Культурно-освітня діяльність Івана Макуха

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурно-освітня діяльність Івана Макуха

Кульчицький Р.В

Дуже відомою і авторитетною фігурою першої половини XX ст. на Західній Україні був адвокат Іван Макух (1872 - 1946). Висококваліфікований юрист, прекрасний промовець, посол до Галицького сейму (1908 - 1914), Державний секретар внутрішніх справ ЗУНР, польський сенатор (1928 - 1935), багатолітній лідер Української радикальної партії, почесний член товариства «Просвіта», організатор його читалень і засновник та ідейний натхненник інших культурно- освітніх товариств. Протягом всього свого життя І. Макух був ревнивим захисником політичних, громадянських, культурно-освітніх прав українського народу.

На окрему увагу заслуговує культурно-освітня діяльність І. Макуха в Тлумацькому повіті, Станіславського воєводства впродовж 1907 - 1935 рр., яка є не дослідженою та потребує особливого підходу при її вивченні. Необхідно зазначити, що велику роль в культурно-освітній діяльності І. Макуха на Тлумаччині за вказаний період відігравала його праця, як голови Тлумацької філії товариства «Просвіти».

Дана проблема частково розглянута в працях М. Буджака[11], Р.Кащука[12].

Метою даної статті є аналіз культурно-освітньої діяльності І. Макуха в Тлумацькому повіті, Станіславського воєводства впродовж 1907 - 1935 рр.

Джерельною базою статті є документи Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Державного архіву Івано-Франківської області.

Цінним джерелом щодо дослідження культурно-освітньої діяльності І.Макуха є його спогади[13].

Важливою ділянкою культурно-освітньої діяльності І. Макуха в Тлумацькому повіті була його участь в роботі читалень «Просвіти». І. Макух разом із М. Терлецьким, Г. Луциком та іншими радикалами їздивпо селах і засновував читальні «Просвіти», а по існуючих виголошував доповіді[13,с.57].

При цьому, велику увагу І. Макух приділяв роз'ясненню ролі освіти, відкриттю шкіл та забезпеченню їх українськими вчителями. Пропагандистською діяльністю і конкретною працею І. Макух пробуджуав національну свідомість, гідність українців[12,с.73].

Свою роботу, як член Виділу філіалу «Просвіти» в Тлумачі, І. Макух розпочав у січні 1907 р. А вже на початку лютого 1907 р., І. Макух при допомозі голови філії «Просвіти» Тлумаччини, директора школи з Олеші

О.Мельницького, інших її членів, всесторонньо вивчив справи шкільництва та стан всіх товариств у повіті.

І. Макух разом із своїми помічниками, побував у всіх селах, громадах повіту, переглянув документацію більшості «Народних спілок», які на той час уже діяли на Тлумаччині[11,с.18].

Завдяки діяльності І. Макуха в досить короткий час майже всі села Тлумацького повіту й Тисьменицької судової округи мали читальні «Просвіти». Xоча ці читальні знаходилися в поганих приміщеннях, часто в приватних будинках, але бажання освіти, яке огорнуло широкі народні маси було таке велике, що приміщення спочатку не відігравало ніякої ролі. Національно зорганізовані й усвідомлені громади відтак самі побачили, що їм треба кращих приміщень та й почали будувати просторі читальні

і народні доми.

В Тлумацькій окрузі було 16 читалень, а в Тисьменицькій 13. Тільки село Тарновиця Пільна, в якому переважало польське населення, не мало тоді ще читальні. Проте велике село Xотимир мало окреме статутне товариство «Народний дім».

В діяльності читалень «Просвіти» Тлумацького повіту активну участь брали народні вчителі та деякі молодші священники, особливо це було помітно в Тисьменицькій судовій окрузі. Тут жив і працював великий прихильник освіти для селян о. Микола Бачинський. Він був парохом у селі Милованні та постійно співпрацював з І. Макухом, обговорював з ним організацію шкіл для селян.

