Одеські кадети у виборчих кампаніях до Державних Дум Російської імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеські кадети у виборчих кампаніях до Державних Дум Російської імперії

Назарова Є.П

Одним із важливих інститутів демократії є вибори до представницьких органів влади. Успішність партії під час виборів значною мірою залежить не лише від її попередньої політичної діяльності, а й від належної організації виборчої кампанії. Значний інтерес для сучасних політичних практиків може представляти досвід організації виборчих кампаній політичними партіями на Півдні України на початку ХХ ст.

Однією з найвпливовіших загальноросійських партій початку ХХ ст. була Партія народної свободи. На сьогодні існує чимало досліджень, присвячених цій політичній силі. Серед сучасних досліджень слід відзначити роботи Л. Донченко [1], В. Шелохаєва [2-4] і О. Старинця [5]. У рамках узагальнюючої праці Л. Донченко, присвяченої ліберальним партіям України початку ХХ ст., частково висвітлено проблеми соціального складу, чисельності, а також особливості виборчої і парламентської діяльності кадетів України. Проблемі формування партійних організацій кадетів в Україні присвячене дослідження О. Старинця. Російський дослідник В. Шелохаєв проаналізував програмові засади, соціальний склад, чисельність, особливості партійної структури, а також основні етапи діяльності Партії народної свободи у Російській імперії на початку ХХ ст. Однак поза увагою дослідників значною мірою залишаються особливості проведення виборчих кампаній політичних партій початку ХХ ст. до Державних Дум Російської імперії. одеський кадет виборчий партія

Варто зазначити, що російська партія кадетів розробила детальні етапи проведення агітаційних кампаній, плани роботи з виборцями [4, 48-49]. Одним з центрів кадетської активності в південноукраїнському регіоні в цей час була Одеса. Метою нашої статті є проаналізувати особливості передвиборчої діяльності одеських кадетів у виборчих кампаніях до Державних Дум Російської імперії.

Значне місце в проведенні передвиборчої кампанії займають виборчі технології. З точки зору російських дослідників і політтехнологів Є. Малкіна та Є. Сучкова, виборчі технології - це «методи організації виборчої кампанії кандидатів і партій, що спрямовані на досягнення успіху під час виборів. У цьому сенсі всі дії кандидата і його команди з часу прийняття рішення про участь у виборах до підрахунку голосів можливо віднести до виборчих технологій» [6, 19]. Отже, виборчі технології ми розуміємо як всі дії кандидата і його команди в період виборів.

На думку С. Донченко, перші вибори до представницького органу Російської імперії, Державної Думи, проходили фактично в три етапи. Перший - організаційний (до кінця лютого 1906 р.) - передбачав складання списків виборців, їх оприлюднення та оформлення місцевих відділів партій. Другий - агітаційний - тривав із березня до початку квітня 1906 р. Третій етап передвиборчої кампанії - з 7 по 21 квітня 1906 р. - передбачав безпосередню боротьбу за обрання депутатів [1, 165]. Варто зазначити, що Одеса належала до 24 великих міст, які разом із столицями Російської імперії мали право обирати власних депутатів до Державних Дум. Виборці Одеси складали єдину виборчу курію. Процес голосування відбувався в два етапи: на першому етапі обирали виборщиків, а на другому - безпосередньо депутатів Державної Думи. Після розгону ІІ Думи відбулися зміни у виборчому законодавстві, згідно з якими міська курія була поділена на два розряди за майновим цензом.

Для одеських кадетів першим кроком до участі у виборах стало формування місцевого партійного комітету. Установчі збори одеського осередку партії кадетів, на яких головував представник міської управи К. Скачко, відбулися 4 грудня 1905 р. Новостворену парторганізацію очолив комітет, до складу якого увійшли професор Новоросійського університету Є. Щепкін (голова), професори Н. Ланге та В. Кониський (товариши голови), Я. Новіков (скарбник), студенти І. Цітрон і С. Штерн (секретарі) [7, 1]. Усього членами партвідділу стало 28 чоловік [5, 41].

Особливості виборчої системи дозволяли кадетам використовувати адресний підхід до виборців. При використанні адресного (диференційованого) підходу визначаються цільові групи населення, щодо кожної з яких виробляється свій варіант виборчої стратегії [6, 79]. Одеськими кадетами під час виборів до І Думи було складено список кандидатур виборщиків на підставі анкетного опитування партійців, а також переговорів з іншими політичними силами, професіональними і національними групами. Отриманий проект списку був переданий для редагування членам партії та одеситам, що співчували партії кадетів. Після чого і було складено остаточний варіант списку, до якого увійшли члени місцевої громади УДРП, представники Союзу рівноправ'я євреїв та поступові діячі польської колонії Одеси [7, 3]. Якщо говорити про соціальний склад списку виборщиків, то він був наступний: промислових підприємців та банкірів - 10 осіб, 9 професорів Новоросійського університету, 8 громадських діячів, 7 купців та лікарів, 6 мирових суддів, 4 інженери та чиновники, 2 службовці та по одному редакторові, священику та робітнику [8, 45]. Отже, у списку виборщиків від партії кадетів були представлені фактично всі групи населення Одеси.

