анархію, для чого в першу чергу потрібно встановити жорстокий політичний режим.

Саме з цього часу розпочалось втілення збоченої мрії По Пота - повернути час назад і змусити свій народ жити в аграрному суспільстві марксистського толку.

Ледь увійшовши в столицю, Пол Пот відразу видав декрет про відміну грошей і наказав підірвати національний банк, а всіх хто намагався ловити розвіяні по вітру банкноти - розстрілювали. А вже на наступний день божевільний диктатор наказав негайно виселити людей з міст до села, і разом з цим про припинення постачання води і електрики. Директивним документом керівництва кхмерів місцевим організаціям , від квітня 1975р. так інтерпретувалась ця операція по переселенню: « Наша революция по характеру глубоко отличается от революций в других странах по целому ряду моментов. Изгнание населения из Пномпеня - это мера, подобно которой не было в революциях ни одной из стран. Здесь речь идет о чрезвычайном мероприятии, направленном на полное уничтожение феодального и капиталистического строя. Рассредоточив городское население по сельским районам, мы наносим решительный удар по старому режиму. Это лучшее из всего, что когда-либо имело мест» [http://www.ateismy.net]. Пол Пот заявив, що все населення перетворюється не селянство, а інтелігенція була оголошена ворогом номер один і піддавалась повному знищенню чи каторжним роботам на рисових полях, при цьому інтелігентом рахувався всякий, хто носив окуляри. Людей в окулярах убивали відразу, уже не говорячи про вчителів, вчених, письменників, артистів, були знищені навіть лікарі, так як вождь відмінив медицину рахуючи, що цим самим звільняє майбутню щасливу націю від хворих і немічних. Він не став подібно комуністам інших країн відмежовувати релігію від держави, він просто на просто її відмінив, монахи були безжально знищені, а храми осквернялись, перетворювались в казарми, борделі для солдат і скотобійні. [www.jur-jur.ru]. З такою ж простотою було вирішене і національне питання: всі інші нації окрім кхмерів знищувались. Проголошувалось чисто кхмерське суспільство. Загони озброєних кувалдами кхмерів знищували по всій країні автомобілі, електроніку, промислове обладнання і будівельну техніку. Пол Пот і його соратники вірили в «очисну» силу примітивного життя в сільській общині, де буде покінчено з культурою і суспільними язвами. Організатори кооперативної систами пригнули привчити людей до нових форм трудової діяльності, суспільного життя, побуту, моралі. Не основі комун створювалось безкласове суспільство майбутнього. [http://www.ateismy.net] . Пол Поту вдалось зробити те, що попередньо не вдавалось жодному з революційних диктаторів - він повністю скасував інститут сім'ї і шлюбу. Перед тим як потрапити в сільську комуну, чоловіки відокремлювались від жінок, і жінки ставали власністю нації. Чоловікам призначав партнерок сільський староста, що керував комуною.

Існував всеохоплюючий звід заборон, який поширювався на всіх кхмерів. Заборонялось плакати чи демонструвати негативні емоції; сміятись чи радіти чому - не будь, якщо для цього не було соціально - політичного приводу; жаліти слабких і хворих; читати що не будь крім складеної вождем «Маленької красної книжечки», що являла собою творчу переробку цитатника Мао Цзедуна; жалітися і просити для себе пільги. Тих хто порушував дані заборони закопували по шию в пісок і залишали на повільну смерть від голоду і спраги. Але частіше людей просто на просто убивали мотиками, в цілях економії боєприпасів. Трупи злочинців також являлись загальнонаціональним достоїнством. Їх закопували в болотистий грунт в якості добрив.

Зупинили діяльність пошта і телеграф, були закриті музеї, телебачення не працювало. Національну бібліотеку було перетворено в свинарник, а суди - знищені. Від нині будь - який злочин карався смертю. Країна жила в повній ізоляції від зовнішнього світу. Підтримувались контакти лише із Пекіном і Пхеньяном. Пол. Пот заявляв, що кампучійці повинні все робити самі і нічому ні у кого не навчатися. Були розірвані дипломатичні контакти з усіма країнами.

Сам Пол Пот високо оцінював свій «соціальний експеримент»: « - Для 95 процентов населения страны жизнь стала значительно легче, чем прежде. Раньше люди не имели земли, работы, еды, воды, болели, продавали сыновей, дочерей и даже жен. Они подвергались эксплуатации и угнетению, трудились, как рабы. Сейчас они стали хозяевами своего труда и производимой ими продукции» [http://www.ateismy.net] .

