До питання циркуляції еліт в козацько-гетьманській державі

Размещено на http://www.allbest.ru

До питання циркуляції еліт в козацько гетьманській державі

Кривошея В.В.

Метою пропонованої статті є простеження персональних змін в козацькій еліті в проміжку від смерті Богдана Хмельницького до завершення гетьманування Івана Мазепи останнього гетьмана обраного на так званій повній раді козацькими полками Гетьманщини. Загалом протягом 52 років вичленено вісім таких кульмінацій, в результаті яких відбулися значні зміни кадрового потенціалу, тобто частіше ніж один раз на сім років. Актуальність такого дослідження посилюється ще і тим, що в історіографії відсутні дослідження цієї проблеми.

Джерела згадують 198 старшинських родів (215 старшин) часів Івана Виговського. Крім Виговських, на значних урядах знаходилися четверо Зарудних, три Чекановських, по два представники родин Вовків, Войтенків, Гуляницьких, Золотаренків, Ковалевських, Тараненків, Черкасі. По два Івановичі і Михайловичі, які слід рахувати не як прізвища, а по батькові. З 215 родин маємо прізвища 155 (72 %). З них 80 зберегли своє становище в порівнянні з попереднім періодом (51,6 %). Серед них були досить відомі родини в козацькому середовищі, а сама: Богуни, Бути, Вовки, Ворони, Войтенки, Гоголі, Гуляницькі, Дворецькі, Дулі, Забіли, Зарудні, Зеленські, Косинські, Коханенки, Креховецькі, Кривоноси, Лисянські, Лісницькі, Лісовці, Лютаренки, Лободи, Носачі, Панкевичі, Половці, Пушкарі, Радченки, Романенки, Савичі, Силичі, Стародуби, Солонини, Сулими, Суличичі, Тетері, Ханенки, Цицюри, Черкаси, Шумейки, Яненки, Яхимовичі. Як бачимо, це, переважно, представники полковничих родин, родин генеральної старшини та попередніх гетьманів. Зберегли уряди і деякі родичі померлого гетьмана Хмельницького (Золотаренки, Нечаї, Безштаньки, Дорошенки, Ковалевські). козацька еліта гетьман старшина

Серед тих родин представники яких не зафіксували джерела в період вересня 1657 вересня 1659 рр. були родини-фундатори козацької держави Абрамовичі (родичі Золотаренків), Байбузи, Бережецькі (родичі Хмельницьких), Вишняки, Волевачі, Ганджі, Гирі, Гладкі миргородські, Глухи, Гродзенки, Деркачі, Донці, Дубини, Жураковські, Іскри, Капусти, Клиші, Колоси, Коробки, Корсунці, Кровошапки, Кричевські, Кулаги, Маковецькі, Мовчани (родичі Хмельницьких), Мозирі, Москаленки, Мухи, Небаби, Окші, Онацькі, Пешти, Подобайли, Полежаї, Положні, Потребичі, Предмировські, Проскурненки (родичі Хмельницьких), Улезьки, Стороженки (родичі Хмельницьких), Хмелецькі, Холоди, Чарноти, Шангиреї, Шохови, Хмельницькі, Трипольські, Томиленки. На бік ворога перейшли Криси, Мурашки, Поклонські. Всього значних 65 родин попереднього періоду не знаходимо серед старшини, що складає більше 11 % відомих старшин, які діяли під керівництвом Богдана Хмельницького.

Із фіксованих за Виговському старшинських родин нові складали 48,4 % (75 родини). Наявні джерела не дають можливості встановити який уряд займав, Антін Жданович, який був близькою людиною до гетьмана і постійно знаходився в його штабі. Відсутність інформації про Стародубщину ускладнює аналіз старшини цього регіону, але з впевненністю можна сказати, що Рославці і Рубці мали утримати уряди сотників в своїх сотнях.

Таким чином, період гетьманування Виговського у кадровому відношенні відзначився відсутністю значної частини родин-фундаторів Укранської козацької держави, досить високою ротацію кадрів, розколом старшинського корпусу і знищенням старшини не на полі бою, а у братовбивчій громадянській війні, якої гетьман не зміг уникнути.

