Воєнізація піонерського руху України у 1929-1939 pp.: ідеологія і практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Воєнізація піонерського руху України у 1929-1939 pp.: ідеологія і практика

Гречішкіна О.С

В тоталітарній культурі завжди присутній «культ боротьби». Саме він породив мілітаризм у всіх сферах життя, і наслідки його не подоланні і зараз. Навіть сьогодні можна помітити використання військової риторики у публічних виступах українських політиків, що не може не хвилювати. Це є свідченням того, що культ військової сили, а в більш широкому розуміння культ насильства досі є одним з домінуючих елементів політичної і духовної культури нашого суспільства.

Воєнізація тлумачиться як навчання військовій справі цивільного населення[ 1], що само по собі є надзвичайним процесом. Але коли воєнізації підлягають діти, це може виглядати навіть як оксюморон. Попри це у радянській країні в 1930-х рр. діти стали об'єктами виховання, в якому домінували патріотичні мотиви, що поступово трансформувались від завдань любити батьківщину і радянську армію до обґрунтування необхідності отримати основні військові навички в ранньому дитячому віці. Тема військово-патріотичного виховання дітей у 1930-х рр. знаходила часткове висвітлення в радянських узагальнюючих працях з історії піонерії[2;3;4], але лише побіжно, в переліку позитивних досягнень дитячого руху, серед прикладів розвитку інтернаціональної роботи та дитячої допомоги партії і уряду у соцбудівництві. Ця проблематика привертає увагу сучасних російських дослідників, але вони зосередились на мілітаризації молоді взагалі, майже не приділяючи увагу піонерам, і переважно на регіональному рівні[5;6]. Сучасні вітчизняні розвідки коротко висвітлюють лише загальний розвиток піонерського руху в Україні, не виокремлюючи проблеми його воєнізації у період сталінської модернізації[7;8].

Отже, предметом нашого дослідження є ідеологія, методи і форми воєнізації української піонерської організації у 1929-1939 рр. Мета - простежити вплив військово-патріотичного виховання на формування українських підлітків, їхніх поглядів і ставлення до влади.

Перед піонерською організацією радянським керівництвом було поставлено завдання залучати дітей до участі в соцбудівництві. Важливою складовою загальнополітичного виховання піонерів стала «оборонна робота». Перехід компартії та уряду до модернізації економіки, зумовлений очікуванням неминучої війни, призвів у 1930-х рр. до активізаціївоєнної пропаганди, об'єктом якої стало все радянське суспільство і діти, як майбутні бійці, зокрема. Вони почали залучатися до військової справи за допомогою різноманітних методів і форм роботи. Дітям взагалі властиве позитивне сприйняття героїчного пафосу, бажання переконати дорослих у власній готовності до подвигу, прагнення визнання з їхнього боку, сприйняття як рівних. Звідси - бажання взяти активну участь у військовій роботі, яка традиційно вважалася дорослою справою. Піонерію закликали брати участь у підвищенні боєздатності армії доступними засобами. Однією з перших форм військово-патріотичного виховання було збирання дітлахами грошей для Червоної Армії. Під керівництвом ЛКСМУ 9-25 серпня 1929 р. у республіці відбувся І Всеукраїнський зліт юних піонерів, делегати якого передали Червоному повітряному флоту літак, збудований на зібрані українськими дітьми кошти[4,с.23]. На II Всеукраїнській конференції юних піонерів (Харків, травень 1930 р.) делегати передали авіаескадрильї У країни другий літак імені І Всеукраїнського зльоту[4,с.23]. За «ініціативу, яку виявили юні будівники соціалістичної країни у зміцненні збройних сил СРСР» українським піонерам була висловлена подяка від Революційної Військової Ради УВО[4,с.23].

