Діяльність Любченка П.П. на посаді голови Київської міської ради (1925-1927 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Діяльність Любченка П.П. на посаді голови Київської міської ради (1925-1927 рр.)

Ставнюк О.М

Впливовий внесок у вітчизняну суспільно-політичну історію 1920-30-х років здійснив Панас Петрович Любченко. Окремі аспекти політичної діяльності П.П. Любченка на посаді мера Києва знайшли своє відображення у працях Бачинського [1], Висоцького [3], Фролова [11;12] та інших. Досліджуючи, діяльність П.П. Любченка на одній з ключових державних посад у радянській Україні, ми можемо глибше розглянути початок впровадження радянської моделі життя, прослідкувати зміни у суспільному, економічному та культурному рівнях у Києві та київському окрузі. Виходячи з цього, головною метою статті є дослідження діяльності Панаса Петровича Любченка на посаді голови окружного виконкому

Київської міської ради з урахуванням нового наукового матеріалу і позицій.

Для того щоб краще висвітлити досліджувану постать, зробимо невеликий екскурс у його біографію. Панас Петрович Любченко народився

(14) січня 1897 року в м. Кагарлик Київської області, за даними метричної книги Ольгинської церкви м. Кагарлика, в бідній багатодітній селянській родині, яка колись належала поміщику Трощинському. Успішно закінчивши місцеву двохкласну сільську школу, Панас Петрович поступив у 1909 році в Київську військово-фельдшерську школу, яка існувала і діяла на базі окружного шпиталю за кошт держави, завдяки пільгам, які мав батько П.П. Любченка тому, що він був ветераном російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Школа давала знання із спеціальних і загальноосвітніх предметах, а викладали у ній хірурги - учні М.І. Пирогова. У військово-фельдшерській школі молодий Любченко навчався з великим бажанням і мав непогані успіхи. З особливим натхненням він вивчав латинь, французьку мову, вітчизняну історію. У 1912 р. він вперше познайомився із забороненою літературою есерівського змісту. У 1913 році почав відвідувати гурток, який організували київські есери. Вони ж через деякий час залучили П.П. Любченка до своїх лав. Членом загальноро- сійської партії есерів П.П Любченко став у 1916 р. Проте, українця запоходженням і вихованням, прихильника незалежності України не все задовольняло в середовищі загальноросійської підпільної партії. Тому він із захопленням зустрів демократичну Лютневу революцію і створення партії українських есерів - (Українська партія соціалістів-революціонерів, далі УПСР), ідеологічна платформа якої була набагато ближчою Панасу Петровичу Любченку, до даної партії він перейшов у квітні 1917р., в час її заснування [12,606-607].

П. Любченко в першій половині 1917 р. входив до кола активних молодих прихильників лідера українських есерів, голови Центральної Ради М. Грушевського. За підтримки керівництва УПСР П.Любченко став членом виконкому Київської ради робітничих і солдатських депутатів.

Перебування П. Любченка у вищих сферах української політики в 1917 р. сприяло зміні його поглядів і переконань. Дуже швидко захоплення М. Грушевським змінилось критичним ставленням до його політики і діяльності. Після прийняття четвертого універсалу частина лівих українських есерів - членів ЦК УПРС, П.Любченко приєднався до них, розпочали рішучий наступ на уряд В. Винниченка. На їх думку війна з радянською Росією відкрила всі недоліки і помилки уряду. П. Любченко з «лівими» однопартійцями вимагали не лише відставки уряду В. Винниченка і створення лівоесерівського, але й негайно налагодження контакту з радянською Росією. Через це він разом з дванадцятьма однодумцями був заарештований і засуджений до розстрілу. Лише вступ до Києва Червоної армії врятував життя засудженим.

Після звільнення від ув'язнення навесні 1918 р. погляди Панаса Любченка поступово еволюціонують до ідей націонал - комунізму. Саме в цей період відбувся розкол в УПРС на три течії: центристи, праві і ліві. Розбіжності між течіями були майже в усіх питаннях програмового характеру [ 2,63].

