Радянська історіографія про участь робітників Донбасу в революційних подіях 1905-1907 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Радянська історіографія про участь робітників Донбасу в революційних подіях 1905-1907 роках

Шебаніц Д.М.

У радянський період тема історії розвитку революційних подій 1905-1907 рр. була дуже популярною та викликала великий інтерес в істориків. He дивно, що нам у спадок залишився доволі чималий масив радянських наукових досліджень, присвячених цій темі.

Події 1905-1907 рр. були предметом вивчення істориків Української PCP ще в 20-ті роки XX ст. Першими дослідниками революційних подій були діячі більшовицької партії, сучасники та учасники революції 1905-1907 рр. Ці праці публіцистичного, дослідницького та мемуарного характеру мають вагоме джерелознавче та історіографічне значення у вивченні поставленої проблеми.

Метою пропонованої статті є аналіз історичної спадщини радянської історіографії з проблеми участі робітників Донбасу в революційних подіях 1905-1907 рр.

Відповідно до мети дослідження визначено розв'язання таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати основні етапи вивчення радянськими дослідниками вказаної проблеми;

- простежити еволюцію радянської історичної думки на прикладі відображення революційних подій Донбасу 1905-1907 рр.

До 20 річного ювілею революції, який широко святкувався в країні у 1925 році, зусиллями іспартівських комісій було видано близько 30 збірників та брошур, з-поміж авторів яких більшість були учасниками революційної боротьби 1905-1907 рр. У цих роботах дуже широко висвітлюється участь робітничих колективів окремих заводів та фабрик у революційному русі 1905-1907 рр.

Видання середини 20-х років являли собою більшою мірою колективні збірки праць та спогадів, у 30-х роках вже стали переважати наукові та науково популярні роботи. Але традиція публікації мемуарної літератури, пов'язаної з історією першої російської революції та її подіями на Україні, збереглась. Серед них праці С. Штейна, П. Ходченко, книги «Великие незабываемые дни: Сб. воспоминаний участников революции 1905-1907 гг.», «Революцией призванные: Воспоминания Екатеринославских рабочих. 1893-1917 гг.».

Дуже широко розгорнулась робота з вивчення історії революції в післявоєнний період, у 50-ті роки. Головним чином це було пов'язано з 50-річним ювілеєм революції. До цієї дати інститут історії Академії наук УРСР видав працю загального характеру «Революція 1905-1907 pp. на Україні». Були також видані перші узагальнюючі праці про події першої російської революції на теренах України, а саме це роботи Ф.Є. Лося, Л.М. Іванова, М. Кравчука, П. Шморіуна. Покладений початок спеціальній розробці важливої проблеми історії виникнення бойової співпраці робітників У країни та Росії. Всі дослідження зосереджують основну увагу на ролі партії більшовиків у розгортанні революційного руху. Радянська концепція історії революції полягала в тому, що пролетаріат уособлювався в обличчі партії більшовиків, і більшовики вдало поєднали в революційній боротьбі того періоду марксистсько ленінське вчення з масовим робітничим рухом. Є ціла низка праць присвячених ролі більшовиків у розгортанні революції 1905-1907 pp. До них відносимо «Большевики во главе первой русской революции 1905-1907 гг.», «Партия большевиков в революции 1905-1907 гг.: документы и материалы» та ін.

Певні досягнення має радянська історіографія в публікації історичних джерел періоду першої російської революції. А саме Інститут історії партії при ЦК Компартії України став ініціатором видання декількох історико документальних збірок, що висвітлюють історію революції 1905-1907 pp. Це, насамперед, «Революція 1905-1907 років наУкраїні», «Революция 1905-1907 гг. на Украине». Крім того, видано збірку архівних джерел по окремих періодах розгортання революції, особливу увагу приділено другому періоду революції, а саме 1906-1907 рр. У цьому виданні міститься важливий документальний масив інформації, що стосується історії розгортання революційних подій на території Донецького басейну. У цей же час видано збірку документів та матеріалів, що стосуються історії революційних подій 1905-1907 pp. в Донбасі. Тут подано документи та матеріали про революційну боротьбу робітників і селян, про діяльність соціал -демократичних організацій у Донбасі в період першої російської революції. У збірці також опубліковані документи, що зберігаються в Донецькому обласному державному архіві, Державному обласному та краєзнавчому музеї. Частина документів передрукована з «Исторического архива», №1 за 1955 р. У збірці основний масив документів стосується революційних подій, що відбувались на території сучасної Донецької області, матеріалів стосовно території всього Донбасу не дуже багато. У 1957 році вийшла ще одна збірка документів і матеріалів з історії революції 1905-1907 pp. на Донбасі, це видання було розширеним, виправленим і доповненим, основу збірки складають кореспонденція та повідомлення більшовицьких газет «Вперед», «Пролетарий», «Новая жизнь». Також збірка містить деякі документи органів царської влади. Але в цих документах міститься інформація про розмах революційного руху робітників і селян Донбасу. Вочевидь, підбір документів для опублікування був зроблений таким чином, щоб показати розгортання робітничого руху як явища масового, усе загального. І, навіть опубліковані документи органів державної влади підтверджують загальноприйняту концепцію історії першої російської революції 1905-1907 рр.

