Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерела та історіографія до історії та організації документаційного забезпечення управління у 1920-1930 рр.

Сальнікова Н.В.

Поглиблене вивчення теоретичних і практичних питань діловодства 1920-1930-х рр. зумовлена відсутністю фундаментальних праць з історії діловодства в Україні та необхідністю аналізу багатого досвіду напрацювань учених і спеціалістів-практиків цього періоду у сфері діловодства для критичного сприйняття традицій та використання досвіду організації документаційного забезпечення управління з метою удосконалення цієї роботи на сучасному етапі. Це актуалізує вивчення насамперед джерельної бази та історіографії питання.

Праці з діловодства 1920-1930-х рр. є не лише власне літературою з теми дослідження, а й історичними джерелами. В цей період вийшло близько кількасот назв праць з діловодства. Це офіційні видання наркомату РСІ, Інституту техніки управління, Інституту раціоналізації управління та інших установ, спеціальна література з наукової організації праці та діловодства, періодичні видання, збірники документів, матеріали конференцій, нарад з НОП, а також "керівництва", "правила", "інструкції" тощо з діловодства.

Більшість праць цього періоду створювалася головним чином крупними спеціалістами у сфері управління та діловодства, які працювали в наркоматах, центральних відомствах, інститутах наукової організації праці тощо [11,17].

У 1920-х рр. видається багато літератури з наукової організації праці, переважна частина якої присвячена безпосередньо питанням діловодства. Серед цієї літератури були фундаментальні праці, що містили теоретичні та практичні розробки питань організації діловодства [4, 19]. Широко видавалися в цей час загальнодоступні посібники з діловодства для працівників установ, практичні керівництва та посібники нормативного характеру [2,3,12,23].

Різноманітні відомості з питань діловодства 1920-1930-х рр. містять тематичні збірники документів і матеріалів, в яких відображена діяльність республіканських та місцевих органів контролю з впровадження в діяльність держаних установ принципів наукової організації праці. Багато матеріалу публікувалося в періодичній пресі центральній, республіканській, місцевій, що всебічно характеризує процеси становлення, розвитку та удосконалення державного апарату та діловодства в УРСР.

Найбільш суттєві та різноманітні відомості з цих питань містили журнали, що видавалися у вказаний період загальносоюзними та республіканськими органами контролю: "Техника управления", "Система и организация", Вопросы советского хозяйства и управления", "Производство, труд, управление", "Під контроль мас", "Питання праці", "Вопросы труда на Украине", "Вестник рабоче-крестьянской инспекции на Украине" та інші.

У порівнянні з газетами на сторінках цих журналів глибше та ширше висвітлювалися питання впровадження наукових основ управління в діяльність державного апарату, узагальнювався досвід раціоналізації в установах УРСР, висвітлювалася діяльність місцевих органів контролю [7].

Різноманітний матеріал з досвіду діяльності місцевих органів контролю в УРСР містився в місцевій пресі: "Більшовик Полтавщини", "Диктатура труда" (Сталіно), "Червоний кордон" (Хмельницький), "Пролетарська правда" (Київ), де публікувалися найважливіші постанови органів контролю, систематично узагальнювався досвід роботи Центрального народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції (ЦНК РСІ) та місцевих органів контролю. Більшість газет того періоду мали "Листки РКИ", де було розкрито специфіку, місцеві особливості діяльності НК РСІ, проаналізовано численні форми і методи масової роботи органів контролю.

Фактично органи контролю в УРСР почали діяти з початку 1919 р., а з 7 лютого 1920, відповідно до "Положення про Робітничо-селянську інспекцію", й почала діяти РСІ. Вже в вересні 1920 р. відбувся II Всеукраїнський з'їзд працівників РСІ. Процес створення робітничо-селянської інспекції України у 1918-1920 рр. висвітлено в праці Л. Маймескулова [20]. Основні етапи розвитку робітничо-селянської інспекції, зокрема процеси становлення соціалістичного контролю в УРСР, утворення та розвиток РСІ, зміна її функцій у залежності від завдань радянського будівництва та практична діяльність РСІ з поліпшення державного апарату, висвітлені у праці А. Ротта, виданій у Харкові 1931 року [28].

