Комерційна оренда в Східній Галичині в другій половині XIX - на початку XX століття (за матеріалами маєтків Лянцкоронських)

Комерційна оренда в Східній Галичині в другій половині XIX - на початку XX ст. (за матеріалами маєтків Лянцкоронських)

Грабар М.М.

В сучасних умовах ринкової трансформації українського суспільства актуальними залишаються проблеми, пов'язані з історією застосування різноманітних форм господарювання на землі, зокрема, орендних відносин. Друга половина XIX ст. радикально змінює розвиток господарства. Одна із змін - перехід на капіталістичні відносини магнатських господарських комплексів, в тому числі в Східній Галичині.

Нині тенденції розвитку орендних відносин в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст. приділяється значна увага вітчизняними дослідниками, зокрема Л. Горенко [2], Ю. Кравцем [5], О. Лобко [6], Н. Теміровою тощо[9]. Проте, питанням оренди в Східній Галичині періоду капіталізму в історіографії приділено ще недостатньо спеціальних досліджень. Дана тема знайшла відображення в роботах польських істориків та статистів кінця XIX - початку XX ст. Ф. Буяка[28], Т. Пілата,[33], Т. Рутовського[29;30;31;32]. Фрагментарно орендні стосунки в поміщицьких маєтках досліджували радянські історики О. Гуменюк[3], Г. Ковальчак[4], П. Свєжинський[7]. Серед найновіших досліджень історіографічної проблеми цього напрямку треба відзначити дослідження М. Вітенка[1].

Центральне місце серед джерел займають матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Львові,а саме родинного фонду «графи Лянцкоронські». На основі цих документів автор головним чином і побудував свої розрахунки та простежив орендні відносини як важливий чинник підприємницької діяльності аграрного сектору у Східній Галичині в зазначений період.

Пропонована робота намагається привернути увагу до відносно вузького (як в територіальному, так соціально-економічному аспектах) кола проблем пов'язаного із змінами аграрних відносин в поміщицькому господарстві Східної Галичини в другій половині XIX - на початку XX ст.

Проте без розуміння цих проблем складно сформулювати узагальнену точку зору на процеси соціально-економічної модернізації регіону.

Економічну основу аграрних відносин в Східній Галичині в даний період становила земельна власність, яка була зосереджена в руках польських і сполонізованих у XVI - XVII ст. українських шляхетських родів князів Любомирських, Сапєгів, Яблоновських, графів Потоцьких, Голуховських, Скарбків, Замойських, Баденів, Стадіонів, Лянцкоронських і ін. Tабулярна власність краю на 1852-1866 рр. становила 2461 тис. га (44,4% землі), у 1889 р. - 2328 тис. га (42,1%), а в 1902 р. - 2229 тис. га (на 2,2%) менше. У 1902 р. магнатам належало 27,2% орних земель, 84,7% - лісів, 48,6% пасовиськ і полонин, 34,1% становили луки і ropoflii[28,s.265,266]. Причинами зменшення магнатського землеволодіння з 1855 по 1902 рр. у Східній Галичині були ліцитація (продаж маєтків за борги через аукціон), парцеляція (роздроблення землі на малі ділянки та її розпродаж). Внаслідок аграрної реформи 1848 р. в магнатському господарстві іде процес перебудови його на нові, ринкові відносини, зокрема перехід до виробництва з метою одержання підприємницького прибутку. Хоч тут мали ще місце ряд феодальних пережитків, які гальмували проникнення капіталу в сільське господарство.

В досліджуваний період до земельного масиву родини Лянцкоронських в Східній Галичині входили такі маєткові комплекси: Комарнівський, Роздільський, Ягольницький ключі, у Королівстві Польському - Водзіславський, та маєток Фронвальд у IIlTipi'i[34,s.442]. Кожний із них являв замкнуте господарство. Один і той же ключ, як одиниця територіально-господарськогого поділу приватних маєтків, міг в різний час складатися з різної кількості фільварків.

