Особливості формування польського мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Харківській державний аграрний університет

Кафедра філософії та соціально-гуманітарних дисциплін

Контрольна робота

за тему «Особливості формування польського мистецтва»

Виконав: Горбань Т.М.

Перевірив: канд. педагогічних наук, доцент Герашеко Г.Д.

Херсон - 2011

Зміст

1. Мистецтво Польщі

1.1 Архітектурне, скульптурне мистецтво

1.2 Музичне та співоче мистецтво

1.3 Просвітницька діяльність Михайла Вишневецького

Список літератури

1. Мистецтво Польщі

1.1 Архітектурне, скульптурне мистецтво

Велич архітектури виросла на базі феодального устрою, який вже заважав розвиткові країни і який вів її до економічного упадку і втрати політичної незалежності. Зрозуміло, що прогресивні ідеї раціоналізму XVIII століття знайшли в Польші живий відголос. Винекненню цих ідей заважало те, що більшість їх носіїв належало до привілейованих класів, серед яких було багато противників нового, які всіляко противилися реформам і прийняттю нової державної конституції.

Бургундія була тоді ще слабкою і вела постійну боротьбу за укріплення свого положення в житті країни. Тому переміни в архітектурі того часу виражені спочатку у зміненні форм палаців, і лише пізніше з'являються проекти будівель шкіл, наукових будівель, академій, музеїв, лікарень, приютів, торгових домів, театрів та інших споруд. Виникають проекти нового планування міських вулиць, площ і загального благоустрою. У Варшаві почала діяльність “Комісія доброго порядку” (благоустрою), робота якої принесла важливі результати. З'являються спроби створення в країні перших промислових підприємств, мануфактур, які будувалися за ініціативою короля і деяких магнатів. Економічні умови в країні не дозволили здійснити багато цікавих проектів. І все ж таки ідеї соліття Просвітництва поступово змінювали вигляд Польщі.

Архітектурі класицизму другої половини XVIII - початку ХІХ століть притаманне намагання дотримуватись простоти форм і композицій будівель. В придворній архітектурі Польщі велике значення отримали французькі зразки. Розвиткові нових форм посприяв інтерес до античного мистецтва і в меншій мірі до середньовіччя, розфарбованому ореолом романтики. Нові естетичні принципи втілилися у зміненні планування парків, де замість геометричних форм партерів і острижених дерев з'являються пейзажні сади і парки з гротами, штучними руїнами і хатками пастухів.

Найбільш цікаві твори архітектури початку цього періоду, як і раніше - королівські резиденції. Король Станіслав Август оточив себе видатними художниками, які, не дивлячись на матеріальні труднощі в країні, створили ряд високохудожніх творів. Ще до вступу на трон Станіслав Август замовив французькому архітектору Кусту проект палацу у формах класики (1761), а в 1764 році французький архітектор В. Луї розробив проект перебудови Варшавського замку. Але перебудова замку велася під керівництвом архітектора Якуба Фонтани, а потім придворного архітектора Доменіку Мерліні, який частково перебудував Уяздовський замок (1766 - 1771) і в Лазенках Палац на воді, Білий домик, Мисливецький палац та ін. (до 1793).

У Варшавському замку роботи велися переважно по зміненню інтер'рів. Були створені анфілади великих парадних залів, які відрізнялися багатством і витонченістю деталей, чудовими плафонами роботи Бачіареллі і підлогами з різних порід дерева. Деякі зали, наприклад тронний, побудований ще в саксонський період, і після перебудови мав у своїй архітектурі відголоски барокко. Перші споруди в Лазенках - це літній павільйон, який називають Білим домиком (1774 - 1775), Квадратний в плані і Мисливецький палац (1775 - 1777) з фасадом, який має риси барокко у вигляді крил і форм великої ніші у центрі. В 1784 році почалися роботи по будівництві Палацу на воді. Центральною частиною палацу на воді був круглий зал Купальні кінця XVII століття. До нього прибудовані зі всіх боків нові кімнати і зали. Невеликий палац, прямокутний в плані, прикрашений нішею з колонами з півдня і колонадою портика з півночі (1778), є шедевром архітектури того часу. Інтер'єри палацу з'єднують простоту планування з високим художнім рівнем деталей, багатством живопису, скульптури і бронзових прикрас.