Активно проводилась анти в'єтнамська кампанія - по всій країні безжально знищували в'єтнамців, хоча саме ця країна визнавалась одним із головних ворогів. І головною помилкою режиму була сварка з революційним В'єтнамом, як результат етнічних чисток, що знищили всіх в'єтнамців. І саме це не сподобалось Пхеньяну, і в грудні 1978 року в'єтнамські війська перейшли кордон з Камбоджею. Війська не зустріли серйозного супротиву і без проблем увійшли в Пномпень. Пол Пот на чолі вцілілої армії втік на північ країни в джунглі. Так закінчився період перебування при владі людини, яка при безслівних поступках світу перетворила країну у величезне кладовище. Народ з його традиціями древньої культути і шануванням віри був жорстоко спаплюжений марксистським фанатиком.

2.3 Знову в джунглях

2 грудня 1978 року справжні революціонери і патріоти країни створили Єдиний фронт національного порятунку Кампучії, після чого революційна боротьба швидко охопила всі прошарки населення. 7 січня 1979 року увійшли в Пномпень і режим Пол Пота був скинутий. Але невдовзі стало відомо, що в грудні 1978 р. В'єтнам за проханням Єдиного фронту увів свої війська в Камбоджу. Падіння режиму сприймалось на рівні пропагандистсько - газетних стереотипів. Правда, при вводі війсь керівництво В'єтнаму підкреслювало, що нею являється геноцид розв'язаний Пол Потом проти власного народу. І В'єтнам не звинуватили б у «релігійній гегемонії», як би він, скинувши владу кхмерів, вийшов би з Камбоджі. Але його війська залишились і були втягнуті у війну з червоними кхмерами.

На думку лондонського журналу «Економіст»: «враждебность камбоджийцев по отношению к вьетнамцам уходит корнями в далекое прошлое и насчитывает многие века, но получила новый толчок в последние десятилетия. Вторжение вьетнамцев в Камбоджу в 1976 году, возможно, и ставило целью освободить эту страну от тирании Пол Пота, однако благодарность многих камбоджийцев быстро переросла в подозрение и, очевидно, не без оснований - не собираются ли вьетнамцы поглотить их страну?» » [http://www.ateismy.net] . Внаслідок з'явились свідчення, що в'тнамці спочатку не хотіли захоплювати країну, а хотіли в прикордонних районах створити своєрідний «буфер» із опозиційних режимові сил. Але не зустрівши опору з боку режиму в'єтнамське керівництво на ходу змінило свої плани, і захопило країну. Але полпотовці на були знищені, а лише були відтіснені до кордону з Тайландом. Але вторгнення в Камбоджу було засуджено більшістю країн світу, особливо Китаєм, а навий режим в Пномпені визнав лише СРСР і його сателіти.

Вже здавалось, що Камбоджа на кінець отримала волю, але і після 1979 року камбоджійська трагедія продовжувалась. Один із зарубіжних аналітиків говорив про цю трагедію так: «она поражает необычайной комбинацией таких факторов, как стремление нации к самоуничтожению, уничтожение нации ее собственными лидерами и уничтожение нации иностранными войсками. Продолжал сохраняться тоталитарный строй, по-прежнему правила бал коммунистическая идеология".» [http://www.ateismy.net] . На з'їзді Народно - революційної партії 1981 р. було оголошено, що країна буде будувати соціалізм на основі справжнього марксизму - ленінізму.

Положення Пол Пота було крайнє тяжким. До того ж червоні кхмери продовжували грати значну роль в суспільному житті. Вони залишелись найбільш могутньою із всіх військово - політичних угрупувань Камбоджі.самі кхмери осіли в Таїланді, а сам Пол Пот часто бував у Бангкоці, де проходив медичний огляд і навіть зустрічався з офіційними особами.

