Запровадження військового права в Західноукраїнській Народній Республіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

УДК 344 (09) (477.8) „1918-1920”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ПРАВА В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Стукаліна Надія Тимофіївна

20.02.22 - військова історія

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України, науки і техніки

Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного

університету „Львівська політехніка”.

Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцент

ГУСЄВ ВІКТОР ІВАНОВИЧ,

Національний університет „Львівська політехніка”, доцент кафедри філософії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ТРОФИМОВИЧ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ,

Національний університет „Острозька академія”, завідувач кафедри історії

кандидат історичних наук, доцент

ПАПІКЯН АРТАШЕС ЛЕОНІДОВИЧ

Львівський військовий інститут ім. гетьмана

П. Сагайдачного Національного університету

„Львівська політехніка”, професор кафедри журналістики

Провідна установа - Харківський військовий університет

Захист відбудеться „22” жовтня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 Національного університету „Львівська політехніка” за адресою: 79013, Україна, м. Львів - 13, вул. С. Бандери, 12, корпус 4, аудиторія 204.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету „Львівська політехніка” за адресою: 79013, Україна, м. Львів - 13, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий „21” вересня 2004 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої ради,

кандидат філософських наук, доцент В.І. Гусєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасний період розвитку та розбудови незалежної, правової, демократичної Української держави особливий інтерес викликає період утворення на західноукраїнських землях колишньої Австро-Угорської монархії Західноукраїнської Народної Республіки, коли український народ дістав реальну можливість здобуття національної і соціальної свободи. Актуальність дослідження даної теми зумовлена необхідністю використання історичного досвіду, практики правового регулювання принципів будівництва збройних сил в період 1918 -1919 років, їх життя, побуту та діяльності, порядку комплектування військових формувань та проходження військової служби, прав, обов'язків та відповідальності учасників військових правовідносин, соціального захисту військовослужбовців і працівників військової сфери. Процес розбудови української державності на сучасному етапі вимагає уваги до розв'язання проблем, пов'язаних з реформуванням Збройних сил України, соціальним захистом військовослужбовців та членів їхніх сімей. Для перетворення української армії в надійну опору держави важливе значення має знання власного історичного досвіду функціонування військового права в період існування ЗУНР.

Обґрунтуванням необхідності проведення даного дослідження є відсутність узагальнюючої роботи, що підбивала б комплексний підсумок розвитку, удосконалення та накопичення досвіду практики юридичного закріплення політики Галицької держави у сфері оборони.

Глибоке та всебічне вивчення запровадження військового права в ЗУНР і його вплив на принципи комплектування, військового управління, забезпечення правопорядку, основи судочинства в армії Західноукраїнської Народної Республіки нині має важливе науково-політичне значення, оскільки сприяє об'єктивному висвітленню зазначеного періоду в історії України, пов'язаного з відродженням національних військових традицій та українського військового будівництва, його місця та ролі у боротьбі українців за незалежність. Одночасно можна визначити шляхи та заходи, за допомогою яких можна розбудувати та реформувати національні Збройні сили, здатні виконати завдання держави по захисту її цілісності і недоторканності.

Таким чином, проблема, яку підняли у даній дисертації, є актуальною і потребує всебічного дослідження. Науковий аналіз пов'язаних з нею матеріалів покликаний сприяти зміцненню національної безпеки України, удосконаленню збройних сил, провадженню ефективних заходів для розвитку нормативно-правової бази діяльності сучасного українського війська.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану та програм науково-дослідної роботи, що здійснюється кафедрою історії України, науки і техніки Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету "Львівська політехніка", а також відповідає навчальним програмам Львівського військового ордена Червоної Зірки інституту ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету "Львівська політехніка",

Мета і задачі дослідження: на основі джерелознавчого аналізу архівних документів, науково-історичних праць і мемуарів громадсько-політичних діячів Західноукраїнської Народної Республіки та колишніх вояків Української Галицької Армії, матеріалів армійської преси того часу узагальнити запровадження військового права в ЗУНР та його роль у боротьбі за державну незалежність і соборність України.

Об'єкт дослідження: процес запровадження військового права в ЗУНР та сфера суспільних відносин, які ним врегульовані, соціальна роль військового права в державі та збройних силах.

Предмет дослідження: діяльність вищих органів державної влади Західноукраїнської Народної Республіки, органів військового управління у законотворчій та правозастосовчій сфері.

Методи дослідження: При розв'язанні поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні наукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, описовий, історично-хронологічний, узагальнюючий методи та метод співставлення.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період існування Української Галицької Армії від листопада 1918 року до квітня 1920 року.