Квадратний чи прямокутний план з круглим залом у центрі став зразком для палаців другої половини XVIII століття. Серед них можна назвати так звану “Круликарню” у Варшаві (1786 - 1789, архітектор Мерліні, і палац у Любостроні (1800, архітектор С.Завадський); цікавим варіантом є невеликий палац у Наталині, у якому центральний зал еліпсовидний у плані, висунутий вперед і замість зовнішньої стіни має відкриту колонаду (1782, архітектор Ш. Цуг). В інших палацах (палац в Яблонні, 1775 - 1779), архітектор Домінік Мерліні; Мала Весь, Рогалин, Смелів, 1797, архітектор С. Завадський), зали висунуті вперед, утворюють центральний ризаліт. У великих резиденціях продовжував використовуватися парадний двір, оточений флігелями, але зараз з'являються заокруглені галереї чи колонади між флігелями і головним корпусом (Рогалин, Смелів, Павловіце, Святськ, Бялачев та ін.).

Теж саме було і в міських палацах, наприклад у палаці примасу у Варшаві (1783, архітектор Єфраїм Шрегер). Але магнатські міські палаци часто будують вже без двору, вздовж червоної риски вулиці, як наприклад, палаци Рачинських і Тишкевичів у Варшаві (1785-1791, архітектори Станіслав Завадський і Ян Християн.Камзетцер), палац Дзялинських в Познані (1780-1790) чи палац Яблоновських і Возницьких в Кракові (1777-1793).

У 80-90 роках XVIIІ століття в Польщі зароджуються нові капіталістичні економічні відносини. Представники міської буржуазії будують у столиці торгівельні і банкірські будинки, які складалися із залів для банківських чи торгівельних операцій і складів. Такі палаци Теппера (1774, архітектор Єфраїм Шрегер) і палац Резлера (архітектор Ш. Цуг) у Варшаві.

У зв'язку з розвитком у Польщі міст виникають нового типу житлові будинки і ратуші у формах класицизму, як наприклад, в Седлуці (близько 1780, архітектор Станіслав Завадський), Коцькі (до 1784, архітектор Д.Мерліні), Блоні (1782, архітектор Д. Мерліні, в районі Лєшно у Варшаві (1785, архітектор Ш.Цуг). Ратушу в Любліні в 1787 році і верх башти Познанської ратуші перебудував Д. Мерліні. Розвиток шляхів викликав будівництво дорожних станцій - “заїздів”, які складалися із готелю і широкої конюшні з каретним сараєм (заїзди “Деканка” і “Під орлом” у Варшаві). Будувалися будівлі наукових закладів і учбових закладів. В Кракові збудовано будівлю астрономічної обсерваторії (1788, архітектори Завадський, Радваньський). Перебудовано будівлю Колегіум Нобіліум (1785) у Варшаві; в Тшемешні побудована бурса (1773).

У Варшаві і Каменце зведені великі комплекси казарм (архітектор Завадський). У Варшаві побудований театр на площі Красинських (1779, архітектор Соларі), театр в так званій “Помаранчарні” (1786 - 1793, архітектор Мерліні) і Літній театр в Лазенках (1790 - 1793, архітектор Мерліні).

Війна з Росією і Австрією в кінці XVIII століття і внутрішні чвари, які закінчилися третім розподілом Польщі в 1795 році, стали причиною великих труднощів, поглиблених в роки наполеонівських війн. Група варшавських архітекторів розпалася і до 1815 року вони працювали у провінціальних помістях. Палаци в них будувалися звичайно двохповерховими, з портиком і фронтоном, в центрі будівлі розміщувалася кругла чи овальна зала (Бейсця, Павловіце, Нездів, Гестків, Колачкове та ін.). Портики з фронтонами часто зводилися і в одноповерхових будинках (Слешин, Петрики, Халчув та ін.), нарівні з висотою будинку чи у вигляді галереї вздовж всього фасаду (Могильніца, Рожнов та ін.). У резиденції Чарторизьких в Пулавах архітектор П. Айгнер побудував палац Маринку близький до Палацу на воді в Лазенках, і павільйони в пейзажному парку, які нагадували античні будови, як храм Сівілли, чи своєрідно трактовані готичні (Готичний домик, 1809). В Пулавах Айгнер побудував церкву - ротонду з портиком (1803).

Після віденського конгресу (1815) на території так званого Царства Польського, не дивлячись на політичний гніт, виникли порівняно сприятливі умови культурного, і економічного розвитку. Зросла промисловість, розвивалися міста, виникали нові промислові ценри - Лодзь, райони Кельци і міста Домбровського вугільного басейну. Розвиток дрібної промисловості викликало наплив населення в міста, що привело до розширення житлового будівництва в них. Виникає багатоквартирний тип житлового будинку, в якому квартири здаються під найм. В промислових районах будуються робітничі селища, які зазвичай складалися з типових дерев'яних споруд, спрощуючись по мірі росту кількості робочих.