Отець М. Бачинський погоджувався з І. Макухом з тим, що для селян необхідно в зимовий період року організувати фахові сільськогосподарські школи, які на той час вже існували в Данії. Проте брак коштів, і Перша світова війна перешкодили реалізації цього задуму. Багато зусиль доклав отець М.Бачинський до організації господарсько-городничої школи в Милованні, яку було засновано в кінці 1908 - на початку 1909 р.

Першим керівником Милованської господарської школи був інженер Г.Думка, а її «куратором» о. М. Бачинський. І. Макух часто бував в Милованській господарсько-городничій школі, постійно цікавився її фінансовими справами, успішністю учнів. Коли головою центрального органу «Просвіти» був І. Кивелюк, І. Макуха було призначено «куратором» господарсько-городничої школи в Милованні. Завдяки цьому призначенню, І.Макух, мав більшу можливість детально ознайомитись із станом справ в школі[13,с.57-58].

Разом з тим, І. Макух в Тлумацькому повіті національно підняв і ідейно організував та згуртував український народ навколо культурно-освітніх товариств. І першим таким кроком, що пробудив національно не свідоме на той час місто Тлумач і його околиці було організоване І. Макухом свято на пошану Маркіяна Шашкевича, та перші виступи, створеної при допомозі І.Боберського, Тлумацької «Січі». Справа ця, як згадував І. Макух у книзі «На народній службі», - «була, досі нечувана». Українська громада в спольщеному повітовому центрі вперше заговорила про свою давню і самобутню культуру.

Завдяки старанням І. Макуха та при його підтримці майже у всіх населених пунктах Тлумацького повіту було створено товариства «Січ».

Високу національну свідомість, ініціативність, організованість, енергійність січових товариств Тлумацького повіту постійно відмічав засновник «Січей» усього Покуття К. Трильовський. Показові виступи «Січей» Тлумаччини крім Тлумача, Городенки, Коломиї, відбувалися в Станіславі, Львові. Діяльність січових товариств Тлумацького повіту високо оцінив намісник австрійського цісаря у Галичині В. Коритовський під час їх виступів у Львові.

Та це був лише початок справи. Дальше І. Макух із своїми соратниками О.Мельницьким, С. Чумаком беруться за шкільництво. Вони провели ремонт, розширення шкіл у Тлумачі, Олеші, Палагичах, й організували збір коштів на побудову селянської бурси ім. М. Шашкевича.

Крім того, ними в повіті було відкрито каси взаємодопомоги, повітовий Торгівельний Союз, товариства «Сільський Господар». Напередодні Першої світової війни філія товариства «Просвіти» в Тлумачі утворила й мала під своїм керівництвом 9 кас, 8 крамниць, 4 аматорські гуртки та хорів.

В планах І. Макуха було зробити ще більше. В повіті потребували добудови читальні «Просвіти», а деякі з них взагалі не мали свого приміщення. Наприклад, у с. Прибилові читальня «Просвіти» знаходилась в церковному приміщенні, а в с. Пужники - малій приватній будівлі місцевого селянина. Разом з тим, на Тлумаччині не було достатньої кількості бібліотек, землеобробного знаряддя для проведення сільськогосподарських курсів. Проте піднести Тлумаччину на належний рівень в цих напрямках перед 1914 р. І.Макуху не вдалось[11,с.18-19].

У ході Першої світової війни українським культурно-освітнім товариствам, а зокрема читальням «Просвіти» було завдано нищівної руйнації російською армією. Царська Росія з особливим завзяттям знищувала українське освітнє життя, намагаючись таким чином зруйнувати український національний рух повністю.

Становище культурно-освітніх товариств було надзвичайно важким. Особливо критичним був стан справ у товаристві «Просвіта». Просвітнього руху в краю не було ніякого, доходи припинилися, видатки адміністрації збільшилися. Український уряд не прийшов на допомогу товариству «Просвіта». макух читальня товариство війна

Проте, з початком 1920 р., головним чином весною діяльність товариства почала входити в нормальне русло. Та польська влада не допускала до відновлення філій, читалень «Просвіти»[1,арк.22-26].