Загальній меті підпорядковані основні завдання:

- з'ясувати воєнно-політичну обстановку в Україні періоду народно-демократичної революції в Галичині 1918 року, передумови створення та існування Західноукраїнської Народної Республіки та її вплив на формування військового права;

- проаналізувати заходи військово-політичного керівництва країни щодо її оборони, юридичного закріплення політики держави у військовій сфері;

- визначити основні фактори, які впливали на подальший розвиток формування нормативно-правової бази діяльності УГА і її удосконалення в ході боротьби за незалежність;

- розкрити соціально-політичні принципи військового будівництва ЗУНР, види соціального забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей: грошового, продовольчого, речового, житлового, медичного, пенсійного та ін.;

- проаналізувати створення та діяльність органів військового правопорядку та військової юстиції ЗУНР, їх роль у боротьбі зі злочинністю, охороні і захисті державного ладу, законних прав та інтересів військовослужбовців збройних сил, підтриманню боєздатності та боєготовності УГА.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні вперше впливової ролі законотворчої роботи військово-політичного керівництва ЗУНР. Певною мірою заповнюється прогалина в історіографії національних збройних формувань шляхом цілісного розгляду динаміки закріплення політики держави в сфері оборони, з'ясування особливостей створення нормативно-правової бази і її вплив на функціонування Української Галицької Армії на різних етапах її існування.

Більш системно і детально, ніж це було зроблено раніше, простежується процес формування Української Галицької Армії у відповідності з законами уряду ЗУНР, розкривається взаємозалежність військових і політичних чинників на процес законотворчості, вплив на нього політики державних органів влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації доцільно творчо використати при вирішенні окремих питань створення та вдосконалення нормативно-правової бази сучасного українського війська. Матеріали роботи можуть бути залучені для написання узагальнюючих праць в курсі військового законодавства України у вищих військових навчальних закладах, підготовці спеціалістів юридичного профілю. Викладений у роботі фактичний матеріал, його інтерпретація є важливим підґрунтям при підготовці лекційних курсів, навчально-методичних посібників і рекомендацій як у системі військової освіти, так і

безпосередньо у виховній роботі з особовим складом Збройних сил України і воєнної організації держави.

Результати дослідження впроваджено у Львівському військовому інституті ім. гетьмана П. Сагайдачного Національного університету „Львівська політехніка” (довідка про впровадження № 01-672 від 26.12.2003р.), Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління (довідка про впровадження № 1/37/985 від 14.07.2004р.), Одеському ордена Леніна інституті Сухопутних військ (довідка про впровадження № 1/46/1782 від 26.07.2004р.).

Особистий внесок здобувача у розробку проблеми полягає в тому, що він вперше у вітчизняній науці на основі аналізу документів і матеріалів, наукових праць та публікацій у пресі доби ЗУНР, зробив спробу комплексно висвітлити становлення військового права Галицької держави, дослідити процес удосконалення нормативно-правової бази діяльності Української Галицької Армії, визначити характерні риси та особливості закріплення у правових нормах політики держави в сфері оборони.

Виконане наукове дослідження є цілком самостійною роботою автора.

На захист виносяться:

1. Передумови створення Західноукраїнської Народної Республіки та правові основи військового будівництва і діяльності органів військового управління.

2. Проблеми соціального і правового захисту військовослужбовців Української Галицької Армії.

3. Засади формування та діяльність військових правоохоронних органів ЗУНР.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації апробовано на засіданнях кафедри історії України, науки і техніки Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету „Львівська політехніка", на засіданнях і в навчальному процесі кафедри права та управління повсякденною діяльністю військ Львівського військового інституту ім. гетьмана П. Сагайдачного Національного університету „Львівська політехніка", а також на наукових конференціях: науково-теоретичній - „Львівський військовий інститут: історія і сучасність", доповідь „Передумови створення Західноукраїнської Народної Республіки та формування її збройних сил" (11 листопада 2003р.); науково-практичній -- „85-та річниця Акту Злуки Української держави та 86-та річниця битви під Кругами", доповідь „Соціальний захист військовослужбовців Західноукраїнської Народної Республіки" (5 лютого 2004 р.);військово-науковому семінарі „Оборонна політика України та реформування Збройних сил України", доповідь „Органи військового правопорядку Західноукраїнської Народної Республіки" (22 червня 2004 р.)

Основні положення та висновки дисертації висвітлені у 7 публікаціях, в тому числі 5 статей опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття у збірнику наукових праць, 1 стаття у збірнику матеріалів конференцій. Всі праці написані автором одноособове.

Структура дисертації визначена темою та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації складає 184 сторінки. Список використаної літератури включає 247 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок автора;

сформульовані основні положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі -- „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” -- проаналізовано рівень і стан наукового дослідження проблеми та джерельна база дисертації.