Плани реконструкції міст і проекти нових промислових центрів все ще слідують старим традиціям: осьової системи плану, радіальним вулицям, круглим, напівкруглим і багатокутним площам. По такому типу побудовані міста Лодзь, Озорків, Бялогон та інші промислові центри міста і поселення. Багато уваги приділялося композиції промислових будівель, які проектувалися частіше в класичних формах, іноді в готиці. Для них, а також для житлових будинків для робітників, поштових станцій і заїздів і навіть церкв випускалися типові проекти (альбоми Айгнера).

З розвитком капіталізму аристократія та політики переселяються з міст в заміські помістя, а в їхніх палацах розміщуються адміністративні заклади, і до того ж змінюється їхній вигляд. Виникає новий тип адміністративної будівлі в суворих класичних формах з портиком, часто піднятому на рустованих арках. Цей тип, з'явившись ще у Варшавському герцогстві (1807 - 1815), розповсюдився в 20-30-ті роки, а остаточно сформувався у творчості архітектора А. Корацци, який розпочав свою діяльність в Польщі в 1818 році побудовою будівлі Громадства друзів наук у Варшаві, чи, як його називають, палац Сташица. Він має купол і колонаду над аркадами першого поверху, але наявність бокових ризалітів зі здвоєними колонами ще говорить про вплив барокко. В перебудованих Корацци в адміністративні будівлі в палацах Мостовських, Лещинських, Огинських і ін. елементів барокко вже немає. В споруді Казначейства (1824) Корацци з'єднав декілька старих палаців в одне ціле і додав до них нову споруду Польського банку (1825), де двохповерхові аркади оточують великий купальний круглий зал .

Найбільший витвір Корацци - будівля Великого театру у Варшаві, один із найбільших у Європі того часу (1825-1833). Театр зведено на місці знесеного палацу Марівілла, де флігель з колонадою, побудований в 1820 році за проектом архітектора Айгнера, Корацци включив у вигляді крила головної будівлі театру, а з іншої сторони побудував таке ж крило, створивши великий ансамбль на всю довжину площі. Центральна частина будівлі прикрашена великою колонадою над аркадою (пізніше до неї приєднався портик з колонами).

Нові будови і перебудова старих змінили вигляд Варшави, де почала переважати архітектура класицизму, особливо на нових вулицях. В цьому стилі будувалися адміністративні і господарські будівлі: бані, склади, гауптвахти і міські застави (1816-1818, архітектор Я.Кубицький). Будуються чи перебудовуються в класичних формах ратуші в Ловиче, Лодзі, Коло, Конині, Калиші, Плоцьку, Александрові та інших містах. У таких же формах з колонадами будують міські будинки, заїзди, торгівельні ряди (Сохачев, Гура, Кальварія).

На польській території, яка потрапила під австрійське панування, економічне положення не сприяло будівництву. У Кракові лише фасади декількох будинків були перебудовані у формах класицизму - без колонад і портиків.

Належне місце в будівництві займають в цей час світські, громадські будинки. Час існування Царства Польського був періодом великих змін і задумів, які повинні були привести до здійснення ідей епохи Просвітництва.

1.2 Музичне та співоче мистецтво

В 9-10 століттях разом з католицизмом у Польщу проникнув григоріанський спів. В 11-12 ст. були відкриті церковні співочі школи, учні яких вводили у григоріанський хорал інтонації народної музики. Вплив народного музичного мистецтва особливо виявився в містеріях (з 12 ст.), що виконувалися латинською мовою мандрівними семінаристами, і польською потішниками (нокулаторами).

Поряд із церковною музикою розвивалося світське. В 12 ст. виникли придворні капели, в 13 ст. з'явилися т.зв. лицарська пісня й позалітургійна духовна пісня (напр., «Богородиця», популярна понині), ранні зразки секвенцій. Перший відомий польск. композитор -- Вінцентій з Кєльчи (13 ст.). В 13 ст. зародилася вокальна поліфонія, що проникнула в 15 ст. у світську вокально-інструментальну музику (Миколай з Радома). З 14 ст. у містах з'являються гільдії, а з 16 ст. -- цехи міських музикантів, в університетах вводиться викладання теорії музики (Себастіан з Фельштина), випускаються сбірки пісень й інші нотні видання.