Після смерті 6 серпня 1874 р. Казимира Лянцкоронського наступним власником зазначених маєтків став його син - Кароль. Казимир склав заповіт на його користь 14 лютого 1874 р. у Відні[10,арк.1-5]. Найбільший за площею у власності Лянцкоронських був Комарнівський ключ, котрий знаходився у Рудківському повіті (зараз Городоцький район Львівської області). До нього входило містечко Комарно з передмістям, яке було господарсько-адміністративним центром, і 18 сіл з восьми присілками: Хлопи (сучасна назва села Переможне), Березень, Бучали, Литовка з присілком Горбуля, Катериничі, Грунтове Поріччя з Поріччям Задвірним, Кліцко, Якимчиці, Чуловичі, Бірче з присілком Косовець і Піски, Грімно, Татаринів з присілком Паланики, Андріянів, Лівчиці, Підзвіринець з присілком Голодівка, Нове Село з присілком Свинуша (сучасна назва Поляна) і Під'ясенів, Колодруби, Повертів та частина села Зашковичі. Господарство у ключі велося на чотирнадцяти фільварках: Хлопи, Острів Хлопецький, Березень, Риболовка, Остроріг, Грімно, Германівка, Крупка, Кошарки, Колодруби, Порічче, Чуловичі, Кліцко, Литовка. Фільварок складався з одного або об'єднував кілька сіл. Загальна площа маєтку на 1908 р. становила 15958 моргів землі (1 австрійський морг дорівнював 5754 га), з них 4802 морги займали орні землі, 5424 - ліси, 3622 - луки, 494 морги займали ставки, потоки і канали, більш як 1261 - пасовиська і некорисні землі та 355 моргів землі відійшли під забудову [ 12,арк.2]. Крім цього, тут функціонували гуральня, броварня, два водяні млини, цегельня, фабрика з виробництва сиру і масла[18,арк.2].

Другий за величиною був Ягольницький ключ, який розташовувався в Чортківському повіті (нині Чортківський район Тернопільської області). До його складу входили містечко Ягольниця та села: Антонів, Хом'яківка, Долина Ягольниця Стара, Мухавка, Нагірянка, Росохач, Сосулівка, Шульганівка, Салівка, Свидова, Улашківці та Заболотівка. Загальна площа маєтку на кінець 1889 р. становила 14743 морги землі, з них: 9244 морги займала рілля, 4460 - ліси, 396 - пасовиська, 225 - луки і городи та 1633 морги займали землі під забудову, ставки та неужитки. В маєтку діяли 13 фільварків, 2 гуральні, бровар, 17 млинів і цегельня[33,з.2,28,44, 70,130,174,194,204,208,220,240].

Роздільський ключ входив до Жидачівського повіту (нині Миколаївський район Львівської області) і включав в собі містечко Розділ та села Березина, Крупсько та Малехів, тобто 3 фільварки. Даний ключ на 1897 р. займав 4236 моргів землі, де 835 моргів займала орна земля, 325 - луки, 503 - пасовиська, 2528 - ліси і 45 - мочари. Серед промислових об'єктів в ключі було три млини та пивоварня[14,арк.1-3;19,арк.2].

Важливе місце у веденні господарства у маєтках Лянцкоронських належало підприємницькій оренді. На підставі документів можна простежити, що в оренду здавалися фільварки, земля, млини, гуральні, стави, будинки, а також право пропінації (монопольне право поміщиків на виробництво і реалізацію спиртних напоїв в своїх маєтках). Пропінація в Східній Галичині проіснувала з деякими обмеженнями до 1890 року[3,с.691]. Винятком були цегельні, продукція яких здебільшого йшла на продаж та за для власних потреб, і лісове господарство, яке велося за рахунок власника і мало власну адміністрацію.

