В’ячеслав Стрельський – історик та джерелознавець

Размещено на http://www.allbest.ru/

В'ячеслав Стрельський - історик та джерелознавець

Патик В.В.

В'ячеслав Ілліч Стрельський - відомий український історик, джерелознавець, архівіст. Серед широкого кола його наукових, педагогічних і суспільно-політичних інтересів можна виокремити ряд пріоритетних напрямків. Перш за все, мова йде про розвиток джерелознавства, прагнення дослідити історичні джерела і збагатити науку новими незаперечними фактами.

Науковець є автором низки фундаментальних розробок джерелознавчих проблем вітчизняної історичної науки та методики джерелознавчого аналізу [1]. Він одним із перших в СРСР у своїх монографіях і навчальних посібниках приділяв увагу теоретико-методологічним проблемам джерелознавства, питанню критики історичних джерел та їх аналізу.

В результаті плідної роботи вченого над джерелами з історії СРСР та історії України В. Стрельським була опублікована велика монографія "Джерелознавство історії СРСР. Період імперіалізму", яка і стала його докторською дисертацією.

На час публікації монографії "Джерелознавство історії СРСР. Період імперіалізму" вже існували й інші навчальні посібники та статті, які торкалися питань критики й аналізу джерел періоду імперіалізму в Росії [2]. В працях таких відомих радянських істориків, як Б.Д. Греков, М.Н. Тихомиров, Л.В. Черепнін, В.К. Яцунський, А.А. Новосельський, В.В. Максаков містяться відомості про проблеми феодального періоду і археографії. Але на думку В. Стрельського, історики не завжди приділяли належну увагу вивченню історичних джерел. І у зв'язку з цим розвиток джерелознавства в цілому не був на належному рівні. Було сильно послаблено зв'язок історичної науки з практикою.

Загальновідомим є те, що джерельна база постійно збагачується новими матеріалами, які потребують нових прийомів і методів вивчення та використання. Саме це спонукало В. Стрельського до розробки питань джерелознавства історії СРСР. У своїй праці вчений досить вдало виклав питання методології історії, розробив підґрунтя для здійснення джерелознавчих досліджень. У першому розділі висвітлюються загальні принципи класифікації, наукового аналізу, відбору і синтезу історичних джерел, які стосуються кінця

ХІХ - початку ХХ ст. На думку В. Стрельського, суперечливий розвиток історичної науки того часу був зумовлений складністю світової і російської соціально-економічної обстановки, а джерелознавство, в свою чергу, яке нерозривно пов'язане з історичною наукою, досліджує історичні джерела і розробляє методи їх вивчення та використання. Науковець писав, що "завдання джерелознавства полягає в тому, щоб розкрити специфічні особливості відображення дійсності різними видами джерел і намітити шляхи їх вивчення" [3,8]. Тобто для того, щоб детально дослідити якесь явище чи історичну подію, необхідно провести ряд досліджень окремих видів джерел. стрельський архівіст джерелознавство історія

В. Стрельський чітко визначав предмет і завдання джерелознавства. Вчений вказував, що "предметом вивчення джерелознавства є історичні джерела" [3,8], тобто пам'ятки будь-якого історичного періоду, які відображують реальні події суспільного життя. Завдання ж джерелознавства як допоміжної історичної дисципліни полягає у розробці питань аналізу і використання джерел, тобто йдеться про класифікацію та виявлення джерел, визначення їх походження, критичний аналіз, їх достовірність та історична цінність. Вчений був переконаний, що лише за умов досконального вивчення джерел можна проводити повноцінне історичне дослідження і в результаті мати достовірні висновки.

Першим етапом на шляху історичного дослідження є виявлення джерел для подальшого всебічного вивчення. В. Стрельський вважав, що до уваги слід брати різні види історичних джерел, оскільки їх критичний аналіз не має бути однобічним. В історичній науці застосовуються різні методи і прийоми критичного аналізу джерел, але всі вони передбачають зовнішню і внутрішню історичну критику. І, як правило, зовнішня, або підготовча, критика має завжди передувати внутрішній. Оскільки перша досліджує історію та походження тексту джерела, а друга - його інформативність та достовірність інформації, яка міститься в джерелі.

Не менш важливим є відбір документів для історичних досліджень. В. Стрельський звертав увагу на те, що для відбору найбільш важливих матеріалів, треба виявити всю їх сукупність для вивчення певної події. Вчений вважав, що "тільки обачливе вивчення документів, не ізольоване, а в тісному зв'язку, відбір найповніших і найістотніших з них, допоможе дати правдиве, об'єктивне висвітлення події" [3,42]. Тематика дослідження безпосередньо впливає на процес відбору та систематизації документів. В. Стрельський зазначав, що категорично недопустимим є довільний підбір історичних джерел і документів до конкретного історичного дослідження, оскільки такі дії призводять до фальсифікованого тлумачення історичних фактів і можуть приховувати справжню картину минулого.