В 16 ст. з поширенням ідей Відродження й Реформації (2-я половина 16 ст.) у польській музиці підсилюються світські елементи, виникають пісні типу мадригалу (Миколай із Кракова), розвивається інструментальна музика. Твори духовної музики різних жанрів писали Вацлав із Шамотул, М. Гомулка, Марцин зі Львова (М. Леополита), Миколай із Кракова, Миколай із Хшанова, Себастіан з Фельштина. Високою професійною майстерністю відрізнявся спів т.зв. рорантистів, що виконували духовні твори італійських та нідерландських поліфонистів. Музиканти, пов'язані із протестантизмом, культивували національні елементи, видавали пісні побутового характеру з польскими текстами. Одночасно бурхливо розвивалася світська музика (Діомед Като, В. Длугорай, Я. Поляк), що одержала популярність в європейських країнах. Славилися також струнні інструменти роботи польських майстрів (родина Гроблич, Б. Данкварт). Серед польских композиторів кінця 16-17 ст., що опиралися на ідеї бароко, -- М. Зеленьський (майстер многохорной техніки), М. Мельчевський (обоє ввели в Польську музику жанр концерту), А. Яжембський (також скрипаль й архітектор), Б. Пенкель (автор першої польскої ораторії), Д. Стахович, А. Пашкевич, С. С. Шажиньський, Г. Г. Горчицький. В 1628 при королівському дворі силами італійських музикантів вперше були поставлені оперні спектаклі. Невеликі оперні трупи й інструментальні капели із кріпаків існували при дворах магнатів й єпископів. В 1724 у Варшаві відкрився театр, зал «Операльня», де під орудою польских диригентів ішли оперні спектаклі. В 1765 у Варшаві заснований «Національний Театр», у якому були поставлені чисельні опери, у тому числі перша національна -- «Ощасливлена вбогість» М. Каменьського (1778). У середині 18 століття з'явились перші польскі симфонії (Я. Щуровський, А. Мільвід, Я. Ваньський, В. Данковський), написані головним чином у стилях мангеймської школи й ранньої віденської класичної школи. У кінці 18 століття створюються інструментальні концерти (Ф. Яневич, Я. Клечиньський).

Польська класична музика в значній мірі сформувалася під впливом традиції романтизму. Її основоположником був Фридерик Шопен (1810 - 1849), твори якого з'єднували романтичні мотиви з польським фольклором. У цьому ж напрямку пішов Станіслав Монюшко (1819 - 1852) - автор національних опер і циклу пісень, з успіхом виконуються сьогодні в театрах та концертних залах, а також в рамках Монюшковского фестивалю в місцевості Кудова-Здруй. Вплив творчості Шопена відчувається також у польській школі фортепіанної гри. Великі піаністи-віртуози - Юзеф Хоффман, Артур Рубінштейн, Ігнаци Ян Падеревський грали Шопена з особливим почуттям.Два десятиліття між світовими війнами відзначилися ініціативою організації міжнародних конкурсів, в тому числі - сьогодні одного з найстаріших у світі Конкурсу скрипалів ім. Генрика Венявського (видатного скрипаля-віртуоза), що проходить у Познані з 1935 р., або Міжнародний конкурс піаністів ім. Фридерика Шопена у Варшаві (з 1927 р.), на якому дебютували Дмитро Шостакович, Януш Олейнічак, Крістіан Цимерман. Серед композиторів провідне місце займав у той час Кароль Шимановський (1882 - 1937) - творець яскравою, емоційною музики, часто пофарбованої фольклорними мотивами (прикладом може служити балет Харнаси). Музика Шимановського останнім часом здобула велику популярність в Європі, завдяки серу Симону Ретлу - диригентові Бірмінгемського симфонічного оркестру, активно популяризує твори польського композитора (запис ряду альбомів за замовленням фірми звукозапису EMI).Після II світової війни польські композитори, що працювали під сильним політичним тиском, були змушені складати твори до певних дат. Одні емігрували (Роман Палестер, Анджей Пануфнік, Роман Мацеевскій), інші, не бажаючи підкорятися системі, зверталися до фольклору або абстрактним музичним ідеям. Завдяки цьому народилися видатні твори, не пов'язані з політикою, такі, як Перша симфонія Лютославського, твори Гражини Бацевич або Болеслава Шабельського. Ситуація змінилася після 1956 р. з приходом політичної "відлиги". Польські композитори швидко знайшли себе в нових творчих умовах. У надзвичайному темпі народжувалися твори, оригінальним чином розвивали популярні в Європі тенденції. Серед них виділялися твори Тадеуша Баїрд і Казімєжа Сероцкі. З ініціативи цих композиторів в 1956 р. був організований існуючий досі Міжнародний фестиваль сучасної музики "Варшавська осінь", який вважається одним з найпрестижніших на європейському континенті.Так само швидко народилися революційні естетичні ідеї - наприклад, так званий сонорізм, тобто техніка композиції, що спирається виключно на звукові відтінки. Піонером сонорізма став Кшиштоф Пендерецький (нар. 1933), що проклав зовсім новий шлях в розвитку сучасної європейської музики. Авангардне творчість Пендерецького на багатьох спочатку справило шокуюче враження відвертим використанням звуків не тільки з музичного ряду, але і навколишньої дійсності: природні шуми, гуркіт, вереск пилки, стукіт друкарської машинки (флюоресценції). У свою чергу, Вітольд Лютославський (1913 - 1994) заглибився у пошуки досконалості форми і вишуканості звучання. Його музика - це поліфонічні, насичені і багатогранні композиції, чарівні звукосполученнями і не позбавлені драматичного напруги (Третя і Четверта симфонії, Концерт для фортепіано).Провідним представником музичного авангарду вважається також Войцех Кіляра (нар. 1932), сьогодні пишучий в основному музику для кінофільмів, а також автор творів для оркестру: Riff 62 (1962), Generique (1963) Diphtongos (1964). До найвідоміших творів Кіляра належить симфонічна поема Кшесани (1974) - данина захоплення композитора так званим музичними мінімалізмом (minimal musik), напрямком, що характеризується скнарістю форми і змісту. Поема Кшесани в свій час справила фурор і сьогодні є одним з улюблених творів, як виконавців, так і меломанів. Композитор досі користується технікою мінімалізму, оперуючи скупим, але надзвичайно виразним музичною мовою, що викликає сильні емоції у слухачів. Це стосується як творів, інспірованих народними мелодіями (в основному, фольклором польських горців), творів на релігійні теми, так і музики до художніх фільмів.