В період гетьманування Юрія Хмельницького реєстр нараховує 361 старшини з 323 родин. Серед старшин були чотири Зеленські, по три Бережецькі, Гуляницькі, Дубовики, Уманці, по два Абрамовичі, Безпалі, Бути, Вербицькі, Войцеховичі, Гамалії, Геращенки, Глосинські, Дворецькі, Донці, Дорошенки, Золотаренки, Зражевські, Канівці, Кваші, Ковалевські, Молявки, Носачі, Пилипенки, Рославці, Рубани, Силичі, Сильницькі, Тироненки, Трушенки, Хмельницькі, Шамрицькі. 5 Лук'яновичів, 3 Андрійовичі, Григоровичі, Степановичі, 2 Івановичі, Михайловичі, Павловичі Федоровичі, Юхимовичі віднесені нами до різних родин невідомих прізвищ.

З 320 родин за прізвищами можемо впевнено визначити 253 родини, тобто 79 %. Серед тих родин, хто повернув собі владу і влив були Аврамовичі, Бережецькі Калющенки, Капусти, Кизими, Килдеї, Кривоноси, Криси, Махаринські, Мозирі, Мурашки, Подобайли, Половці, Рогози, Сухопари, Терещенки, Улезьки, Уманці, Урошевичі та інші всього 37 родин (14,6 % від загальної кількості відомих родин).

Зберегли вплив 79 родин (31,2%), серед них: Апостоли, Безпалі, Бистрицькі, Богуни, Булиги, Бути, Вербицькі, Вертилецькі, Войтенки, Ворони, Гаркуші, Горячки, Гладкі миргородські, Гладкі переяславські, Гоголі, Голуховські, Дворецькі, Домонтовичі, Донці, Дорошенки, Жученки, Забіли, Зеленські, Золотаренки, Ковалевські, Коханенки, Кравченки, Кублицькі, Кулябеки, Лизогуби, Лисянські, Лісницькі, Мокрієвичі, Панкевичі, Рославці, Рубани, Силичі, Скоробагаті, Тетері, Суличічі, Третяки, Трушенки, Уманці, Ханенки, Цицюри, Чернявські, Яцьківські-Куницькі, Яхимовичі.

Не фіксуються серед урядової старшини з попереднього періоду 84 родини (умовно втратили вплив). З політичної арени після усунення свого патрона гетьмана Виговського зійшли Білобровки, Богатиренки, Богаченки, Брояки, Вовченки, Виговські, Гапоновичі, Дереневські, Джулаї, Лісовці, Лученки, Люторенки, Миневські, Нечаї, Шумейки, значно послабився вплив Зарудних, Каплуновських, Креховецьких, Лобод, Яненків, які перейшли в значне військове товариство, тобто неуряову старшину.

Новими у старшинському середовищі були 137 родин (54,15 %). Серед них вперше бачимо Войцеховичів, Гамалій, Глосинських, Гречаних, Гуджолів, Дубовиків, Дяченків, Животовських, Зражевських, Кальницьких, Канівців, Кваш, Кованьок, Кропивницьких, Малинок, Момотів, Опар, Пирських, Підтеребів, Пісоцьких, Пригар та інших.

За гетьманату Тетері у правобережних полках відомі 49 старшин з 49 родин. Персональний склад старшинського корпусу засвідчує, що гетьман був активним виразником інтересів покозаченої шляхти, продовжувачем лінії Івана Виговського. Повернулись в старшинську обойму Джулай, Фридрикевич, Черкаси, Коробки, Гапоновичі. Яненко отримав від Тетері пірнач, але не Київського, а сусіднього прикордонного Паволоцького полку. Утрималися при владі під час переході її з рук Хмельницького до Тетері Опари, Білогруди, Богуни, Зеленські, Гоголі, Дорошенки, Радченки, Лизогуби, Лисянські, Улезько, Ханенко. Серед нових старшинських родин фіксуються Хмури, Солов'ї, ПолоницькіШимко, Васильківські.

Під час гетьманування Брюховецькому зафіксовано 199 старшин з 186 родин. З 12 родин, які мали по кілька представників на старшинських урядах ( 3 Мокрієвичі, 2 Дворецькі, Донці, Ігнатовичі, Пилипенки, Остренки, Щербини, Рославці, Постоленки, Бурі, Обіди) у попередній період, на керівних посадах фіксуються три Дворецьких, Донців і Бурих. З 141 родин, які зафіксовані з прізвищами повернули уряди 13 родин (9,2 %), зберегли 56 ( 39,7 %), нові 72 ( 51 %), не фіксуються 137 по Лівобережжю.