Скоро полпотовці стали контролювати 300 - кілометрову полосу територій таїландсько - камбоджійського кордону, де знаходились рубінові поклади. Саме сюди прибували сотні шукачів, і кожен виплачував червоним кхмерам по 100 доларів з два тижні пошуків. Тут же активно розгорталась контрабандна торгівля худобою, бронзою, іншими товарами. Пол Пот залишався командуючим партизанською армією Демократичної Кампучії. У 1985 році з'явилось повідомлення, що він став директором Вищого інституту національної оборони Демократичної Кампучії. Кхмери знову стали набирати силу і захоплювати нові райони. Це визвало занепокоєння в ООН. А з підписанням Парижського мирного договору 1991 року полпотівці отримали шанс вийти із джунглів і спуститися з гір. Але при цьому питання про Пол Пота не піднімалось, нова влада не поспішала передати його суду міжнародного трибуналу. Адже всі члену уряду, за часів диктатури знаходились в лавах червоних кхмерів, і, таким чином були причетні до геноциду проти власного народу. Більшість рахувала, що не дивлячись на формальну відставку з усіх постів в 1998 році, він залишався найбільш впливовою людиною в колах червоних кхмерів. Перетворившись на людину - тінь він мав відношення до всіх питань по врегулюванні камбоджійської проблеми.

За Парижським миром було передбачено проведення в країні вільних виборів під контролем ООН. Вони відбулись в 1993 році, але кхмери їх бойкотували і через це знову опинились в джунглях. Перемогу отримала партія роялістів, програвші пригрозили громадянською війною. Тоді оонівські наглядачі запропонували компроміс нехай країною правлять одночасно два прем'єра: рояліст і кхмер. Так склалось тендітне коаліційне правління в країні слабкої і хиткої влади де процвітала корупція. В цих обставинах Пол Пот надіявся, що камбоджійський уряд розвалиться і шлях до влади червоних кхмерів буде відкритий. У 1994 р. червоні кхмери були оголошені поза законом, але це ніяк не турбувало їх лідерів. Йшов час, а надії екс - диктатора не виправдовувались. До того ж лав його організації посилилось дезертирство, влада надавала таким землю і безпеку.

Пол Пот виріши покласти край цьому. Він наказав убити міністра оборони і всю його сім'ю. Це занепокоїло соратників по партії, оскільки старенький вождь міг вчинити розправу і над ними, в разі чого. Спільними зусиллями вони змогли ізолювати Пол Пота , і в 1997 році навіть влаштували суд над ним. Цей суд в джунглях був дещо дивним. Ніхто не обвинувачував підсудного, ніхто його не захищав. Старець покірно сидів тримаючи в руках свої опахало. Він був приговорений до по життєвого ув'язнення і опинився під домашнім арештом. До нього приставили охоронця і залишили з ним його другу жінку і дочку.

Між тим тиск урядових військ на червоних кхмерів все зростало. Кінець руху червоних кхмерів був очевидним, це стало лиш питанням часу. В цій ситуації у кількох партизанських командирів зародилась думка купити собі безпеку ціною видачі Пол Пота владі чи міжнародному трибуналу. Проте 15 квітня Пол Пот помер.

2.4 Смерть кривавого диктатора

Пол Пот тихо помер 15 квітня 1998 року. Жінка перед сном прийшла натягнути над його ліжком сітку від москітів і побачила, що він уже мертвий. Тоді ж його тіло було спалене на старих автомобільних шинах; прах розвіяли по вітру. Разом з ним згорів улюблений ціпок і бамбукове опахало. Йому було 72 …. Саме так, здавалося б зворушливо, пішов з життя один із найстрашніших тиранів XX століття. Перед спалення його тіло зняли на відео і передали запис західним журналістам: слухи про його смерть виникали неодноразово, і завжди їм переважно вірили, адже в хороше взагалі легко повірити. Скоро весь світ побачить на екранах телевізорів тіло старця який ужахнув увесь світ. Про те чому саме такий кінець чекав «лідера» камбоджійців можна судити із наступних даних: «1 160 307 человек представили доказательства преступлений полпотовцев. За период между 1975 и 1978 годами число погибших составило 2 746 105 человек, среди которых 1 927 061 крестьянин, 25 168 монахов, 48 359 представителей национальных меньшинств, 305 417 рабочих, служащих и представителей других профессий, около 100 писателей и журналистов, некоторое количество иностранных граждан, а также старики и дети. 568 663 человека пропали без вести и либо погибли в джунглях, либо погребены в массовых захоронениях, подобных тем, которые были обнаружены в районе аэропорта Кампонгчнанг, около Сиемреапа и вдоль склонов хребта Дангрек. Эти 3 374 768 человек были убиты ударами мотыг, дубин, сожжены, закопаны живьём, разрезаны на части, зарезаны с помощью острых листьев сахарной пальмы, отравлены, убиты ударами тока, они подвергались пыткам с вырыванием ногтей, были раздавлены гусеницами тракторов, брошены на съедение крокодилам, у них вырезали печень, которая служила пищей палачам, маленьких детей четвертовали живыми, подбрасывали в воздух и насаживали на штыки, били о стволы деревьев, женщин насиловали и сажали на колы.

