Новітня історіографія історії Умані (XVII - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новітня історіографія історії Умані (XVII - початок ХХ ст.)

Васільєв С.А.

Сучасна українська історична наука характеризується розширенням спектру проблем, що потрапляють у поле зору дослідників. Зокрема, зростає кількість наукових праць, присвячених проблемам регіональної історії, адже саме тут, порівняно із значною мірою вивченими питаннями загальноісторичного спрямування, міститься неосяжний пласт інформації, що потребує свого аналізу, осмислення. Повна картина української минувшини не може бути побудована без використання окремих цеглинок - результатів локальних, регіональних досліджень. Однією з важливих галузей регіональних досліджень є урбаністика, що вивчає місто як своєрідне утворення, яке поєднує в одне ціле як матеріальну, так і соціальну інфраструктуру, виступає у ролі окремого цивілізаційного осередку. Місто акумулює у собі характерні риси певного регіону, його промислову, фінансову, політичну, демографічну, соціальну специфіку; «виступає хранителем історичної пам'яті та відповідної соціонормативної культури» [4].

З цієї точки зору актуальним є дослідження ґенези міста Умані, що має тривалу та багату подіями історію. Робота істориків у цьому напрямі активізувалась після здобуття Україною державної незалежності і спричинила появу значної кількості наукових праць, які висвітлюють окремі аспекти минувшини міста від моменту першої документальної згадки про нього (1616 р.) до початку ХХ ст. Аналіз та систематизація цих досліджень сприятиме оптимізації подальшої роботи, спрямованої на створення цілісної картини історії Умані.

У першу чергу, виокремимо групу наукових праць, в яких ґенеза міста проглядає крізь призму дослідження історії Уманщини. До цієї групи належить праця відомого краєзнавця Г.П. Бевза «Історія Уманщини» [1], у якій автор розглядає окремі моменти історії міста в зв'язку з розвитком регіону (Уманщини) та загальноукраїнськими історичними процесами: роки козаччини, гайдамаччина, «аракчеєвщина» (період військових поселень), друга половина ХІХ ст. тощо. Окремий розділ присвячений заснуванню в Умані парку «Софіївка». Автор поряд з історичними фактами подіє також відомості етнографічного характеру. Книга ґрунтуєтьсяна великій кількості опрацьованої автором літератури. Варто згадати також колективний «Нарис історії Уманщини» [22], автори якого пропонують власний погляд на історію міста Умані як адміністративного, господарського, культурно-освітнього, релігійного осередку Уманщини, проводячи паралелі між розвитком міста та регіону, центром якого воно є. Зауважимо, водночас, що монографія містить в основному інформацію щодо адміністративної та фінансово-економічної інфраструктури Умані, дещо слабший акцент зроблено на її культурно-освітньому, релігійному та архітектурно-просторовому розвитку.

Монографія Ю.І. Бодрова «Історія Уманського козацького полку» [2], що ґрунтується на значному масиві опрацьованих автором історичних джерел та літератури, висвітлює особливості формування цього військово-адміністративного утворення, його адміністративну, соціальну, національну структура, роль Уманського козацького полку у подіях Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького та в часи Руїни. Дослідник також звертає увагу на долю уманського козацтва після зруйнуванням Умані турецьким військом у 1674 роц. Водночас, відповідно до загального спрямування монографії, вона мало торкається питань, пов'язаних безпосередньо з розвитком міста, функціонуванням його внутрішньої інфраструктури, забудовою міської території тощо і, таким чином, розкриває лише один, хоча і важливий, аспект історії Умані тієї доби. Вказана обставина залишає широке поле для подальших історичних досліджень у цьому напрямку.

Окремі аспекти історії Умані в XVII ст. розкриває нам праця З.В. Священко [24]. З точки зору вивчення історії міста ця монографія цікава відтворенням у ній процесу польської колонізації Уманщини наприкінці XVI - на початку XVII ст. та переходу цієї території у власність до брацлавського та вінницького старости В.А. Калиновського.

З.В. Священко здійснює також огляд основних наукових позицій щодо проблеми походження топоніму «Умань» та часу виникнення Уманського поселення.

Осібне місце в історії Умані посідають події Селянської війни 1768-1769 років (т. зв. «Коліївщини»), під час якої місто було захоплене гайдамаками та пограбоване. В роки незалежності було надруковано кілька праць, які торкаються цієї проблеми. Для прикладу назвемо монографію Ю.А. Мицика «Умань козацька і гайдамацька» [21], у якій науковець відтворює хід подій у 1768 році у їх взаємозв'язку з Уманською фортецею і відтворює зовнішній вигляд міста на початку гайдамацького виступу, а також дослідження Б.Д. Чорномаза [26], який, бажаючи внести ясність у питання історичної дефініції події 1768-1769 років, трактує їх як національно-визвольну війну українського народу, що великою мірою розвивалась у руслі державотворчих, соціальних і релігійних ідей доби Б. Хмельницького.