Стосунки між представниками виборчого списку виявилися досить неоднозначними. Так, під час виборів до І Державної Думи представники одеської громади УДРП активно включилися у хід виборчих перегонів, агітуючи на користь виборчого списку партії кадетів. На передвиборних зборах в Одесі члени УДРП обговорювали «українське питання». Так, у листопаді 1905 р. на одному із зібрань виборців І. Пилипинський говорив про необхідність викладання українською мовою в початковій школі, а

І. Луценко роз'яснював присутнім незрозумілі терміни виборчого законодавства українською мовою [9]. Однак, вважаючи громадську підтримку українських лібералів в Одесі недостатньою, кадети замінили напередодні голосування українських кандидатів на більш популярних представників від єврейської громади міста.

Кандидатами на посаду депутата Державної Думи від Одеси були висунуті місцеві кадети Є. Щепкін, О. Пергамент, С. Ярошенко [10]. Використана стратегія ведення виборчої кампанії виявилася успішною. Депутатом Державної Думи було обрано голову одеського комітету Партії народної свободи Є. Щепкіна [7,2-3].

Велася активна робота по збільшенню кількості виборців під час передвиборчої кампанії в 1906 р. У січні 1906 р. одеські кадети провели збори за участі діячів місцевого осередку партії кадетів Гутника, Г. Лівшица, Н. Ланге, В. Кониського, К. Панкеєва, О. Пергамента, Е. Щепкіна. Метою зборів стало ознайомлення населення з технічними сторонами процесу голосування. У місті було розклеєно оголошення, в яких нагадувалося квартиронаймачам, що потрібно подати заяву до 1 лютого 1906 р. щодо бажання брати участь у виборах. Однак кадетам було заборонено розповсюджувати у місті зазначені оголошення, тому цю інформацію було опубліковано у двох місцевих газетах. Представники партії кадетів також запропонували головам виборчих комітетів звернутися до духівництва, аби воно у проповідях закликало власну паству виконати свій громадський обов'язок, взяти участь у голосуванні під час виборів [11]. Як зазначав у своїх спогадах С. Штерн, наслідком активної роботи кадетів стала офіційна заборона місцевої влади розповсюджувати кадетські оголошення з закликом до одеситів взяти участь у виборах на вулицях та в пресі [7, 3]. Варто зазначити, що С. Штерна, як одного з секретарів одеського комітету партії, навіть було заарештовано за розповсюдження подібних листівок [12].

Популяризації одеських кадетів сприяла і їхня професіональна та громадська діяльність. Один з лідерів одеських кадетів адвокат О. Пергамент був активним учасником Союзу адвокатів і одним із засновників Союзу Союзів [13, 138]. О. Пергамент і Р. Орженецький під час мітингу, що відбувся 9 листопада 1905 р. у приміщенні Новоросійського університету, агітували працівників пошти і телеграфу створювати власний Союз і взяти участь у роботі Союзу Союзів, надіславши власного делегата в Москву до ЦК Союзу Союзів [14, арк.1-119]. Під впливом кадетів перебувала і низка професійно-політичних об'єднань м. Одеси. Професор Новоросійського університету Н. Лисенков представляв Медичний союз в Раді робітничих депутатів, а приват-доцент університету Чудновський - Союз письменників [15, 265]. О. Пергамент і Ф. Литвицький брали участь у політичних судових процесах у якості захисників. Ф. Литвицький до того ж видав нелегальну брошуру, в якій пояснювалась необхідність скасування смертної кари [7, 13].

Кадети проводили політичну роботу з найбільш активною частиною одеської молоді - студентством. Парторганізація мала власних представників у студентському виборному органові Новоросійського університету. Після виборів до Коаліційної ради університету 20 листопада 1906 р. загальна кількість голосів, відданих за делегатів-кадетів, становила 175 чол. (7% загальної кількості учасників голосування) [16]. Представником

Коаліційної ради в одеському комітеті самооборони став професор університету кадет Є. Щепкін [17 ,234].

Особливістю виборів до ІІ Думи стало більш активне втручання місцевої влади у виборчій процес. Серед засобів, які використувала одеська влада, були збройні нальоти, адміністративний тиск на виборців- чиновників, розповсюдження фальшивих агітматеріалів та списків [7, 5].