Режим Пол Пота оставил после себя 141 848 инвалидов, более 200 тысяч сирот, многочисленных вдов, которые не нашли свои семьи. Оставшиеся в живых были лишены сил, были неспособны к воспроизводству и находились в состоянии нищеты и полного физического истощения. Большое количество молодых людей потеряли свое счастье вследствие насильных браков, осуществлявшихся полпотовцами в массовых масштабах.

Было разрушено 634 522 здания, из них 5857 школ, а также 796 госпиталей, фельдшерских пунктов и лабораторий, 1968 храмов были разрушены или превращены в складские помещения или тюрьмы. Были также уничтожены 108 мечетей. Полпотовцы уничтожили несметное количество сельскохозяйственных инструментов, а также 1 507 416 голов крупного рогатого скота.» Це витяг з протоколу про злочини Пол Пота по відношенню до камбоджійського народу в період 1975 - 1978рр. [ru.m.wikipedia.org].

Залишилось таємницею, помер диктатор сам чи з допомогою свої соратників, які почали боятись за своє життя. Пізніше один з його соратників стверджував, що саме він задушив «дідуся» Пол Пота, проте йому ніхто не вірив, оскільки він був не адекватним. Власне і питання про саму причину смерті є дискусійним.

І все ж після смерті людини яка принесла Камбоджі трагедію убивства близько трьох мільйонів людей нема спокою і миру. Продовжуються різного роду політичні протиріччя і конфлікти між прем'єр - міністрами. Преса все частіше і частіше пише про ріст корупції і зловживань у владних колах. Пномпень знову, як і перед приходом до влади Пол Пота, перетворюється на «розсадник буржуазної зарази». Історія повторюється. І мимоволі постає запитання чи не прийде новий Пол Пот?

Розділ ІІІ. Спеціальна тюрма безпеки «S - 21»

Столиця Камбоджі після вступу туди військ червоних кхмерів і початку переселення городян у село - обезлюдніла, і це всього лиш через тиждень після приходу кхмерів до влади. В Пномпені залишились лиш трупи і зграї собак - людоїдів. Знаходитись в місті суворо заборонялося. Вожді революції поселились на окраїні столиці, де знаходилась славнозвісна політична тюрма - «Об'єкт S - 21» [додотак 5].

Цей об'єкт був найстрашнішим табором в історії Камбоджі. Він знаходиться на північному сході країни. Тут було закатовано по меншій мірі тридцять тисяч жертв режиму. Вижили лиш сім осіб, і то лиш тому, що адміністративні навички в'язнів були потрібні господарям для управління цим страшним закладом. Ця тюрма була відкрита у колишній пномпеньській школі Туол - Сленг, що стала печальним символом цілої епохи. Сьогодні там розташований музей геноциду - як жива згадка сучасникам про страшний період історії Камбоджі. В колишній тюрмі, назва якої в перекладі з кхмерського означає «Пагорб отруйних дерев», - тисячі портретів закатованих тут людей, кілька сотень черепів, знаряддя тортур…. Після того як з полонених вибивали зізнання їх відправляли на так звані «поля смерті»…