За часів СРСР процеси відновлення національної державності на західноукраїнських землях, українсько-польське збройне протистояння, роль і місце „республіки галичан” у визвольних змаганнях розглядалися радянськими істориками крізь призму "боротьби проти українського буржуазного націоналізму".

В УРСР також не визнавався власне факт "легітимності" існування ЗУНР, що було серйозною проблемою на шляху досліджень вітчизняними радянськими істориками. Західноукраїнська Народна Республіка трактувалася як маріонеткова держава, створена українськими буржуазними націоналістами в листопаді 1918 року на території Східної Галичини під час розпаду Австро-Угорської імперії. Замовчувалася законотворча діяльність уряду ЗУНР, трагічні події українсько-польської війни, таврувалися політичні й військові діячі Республіки.

Належне місце в дослідженні посідають мемуари, спогади політичних і військових діячів, які обіймали керівні посади в уряді Західноукраїнської держави та армії: К. Левицького, М. Лозинського, О. Назарука, С. Голубовича, М. Тарнавського, В. Шухевича, А.Кравса, А. Крезуба, М. Стахіва, М. Чубатого, С. Ярославина та ін. Із спеціальних історичних досліджень нашу увагу особливо привернули праці О. Кузьми, Л. Шанковського, О. Удовиченко.

Практично кожна робота з історії ЗУНР певним чином розкриває сутність військового будівництва ЗУНР та перебіг українське - польської війни 1918 - 1919 років. Водночас, за останні роки з'являються роботи, які безпосередньо присвячені Галицькій армії. Вони висвітлюють етапи становлення окремих збройних формувань та родів військ збройних сил Галичини, подають історичну інтригу бойових дій українське - польського протистояння, узагальнюють досвід військове - патріотичного виховання та вишколу особового складу. Це насамперед низка публікацій окремих документів з історії ЗУНР, серії краєзнавчих нарисів про її політичних і військових провідників та окремі узагальнюючі праці. Варто назвати роботи Я. Малика, Б. Вола, В. Чуприни, В. Савинця, І. Танчина, М. Литвина, К. Науменка, О. Шишки, В. Гордієнка, Б.Тищика, О.Вівчаренко, В. Кульчицького, С. Макарчука, Л. Дещинського, І. Лісної, М. Кравчука. Варто зазначити, що вивчення наукових набутків сучасних істориків і ретельний аналіз першоджерел виявило деякі помилки у поглядах на формування військового права в ЗУНР, зокрема у працях В. Футулуйчука, І. Лісної стосовно створення, підпорядкованості та компетенції польових судів.

Вкрай важливе значення у дослідженні дисертаційної проблеми мають архівні джерела, значна частина яких зберігається у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, зокрема фонд 1075 -- Військове міністерство УНР, фонд 1078 -- Головне управління Генерального штабу УНР та ін. Більша частина наявних архівних документів щодо розкриття проблеми, яка досліджується, знаходяться в Центральному державному історичному архіві України у Львові. Масив конкретно - історичного матеріалу знайдено у фонді 360 -- Особистий фонд адвоката Володимира-Степана Старосольського, фонд 385 -- Особистий фонд Семена Горука, фонд 581 -- Колекція документів про діяльність урядів та армій УНР і ЗУНР, фонд 685 -- Особистий фонд Йосипа Вітошинського-Доброволя, фонд 771 -- Особистий фонд Володимира Левицького та ін. З користю залучено до наукового обігу й документи Державного архіву Львівської області, зокрема фонди 1, 256, 257, 271,1259 та ін.

Науковомістким джерелом для вивчення теми дослідження стали розпорядження, закони та ухвали уряду ЗУНР, які були оприлюднені у „Віснику державних законів і розпорядків Західноукраїнської Народної республіки”, „Віснику Державних законів і розпорядків Західної області Української Народної Республіки”, „Віснику Державного Секретаріату Військових Справ", „Збірнику законів, розпорядків та обіжників, проголошених Державним Секретаріатом Західноукраїнської Народної Республіки”.

Окрему групу джерел становлять тогочасні часописи. Серед них особливу цінність становлять газети „Діло”, „Дрогобицький листок”, „Золочівське слово”, „Народ”, „Покутський вісник”, „Стрийський вісник”, „Український голос”, а також видання військової преси Галицької армії: „Стрілець”, „Стрілецька думка”, „Козацький голос”, „Український Скиталець”, які періодично публікували офіційні розпорядження і накази командування.