На необхідність пожвавлення військово-фізкультурної роботи через розширення мережі гуртків «Юних друзів «Тсоавіахім» ЦК ВКП(б) вказав у окремій постанові («про роботу піонерської організації» від 21.04.32 р.)[9,с.51]. Постанови ЦК ВКП(б) про школу (від 5.09.32 р. та 25.08.32 р.) поставили перед керівниками дитячого руху завдання «широкого розгортання серед дітей спорту, і різних масових форм оздоровчої та військово-фізкультурної роботи». У резолюції VII всесоюзної конференції ВЛКСМ (частина «Про піонерську організацію») військово-повітряна оборона, топографія, сигналізація, зв'язок, маскування і стрільба були визначені як елементарні навички військової справи, з якими необхідно знайомити дітей[10,с.9]. Ідеологічне обґрунтування цих завдань було наступне: боротися за здорову зміну та «виховати покоління, здатне остаточно встановити комунізм»[10,с.9].

27-29 серпня 1932 р. відбулась перша всеукраїнська піонерська спартакіада, до якої було включено змагання у стрільбі[11,с.20]. Проведення спартакіади було використано для пропагування військової справи в дитячому середовищі. Делегації піонерів з усієї України відвідали керівників партії та уряду - У. Чубаря, Й. Якіра. Під час зустрічі з дітлахами У. Чубар дав зрозуміти, що війна неминуча: «Вимоги соціалістичної будови великі. Нам потрібні добре підготовлені кадри. ...Вивчайте хімічні гази, що їх можуть застосувати в майбутній війні»[ 11,с.20]. На церемонії врочистого закриття спартакіади представник ЦБ ДКО сформулювала завдання юних фізкультурників дуже чітко: не тільки займатися спортом, але й «зробити боротьбу за масову воєнізацію та фізкультуру невід'ємною складовою частиною боротьби за опанування основ наук»[11,с.21].

Ідеологи республіки розуміли необхідність формування у дітей мотивації до військового навчання. Увага до військової роботи активно приділялась як лідерами піонерського руху так і представниками партії та уряду України у численних промовах і зверненнях, адресованих зростаючому поколінню. Так, під час зустрічі з піонерами Харківщини на обласному зльоті 4.12.33 р. з приводу рішень листопадового пленуму ЦК і ЦКК КП(б)У, секретар ЦК ЛКСМУ С. Андреев після довгого переліку різноманітних ворогів українських робітників та селян зазначив, що дітям необхідно готуватись для боротьби з ними, в той час як батьки укріплюють Червону Армію: «вивчайте військову справу, створюйте планерні гуртки, вивчайте танки, літаки, виховуйте з себе добрих стрільців, гарних красноармійців нашій країні>>[ 12,арк.50]. Під кінець з'їзду піонери під диктовку одного з комсомольських ватажків дали врочисту обіцянку: «будемо віддано боротися за великий СРСР, за більшовицьку Україну. Зміцнимо зв'язок з Червоною Армією. Навчимося військової справи, щоб бути готовими до оборони країни Рад» [ 12,арк. 103]. У квітні 1934 р. голова ВУЦИК Г. Петровський через журнал «Дитячий рух» звернувся до піонерів республіки, повідомивши, що: «...у капіталістичному світі йде шалене готування до імперіалістичної війни, ...японський імперіалізм і німецький фашизм шукають тільки випадку...щоб почати війну», і закликав: «якщо хочеш перемогти ворога - добре вивчи військову справу». Дітям пропонувалось впоратися з цим завданням вже найближчим літом «щоб цілком озброєними, першого-ліпшого моменту на заклик партії й уряду бути готовими до оборони наших кордонів»[ ІЗ,с.З]. Для підсилення ефекту від розповідей про неминучість військового конфлікту із Заходом, лідери республіки вдавались до мальовничих ілюстрацій на тему прекрасного життя дітлахів в Радянській Україні. На зустрічі з піонерами-відмінниками навчання у 1936 р. секретар ЦК ЛКСМУ С. Андреев звернувся до присутніх із запальною промовою: «Змінилося життя в нашій країні. Жити, як сказав товариш Сталін, стало весело, жити стало добре. І авжеж, в першу чергу, стало добре жити молоді і вам - піонерам, дітям, тому що все те, що робить партія, наш уряд, це в першу чергу робиться для вас - молоді, для дітей»[ 14,арк.1]. Висновок був простий: наші діти мусять бути вдячними і готовими боронити ці досягнення влади.

