Досвід торговельної діяльності споживчої кооперація України в умовах НЕПу: особливості історіографії 1920-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід торговельної діяльності споживчої кооперація України в умовах НЕПу: особливості історіографії 1920-х рр.

Оніпко Т.В.

Соціально-економічна ситуація в Україні, ускладнена світовою фінансовою кризою, активізувала пошук оптимальних шляхів стабілізації споживчого ринку. Науковці все частіше звертаються до світового та вітчизняного досвіду господарювання підприємств різних форм власності в умовах ринкової економіки. Відтак апеляція до історичних здобутків споживчої кооперації України з метою завоювання ринку товарів та послуг у 1920-ті рр. цілком виправдана. Вивчення специфіки діяльності торговельної галузі кооперативних організацій в роки непу має допомогти виробленню практичних рекомендацій щодо вдосконалення господарювання споживчої кооперації за нинішньої розбалансованості внутрішнього ринку та завоюванню провідних позицій на європейському ринку.

Як засвідчує проведений автором історіографічний аналіз, нова економічна політика була предметом досліджень багатьох учених. Варто відзначити спробу О.А. Пиріг з'ясувати особливості конкурентної боротьби споживчої кооперації з приватною та державною торгівлею [1; 2]. Однак глибоке осмислення досвіду торговельної діяльності споживчої кооперації в роки непу з метою задоволення потреб пайовиків та некооперованої частини населення у розробках автора відсутнє. Відомий дослідник торгівлі в Україні в 1920-ті рр. В.В. Лантух один із розділів своєї монографії присвятив характеристиці кооперативної торгівлі в роки непу [3]. Визнаючи наукову цінність його праці, маємо зауважити, що поняття «кооперативна торгівля», яке вживає автор, включає в себе торговельні операції не лише споживчої кооперації, але й інших видів кооперації, зокрема сільськогосподарської та промислової. Такий підхід ученого певною мірою заважає сучасним дослідникам виявити результати діяльності торговельної галузі саме споживчої кооперації.

Хоча кооперація згадується у багатьох працях з історії становлення ринкових відносин у період непу [4;5;6], особливості господарювання споживчої кооперації у 1920-ті рр. до цього часу не були предметом комплексного студіювання. Зважаючи на цю обставину, метою даної статті є спроба виявити особливості наукових досліджень досвіду торговельної діяльності споживчої кооперації України в умовах непу, започаткованих безпосередньо у 20-ті рр. На наше глибоке переконання, історіографія кооперативного руху в цілому і споживчої кооперації України періоду непу зокрема продовжує залишатись унікальною дослідницькою базою для неупереджених авторів.

Аналізуючи історіографічний спадок 1920-х рр., слід зауважити, що про використання державою господарського потенціалу споживчої кооперації для вирішення продовольчих проблем писали як розробники нової економічної політики, так і її виконавці. Тож сучасний учений має можливість порівняти їх точки зору. Якщо автори переймалися більшовицькими ідеями, як це було у випадку з російським дослідником кооперативного руху М.Л. Мещеряковим, відповідно поставав висновок: «Кооперація з органу торгівлі має перетворитися в органи розподілу, відкинувши всі свої старі віджилі принципи і пройнявшись новими принципами комуністичного будівництва, а кооперативний працівник стати на бік комунізму. Іншого виходу в нього немає» [7,53]. Як бачимо, для цього міркування характерна виражена політична заангажованість.

Однак при аналізі історіографії кооперації 1920-х рр. простежується намагання радянської влади всіляко залучати до теоретичних розробок та практичної роботи провідних спеціалістів-кооператорів, що, своєю чергою, давало останнім можливість бути не лише учасниками відродження кооперативного руху, але і його дослідниками. У цьому аспекті зберігають наукову цінність праці одного з найяскравіших представників аграрно-економічної думки О.В. Чаянова. До актуальних і сьогодні його праць належить «Короткий курс кооперації» [8], де викладена ідея про доцільність одночасного існування різних видів кооперації в умовах ринку. У сучасних складних соціально-економічних умовах, в яких передусім перебуває село, варті особливої уваги думки вченого про шляхи і форми пристосування селянського, зокрема фермерського, господарства до ринку (ідея створення агроміст та агрокомбінатів), адже сировинна і продуктова база села завжди була і залишається запорукою успішної діяльності торгівлі, у тому числі і споживчої кооперації.

