Діти в Криму під час голоду 1921-1923 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діти в Криму під час голоду 1921-1923 років

Викова О.С.

Впродовж XX століття Україна пережила три страшних голодомори 1921-1923,1932-1933,1946-1947 років. Перед сучасною українською історичною наукою стає завдання з'ясувати конкретні причини цих явищ, а також розглянути дії радянської влади в голодний період. Аналізом причин голоду у Криму у період 1921-1923 років займались В.Брошеван, Д. Соколов, А. Ромазанова, В. Зарубін, В. Козлов. Однак основою статті стали матеріали, що знаходяться у державному архіві Автономної республіки Крим.

Основний акцент в статті ставиться на розгляд положення дітей в період голоду 1921-1923 років і на те, які організації займалися їх опікуванням.

Метою даної статті є вивчення становища кримських дітей в період голоду 1921-1923 років і ролі різних організацій в справі надання допомоги голодуючим дітям. Для реалізації меті були поставлені наступні завдання:

- розглянуто положення, в якому виявилися діти в період голоду 1921-1923 років;

- досліджено роль різних організацій в справі надання допомоги кримським дітям;

- визначено наслідки голодного періоду для дитячого населення.

У лютому 1921 року при Всеросійському центральному виконавчому комітеті (ВЦВК) була створена комісія з поліпшення побуту дітей, про що повідомлялося в газеті «Вісті» № 31 від 12 лютого 1921 року. У комісію входили по одному представникові від Народних комісаріатів продовольства, охорони здоров'я і освіти, Революційно-селянської інспекції, Всеросійської надзвичайної комісії, Всеросійської центральної ради професійних союзів. Голова і всі члени комісії затверджувалися президією ВЦВК[1,арк.20].

На комісію з поліпшення життя дітей покладалися наступні функції: надання допомоги установам, яким ввірялася турбота про дітей (в першу чергу тим, які відали охороною життя і здоров'ям безпритульних дітей); спостереження за виконанням постанов центральних і місцевих органів влади відносно забезпечення дітей всім необхідним; видання розпоряджень, що стосуються життя і здоров'я дітей.

В Криму в травні 1922 року була створена Центральна комісія уповноваженого з поліпшення побуту дітей (Уповпобут) [2,арк.42]. He дивлячись на відсутність необхідних засобів, Уповпобутом була вироблена низка заходів щодо поліпшення життя дітей:

1) завершено перерозподіл всіх дитячих установ між Народними комісаріатами (Наркоматами) освіти і охорони здоров'я;

2) засновано інструкторський апарат і встановлено зв'язки і контакти з Наркоматами, що займаються дитячими питаннями;

3) встановлено зв'язки з іноземними організаціями допомоги;

4) перевірена правильність обліку розподілу продуктів між дитячими установами і встановлена єдина норма живлення.

Разом з Центральною комісією Уповпобуту було створено інститути уповноважених в кожному окрузі. Вони займаються безпосереднім обстеженням дитячих будинків, обліком кількості дітей, що знаходяться в них, станом їх здоров'я і умов життя. Для обстеження була створена спеціальна комісія з представників Народних комісаріатів продовольства і охорони здоров'я (НКП і НКЗ) і забезпечуючих органів. Комісія обстежила 18 дитячих будинків і осередків [2,арк.22]. За результатами обстеження виявилось, що дитячі будинки організовувалися різними установами і відомствами, які згодом під свій безпосередній контроль їх не брали. Продуктове постачання в дитячих установах знаходилося на вкрай низькому рівні. З речовим постачанням положення було ще гірше. Дитячі установи не мали інвентарю, діти були роздягнені і роззуті, більшість із них були хворими від виснаження і голоду. Обстеження дитячих установ виявило приголомшливу антисанітарію та величезний відсоток захворюваності всілякими інфекціями, майже повну відсутність медичної допомоги (за винятком дитбудинків НКЗ). Дуже високою була дитяча смертність, в середньому по Криму вона досягала 2%, у Будинку матері і дитяти доходила до 45%, у дитячих установах Ялти до 10%[2,арк.79]. Доходило до того, що серед живих дітей знаходилися померлі, оскільки їх не встигали забирати вчасно. Ряд обстежених будівель абсолютно не підходили для розміщення в них дитячих установ. Наприклад: колектор НКЗ поміщався в казармовому складі, в якому до революції було психіатричне відділення, а під час перебування в Криму Врангеля венеричний госпіталь; 4-й дошкільний будинок займав настільки мале приміщення, що діти спали в залі і їдальні вдвох на одному ліжку. Більшість дитбудинків потребували ремонту [2,арк.23].