Чималий внесок у вивчення історії міста та регіону, особливо у справі дослідження релігійного життя повітового центру, зробила Т.В. Кузнець. Тетяні Володимирівні належить монографія «Населення Уманщини ХІХ - початку ХХ ст.» [18], яка цікавить нас, у першу чергу, наведеним у ній детальним аналізом соціальної та національної структури населення Умані за матеріалами першого Загальноросійського перепису населення 1897 року Проведена дослідницею робота дозволяє чітко уявити внутрішнє життя Умані на межі ХІХ - ХХ ст.

Монографія Т.В. Кузнець «Православне духовенство Уманщини...» [19] містить глибокий аналіз становлення та розвитку багатьох православних храмів Умані наприкінці XVIII - на початку ХХ ст., а також складу та структури уманського православного кліру, ротаційних процесів серед чернецтва Умані та Уманщини, джерел прибутків релігійних установ тощо. Найбільш повним є дослідження діяльності головного православного храму міста - Свято-Миколаївського собору, а також Уманського духовного училища (яке було одним з перших навчальних закладів міста). Водночас, розглянута у монографії проблема є специфічною та відносно вузькою, так як розкриває лише один з аспектів релігійного життя населеного пункту як у хронологічному, так і у конфесійному розумінні.

Дослідниця О.В. Скус аналізує становище римо-католицьких релігійних осередків на Уманщині наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ ст., з-поміж яких згадує і пам'ятку архітектури міста Умані - костьол Успіння Богородиці [25].

Кількісно більшим є перелік наукових праць, присвячених безпосередньо історії Умані від 1616 року до початку ХХ ст.

Наприклад, історик та краєзнавець Р.С. Захарченко детально аналізує документ, що містить першу офіційну згадку про Умань як населений пункт - регесту декрету Люблінського Коронного Трибуналу 1616 року, вказуючи на його виняткове значення як відправної точки для подальших досліджень, зокрема - у напрямку пошуку більш давніх відомостей про населений пункт [9].

Якщо вести мову про Умань в XVII - XVIII ст., то єдиною відомою нам узагальнюючою працею, присвяченою цій проблемі є вже згадувана нами вище монографія Ю.А. Мицика. Автор, поряд з аналізом пов'язаних з Уманню подій селянської війни 1768-1769 років, досліджує минуле Умані в часи піднесення національно-визвольної боротьби українського народу, ґрунтуючись на опрацюванні багатьох як опублікованих, так і неопублікованих джерел.

Сучасні дослідження історичного розвитку м. Умані впродовж усього періоду від 1616 року до початку ХХ ст. репрезентує невелика кількість літератури: книга П.Р. Клименка «З історії забудови Умані» [10] (на цю працю варто звернути особливу увагу, адже вона являє собою єдину відому нам спробу відтворити цілісну картину архітектурно-просторового розвитку міста від початку XVII ст. до сучасності та пов'язати основні етапи розбудови Умані з історією населеного пункту загалом. Основну увагу автор звертає на особливості розбудови міста наприкінці ХІХ - у 90-х роках ХХ ст. Попри слабку джерельну базу, дослідження П.Р. Клименка є чудовим орієнтиром для подальшої наукової роботи над поставленою ним проблемою) і стаття «Доля міст Правобережжя в контексті історії України: на прикладі міста Умані» [17]. Остання розвідка являє собою короткий нарис основних етапів історичного розвитку Умані від початку

ст. до сучасності. Нещодавно вийшла друком книга А.У. Коваля «Україна незалежна. Літопис міста Умані»[11], але сторінки історії міста протягом зазначеного у заголовку статті періоду висвітлені там надто обмежено і тому не становлять для нас особливої цінності. Автор основну увагу зосереджує на функціонуванні міста в роки незалежності.

Різноманітні аспекти перебування Умані у власності графської родини Потоцьких наприкінці XVIII - у першій третині ХІХ ст. розглядає у своїх працях І.І. Кривошея. Йому, зокрема, належить стаття, присвячена діяльності визначного культурно-освітнього осередку - уманського василіанського монастиря - у період його розквіту, коли у школі при монастирі навчались майбутні видатні представники польської та української інтелігенції, діяв літературний гурток «За-Го-Гра», члени якого започаткували так звану «українську школу» у польській поезії. Автор окреслює основні етапи діяльності монастиря та школи при ньому, основну увагу приділяючи періоду від 1796 року по листопад 1830 року, коли Уманський василіанський монастир знаходився у стані розквіту, відтворює особливості внутрішнього життя монастирського освітнього закладу, склад педагогічного колективу, аналізує кількісно-тематичний склад бібліотеки отців-василіан, відзначає визначну роль василіанської школи у культурному житті та загальному розвитку міста [14]. Досліднику належать також статті, присвячені соціально-економічним та юридичним питанням розвитку міста - маєтку Потоцьких як на стадіях поступальної еволюції господарсько-економічного та культурного життя населеного пункту, власники якого не шкодували грошей на його розбудову [15;16] (тут варто згадати і закладений Ст. Щ. Потоцьким парк «Софіївка» під Уманню), так і у доленосні для історії графської родини періоди (після смерті Ст.Щ. Потоцького (1805 р.) [13], а також після конфіскації маєтків його сина Олександра за участь молодого графа у польському Листопадовому повстанні [12]).