Преса також активно підключилась до військової пропаганди. Стрілецька справа оспівувалась як найважливіша і найпотрібніша державі. Журнал «Дитячий рух» у лютому 1934 р. надрукував до роковин Червоної армії під рубрикою «Твердиня радянських кордонів» пісню Я. Гримала і П. Батюка «Гвинтівочка», в якій бадьоро і весело описувався процес знищення ворогів:

«Гвинтівочко, гвинтівочко - Товаришу наш,

Через плече на ремені,

Ta ш,е й патронташ....

Ми, фашисте, - проти воєн,

Почнеш - не вини.

Перша куля, куля гостра - Палію війни.

Ми, буржую, - проти воєн,

А зачепиш - квит.

Тобі друга, третю вхопить Пан білобандит[15,с, 13].

До занять стрільбою закликала й пісня «В табори» (сл. І. Неходи, муз. Т. Шутенко) словами: «Вивчимо гвинтівку, і гвинтівку й протигаз» [16,с.43]. '

Для популяризації і заохочення стрілецької справи серед підлітків у червні 1934 р. Центральна Рада Тсоавіахіму затвердила знак «Юний ворошиловський стрілець». З 1934 р. було також додано окремий дитячий ступінь до норм ГПО (Готовий до праці та оборони). Він отримав назву БҐПО (Будь готовий до праці та оборони), його норми були розраховані на дітей з 1 по 8 клас і включали біг, плавання, стрільбу, метання гранати[ 17,с.27-28]. Пізніше було створено значки «Будь готовий до ППХО»(протиповітряна хімічна оборона), «БГСО»(Будь готовий до санітарної оборони), здати норми на які можна було займаючись у відповідних гуртках, що діяли майже в кожній школі республіки.

31.08.34 р. у новій столиці УСРР - Києві, було проведено Всеукраїнський зліт юних друзів оборони[ 18,арк. 1 -6]. На зліт приїхали діти з різних регіонів, серед них найкращі стрілки, авіамоделісти, санітари, зв'язкові, гуртківці ППХО [18,арк.1]. У привітанні президії зльоту на ім'я Наркома оборони СРСР К. Ворошилова піонери бадьоро запевняли владу у своїй відданості: «Ми дуже міцно любимо нашу щасливу батьківщину і нашого великого безмежно дорогого нам Сталіна, ми будемо вперто, наполегливо готувати з себе достойних захисників нашої батьківщини>>[ 18,арк.2]. Цей зліт мав велике значення для популяризації військової роботи в У країні та перетворення її на масовий рух.

5 квітня 1935 р. вийшла постанова PHK СРСР «Про покращення військової підготовки та посилення військової роботи серед учнів початкових та середніх шкіл», наслідком якої було прикріплення військових частин РСЧА до шкіл для допомоги у проведенні оборонно-масової роботи[6,с.54]. Військові допомагали школам обладнати кабінети, проводили військові ігри тощо. Така форма військової роботи як ігри набувала все більшої популярності через вікові особливості піонерів. Ігри були різноманітні за завданнями, але основний зміст полягав в тому, що дітям пропонувалось уявити, що війна почалася, і треба виконувати наказ командувача[ 19;20]. Вожатим для покращення військово-оборонної роботи рекомендувалися ігри на кшталт гри «Захист Червоного прапора», де діти, озброєні навчальними гвинтівками, гранатами та протигазами, виконували функції бійців, ворогів, дозорів та розвідників[21,с.4-6]. піонерський радянський боротьба культ

Обов'язкової формою роботи в піонерзагонах у другій половині 1930-х pp. стали військові походи піонерів. Методисти піонерського руху розробляли плани підготовки та проведення таких заходів, правила облаштування табірних військово-польових споруд тощо, які регулярно висвітлювалися у пресі для вожатих[22;23].

Взагалі в період 1935-1939 pp. спостерігалося значне посилення воєнізації піонерського руху, активізація військової пропаганди дитячими засобами масової інформації республіки. Преса регулярно нагадувала дітям про те, як пильно за кордоном буржуазні і фашистські організації готують дітей до війни [24,с.30-31 ], описувала досвід Німеччини, Польщі, Італії, Франції, вивчаючи який діти мусили перейнятися духом суперництва і змагання, і перевершити досягнення закордонних підлітків, що представляють інтереси світової буржуазії.

Статті у дитячій пресі республіки у 1935-1939 pp. вихваляли досягнення піонерів, які вистежили підозрілих осіб, що прокралися через кордон і повідомили про це військових або міліцію. Дитячий журнал «Піонерія» у грудні 1936 р. надрукував «баладу» І. Муратова «Двоє» про те, як маленька дівчинка вистежила лазутчика на заставі, мужньо переслідувала його і привернула увагу вартових, поставивши під загрозу власне життя. Ворога було затримано і дівчинка стала героєм, на якого підліткам хотілося рівнятися[25,с.31]. Постійна військова агітація та пропаганда знаходила щирий відгук у дитячих наївних душах, вони швидко засвоювали її термінологію і починали мислити так, як від них вимагали ідеологи. Піонер школи №50 м. Харкова Позняков написав до журналу «Піонерія» листа, в якому повідомив про існування в їхньому піонерському форпості активно діючого гуртка ППХО і запевнив: «якщо вороги підуть на нас війною - наші піонери їх зустрінуть не голими кулаками. Всі у протигазах будемо, бо протигази вже придбали, та не тільки собі, а й дорослих загітували. Тепер в нашому дворі всі жильці мають протигази. Ну, я вже не кажу про те, що правила протиповітряної оборони досконало вивчили. Знаємо як боротися і з іпритом і з люїзитом» [26,с. 18]. Навіть дитячі вірші в цей період нагадують тексти агіток, як у творі піонера з Чернігівської школи №1 М. Ігнатенка під назвою «Прикордонники»:

...Серед тишімо'десь крадеться бандит,

Револьвера сталь затиснувши в руках.

Він готовий знищити весь світ,

Він готовий вбить більшовика.

Може прокрадається шпигун,

Може провокатор-диверсант,

Щоби нашу молодість міцну Кулею своєю пронизати[27,с.14].

Діти, оброблені військовою пропагандою, самі підключалися до неї і ставали частиною її механізму. Це було дуже ефективним, оскільки створювало ілюзію, що воєнізація відбувається з ініціативи дітлахів. З цією метою у 1937 р. було організоване звернення через дитячу пресу піонерів школи №203 м. Москви до всіх піонерських організацій країни із закликом «до XX річниці Великої Пролетарської революції кожен піонер мусить мати три оборонні значки!». Цей почин піонерів був відповіддю на лист маршала С. Будьонного. Журнал «Піонервожатий» розгорнув масштабну акцію з інформування про шкільні піонерські загони по всій республіці (Києв, Дніпропетровськ, Донбас, Одеська область), в яких піонери отримали один, два або три оборонні значки[28] або через пресу давали врочисту обіцянку зробити це найближчим часом. Піонери загону імені Чапаева Краснолуцької школи №2 на Донбасі пообіцяли отримати навіть чотири значки і закликали до цього всіх інших підлітків[29,с.10-11].

Паралельно з розгортанням процесу великих чисток з метою його виправдання в очах суспільства в офіційній літературі образ зовнішнього ворога перекривався внутрішнім. Діти не лишалися осторонь від цих подій. Газета «Піонерська правда» у березні 1938 р. надрукувала пере- довицю «Вирок усього радянського народу», і на цій же сторінці статтю «Вороги народу понесли заслужену кару», де роз'яснювалися цілі і методи ворогів народу право-троцькістів та повідомлялося, що їх лідери після вироку будуть знищені[30,с. 1 ]. Статті ці були передруковані українськими дитячими масовими виданнями, що одразу почали публікувати листи дітлахів, які кляли підступних злодіїв останніми словами і схвалювали розправу над ними, розпалюючи класову ненависть у дитячому середовищі республіки[31 ,с. 1 -3].