В результаті приходу до влади Брюховецького з реєстру старшин зникли прізвища Аврамовичів, Бистрицьких, Велигорських, Войтенків, Войцеховичів, Вороб'їв, Ворон, Гаркуш, Золотаренків, Зражевських, Калющенків, Канівців, Ковтуновичів, Коханенків, Красовських, Кулаг, Мурав'їв, Панкевичів, Пирських, Подобайл, Рубанів, Себастьяновіч, Слободецьких, Сомків, Третяків, Шацьких, Щуровських та інших, які були головною опорою керівників двох найвпливовіших груп корінного козацького Переяславського полку Сомка і полків Чернігівщини Золотаренка. Серед тих, хто очолив козацькі полки і сотні були представники старовинних січових родів: Скидани, Острянини, Омельницькі, Обіди, Надтоки, Гнилозубенки, Витязенки, Безбожні, Барабаші, Шваченки, Чепіги, Щербаки, Щербини. Цей запорізький кадровий кістяк був доповнений висуванцями з місцевих антисомківських і антизолотаренківських груп, а саме: Полуботками, Постоленками, Свічками, Ситинськими, Сичами, Корнелевичами, Туранськими.

Як і в часів Богдана Хмельницького, на старшинських урядах вдалося виявити 19 козаків (9,5 %), а саме: Бульба Федір, Васильович Гаврило,

Попович Іван, Косинський Іван, Радченко Михайло, Кобиляцький Григорій, Романенко Андрій, Донець Іван, Рославець Петро, Дворецький Всиль, Янко Іван, Кулябко Іван, Холод Федір, Завадський Федір, Уманець Пилип, Тищенко Павло, Гончар Михайло, Ручка Іван, Рубець Михайло. В порівнянні з початком Національно-визвольної війни, старшинами стали представники наступного покоління родин Жураковських, Жуковських, Коробок, Гуляницьких, Корсунців, Гарячок, Небаб, Молявок, Мозирів, Лобод.

За гетьманування Ігнатовича відомі 240 старшини з 213 родин (3 Ігнатовичі, Раковичі, Жили, Марченки, Мартиновичі, 2 Солонини, Силичі, Рубці, Рубани, Павловичі, Олещенки, Бути-Нестеренки, Мокрієвичі, Лисенки, Левченки, Котляренки, Заборовські, Забіли, Жученки, Домонтовичі, Дворецькі, Рославці).

З 213 родин вдалося чітко ідентифікувати за прізвищами 188. Зберегли уряди 63 родини (33,5 %), повернули 28 (14,9 %), нові 97 (51,6 %), втратили уряд 83. Серед родин, які повернули свій вплив за гетьмана Ігнатовича слід відзначити Бутів, Тризн, Третяків, Силичів, Себастьяовичів, Панкевичів, Підтеребів, Золотаренків, які репрезентували раніше переможених Брюховецьким і репресованих старшин. Разом з Брюховецьким втратили важилі влади і зійшли з політичної арени Пісоцькі, Постоленки, Обіди, Незамаї, Мозирі, Маковії, Корсунці, Корнелевичі, Животовські, Витязенки, Сохи, Холоди, Цесарські, Шамрицькі, Шимони-Шимановські, Ярмолаєнки та інші. Вперше за Ігнатовича на старшинських урядах зустрічаємо Берл, Биховців, Болдаковських, Борковських, Бороховичів, Браїлко, Голубів, Жил, Засядьок, Кияшок, Новаковичів, Парпурів, Раковичів, Судієнків, Товстолісів, Трощинських, Химичів, Черняків, Шираєв та інших.

За період 1648 1676 рр. на Правобережжі відомі такі полковники. Є згадки про 19 повних полковників брацлавських, з яких Михайло Зеленський обирався чотири, Коваленко Сидір і Сербин Іван по два рази. В полку зафіксовано 7 наказних полковників (Дорошенко Григорій, Волошин Сила, Кривенко Григорій, Лисиця Павло, Бахно Ілля, Булюбаш Федір, Зеленський Михайло), з яких дехто став і повним полковником

До реєстру Білоцерківського полку внесено 17 повних і 8 наказних полковників. Краченко Іван очолював полк тричі, Андрій Тарасенко, Семен Половець, Гнат Макуха, Яків Люторенко тримали пірнач по два рази.

повних і 3 наказних полковники Кальницького полку. Ковалевський Гаврило тричі обирався, двічі полковниками були Іван Богун, Іван Яцьківський, Лобойко Василь.

З 18 повних полковників канівських, тричі пірнач тримав Яків Лизогуб, двічі Іван Лизогуб та Іван Стародуб. До 3 відомих наказних полковники (Гулак, Шангирей, Заблоцький) нам вдалося додати четвертого Василя Решетила.