Процес відбору документів для історичного дослідження нерозривно пов'язаний з їх синтезом. Вчений дав чітке і зрозуміле визначення цього терміну. "Синтез - це науково обґрунтоване, об'єктивне вивчення комплексу джерел, що висвітлюють те чи інше питання, а також встановлення зв'язку між документами, визначення місця того чи іншого джерела в ряді інших джерел" [3,47]. Отже, синтез джерел виявляє документи, які найбільш чітко відображають не поодинокі факти, а їх сукупність.

Документальні матеріали є однією з найважливіших груп джерел, оскільки ці матеріали безпосередньо фіксують різні сторони життя і мають найбільш достовірний характер. У третьому розділі В. Стрельський запропонував наступну класифікацію архівних документальних матеріалів: "а) документи державних установ; б) документи різних громадських організацій і політичних партій; в) документи церковного управління: Синоду, єпархій, консисторій, а також церков, монастирів, синагог та ін.; г) документи приватних установ і підприємств і т. п." [3,109]. Він вказував на визначальну роль документальних матеріалів в оцінці достовірності інших писемних пам'яток, оскільки вони є основною базою історичного дослідження.

У даному розділі В. Стрельський подав інформацію про розвиток архівної справи в царській Росії та її стан за часів СРСР. Було звернено увагу також на мережу державних архівів СРСР і їх документальний склад. Вчений частково охарактеризував мережу державних архівів СРСР та документальні матеріали, які зберігаються в них. Окрім того, він розповів про прийоми роботи над архівними матеріалами. Науковець зазначав, що документація державних установ і приватні акти досліджуються зазвичай великими групами, тому що окремий документ, як правило, свідчить лише про один факт, а тому для вивчення процесу в цілому потрібно опрацьовувати комплекс документів. Він вважав, що "тільки зіставляючи тематично однорідні документи з різних фондів, можна як слід висвітлити тему, що вивчається" [3,122]. Вчений також звернув увагу на принципи наукової систематизації документів.

Окремо В. Стрельський приділив увагу науково-довідковому апарату в державних архівах, оскільки "роботи, пов'язані з розкриттям змісту документальних джерел, так звані описові роботи, посідають особливо важливе місце в справі використання архівних документів" [3,125]. Єдина система складання описів та путівників по архівам склалася не одразу, а тому видання кінця ХІХ - початку ХХ ст. майже не розкривали зміст документів. Вчений зробив короткий опис довідників-путівників, які були видані за радянської доби. Таким чином, В. Стрельський дав огляд найголовніших видів і форм публікації документів, здійснив систематизацію розрізненої інформації щодо видання історичних джерел у збірниках, періодичних виданнях.

У наступному розділі вчений класифікував статистичний матеріал як історичне джерело, поділяючи його на окремі групи за їх значенням і за проблематикою, подає інформацію про статистичні установи та їх видання, збір та опрацювання статистичних даних. В. Стрельський вважав, що "статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, досліджує кількісний вираз закономірностей економічного і суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу" [3,179]. На його думку, статистичні спостереження проводяться в зв'язку з дійсністю, і тому повсякденне життя надає безліч статистичних відомостей. Саме ця риса надає великої цінності і вагомості статистиці як історичному джерелу.

В. Стрельський також описав статистичні органи, які існували в Росії періоду імперіалізму і найголовніші статистичні видання. Офіційна урядова статистика, яку очолював Центральний статистичний комітетом, мала дві галузі обліку: статистика території, адміністративних поділів, населених місць і населення та сільськогосподарська статистика. Поряд з урядовими статистичними органами, існували місцеві відомства, земства, губернські комітети, які також займалися питаннями статистики.

Серед періодичних видань, які висвітлювали комплекс статистичних питань, найважливішою була серія збірників, які видавалися під загальною назвою "Статистика Російської імперії". В. Стрельський вважав, що "достовірність і наукова обґрунтованість статистичних даних і висновків, які роблять на основі вивчення статистичних матеріалів, визначаються насамперед тим, наскільки повно буде підібрано конкретний матеріал, в якій формі, за допомогою яких методів і прийомів цей матеріал буде аналізуватися і використовуватися" [3,183].

П'ятий розділ монографії присвячений специфіці дослідницького використання законодавчих матеріалів та інших правових актів. Законодавчі та інші офіційні правові документи є загальновизнаними історичними джерелами, які широко використовуються науковцями в історичних дослідженнях. На думку В. Стрельського, надзвичайно інформативними є такі видання законодавчих матеріалів, як "Полное Собрание Законов Российской империи", "Собрание узаконений и распоряжений правительства", "Свод законов Российской империи", а також публікації у вигляді збірників розпоряджень по окремих відомствах (військовому, народної освіти, юстиції та ін.) [3,226]. Окрім того, велика кількість законів і законодавчих розпоряджень в той час друкувалася в спеціальних періодичних виданнях. В. Стрельський відзначав, що історик має вміти тлумачити закон при вивченні законодавчих пам'яток, тому що законодавчий документ як історичне джерело посідає важливе місце і використовувати його можна лише при історичному підході, при правильній інтерпретації.