Усе ж відзначимо, що проблему історії першої революції в Росії розробляли найактивніше в період 50-70 х років XX ст. Так, у 1955 p., крім названих уже праць, виходить збірка статей «Первая русская революция». А.М. Панкратова у своїй статті «Первая народная революция эпохи империализма», зауважувала, що по суті це була буржуазнодемократична революція, але за формами та методами боротьби революція була специфічно пролетарською. Авторка стверджувала, що в процесі розгортання революційних подій реально формувався союз робітників і селян, і саме в цей час на селі став з'являтись новий тип свідомий молодий селянин, який читав газети, спілкувався зі страйкуючими, пояснював селянам політичні вимоги робітників. Поразку революції дослідниця пояснює недостатньо міцним союзом робітників і селян, армією, яка неповністю підтримала пролетаріат, відсутністю єдності в середовищі робітництва, а також тим, що зрадники меншовики розколювали робочий клас та гальмували революцію.

У цілому в збірці представлені різноманітні аспекти революційних подій 1905-1907 рр. Більшість істориків займались вивченням ролі соціал-демократів у розгортанні революційних процесів. Зокрема, до таких праць відносимо дослідження Я.В. Савельева, Г.Н. Бірючинського, Г.І. Гончаренка «III съезд РСДРП», А.Г. Корягіна «Аграрная программа большевиков в первой русской революции»; також праці, присвячені постаті В.І. Леніна та його поглядам на революцію: М.П. Степанов «В.И. Ленин о союзе рабочего класса и крестьянства в революции 1905-1907 гг.», B.C. Гуров «В.И. Ленин о роли народных масс в революции 1905-1907 гг.» та ін.

У науково популярному вигляді виклав історію першої революції І. Флеровський у своїй книзі «Первая народная революция в России». Він детально зупиняється на таких питаннях, як Росія напередодні першої революції, становище селян та розгортання селянського руху, російсько японська війна, план дій більшовиків у революції, революційні виступи робітників та селян, виступи на флоті та в армії, жовтневий загальний страйк та Ради робочих депутатів, московський збройний виступ, спад революції, її поразка та значення. На жаль, конкретики про участь робітників Донбасу в подіях 1905-1907 рр. в цій роботі не знаходимо, тут більше зосереджено увагу на подіях, що відбувались у Петербурзі та Москві.

Стосовно ж території Донбасу, то вивченням виступів тутешніх робітників займався Л.М. Іванов. Він у дослідженні «Подъем массового движения горнозаводских рабочих Донбасса летом 1906 г.» подає статистичні відомості про кількість гірничозаводських робітників, відзначаючи: «в пределах Донбасса в период первой русской революции находилось 115-125 тыс, горнозаводских рабочих. Это не считая рабочих, подчиненных фабричной инспекции, а также части рабочих каменоломен, известковых карьеров и т. п., т. е. примерно еще 12-15 тыс.». Автор аналізує чисельний національний склад робітників Донецького басейну, зосереджує увагу на їх концентрації.