Таким чином, історіографічний огляд теми зародження та розвитку ЗУНР свідчить, що проблема військового будівництва в Галицької державі у дослідженнях українських істориків посідає важливе місце, але чимало її аспектів ще зберігає полемічний характер. Огляд історіографії та джерел у контексті проблеми дослідження надає підстави констатувати, що становлення військового права у Західноукраїнській Народній Республіці на даному етапі не знайшло належного висвітлення в науці. Спираючись на наукові досягнення попередників, наявну джерельну базу, у цій роботі зроблено спробу вирішити це завдання.

У другому розділі - „Передумови створення Західноукраїнської Народної Республіки та правове регулювання діяльності перших органів військового управління” -- аналізується військово-політичне та соціально-економічне становище у Східній Галичині напередодні розпаду Австро - Угорщини і проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, витоки створення українських військових формувань та правові основи діяльності органів військового управління щодо військового будівництва.

На перших етапах військове будівництво у новоствореній державі відбувалося стихійно, а політичне керівництво країни, головним чином, покладалося на національну свідомість і патріотизм населення галицьких земель.

8 листопада 1918 року Головний Військовий Комісаріат оголосив „Поклик до всіх Повітових Управ”. Це був перший правовий акт центральної військової влади у справі організації української армії. Поміж тим він не мав наказової або директивної сили ("поклик"). 9 листопада 1918 року Українська Національна Рада утворила уряд - Тимчасовий Державний Секретаріат, у складі якого було 14 міністерств -- державних секретарств на чолі з державними секретарями. З цього моменту військове будівництво набуває організованості, обґрунтованості і плановості.

Державний Секретаріат Військових Справ (ДСВС) став важливим осередком державотворення ЗУНР. Він почав розробляти військове законодавство, яке покликане було служити надійним засобом охорони боєздатності Галицької армії, військової дисципліни, встановленого порядку, регламентації виконання обов'язків військової служби, утвердження прав і законних інтересів військовослужбовців. Відділи ДСВС готували нормативні акти: про розподіл країни на військові області й округи, організацію українського війська, комплектування частин командним складом, призов до війська, постачання армії озброєнням і амуніцією. На нього були також покладені такі відповідальні завдання військового будівництва: мобілізація і вишкіл новобранців, підготовка командних кадрів, матеріально-технічне забезпечення армії. Відповідно до своїх функцій у його складі було створено 18 відділів.

Військове-політичне керівництво ЗУНР змушене було розробити і запровадити власну систему економічних, соціально-політичних, правових, власне військових та інших заходів, які здійснювалися в інтересах зміцнення обороноздатності молодої держави.

13 листопада 1918 року ДСВС упровадив затверджену Українською Національною Радою військову присягу -- урочисту обіцянку („присягання"), яку дає кожний громадянин при його вступі до лав збройних сил держави. Цього ж дня на підставі постанови Української Національної Ради Голова Державного Секретаріату і Державний Секретаріат Військових Справ видали низку розпоряджень щодо створення Галицької армії. Було проголошено, що всі військові формування і формації колишньої Австро - Угорської монархії, що на той час знаходилися на території ЗУНР, а також усі військові частини, які в минулому були сформовані на території країни, підлягали демобілізації. Вся територія держави була поділена на три військові області: Львів, Тернопіль і Станіслав (нині Івано-Франківськ). Кожна з них поділялася на 4 військові округи. За цим же рішенням було створено обласні, окружні та повітові військові команди.

Відсутність статутів українського війська змусило ДСВС, на початковому етапі утворення армії Галичини, віддати розпорядження, згідно якого були оголошені чинними статути австро-угорських збройних сил (щоправда з деякими змінами у бік демократизації). Крім того, широко використовувались, видані Бойовою Управою УСС у Відні 1915 року, статути Українських Січових Стрільців -- „Правильник піхотинця”, „Правильник сотника” і „Правильник четаря”. Наприкінці 1918 року Секретаріат Військових Справ розробив і впровадив у військо "Прикази до впорядку піхоти ЗУНР".

Були розроблені правові основи проходження військово-релігійної служби. Від початку існування Державного Секретаріату Військових Справ у його складі функціонував відділ духівництва, в Окружних Військових Командах -- духовна референтура, а згодом у складі Начальної Команди Галицької Армії - відділ духівництва.

Таким чином, Західноукраїнська Народна Республіка побудувала армію європейського зразку -- першу українську армію з усіма видами і родами військ, єдиним командуванням і професійним вишколом на підставі ретельно розробленої правової бази, яка визначала завдання та повноваження органів військового управління в сфері оборони.

В третьому розділі -- „Законодавчі акти ЗУНР про соціальний захист військовослужбовців” -- висвітлюються питання соціальної політики держави, основні види соціального забезпечення військовослужбовців Української Галицької Армії та їх відображення у законодавстві.