Ліве крило УПСР - О. Шумський, М. Полоз, В. Еллан-Блакитний, М. Бачинський, Г. Михайличенко, Л. Ковалів та інші об'єдналися навколо газети «Боротьба» і стали називатися Українська партія соціалістів- революціонерів (боротьбистів). А пізніше у 1919 р. УПСР (боротьбисти) об'єдналася УСДРП (незалежних лівих) в одну партію - Українську комуністичну партію (боротьбистів) [3,49].

Вступ Панаса Любченка у червні 1918 р. до новоствореної Української Комуністичної Партії - боротьбистів (УКП(б)) був продовженням його ідейних переконань [12,609].

Він критично ставився як до діяльності політиків УНР, так і до зазіхань більшовиками на Україну. П. Любченко належав до тієї частини політичних діячів України, які брали участь у революційних подіях, були організаторами осередків УКП(б), а також ризикували своїм життям задля здійснення і втілення своїх політичних переконань та прагнень.

У березні 1920 р. УКП - боротьбистів була найбільш численною й авторитетною силою в Україні, особливо серед селян. У лавах УКП - боротьбистів було 15 тисяч членів, а у лавах КП(Б)У нараховувалось 087 членів і 2 439 тисяч кандидатів у члени партії [12,611]. Крім того, боротьбисти наприкінці 1919 р. мали розгалужену мережу підпілля й озброєні військові загони, які самостійно визволили від денікінців два десятки повітів у різних губерніях України.

Боротьбисти спробували увійти до Комінтерну 5 лютого 1920 р. Виконавчий комітет Комінтерну розглянув питання про взаємовідносини між КП(Б)У й УКП - боротьбистів. Головував на цьому засіданні Г.О. Зінов'єв - один із найвпливовіших представників нової політичної еліти Росії [11,137]. Комінтерн відмовив боротьбистам у прийнятті до своїх лав, став на бік КП(Б)У в їх суперечках і висловив ЦК УКП - боротьбистів цілий ряд претензій, що віддзеркалювали вороже ставлення лідерів більшовизму до них.

Лідери більшовиків почали обіцяти високі посади керівникам УКП(Б) в партійно-державному апараті УСРР взамін на саморозпуск і об'єднання з КП(Б)У. Березень 1920 р. став останнім місяцем існування партії боротьбистів. Їхні керівники поступилися всебічному тиску й обіцянкам В. Леніна, Х. Чаковського. Чотири тисячі боротьбистів перейшли до партії більшовиків України, але одинадцять тисяч цей крок не зробили. Постанову про перехід до КП(Б)У підписали В. Еллан - Блакитний, Л. Ковалів, М. Паньків та інші [4,98]. Цю постанову не підписав П. Любченко, тому що він не був членом ЦК УКП - боротьбистів. Згідно з цією постановою були визначені боротьбисти , яких включили до складу «трійок» до складу губернських комітетів КП(Б)У. П.Любченко був включений до складу Київського губкому партії більшовиків України.

Після переходу до КП(б)У Любченко активно включається до партійної-радянської роботи. Він хотів довести керівникам новообраної ним партії свою активність діяти. У січні-квітні 1920 р. П.П. Любченко продовжує працювати заступником голови Київського губернського виконавчого комітету. У травні-серпні 1920 р. він працює секретарем в губ- комах КП(б) в Черкасах і Києві. У січні 1921 р. він очолив Чернігівський губвиконком. Крім того, він став секретарем губкому КП(б)У й обіймав ще деякі посади. П.П Любченко на Чернігівщині займався не тільки питаннями господарчої відбудови, а й питаннями військовими і чекістськими.

У 1922 р. П.П. Любченко півроку працював у Донбасі заступником голови губвиконкому, а потім три роки очолював дуже складну ланку господарської роботи більшовицької влади в Україні - сільську кооперацію.

Восени 1925 року в Україні було закінчено проведення адміністративно- територіальної реформи. Були ліквідовані губернії і замість них створено 44 округа. Вони безпосередньо підпорядковувались центрові. Кожний округ об'єднував понад десять районів. Одним з найбільших був Київський округ, що складався з 25 районів [1,72]. За кількістю населення Київський округ займав перше місце в республіці. Київ вже в ті роки був великим економічним, політичним і культурним центром України. Для керівництва округом потрібні були досвідчені працівники, які б знали його економіку, перспективи її розвитку, життя та інше. Панас Петрович Любченко відповідав усім вимогам керівника Київського округу, його було переведено на вищий щабель у партійно - державній ієрархії радянської України, пов'язаний із його обранням на посаду голови окружного виконкому і Київської міської ради в листопаді 1925 р.