1.3 Просвітницька діяльність Михайла Вишневецького

Парадоксально, але Михайло Корибут-Вишневецький - польський король, який водночас належав до великого й могутнього українського князівського роду, а предки його залишили по собі помітний слід в історії обох народів. За його знаменитого батька, князя Ієремії Корибута-Вишневецького, масштабного розвитку отримали східно-українські землі, понівечені до того татаро-монгольською навалою. За князя Ієремії на сучасних українських землях відбудовувалися фортеці, зводилися й розквітали міста, в яких було введене магдебурзьке право, тобто право на самоврядування. А це дало могутній поштовх не лише культурі, а й суттєво зміцнило їхню економіку.

До того ж король Михайло Корибут-Вишневецький походить від молдавського роду господарів Могил, адже його бабуся Раїна Могилянка - двоюрідна сестра знаменитого Петра Могили, митрополита Київського. Раїна, або Регіна, Могилянка була відомою меценаткою, яка, зокрема, заснувала існуючий й досі поблизу міста Лубни Мгарський монастир. А її чоловік, князь Михайло Михайлович Вишневецький, заклав Густинський та Ладинський монастирі поблизу міста Прилуки.

Натомість ту кількість реформ, які втілив у життя король Михайло Корибут-Вишневецький протягом якихось 4-х років і які допомогли Речі Посполитій швидко вибратися з політичної й економічної кризи, важко навіть порахувати. А якщо стисло, то це адміністративна реформа, що дозволила реорганізувати державні інститути і підвищити їхню функціональність; економічна реформа, що надала торговельні привілеї всім населеним пунктам і сприяла їхній побудові та розвитку. І, нарешті, це військова реформа, про яку слід сказати окремо. Адже на Річ Посполиту, яка ледь оговталась після багаторічної війни зі шведами, насувалася турецька загроза, а грошей на війну катастрофічно на вистачало. Польсько-Литовське князівство опинилося у страшній і, здавалося, неминучій небезпеці. І саме завдяки реформуванню коронного війська вдалося значно підвищити його функціональність і, головне, назбирати такі необхідні кошти на утримання війська й ведення війни з загарбниками. Частину ж коштів, як уже сказано вище, король Михайло отримав від короля Австрії, Імператора Священної Римської Імперії. Звичайно, ці новації, як і будь-які реформи, дали результат не одразу. Тим більше, що для подальшого процвітання король Михайло пішов на низку непопулярних заходів.