Визначене поняття соціального захисту та його зміст. Зазначено, що розробка правової основи соціального захисту військовослужбовців здійснювалася у відповідності до особливого статусу вояка з врахуванням рівня економічного стану держави.

Визначено значну роль у матеріальному забезпеченні вояків Галицької армії органів військового постачання, вирішені питання продовольчого забезпечення. У складі ДСВС були відділи: інтендантський, харчовий і амуніційний, а у складі Начальної Команди Галицької Армії - інтендантський. Загальною організацією постачання в Галицькій армії займалася інтендантська служба.

Речове забезпечення у Галицькій армії включало в себе забезпечення особового складу військовим обмундируванням, взуттям, білизною, спорядженням, теплими речами і іншим майном, а також організацію і забезпечення ремонту речового майна та інші види обслуговування військовиків.

Усі категорії військовослужбовців Галицької армії держава забезпечувала житловими приміщеннями. На основі норм військового законодавства це право реалізовувалося у різних формах, що відрізнялися залежно від належності особи до тієї чи іншої військової категорії, а також від умов проходження військової служби, інших обставин.

Грошове забезпечення військовослужбовців Галицької армії визначалося залежно від посади, військового звання, тривалості перебування у війську та умов служби. Воно складалося з окладів грошового утримання, додаткових видів грошового забезпечення.

Медичне забезпечення військовослужбовців здійснювалося через систему військово-медичних закладів: медичних пунктів і шпиталів. Пільги у галузі охорони здоров'я полягали у безкоштовному забезпеченні військовослужбовців УГА медикаментами та іншими предметами і матеріалами медичного майна, в наданні медичної допомоги. Вже на першому етапі військового будівництва, в часи листопадових боїв за Львів, було створено санітарну референтуру Начальної Команди, а у військових підрозділах діяли санітарні пункти під керівництвом військових і цивільних лікарів.

Правове регулювання пенсійного забезпечення військовослужбовців припадає на серпень 1919 року, коли був затверджений „Закон про вислуженину військових осіб" УГА. Було вирішене також питання наділення військовослужбовців землею.

Органи державної влади Західноукраїнської Народної Республіки свою діяльність у військовій сфері спрямовували не тільки на задоволення матеріальних, але й духовних потреб військовослужбовців. Були здійснені заходи щодо підвищення освітнього рівня військовослужбовців, введена нова форма одягу та військові відзнаки, система нагород, запроваджено нові військові звання.

Таким чином, протягом усього періоду зародження та функціонування на західноукраїнських землях власного війська, а також незважаючи на складні економічні умови. Галицька держава доволі належним чином дбала про соціальний захист військовослужбовців та здійснювала забезпечення їх у відповідності до законодавства.

У четвертому розділі -- „Військові органи правопорядку та органи військової юстиції ЗУНР" -- аналізується становлення та діяльність військових правоохоронних органів.

На початку грудня 1918 року, згідно низки розпоряджень військового відомства, при Начальній Команді Галицької Армії був сформований відділ Польової жандармерії -- орган військового правопорядку.

12 березня 1919 року були затверджені "Організаційні Постанови для Польової Жандармерії Галицької Армії" та "Службова інструкція для Польової Жандармерії"", які були проголошені наказом Начальної Команди Галицької Армії. Ці директивні документи стали основою діяльності Польової жандармерії УГА. Підрозділи Польової жандармерії підпорядковувалися Начальній Команді Галицької армії. Крім того, вони підпорядковувалися начальникам штабів корпусів, у розташуванні яких дислокувалися. Структуру Польової жандармерії складали; Відділ Польової жандармерії при НКГА, сотні -- при командах корпусів та чети при командах бригад.

Рішенням Державного Секретаріату Військових Справ від 2 лютого 1919 року була створена військова служба залізничного правопорядку - Залізнична Військова Управа (ЗВУ) при ДСВС. Завданнями ЗВУ були: організація, управління і патрулювання всіх залізничних шляхів і транспорту, а також охорона державного майна на залізничних шляхах. 24 березня 1919 року ДСВС оприлюднили наказ про створення Залізничної жандармерії при Залізничній Військовій Управі Державного Секретаріату Військових Справ та визначив її компетенцію.

Судова система в Галичині у перші дні після Листопадового зриву 1918 року майже нічим не відрізнялася від тієї, що діяла на всій території Австро-Угорської імперії. Формуючи власне судочинство, Українська Національна Рада ЗУНР 21 листопада 1918 року прийняла Закон „Про тимчасову організацію судів і судової влади”, відповідно до якого всі суди, які знаходилися на території вищого краєвого суду у Львові стали судами Західноукраїнської Народної Республіки. 8 листопада 1918 року у Львові було проголошено про створення військове - польового суду при НКГА.