Перша світова війна та визвольні змагання українців 1918 - 1919 рр., переслідування новою польською владою всього українського, привели до тимчасового культурно-освітнього занепаду Тлумаччини, який тривав до 1922р.

За таких обставин І. Макух разом з А. Кодийським, іншими членами «Виділу» філії «Просвіти» в Тлумацькому повіті доклав багато зусиль, щоб оживити роботу культурно-освітніх товариств та піднести на належний рівень просвітянський рух на Тлумаччині. В своїй діяльності він зустрічався із багатьма труднощами, які були характерні для всього просвітянського руху Східної Галичини[11,с.19].

В цей час по всій Східній Галичині староства вимагали оригіналів статутів філій та читалень товариства «Просвіта» на доказ того, що вони існували до війни. Але оригінали статутів разом з іншими документами та книгами були знищені під час Першої світової війни.

Внаслідок того, «Головний Виділ» «Просвіти» подбав проте, щоб всім філіям, читальням товариства представити «рескрипт» або дозвіл на право існування з датою бувшого австрійського намісництва в м. Львові. Але це не дало бажаного результату тому, що староства і надалі не давали дозволу на існування товариств «Просвіта».

Тоді центральний орган товариства у Львові, надрукував ще раз статути та «виставив на них рескрипт» колишнього австрійського намісництва. Після цього заходу, деякі повітові староства вимагали нового повторного внесення подань про дозвіл відкриття читалень «Просвіти». Коли і цю вимогу було виконано то воєводства не затверджували статутів товариств на тій підставі, що особи підписані на них не дали «запоруки», внаслідок якої вони не будуть використовувати читальні «Просвіти» для політичної агітації.

В результаті із всіх 2944 довоєнних читалень «Просвіти» в Східній Галичині відновила свою діяльність лише половина. Xоча старалися отримати дозвіл усі. З цієї половини закрили староства під різними причинами 126 читалень. Проти таких дій вносили товариства «Просвіти» протести, меморіали, висилали різні делегації, але всі ті заходи були майже без результативними. В більшості випадків протести, меморіали, жалоби залишалися без будь-якої відповіді. Вистачало найменшого доносу, щоб філії, читальні «Просвіти» були закриті.

В аналогічному становищі опинився і перебував Тлумацький повіт. Крім того, внаслідок воєнних дій, що відбувалися на території повіту було дуже сильно знищено Милованську господарсько-городничу школу. Навчальний заклад, як такий не існував, залишився без грошей, інвентаря та й взагалі без усяких засобів необхідних для нормального функціонування. Відродження школи почалося тільки в 1925 р.[1,арк.27,34-35].

Виснажене війною населення Тлумаччини не проявляло ніяких ознак громадського руху. І тут І. Макух зробив перелом і почав налагоджувати перш за все культурно-освітнє життя, при цьому проявляючи велику енергію, не зупиняючись перед ніякими труднощами.

Він доклав багато зусиль для відновлення діяльності українських культурно-освітніх установ, а зокрема читалень «Просвіти» у Тлумацькому повіті та таким чином організував просвітню роботу в ньому[2,арк.47-48].

У першу чергу, І. Макух 19 серпня 1922 р. організував з'їзд керівників читалень «Просвіти» повіту в Тлумачі[9,арк.21]. Згодом, при допомозі студентів М. Мелінишина, В. Меринди та О. Овчаришина І. Макух, відновив філію «Просвіти» у Тлумачі та її читальні майже в усіх населених пунктах повіту[2, арк.48;13,с.247-248].

А тим часом, центральний орган товариства «Просвіта» прийняв новий статут організації, що був зареєстрований Львівським воєводством травня 1924 р.

