Історія свята 23 лютого - Дня захисника Вітчизни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія свята 23 лютого - Дня захисника Вітчизни

святкування армія радянський захисник

Пропозиції організувати день Червоної Армії народилися чи не разом з нею. Документи свідчать, що такі наміри в 1918 році виникали неодноразово. Але мова при цьому велася не про державне свято, а про разові агітаційні заходи, яких в перші післяреволюційні роки проводилося чимало. Серед них були і суто військові - дні "червоноармійця-фронтовика", "Всеобуча", "червоного офіцера" та інші.

У перші дні січня 1919 року згадали й про наближення річниці декрету РНК про організацію Робітничо-селянської Червоної Армії. Голова Вищої військової інспекції РСЧА Н.І. Подвойський 10 січня направив до Президії ВЦВК пропозицію відсвяткувати річницю створення Червоної Армії. "28 січня, - зазначалося в цьому документі, - виповнюється рік з дня видання Радою Народних Комісарів декрету про створення Робітничо-селянської Червоної Армії. Було б бажано відсвяткувати річницю створення Червоної Армії, приурочивши святкування до 28 січня, дня видання декрету". Святкування пропонувалося приурочити "до найближчої неділі до або після 28 січня, щоб працівники могли вітати армію на вулицях під час параду і урочистих ходів".

Розгляд пропозиції Подвойського у ВЦВК відбулося тільки 23 січня. Але до 28 січня залишалося 5 днів, а до найближчої за ним неділі (2 лютого) - 9 днів. За цей час, звичайно, неможливо було підготувати всі численні заходи з відзначення, що пропонувалися Подвойським. Президія ВЦВК виніс вердикт: "Ніяких рішень не приймати через пізнє подання клопотання та неможливість в такий короткий термін організувати святкування".

24 січня президія Московської ради робітничих і червоноармійських депутатів теж розглядала питання "про влаштування свята на відзначення річниці створення Червоної Армії" і прийняла рішення: "Визнати за необхідне влаштування дня Червоної Армії в ознаменування річниці її створення. Приурочити день святкування Червоної Армії до дня Червоного подарунка. Організувати в цей день мітинги, концерти та вистави ". Підготовка до Дня "Червоного подарунка" вже розгорталася, а оскільки він теж мав пряме відношення до Червоної Армії, можна було в цей же день, нехай і з незначним запізненням, і відзначити річницю її створення.

28 січня 1919, в день річниці декрету РНК про освіту Червоної Армії, на пленарному засіданні Московської Ради її голова та член ВЦВК Л.Б. Каменєв нагадав присутнім, що "сьогодні - річниця Червоної Армії", і повідомив, що "за цілим рядом технічних причин святкування річниці Червоної Армії відкладено на 17 лютого".

Однак вибір дати 17 лютого виявився не зовсім вдалим, тому що вона не збігалася ні з днем "Червоного подарунка", ні з неділею. У зв'язку з цим 30 січня створений при ВЦВК Центральний комітет з організації святкування річниці Червоної Армії і дня Червоного подарунка повідомив про перенесення свята на неділю, 23 лютого. "Правда" та інші газети опублікували наступну інформацію: "Влаштування дня Червоного подарунка по всій Росії перенесено на 23 лютого. У цей день по містах і на фронті буде організовано святкування річниці створення Червоної Армії, яка виповнилася 28 січня".

Перший всеросійський день Червоної Армії спочатку спіткала доля інших разових "днів": про нього забули майже відразу ж після його проведення. Ні в 1920, ні в 1921 роках цей день не відзначався. Але в 1922 році про нього згадали: 27 січня було опубліковано постанову Президії ВЦВК про 4-ту річницю Червоної Армії, в якій йшлося: "Відповідно до постанови IX Всеросійського з'їзду Рад про Червону Армію Президія ВЦВК звертає увагу виконкомів на наступну річницю створення Червоної Армії (23 лютого) ".

По-справжньому всенародним святом стала 5-та річниця РСЧА, що відзначався в 1923 році. У циркулярі ЦК РКП (б), підписаному А.С. Бубновим і В.В. Куйбишевою, підкреслювалося: "23 лютого ц.р. виповнюється п'ятиріччя існування Червоної Армії. П'ятирічний ювілей Червоної Армії є велике свято всіх трудящих Росії. Партійні органи повинні взяти найактивнішу участь в організації цього ювілею і в додаванні йому характеру широкого масового свята".