Важливим джерелом для висвітлення питання оренди дають орендні договори (контракти). В них вказувалося кому і на скільки орендувався маєток, сума грошового чиншу, яку орендар сплачував в піврічних частинах (ратах). В Галичині фільварки здавались в оренду на строк від 6 до 12 poKiB[28,s.422], Ось приклад такої угоди, складеної у 1914 р. між Карлом Лянцкоронським та інженером Володимиром Роєцьким на оренду фільварку Литовка Комарнівського ключа: даний маєток загальною площею 775 моргів власник здавав в оренду терміном на 10 років; орендна плата становила 15 корон за морг, який орендатор повинен сплачувати у піврічних ратах не пізніше 24 червня і 24 грудня; власник зобов'язувався скласти інвентар будинків і засівів маєтку в присутності двох свідків; орендарю дозволялося користуватися землею лише «в землеробському напрямку»; посесор повинен застрахувати будинки від пожежі, та урожай від граду та вогню[22,арк.1-2;11,арк.17-18]. В інвентарному описі фільварку Литовка, відмічено жилий цегляний дім, який складався з ганку, передпокою, трьох кімнат, кухні і сіней, «у дуже доброму стані і в отриманні зразковому». У фільварку вказується мурована стайня, дерев'яна стодола з кератом (молотарка із кінним запрягом), дерев'яна шопа, дровітня та хлівці, стайні для коней з возівнею, шпихлір, мурована пивниця та криниця. За брамою двору знаходився дерев'яний дім для челяді. Із зазначених вище 775 моргів землі - 264 становили орні землі, 269 - стави і некорисні землі, 205 - луки, 32 - пасовиська та 5 моргів землі були зайняті під забудову та городи[13,арк.4-11]. Таким чином, за допомогою укладеного орендного договору та інвентаря власник бажав забезпечити збереження гарного стану зданого в оренду маєтку. Відмовляючись на деякий час від ведення господарства власним коштом, поміщик ретельно контролював діяльність орендарів. Механізм контролю визначався аналогічними угодами при здачі в оренду інших фільварків, млинів, гуралень тощо.

Певні відомості про орендарів, термін оренди та суму орендної плати представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Сплата чиншів орендарями маєтків Комарнівського ключа за 1881 - 1914 рр. [15,арк.1-2].

Матеріали таблиці свідчать, що за даний прорізок часу дані фільварки у ключі Комарно орендували одні і ті самі орендарі. Так, орендатор Г. Рупп з 1908 по 1914 рр. одночасно орендував чотири фільварки та сплатив до головної каси маєтку 40 тис. кор. чиншу. Фільварки здавались орендарям, здебільшого євреям та полякам за національністю. Це свідчить про те, що власникові було байдуже до того, хто орендував його власність, його цікавило одне - гроші. Дохід з орендованих фільварків за вказаний період становив 173 тис. 500 кор. Часто орендарі невзмозі були повністю оплатити чинш оренди. Так, наприклад орендар фільварку Колодруби Б. Салом, на 31 грудня 1911р. заборгував перед власником 15 тис. 869 кор., до списку боржників був занесений Г. Рупп[21,арк.4].

Оренда як стаття прибутку відігравала важливу роль у бюджеті Комарнівського маєтку. Так, наприклад, у 1903 р. площа п'яти орендованих фільварків (Поріччя, Чуловичі, Литовка, Кліцко та Колодруби) від загальної становила 38,7%, а в дев'яти фільварках власної адміністрації перебувало 61,3%. Фільварки у власному користуванні у 1903 - 1913 рр. дали 94061 кор. прибутку (в середньому з Іморгу прибуток становив 16 кор.), натомість прибуток від оренди за вказані роки складав 39041 кор. (з 1 моргу стаття доходу в середньому становила 11 кор.). Як бачимо, у пропорції за одинадцять років орендна плата була трохи нижчою, у порівнянні від прибутку фільварків власної адміністрації. Однак, сума видатків для ведення господарства у власних маєтках становила більше як 50% коштів від суми прибутку, як наслідок здача в оренду була економічно вигідною[19,арк.1].