Назвемо також статті, пов'язані із проблемою розвитку освіти в Умані. У праці С.О. Гущиної «Освітні заклади Умані...» [8], автор веде мову про заснування та розвиток різноманітних навчальних установ міста кінця - початку ХХ ст.: василіанського монастиря, духовного училища, училища садівництва, переміщеного в Умань з Одеси, державних чоловічої та жіночої гімназій, а також приватних навчальних закладів, які в різні часи діяли в Умані. Дослідниця робить спробу виокремити етапи функціонування освітньої сфери міста, розрізняючи період перебування Умані у власності родини Потоцьких (до початку 30-х років ХІХ ст.), особливості роботи навчальних закладів до початку реформ Олександра ІІ, а також діяльність освітніх установ від 1861 року до початку Першої Світової війни. Щоправда, автор статті не розглядає проблему функціонування в Умані єврейських шкіл-хедерів. Н.С. Побірченко у статті «Школа базиліанського кляштора в Умані... » [23] аналізує особливості системи освіти, яка діяла у цьому навчальному закладі, і вказує на перспективи, що відкривались перед учнями школи після закінчення навчання.

Свій внесок у вивчення історії Умані зробили працівники Уманського краєзнавчого музею, яким належить ряд розвідок, опублікованих на сторінках місцевої періодики [6;27;28].

Важливі аспекти історичного минулого Умані були розглянуті учасниками науково-практичної конференції «Малі міста на історичній мапі України...», що відбулась в м. Умань 11-13 травня 2007 р. Зокрема, Ю.І. Бодров у своїй статті звертає увагу на «Памятные книжки Киевской губернии» як цінне джерело дослідження минувшини міста другої половини ХІХ - початку ХХ ст., що містить статистичні дані про різноманітні сфери внутрішнього життя центру Уманського повіту [3]. М.І. Гончаренко на конференції вела мову про важливу проблему охорони та реставрації історико-архітектурної спадщини Умані, а також її дослідження в історико-культурному контексті. Не оминула увагою дослідниця і ті пам'ятки міської забудови, які не збереглись до нашого часу, але все одно потребують свого вивчення заради їх збереження у пам'яті уманчан [7].

Цікавим є дослідження З.О. Возної, яка зробила спробу віднайти зразки уманської архітектури, створені відомим українським архітектором В. Городецьким. Дослідниця переконливо доводить, що саме в Умані Владислав Владиславович Городецький зробив перші кроки до загального визнання його таланту як зодчого і водночас - усуває ще одну білу пляму з сторінок історії міста [5]. Вже згадувана нами Т.В. Кузнець запропонувала учасникам конференції інформацію щодо розвитку м. Умань в роки військових поселень, зокрема, акцентуючи увагу на виданому тоді «Положенні про влаштування міста Умані», яке поклало початок планомірній, регульованій забудові міста [20].

Завершуючи цими рядками короткий огляд новітньої літератури, присвяченої історії Умані, доходимо висновку про можливість поділу усієї сукупності таких наукових студій на дві великі групи: дослідження історії Уманщини, які більшою чи меншою мірою стосуються історичного минулого головного міста регіону; та праці, автори яких торкаються безпосередньо історії міста, розкривають ті чи інші її аспекти. Варто відзначити, що більшість опрацьованої нами історичної літератури з цієї тематики стосується в основному історії Умані періоду другої половини - початку ХХ ст. Маємо констатувати також відсутність на цей момент праці комплексного характеру, що охоплювала б минувшину міста - початку ХХ ст., але водночас - наявність великої кількості вужчих за своїм спрямуванням робіт, які можуть і повинні бути об'єднані у цілісну наукову роботу, що стане першим кроком до написання всеохоплюючої історії міста Умані.

урбаністика регіональний умань

Література

1. Бевз Г.П. Історія Уманщини. - К., 1997. - 104 с.

2. Бодров Ю.І. Історія Уманського козацького полку: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. - 276 с.