Оскільки НК РСІ велику увагу звертала на організацію роботи наркомату, зразкову постановку діловодства, то вже 15 жовтня 1923 року була прийнята спеціальна постанова "Про впорядкування і спрощення діловодства в наркоматі". За цією постановою, окремі діловодства у відділах були скасовані, всі справи зосереджувалися в канцелярії загального відділу, було створене друкарське бюро, введенні стінні покажчики [13].

НК РСІ УРСР видавала "Бюлетень ЦНК КП (б) У НК РСІ УРСР". За 1924-1925 рр. ЦНК РСІ надрукувала звітів до пленумів і партконференцій 3, стенограм звітів пленумів ЦНК 3, бюлетенів 19, журналів 8, брошур 2, планів роботи НК РСІ 2, довідників для НК-РСІ 1 [13].

1928 року у Харкові ця інспекція видала "Підручник діловодства сільських рад та районових виконавчих комітетів". Працівники НК РСІ УРСР систематично писали про удосконалення державного апарату та діловодства, активно популяризуючи свою діяльність. Так, Київська губернська НК РСІ за період з жовтня 1924 по липень 1925 рр. надрукувала 78 статей, Волинська 92, Чернігівська 34. Волинська РСі організувала спеціальне бюро, яке добирало матеріали для редакцій газет [13].

Діяльність самих контрольних органів УРСР частково висвітлена в працях А.М. Перепилиці та В.К. Шумакова, однак автори недостатньо відзначили роль діловодства в діяльності державних установ [24,35].

У 1918-1919 рр. активно видавалися проекти декретів, що були першою спробою спрощення діловодства та першими пошуками нових форм діловодства. Однак ці проекти не були доведені до законодавчого закріплення, в них не розкривалися багато принципових питань організації діловодства.

Першою інструкцією, рекомендованою всім установам, незалежно від їх приналежності, була інструкція "Делопроизводство. Основные положення для государственных и общественных учреждений", видана

1926 р. та ухвалена НК РСІ РСФСР. В цій інструкції визначено порядок складання та зберігання документів, походження, виконання та контролю виконання, а також особливості ведення діловодства з особового складу. Вимоги до оформлення документів, встановлені в інструкції, згодом були використані з певними уточненнями в ряді інших відомчих інструкцій.

1931 р. Інститутом техніки управління НК РСІ СРСР було розроблено проект "Общих правил документации и документооборота", в якому розглядаються питання складання документів, зокрема листів, підписання документів, оформлення розпорядчої та протокольної документації. "Общие правила." виявилися серйозною спробою розробити загальнодержавні норми в сфері роботи з документами, однак вони так й лишилися нереалізованими через закриття Інституту техніки управління, а також припинення діяльності НК РСІ СРСР.

На початку 1930-х рр. було опубліковано "Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянської інспекції уряду УРСР за 1918-1932 рр." [12] та "Справочник рационализатора", виданий у Харкові [32].

Слід відзначити, що для 1920-1930-х рр. характерне висвітлення лише окремих, досить вузьких питань стосовно удосконалення державного апарату та діловодства в УРСР. Часто ці праці мали прикладний характер, хоча корисні головним чином завдяки наведеним фактичним даним з досліджуваної проблеми.

Серед праць, присвячених питанням ведення діловодства в УРСР, слід відзначити брошуру Г.І. Славуцького та С.І. Войтицького, які розглядають не лише карткову систему реєстрації документів, а й інші важливі питання, пов'язані з веденням діловодства загалом [30]; "Практичний підручник діловодства українською мовою" О. Бузинного та В. Щепотьєва, виданий у Харкові 1924 року [3]; працю А.Ф. Євтіхеєва, присвячену десятичній системі в адміністративному діловодстві. Серед інших праць слід відзначити працю В. Мейльмана "Организованная канцелярия: Практическое руководство организации делопроизводства на научных основах" із 43 формами та рисунками, видану у Києві 1924 року.

К. Семінський видав працю "Что должен знать каждый работник учреждения и предприятия о безрегистрационной системе делопроизводства" (1929). 1926 року у Харкові було видано "Учебник делопроизводства райисполкомов и сельсоветов".