Орендатори намагалися за час оренди отримати з маєтків як найбільше прибутку, через що мало турбувалися про їх стан, зокрема про становище селян, які працювали за мізерну платню. У липні 1902 р. під час аграрного страйку, народовська газета «Діло» писала, що застрайкували селяни с. Кліцко Комарнівського ключа, де орендар маєтку «підвищив плату (на час сінокосів) на ЗО крейцарів, можна собі представити, які азійські условини праці в Рудецькому повіті , коли там страйком виборюється «підвищення» на ЗО кр...»[8,с.4]. Страйки селян в більшості переважали у фільварках, які здавалися поміщиками в оренду[1,с.76].

Крім окремих фільварків разом із грунтами, в оренду здавалися окремі парцелі і будинки. У 1900 р. Карлом Лянцкоронським було укладено договір оренди на 8 років з будівельною фірмою «Брати Кадени», на оренду земельних ділянок в с. Крупсько Роздільського ключа, на яких ламали каміння для регуляції р. Дністер. Орендар зобов'язаний був сплачувати по 1 кор. Югеллерів за кожний метр кубічний ламаного каменю[24,арк.1]. Орендним контрактом від 7. 07. 1906 p., укладеним між власником та Повітовим судом і Податковим управлінням у м. Комарно здавалися в найм будинки для канцелярії, в'язниці та дозорців терміном на 10 років з річною орендною оплатою 5870 кор.[20,арк.1-9].

Чималу частину прибутків складали прибутки від млинів, які також здавалися в оренду та укладалися договори. Наприклад, Карл Лянцкоронський через свого генерального уповноваженого Ягольницького ключа Зігмунта Кубельки, уклав угоду(контракт від 28.07.1913) між євреями Менделем і Маркусем Маргулесами про здачу в оренду в с. Улашківці двох водяних млинів, двох складів, помешкання та городу терміном на 6 років. Річний чинш становив 19 тис. корон і сплачувався щомісячними ратами в розмірі 1583 кор.[25,арк.97-102]. Так, оренда млина с. Нове село давала до каси Комарнівського ключа принесла наступні прибутки: у 1877 рр. - 1000 злотих, 1878 р. - 600 зл„ 1879 р. - 700 зл.[ 16,арк.2,17,23].

Варто також відмітити, що в маєтках Лянцкоронських була поширена і суборенда, тобто подвійне передавання об'єктів в оренду. Зберігся договір оренди, укладений 31. 01. 1915 p., в якому орендар двох водяних млинів в с. Свідова Ягольницького ключа Мендель Бук віддав в суборенду Аврамові Фрідману з річним чиншем 3 тис. кор., та інвентарем на суму 140 кор. В контракті передбачався навіть випадок смерті орендаря. В разі його смерті орендаря, його борг суборендатор зобов'язувався виплатити власникові млинів[26,арк.1-2].

Інколи разом з млинами в оренду здавалися гуральні та корчми. Корчемна оренда була найбільш поширеною в селах Східної Галичини. За даними архівних джерел у маєтках Лянцкоронських у кожному селі існували одна, а то й дві корчми. Тому й не дивно, що корчемні оренди приносили чималі прибутки. Оренда з пропінації в Комарні з корчмами в селах Хлопи, Березень, Бучали, Адріянів та Якимчиці за 1867 - 1868 рр. дала 5750 зл. прибутку, а також з оренди сільських корчм Комарнівського ключа - 2702 зл., що складало 6,7% річного прибутку ключа[16,арк.1-2]. Орендарями корчем та винокурень у маєтках Лянцкоронських переважно були євреї. Так з 1908 по 1918 рр. в селах Свідова і Шульганівка Ягольницького ключа, здавались в оренду дві гуральні згаданому вище єврею Менделю Маргулісу з річним чиншем 11807 кор.[27,арк.1-2].

Крім комерційної оренди, в маєтках Лянцкоронських існувала дрібна селянська оренда. На підставі наявних в нашому розпорядженні джерел важко встановити точний розмір і характер малої земельної оренди, так як дані про неї розкидані у сотнях рахунків окремих фільварків, виражені переважно у грошовому розмірі орендної плати.