Особливо слід зазначити, що в постанові Президії ВЦВК, прийнятій 18 січня 1923 року, вперше після 1919 року пояснюється причина святкування дня Червоної Армії саме 23 лютого. У документі авторитетно стверджувалося: "23 лютого 1923 Червона Армія святкуватиме 5-ту річницю свого існування. У цей день, п'ять років тому, був опублікований Декрет Ради Народних Комісарів від 28 січня того ж року, яким було покладено початок Робітничо-селянської Червоної Армії, оплоту пролетарської диктатури ".

Легко встановити, що згаданий декрет був надрукований в центральних газетах майже відразу після його прийняття. Тому немає нічого дивного в тому, що ця версія походження свята залишалася в ході тільки до чергової круглої дати. У вступній частині постанови ЦВК до 10-річчя Червоної Армії говорилося вже дещо інше: "23 лютого 1918 Робочий і Селянський уряд видав декрет про створення Робітничо-селянської Червоної Армії".

Таким чином, і 10-у річницю РСЧА, як і всі попередні, відзначали як річницю декрету РНК про організацію Червоної Армії від 15 (28) січня 1918 року, але саму дату видання цього декрету тепер, всупереч істині, зв'язали безпосередньо з 23 лютого. Уже тоді висловлювалися сумніви в обгрунтованості такого положення. Сам народний комісар з військових і морських справ і голова Реввійськради К.Є. Ворошилов відкрито висловив сумнів у правомірності встановленої дати свята. В опублікованій 5 березня 1933 в "Правді" статті "15 років Червоної Армії" він писав: "До речі сказати, святкування річниці РСЧА 23 лютого носить досить випадковий і важко зрозумілий характер і не збігається з історичними датами".

І.В. Сталін в 1938 році в "Короткому курсі історії ВКП (б)" виклав принципово нову версію походження дати свята, абсолютно не пов'язану з декретом РНК від 15 (28) січня 1918 року. У книзі стверджувалося, що в 1918 році під Нарвою і Псковом "німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на Петроград було припинено. День відсічі військам німецького імперіалізму - 23 лютого - став днем народження молодої Червоної Армії". Пізніше, в наказі народного комісара оборони СРСР від 23 лютого 1942 І.В. Сталін, з огляду на специфіку ситуації воєнного часу, трохи посилив переможний пафос наведеного вище формулювання: "Молоді загони Червоної Армії, вперше вступили у війну, наголову розбили німецьких загарбників під Псковом і Нарвою 23 лютого 1918 Саме тому день 23 лютого був оголошений днем народження Червоної Армії ".

У 1951 році з'явилося останнє трактування свята. Головна редакція "Історії громадянської війни в СРСР" зазначила, що в 1919 році перша річниця Червоної Армії святкувалася "в пам'ятний день мобілізації трудящих на захист соціалістичної Вітчизни, масового вступу робітників у Червону Армію, широкого формування перших загонів і частин нової армії". Під час обговорення в 1995 році закону «Про дні військової слави Росії» законодавці в назві дня військової слави Росії 23 лютого використовували трактування цього свята, що належить И. В. Сталіну - "День перемоги Червоної Армії над кайзерівськими військами Німеччини (1918 рік)".

23 лютого - День Захисника Вітчизни

За радянських часів 23 лютого -- негласний День чоловіка на теренах Радянського Союзу -- «виявляло» романтичні стосунки між однокласниками: варто було тільки поспостерігати, хто для кого приготував подарунок до свята. І «кількість та якість» подарунків від дівчат хлопцям, власне, визначали подарунки у відповідь від хлопців дівчатам з нагоди 8 Березня.