Аналізуючи літературу 1920-1930-х рр., слід відзначити недостатність висвітлення питань удосконалення діловодства в Україні, за винятком лише окремих, досить вузьких питань. Певні фрагментарні дані містяться в працях загальносоюзного характеру.

З 1920-х рр. у сферу управлінської діяльності починає проникати наукова організація праці. Тенденція розвитку управлінського напряму в НОП чітко простежується в працях ряду наукових колективів, зокрема Всеукраїнського інституту праці. Перенесення методів НОП у сферу управління було тісно пов'язане з раціоналізаторським напрямом діяльності РСІ. Різні аспекти раціоналізаторської роботи, погляди окремих учених і спеціалістів на проблему НОП та розуміння змісту діловодства, крім їх відображення в спеціальній літературі, широко обговорювалися на конференціях з НОП, що сприяло виробленню загальних принципів раціоналізаторської діяльності.

Всеукраїнським інститутом раціоналізації управління Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції (або як він називається в більшості його документів Інститутом раціоналізації управління ІРУ), утвореного 1926 р. на базі Всеукраїнського інституту праці, видавався інформаційний бюлетень "За соціалістичну раціоналізацію", в рубриках якого вміщувалися різні матеріали, що характеризували його діяльність, зокрема інформація про заходи, участь у конференціях, звіти про виконану роботу тощо. 1930 р. виходив "Бюлетень раціоналізаторів управління", що готувався до друку Всеукраїнським науково-технічним товариством раціоналізаторів управління, утвореним іРУ [16].

ІРУ публікував результати власних науково-дослідницьких робіт, переклади іноземної літератури та формував бібліотеку раціоналізаторського досвіду.

Єдиною працею з діловодства, виданою ІРУ, є датовані 1930-м роком "Материалы о ведении делопроизводства". В цьому посібнику, як зазначено у вступній частині авторами, містяться оригінальні матеріали з раціоналізації роботи служб діловодства, інструктивні та інші матеріали, зокрема, методичні засади побудови класифікаторів справ, приклади класифікаторів справ міськради, райвиконкому і сільради та інші матеріали [16].

Кількісне та якісне збільшення органів раціоналізації, вивчення та узагальнення їх досвіду сприяло не лише збільшенню обсягу видання спеціальних праць, а й підвищенню їх наукового рівня.

Робота органів відомчої раціоналізації слугувала основою, на якій сформувалося багато нових раціоналізаторських ідей. Досвід реалізації цих ідей у радянських установах, за окремим винятком, став поштовхом для більшості праць, створених у 1920-х рр. Ключові позиції того чи іншого автора, його погляди визначалися загальним рівнем розробок, властивих тому органу, який він представляв. Багато наукових праць того часу свідчать про наявність оригінальних ідей як результату самостійних теоретичних розробок [11,17,18, 19].

НОПівський рух 1920-х рр. створив сприятливі умови для поглибленої розробки питань НОП та діловодства. З позицій НОП трактувалися найважливіші питання раціоналізаторської діяльності в радянських установах. Збільшилася кількість публікацій в загальному обсязі видаваної літератури, по-новому розглядалися питання застосування НОП в усіх сферах діяльності, збільшилося коло опрацьованих джерел для створення спеціальних праць, удосконалювалася методологія [4,36].

Праці, створені у 1920-х рр., перш за все, торкалися принципових питань побудови державного апарату на основі методів наукової організації праці. Водночас з'являється велика кількість праць стосовно удосконалення діловодства методами НОП, що стає свідченням зростаючого інтересу до питань оргпроектування. Ряд авторів висували на перший план питання НОП, не торкаючись сутності діловодних процесів. Так,

Н.А. Вітке у своїй праці висвітлює проблеми документообігу в крупних установах [5].Е. Дрезен в одній із своїх праць торкається питань раціоналізації державного управління тощо [11].

Перша половина 1920-х рр. характеризується широкою пропагандою та вивченням західноєвропейської та американської літератури з наукової організації праці, зокрема теорій управління, пов'язаних з іменами Тейлора, Файоля та інших. Значний масив перекладеної літератури впливав на погляди окремих авторів (Р.С. Майзельс, Е.К. Дрезен), як і їх попередній досвід [11,17,18]. Так, Р.С. Майзельс акцентував увагу на правових аспектах діяльності установ, розглянувши проект положення про управління справами в цивільних установах та висвітливши питання НОП та раціональної організації діловодства в державних установах.