Спроба політизації кооперативного руху привела багатьох українських дослідників, зокрема П. Мохора [9], П. Височанського[10], С. Зарудного [11], В. Целларіуса [12] та інших до висновку про необхідність одержавлення споживчої кооперації як господарської структури. «Кооперація не повинна стояти осторонь від політики», заявляв П. Мохор [9,46]. По-перше, зазначимо, що політизація споживчої кооперації була порушенням одного з основних принципів кооперативного будівництва. По-друге, зважаючи на політичну складову, розкривався досвід кооперативних організацій щодо налагодження торгівлі у контексті виконання державних завдань. Відповідно більшість висновків цих авторів є кон'юнктурними. Проте відкидати їх праці не варто, бо вони містять цікавий статистичний матеріал, який сучасний дослідник зможе критично опрацювати. Разом з тим розглянуті розвідки мають нагадувати сучасним працівникам кооперативних організацій, що захоплення політикою не лише являє собою порушення засадничих положень кооперації, але й переважно шкодить збереженню кооперативної власності, призводить до політизації у вирішенні кадрових проблем.

Не забуваючи того, що досвідчений теоретик і практик кооперативного руху В. Целларіус виражав інтереси правлячої більшовистської партії, не потрібно забувати, що він узагальнив великий матеріал про торговельну мережу споживчої кооперації та обсяги торговельних оборотів тощо. Вартою уваги є його спроба розкрити причини окремих недоліків торговельної діяльності кооперативних організацій. Також цікавим видається порівняння становища української кооперації з дорадянською і всією кооперативною системою Союзу РСР у період непу. Без перебільшення можна сказати, що, зважаючи на сьогоднішній стан міжнародних торговельних зв'язків України, актуальним видається висвітлений В. Целларіусом досвід налагодження зовнішньоекономічної діяльності споживчої кооперації України у 20-ті рр. і завоювання нею європейського ринку [13].

С. Зарудний, праці якого рідко аналізуються істориками, підкреслював, що споживча кооперація в роки непу стала «засобом боротьби з приватним капіталом у торгівлі» [11,33]. Безперечно, автор виконував завдання радянської влади, коли опублікував працю «Українська кооперація на десяті роковини Жовтневої революції. 1917-1927». Однак є сенс у тому, щоб сучасник дослідник узяв до уваги порівняльні показники торговельної діяльності вітчизняної кооперації та споживчої кооперації ряду європейських країн у 1920-ті рр. Дані С. Зарудного допомагають переконатися в досвіді кооперації щодо забезпечення населення якісними вітчизняними та імпортними товарами, що нині є край важливо.

Розглядаючи праці партійно-державних діячів України, які писали про неп та місце у ній споживчої кооперації, можна констатувати їх пропагандистсько-більшовицький характер. Водночас вони допомагають глибше зрозуміти методи і форми впливу владних структур на торговельні операції споживчої кооперації. З огляду на досліджувану проблему певну цінність зберігають розробки відомого державного діяча, академіка-економіста О.Г. Шліхтера [14]. Зауважимо: маловідомим фактом є те, що О.Г. Шліхтер з травня до жовтня 1923 р. (тобто у період розбалансованості ринку так званих «ножиць цін») обіймав посаду голови правління центральної спілки споживчої товариств України Вукопспілки. Відтак він був безпосереднім ініціатором та учасником ухвалення і втілення в життя рішень щодо торговельної галузі системи.

Викликають науковий інтерес малодосліджені сучасними авторами брошури та статті керівників і провідних фахівців споживчої кооперації СРСР та УСРР, які знали торговельну діяльність споживчої кооперації «із середини». Праці голови правління Центроспілки СРСР (вихідця з України) Л.М. Хінчука [15;16] цікаві тим, що автору «гарячими слідами» вдалося зробити одну з перших спроб узагальнення й аналізу досвіду відновлення торговельної діяльності споживчої кооперації в перші роки непу.