Відповідно військово-адміністративному поділу держави на військові області та округи, ДСВС ліквідував колишні австрійські військові дивізійні та бригадні суди, а відтак створив 3 обласні та 12 окружних військових судів, польові суди окремих бригад.

Одночасно з реформами в судочинстві проводилася реформа органів державної прокуратури, головною функцією якої було обвинувачення. Було створено "Державну прокураторію", а також "Вищу Державну прокураторію" як найвищу інстанцію в системі органів прокуратури. Розпорядженням ДСВС також було запроваджено інститут військової прокуратури. Вона очолювалась Генеральним військовим прокурором, а у військових областях і округах її репрезентували військові прокурори і судові офіцери.

У висновках узагальнено основні результати дослідження.

галичина народний республіка військовий право

Висновки

1. За порівняно невеликий період існування Західноукраїнської Народної Республіки як держави, керуючись сформованими протягом тривалого історичного періоду моральними нормами, її народ продемонстрував національну свідомість, розуміння інтересів утвореної держави і бажання захищати завойовані землі зі зброєю в руках.

Незважаючи на суперечливий, не позбавлений помилок процес військового будівництва, держава на підставі ретельно розробленої правової основи побудувала армію європейського зразку.

2. На всіх етапах військового будівництва військово-політичне керівництво і уряд Західноукраїнської Народної Республіки створювали та вдосконалювали збройні сили країни на підставі ретельно розробленої правової бази.

Основне місце в системі правового регулювання побудови війська належало актам органів військового управління в особі Державного Секретаріату Військових Справ. Ці акти були важливим правовим засобом втілення у життя політики держави у сфері оборони, зміцнення Української Галицької Армії та її військового керівництва. Вони виступали юридичною основою виконавчо-розпорядчої діяльності органів військового управління, що дозволило створити першу українську армію з усіма видами і родами військ, єдиним командуванням і професійним вишколом, яка захищала інтереси свого народу і воювала за рідний край. Військове законодавство ЗУНР було надійним засобом охорони боєздатності Галицької армії, військової дисципліни та встановленого порядку несення військової служби. За допомогою правових норм Галицька держава підтримувала твердий військовий порядок, встановлювала перестороги, зазначала, які дії завдають шкоди, є загрозливими для збройних сил та визначала заходи юридичної відповідальності, які повинні застосовуватися до осіб, котрі порушують ці перестороги чи не виконують юридичного обов'язку, зловживають своїми правами.

3. Законодавча база Галицької армії створювалася за умов війни, урядові ЗУНР та її військовому керівництву доводилося зважати на притаманні галицькому суспільству риси і запроваджувати нове військове законодавство, яке ґрунтувалося б на демократичних засадах. Основна увага при цьому приділялася розбудові управлінського апарату Галицької армії, визначенню соціально-економічних потреб, розрахунку витрат на розвиток збройних сил, створенню умов швидкого комплектування, озброєння, тилового забезпечення війська, вишколу і вихованню особового складу армії галичан.

4. У процесі створення власної армії, державне керівництво ЗУНР дотримувалося соціально-політичних принципів військового будівництва: забезпечення державного, соціально-економічного та правового захисту громадян, які перебували на військовій службі, а також членів їхніх сімей. Основною умовою розв'язання проблем соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей була відповідність допомог, пільг, компенсацій рівню економічного розвитку держави.

Гарантована соціальна захищеність залишалася важливим чинником, що вирішував проблему комплектування Української Галицької Армії. Вона сприяла подальшому розвитку збройних сил, підвищенню їх боєздатності та виконанню покладених на них завдань.

5. Історико-правовий аналіз нормативно-правових актів, документів практики їх застосування, відповідної юридичної літератури дозволяють зробити висновок про те, що військово-політичне керівництво ЗУНР спрямовувало свою діяльність на всебічне зміцнення верховенству закону, на охорону й захист інтересів та цінностей державного ладу і суспільства, на боротьбу зі злочинністю та зміцнення правопорядку в Галицькій армії та державі в цілому.

Роботу в напрямку створення військових органів правопорядку відзначали цілеспрямованість, оперативність, врахування досвіду колишньої Австро-Угорської імперії, увага до правового обґрунтування діяльності відповідних структур.

6. У порівняно короткий термін були сформовані повністю або перебували в стадії формування основні ланки органів військової юстиції: військові суди і військова прокуратура, діяльність яких була спрямована на запобігання посяганням на безпеку ЗУНР, підтримання боєздатності Галицької армії, охорону прав і свобод вояків збройних сил Галичини. Інститут військової юстиції ЗУНР був невід'ємною складовою суспільних відносин, окреслену масивом правових норм, які в період становлення держави забезпечували правопорядок, правосуддя і механізм їх здійснення. Заслуговує на увагу не тільки динамічна перебудова структури військового судочинства ЗУНР, але й практика використання ним досвіду і нормативних актів австрійської армії.