Документи, захоплені після повалення полпотівського режиму, свідчать про те, що офіцери кхмерської служби безпеки, навчені китайськими інструкторами, в своїй діяльності керувалась жорстокими ідеологічними принципами. «Целью применения пыток является получение адекватной реакции на них со стороны допрашиваемых. Пытки применяются не для развлечения. Боль надо причинять так, чтобы вызвать быструю реакцию. Другой целью является психологический надлом и потеря воли допрашиваемого. При пытках не следует исходить из собственного гнева или самоудовлетворения. Бить донашиваемого надо так, чтобы запугать его, а не забить до смерти. Прежде чем приступить к пытке, необходимо обследовать состояние здоровья допрашиваемого и осмотреть орудия пыток. Не следует стараться непременно убить допрашиваемого. При допросе главными являются политические соображения, причинение боли вторично. Поэтому никогда не надо забывать, что вы занимаетесь политической работой. Даже во время допросов следует постоянно вести агитационнопропагандистскую работу. В то же время необходимо избегать нерешительности и колебаний в ходе пыток, когда есть возможность получить от врага ответы на наши вопросы. Необходимо помнить, что нерешительность может замедлить нашу работу. Другими словами, в агитационно-воспитательной работе такого рода необходимо проявлять решительность, настойчивость, категоричность. Мы должны приступать к пыткам без предварительного разъяснения причин или мотивов. Только тогда враг будет сломлен». [http://www.jur-jur.ru]

Тюрма мала свої правила [додаток 6]:

1. Чітко відповідайте на питання. Не ухиляйтесь від відповіді.

2. Не намагайтеся приховати факти. Вам суворо заборонено противорічити.

3. Не робіть дурниць, заперечуючи факт Революції.

4. Відповідайте на питання швидко, не обдумуючи.

5. Не говоріть про свою про свою безнравнісь чи про суть революції.

6. Отрумуючи удари батогом чи електрошокером, ви ніколи не повинні кричати.

7. Нічого не робіть, сидіть, не рухаючись, і чекайте моїх наказів. Якщо наказів нема, зберігайте спокій. Коли я прошу щось зробити, робіть це відразу, баз протестів.

8. На починайте говорити про любов до Батьківщини, намагаючись приховати свої секрети чи врятувати зрадника.

9. Якщо не будете підкорюватись будь - якому з моїх правил, відразу ж отримаєте десять ударів батогом , чи п'ять електрошокером.

Скоро, після перших страт Пол Пот дійшов висновку про надто високі витрати боєприпасів. І як наслідок світовий досвід страт поповнився такими способами як:

· Масові вбивства мотиками в голову;

· Пере різання горла гостокінечною стороною листя цукрової пальми;

· Розрізання живота ножам з вилученням печінки;

· Масові підриву ув'язнених тротиловими шашками;

· Покладення стручених під бульдозер;

· Організоване скормлення ув'язнених крокодилам;

· Закопування живцем по шию;

· Поступове зрізання плоті з кісток;

· Масове введення отрути у вени;

· Засипання в ротову і носову порожнину цементних розчинів з подальшим зали литтям їх водою;

· Зажарювання на живо на розпечених решітках

Але тортури не були єдиним знаряддям залякування і буз того наляканого населення. Відомо багато випадків, коли охоронці знаходили в'язнів, доведених голодом до відчаю, що поїдали своїх померлих товаришів по нещастю. Карою за це була страшне смерть. Винних закопували по шию в землю і залишали на повільну смерть, а їх ще живу плоть терзали мурахи. Далі їх голови відрізали і виставляли на палях навкруги поселення. На шию вішали табличку «Я - зрадник революції».[ http://javot.net].

Унікальність Токл - Сленгв в тому, що це практично єдиний музей комуністичних злочинів подібного роду; всі інші держави, в яких були встановлені комуністичні порядки, або пройшли через довгий період пом'якшення поглядів, що дав достатньо часу для знищення таких от «слідчих центрів», або зберігають комуністичний устрій до цього часу. Режим Пол Пота впав буквально за кілька тижнів, і коли в місто увійшли в'єтнамські війська в тюрмі вони ще застали кілька померлих і кілька помираючих полонених. Саме завдяки їм весь світ дізнався про страшні злочини режиму червоних кхмерів.

При вході, знаходиться напис на трьох мовах [додаток 7], що пояснює суть того що знаходиться в середині. Напис описує жертв як» селян, робочих, техніків, інженерів, вчиталів, студентів, монахів, «полпотовських кадрів», солдатів всіх рангів, дипломатичний корпус, іноземців і т. д.» [http://www.yaplakal.com], а також їх жінок і дітей. Згідно цього напису у дворі ліцею поховані тіла останніх чотирнадцяти полонених, вбитих охоронцями перед втечею, чиї тіла не встигли прибрати. Серед вбитих - одна жінка. [додаток 8]. [http://www.yaplakal.com]

Размещено на Allbest.ru