Історіографічне студіювання особливостей господарювання кооперативних організацій у 1920-ті рр. дає підставу зробити висновок: керівники Вукопспілки переважно обмежувалися характеристикою торговельної діяльності споживчої кооперації лише на сторінках періодичних, передусім кооперативних видань. Глибоких наукових праць, присвячених узагальненню та дослідженню досвіду господарювання та завоюванню споживчою кооперацією ринку, ними практично видано не було. І хоча статті голів правління Вукопспілки (1923-1924 рр.) М.К. Вєтошкіна [17] та О.Б. Генкіна (1925-1929 рр.) [18;19;20;21] швидше нагадують директивні розпорядження, проте і в них можна віднайти цікаві факти щодо співвідношення кооперативних і приватних цін, взаємовідносин торговельних організацій з державною промисловістю, раціоналізації торговельної практики, вирішення проблеми зниження цін, розширення асортименту товарів і дотримання їх санітарних норм тощо.

Настільки об'єктивними були цифрові дані та висновки у працях керівників союзної та республіканської споживчої кооперації? Аналізуючи інформацію з цих матеріалів, слід ураховувати, що їх автори не раз змінювали свої погляди на товарообмін, види й форми торгівлі, ринок, планові засади в господарстві, їх висновки здебільшого були кон'юнктурними і суттєво залежали від зміни настанов вищих партійних органів, від того, хто перебував на даний час при владі. Зрозуміло, що завданням очільників споживчої кооперації було висвітлити лише її досягнення, натомість писати про недоліки господарської діяльності, проблеми відносин із державними структурами, втручання з боку правлячої партії, директивне залучення до виконання більшовицьких планів було заборонено з центру. Та й самі автори, займаючи керівні посади в системі споживчій кооперації, навряд чи наважались би на подібний крок.

Заслуговують на увагу праці українських економістів, присвячені дослідженню ролі торгівлі в умовах непу. Особливо ця робота активізувалася після торговельного перепису в УСРР, що відбувся в березні 1923 р. За підсумками перепису в 1924 р. була видана збірка наукових статей під загальною назвою «Торгівля України в 1923 р. / Збірник статей» [22]. Їх автори Л. Шанін, Ф. Свищов, І. Белєнін, В. Беркаш та ін. (переважно працівники Держплану УРСР), оперуючи матеріалами цього перепису, надавали увагу основним питанням торговельної політики. Перепис дав підставу й одночасно поштовх для початку дослідження тих процесів, які відбувалися у кооперативній, приватній та державній торгівлі. Однак слід зауважити, що для цих наукових розробок економістів була характерна відсутність повних даних про стан та показники всіх форм торгівлі, а це певною мірою впливає на об'єктивність досліджень сучасних авторів. Для повноти картини доводиться зіставляти та порівнювати дані кількох джерел про торговельні операції споживчої кооперації у 1920-ті рр.

Активну участь у розробці проблем відновлення ринкових відносин в Україні брав професор Ф.І. Свищов. Його монографія «Регулювання товарообігу» [23] цікава конкретною характеристикою торговельної мережі, висновками щодо тенденцій її розвитку, розкриттям засобів державного регулювання торгівлі. Серед праць Ф.І. Свищова заслуговують уваги передусім ті, що висвітлюють проблеми покращення торговельного обслуговування населення організаціями споживчої кооперації [24].

Проблема регулювання ринку з боку держави в період непу певною мірою осмислюється в брошурі А. Золотарьова [25]. Вплив цього регулювання на споживчу кооперацію окреслено, але глибоко не вивчено, оскільки автор зосередив увагу на обмеженні приватного сектора торгівлі. Зрозуміло, що цю розробку можна розглядати як детальну інструкцію для виконання державними та кооперативними органами.