Спираючись на статистичні дані А.С. Амальрика, автор стверджував про перевагу металургів з-поміж учасників виступів: «Больше участников движения дали рабочие металлургических и металлообрабатывающих заводов. По подсчетам А.С. Амальрика, на этих заводах в стачках участвовало 30,7 тыс. рабочих, или 83,6 % всех рабочих Донбасса этой отрасли промышленности. Всего, таким образом, было 82,1 тыс. участников стачек, или 68,4% ко всем рабочим. Этот процент оказывается даже ниже, чем в целом по забастовкам рабочих предприятий, подчиненных фабричной инспекции Екатеринославской губернии (81,7%). Продолжительность стачек была значительно выше у рабочих металлургических заводов, чем на шахтах. В среднем каждый забастовщик металлист участвовал в стачках 25,3 дня, а рабочий каменноугольных шахт четыре дня». Таким чином, підкреслювався передовий характер металургійного пролетаріату. Це можна пояснити, у першу чергу, тим що саме серед металургів було найбільше сталих кадрів, які вже давно втратили зв'язок із землею і повністю присвятили себе роботі в промисловості і залежали від неї на всі сто відсотків. Крім того, у металургів вимоги наприкінці 1905 року вже мали політичну спрямованість, на відміну від шахтарів, які були націлені на задоволення економічних вимог.

У цілому вчений Л.М. Іванов грунтовно висвітлює виступи робітників різних підприємств у різних куточках Донбасу протягом 1906 року. Підсумовуючи, дослідник доходить висновку, що піднесення руху не було настільки потужним, щоб перетворити можливість повстання в реальність. Але все одно виступи мали величезне значення, оскільки сформували майбутній досвід для здійснення лютневої та жовтневої революцій.

He можна не відзначити працю Ф.Є. Лося «Робітничий клас України в революції 1905-1907 рр.». У статті йдеться про боротьбу луганських робітників, «лютневий страйк робітників Луганська показав робітничому класу, що лише більшовики є справжніми організаторами боротьби пролетаріату проти капіталістичного гніту та поліцейської сваволі». Знову ж таки дещо однозначні міркування дослідника про роль більшовицької партії.

Подаючи картину розвитку революційного руху на У країні, Ф.Є. Лось дещо побіжно зупиняється на окремих регіонах країни. Про Донбас читаємо: «Особливо запеклу боротьбу вели в грудневі дні 1905 року робітники Катеринославської залізниці і Донбасу, де були зосереджені найчисленніші та найбільш свідомі верстви пролетаріату». Крім того, про грудневі події 1905 року автор зазначає: «Найбільше на Україні повстання робітничого класу відбулося в Донбасі». Детально описується перебіг грудневих подій 1905 р. на Донбасі: «перша збройна сутичка бойових дружин з військами відбулась на ст. Ясинувата куди місцеві власті направили роту солдатів Балакліївського полку для придушення там робітничого руху. На допомогу робітникам станції Ясинувата з Авдіївки, Гришиного і Дебальцева прибули бойові дружини. Між солдатами та дружинниками зав'язався бій, у результаті якого командира каральної роти було вбито, а солдатів обеззброєно... Події в Ясинуватій незабаром стали відомі всьому Донбасу і сприяли піднесенню революційних настроїв робітників». Центром повстання в Донбасі стала Горлівка, згідно зі словами автора, в авангарді революційної боротьби горлівського пролетаріату йшли робітники металісти. Розповідає автор про перебіг горлівських подій і наголошує, «що грудневе збройне повстання на Україні, що завершилось вирішальним боєм робітників з царськими військами в Горлівці, було складовою частиною збройної боротьби робітничого класу всієї Росії. Тому і причини поразки його ті ж, що й причини поразки загальноросійського повстання».

На думку автора, основними причинами поразки повстання була розрізненість, неорганізованість виступів робітників, брак зброї, окремо про донецьких пролетарів зазначається, що їх невдачі пов'язані ще й з тим, що далеко не всі робітники вбачали у збройному повстанні єдиний шлях до перемоги над ворогом. Чимало робітників вірили меншовикам, які всіма засобами намагалися зірвати збройні виступи. Своєю опортуністичною тактикою меншовики об'єктивно допомогли царизмові придушити загальний страйк у Катеринославі і захопити частину Катеринославської залізниці, якою уряд перекинув додаткові війська для придушення повстання в Донбасі.

Одеська дослідниця З.В. Першина займалась вивченням історії революційних рухів на півдні країни. У 1975 році вона видала роботу «Очерки истории революционного движения на юге Украины». Детально розглядаючи революційні рухи в Одесі та прилеглих до неї територій, дослідниця подає цілісну картину революції 1905-1907 рр. на Україні.

Також першу російську революцію на півдні країни досліджував Я.М. Штернштейн. У статті, присвяченій пролетаріату та селянству півдня України в революції 1905-1907 pp., знаходимо такі відомості: «За три года первой русской революции было зарегистрировано 7165 выступлений с участием многомиллионных масс крестьянства (в 1905 г. 3228 выступлений, в 1906 -2600, в 1907 г. 1337).

У 70 ті роки активізується інтерес науковців до подій 1905-1907 pp. Побачила світ низка робіт, присвячених цій темі. Серед них треба відзначити збірку документів «Первая русская революция и ее историческое значение», тут опубліковані праці В.Леніна, різноманітні листівки, звернення до робітників, спогади учасників революції. З історії революції в Донбасі знаходимо такий документ: «Листовка Луганской организации РСДРП ко всем рабочим и работницам с призывом к борьбе против самодержавия. Ноябрь 1905 года».

Окремо слід сказати про літературу мемуарного характеру. У середині 70-х років XX ст. виходить збірка спогадів учасників революції, а саме «Первая русская. Сборник воспоминаний активных участников революции 1905-1907 гг.». Стосовно учасників революційних подій 1905-1907 pp., то тут цікавими для нас є спогади К.С. Ворошилова, а також А.С. Гречнєва. У спогадах К.С. Ворошилова викладено інформацію про діяльність Луганського комітету більшовиків, А.С. Гречнєв пригадує горлівські події. He зважаючи на те, що мемуарна література є літературою суб'єктивного характеру, все ж таки вона дає більш яскраву картину розвитку подій. Але завжди треба пам'ятати про суб'єктивність викладеного матеріалу.

У 80-ті роки дослідження теми триває. У двотомній монографії колективу авторів «История рабочих Донбасса» знаходимо інформацію про революційні події 1905-1907 рр. у Донбасі. Зауважується, що страйк на заводі Новоросійського товариства в Юзівці у січні-1905 року поклав початок масовому революційному руху Донбасу. Подано інформацію про розвиток страйкового руху в 1905 р. на різних підприємствах та містах Донецького басейну. Подано також матеріали щодо участі робітників.

Донбасу в загальноросійському політичному страйку: «Характерно, что во второй половине октября 1905 года на крупных и средних заводах и рудниках Донецкого бассейна состоялось более 20 стачек, тогда как в первой половине - только семь». Також багато інформації про збройну боротьбу та горлівське повстання: «По сообщению «Горнозаводского листка» в бою было убито 33 человека из числа восставших, по официальным данным царских властей, убито около трехсот дружинников». У монографії розглянуто події 1907 р. «В целом в первой половине 1907 года рабочее движение в Донбассе развивалось неравномерно. В мае состоялось 56 из 74 стачек, организованных в этот период. Наиболее активными участниками были горняки: на их долю приходилось 53 стачки». Причинами поразки революції називають неорганізованість виступів робітників та вплив меншовиків на робітництво Донбасу. радянський історіографія революція

Таким чином, у роботі грунтовно висвітлюється революційний рух 1905-1907 pp. в Донбасі, показано різні аспекти та сторони участі робітників у подіях тих років.

Таким чином, усі наявні радянські дослідження історії революції 1905-1907 pp., а їх ми маємо достатньо велику кількість, висвітлюють такі основні питання, як передумови революції, її перебіг, роль соціал демократичної партії більшовиків у розгортанні революційних подій, спад революції, причини її поразки. Більшість істориків, підбиваючи підсумок, посилаються на В. Леніна і говорять про так звану «генеральну репетицію» майбутніх революцій. У цілому оцінюються революційні події 1905-1907 pp. позитивно, поразку пояснюють такими причинами, як неорганізованість робітничих виступів, відсутність озброєння та меншовицький дезорганізаційний вплив, під який особливо потрапили пролетарі Донбасу.

У наступному вважаємо перспективним дослідження сучасної історіографії про участь робітників Донбасу у революційних подіях 1905-1907 pp.

Список використаних джерел

1. Штейн С. 1905 р. на Юзівщині / Штейн С. Харків, 1930. 117 с.

2. Ходченко П. Досвітні заграви: Мемуари 1905-1908 pp. / Ходчеико П.K.: Радянський письменник, 1965. 373 с.

3. Великие незабываемые дни: Сборник воспоминаний участников революции 1905-1917 гг. М.: Политиздат, 1970. 320 с.

4. Революцией призванные: Воспоминания екатеринославских рабочих 1893-1917 гг.: Днепропетровск: Промінь, 1978. 198 с.

5. Революція 1905-1907 pp. на Україні: зб. док. К.: Видавництво АН УРСР, 1955. 320с.

6. Лось Ф.Є. Буремний 1905-й на Україні / Лось Ф.Є. К.: Знания, 1965. - 18 с.

7. Иванов Л.М. Революция 1905-1907 гг. на Украине / Иванов Л.М. // Революция 1905-1907 гг. в национальных районах России. М.: Издательство АН СССР, 1955. 832 с.

8. Кравчук М., Шморгун П. Спільна боротьба українського і російського пролетаріату в революції 1905-1907 pp. / Кравчук M., Шморгун П. K.: Держполітвидав, 1955. 57 с.

9. Большевики во главе первой русской революции 1905-1907 годов / [под ред. Ф.Д. Кретова]. М.: Акад. обществ, наук при ЦК КПСС, 1956. 567 с.

10. Партия большевиков в революции 1905-1907 гг.: документы и материалы. М.: Госполитиздат, 1961. 467 с.

11. Революція 1905-1907 pp. на Україні. К.: Видавництво АН УРСР, 1955.

12. Революция 1905-1907 гг. на Украине. Сборник документов и материалов в 2-х т. К.: Госполитиздат, 1955. 938 с.

13. Второй период революции 1906-1907 гг. / [под ред. Н.С. Трусовой]. М.: Наука, 1963. 588 с; Второй период революции 1906-1907 гг. / [под ред. Н.С. Трусовой]. М.: Наука, 1965. 522 с.

14. Донбасс в революции 1905-1907 годов: Сборник документов. Сталино: Сталинское областное издательство, 1955. 84 с.

15. Донбасс в революции 1905-1907 гг.: Сборник документов и материалов. Сталино: Сталинское областное издательство, 1957. 218 с.

16. Панкратова А.М. Первая народная революция эпохи империализма / А.М. Панкратова // Первая русская революция 1905-1907 гг.: Сборник статей. М., 1955.

17. Савельев Я.В. III съезд РСДРП / Я.В. Савельев, Г.Н. Бирючинский, Г.И. Гончаренко // Первая русская революция 1905-1907 гг.: Сборник статей. М.: ВПШ при ЦК КПСС, 1955.

18. Корягин А.Г. Аграрная программа большевиков в первой русской революции / А.Г. Корягин // Первая русская революция 1905-1907 гг.: Сборник статей. М.: ВПШ при ЦК КПСС, 1955.

19. Степанов М.П. В.И. Ленин о союзе рабочего класса и крестьянства в революции 1905-1907 гг. / М.П. Степанов // Первая русская революция 1905-1907 гг.: Сборник статей. М.: ВПШ при ЦК КПСС, 1955.

20. Гуров B.C. В.И. Ленин о роли народных масс в революции 1905-1907 годов / B.C. Гуров // Первая русская революция 1905-1907 гг.: сборник статей. М.: ВПШ при ЦК КПСС, 1955.

21. Флеровский И. Первая народная революция в России / И. Флеровский М.: Московский рабочий, 1955. 106 с.

22. Иванов Л.М. Подъем массового движения горнозаводских рабочих Донбасса летом 1906 года / Л.М. Иванов //Из истории рабочего класса и революционного движения. М.: Издательство АН СССР, 1958.

23. Лось Ф. С. Робітничий клас України в революції 1905-1907 років / Лось Ф.С. // Робітничий рух на Україні в період імперіалізму. K.: Держполітвидав, 1961.

24. Першина З.В. Очерки истории революционного движения на Юге Украины (к 100-летию «Южнороссийского союза рабочих) / Першина З.В. Киев Одесса: Вища школа, 1975. 247 с.

25. Штернштейн Я.М. Пролетариат и крестьянство Юга Украины в революции 1905-1907 гг. /Я.М. Штернштейн// Пролетариат России на пути к Октябрю 1917 г. (облик, борьба, гегемония): Материалы к научной сессии по истории пролетариата, посвященной 50-летию Великого Октября. Одесса: ОГУ, 1967.

26. Первая русская революция и ее историческое значение: Сборник документов и материалов. М.: Издательство политической литературы, 1975. 519 с.

27. Первая русская революция: Сборник воспоминаний активных участников революции 1905-1907 гг. / [сост. И.П. Донков, И.М. Мишакова, Н.В. Сеничкина]. М.: Издательство политической литературы, 1975. 304 с.

28. История рабочих Донбасса. В 2-х томах / [сост. А.А. Климов, А.В. Торба]. K.: Наукова думка, 1981.

Размещено на Allbest.ru