П.П. Любченко був дуже активним більшовицьким керівником Київщини. Він брав участь у реконструкції та створенні сотень підприємств міста й округу, зокрема цукрового заводу, заводу по виготовленню скла, який було побудовано з допомогою закордонного обладнання, домагався побудови взуттєвої фабрики в Києві, фабрики штучного шовку. У промисловому виробництві П.П. Любченко виступав за здешевлення фабрикату та поліпшення його якості, що дало змогу купувати виробничі продукти підприємств і незаможним мешканцям.

За період перебування П.П. Любченка на посаді мера, як би ми зараз сказали, значну увагу приділялось середньому машинобудуванню, було направлено капітал у цю галузь виробництва. П.П. Любченко наголошував на високій якості поліграфічної промисловості в Києві у той період і закликав до розширення друкарень, збільшення продукції і завойовуванні замовника, а також не втраті позицій у цій галузі виробництва [5,2].

За період 1925-1927 рр. було побудовано нову електростанцію, було накреслено та втілено план обслуговування околиць електрифікацією, також поширення трамвайної та каналізаційні сітки.

Важливим елементом стояло завдання налаштувати телеграфний зв'язок з районами, адже це допомагало розвивати комунікативні шляхи обміну інформацією.

Районуванні київського округу та створенні сільських рад, що, як він вважав, покращить стан речей в окрузі та виявить активних селян, які будуть виконувати задуми міської ради для поліпшення життя в окрузі. За його ініціативи було збільшено районні бюджети. Він виступав за незаможних селян, адже сам походив з селянської родини та пам'ятав це. Було направлено 3 млн. крб. з комунального міського господарства на впорядкування села та його потреби, тобто на будування шкіл та лікарень. Цей кредит зростав щороку поки П.П. Любченко перебував на посаді голови окрвиконкому Київщини. Під його безпосереднім керівництвом розроблялися всі плани проведення посівних і збиральних кампаній, надання бідноті кредитів, постачання селянству реманенту і насіння. Була організована широка система сільськогосподарських курсів та гуртків.

За ініціативи П.П. Любченка Окрвиконком асигнував кошти на будівництво шляхових сполучень. Було налагоджено справу фінансових асигнувань на допомогу тим організаціям, що проводять свою роботу на селі, таким як споживчі кооперації, сільбанк, молочарсоюз. На селі організувалось поліпшення пород худоби та збільшення її кількості. Було реорганізовано систему оподаткування на селі і полегшено стан незаможних господарств і збільшено оподаткування вищих груп села, що звісно призвело до погіршення становища більш заможного селянства.

Панас Петрович Любченко займався ліквідацією безробіття та початку широкомасштабного благоустрою Києва, відбулось налагодження комунального господарства, здешевлення вартості комунальних послуг - собівартості електроенергії, води та ін [9,3]. Активно велось будівництво житлових мікрорайонів на лівому березі Дніпра. Було побудовано за даний період міст через усю велику річку - Дніпро, електростанції. Важливою подією у житті міста було побудування нового залізничного вокзалу. Збільшилось асигнування на охорону здоров'я, спорудження шкіл, лікарень. П.П. Любченко був ініціатором поліпшення соціального складу вузів - відмінив прийняття до вузів по напрвленнях, а запровадив конкурсний варіант вступу, тобто відбір до вузів проходив на конкурсних засадах. Виступав за створення вищих шкіл для селянства, зокрема, зміцнення інституту цукроваріння та надання йому статусу загальносоюзної установи [4,2].

П.П. Любченко сприяв налагоджуванню упорядкування окраїн міста та наголошував на збільшенні заробітної плати міліціонерам і партробітникам.