Брошура С. Кривецького [26], також невеличка за розміром, була розрахована не лише на працівників споживчої кооперації, але й на сільських пайовиків, оскільки у ній ішлося про взаємозалежність місткості селянського господарства й обсягів торгівлі. На нашу думку, хоча вказана праця має науково-популярний характер, з огляду на нинішнє зростання цін сучасним історикам та економістам варто звернути на неї увагу з метою вироблення практичних пропозицій щодо врегулювання споживчого ринку.

Цікавими є статті українських економістів К. Воблого та Ф. Матвієнка Горнеги, які аналізували ярмаркову торгівлю в умовах непу, висвітлювали участь і значення споживчої кооперації України в республіканських та всесоюзних ярмарках, робили передбачення щодо розвитку ярмаркової системи на майбутнє [27;28]. Ярмарки зберігають великі перспективи і нині.

Протягом 1920-х рр. російськими та українськими економістами і практичними працівниками кооперації вивчалися питання податкової, кредитної та цінової політики, безпосередньо пов'язані з розвитком усіх видів торгівлі. Це праці М. Карнаухова, І. Борисова, А. Мікояна, А. Киссика, А. Швецова, Н. Воробйова-Набатова [29;30;31;32]. І тепер вони можуть сприяти вдосконаленню оподаткування торговельних закладів кооперації.

Проблему товарного голоду та його вплив на торговельну діяльність кооперації і шляхи вирішення цієї проблеми розглядав В.М. Конко [33].

Оскільки переважна більшість авторів дотримувалася класового принципу висвітлення досвіду споживчої кооперації, значна кількість досліджень була присвячена вирішенню проблеми налагодження торгівлі робітничими товариствами. Серед праць такого напрямку варто назвати розробки М. Агуфа [34] М. Балабанова [35] П. Кожаного [36], В. Маркова [37] та інших.

Заслугою М. Балабанова було те, що в умовах радянської дійсності появу робітничої кооперації він пов'язував з товарно-грошовими відносинами і розвитком ринкових законів. «Від цього володаря ринку нікому не сховатися і не звернути ні в яке «натуральне» господарство, він втягує у свій коловорот кожне господарство, всіх примушуючи з собою рахуватися, і найсильніше того, хто економічно нестійкий і матеріально незабезпечений» [35, 5]. На жаль, радянське керівництво в період непу не підтримувало дослідження соціальних аспектів ринкової економіки та значення споживчої кооперації як соціально-орієнтованої господарсько-громадської організації пайовиків. Бракує таких студій і нині.

Роль торговельної діяльності споживчої кооперації на селі з метою задоволення членів товариств аналізувалася у брошурах практиків економістів, торговельних працівників, кооператорів, інструкторів-господарників. Заслуговують на увагу розробки П. Коренкова [37], І. Мишка [39], Я. Перетца [40], А. Гречка [41], які містять поради, що й нині при їх творчому використанні можуть слугувати якісному налагодженню закладів торгівлі споживчої кооперації в українському селі, особливо там, де вона ледве тримається.

Певним внеском у дослідження проблеми зовнішньоторговельних відносин споживчої кооперації, у тому числі України, у роки нової економічної політики стали розвідки Е. Вар'яша [42], Н. Василевського, А. Золотарьова, С. Фрідмана, М. Браславского [43], Ю. Кабалкіна, Д. Каплана [44], М. Шрага [45]. Це були переважно брошури та статті, написані працівниками кооперації та економістами на основі статистичних збірників та звітів. Без сумніву, вражають зазначені авторами обсяги експортних операцій вітчизняної споживчої кооперації в роки непу. Однак регламентуючий вплив держави на міжнародні торговельні зв'язки кооперативних організацій авторами розглядався не як директивне втручання, а як необхідний захід з боку влади.

У періодичних виданнях з'явилася велика кількість статей, які прямо або опосередковано стосувалися з'ясування проблеми торгівлі, включаючи споживчу кооперацію. Слід зазначити, що такого спалаху інтересу до питань організації товарообігу у періодиці вже не спостерігалося в наступні етапи існування радянської держави. Ряд брошур та статей у періодичних виданнях того часу було присвячено вдосконаленню торгівельної діяльності споживчої кооперації, її раціоналізації, поліпшенню якості товарів та обслуговування пайовиків. Серед них варто виділити узагальнюючий великий матеріал статей М. Попова [46] та С. Строгова [47].