А.А. Ерасмус математично обґрунтовував проектування раціональної системи управління, подавши практичні пропозиції з раціоналізації діловодства та виклавши методи обстеження та реорганізації діловодства в установах [36]. Запозичення знань з багатьох сфер людської діяльності властиве працям В.Д. Покровського та П.В. Верховського. Зокрема П.В. Верховський роз'яснює значення обов'язкових постанов, підкреслюючи роль мови та стилю їх викладення, на конкретних прикладах доводить необхідність роботи з мовою та стилем службових документів [4].В.Д. Покровським у праці "Рационализация делопроизводства" (1926) подані визначення понять "діловодство", "класифікація кореспонденції", "листування", "технічні питання ведення діловодства та організація документообігу" тощо.

В досліджуваний період всебічно вивчалася проблема наукової класифікації документів на десятичній основі, що знайшло відображення, зокрема, в праці Н.В. Русинова "Десятичная классификация документов", виданій у Москві 1925 р.

1926 р. НК РСІ РСФСР затвердила підготовлений П.В. Верховським посібник "Делопроизводство административных учреждений. Типовая инструкция", де були подані зразки оформлення не лише листів, а й доповідних записок, заяв тощо.

У праці Е. Дрезена "Руководство по организации управленческого аппарата советских учреждений" (1927) йшлося про характер резолюцій, необхідність при оформленні підписів писати "с товарищеским приветом".

Вирішення питання про вибір раціональної структури діловодної служби простежується в працях відомого ученого у сфері НОП та діловодства Р.С. Майзельса, який зробив значний внесок у розробку цієї проблеми [17,18, 19].

Праця М. Франкіна "Деловые письма. Техника составления" (1929) повністю присвячена питанням оформлення листів, детальним правилам написання окремих реквізитів.

У загальних працях з діловодства Р.Н. Савицького і В.Л. Доморадського, П.В. Верховського та інших [4,29] висловлена необхідність уніфікації.

Багато спеціальних праць, брошур, журнальних статей, відомчих інструкцій були присвячені питанням застосування різних систем реєстрації. Зусиллями вчених був зібраний і проаналізований величезний фактичний матеріал, накопичений у результаті обстеження стану реєстраційно-довідкової роботи в окремих установах. В систематизованому та узагальненому вигляді він поклав початок для створення великої кількості праць з цієї теми. Відмінною ознакою цих праць був єдиний підхід до вибору форм реєстрації, що передбачав використання карткової системи в обліково-довідковому апараті [2,29].

Характерною ознакою другої половини 1920-х рр. було розширення видавничої діяльності книжкової та, особливо, журнальної. Створювалися нові установи, збільшувалися кількісно та якісно органи відомчої раціоналізації та їх видання.

У другій половині 1920-х рр. актуальність удосконалення державного апарату та діловодства, їх тісний зв'язок з проблемами наукової організації праці поставили в центр уваги пошуки нових форм і методів раціоналізаторської діяльності. Створення нових дослідницьких центів НОП, реорганізація діючих раціоналізаторських органів, багатий практичний досвід діяльності нопівських установ слугували тією основою, на якій сформувалися нові напрями раціоналізації державного апарату. Значна кількість праць була створена вченими та спеціалістами Інституту техніки управління, створеного 1926 р. для впровадження науково-раціоналізаторських методів в усі галузі виробництва, планування та управління.

За час свого функціонування Інститут видав шість томів "праць" та випускав журнали "За раціоналізацію", "Техніка управління", "Вісник стандартизації", "Стандарт та якість продукції", "Новини літератури з техніки управління" та інші видання.