По Криму до 1922 року налічувалося 210 дитячих будинків. У липні 1922 року вони були розподілені по Наркоматах охорони здоров'я і освіти. В веденні НКЗ знаходилися 35 дитбудинків, у веденні НКП 175. Загальна кількість дітей, що знаходяться в них, складала 21 тис. (біля 10% всього дитячого населення Криму) [2,арк.14]. У ведення НКЗ перейшли усі дитячі заклади, в яких знаходились діти від 1 до 4-х років За НКП було залишено заклади, в яких знаходились здорові діти віком від 4-х до 16-ти років[3,арк.196].

Звичайна норма дитячих пайків в їдальнях складала 1/4 фунта хліба і обід з рідкого блюда, 1/8 фунта крупи, 1/4 фунта м'яса або жирів. У закритих установах дитяча денна норма складалася з 1 фунта хліба, 1/4 фунта крупи, 1 /4 фунта овочів, 1 /4 фунта м'яса або жирів, кава, чай[4,арк.202]. В цілому дитяче харчування в Криму було недостатнім по кількості пайків, а також одноманітним і низькокалорійним. Особливо неякісними були пайки Народного Комісаріату продовольства (Наркомпрода).

Діти, які не знаходилися в закритих дитячих установах, частиною харчувалися пайками закордонних організацій, частиною залишалися абсолютно без допомоги. Незважаючи на те, що кількість пайків, які було виділено закордонними організаціями сягала 76 тисяч, їх калорійність була в 3 рази нижче за необхідну для підтримки життєдіяльність організму (тобто складала 485 калорій)[5,арк.38]. Наприклад, пайки АРА були настільки мізерні, що по кількості продуктів, що містяться в них, їх вистачало лише на один сніданок. Негативно на стані дитячого харчування позначалося те, що кожна із забезпечуючих організацій прагнула до автономності і не бажала погоджувати свої дії з іншими. В результаті одні дитбудинки отримували пайки від усіх організацій, а інші не мали елементарної норми живлення.

Для усунення подібних ситуацій було прийнято рішення, що пайки при розподілі спочатку повинні були проходити облік через апарат Уповпобуту. З метою поліпшення живлення всі пайки різних організацій комбінувалися, і до них додатково додавалися продукти дієтичного живлення: жири, молоко, какао, рис і т.п. Була встановлена єдина норма живлення, відповідно до типа дитячої установи, складу вихованців і стану їх здоров'я. Норма пайка була прийнята від 3000 до 3500 калорій.

На підставі постанови об'єднаного засідання Президії КримЦВК від 17 липня 1922 року Уповпобуту, з метою дослідження додаткових засобів для надання допомоги дітям, було дозволено відкриття клубів гри в лото. Постановою КримЦВК від 9 листопада 1922 року було затверджено пропозицію голови Уповпобута А. Азовського про випуск добродійних марок, про проведення «Тижня дитини», про централізоване шефство над дитбудинками і про оподаткування вивісок. За результатами «Тижня дитини» в Сімферополі було зібрано 70 тис. рублів (грошовий, речовий і продуктовий збір); по округах 50 тис. рублів. Постановою Кримського Раднаркому від 24 січня 1923 року Уповпобуту було надане монопольне право на експлуатацію більярдів, доміно, шашок і тирів, а також право експлуатації місцевих кінотеатрів[2,арк.14].

В березні-липні 1923 року в Криму живленням дітей займався також Український Червоний хрест, а в Джанкойському і Євпаторійському округах розподілялися пайки католицької місії [2,арк.80]. У справі постачання медикаментами і засобами догляду за хворими допомогу надавали АРА і Червоний Хрест.

Одним з важливих завдань Уповпобуту була боротьба з дитячою безпритульністю. Великі надії в зниженні дитячої безпритульності покладалися на дитяче містечко у Феодосії, на організаційні потреби і вміст персоналу якого було відпущено понад 50 тис. рублів. Окрім цього, понад 80 тис. рублів і близько 5 тис. аршин мануфактури (з суми Джойнта) було направлено на ремонт інших дитбудинків. 200 пудів муки, ряд продуктів і близько 15 тис. рублів призначалися для відкриття алуштинського дитячого містечка. Безпосередньо Уповпобутом біли відкрито дитбудинки в Байдарі і Джанкої. За сприяння комітетів взаємодопомоги почали працювати п'ять дитбудинків в Керченському окрузі[2,арк.43].

Найбільшої гостроти питання дитячої безпритульності в Криму досягло в другій половині 1923 року. Крим стає улюбленим містом безпритульних і бездоглядних дітей, які стікаються сюди зі всіх куточків Росії. Із загальної кількості безпритульних місцеві складали всього 10%. Основні причини безпритульності серед кримських дітей це недорід в деяких місцевостях Євпаторійського і Армяно-базарського районів, зростаюче безробіття, скорочення кількості дитячих установ у зв'язку з переходом постачання на місцеві бюджети і майже повну відсутність цих засобів в НКП і НКЗ.