Зібрання опозиційних партій і будь-яка агітація заборонялися. Одеський генерал-губернатор заборонив як друк, так і поширення популярних викладів програми партії кадетів [1, 172]. В кінці листопада 1906 р. було розігнано зібрання 25 кадетів, що відбулося на квартирі у К. Панкеєва. Кожного учасника зібрання було оштрафовано на 1 тис. руб., а К. Панкеєва - на 3 тис., крім цього, вислано з міста [18]. Частина учасників зборів сплатила штраф, а інша - відбула ув'язнення тривалістю 1 місяць [7, 11].

Отже, вибори до ІІ Думи відбувалися у більш складних умовах. Це не дозволило кадетам самостійно піти на вибори. Представники Партії народної свободи втратили частину політичних партнерів. Українські ліберали, пам'ятаючи досвід попередньої виборчої кампанії, відмовилися від формування єдиного списку з кадетами. С. Шелухін, І. Луценко, Ф. Шульга, Д. Сигаревич балотувалися за списком Партії мирного оновлення як кандидати від «української поступово-демократичної групи» [19; 20]. До одеської організації Партії мирного оновлення наприкінці 1906 р. також вступили кілька уповноважених представників місцевої єврейської громади, що були невдоволені ставленням одеських кадетів до вирішення єврейського питання [21].

Головними партнерами кадетів під час виборів до ІІ Думи стали російські соціалістичні партії. Засади для співпраці представників цих політичних сил було закладено ще до початку виборчих перегонів. 13 лютого 1905 р. О. Пергамент прочитав публічну лекцію «Общественные задачи адвокатуры». За агентурними даними одеської поліції, частину коштів, зібраних за лекцію, було передано одеському комітентові ПСР [22, арк. 236]. Разом із представниками російських соціалістичних партій кадети Є. Щепкін, Н. Лисенков, Р. Орженецький і Чудновський брали участь у роботі одеської Ради робітничих депутатів [15, 265]. А в грудні 1905 р. одеський комітет кадетів навіть звернувся до партійців із проханням внести один денний заробіток на користь учасників політичного страйку [23]. Навесні 1906 р. було заарештовано секретаря міської комітету Партії Народної свободи Окольського за переховування від влади інформації про існування в Одесі військової організації ПСР [24].

Робота над проведенням спільної виборчої кампанії фактично почалася відразу після розпуску І Думи. Влітку 1906 р. кадети разом з представниками російських соціалістичних партій створили Інформаційне бюро для підготовки загального політичного страйку [2, 241]. І хоч ЦК партії кадетів заборонив блокуватися з іншими партіями під час виборів, це не означало, що так було на місцях [1, 169]. За участі одеських кадетів, есерів і есдеків було створено виборчий блок, що висунув популярного одеського адвоката кадета О. Пергамента кандидатом в депутати Державної Думи [25, арк.13-14]. Особи, що займалися розповсюдженням кадетських списків, були заарештовані. Виборчому блокові вдалося отримати 76 міст виборщиків з 80, що забезпечило перемогу його кандидатові [7, 3]. Кандидат від есерів Сакер зняв свою кандидатуру на користь О. Пергамента, якого і було обрано до Державної Думи [26].

Однак, остаточної довіри між учасниками блоку не було. Есери теж досить скептично оцінювали прагнення кадетів будь-якими засобами провести власного кандидата до Державної Думи. У відозві одеського комітету ПСР «До громадян» зазначалося: «Ви щиро вірили, що подаючи свої бюлетені «за народну свободу» - як думали ви, голосуючи за к.-д. партію, ви тим самим припините всі ці жахи, які леденіли вашу душу. Ви щиро вірили, що ваші обранці добудуть вам і волю, і землю, звільнять з темниць невинних і посадять на лаву підсудних катів і тиранів. І к.-д. наполегливо підтримували вашу віру в чудодійну силу «білосніжного бюлетеню» [40, арк.194].

Після розпуску ІІ Державної Думи в Одесі відбулися масові арешти політичних діячів. Усього було заарештовано близько 300 чоловік, переважно кадетів, есерів та соціал-демократів [28]. Це ускладнювало проведення виборчої кампанії. Під час виборів до ІІІ Думи місцева влада в Одесі також чинила усілякі утиски опозиційним політичним силам. Кандидата в депутати А. Нікольського заарештовано на 3 місяці та вислано з міста. Однак А. Нікольського все одно було обрано депутатом Думи від другої курії, завдяки голосам кандидата соціал-демократа Малянтовича і сіоніста Жаботинського [7, 3]. Депутатом від першої курії було обрано кадета О. Пергамента [29, 16]. Фактично протидіючи опозиційним партіям, місцева влада лише сприяла їх консолідації та зростанню популярності серед населення.