А хлопці в цей день відчували цілком реальну причетність до великої та почесної справи продовження героїчних подвигів ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Україна на початку незалежності робила спроби відмовитися від ряду колишніх радянських традицій, але 23 лютого продовжували святкувати і військові, і цивільні. Це дуже популярне свято. І тому 27 січня 2004 року Президент України підписав розпорядження про святкування 23 лютого Дня захисника Вітчизни. Обов'язково в цей день треба вшанувати чоловіків старшого покоління, які захищали нашу Вітчизну від ворогів за років військового лихоліття. Для військовослужбовців, та й усіх чоловіків загалом цей день теж є особливим. Дітлахи цього дня готують подарунки для своїх родичів чоловічої статі, їм, безумовно, охоче допомагають матусі, сестри. Дорослі ж улаштовують народні гуляння, відвідують виставки, концерти, беруть участь у святкових конкурсах тощо. Отже, цього дня хлопці й чоловіки звикли бути в центрі уваги, приймати приємні подарунки та побажання.

Яка ж історія цього свята? Чому саме 23 лютого стало визначною датою? Ось що нам розповідає «військова легенда». Узимку 1918 року німецькі війська намагалися пройти до Пітера, але на шляху до міста -- Чудське озеро. Обійти озеро можна було або через Нарву, або через Псков. 23 лютого загони солдатів і матросів під командуванням Павла Дибенка зупинили просування ворожих військ. Але історичні довідки свідчать: не було блискучої перемоги. Натомість узимку 1918 року була створена Червона Армія, і 23 лютого революційне налаштовані вояки вступили в бій із німцями. Командував військовими силами Павло Дибенко. Оборона була організована вкрай погано, ворогові був відкритий шлях до Пітера, зайняті були Нарва та Псков. Ось що писав про цю подію Володимир Ленін: «Надзвичайно ганебні повідомлення про відмову полків зберігати позиції, відмову захищати навіть нарвську лінію, про невиконання наказу знищити все під час відступу; не кажучи вже про втечу, хаос, короткозорість, безпомічність, нехлюйство». Дибенко за такі «заслуги перед Вітчизною» було знято з посади комісара з морських справ після суду революційного трибуналу. Похід німців на Пітер було зупинено завдяки зусиллям царського (а значить -- ворожого радянській владі) генерала Ніколаєва.

Цей наступ німців призвів до того, що Росія була змушена підписати Брестський мир. Думки щодо необхідності підписання цього «миру» вийшли одразу ж, 24 лютого 1918 року, у радянських газетах. За умовами Брестського миру Країна Рад мусила виплатити 6 млрд марок, до того ж відбувалося відчуження 1 млн квадратних кілометрів (Україна, Польща, Прибалтика, частина Закавказзя й Білорусі). З 1922 року 23 лютого почали святкувати як День Червоної Армії; пізніше він перетворився на День Радянської Армії та Військово-Морського Флоту. Але -- дивна річ! -- самої Червоної Армії в 1918 році, який вважається роком народження приводу для святкування, тоді ще не існувало, а власне бої з німцями почалися тільки в березні. А пояснення ось у чому. У 1918 році наша країна нарешті перейшла зі старого стилю літочислення на новий -- з юліанського календаря на григоріанський. Переважна більшість країн Європи зробили це ще в XVI столітті, тому відбулося зміщення історичних подій порівняно із сучасними датами. Відповідно до цього зміщення встановлюємо, що до переходу на нове літочислення 8 Березня було 23 лютого, тобто саме 23 лютого відзначався День міжнародного жіночого свята. Отже, жіночий день «переїхав» на 8 березня, а 23 лютого по інерції продовжували святкувати як щось військово-революційне. Після розпаду СРСР 23 лютого нарешті дали ту назву, під якою свято живе й сьогодні: День захисника Вітчизни. У сусідній країні -- Росії -- День захисника Вітчизни -- червоний день календаря, так само як і 8 Березня. Виникає закономірне запитання: чи повинне свято (у цьому разі День захисника Вітчизни) відображувати героїчну цінність конкретної історичної події? Можна довго обговорювати цю проблему. Але, напевно, найголовніше те, що цього дня ми згадуємо про існування чоловічого військового обов'язку, про існування в кожного з нас Батьківщини, яка потребує нашого захисту, а також про те, що довкола нас багато людей, які пройшли випробування бойовими діями й потребують на шанування незалежно від історичного походження цього свята. До того ж не можна нехтувати тим, що це єдиний «суто чоловічий» день на рік, тож хай чоловікам буде приємно.

Размещено на Allbest.ru