Основні риси східного походу Олександра Македонського

Вся важкість заключалася в тому, що Олександр тягнувся до світового панування, а деякі командири і рядові воїни не розділяли подібних поглядів: завойованого і награбованого було досить, і всім хотілося повернутися на батьківщину і насолоджуватися здобиччю вдомаю. Відповідно, відмову війська продовжувати похід можна розглядати як один із етапів соціальної боротьби в середовищі греко-македонської армії, де солдатський протест зімкнувся з опозицією командирів, також переконаних, що Олександр знехтував інтересами Греції і Македонії заради бажання стати повелителем Всесвіту.

І. Дройзен характеризує відмову війська продовжувати індійський похід як історичну необхідність , бо, завойовуючи Індію, Олександр зміг втратити Захід.

Отже, індійських похід був неочікувано перерваний , і почався відхід греків і македонян із '' країни чудес''. Олександр досягнув тільки найбільш східної ріки Пенджаба - Гіфасіса - і, як наслідок, побував лише в незначній частині Індії. Проте, зворотній шлях македонський цар вибрав з розрахунком досягнути Великого моря на півдні.

Ще із середньої течії Інду Олександр відіслав додому частину війська (головним чином поранених і хворих) під командою Кратила. У гирлі Інду Олександр розділив інших на дві частини, одна з яких на чолі з Неархом рушила морем, через Еритрейске море і Перську затоку, іншу Олександр, прагнучи збільшити свої володіння, повів по суші. На початок 324 року армія Олександра з'єдналася з флотом Неарха близько Суз. Згідно Плутарху, лише чверть армії повернулася з походу.

В зарубіжній історіографії вибір Олександром зворотнього шляху із Індії нерідко пояснюється не намаганням здійснити ідею світового панування, а бажанням посіяти зерна еллінської культури по нижній течії Інду і тим вивести індійців із ''варварського стану'

македонський сирія політика

Висновки

На основі аналізу змісту історичних джерел та наукової літератури авторка курсової роботи прийшла до висновків:

македонського завоювання в тогочасному світі було не уникнути, бо воно диктувалося самим ходом історичного розвитку греко македонського світу. В ньому були зацікавлені всі соціальні прошарки тогочасної Македонії. Конфлікт між Македонією та Персією був неминучий, він був логічним ступенем експансіоністської македонської політики, що уже раніше зіткнулася з інтересами перської держави;

успіх східного походу був забезпечений талановитими здібностями Олександра як полководця і успішного політика;

- в результаті походу виникла нова величезна імперія, до складу якої увійшли не тільки ряд областей на Сході, що вже не раз об'єднувалися в рамках однієї держави, але весь басейн Егейського моря і значна частина Балканського півострова;

македонське військо не сумнівалося в перемозі, хоч було й небагато численне. Воно було добре організоване, загартоване суворою дисципліно. Було проникнуте безумовною довірою до свого вождя, що й зумовило такі блискучі завоювання.

У даній роботі авторка простежила основні напрямки східного походу Олександра Македонського.

Першою завойованою територією була Мала Азія, після чого були послаблені засоби подальшого опору персів в на даній території.

Узбережжям Східного Середземномор'я армія Олександра просувалася далі на південь. На шляху були підкорені ряд міст і народів, що визнали владу великого завойовника.

Покорився македонському полководцю і Єгипет, де місцеві жителі з нетерпінням ждали Олександра як визволителя від перського ярма.

З Єгипту шлях Олександра лежав на Близький Схід. Була завойована велика держава - Персида.

Дальшими завоюваннями Олександра були області Середньої Азії, а саме: Парфія, Гірканія, Бактрія, Согдіана та ряд інших.

Кінцевою точкою походу стала Індія, яка теж покорилася Олександру.

Таким чином, силою зброї і військовою майстерністю Олександра були завойовані величезні простори Близького і Середного Сходу. Македонський цар, а відтепер і перський правитель, відчував себе повноправним володарем Азії. Він мав намір далі продовжувати похід, якщо б не опозиція, яка назріла всередині армії. Проте, її вдалося придушити, однак, запланований похід далі на схід так і не був здійснений. Македонська армія повернулася додому.

Олександр, безсумнівно, був одним з найвидатніших полководців та державних діячів античності. У своїй діяльності він далеко вийшов за межі Македонії. Йому довелося рахуватися зі складними соціальними та міжнародними відносинами, з боротьбою інтересів різних груп азіатського, македонського і грецького населення. Саме ці складні і суперечливі відносини, глибоко йшли своїми коренями в особливості економічного і політичного розвитку стародавнього світу, визначали собою і характер завоювань Олександра і їх кінцевий результат. В результаті походу виникла нова величезна імперія.