З 25 корсунських полковників Яків Улізько полковникував тричі, Григорій Гуляницький, Іван Креховецький, Федір Кандиба по два рази. Всього у Корсуні відома 21 полковнича родина: Золотаренки дали трьох корсунських полковників, Гуляницькі, Бути-Нестеренки по два. Слід додати ще трьох полковників лисянських (Кривоніс, Лисянський і Височан). Крім того в Корсунському полку є згадки про 16 наказних полковників (Бут Нестеренко Максим, Вергун Жадан, Гладкий Іван, Дубина

Мисько, Дубина Семен, Івахнюк Михайло, Кілдей Антон, Ковшевацький, Мигалевський Костянтин, Привицький Осип, Соловей Михайло, Стадниченко Мисько, Сухопара Самійло, Трутина Дмитро (Дементій), Трушенко Степан, Фацієвич Євстафій).

З 14 повних полковників паволоцьких Іван Куцевич-Миньківський, Михайло Суличич, Іван Богун полковникували по два рази, з родини Гамалій два полковники були на Паволоччині Григорій і Яків, з наказних полковників відомі троє Хмелецький Адам і Степан, Кривоносенко.

6 полковників Подільського полку, серед яких Гоголь тримав уряд тричі протягом 17 років. 5 наказних полковників подільських (Бугай Іван, Гладкий Дмитро, Кривоніс Олександр, Зеленський Андрій, Михайлович Федір).

17 полковників уманських походили з 16 родин (двох полковників дала родина Безпалих). Ханенко і Білогруд обиралися полковником по 8 разів. Відомі тако ж 6 наказних полкавників (Ханенко Михайло, Байбуза Степан, Іванович Самійло, Грозденко Іван, Нечай Матвій, Оргієнко Семен).

У Черкасах згадано про 23 повних (19) і наказних (4) полковників. Джулай Федір тричі очолював полк, Колос Яків та Гамалія Михайло двічі.

З 32 полковників Чигиринського полку, які внесені до реєстру полковників вдалося встановити трьох нових полковників: Тихого Семена, два полковникування Степана Опари (1661 і 1662), вперше ввести до наукового обігу факти про керівництво Чигиринським полком Іваном Богуном (1661 1662). Встановлені прізвища трьох чигиринських полковників, які раніше були відомі лише за іменами та по-батькові: Білобровка Григорій Хомич, Колос Яків Пархоменко, Канівець Кирило Андрійович, встановити імена батьків полковників Герасима (Еразма) Богдановича Каплуновського та Івана Богдановича Дуб'яги.

22 повних і 10 наказних полковників зафіксовано у реєстрі старшини Чигиринського полку це представники 27 родин. Корицький Яків очолював Чигиринський полк чотири рази, двічі Трушенко Карпо, Богаченко Ілляш, Дорошенко Петро, Бережецький Прокіп, Петрановський Ярема, Опара Степан, Коробка Федір.

Протягом 1672 1687 рр. На Лівобережжі відомі 619 урядники з 538 старшинських родин, які стояли у керма козацьких підрозділів Гетьманщини. 6 родин мали по 4 старшини, це гетьманський рід Самойловичів, а також Мокрієвичі, Донці, Гладкі миргородські, Жили і Савенки. 8 родин мали по три старшини: Забіли, Домонтовичі, Романовські, Жученки, Борсуки, Завадські, Войцеховичі, Куриленки. По двоє старшин репрезентували у козацьке військо Яцьковичі, Яремієнки, Щербини, Шаули, Бути, Бувайли, Чернявські, Туранські, Трушенки, Барабаші, Чарнацькі, Сулими, Гулаки, Горячки, Білецькі, Стеблювці, Себастяновичі, Горбаненки-Яковенки, Гнилозубенки, Саченки, Рославці, Борисенки, Романовичі, Раковичі, Гавриленки, Петрашенки, Пащенки, Панкевичі, Павловські, Олексієнки, Ненади, Міщенки, Маценки, Мандрики, Литовченки, Лесенки, Дворецькі, Дащенки, Кульженки, Коханенки, Кичкаровські, Ісаєнки, Ігуменські, Зарудні, Заліські, Жураковські, Жуковські всього 47 родин.