Характеризуючи мемуарну та епістолярну літературу, вчений вказував, що вона сприяє ґрунтовнішому дослідженню економічного ладу, соціальних відносин певної епохи, деталізує об'єкт дослідження. Мемуарна література, що виступає у різноманітних жанрах (щоденники, спогади, автобіографії, некрологи) потребує застосування специфічних прийомів її критичного аналізу.

Листування є одним із найважливіших джерел для вивчення історії громадської думки. В. Стрельський зазначав, що "листи - є цінним матеріалом, оскільки в них викладаються факти безпосередньо після їх здійснення. Епістолярна література може поділятись на ряд різновидів: а) листи приватних осіб, які відображають особисте і громадське життя; призначені виключно для одного кореспондента, замінюючи усні переговори; б) листи діячів партій, громадських організацій, офіційних представників уряду, керівників міністерств, акціонерних товариств, банків" [3,266].

Мемуарна література є дуже цінною для істориків, оскільки дає змогу конкретизувати явища суспільного життя. У окремих випадках мемуари являються єдиним джерелом для вивчення історичних подій, які не відображені у інших джерелах. В. Стрельський писав, що найпростішою формою мемуарної літератури є щоденники. Їх особливість полягає у тому, що викладення фактів ведеться підряд, без відбору і у хронологічному порядку. Науковець зауважував, що мемуарна література може служити історичним матеріалом лише за умов критичної перевірки.

У сьомому розділі В. Стрельський наводить варіанти класифікації періодичної преси і дає змістовну характеристику значній кількості періодичних видань: "За характером і призначенням російські дореволюційні журнали можна поділити на видання літературні, суспільно-політичні, наукові, спеціальні або галузеві, ілюстровані і неілюстровані, журнали для сімейного читання, для жінок, для молоді, дітей і т. д." [3,312]. Таким самим чином можна було класифікувати і газети, які друкувалися в Росії періоду імперіалізму.

В останньому розділі монографії вчений вказував на важливість вивчення та аналізу пам'яток художньої і наукової літератури, які стоять окремо в загальному комплексі історичних джерел, що зумовлено їх особливостями. На думку В. Стрельского, "ці особливості полягають у тому, що твори художньої літератури є не стільки джерелом для історичних досліджень з погляду зображуваних у них подій та фактів, матеріалом про економічно-політичне життя країни, скільки джерелом з історії самої культури і науки, усіх складних перипетій їх розвитку в той чи інший період" [3,408].

Специфічною рисою літератури є те, що вона дає змогу пізнавати дійсність через методи художніх образів. В. Стрельський вважав, що "для історика особливий інтерес становить той жанр літератури, якому, за самою його природою, завжди було особливо властиве і близьке чуття часу, яке завжди було засобом вторгнення письменника в найрізноманітніші сторони людського буття - художній нарис" [3,408]. Вчений детально розглянув основні принципи джерелознавчого аналізу художньої літератури та охарактеризував найголовніші твори російських письменників.

Слід відзначити, що у праці, звичайно, наявні цитати ідеологів комунізму, які на сьогоднішній день є морально застарілими, проте це була обов'язкова вимога часу.

В'ячеслав Стрельський був одним із перших вчених, котрий дав оригінальні висновки та рекомендації в галузі теоретичного джерелознавства, розробив критичні прийоми роботи з конкретними видами джерел. Вчений провів значну роботу над створенням комплексного узагальнюючого курсу джерелознавства. Його монографія "Джерелознавство історії СРСР. Період імперіалізму" займає вагоме місце в історичній науці та є оригінальним науковим дослідженням.

Література

1. СтрельськийВ.І. Джерелознавство історії СРСР: Період імперіалізму. - К., 1958. - 480 с.

2. Стрельский В.И. Теория и методика источниковедения истории СССР: учебное пособие. - К., 1976. - 130 с.

3. Стрельский В.И. Основные принципы научной критики источников по истории СССР. - К., 1961 - 133 с.

4. Тихомиров М.Н. Источниковедение истории СССР с древнейших времен до крнца ХУІІІ века. - М., 1940

5. Никитин С.А. Источниковедение истории СССР ХІХ в. (до начала 90-х гг.). - М.,1940

6. Шилов А.А. Руководство по публикации документов ХІХ в. и начала ХХ в. - М., 1939. - 191 с.

7. Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела. - М., 1946. - 248 с.

8. Валк С.Н. Советская археография. - М.-Ленінград, 1948. - 290 с.; Шобухов М.Н. Описание документальніх материалов в архивах дореволюционной России. - М., 1955. - 68 с.

9. Теория и практика архивного дела в СССР: науч. пос. под ред. Белова Г.А. - М., 1958. - 341 с.

10. Митяев К.Г. История и организация делопроизводства в СССР. - М., 1959. - 360 с.

11. Стрельський В.І. Джерелознавство історії СРСР: Період імперіалізму. - К., 1958. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru