Наскельний розпис: етапи розвитку та елементи архаїчної образотворчості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту

Наскельний розпис: етапи розвитку та елементи архаїчної образотворчості

ІНДЗ виконала:

студентка гр. МЕ-13

Мазур Вікторія Сергіївна

Перевірила:

канд.іст.наук, доцент

Білик Надія Іванівна

Тернопіль-2009

План

Вступ

І розділ. Наскельний розпис палеоліту

ІІ розділ. Наскельний розпис мезоліту

ІІІ розділ. Наскельний розпис неоліту

Висновки

Список використаної літератури

наскельний розпис малюнок

Вступ

Нахил до художньої діяльності людина виявила на зорі свого існування. Творчість стала для неї могутнім засобом пізнання навколишнього світу, важливим фактором розвитку, стала засобом передачі досвіду,допомагала формуванню первісної общини та сприяла зміцненню соціальних зв'язків.

Перші кроки образотворчого мистецтва припадають на епоху пізнього палеоліту (від грецького «палеос»- давній і «літос» - камінь), тобто на пізній період давньокам'яного віку. У періоди кам'яного віку так звані Оріньяк (40-30 тисячоліття до н. е.), Солютре (30-15 тисячоліття до н. е.), Мадлен (15-10 тисячоліття до н. е.) первісні люди залишали свої уявлення про реальний світ на скелях і стінах печер у вигляді малюн-ків, у різьбленні по каменю і кістці, у рельєфах і круглій скульптурі. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам'яні скульптури.

Більшість вчених пов'язує появу у людини потреби передати навколишній світ художніми засобами з релігійними магічними уявленнями, виникнення яких належить до того самого часу. Етнографія знає безліч прикладів, коли заклинання, танці навколо зображень вважалися засобом впливу на реальних тварин. Так, австралійські аборигени і сьогодні вірять: якщо чоловіки намалюють або “освіжать” новим розфарбуванням зображення тварин або рослин на стінах священної печери, то справжні тварини і рослини будуть добре розмножуватися. Серед малюнків палеоліту рідко, але зустрічаються зображення людей у масках. Широко відомий так званий “Чаклун” з печери Трьох братів у Франції - напіволень-напівлюдина.

Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва є складною науковою проблемою. Одні дослідники першим прагненням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глини на стінах печер (їх називають “макарони”) і “відбитки” рук. Інші ж доводять, що найдавнішим було “натуральне” мистецтво - виготовлення опудал тварин, на цій основі виникла скульптура, а вже потім - рельєф, гравюра, малюнок.

Працювали давні художники при світлі смолоскипів або світильників з мохом. Рукою чи примітивними пензлями (жмут вовни, пучок трави) наносилися сажа, мінеральні фарби. Широко застосовували охру - природну червону фарбу різних відтінків - від жовтуватого до пурпурного, її компонентами є глина і сполуки заліза або марганцю. Охру спочатку знаходили в натуральному вигляді, а пізніше стали виготовляти, перепалюючи залізняк.

Розквіт мистецтва палеоліту припадає на епоху Мадлен. Первісні ху-дожники малюють коней, що скачуть, чорних биків, корів з телятами, по-ранених бізонів і носорогів. Найбільш відомі розписи цього періоду знахо-дяться в печерах Альтаміра (Іспанія), Ласко, Комбарель (Франція) та інших. Художники палеоліту зображували переважно тварин: зубрів, коней, оленів, мамонтів. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла вражаючого рівня. Фігури тварин стали малювати упевненою лінією, дотримувалися пропорції.

Новий етап розвитку первісного мистецтва спостерігається в пам'ятках середньокам'яного віку - мезоліту (10-7 тисячоліття до н. е.). У цей час людина винайшла лук і стріли.Наскельне мистецтво мезоліту дає яскраві зразки багатофігурних ди-намічних сцен: військових дій, колективного полювання, збирання меду тощо.

Новокам'яна епоха, або неоліт (6-4 тисячоліття до н. е.),- наступний, більш високий етап у розвитку людства. У цей період виникав тваринницт-во, землеробство, гончарство.

З епохи неоліту залишилися малюнки, висічені на скелях, які зобра-жують різних звірів; надалі розвивається скульптура; стає популярним оздоблення домашнього начиння. До найбільш яскравихприкладів худож-ньої культури даного періоду належать наскельні зображення в районі ріки Ангари, в Узбекистані, Іспанії та інших місцях.

І розділ. Наскельний розпис палеоліту

Відкриття палеолітичного мистецтва, представленого головним чином наскельними малюнками в Західній Європі, у свій час було дійсною сенсацією. Тоді в середині XIX століття, не знали мистецтва старішого від давньоєгипетського чи кельтського, тому передбачалося, що будь-які попередні форми, що ще можуть бути відкриті, будуть неминуче набагато більш примітивними. Нелегко було повірити в те, що в глибині століть - від десяти до тридцяти тисяч років тому - у Європі існувало мистецтво, гідне замилування. Малюнки, гравюри, різноманітні статуетки свідчать про те, що первісні мисливці були не такими примітивними, якими вони представлялися раніше. Ці сучасники мамонтів і шерстистих носорогів піднялися на такий художній рівень, що залишався недосяжним для наступних поколінь людей протягом багатьох тисячоріч.

Перші малюнки були відкрті понад 120 років тому, але тільки на початку нашого століття вони були осмислені як дотичні до палеолітичної епохи. В історію мистецтва назавжди ввійшло ім'я Марселіно де Саутуоли, першовідкривача настінних малюнків у печері Альтаміра, названною "Сікстинською капелою первісного мистецтва"(Ілюстрації 1,2). Саутуола досліджував печери, що знаходяться в околиці того місця, де він жив. Альтаміру він уперше відвідав у 1875 році. Потім, ознайомившись в Парижі з багатими зібраннями гравюр на кістках із зооморфними зображеннями й орнаментацією, він вирішив ще раз оглянути печеру. У 1879 році його дев'ятирічна дочка знайшла на низькій стелі бічного грота дивні малюнки. Рік по тому, у 1880 році, переборовши свої сумніви, Саутуола виступив з публічною заявою про те, що малюнки є художнім творінням палеолітичної людини. Цю точку зору він відстоював до кінця своїх днів. Справа в тім, що зухвале твердження Саутуоли викликало спільне обурення всіх найбільших учених того часу. Не можливо було повірити, що людина кам'яного віку мала настільки розвинуте мистецтво, що свідчить про високу культуру і талановитість первісних людей.З великих відкриттів палеонтологічного мистецтва варто також привести печери Ляско(1940)(Ілюстрації 3,4,5), Руффіньяк(1956), Дель Роміто(1961), а також Капову печеру на південному Уралі(1959) і Хоїт-Ценкер Агуй(1972) у західній Монголії.

Наскельні малюнки палеолітичного мистецтва найчастіше поміщені в доступних місцях, на висоті 1,5-2 метри. Вони зустрічаються як на стелях печер, так і вертикальних стінах. Трапляється знаходити їх і у важко доступних місцях, у виняткових випадках навіть там, куди художник напевно не міг дотягтися без сторонньої допомоги або без спеціальної конструкції. Відомі і малюнки, поміщені на стелі, на настільки низько нависаючим над гротом або печерним тунелем, що неможливо оглянути все зображення відразу, як це прийнято робити сьогодні. Але для первісного художника загальний ефект не був завданням першого порядку. Бажаючи будь-що-будь помістити зображення вище того рівня, що був досяжний при природних можливостях, художник повинний був удатися до допомоги найпростішої драбинки чи приваленого до скелі каменю.

Малюнки і гравюри на стінах часто розрізняються по манері виконання. Взаємні пропорції окремих зображень тварин звичайно не дотримуються. Серед таких звірів, як гірський козел, лев і т.д., у таку ж величину малювалися мамонти і бізони. У печері Ляско, наприклад, величезний тур зображений поруч з малюсіньким конем. У Кап Бланк між ногами одного з коней витесаний бізон незначних розмірів. Часто в одному місці гравюри довільно накладаються одна на іншу. Оскільки не дотримувалися пропорції між величиною окремих тварин, постільки вони не бути зображені за законами перспективи. Наше просторове бачення світу вимагає, щоб більш віддалена тварина була на картині відповідно менших розмірів, чим більш близька, але палеолітичний художник, не задаючись подібними "деталями", швидше за все писав кожну фігуру окремо. Його перспективне бачення (а вірніше, повна відсутність такого) виявляється в зображенні кожного об'єкта. На гравюрі гірського козла з Еббу цілком відсутня перспектива в передачі рогів: обидва роги зображені не фронтально, а збоку, причому один ріг протипоставлений іншому. Художник намагався передати глибину простору, зобразивши передні ноги тварини схрещеними, як би бажаючи цим сказати, що одна нога перед, а інша позаду.

При першому знайомстві з палеолітичним мистецтвом відразу упадає в око часта суперпозиція зображень і відсутність композиції. Однак деякі образи і групи настільки впливаючі на уяву, що не можна утриматися від думки про те, що первісний художник задумав і написав їх як щось цільне. Навіть якщо просторова чи площинна концепція й існувала в палеолітичним мистецтві, вона кардинально відрізнялася від наших сьогоднішніх уявлень.

Істотні відмінності відзначаються й у послідовності виконання окремих частин тіла. У розумінні європейця людське чи звірине тіло - це система, що складається з частин неоднакової значимості, а художники кам'яного віку віддають перевагу іншому порядку. У деяких печерах археологами були виявлені зображення, на яких не вистачає саме голови, як другорядної деталі.

Звичайні для палеолітичного мистецтва і такі малюнки і гравюри, на яких зображено не тільки те, що художник бачив у реальності, але і те, що він знав про зображуваний предмет. Так, у мамонта з печери Піндаль на півночі Іспанії серцева область позначена червоним кольором. На гравірованій рибі з Абри дю Пуассон зображені її нутрощі.

Для виконання більшості відомих скельних гравюр, особливо з глибоким прорізом, художник повинний був користатися грубими різальними інструментами. Такі великі кам'яні різці були знайдені на стоянці Ле Доля де Сіра і не залишають сумнівів щодо техніки цієї роботи. Для гравюр середнього і пізнього палеоліту типове більш тонке пророблення. Їхні контури передані, як правило, декількома неглибокими лініями. У такій же техніці виконані гравюри, комбіновані з розписом і гравюри на кістці, бивнях, рогах або кам'яних плитках. Деякі деталі часто заштриховані, наприклад грива, вовна на череві тварини і т.д. З віком ця техніка, очевидно, молодша простого контурного гравірування; вона користається методами, властивими скоріше графічному малюнку, ніж гравюра або скульптура. Рідше зустрічаються зображення, вигравірувані пальцем або ціпком на глині, найчастіше на підлозі печери. Але більшість з них не збереглося до нашого часу тому, що вони менш стійкі, ніж гравюри на скельній породі. Цікаві також дві фігурки бізонів з печери Тюк д'Одубер. Людина не скористалася пластичними властивостями глини, вона не моделювала бізонів, але всю скульптуру виконала у тій же техніці, що застосовується при роботі з каменю.

Однією з найпростіших і легко здійсненних технік є гравірування пальцем або ціпком на глині чи малюнок на скельній стіні пальцем, покритим кольоровою глиною. Цю техніку вважають найстарішою. Іноді ці завитки і лінії своєю безсистемністю нагадують недотепні карлючки дитини, в інших випадках ми бачимо чітке зображення - наприклад, рибу або бізона, уміло вигравірувані якимсь гострим предметом на підлозі з глинистим наносом. У монументальному наскельному мистецтві іноді зустрічається комбінована техніка розпису і гравюри. Для гравюр, так само, часто застосовувалися різні мінеральні барвники. Жовта, червона і коричнева фарби приготовлялись звичайно з вохри, чорна і темнобура - з окису марганцю. Біла фарба вироблялася з каоліну, різні відтінки жовто-червоного кольору - з лемониту і гемотиту, деревне вугілля давало чорну барву. В'язкою речовиною в більшості випадків була вода, рідше жир. Відомі окремі знахідки посуду з-під фарб. Не виключено, що червона фарба використовувалася тоді для розфарбовування тіла в ритуальних цілях. У позньопалеолітичних шарах були виявлені і запаси порошкових барвників або грудки барвників, що використовувалися на зразок олівців.

ІІ розділ. Наскельний розпис мезоліту

Мистецтво завжди було органічно вплетене у життя первісної людини. Умови, в яких доводилося жити, світогляд і побут наших далеких предків визначали характер і форми цього мистецтва. Коли закінчилась епоха найсуворішого в історії Землі похолодання, і величезні території, звільнившись від льодовикового панциру, забуяли новим життям, змінилось і життя людини. Людство вступило у новий історичний період - мезоліт.

Мезоліт (від грец.” мезо” - середній, проміжний і “літос” - камінь) - середній кам'яний вік (10-7 тис. років до н.е.) - став часом стрімких і різноманітних змін у середовищі існування та способі життя первісних людей. Зумовлена потеплінням переміна клімату пробудила до життя нових представників рослинного та тваринного світу. І в цьому новому світі, де не стало велетенських, але малорухливих мамонтів та незліченних гуртів бізонів і північних оленів у прильодовиковій тундрі та сухих холодних степах, а, натомість, вкриті буйними травами неозори й непрохідні хащі лісів опанували прудкі коні, антилопи, кози та стрімкі тури, лосі, благородні олені, кабани, - мусив змінитись і спосіб життя людини. Вже не жінка, берегиня родового вогнища, матір і вихователька дітей, а чоловік - вождь, мисливець і воїн відігравав головну роль у первіснообщинному ладі. На зміну матріархатові прийшов патріархат. Було винайдено нові знаряддя полювання та рибальства: лук зі стрілами, сіті, човни та гачки. Хоча камінь і роги вбитих тварин залишались основним матеріалом, зате значно вдосконалилася техніка їхньої обробки.

І головне - люди перестали бути "бранцями" споконвічних криївок - печер, гротів, скельних навісів. Перед ними відкрився неосяжний простір, який їм судилося завойовувати й освоювати. Зміна способу життя та світогляду не могла не позначитися на мистецтві первісної людини.

Грандіозний пафос печерних розписів поступово згас. На зміну йому у мезоліті прийшли наскельний живопис та петрогліфи ( вибиті або вирізані на камені зображення).

Наскельне мистецтво було виявлене на величезних просторах Європи, Африки, Азії.

Це мистецтво дуже відрізняється від типово палеолітичного. Замість реалістичних, однофігурних (рідко кількафігурних) зображень, що точно відтворюють образ звіра, у ньому домінують багатофігурні сцени, дійовими особами яких є не тільки тварини, а й люди, що полюють на них. А головне, попри деяке спрощення й стилізацію зображень, відчувається спроба максимально передати рух, динаміку, дію.

Ось перед нами наскельне зображення полювання на оленів, які перепливають через річку, з гроту Кабаллос в Іспанії (ілюстрація 6). З якою експресією зображено гнучкі тіла оленів, що в шаленому бігу вириваються з води, і фігури мисливців, які пронизують їх стрілами! А петрогліфи, які зображають людей у стані активного руху і лучників, що переслідують пораненого кабана, з печери Аддора поблизу Палермо на Сицилії!( ілюстрація 7).

Чи рисунки воїнів у стрімкому бігу з розписів африканського циклу та лучників з ущелини Валлторта у Східній Іспанії!(ілюстрація 8).Це ніби втілення самого руху, доведеного до максимуму й сконцентрованого у шаленому вихорі!

Мезоліт подарував нам величне диво печерних розписів. На стінах та стелях глибоких і темних печер, що тисячоліттями слугували домом і криївкою від суворих умов льодовикового періоду, первісний художник із дивовижною майстерністю та щирим реалізмом зобразив цілі галереї звірів - своїх основних суперників у навколишньому світі та, водночас, "постачальників" таких необхідних для життя м'яса, хутра, шкір і рогів.

Водночас, у живописі та наскельній графіці мезоліту вперше виявляється прагнення до вишуканості, граціозності. Ось, наприклад, зображення жінки з Арани у Східній Іспанії, що збирає на дереві дикий мед. Стрункий, видовжений силует юного тіла, краса контура голови. Чітко вимальовані лінії рук, одна з яких тримає посудину, а друга зникає у вируючій хмарці бджолиного рою. Як не схожа ця граціозна фігурка на потужних, грубо окреслених палеолітичних "Венер"! Перед нами - відтворене фарбою на камені гармонійне бачення краси, у якому реалізм образу поєднується з декоративністю загальної композиції.

Яскравий, різнобарвний, загадковий для нас світ відкривається у наскельному мистецтві Тассілі-Аджера.

Симфонія брунатних, чорних, червонуватих і золотисто-жовтих тонів передає нам багатофігурні сцени, сповнені життя й динамізму. Могутні бики та стрункі мисливці, що полюють на них, табуни прудких антилоп і граціозні жирафи, сцени ритуальних танців і рибальства, нестримний рух і спокій стада, що пасеться… Життєвість, плинність, вільна фантазія!

Широко відомі наскельні рисунки австралійських аборигенів, які зображають людські фігури у дивовижному одязі, що нагадує космічні скафандри. А скільки точності, грації та вишуканості у наскельному живописі африканських бушменів! Стрімкість жестів і поз, краса людей і тварин, гармонійне поєднання людини та природи!

Мезоліт - це своєрідний міст між палеолітом і неолітом. Люди вже перестали бути троглодитами, мешканцями печер, але ще не стали осілими землеробами та пастухами. Попереду ще були відкриття кераміки, перші архітектурні витвори. Але кочівні мисливці мезоліту своїм мистецтвом ніби наближали прийдешні часи, готувалися до нових творчих звершень.

ІІІ розділ. Наскельний розпис неоліту

Панування в неолітичну епоху(6-4 тисячоліття до н. е.) ідей, пов'язаних із моделями космосу та священним шлюбом, засвідчує, що культ чуринги на цей час став пережитком. Із культом загальної родючості були пов'язані, очевидно, статуетки жінок і тварин, відомі в неолітичних культурах: буго-дністровській, кришській та ін.

Композиції епохи неоліту виконані в техніці різьблення тонких і глибоких ліній крем'яною пластинкою. З'явилася штриховка, суцільне розфарбування, застосування різних кольорів, що допомагало відображенню об'єму. Шедеври печерного живопису передають тварин майже в натуральний зріст з великою життєвою переконливістю. Особливістю цих розписів є те, що між реалістично зображеними фігурами окремих тварин вже є композиційний зв'язок.

Малюнки являють собою сітки , підпрямокутні рами, заповнені косою або прямою сіткою. Деколи поряд розташовуються зображення риб, гарпуноподібних предметів, човнів. Інша група композицій пов'язана з передачею жител (куренів), що утворюють часом цілі групи (поселення). Для неолітичної епохи характерні й фігури тварин . Всі ці зображення відображають рибальсько-мисливський світогляд неоліту. Деякі зображення тварин настільки досконалі, що окремі вчені намагаються визначити по них не тільки вид, але і підвид тварини. Дуже численні в неоліті малюнки і гравюри коней. При більш докладному розгляді пам'яток неолітичного мистецтва ми з подивом знайдемо, що людина того часу зображувала рух набагато частіше, ніж це може видатися на перший погляд. На найдавніших малюнках і гравюрах рух виражають положення ніг, нахил тіла, поворот голови. Нерухомих фігур майже немає. Нехитрі контури тварини з перехресними ногами дають нам приклад такого руху. Майже у всіх випадках, коли неолітичний художник намагався передати чотири кінцівки тварин, він бачив їх у русі. У печері Пеш-Мерль був виявлений малюнок біжучого великорогого оленя, виконаний пальцем на глині, що відклалася на стінах печери. Стрімкий біг оленя тут переданий витягнутими ногами тварини. Точно так само можна побачити галоп коня, зображеного на малюнку, виявленому в печері Тло де Гом. Зовсім чітко відтворюється картина стрибка на зображенні коня, знайденому в Абрі де Монтастрюк. Передні ноги, зігнуті в колінах, притиснуті до піднятого дибки тулубу, а голова, шия і круп витягнуті паралельно заднім ногам, що приготувалися до поштовху.

З численних прикладів випливає, що передача руху була порівняно звичайною справою для неолітичного художника.

Найвизначнішою пам'яткою неолітичного мистецтва на території України залишалася Кам'яна Могила.

Кам'яна могила -- світова пам'ятка древньої культури в Україні поблизу Мелітополя (с. Терпіння) у Запорізькій області над річкою Молочною, Національний історико-археологічний музей-заповідник.Це останець пісковика Сарматського моря третинного періоду. Упродовж років у цьому кам'яному «панцирі» утворювалися печери і гроти, які стародавні люди мали за святилища. Саме сюди приходили перед полюванням первісні мисливці, щоб вершити свої таїнства.

Кам'яна могила містить понад 60 гротів і печер, в яких збереглися тисячі петрогліфів(ілюстрації 9-16), -- малюнків і символів. Точне число гротів невідоме, розмальованих зон може бути більше, але, не дивлячись на те, що дослідження ведуться з тридцятих років XX століття , багато гротів і печери до цих пір можуть залишатися засипаними піском. За нинішнього стану пам'ятника видалення піску може привести до подальших обвалів глиб піщаника.

Ні у самій Кам'яній могилі, ні в безпосередній близькості від неї не виявлено людських поселень, які можна пов'язати з пам'ятником. На підставі цього, дослідники роблять висновок, що кам'яна могила використовувалася виключно в культових цілях, як святилище . Окрім цього, практично всі зображення Кам'яної могили нанесені на внутрішні поверхні кам'яних глиб, і їх можна спостерігати лише, проникаючи всередину гротів, лазів і печер, що також свідчить про їх сакральність.

На деяких зображеннях збереглися сліди червоної фарби, якою вони були розфарбовані в давнину. Петрогліфи нанесені невеликими каменями твердих порід, які легко залишали сліди на м'якому піщанику. Декілька таких кварцевих каменів були виявлені в процесі досліджень.

Серед багатьох наскельних малюнків тут чітко простежуються зображення людини, диких і свійських тварин. Як правило, їх видряпували шматками твердого каменю. Подекуди первісні митці покривали ці малюнки червоними і чорними мінеральними барвниками. Печера Кози, гроти Бика і Дракона, двометрова кам'яна фігура людини-риби… І всюди -- зображення Дерева життя, символу родючості і вічності.

Роль храму, що об'єднував три світи (небесний, земний і підземний), ця степова пам'ятка поблизу Мелітополя у Запорізькій області виконувала упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів, що пройшли теренами сучасної України.

Заслужений працівник культури України Борис Михайлов, директор Національного історико-археологічного музею-заповідника «Кам'яна Могила» понад 30 років свого життя присвятив дослідженню цієї пам'ятки.

Висновки

Коли людина відчула потребу творити прекрасне ? Вчені дослідили , що така потреба виникла ще у первісному суспільстві. Більшість із них пов'язує появу у людини потреби передати навколишній світ художніми засобами з релігійними магічними уявленнями, виникнення яких належить до того самого часу.

Перші прояви творчості стали важливим фактором розвитку ,засобом передачі досвіду ,сприяли формуванню первісного суспільства ,стали могутнім засобом пізнання навколишнього світу .

Найдавніші наскельні розписи датують епохою пізнього палеоліту, тобто періодом давньокам'яного віку. Малюнки, гравюри, різноманітні статуетки свідчать про те, що первісні мисливці були не такими примітивними, якими вони представлялися раніше. При першому знайомстві з палеолітичним мистецтвом відразу упадає в око часта суперпозиція зображень і відсутність композиції. Наскельні малюнки палеолітичного мистецтва найчастіше поміщені в доступних місцях, на висоті 1,5-2 метри. Вони зустрічаються як на стелях печер, так і вертикальних стінах. Трапляється знаходити їх і у важко доступних місцях, у виняткових випадках навіть там, куди художник напевно не міг дотягтися без сторонньої допомоги або без спеціальної конструкції.

Мезоліт (від грец.” мезо” - середній, проміжний і “літос” - камінь) - середній кам'яний вік (10-7 тис. років до н.е.) подарував нам величне диво печерних розписів. На стінах та стелях глибоких і темних печер, що тисячоліттями слугували домом і криївкою від суворих умов льодовикового періоду, первісний художник із дивовижною майстерністю та щирим реалізмом зобразив цілі галереї звірів - своїх основних суперників у навколишньому світі та, водночас, "постачальників" таких необхідних для життя м'яса, хутра, шкір і рогів.

Наскельні розписи епохи неоліту(6-4 тисячоліття до н. е.) дещо видозмінились та вдосконалились. Так, шедеври печерного живопису цієї епохи передають тварин майже в натуральний зріст з великою життєвою переконливістю. Особливістю цих розписів є те, що між реалістично зображеними фігурами окремих тварин вже є композиційний зв'язок. З'являється штриховка, суцільне розфарбування, застосування різних кольорів, що допомагало відображенню об'єму.

Саме ці найдавніші пам'ятки культури допомогли нам вивчити історію людства, дізнатись про своїх предків. Прагнення первісних людей творити, зображувати навколишній світ, стало поштовхом до винекнення писемності, яка відіграє надзвичайну роль у нашому житті.

Список використаної літератури

Історія світової культури/Керівн.авт.кол.Л.Т.Левчук.-К.,1999.с.34.

Історія української і зарубіжної культури:Навч.посіб./За ред..С.М.Клапчука,В.Ф.Остафійчука.-К.:Знання-Прес,2004.с.21-23.

Павленко.Ю.Історія світової цивілізації.-К.,2000.с.19.

Тейлор.Э.Первобытная культура.-М.,1989.с.9-10.

Наскельні розписи періоду палеоліту

Ілюстрації 1,2.Малюнки великої зали печери Альта міра.

Ілюстрації 3,4,5.Наскельний живопис печери Ласко.

Наскельні розписи періоду мезоліту

Ілюстрація 6.Полювання на оленів з гроту Кабаллос в Іспанії.

Ілюстрація 7.Петрогліфи з печери Аддора. Ілюстрація 8.Наскельний. малюнок з ущелини Валлторта

Наскельні розписи періоду неоліту

Ілюстрації 9-16.Петрогліфи з гротів Кам'яної могили(Україна).

Размещено на www.allbest.