Підводячи підсумок, варто відзначити, що у другій половині XIX - на початку XX ст. оренда землі, млинів, гуралень та корчем була показником проникнення капіталістичних відносин у сільське господарство в Східній Галичині. Значна частина землевласників, будучи не в змозі пристосувати своє господарство до нових економічних умов, але не бажаючи втрачати прибутки, здавали значну частину в оренду. Цим процесам також сприяло стійке зростання цін та постійний дефіцит землі. Велике землеволодіння на початок XX ст. ще не вичерпало свого потенціалу, тому дрібний землевласник був приречений або на розширення своїх володінь, щоб вижити, або на розорення. У свою чергу, велика земельна власність була краще пристосована до ринкових умов та рентабельнішою. В аграрному секторі Східної Галичини розвивалися буржуазні форми власності.

Список використаних джерел

1. Вітенко М. Д. Польське велике землеволодіння в Галичині (кін.

XVIII - поч. XX ст.) / М. Д. Вітенко // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Серія «Історія». - Івано-Франківськ, 2008. - Вии! XIV. - С.72-78.

2. Горенко JI. М. Особливості виробничої діяльності поміщицьких господарств середнього типу на Правобережжі в пореформений період /JI.М. Горенко // Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». - Черкаси, 2008. - Вип. 133 - 134. - С.78-82.

3. Гуменюк Е. Н. Магнатское поместье в Галиции в период капитализма (1871 - 1910) (По материалам архива Потоцких) /Е. Н. Гуменюк//Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы / Ред. коллег.: В. К. Яцунский (отв. ред.) и др. Вильнюс: Минтис, 1964. - С.690-705.

4. Ковальчак Г. Економічний розвиток західно-українських земель / Г. Ковальчак. - K.: Наукова думка, 1988. - 252 с.

5. Кравець Ю. А. Земельна оренда як одна з форм підприємницької діяльності аграрного сектору Лівобережної України в 90-і pp. XIX ст. - на початку

XIX ст. [Електронний ресурс] / Ю. А. Кравець // Історичні записки: Збірник наукових праць. - Луганськ, 2008. -Впп.20. Частина I. С.1-10. -Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Guin/Istz/2008_20/kravets.pdf

6. Лобко О. А. Посесія у Російській імперії (на прикладі оренди землі в Теплицько-Бубновецько-Ситковецькому маєтку Родини Потоцьких, середина

XVIII - початок XX ст.) / О. А. Лобко // Проблеми історії України XIX - XX ст. / Голова редкол. О. П. Реєнт. - K.: Ін-т історії України HAH України, 2007. - Вин. XIV.-С. 125-138.

7. Свєжинський П. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці XIX - на початку XX ст. / П. Свєжинський - Львів, 1966. - 192 с.

8. Селянські страйки // Діло. - 1902. - 4.144. - 1(14) липня.

9. Темірова Н. P Поміщицьке землеволодіння та землекористування на півдні України у пореформений період [Електронний ресурс] / Н. P Темірова // Електронний часопис «Південна Україна». - 1998. - Вип.З. - С. 135-142. - Режим доступу до журн.: http://web.znu.edu.ua/pu/uk/articles/266.pdf

10. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф.181 (Графи Лянцкоронські). - Оп. - Спр.60 (Майновий заповіт графа

Лянцкоронського Казимира дітям Каролю і Єлизаветі з додатком свідоцтва про смерть). - Арк. 1-8.

11. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.664 (Інвентарний опис рухомого і нерухомого майна графа Лянцкоронського Карла в маєтках с. Поріче Комарнівського ключа). - Арк. 1-18.

12. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.665 (Статистичні дані управління маєтків Комарнівського ключа про кількість наявної корисної і некорисної площі в маєтках Комарнівського ключа). - Арк.2.

13. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.666 (Інвентарний опис фільварку с. Литовка графа Лянцкоронського Карла у Комарнівському ключі за

1913 р.). -Арк.1-11.

14. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.724 (Опис маєтків графа Лянцкоронського Кароля у Роздільському ключі). - Арк. 1-5.

15. Там само. -Ф.181. - Оп.1. - Спр. 1233 (Фінансові звіти дані управління маєтків с. Хлопи про сплату чиншів орендарями маєтків в селах Кліцко, Литовка, Чуловичі і Поріче Комарнівського ключа за 1909 p.). - Арк. 1-2.

16. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.2158 (Фінансові звіти про прибутки і витрати прибуткової каси маєтків Комарнівського ключа за 1867- 1868 pp.).-Арк. І-5.

17. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.2164 (Фінансові звіти прибуткової каси маєтків графа Лянцкоронського Карла у м. Комарно Комарнівського ключа про прибутки і витрати за 1876 - 1879 pp.). - Арк. 1-32.

18. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.2192 (Фінансові звіти управління маєтків Комарнівського ключа про прибутки і витрати за 1897-1898 pp.). - Арк. 1-11.

19. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.2198 (Фінансовий звіт управління маєтків Комарнівського ключа про прибутки за 1903 - 1913 pp.). - Арк.1.

20. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4113 (Договори між графом Лянцкоронським Карлом і Повітовим судом та Податковим управлінням у м. Комарно про оренду приміщень). - Арк. 1-9.

21. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4115 (Списки боржників графа Лянцкоронського Карла в маєтках Комарнівського ключа). - Арк. 1-5.

22. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4116 (Договір між графом Лянцкоронським Карлом і Роєцьким Володимиром про оренду маєтків Комарнівського ключа). - Арк. 1-2.

23. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4215 (Перелік розцінок на маєтки Роздільського ключа). - Арк.2.

24. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4223 (Договори між графом Лянцкоронським Каролем і будівельною фірмою «Браття Кадени» про оренду земельних ділянок в с. Крупсько Роздольського ключа та Коженним Віктором в с. Малехів (копії). - Арк.1-11.

25. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4373 (Матеріали про здачу в оренду млина в маєтках Ягольницького ключа с. Улашківці графом Лянцкоронським Каролем Маргулесу Менделю (договори, звіти і ін.). - Арк. 1-121.

26. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4375 (Договір про оренду млина в маєтках с. Свидова Ягольницького ключа укладеним між Бук Менделем і Фрідманом Аврамом). - Арк. 1-2.

27. Там само. - Ф.181. - Оп.1. - Спр.4945 (Матеріали про фінансово- господарський стан винокурень у маєтках сіл Свидова і Шульганівці Ягольницького ключа (звіти, донесення і ін.). - Арк. 1-10.

28. Bujak F. Galicya. - Т. I. Kraj. Ludnosc. Spoleczenstwo. Rolnictwo / F. Bujak. - Lwow; Warzsawa, 1908. - 562 s.

29. Rocznik statystyki Galicji. Wydany przez krajowe biuro statystyczne / Pod kierunk. T.Rutowskiego. -Rokl. - Lwow, 1887. - S. 17-18.

30. Rocznik statystyki przemyslu і handlu krajowego. Wydany przez krajowe biuro statystyczne / Pod redakcya T.Rutowskiego. - Zs. III. - Lwow, 1885.

31. Rocznik statystyki przemyslu і handlu krajowego. Wydany przez krajowe biuro statystyczne / Pod redakcya T.Rutowskiego. - Zs. I. - Lwow, 1886.

32. Rocznik statystyki przemyslu і handlu krajowego. Wydany przez krajowe biuro statystyczne / Pod redakcya T.Rutowskiego. - Zs. XI. - Lwow, 1888.

33. Skorowidzdobrtabulamychw Galicyi z Wielkiemks. Krakowskiem. Ulozyl T. Pilat. - Lwow, 1890 - 270 s.

34. Taborski R. Lanckoronski Karol z Brzezia / Roman Taborski // Polski Slownik Biograficzny. - Wroclaw - Warszawa - Krakow: Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk - Tom XVI/3. - Zs. 70.- 1971.-S. 442-443.