Торговельну діяльність споживчої кооперації у контексті боротьби з приватною торгівлею у 1920-ті рр. серед інших розглядали В. Сараб'янов [48] та П. Коломойцев [49]. На думку цих авторів, лише усуспільнена торгівля мала існувати в соціалістичному суспільстві, приватній торгівлі там не мало бути місця. Безперечно, такий висновок засновувався швидше на політичному, а не на економічному підґрунті.

Особливості торговельної діяльності споживчої кооперації у зв'язку з розпочатою індустріалізацією досліджували Т.С. Охотніков [50] та А.І. Коняєв [51], надавши увагу необхідності максимального витіснення зі споживчого ринку приватної торгівлі та посилення її планових засад.

Окрему групу становлять невеликі за обсягом праці провідних фахівців чи практиків споживчої кооперації, які мали суто професійну спрямованість і були призначені для працівників кооперативних організацій та пайовиків. Розраховані на широке читацьке коло, вони не містили глибокого аналізу господарської діяльності споживчої кооперації, а мали на меті вироблення певних рекомендацій і вказівок щодо вдосконалення господарської діяльності споживчих товариств, відкриття кооперативних магазинів, налагодження їх роботи та інших питань.

Суттєве місце серед публікацій того часу займають праці, в яких розглядаються питання підготовки кадрів торговельної справи різної кваліфікації. У періодичних кооперативних виданнях знаходимо ряд таких матеріалів різноманітного рівня (короткий звіт про роботу курсів, технікумів, інститутів, нотатки та оглядові статті про характер кооперативної освіти тощо). Серед них виокремлюються статті М. Токаревського [52] та Л. Зимона [53].

Підсумовуючи дані історіографії 1920-х рр., присвяченої висвітленню досвіду торговельної галузі споживчих товариств та їх спілок у період непу, можна зазначити, що у той час про кооперацію було написано немало праць, брошур та статей. Проте серед дослідників практично не було професійних істориків: її автори, як правило, теоретики і практики кооперативного руху, економісти, статистики, державні та партійні діячі. На нашу думку, саме ця обставина суттєво вплинула на зміст і форму викладу матеріалу і завадила системному вивченню означеної проблеми. Підготувати комплексне дослідження досвіду господарської практики споживчої кооперації в умовах ринкової економіки 1920-х рр. вищезгаданим авторам не вдалося. Пояснити це можна тим, що з'ясуванням впливу ринкових відносин на господарську діяльність кооперації займались явно не достатньо, бо єдиної точки зору серед вищого керівництва держави з цього приводу не було.

Проводити глибокі дослідження позитивного та негативного досвіду ринку, а разом з ним і специфіки діяльності торговельних закладів кооперації у боротьбі за споживача було складно. По-перше, не вистачало необхідних об'єктивних статистичних даних, по-друге, вивчення законів ринку відомими економістами, теоретиками та практиками кооперативного руху аж ніяк не узгоджувалось з проведенням більшовицьких експериментів в економіці. Пріоритетне значення надавалося висвітленню питань організації техніки торгівлі, обґрунтуванню необхідності витіснення споживчою кооперацією приватного торговця. Поза увагою дослідників залишалася розробка таких важливих складових ринкової економіки, як насичення ринку якісними товарами та фінансово-економічна безпека кооперативних організацій.

Переважна більшість праць 1920-х рр. це статистико-економічні огляди, подані в історичному розрізі. Головним їх недоліком було те, що автори не робили наукових прогнозів на майбутнє щодо кооперативного сектора економіки. Проте саме із публікацій 1920-х рр. почався процес накопичення фактичного і статистичного матеріалу з досліджуваної проблеми, спираючись на які сучасні науковці зможуть розширити і поглибити вивчення здобутків торговельної діяльності споживчої кооперації в умовах ринку. Значення історичного досвіду ринкової економіки непу з метою його критичного аналізу та вироблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення різних форм сучасної торгівлі не потребує додаткової аргументації.

