Роль радіо- і телекомунікацій в інформаційній політиці США щодо країн регіону Перської затоки на рубежі 40-х – 50-х pp. XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль радіо- і телекомунікацій в інформаційній політиці США щодо країн регіону Перської затоки на рубежі 40-х - 50-х pp. XX ст.

телекомунікація пропагандистський технологія америка

На рубежі 40-х - 50-х pp. XX ст. інформаційна політика відігравала важливу роль у процесі досягнення провідними державами світу своїх національних інтересів за кордоном. Крім традиційних політичних, економічних, та військових засобів впливу на керівництво іноземних країн, уряд США (та інших провідних країни світу) почав активно застосовувати інформаційно-пропагандистські технології з метою поширення свого впливу далеко за межі американського материка, зокрема, на стратегічно важливий регіон Перської затоки.

Високо оцінивши результативність пропаганди для досягнення зовнішньополітичних завдань ще в 1930-х pp., в роки Другої світової війни та у повоєнний період американці вдосконалили цей вид урядової діяльності. Важливу роль у процесі вдосконалення методів та засобів втілення в життя завдань інформаційної політики відіграли досягнення США у сфері науки та техніки, перші результати яких були відчутними вже на рубежі 40-х - 50-х pp. XX ст. Зокрема, з'явилася можливість включити до переліку інформаційно-пропагандистських знарядь та активно застосовувати радіо і кінопродукцію. Ефективність використання радіо- і телекомунікацій в пропагандистських цілях сприяло тому, що за досить короткий час вищезгадані засоби стали базовими елементами інформаційної стратегії США, яка втілювалася в життя, зокрема, й у країнах Перської затоки. На сучасному етапі інформаційна політика продовжує відігравати важливу роль у процесі налагодження відносин Сполучених Штатів з державами Близького та Середнього Сходу.

Інформаційна політика США з часу становлення в якості невід'ємної складової зовнішньополітичної стратегії в середині XX ст. вважалася державною таємницею Сполучених Штатів, що негативно позначилося на вивченні цієї сфери діяльності. В результаті радянсько-американського протистояння у «холодній війні» на висвітлення науковцями США проблем пропагандистської діяльності Вашингтона за кордоном тривалий час було накладено табу. Тому за період існування «залізної завіси» лише деякі вчені зробили спробу дослідити окремі аспекти інформаційної політики Сполучених Штатів. Зокрема, на наш погляд, слід згадати праці Халле [1], Ч. Маліка [5], в яких вони намагаються проаналізувати особливості зовнішньої політики США щодо країн Близького та Середнього Сходу. Проте, автори не ставили за мету висвітлення проблем інформаційно-пропагандистської діяльності американського уряду і тому ці питання розглядаються побіжно у контексті зовнішньої політики США.

Закінчення «холодної війни» дало новий поштовх до вивчення проблем інформаційної політики США щодо країн Перської затоки. Зокрема, в американській історіографії з'являється цілий пласт наукових праць, в яких автори дають глибокий аналіз окремих аспектів пропагандистської діяльності Вашингтона в регіоні Близького та Середнього Сходу. Перш за все, слід згадати дослідження американського вченого Р. Куніхолма[3], в якому він зробив спробу проаналізувати особливості дипломатії СІЛА в регіоні Близького та Середнього Сходу в період «холодної війни», а також розвиток інформаційної політики як невід'ємної складової зовнішньополітичної стратегії країни.

He менш цікавими, на наш погляд, є праці американських дослідників Л. Хіксона [2], С. Лукаса [4] та К. Осгуда [6], в яких автори висвітлюють інформаційну політику США як інструмент поширення політичного, економічного, культурного впливу на зарубіжні країни. Крім того, інформаційна політика аналізується з точки зору боротьби ідеологій (демократичної та комуністичної), в результаті чого цінність дослідження істотно зросла. Також варто згадати ще й той факт, що американські дослідники у своїх працях, які побачили світ у 1990-х - 2000-х pp., присвятили окремі розділи методам і засобам інформаційного впливу США на країни регіону Перської затоки.

На початку XXI ст. перед дослідниками відкрилися значно більші можливості вивчення інформаційно-пропагандистської стратегії США в країнах району Перської затоки у зв'язку з тим, що американський уряд розсекретив значну кількість документів, які стосуються цієї тематики. Зокрема, у фондах архіву національної безпеки США зберігаються доступні для дослідників матеріали, які стосуються проблем використання у пропагандистських цілях радіо [8; 9], кіноіндустрії [7; 10] тощо.