В численних статтях та брошурах цього часу постійно підкреслювалось, що іноземні шпигуни можуть зустрітися всюди, оскільки зрадники вітчизни вступають у змову зі своїми закордонними спільниками, які мають мету нашкодити Радянській державі. Прикметною з точки зору розкриття цієї тематики була популярна брошура «Быть на-чеку!>>, що вийшла у видавництві «Молода гвардія» у 1938 р. під грифом «Бесіди в піонерському загоні». Дітлахам пропонувалось брати участь у розшуку шпигунів, їм пояснювали як ці вороги можуть виглядати, чим шкодити і як треба поводити себе піонеру якщо він когось запідозрить[32,с.З].

Після подій біля озера Хасан і ріки Халхін-Гол у 1938 р. і 1939 р. увага до проблеми захисту радянських кордонів ще більше посилилась. Піонери закликались до пошуку шпигунів і диверсантів все частіше. У травні 1939 р. «Піонерська правда» на першій сторінці вмістила матеріал про чотирьох українських піонерів, що вистежили шпигуна, який під виглядом жебрака перейшов кордон, і повідомивши про це командира військової частини, допомогли затримати ворога. Рубрика, під якою була вміщена замітка в центральній піонерській газеті країни мала назву «Справи, достойні піонерів». Так героїчний образ радянського піонера, на який всім слід рівнятися, доповнювався й співпрацею із радянською контррозвідкою[33,с.1].

Початок Другої світової війни спричинив прийняття 1.09.39 p. IV сесією Верховної Ради СРСР Закону «Про загальну військову зобов'язаність», що передбачав введення в усіх повних і неповних середніх школах початкової військової підготовки з 5 по 7 клас включно з розрахунку по

2 годи на шестиденку і допризовної військової підготовки учнів старших класів з 8 по 10 за спеціальною програмою, обов'язкові табірні збори у кінці навчального року[6,с.54-55]. Цей надзвичайний захід ще активніше залучив учнів до військової роботи.

Отже, метою воєнізації дитячого руху, крім підготовки майбутніх бійців, була ідеологізація їхньої свідомості, впровадження уявлень про неминучість насильства, гострої боротьби між класами і державами. Завдяки методам переконування, заохочення і стимулювання провідники партії, комсомолу і дитячого руху впливали на свідомість, почуття і поведінку дітей, виховуючи якості безмежної відданості владі, вміння боронити її інтереси, переконання у справедливості її дій. Радянська пропаганда активно створювала образ внутрішніх і зовнішніх ворогів, як у засобах масової інформації так і в офіційних виступах загальносоюзних та українських керівників. Загальна кампанія з воєнізації суспільства охопила дітей, які в силу вікових особливостей радо відгукнулися на пропагандистські прийоми влади. Tакі форми військової роботи в піонерських організаціях як шефство над армією, стрілецька справа, змагання за значок БГПО, заняття з ППХО, санітарної оборони, військові ігри, походи тощо стали дуже популярними серед піонерії України і створювали у дітей відчуття дорослості та причетності до великих звершень влади.

Список використаних джерел

1. Воєнізація // Режим доступу до статті: http://www.slovnyk.net/index.php

2. История BJIKCM и Всесоюзной пионерской организации имени В.И. Ленина: Уч. Пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «История и педагогика»/^.А. Сулемов, Л.И. Кононенко, Д. И. Полякова, В. В. Лебе-динський; под ред. В.А Сулемова]. - М.: Просвещение, 1978. - 352 с.

3. Гусев А.И. Год за годом: Из летописи детского коммунистического движения в СССР, 1917-1981 гг./А. И. Гусев. - М.: Молодая гвардия, 1981. - 207 с.

4. Грищенко М. С. З історії дитячого комуністичного руху на Україні (1917- 1958 pp.). / М. С. Грищенко. - Одеса: Одеський державний педагогічний інститут імені К.Д Ушинського, 1958. - 38[2]с.