Література

історіографія споживчий кооперація економіка

1. Пиріг О.А. Ринок і торгівля України (історичний аспект). К.,1996. 200 с.

2. Пиріг О.А. НЕП: більшовицька політика імпровізації. К.: Вид-во КНТЕУ, 1998, 274 с.

3. Лантух В.В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921-1932 гг. Харьков: Основа, 1992. 192 с.

4. Лобач К.В. Історичний досвід регулювання споживчого ринку України в період НЕПу (історико-економічний аспект): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.02 / АН України, Ін-т історії України. К., 1994. 17 с.

5. Бакуменко О.П. Споживча кооперація в аграрному секторі економіки Української СРР у 1920-1928 рр. // Вісник Київського славістичного університету / Редкол.: Ю.М. Алексеев (голов. ред.) та ін. К.: КСУ, 2003. №14. С.17-23.

6. Голець В.В. Кооперація і неп ( 20-ті роки ХХ ст.). Чернігів: Просвіта, 2006. 244 с.

7. Мещеряков Н.Л. Кооперация и социализм. М.: Коопсоюз, 1920. 120 с.

8. Чаянов А.В. Краткий курс кооперации. М.: Кооперативное издательство, - 1925 - 80 с.

9. Мохор П. Од Баліна до Леніна. Етапи розвитку кооперативної думки на Україні. К.: Видання Смілянського кооперативного технікуму, 1924. 108 с.

10. Височанський П. Коротка історія кооперативного руху на Україні. К.: Червоний шлях, 1925. 52 с.

11. Зарудний С. Українська кооперація на десяті роковини Жовтневої революції. 1917-1927. Харків: Книгоспілка, 1927. 43 с.

12. Целларіус В. М. Досягнення української радянської кооперації. Харків:

Книгоспілка, 1926. 39 с.

13. Шлихтер А.Г. Экономические проблемы строительства фундамента социализма. М.: Наука, 1982. 432 с.

14. ХинчукЛ.М. Центросоюз в условиях новой экономической политики. М.: Центросоюз, 1922.147 с.

15. Хинчук Л.М. Потребительская кооперация в условиях новой экономической политики. М.: Центросоюз, 1925. 181 с.

16. Ветошкин М.К. Современное состояние и задачи потребительской кооперации // Кооперативный бюллетень Вукопспилки. 1924. № 13. С.1-6.

17. Генкин А.Б. Кооперация и снижение цен // Кооперативный бюллетень. 1926. № 17. С.3-9.

18. Генкин А.Б. Об организации рынка, кооперации и ее обличителях // Кооперативный бюллетень. 1926. №21. С.3-18.

19. Генкин А. Вопросы рационализации в системе потребительской кооперации // Кооперативне будівництво. 1927. № 21. С.3-7.

20. Генкін О., Гречка О. Споживча кооперація. Харків: Б.в., 1927.

21. Торговля Украины в 1923 г. / Сборник статей. Харьков: Б.и., 1924.151 с.

22. Свищев Ф.И. Регулирование товарооборота. Опыт систематизации и оценки регулирования внутренней торговли СССР. К.: Госплан УССР. 1926. 215 с.

23. Свищев Ф. Потребительская кооперация и качество обслуживания потребителя // Хозяйство Украины. 1928. № 5. С.44-53.

24. Золотарев А. Регулирование товарооборота. Х.: Пролетарий, - 1925 - 34 с.

25. Кривецкий С. Емкость крестьянского рынка Украины в 1924/25 хозяйственном году. Статистико-экономические исследования. Предисловие П.И. Коломойцева. Харьков: Пролетарий, 1925. 64 с.

26. Воблый К.Г. Украинские ярмарки // Торговля Украины. По биржевым данным за 1925-26 хозяйственный год. Харьков, 1927. С.147-157.