Інформаційна політика США щодо країн Перської затоки передбачала значну кількість методів та засобів впливу на населення цього регіону. Проте, не всі знаряддя для здійснення пропагандистської діяльності були однаково ефективними. Однією з основних проблем, що стояла перед американцями, було встановити зв'язки з усіма прошарками населення, яке, в багатьох випадках, було малодоступне через складний рельєф Ірану та Іраку та кочовий спосіб життя деяких суспільних груп держав регіону.

Саме тому однією із найбільш важливих та ефективних американських інформаційних програм, при допомозі якої можна було досягнути уваги максимальної кількості людей, було радіомовлення. «Завдяки цьому засобу масової інформації американська пропаганда в Ірані здатна була досягнути 75 тис. осіб, які належали до всіх цільових категорій>>[8]. Разом з тим, використання радіо в пропагандистських цілях було істотно обмежене у зв'язку з низьким рівнем технічного забезпечення країн Перської затоки. Наприклад, в Іраку існувала лише єдина державна радіостанція, керівництво якої не завжди погоджувалося співпрацювати зі США в інформаційній сфері. Ще гірша ситуація спостерігалася у Саудівській Аравії, де місцеве радіомовлення перебувало у стадії зародження. В таких випадках уряд СІП А покладав завдання по поширенню інформації в регіоні Перської затоки на радіо «Голос Америки», попередньо досягнувши домовленості з місцевою владою щодо діяльності цієї радіостанції на їхній території. Зокрема, як зазначено у телеграмі американського посольства до Держдепартаменту від 19 серпня 1950 p., між радіо «Голос Америки» (яке перебувало під контролем уряду СІП А) та радіо «Тегеран» було досягнуто домовленість про негайну реалізацію американського плану поширення пропаганди. Крім того, дочірні компанії APAMKO - «Інтернешнл телефон енд телеграф корпорейшн» - «Маккей енд рудіо К°» і «Амерікен кейбл енд редіо корпорейшн» - побудували і почали експлуатувати найпотужніші в Саудівській Аравії радіостанції в Джідді і Мецці. Таким чином, співпраця у сфері радіомовлення з країнами Перської затоки розглядалася Вашингтоном як один із важливих кроків на шляху до реалізації завдань інформаційної політики. Характерною рисою даної стратегії було поширення трансляції американського радіо на країни Близького та Середнього Сходу, що не тільки розв'язувало проблему дефіциту інформаційних ресурсів держав регіону, але й давало можливість американському керівництву впливати на ізольоване природними бар'єрами населення Ірану, Іраку та Саудівської Аравії.

Радіопрограми, підготовлені співробітниками Інформаційного агентства Сполучених Штатів (USIA) для трансляції в країнах району Перської затоки, були самого різноманітного змісту. Зокрема, частина з них була присвячена проблемам охорони здоров'я: лікування малярії, черевного тифу, туберкульозу тощо. Інші програми представляли нові галузі індустрії, такі як пластика, штучні волокна, дизельні двигуни, хімічна переробка органічної сировини тощо [9]. Але, разом з тим, кожна із таких радіопередач містила пропагандистський елемент. Зокрема, програми, присвячені проблемам охорони здоров'я, мали показати населенню країн району Перської затоки глибоку занепокоєність американців проблемами народів даного регіону і тим самим викликати в останніх повагу до США. Що ж стосується радіопередач про нові галузі індустрії, то за задумом американських пропагандистів ця інформація повинна була викликати заздрощі в арабів та персів і спонукати їх до активнішої співпраці із Заходом з метою досягти такого ж високого рівня промислового розвитку, як в Америці. Отже, використання радіо в рамках втілення в життя завдань інформаційної політики давало американцям можливість не тільки налагодити канали інформаційного впливу на всі прошарки населення країн регіону Перської затоки, але й замаскувати свої пропагандистські цілі за ширмою інноваційних технологій та всебічної гуманітарної допомоги місцевим мешканцям.

Можливості використання радіо в пропагандистських цілях доповнювалися ще одним важливим знаряддям для поширення інформації - кінематографом. При чому, як свідчать документи, трансляція кінострічок для населення країн району Перської затоки фактично відігравала таку ж важливу роль під час реалізації цілей інформаційної політики США, як і радіо. На таку думку наводить процес оцінки значення фільмів для пропагандистської діяльності Сполучених Штатів, до якого було залучено багато фахівців в інформаційній сфері із провідних департаментів, зокрема: «аташе військового, військово-морського та військово-повітряного відомства, начальники політичного, економічного відділу, відділу громадських справ і кінематографу» [10].

З огляду на те, що фільми мали потужний вплив на населення країн Перської затоки, американські спеціалісти в галузі пропаганди приділили багато уваги вивченню можливостей практичного застосування такого засобу для досягнення цілей інформаційної політики СПІА. Привертає увагу дослідження, в якому на прикладі аналізу фільму «Два міста» вказуються чиновниками Держдепартаменту недоліки американської кінопродукції та даються рекомендації щодо її вдосконалення. Зокрема, серед негативних моментів вищезгаданої кінострічки відзначається «надто очевидний пропагандистський зміст» та «мовний бар'єр» - вона озвучена лише англійською мовою[7]. Що ж стосується можливих шляхів удосконалення цього інструменту для реалізації завдань інформаційної політики, то вони полягали в наступному: «Фільми повинні бути короткометражні, приблизно 10 хв. із саркастичним зображенням комунізму, не називаючи його (комунізм) самого». Також пропонувався випуск кінопродукції «в стилі Діснея із використанням таких героїв, як Міккі Маус, Дональд Дак, Плуто тощо», що, на думку американських дослідників, гарантувало ще більший пропагандистський ефект[7].

Важливо зазначити, що програма трансляції кінострічок для населення країн району Перської затоки передбачала залучення до цього виду інформаційно-пропагандистської діяльності приватних організацій. Зокрема, у листі до Держдепартаменту від 16 травня 1950 р. працівники посольства США в Тегерані просять щоб, «пан Дісней (відомий американський продюсер) випустив фільм у своєму стилі, призначений для розповсюдження у тих країнах, де комунізм загрожує захопленням влади» [7]. Співпраця американського уряду з приватними організаціями у сфері пропаганди служила двом основним цілям: по-перше, залучення провідних фахівців із не державних організацій до реалізації завдань інформаційної політики давало приплив нової творчої енергії, що дозволяло істотно підняти ефективність методів впливу на свідомість та дії інших народів світу; по-друге, діючи через приватні організації, уряд США міг приховати свою участь у пропагандистській діяльності, що, в умовах різкого зростання анти-західних настроїв серед населення країн району Перської затоки, справляло вирішальний вплив на ефективність всієї інформаційно-пропагандистської стратегії Вашингтона в цьому регіоні.

Слід наголосити, що стратегія інформаційної політики США передбачала використання кінострічок, зміст яких стосувався не тільки політичних питань, але й інших актуальних проблем держав регіону Перської затоки. Зокрема, досить поширеними в регіоні були фільми на тему охорони здоров'я та боротьби з найбільш поширеними в країнах Близького та Середнього Сходу хворобами. Трансляція кінострічок із таким змістом дещо відволікала увагу місцевого населення від пропагандистських цілей організованих керівництвом Сполучених Штатів показів кіно. Показуючи подібні фільми, американці не тільки завойовували довіру мешканців країн району Перської затоки, але й отримували зелене світло для подальшої пропагандистської діяльності в цьому регіоні.

Отже, у глобальній боротьбі «за розум та серця» народів світу американці взяли на озброєння інформаційну політику. Зокрема, особливе місце в інформаційно-пропагандистській стратегії США щодо країн Перської затоки відводилося інноваційним технологіям - радіо - та кіноіндустрії. Ці засоби втілення в життя завдань інформаційної політики дозволяли не тільки донести бажану інформацію до широких народних мас держав Близького та Середнього Сходу, але й приховати участь уряду Сполучених Штатів у проведенні пропагандистської роботи серед місцевих мешканців. Створення та поширення високоякісного пропагандистського матеріалу серед народів вищезгаданого регіону давало Вашингтону додаткові важелі впливу на формування громадської думки в стратегічно важливих для США країнах Перської затоки.

В результаті проведення ефективної інформаційно-пропагандистської компанії в країнах регіону Перської затоки із залученням радіо - та телеіндустрії на середину XX ст. досягнення американців у сфері науки, техніки, економіки, соціального забезпечення громадян стали слугувати зразком для подальшого наслідування арабами та персами. Зростання іміджу США серед мешканців країн Близького та Середнього Сходу послаблювало опір місцевого населення, що полегшувало для Вашингтона завдання налагодити співпрацю з Іраном, Іраком та Саудівською Аравією на вигідних для американців умовах.

телекомунікація пропагандистський технологія вплив

Размещено на Allbest.ru