399 родин чітко визначаються за прізвищами. Повернули владу 46 (11,5 %) (а саме: з репресованого угруповання Сомка Кульженки,

Барабаші, Бувайли, Бурманки, Горячки, Жєлєзки, Шуми, з групи Золотаренка Ковтуненки, Угровецькі, відсторонені прибічники Брюховецького Вечорки, Гречані, Животовські, Незамаї).

Зберегли свій вплив і статус 114 (28,6 %) родин, тобто, з відомих родин заміна щодо старшини Ігнатовича складала абсолютну більшість. Новими у старшинському середовищі було 216 (54,1 %) родин. З впевненністю можна сказати, що до влади за Самойловича прийшли щонайменше 23 (5,8 % від загальної чисельності старшини і 10,6 % від нових родин) родини (Вуяхевичі, Гулаки, Кандиби, Каплонські, Корицькі, Костенецькі, Криштопенки, Курки, Курощупи, Лясковські, Сазепи, Огієнки, Скоропадські, Улезьки та інші).

695 старшин зафіксовані в реєстрі за гетьмана Мазепи. Вони представляли 562 родину (6 Забіл і Борсуків, по п'ять Дорошенків, Зеленських, Донців, Романовичів, по четверо Тарасевичів, Солонин, Мокрієвичів, Кандиб, Гамаліїв, по троє Черняків, Третяків, Завадських, Жураковських, Жил, Петровських, Нащинських, Перехрестів, Парфененків, Мандрик, Максимовичів, Коровок-Вольських). По двоє старшин за часів Мазепи представлено з родин Барабашів, Безпалих, Берло, Бичків, Бороховичів, Бутків, Величковських, Вербицьких, Вечорок, Воронченків, Герциків, Гулаків, Даценків, Дорошевичів, Дмитрашок-Райчів, Зарудних, Затиркевичів, Звенигородських-Левченків, Іскр, Киселів, Кожуховських, Колосів, Киселів, Корицьких, Лавренків, Лагод, Левенців, Левченків, Лизогубів, Максименків, Малюг, Мартосів, Мировичів, Мокієвських, Павельченків, Пилипенків, Плічко, Полуботків, Ревенків, Рожанських, Романовських, Савицьких, Салогубів, Сідко, Скоропадських, Стаховичів, Стороженків, Сулим, Тарасенків, Товстолісів, Томар, Тоцьких, Троцин, Ханенків, Чернявських, Чорнолуцьких, Чуйкевичів, Шабельників, Шаповаленків, Шаул, Шендюхів, Шепеленків, Шульги, Юркевичів, Яковенків, Якубовичів, Яремієнків, Ярмоленків всього 68 родин.

За прізвищами фіксується 461 рід. За гетьмана Самойловичі з них не мали влади 258 (56 %), серед цих родин 24 (9,3 %) правобережні. 44 % (203) родин зберегли свій вплив у старшинському середовищі (серед них були Шаули, Шендюхи, Шираї, Чуйкевичі, Черняки, Чернявські, Туранські, Трощинські, Троцини, Томари, Товстоліси, Силичі, Сербини, Семашки, Себастяновичі, Свічки, Сахновські, Сангурські, Салогуби, Рубани), з них з впевненістю до слід віднести щонайменше 18 ( 8,9 %) (серед них Стороженки, Гамалії, Солонини, Скоропадські, Ханенки, Улезьки, Тарасенки, Якубовичі, Сулими, Радченки, Костенецькі, Корицькі, Кандиби, Звенигородські, Дорошенки, Гулаки, Вуяхевичі, Безпалі).

З 399 відомих родин за Самойловича в період мазепинського гетьманування не фіксуються 201 (50,4 %) з них лише 6 правобережних вихідців.

Циркуляція еліти в досліджуваний період відбувалася досить активно, коли спостерігаються підйоми і падіння, але збкрігалася соціальна рівновага. Козацька старшина як самостійна, вища, привілейована група, яка займала пануюче місце в суспільній ієрархії, будучи елітою Гетьманщини, брала безпосередню участь в прийнятті та здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади. При цьому постійно посилювалася шляхетсько козацьке угруповання. Після смерті гетьмана Хмельницького родини, які розпочали національну революцію, поступово сходили з політичного олімпу. З 601 старшинсько владних родин, які відомі за

Богдана Хмельницького за гетьманування Самойловича залишалися на урядних посадах 75, за Мазепи 64, Скоропадського 40, Апостола 31, в останній період існування козацько гетьманської держави 37. Прихід до влади шляхетсько козацького угруповання суттєво пом'якшив входження земель Гетьманщини до дворянської імперії.

Размещено на Allbest.ru