До речі, саме Михайло Корибут-Вишневецький визволив із московської неволі козацького кошового отамана Івана Сірка. Досяг він цього завдяки особистому листуванню із російським царем, за допомогою якого Михайло Корибут неодноразово ще намагався повернути з-під московської руки родинні землі Задніпров'я. Про ці спроби короля Михайла пише науковець Четиркін у праці з красномовною назвою "Польский король Михаил Корибут и его попытки освободить (виділення ав.) Малороссию" (1885 р.).

І головне! Завдяки своєчасному реформуванню війська вже наступнику Михайла - коронному гетьману Яну Собеському - пліч-о-пліч з польним (військовий чин) гетьманом Дмитром Юрієм Вишневецьким вдалося отримати перемогу над турками під Хотином (1673 р.), до якої трохи не дожив сам Михайло Корибут-Вишневецький. І це після кількох поразок, після яких Річ Посполита вимушена була підписати Бучацький мирний договір із турками, за яким втрачала Київщину, Поділля та більшу частину Правобережної України. Здавалося, ту поразку вже нічим не виправити. Але вчасно проведені Михайлом реформи та героїзм оборонців зробили свою справу.

Та попри всі досягнення короля-реформатора, освічену й інтелігентну людину Михайла Корибута з подачі Яна Собеського та "його" ласих до грошей і влади магнатів простий люд вперто продовжував називати "мавпою", "дурнем" та "імпотентом". "Не він був винуватцем тих труднощів, у яких опинилася Річ Посполита, але мав випити чашу, приготовану ще за часів Яна Казиміра", - напише пізніше дослідниця І.Чаманська (Czamanska I. Wisniowieccy. Monografia Rodu).

Було навіть декілька спроб вбити небажаного монарха "за допомогою отрути та стілету" (Czamanska I.). Але помер король Михайло Корибут-Вишневецький у власному ліжку, хоча, можливо, й від отрути, у самому розквіті сил і, до речі, у віці Христа - у 33 роки (10 листопада 1673 р.). Тоді тільки-но почали набирати оберти проведені ним реформи.

Тож, за іронією долі, всі лаври дісталися новообраному королю - здогадайтеся кому - Яну Собеському. А сам Михайло Корибут-Вишневецький, замість визнання, отримав образливі прізвиська "ледар" і "прожера". Проте, з часів цього короля-ледаря залишилося більше державотворчих документів, ніж з часів правління його попередника Яна Казиміра та наступника Яна Собеського, хоча обидва просиділи на троні набагато більше, ніж король Михайло. Слід відзначити, що Михайло Корибут особисто брав участь у багатогодинних сеймах та засіданнях, підтвердження чого легко знайти у численних спогадах і офіційних документах тогочасних послів і сенаторів. Невтомно працював заради зміцнення своєї держави.

Насправді важко по праву оцінити господарчо-адміністративну діяльність короля Михайла Корибут-Вишневецького, адже її наслідками скористався інший король, наступник та політичний суперник Ян Собеський. От і дослідниця І.Чаманська у своїй монографії "Вишневецькі" доречно відзначає: "Несправедлива оцінка правління короля Михайла спиралася на той факт, що багато істориків сприймало оцінку, яку дав Собеський, за чисту монету" (Czamanska I. Wisniowieccy. Monografia Rodu).

Так, отримавши звістку про трагічну загибель короля Речі Посполитої, московський цар Олексій Михайлович, який із надзвичайною повагою ставився до Михайло Корибута, сказав: "З'їли його". Що він мав на увазі? Здогадатися не важко.

вишневецький польський музика архітектура

Список використаної літератури

1. Ричков П.А. До архітектурної історії Кармелітського монастиря у Вишнівці // Матеріали Міжнародної наукової конференції "Князі Вишневецькі та їх місце в історії України", Матеріали Міжнародної наукової конференції "Збараж-Вишнівець", 16-17 вересня 2010. - Національний заповідник "Замки Тернопілля", 2010. - С. 72

2. Маслійчук В., о. Юрій Мицик.. - К., 2007.

3. Коротка історія Польщі. - М.: 1978.

4. Погодін О.Л. Головні течії польської політичної думки. - М.: 1978.

5. Разумовська Л.В. Нариси з історії Польщі. - М.: Знание, 1968.

6. Рогов А.І. Російсько-польські культурні зв'язки Польщі в епоху Відродження. - М.: 1994.

Размещено на Allbest.ru