Багато вчених і спеціалістів-практиків намагалися в своїх працях зрозуміти та визначити роль і значення діловодства у сфері управлінської діяльності, а потім уже перейти до викладення головних діловодних моментів. Проте, слід відзначити, що, попри всю необхідність такого визначення, теоретичне обґрунтування поняття діловодства не стало предметом спеціального дослідження та було позбавлене чіткого науко-вотермінологічного значення, хоч і розглядалося як предмет спеціального наукового вивчення. Розуміння призначення діловодства можна простежити лише за працями, в яких висвітлюється широке коло питань раціоналізаторської діяльності [11,26].

Незважаючи на значний масив практичних праць у сфері документації в 1920-х рр., питання теорії розроблялися досить слабко. Зокрема, в наукових колах обговорювалася можливість застосування стандартизації, що зароджувалася в СРСР, в невиробничій сфері в апараті управління. Усі автори пов'язували це питання з так званим виробничим трактуванням установи. Такий підхід призводив до перебільшення ролі техніцизму в роботі апарату та недооцінюванні соціально-психологічних аспектів його діяльності.

Деякі автори висували на перший план питання наукової організації управлінської праці, не торкаючись сутності діловодства.

Окремі праці торкалися питань складання документів, організації документообігу, устаткування діловодних підрозділів, механізації діловодних операцій та стандартизації документів.

У багатьох працях міститься різний фактичний матеріал, а також розкриваються окремі теоретичні питання, зокрема про впровадження наукової організації праці в державний апарат та діловодство.

Крім популярних брошур, що видавалися в 1920-1930-х рр. з питань раціоналізації структури та штатів радянських установ, з'явилися спеціальні дослідження, зокрема монографії, відмінною ознакою яких була спроба узагальнити досвід практичної роботи окремих відомств у справі удосконалення структури та вироблення єдиних критеріїв при виборі тієї чи іншої системи побудови державного апарату [18,36].

Важливими джерелами з теми дослідження є архівні матеріали, що дали можливість розширити інформаційне забезпечення даного дослідження. Це, зокрема фонди Центрального державного архіву вищих органів влади України, що містять різноманітну інформацію як про діяльність контрольних органів, так і про діяльність ІРУ (фонд № 4508): положення про інститут, звіти про діяльність та про склад керівних органів, статути, доповідні записки, протоколи засідань, а також інформаційний бюлетень ІРУ [34].

Історичний досвід становлення наукової організації праці та діловодства висвітлено в працях таких вчених, як К. Мітяєв, Я.З. Лівшиць,

С.Н. Іконніков, А.Н. Сокова, Н.С. Костинська, М.І. Додонова та інших [10,13,14,15,31].

1959 р. було видано навчальне видання К. Мітяєва "История и организация делопроизводства в СССР". Це грунтовна наукова праця, в якій системно розглядаються питання розвитку діловодства, зокрема в радянських установах (з давніх часів до 1959 р.).

Діяльності РСІ в 1920-1925 рр. присвячена праця С.Н. Іконнікова, органів народного контролю у 1920-1934 рр. праця Н.Ф. Карпенка.

В навчальному посібнику "История делопроизводства в СССР" під редакцією Я.З. Лівшиця розкрито етапи розвитку державного діловодства в радянську епоху, починаючи з 1917 р.

Окремо слід відзначити дослідження Н. Костинської, яка розкриває питання становлення та розвитку державного апарату та діловодства в Українській РСР у 1917-1934 рр. [15].

Джерелами вивчення історії діловодства радянського періоду є також окремі статті, опубліковані в періодиці: "Советские архивы", "Археографический ежегодник", "Труды ВНИИДАД", "Студії з архівної справи та діловодства" та інші.

Багатий матеріал з різних питань діловодства 1920-1930-х рр. міститься в збірнику "Развитие советского документоведения (1917-1981 гг.)", виданому 1983 року. Це, зокрема, статті, присвячені регламентації правил оформлення документів у 1920-1940 рр., питанням формування теорії документознавства, формуванню та розвитку основних напрямів уніфікації текстів управлінських документів у 1920-1950 рр. тощо.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що 1920-1930-ті рр. відзначені активним розвитком наукової організації управлінської праці та діловодства. В ці роки був накопичений значний фактичний матеріал, що став основою для створення спеціальної літератури, вивчення якої має важливе значення для дослідження історії організації діловодства в Україні.

історіографія діловодство фундаментальна праця

Джерела та література