3. Бодров Ю.І. «Памятные книжки Киевской губернии» як джерело дослідження соціально-економічного розвитку міста Умані другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини. Зб. наукових праць. - Умань: РВЦ «Софія», 2007. - С.6-14.

4. Верменич Я. Історична регіоналістика в Україні: спроба концептуального аналізу. Монографія. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - 232 с.

5. Возна З.О. Уманський слід архітектора Владислава Городецького // Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико- архітектурної спадщини. Зб. наукових праць. - Умань: РВЦ «Софія», 2007. - С.43-48.

6. Гарбузова Л.Д. Взяття повстанцями Умані - кульмінаційна подія Коліївщини // Коліївщина: повертаючись до надрукованого (Матеріали історичних читань, присвячених 225-річчю Коліївщини). - Умань, 1993. - С.26-32. Гончаренко М.І. Пам'ятка в структурі міста: культурологічний аспект // Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини. Зб. наукових праць. - Умань: РВЦ «Софія», 2007. - С.55-62.

7. Гущина С.О. Освітні заклади Умані: історичний аспект // Краєзнавство Черкащини. - 2004. - № 7. - С.62-73.

8. Захарченко Р. Повідомлення про Гумань 1616 року: довге повернення до дослідника // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей. - Вип. 15. - К.: ХІК, Часи козацькі, 2006 - С.194-202.

9. Клименко П.Р. З історії забудови Умані. - Умань: АЛМІ, 2006. - 144 с.

10. Коваль А.У. Україна незалежна. Літопис міста Умані. - Умань: АЛМІ, 2006 - 176 с.

11. Кривошея І. Конфіскація Уманських маєтків Олександра Потоцького до російської казни // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії: Збірник наукових праць / Інститут політичних і етносоціальних досліджень НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка; Редколегія: О.Б. Коваленко (голова) та ін. - К.: Стилос, 1999. - 249 с. - С.93-97.

12. Кривошея І.І. Поділ спадщини Станіслава Щенсного Потоцького // Ogrody Czartoryskich: studia i materia y. - Warszawa, 2001. - S.183-186.

13. Кривошея І. Уманська василіанська школа в період свого розквіту (1796 -1830 рр.) // Історико-педагогічний альманах. - 2005. - № 1. - С.59-63.

14. Кривошея І. Уманські маєтки Александра Потоцького // Pamitnik Kijowsky. - T.8. - Kijow - Olsztyn, 2006. - S.163-168.

15. Кривошея І.І., Кривошея В.В., Близнюк І.В. Уманщина в етнополітичній історії України (кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.). - К.: ІПіЕД НАНУ, 1998. - 81 с.

16. Кривошея І.І., Кривошея Ір.І. Доля міст Правобережжя в контексті історії України: на прикладі міста Умані // Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини. Зб. наукових праць. - Умань: РВЦ «Софія», 2007. - С.113-123.

17. Кузнець Т.В. Населення Уманщини ХІХ - початку ХХ ст.: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005 - 195 с.

18. Кузнець Т.В. Православне духовенство Уманщини ХІХ - початку ХХ століття: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - 607 с.

19. Кузнець Т.В. Місто Умань в роки військових поселень // Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико- архітектурної спадщини. Зб. наукових праць. - Умань: РВЦ «Софія», 2007 - С.124-132.

20. МицикЮ.А. Умань козацька і гайдамацька. - К.: Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», 2002. - 187 с.

21. Нарис історії Уманщини (з найдавніших часів до 60-х років ХХ століття): Монографія / Монке С.Ю., Петренко А.І., Кузнець Т.В. та ін. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001 - 266 с.

22. Побірченко Н.С. Школа базиліанського кляштора в Умані: українсько- польський контекст // Краєзнавство Черкащини. - 2004. - № 7: Спецвипуск / Ред. кол.: В.М. Мельниченко та інші. - К.: Наук. світ, 2003 - С.7-14.

23. Священко З.В. Історія Уманщини (з найдавніших часів до середини

24. XVII ст.). Монографія. - Черкаси: видавець Чабаненко Ю.А., 2005 - 228 с.

25. Скус О.В. Становище римо-католицької церкви на Уманщині (кінець

- перша половина ХІХ ст.) // Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини. Зб. наукових праць. - Умань: РВЦ «Софія», 2007. - С.175-182.

26. Чорномаз Б.Д. Проблема суперечностей у трактуванні гайдамацького повстання XVIII ст. // Міжконфесійна палітра Уманщини XVIII - ХХ століть (Збірник наукових праць). - Умань: СПД Сочінський, 2007 - 160 с.

27. ЧорномизВ. Еврейская жизнь в Умани. - Одесса: Типография «Моряк», 2001 - 48 с.

28. Шуйська Л. Умань дворянсько-купецька // Уманська зоря. - 1993. - 27 листопада.

Размещено на Allbest.ru