Кримський крайовий уряд генерал-лейтенанта С. Сулькевича (червень-листопад 1918 р.): історико-правове дослідження

У вересні 1918 р. було створено Тимчасовий комітет із зовнішніх відносин, нагальним завданням якого стало врегулювання українсько-кримського протистояння. 5 жовтня 1918 р. в Києві кримська делегація розпочала переговори, відразу визначивши непохитну позицію Крайового уряду - відносно України Крим має бути цілком незалежний і будь-які зміни або обмеження цього його статусу можуть випливати тільки з рішення мирного конгресу або із взаємної угоди Криму з Українською Державою. Українською стороною був оголошений свій проект умов об'єднання з Кримом. Незважаючи на те, що Криму пропонувалася широка автономія: самостійність у сфері місцевого самоврядування, торгівлі, промисловості, національній політиці, охороні здоров'я, шляхів сполучення, крім залізниць, визначенні державної мови, і навіть припускалася наявність власних силових структур, вибір статс-секретаря при гетьмані з числа трьох кандидатів, висунутих крайовим урядом, через позицію кримської делегації переговори були зірвані.

Розвиток політичної ситуації навколо Кримського крайового уряду продовжував своє здійснення на фоні військових дій Першої світової війни. Успіхи Антанти на фронтах вели до того, що Німеччина, Австро-Угорщина та Туреччина наближалися до поразки, від чого загострювалася й внутрішньополітична ситуація в Криму. Об'єднавшись у боротьбі проти Радянської влади, активізували свої дії білі армії. 7 - 10 листопада з'їзд кримських земців зажадав створення демократичного уряду, який мав ужити негайних заходів до встановлення зв'язку з коаліційним Тимчасовим всеросійським урядом, утвореним 23 вересня 1918 р. в Уфі. З'їзд обвинуватив С.Сулькевича у повній неспроможності у всіх галузях управління, запереченні суспільних інтересів і демократичних засад, невмінні навести громадський порядок. Єдиним політичним формуванням, що намагалося не припустити зміни кабінету і відставки С.Сулькевича, була кримськотатарська Директорія. Проте 14 листопада 1918 р. німецьке командування офіційно повідомило губернську земську управу про усунення Кримського крайового уряду генерала С.Сулькевича, наступного дня він здав управління справами новому Крайовому уряду на чолі із С.Кримом.

У ВИСНОВКАХ зосереджено виклад основних результатів дисертації, до яких авторка дійшла в процесі здійснення свого дослідження. По-перше, створення Першого кримського крайового уряду відбувалося у загальному руслі суспільних відносин, характер розвитку яких визначався геополітичними вимірами світової війни і подіями російської революції. Державне утворення в Криму, очолене генералом С.Сулькевичем, виникло в результаті боротьби за владу політичних сил, які мали різні концепції державно-правового облаштування півострову. Серед них були і відновлювачі „єдиної та неподільної Росії”, які вважали крайовий уряд тимчасовим явищем; і поборники державної самостійності Криму, які одним із варіантів досягнення цієї мети визначали протекторат Туреччини; і прихильники гетьманату Павла Скоропадського, які погоджувалися на Кримську автономію у складі Української держави. Але, незважаючи на такі відмінності в поглядах на державну побудову, майже всі кримські політики визнавали її нездійсненність без допомоги іншої держави. Отож визначальним чинником для сформування крайового уряду в Криму в червні 1918 р. стала присутність тут німецького військового контингенту. По-друге, загальні закономірності приходу до влади за німецькою підтримкою військових правителів Криму й України визначили також спільні риси оформлення очолюваних ними державних утворень. За категоріями сучасної теоретико-правової науки найвідповіднішими, зокрема й для кримської державності червня - листопада 1918 р., були республіканська форма правління, унітарна форма устрою, авторитарний тип політичного режиму. Але зазначимо, що такі визначення форми кримської державності не мають класичного розуміння. За кількістю поєднаних в одних руках міністерських портфелів обсяг влади С.Сулькевича значно перевищував не тільки прем'єр-міністерські і президентські повноваження, а й мав певні монархічні риси. Унітарний Крим у процесі переговорів з Українською державою у вересні - жовтні 1918 р. мав перспективи перетворення на суб'єкт конфедерації чи федерації або стати автономною адміністративно-територіальною одиницею України. В свою чергу авторитарний характер влади генерала С.Сулькевича не заперечував багатоцвіття кримського партійного життя. По-третє, підхопивши владну естафету в Криму від Соціалістичної Радянської Республіки Тавриди, уряд С.Сулькевича отримав у підпорядкованість систему адміністративних, охоронних і судових органів, що здебільшого залишалася незмінною з 1917 р. Адже за короткий проміжок радянського панування в Криму в березні - квітні 1918 р. більшовицькі лідери CРРТ не встигли досягти вагомих результатів свого державного облаштування як в соціально-економічних, так і політико-правових сферах суспільного життя. Основою державно-правової організації Криму стало повернення до законодавчого ґрунту часів Російської імперії і Тимчасового уряду. Разом з тим Крайовий уряд вдавався й до власної нормотворчості, зокрема й на законодавчому рівні, що інкорпорувалося в збірку його узаконень і розпоряджень. Організаційна побудова й функціональне призначення органів кримської законодавчої, виконавчої та судової влади в загальних рисах копіювала в мініатюрі їхню стару російську імперську модель. По-четверте, нормативно-правові засади здійснення урядової політики кабінетом С.Сулькевича концептуально були визначені в Декларації „До населення Криму” від 4 червня 1918 р. Їхнє обґрунтування здійснювалося на підставі гасел правової державності, висунутих на порядок денний в російських теренах після Лютневої революції 1917 р. В господарському житті півострова було взято курс на ринкові тенденції та економічний плюралізм, визнавалася недоторканність приватної власності. В той же час вжиття авторитарних методів управління в галузі внутрішньої політики кабінету зводили нанівець його намагання стабілізувати народне господарство Криму й зупинити погіршення добробуту населення. Зовнішньополітичний курс уряду не мав концептуальної послідовності, змінювався залежно від обстановки на фронтах війни. Все це після військової поразки Німеччини врешті-решт призвело до усунення уряду С.Сулькевича від влади. По-п'яте, історичні уроки створення і діяльності Першого крайового уряду Криму доводять, що зразок політичного і економічного відокремлення півострова від України не мав позитивних наслідків для населення регіону. З огляду на минуле варто здійснювати й сучасну нормативно-правову регламентацію відносин державного центру України та її Кримської автономії на підставі єдності української правової системи, усунення всіх її правових колізій.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Редькина Е.Н. О легитимности Крымского краевого правительства Сулеймана Сулькевича (июнь - ноябрь 1918 г. //Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999 - Вип. 7. У 3-х ч. - Ч. 3. - С. 141 - 145.

2. Редькіна О.М. Державна концепція Кримського крайового уряду С.Сулькевича //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - №5. - С. 273 - 278.

3. Редькіна О.М. Судові органи Кримського крайового уряду С.Сулькевича //Держава і право. - 2003. - Вип. 19. - С. 162 - 165.

4. Редькіна О.М. Державно-адміністративні реформи Кримського крайового уряду генерала С.Сулькевича (червень - листопад 1918 р.) //Часопис Київського університету права. - 2003. - №3. - С.73 - 78.

5. Редькина Е.Н. Крымский мечтатель (Личность В.А.Оболенского в контексте деятельности Крымского краевого правительства генерала С.Сулькевича) //Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи. - Сімферополь, 2003. - С. 178 - 184.

6. Редькіна О.М. Декларація Кримського крайового уряду С.Сулькевича 1918 р. (з досвіду кримського конституціоналізму) //Правові аспекти підготовки та здійснення конституційної реформи в Україні. - Сімферополь, 2003. - С. 51 - 53.

АНОТАЦІЇ