У зв'язку з тим, І. Макух провів відповідні зміни статутів читалень «Просвіти» на Тлумаччині за допомогою їх загальних зборів, які відбулися у Тлумачі (1 листопада 1924 р.), Олеші (4 січня 1925 р.) [7,арк.388-390,125-126], Прибилові (4 липня 1926 р.), Палагичах (28 вересня 1924 р.)[5,арк.240,242,260-261], Вікнянах (11 січня 1925 р.), Грушці (28 грудня 1924 р.), Кутисках (7 березня 1926 р.).

Аналогічні збори на яких було змінено статути читалень «Просвіти» були проведені І. Макухом по всіх товариствах Тлумацького повіту. Після коротких дискусій на цих зборах, пропозиції І. Макуха про зміну статутів приймалися їх учасниками одноголосно[6,арк.128-129,200-201,305].

Водночас І. Макух постійно поповнював бібліотеки читалень «Просвіти» Тлумацького повіту новими книгами та допомагав створювати товариства «Луг» і аматорські гуртки. Робота І. Макуха в цих напрямках була дуже результативною - це підтверджують звіти Тлумацької філії до «Головного Виділу» товариства «Просвіти» у Львові. Із 29 громад, які на початок 1923 р. мали свої читальні «Просвіти», у 27 відновлено їхню роботу[11,с.19].

Всі відновлені читальні «Просвіти» запрацювали на повну потужність та інтенсивно займалися культурно-освітньою діяльністю, контроль якої систематично здійснював І. Макух.

Крім того, з ініціативи І. Макуха в багатьох селах Тлумацького повіту було утворено кооперативи, а в Тлумачі побудовано сирітський будинок[2,арк.47-48;3,арк.76].

Вся культурно-освітня робота проведена в 20 - х рр. XX ст. у Тлумацькій окрузі виконана завдяки старанням І. Макуха[2,арк.48]. Так зокрема в с.Петрилові, проводилися свята в честь і на пошану Т.Г. Шевченка, різноманітні виступи з п'єсами, у с. Забиччя побудовано другу читальню «Просвіти» і т. д.[11,с.19]. А в Тисмениці 8 грудня 1923 р. з ініціативи І. Макуха було проведено урочисті святкування з нагоди ювілею товариства «Просвіта», на яких він виступив з промовою у якій зазначив, що освіта має велике значення в житті кожної людини та неухильно веде її до свободи. 9 грудня 1923р. І. Макух організував аналогічне свято в Тлумачі та виступив у такому ж контексті.

Водночас І. Макух велику увагу звертав на виховне значення освітньої діяльності та спрямовував населення до самоосвіти та самовиховання[3,арк.76].

Крім того, 22 травня 1924 р. І. Макух разом з о. Г. Зінко, І. Іванюком, Л.Кликайло, В. Лазарівим, І. Xалупінкою, о. З. Кисілевським, та ін. створив у Тлумачі товариство «Кружок українського педагогічного товариства» імені Т.Г.Шевченка[8,арк.56,74].

Разом з тим, завдяки діяльності І. Макуха, філія «Просвіти» у Тлумачі мала свою велику центральну бібліотеку та книгарню «Зоря». Але, як відзначав на звітніх зборах просвітян І. Макух - «Діяльність ця слабка. Бракує інтелігенції. В окрузі, за винятком трьох студентів, нема нікого. Вчителі та духовенство не хочуть приймати ніякої участі в роботі філії товариства «Просвіта»«.

Проте, коли на Тлумаччині внаслідок систематичної та наполегливої роботи І. Макуха культурно-освітнє життя досягло свого епогею розвитку, у наступ пішла польська влада. Урядовці, підтримувані староством, постійно здійснювали ревізії культурно-освітніх товариств, а зокрема читалень «Просвіти», конфісковували «підозрілі книжки» та декілька днів тримали під вартою декламаторів віршів Т.Г. Шевченка. В листах-скаргах до Станіславського воєводи вони доповідали про селянські «бунти», «недотримання членами читалень програм концертів», називаючи самодіяльних артистів «прихильниками соціалізму», такими, що «виступають проти церкви». Свої звинувачення польські урядовці зводили до того, що «люди в селах підбурені», читальні «Просвіти», а передусім, їх філіал у Тлумачі, необхідно закрити, бо вони тільки «на шкоду державі»[11,с.19].