На засіданні 19 липня 1923 року Комісія з поліпшення побуту дітей при КримЦВК винесла постанову у якій про відкриття колекторів для безпритульних дітей[2,арк.166]. Основна проблема, що ускладнювала роботу в цьому напрямі, повна відсутність засобів. Діти ночували на базарах і в нічліжках разом з дорослими, на вулицях, в каналізаційних трубах, в сараях і на кладовищах. Подібне положення призвело до того, що в Криму значно зросла дитяча злочинність[2,арк.165].

Для покращення становища дітей, комісія з поліпшення побуту дітей при КримЦВК займалася організацією дитячих майстерень і всебічною підтримкою виробничої діяльності дітей і підлітків. До кінця 1923 року у Феодосії при дитячому містечку біли відкриті столярна і іграшкова майстерня, у якій вчилося 50 дітей. У 1 трудової дитячої колонії в Феодосії працювали майстерні: швалів, у якій вчилося 8 хлопців, кравецька - 12 дівчат, ковальсько-слюсарна - 8 хлопців[2,арк.119].

У дитячих установах Сімферополя, які підпорядковувалися окружному BHO організовувалися швацькі майстерні в дитбудинку № і на 35 дітей, дитбудинку № 14 на 14 дітей, дитбудинку № 15 на 12 дітей, в шкільному будинку № 4 на 20 дітей; столярні майстерні в дитбудинку № 14 на 8 дітей, дитбудинку № 15 на 15 дітей; Центральна шевська майстерня 47 дітей (з них до кінця 1923 року семеро дітей завершили навчання і працювали самостійно); корзинна в дитбудинку № 8 на 20 дітей. У Джанкойському окрузі в дитячій колонії ім. тов. Свердлова (64 вихованця) були слюсарна, столярна і шевська майстерні, в яких вивчалися 20 підлітків. Окрім цього, колонією оброблялися 15 десятини землі, з яких частина була відведена під город, частина під баштан, частина під хлібні посіви і 1,5 десятини займали сади. Всі сільськогосподарські роботи здійснювалися за допомогою окружних комунхозів, які надавали колонії необхідні сільськогосподарські знаряддя.

В Ялті в колонії Чаїр (64 вихованця), симеїзському татарському будинку (35 вихованців), в дитячій колонії «Койт» і дитячій трудовій колонії біля Сімферополя, в колонії ім. В.І. Леніна в Мамакє, в алуштинській і альмінській дитячих колоніях, а також в Кара-тубейській сільськогосподарській школі (ЗО дітей) дітей вчили городництву і садівництву [2,арк. 119].

На початку грудня 1923 року в Сімферополі для безпритульних дітей у віці від 12 років був обладнаний приймальник-ночліжка на 200 чоловік і при ньому були відкриті майстерні. До роботи притягувалися всі діти і лише ті, що працювали в майстернях, отримували двічі чай, обід і 2 фунти хліба.

Для відкриття нових майстерень і підтримки вже існуючих вкрай не вистачало інструментів, матеріалів і грошових коштів. Продукція майстерень реалізовувалася, доходи надходили в загальну касу, з якої для дітей купували все необхідне: білизну, взуття, одяг і т.п. Таким чином діти могли хоча б частково забезпечувати себе самостійно.

Наслідками голодного періоду стали велика кількість хвороб серед дітей, а також дуже висока смертність. Протягом голодного періоду 1921 -1922 років влада по змозі намагалася полегшити положення дитячого населення. Саме турбота про дітей була одним з найважливіших завдань всіх органів і організацій, що займалися продуктовим постачанням. Однак первинне завдання - порятунок дітей - до 1923 року в цілому було виконане.

Таким чином, можна констатувати, що у період голоду 1921 -1923 років у Криму проводились заходи, завдяки яким вдалось врятувати від голоду значну частину дітей. Особливу роль у цьому відіграли закордонні міссії, що присилали на півострів певну кількість продовольчих пайків.

Список використаних джерел

дитбудинок крим голод

1. Державний архів Автономної республіки Крим. Ф.Р.423. Оп.1. Спр.24.

2. Там само. Ф. Р. 423. Oп. 1. Спр. 37.

3. Там само. Ф. Р. 245. Оп. 2. Спр. 13.

4. Там само. Ф. Р. 1932. Оп.1. Спр. 12.

5. Там само. Ф. Р. 1923. Оп.1. Спр. 1.

Размещено на Allbest.ru