У 1926 р. П.П. Любченко обґрунтував необхідність і домігся переведення з Харкова до Києва низки центральних установ, підприємств на зразок «Укрспиртотрест», Укртютюнтрест, тресту «Дунсукно», а також Всеукраїнського об'єднаного товариства торгівлі сільськогосподарськими машинами «Плугатар». Були переведені у Київ наукові заклади і драматичний театр ім. І. Франка. П.П. Любченко допомагав зміцненню хорової капели «Думка» [1,74]. За його участі було були організовані нові газети «Вечірній Київ» і «Літературна Україна», журнал «Жизнь и революция», зміцнило свої позиції кооперативне видавництво «Рух». П.П. Любченко сприяв покращенню стану Української Академії Наук, їй було передано у користування нове приміщення, також створенню першого після громадянської війни кінотеатру, розвитку освітніх і медичних закладів. За ініціативи П.П. Любченка було побудовано кінофабрику (сьогодні кіностудія ім. А. Довженка). В Наркомосі УРСР Любченко остаточно розв'язав питання про організацію у Києві протягом 1926-27 рр. української опери. Тобто позитив від перебування П.П. Любченка на посаді голови Київського окружкому і Київської міської ради є незаперечним [12,616].

Але адміністративно-господарська діяльність Панаса Петровича Любченка в Києві в 1926-1927 рр. поєднувалась із непересічною політичною активністю молодого й амбітного партійно-радянського діяча. Цей бік діяльності П.П. Любченка у ті часи знайшов своє відображення у спогадах Г. Костюка і в «Щоденнику» академіка С. Єфремова, у якого з Любченком була особиста неприязнь та протистояння, яке можна прослідкувати у спогадах Єфремова. П.П. Любченко згадував у промовах про його негативне ставлення до опонентів радянської України, чи так званих ворогів, активно виступав з жорсткою критикою усіх «інакомислячих» по відношенню до радянської влади. П.П. Любченко був активним учасником усіх політичних кампаній із переслідування і дискредитації опонентів радянської моделі будівництва.

З іншого боку, значну роль відіграв П. Любченко у підтримці процесів українізації, сприяв розвитку українських культурних закладів. З його ініціативи було перевірено окружний виконком радянського апарату у Києві на володіння українською мовою, таким чином осіб, які вороже ставилися до української мови звільняли з робочих місць [9,3]. П.П. Любченко власне ставлення до процесів українізації активно озвучував у різноманітних виступах. Так, у своїй промові на пленумі ЦК КП(б)У говорив, що українізація є складовою частиною культурного будівництва, українська мова й розвиток української культури є могутній засіб культурного піднесення населення [10,2].

Таким чином, Панас Петрович Любченко був більшовицьким діячем, який займав активну позицію. За його перебування на посаді голови окружного виконкому і Київської міської ради покращився стан Київського округу у промисловій, сільськогосподарській і культурній ділянках. Важко переоцінити його роль у розбудові міста Києва, поступового його зростання, як культурного центру України.

любченко мер політичний адміністративний

Література

Бачинський П.П. Панас Петрович Любченко [Один із видатних партійних і державних діячів України [897-1937] / Петро Павлович Бачинський. - К.: Видавництво політичної літератури, 1970. - 141 с.

Бевз Т. Між романтизмом і реалізмом (сторінки історії УПСР) / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / Тетяна Анатоліївна Бевз. - К., 1999. - 272 с.

Висоцький О. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок. / Олександр Висоцький . - К.: Основні цінності, 2004. - 272 с.

Вісті. - 1927. - 9 квітня.

Вісті. - 1927. - 10 квітня.

Єфремов С. Щоденники. 1923-1929. - К. : ЗАТ «Газета Рада», 1997. - 848 с.

Костюк Г. Сталінізм в Україні. (Ґенеза та наслідки). - К.: Смолоскип. -

- 508 с.

Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ- ХХ ст.): Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Я.Й. Малика . - Львів: Світ, 2001. - 296 с.

Пролетарська правда. - 1926. - 11 травня.

Пролетарська правда. - 1926. - 11 червня.

Фролов М.О. Компартійно - радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1917-1922 рр. / Микола Олександрович Фролов. - Запоріжжя: Прем'єр, 2003. - 448 с.

Фролов М.О. Компартійно - радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1923-1928 рр. / Микола Олександрович Фролов. - Запоріжжя: Прем'єр, 2004. - 800 с.

Размещено на Allbest.ru