Особливо різкою була реакція польської влади на роботу повітового з'їзду товариства «Просвіти», який відбувся у Тлумачі 1 листопада 1924 р. під керівництвом І. Макуха. Обурення Тлумацького повітового староства викликала участь делегатів з'їзду в панахиді, що відбулася у зв'язку із шостою річницею листопадового повстання українців у Львові[4,арк.162-163,165,167,167зв.,176].

Водночас, польська окупаційна влада в Тлумацькому повіті під різноманітними причинами здійснювала ряд інших перешкод щодо реєстрації і діяльності українських культурно-освітніх товариств, дуже часто закривала їхні збори та таким чином ускладнювала їх функціонування. Такі факти мали місце у с. Острині, коли 22 травня 1932 р. комендант відділення державної поліції закрив збори місцевої читальні «Просвіти», а в с. Хотимирі протягом лютого-березня 1929 р. при затягуванні реєстрації статуту товариства «Просвіти» Станіславським воєводством, та у багатьох інших культурно-освітніх організаціях Тлумацького повіту.

За таких обставин І. Макух, як голова філії товариства «Просвіти» в Тлумачі і адвокат надсилав до Тлумацького повітового староства, Станіславського воєводства та інших органів державної влади рішучі протести у яких піддавав різкій критиці їх антиконституційні дії й таким чином вирішував дані питання[10,арк.7-7зв.;7,арк.493].

Тлумацька філія «Просвіти» під керівництвом І. Макуха витримала всі ці випробування, які часто супроводжувалися судовими процесами, й своєї діяльності не припинила, а натомість ще її більше активізувала. Внаслідок того, в 1935 р., у Тлумацькому повіті налічувалось 35 читалень, що об'єднували навколо себе 3614 чоловік. Відкрито читальні «Просвіти» було навіть на присілках Березина, Пилявщина, одній із вулиць м. Тлумач. А в селах Остриня, Гринівці, Палагичі та м. Тлумач завдяки старанням голови філії товариства «Просвіти» в Тлумацькому повіті І. Макуха, діяли курси по ліквідації неграмотності. Це як відзначали тогочасні часописи був «великий здвиг», якого незнала Тлумаччина за всі роки своєї історії[11,с.19-20].

Отже, І. Макух був важливою фігурою суспільно-громадського життя Тлумаччини протягом 1907 - 1935 рр. Незважаючи на всі перешкоди, І. Макух своєю культурно-освітньою діяльністю на протязі зазначеного періоду відродив і закріпив масову активність громад Тлумацького повіту Станіславського воєводства й тим самим національно підняв та ідейно організував його населення.

Список використаних джерел

2. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф.348. - Оп.1. - Спр.779.

3. Державний архів Івано-Франківської області. -Ф.2. - Оп.1. - Спр.147.

4. Там само. - Оп.1. - Спр.299.

5. Там само. - Оп.3. - Спр.109.

6. Там само. - Спр.110.

7. Там само. - Спр.111.

8. Там само. - Спр.195.

9. Там само. - Ф.91. - Оп.1. - Спр.1.

10. Там само. - Оп.1. - Спр.43.

11. Буджак М. Золоте жниво, кн. 2-3 / М. Буджак. - Тлумач, 1996. - 38 с.

12. Кащук Р. І. Макух: відомий і невідомий (до 130 річчя від дня народження) / Р. Кащук // Обрії. - 2001. - №2. - С.72-76.

13. Макух І. На народній службі: Спогади / І. Макух. - К. : Основні цінності, 2001. - 572 с.

Размещено на Allbest.ru