27. Матвиенко-Горнега Ф. Значение ярмарок в культурно-хозяйственной жизни Полтавщины // Хозяйство Полтавщины. Полтава, 1923. №13. С.54-60.

28. Карнаухов М.П. Финансы и финансовые условия хозяйственной работы потребительской кооперации. Некоторые итоги и перспективы. Финансовый кризис и меры борьбы с ним. Харьков: Изд-во Вукопспилки, 1924. 32 с.

29. Борисов И.Г. Цены и торговая политика.М.: Б.и., 1925. 233 с.

30. Микоян А.И., Киссик А. Итоги снижения цен и кооперация (Доклады на ІІ пленуме ВЦСПС седьмого созыва 10-14 октября 1927 г. М.: Книгоиздательство ВЦСПС, 1927. 64 с.

31. Швецов А.И. Денежная реформа и кооперация. М.: Центросоюз, 1924. 35 с.; Воробьев-НабатовН. Отчего прогорают кооперативы. М.: Город и деревня, - 1925 68 с.

32. Конко В.М. Товарный голод и кооперация. М.: Б.и., 1926. 28 с.

33. Агуф М. Робітник та кооперація (Популярний нарис). Харків: Книгоспілка, 1925. 80 с.

34. Балабанов М. История рабочей кооперации в России. К.: Издание «Сорабкопа», 1923 240 с.

35. Кожаный П. Рабочая кооперация и профсоюзы. М.: Труд и книга, 1925. 119 с.

36. Марков В. Что такое рабочий кооператив. Харьков: Книгоспилка, 1925. 41 с.

37. Коренков П.Ф. Как вести сельские потребительские общества и какая от них польза трудовому народу. Одесса: Издание Одесских кооперативных организаций, Б.г. 23 с.

38. Мишко І.І. Як перевіряти касу, крам та майно в споживчому товаристві. Порадник для ревізійних комісій сільських споживчих товариств. Харків: Книгоспілка, 1927. 36 с.

39. Перетц Я. Організація і практика споживчої кооперації. Харків: Книгоспілка, 1928. 196 с.

40. Гречка А. Торговельна сітка сільської споживчої кооперації // Кооперативне будівництво. 1929. № 11-12. С.15-20.

41. Варьяш Э. Международное движение и советская кооперация. М.: Город и деревня, 1926. 98 с.

42. Внешняя торговля Украины /1921-1925 гг. / Под. ред. А.О. Золотарева,

С.Л. Фридмана, М.М. Браславского. Харьков.: Тип.-лит. ПУУВО им. Фрунзе, 1925. 127 с.

43. Каплан Д.М. Внешняя торговля и монополия внешней торговли. Харьков: Изд-во редиздата Укрвнешторга, 1924. 37 с.

44. Шраг М. Зовнішня торгівля УРСР та її ближні перспективи. Харків: Червоний шлях, 1924. 42 с.

45. Попов М. За качество работы, за культурное обслуживание потребителя // Кооперативне будівництво. 1928. №10. С.4-8.

46. Строгов М. На шляхах до культурної торгівлі / нове в раціоналізації торгової техніки робкопів/ // Кооперативне будівництво. 1928. №16. С.27-30.

47. Сарабьянов В. Основные проблемы нэпа. План, регулирование стихии. М.-Л.: Московский рабочий, 1926. 195 с.

48. Коломойцев П.И. На путях к обобществленной торговле // Хозяйство Украины. Харьков, 1927. № 10. С.17-25.

49. Охотников Т. Индустриализация страны и потребительская кооперация.М.: Государственное издательство, 1929. 83 с.

50. Коняев А.И. Потребительская кооперация в пятилетке 1928/29-1932/33. Под ред. и с предисл. Д. Илимского. М.: Центросоюз, 1929. 68 с.

51. ТокаревськийМ. Підготовка робітників кооперації / технікум чи курси? // Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. 1924. № 20. С.12-14.

52. Зимон Л. О кооперативном просвещении и о просвещенных кооператорах // Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. 1924. № 39. С.21-22.

Размещено на Allbest.ru