7. Військове право, відображаючи об'єктивну реальність та регулюючи суспільні відносини у військовій сфері, постійно вдосконалювалося в залежності від певних політичних, економічних обставин та соціальних потреб.

Формування правових засад державної влади Західноукраїнської Народної Республіки і практична організація українських управлінських структур усіх рівнів, незважаючи на воєнний час, ґрунтувалися на демократичних принципах і поважанні прав людини, врахуванні суспільних потреб, а також міжнародних норм і стандартів.

Процес українського державотворення у Галичині зупинявся через воєнну поразку Республіки і залишився для нас лише у вигляді історичного досвіду. Після падіння ЗУНР національно-визвольна революція, що становить цілий історичний період у житті нашої нації на шляху до здобуття державності, не припинилася, а була лише на якийсь час призупинена у відкритих політичних формах.

Історичний досвід впровадження військового права у ЗУНР необхідно використати і сьогодні, в час реформування і розвитку сучасних збройних сил на період інтеграції до євроатлантичних структур та формування професійної армії.

Основні положення дисертації знайшли своє відображення у таких наукових публікаціях:

1. Стукаліна Н.Т. Статути Збройних сил - важливий правовий засіб військового управління Української держави 1918-1920рр.// Військово-науковий вісник. -- Вип. З. -- Львів: Вид-во В1 при НУ „Львівська політехніка", 2001. -- С.151-158.

2. Стукаліна Н.Т. Соціальне забезпечення військовослужбовців Української Галицької Армії та осіб, які працювали у військовій сфері.// Військово-науковий вісник. -- Вип. 4. -- Львів: Вид-во ВІ при НУ „Львівська політехніка”, 2002. -- С. 175-183.

3. Стукаліна Н.Т. Органи військової юстиції Західноукраїнської Народної Республіки. // Військово-науковий вісник. -- Вип. 5. -- Львів: Вид-во ВІ НУ „Львівська політехніка”, 2003. -- С.194-202.

4. Стукаліна Н.Т. Деякі аспекти нормативно-правової бази комплектування Української Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки. //Збірник наук .праць. -- Вип. 3. -- Львів: Вид-во ЛІДУ НАДУ, 2003. -- С. 117-124.

5. Стукаліна Н.Т. Правові основи соціального захисту військовослужбовців Західноукраїнської Народної Республіки //Вісник „Держава та армія”. -- № 502. -- Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка", 2004. -- С. 52 - 58.

6. Стукаліна Н.Т. Основи правового регулювання створення збройних сил Західноукраїнської Народної Республіки //Гуманітарний вісник: Збірник наукових праць каф. соціал. і гуманіт. дисциплін. -- Вип. 4 -- Львів: Вид-во ЛДФЕІ, 2004. -- С.120 -129.

7. Стукаліна Н.Т. Органи військового правопорядку Західноукраїнської Народної Республіки // Оборонна політика України та реформування Збройних Сил України: Матеріали військово-наукового семінару. -- Львів: Вид-во ЛВІ НУ „Львівська політехніка”, 2004. -- С.120 - 131.

АНОТАЦІЯ

Стукаліна Н.Т. Запровадження військового права в Західноукраїнській Народній Республіці - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. Інститут гуманітарних і соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка". -- Львів, 2004.

У дисертації комплексно досліджено запровадження військового права в Західноукраїнській Народній Республіці, його вплив на створення і розбудову Української Галицької Армії. Аналізується правове регулювання військової повинності, принципів комплектування та умов проходження військової служби , діяльність органів військового управління: Державного Секретаріату Військових Справ, Начальної Команди Галицької Армії, Окружних Військових Команд.

Показано впливову роль законотворчої роботи військово-політичного керівництва ЗУНР, розкривається взаємозв'язок військових і політичних чинників на процес законотворчості. Розглядається динаміка закріплення політики держави в сфері оборони у нормативно-правових актах.

Висвітлені питання соціального захисту військовослужбовців Української Галицької Армії та членів їхніх сімей: грошове, продовольче, речове, житлове, медичне, пенсійне забезпечення та задоволення духовних потреб.

Досліджено правові основи створення, завдання, функції, компетенція та практична діяльність військових правоохоронних органів: жандармерії, військових судів, прокуратури та їх роль в охороні і захисті інтересів та цінностей державного ладу, суспільства, боротьбі зі злочинністю, зміцненні правопорядку в УГА та державі. Здійснений аналіз нормативно-правових актів, що регламентували військову сферу, та практики їх застосування.

Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка, військове управління, військове будівництво, військове право, військовослужбовці. Українська Галицька Армія, соціальний захист, військові правоохоронні органи.

АННОТАЦИЯ

Стукалина Н.Т. Становление военного права в Западноукраинской Народной Республике -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 -- военная история. Институт гуманитарных и социальных наук Национального университета „Львовская политехника”.

В диссертации комплексно исследовано становление военного права в Западноукраинской Народной Республике, его влияние на создание и развитие Украинской Галицкой Армии. Анализируется правовое регулирование воинской повинности, принципов комплектования и условий прохождения воинской службы, деятельность органов военного управления: Государственного Секретариата Военных Дел, Начальной Команды Галицкой Армии, Окружных Военных Команд.

Показано влиятельную роль законотворческой работы военно-политического руководства ЗУНР, раскрывается взаимосвязь военных и политических факторов и их влияние на процесс законотворчества. Рассматривается динамика закрепления политики государства в области обороны в нормативно-правовых актах.

Определена категория “социальная защита”. Высветлены вопросы и направления социальной защиты военнослужащих Украинской Галицкой Армии и членов их семей: продовольственное, вещевое, жилищное, медицинское, пенсионное обеспечения и удовлетворение духовных потребностей. Анализируется деятельность отделов Государственного Секретариата Военных Дел: интендантского, продовольственного, амуниционного, органов финансовой службы.

Рассматриваются вопросы обеспечения жильем и формы реализации права военнослужащих на жилье в зависимости от принадлежности личного состава к определенной категории военнослужащих, условий прохождения воинской службы, категории населенного пункта.

Анализируется денежное обеспечение военнослужащих УГА в зависимости от должности, воинского звания, срока воинской службы и условий службы: оклады денежного обеспечения, надбавки, доплати, одноразовые денежные вознаграждения, материальная помощь.

Рассматриваются проблемы медицинского обеспечения военнослужащих через систему военно-медицинских учреждений: медицинских пунктов и госпиталей. Анализируется деятельность санитарной реферантуры и санитарных пунктов.

Исследованы правовые основы создания, задачи, функции, компетенция и практическая деятельность военных правоохранительных органов. В частности, формирование отделов Полевой жандармерии, их задачи и полномочия, проблемы становления военных органов правопорядка на железнодорожном транспорте - Железнодорожной воинской управы и Железнодорожной жандармерии. Анализируется их роль в обеспечении общественного порядка и сохранности государственного имущества на железнодорожных путях.

Рассматривается процесс создания системы военных судов: военно-полевых, окружных, областных военных судов. Анализируются принципы и порядок осуществления ими судопроизводства. Высветлены истоки зарождения института военной прокуратуры. Исследована роль органов военной юстиции в охране и защите интересов и ценностей государственного строя, общества, борьбы с преступностью, укреплению правопорядка в УГА и государстве.

Осуществлен анализ нормативно-правовых актов, которые регламентировали военную сферу, и практики их применения.

Ключевые слова: Западноукраинская Народная Республика, военное управление, военное строительство, военное право, военнослужащие, Украинская Галицкая Армия, социальная защита, военные правоохранительные органы.

ANNOTATION

Stukalina N.T. Introduction of military law in Western-Ukranian People Republic - Manuscript.

The thesis for a historical sciences candidate's degree on speciality 20.02.22 - Military history. National University “Lvivska Politechnica” - Lviv, 2004.

The thesis complexly investigates the introduction of military law in Western-Ukranian People Republic, its influence on creation and formation of Ukranian Galician Army. Legal regulating of military obligation, the principles of replenishing and conditions of military service, military commanding bodies activity; the state secretariate of Military affairs; Editorial Command of Galician Army, Regional Millitary Commands are analysed.

Influential role of law making work of Military - political authority of WUPR is shown; correlation of military and political factors with the law making process is disclosed. Dynamics of consolidation of state policy in the Sphere of defence is seen out.

The aspects of social protection of servicemen of Ukranian Galician Army and the members of their families are lighted out: ration, clothing, accommodation, medical, pensionary providing and satisfying of spiritual demands.

Legal basis of creation, tasks functions, competence and practical activity of military law bodies are investigated; gendarmery, military courts, procuracy, and their role in guard and protection of interests and values of State System, society struggle against the crimes, strengthening of law and order in UGA and in the state in the whole. Well - founded analysis of normative and legal acts which regulated Military Sphere and practice of their using is made.

Key words Western - Ukranian People Republic Military Command, military building, military law, servicemen, Ukrainan Galician Army, Social protection, military law institutions.

Размещено на Allbest.ru

...