У 1912 р. під час виборів до IV Думи кадетам не вдалося повторити свої успіхи виборчих кампаній 1906-1907 рр. Значна частина партнерів відвернулася від них. Так, одеські українці зробили рішучий крок, висунувши власного кандидата до Державної Думи - С. Шелухіна [30]. Представники соціалістичних російських партій створили виборчий комітет «групи демократичних прогресивних виборців», що мав об'єднати представників всіх лівих політичних сил міста і діяти незалежно від кадетів. Комітет висунув своїми кандидатами по другій курії Сакера і Веріго [31]. Несприятливою була і внутрішня ситуація в одеському парткомітеті кадетів. Все це разом з активною протидією місцевої влади призвело до того, що кандидати від Партії народної свободи в Одесі А. Нікольський і Г. Сліозберг програли вибори [7, 4].

Таким чином, одеські кадети розгорнули активну виборчу кампанію у місті. Під час виборів до І Думи кадетам вдалося налагодити контакти з представниками українського національного руху, єврейськими і польськими громадами м. Одеси. Популяризації політичних поглядів представників партії кадетів сприяла професійна і громадська діяльність окремих партійців. До І-ІІІ Державних Дум одеським кадетам вдалося провести власних представників Є. Щепкіна, О. Пергамента, А. Нікольського. Однак бажання представників одеської організації Партії народної свободи збільшити власну електоральну підтримку призвело до конфлікту з місцевими українськими лібералами і представниками єврейського національного руху. Новими партнерами кадетів на виборах до II і III Дум стали російські соціалістичні партії, за підтримки яких одеська організація Партії народної свободи провела власних кандидатів до Державних Дум.

Джерела та література

1. Донченко С.П. Ліберальні партії України (1900-1919 рр.). - Дніпродзержинськ, 2004. - 379 с.

2. Шелохаев В.В. Кадеты - главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905-1907 гг. - М., 1983. - 328 с.

3. Шелохаев В.В. Идеология и политическая организация российской либеральной буржуазии. 1907-1914 гг. - М., 1991. - 232 с.

4. Шелохаев В.В. Либералы и массы (1907-1914 гг.) // Вопросы истории. - 1994. - № 12. - С.46-63.

5. Старинець О.Г. Виникнення організації конституційно-демократичної партії (партії народної свободи) в Україні (жовтень 1905 -лютий 1906 рр.) // Український історичний журнал. - 1995. - № 6. - С.37-48.

6. Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий и партийного строительства. - К., 2005. - 528 с.

7. Штерн С. Десятилетие к.-д. партии в Одессе (клочки воспоминаний). - Одесса, 1915.

8. Шелохаев В.В. Партия октябристов в первой российской революции. - М., 1987 - 160 с.

9. Юг (Херсон). - 1905. - 17 ноября.

10. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). - 1906. - 19 марта.

11. С.Ф. Выборная кампания в Одессе // Известия партии народной свободы (Одесса). - 1906. - 25 марта.

12. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). - 1906. - 28 марта.

13. Кураев А.Н. Партии и массовые организации в первой русской революции: Научное издание. - М., 2000. - 204 с.

14. Центральний державний історичний архів у м. Київ (далі - ЦДІАКУ). - Ф.348. - Оп.1. - Спр. 494.

15. Рябинин-Скляре в ський А. Совет Рабочих Депутатов г. Одессы в 1905 г. // 1905 год. Революционное движение в Одессе и Одещине. - Одесса, 1925. - С. 253-267.

16. Студенческая мысль (Одесса). - 1906. - 23 ноября.

17. Осипов Н. Черный октябрь // 1905 год. Революционное движение в Одессе и Одещине. - Одесса, 1925. - С.220-235.

18. Рідний край (Полтава). - 1906. - № 45.

19. Рада (Київ). - 1907. - 25 січня.

20. Рада (Київ). - 1907. - 28 січня.

21. Рада (Київ). - 1906. - 17 грудня

22. ЦДІАКУ. - Ф.335. - Оп.1. - Спр. 14.

23. Известия Совета рабочих депутатов г.Одессы. - 1905. - 13 декабря.

24. Вестник партии народной свободы (Санкт-Петербург). - 1906. - 18 травня.

25. ЦДІАКУ. - Ф.268. - Оп.1. - Спр.123.

26. Рада (Київ). - 1907. - 8 лютого

27. ЦДІАКУ. - Ф.385. - Оп.1. - Спр.2131.

28. Рада (Київ). - 1907. - 8 червня.

29. Бугаевский А. Осип Яковлевич Пергамент. К пятилетию со дня смерти (16 мая 1909 года). Отдельный оттиск из №9354 газеты «Одесские новости». - Одесса, 1914.

30. Дніпрові хвилі (Катеринослав). - 1912. - 5 лютого.

31. Правда (Санкт-Петербург). - 1912. - 22 мая.

Размещено на Allbest.ru