На кожному етапі завоювання Олександр демонстрував свою військову міць і талант полководця. І в цьому йому повністю допомагала армія. Без неї, навіть не дивлячись на геніальність, його завоювання навряд чи склалися б - це був інструмент, що співпадав з його вмінням Олександра.

Його походи привели до розширення кордонів грецького світу аж до Індії, створили унікальну елліністичну цивілізацію, що простягнулася від південної Європи до берегів Інду.

Грандіозність походів Олександра, що відкрили грекам нові землі, масштаби його завоювань справили на сучасників величезне враження і протягом багатьох століть продовжували хвилювати уми і серця людей.

Разом з тим і під час походу, і вже після нього на Схід ринув великий потік греків і македонян, які осіли тут, принісши інші форми соціальних відносин. В результаті походу розсунулися географічні рамки тодішнього світу, були прокладені нові шляхи сполучення, розширилося судноплавство - все це сприяло розвитку економіки, торговельних зв'язків.

Похід приніс нові знання в галузі географії, біології, етнографії та ін Він знаменував початок нового етапу в історії Східного Середземномор'я, який характеризується складними і суперечливими процесами взаємодії греко-македонських і місцевих початків - епохи еллінізму.

Недовге царювання Олександра стало вирішальним моментом в історії Європи та Азії. Його похід і особистий інтерес до наукових досліджень багато в чому збагатили тогочасні знання. Діяльність Македонського привела до перенесення великих центрів європейської цивілізації на Схід і до початку нової ери грецьких територіальних монархій. Вона сприяла поширенню еллінізму по всьому Близькому Сходу широкою колонізаторською хвилею і створення - якщо не в політичному сенсі, то, в крайньому разі, в економічному і культурному - єдиного світу, що тягнеться від Гібралтару до Пенджабу, відкритого торгівлі та соціальних взаємин. Справедливо буде сказати, що Римська імперія, поширення християнства як світової релігії і довгі століття існування Візантії з'явилися в деякій мірі плодами праць Олександра Великого.

Список використаних джерел та літератури

1. Арриан. Поход Александра Македонского (с дополнением текстов Плутарха и Диодора) / Пер. М.Е.Сергеенко. - СПб.: Тerra Fantastica, 1993. - 298 с.

2. Диодор. Историческая библиотека. Пер. Н. Е. Сергиенко / / Квинт Курций Руф. История Александра Македонского. С приложением сочинений Диодора, Юстина, Плутарха об Александре / Отв. редактор А. А. Вигасин. М., 1993.

3. Квинт Курций Руф. История Александра Македонского / / Квинт Курций Руф. История Александра Македонского. С приложением сочинений Диодора, Юстина, Плутарха об Александре / Отв. редактор А. А. Вигасин. М.:: Иэд-во МГУ, 1993. -- 464 с.

4. Плутарх. Александр. Пер. с древнегреч. Н. Е. Сергиенко / / Квинт Курций Руф. История Александра Македонского. С приложением сочинений Диодора, Юстина, Плутарха об Александре. М., 1993.

5. Юстин. Епитома произведения Помпея трога. Пер. Г. П. Чистякова, Е. Г. молодого / / Квинт Курций Руф. История Александра Македонского. С приложением сочинений Диодора, Юстина, Плутарха об Александре. М., 1993.

6. Гафуров Б.Г., Цибукидис Д.И. Александр Македонский и Восток.- М.: Наука, 1980. - 456 с. с ил. и карт.

7. Дройзен И. Г. История эллинизма. Пер. с фр. изд. М. Шелгунова. Т. I--III. М., 1890-1893. (новое изд. т. 1-2. СПб., 1998).

8. Жебелев С. А. Александр Великий // Александр Великий в западных исследованиях. - М.: Алетейа, 2000. - 384 с.: ил.

9. С. І. Ковалев. Олександр Македонський. Л., 1937.

10. Королев К. Войны античного мира: Македонский гамбит. - М.: ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Тerra Fantastica, 2003. -512 с.: 16 л. ил.

11. Питер Грин Александр Македонский.Царь четырех сторон света. - Пер. с англ. Л. А. Игоревского . - Москва: Центрполиграф, 2003. -301 с.

12. Ранович А. Б. Эллинизм и его историческая роль. М.-Л., 1950

13. Фуллер Джон Военное исскуство Александра Великого / Пер. Н. А. Поздняковой. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2003. - 350 с.

14. Шахермайр Ф. Александр Македонский. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. - 576 с.

15. Шофман А. С. Восточная политика Александра Македонского. - Казань: Изд-во казанского университета, 1976. - 520 с.

Размещено на Allbest.ru