5. Исаев В. И. Военизация молодежи и молодежный экстремизм в Сибири (1920-е -- начало 1930-х гг.) / В.И. Исаев // Вестник ИГУ. Серия: История, филология. Т. 1. Вып. 3: История / Новосиб. гос. ун-т. Новосибирск, 2002. - С.63-70.

6. Ростов Н.Д. Если завтра война...Подготовка молодежи Западной Сибири к защите Родины (1937-июнь 1941 г.) / Н.Д. Ростов. - Барнаул: АттГТУ, 2004. - 223[ 1 ] с.

7. Дитячі об'єднання України у вимірі минулого і сучасного: Довідник - посібиик / [P.M. Охрімчук, JI.JI. Шелестова, О.В. Кравченко та ін.]: Інститут проблем виховання АПН України. Лабораторія дитячих об'єднань. - K.- Луганськ: Альма-матер, 2006. - 255 с.

8. Пилипенко В. И. Очерки истории областной пионерской организации Луганщины / В.И. Пилипенко. - Луганск: «Альма-матер», 2005. - 240 с.

9. Юні ленінці: 36. док. та мат. з історії піонерського руху на Україні. - K.: Молодь, 1971 - 264 с.

10. Вище якість комуністичного виховання дітей // Друг дітей. - 1932. - № 15-16.

11. Сукачов Л. Свято червоних краваток // Друг дітей. - 1932. -№18. - С.20-

12. 21.

13. Центральний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГОУ). - Ф.7. -Оп.1. -Спр. 996.

14. Петровський Г. І. Зустрічаймо пролетарський Першотравень // Дитячий рух. - 1934. - №7.

15. ЦДАГОУ. - Ф.7. - Оп.1. - Спр. 1357.

16. Гримайло Я., Батюк П. Гвинтівочка // Дитячий рух. - 1934. - №3.

17. В табори! //Дитячий рух. - 1934. -№11-12. -.

18. Уваров В. ГТО: страницы истории / В. Уваров // Физкультура и спорт. - № 1986.-№11.-С,26-31.

19. ЦДАГОУ. - Ф.7. - Оп.12. - Спр.608.

20. Розвага на дозвіллі // Дитячий рух. - 1934. - №3. - С.26-28.

21. Снайпери дозвілля. // Дитячий рух. - 1934. - №10..

22. Телятьєв В. Захист Червоного прапора // Піонервожатий. -1937. - № 10. - С.4-

23. 6.

24. Ліпман А. На допомогу вожатому. Перший весняний піонерський військовий похід // Піонервожатий. - 1937. - №9. - С.14-18,

25. Oc Гр. Військово-польове містечко / Гр. Oc // Піонервожатий. - 1937.-№11.-С,14-15.

26. «Гарматне м'ясо» майбутньої війни // Дитячий рух. - 1934. - №10. - С.30-

27. 31.

28. Муратов І. Двоє. Баллада //Піонерія. - 1936. - №12..

29. Наш форпост // Піонерія. - 1936. - №2.

30. Ігнатенко М. Прикордонники / М. Ігнатенко // Піонерія. - 1936. - №6.

31. Шнейдерман І., В. Кривенко. Готові! // Піонервожатий. - 1937. - №7; Король 3. Складаємо норми на значки // Піонервожатий. - 1937. - №15; Ярошенко

32. І. Похід у протигазах // Піонервожатий. - 1937. - №15.

33. Телятьєв В. Піонери матимуть оборонні значки // Піонервожатий. - 1937. - №6; Дбаємо за військову роботу // Піонервожатий. - 1937. - №9. - С.10-11.

34. Приговор всего советского народа // Пионерская правда. - 1938. - №36 (14 березня); Враги народа понесли заслуженую кару // Там само.

35. Вирок суду - вирок народу // Піонервожатий. - 1938. - №6(березень).

36. Зильвер. Быть на-чеку! - Бм.: Изд. ЦК ВЛКСМ Молодая гвардия, 1938. - 68[3]с. / В помощь пионервожатому. Беседы в пионерском отряде.

37. Эти пионеры поймали шпиона // Пионерская правда. - 1939. - №69 (22 травня).

Размещено на Allbest.ru