Застосування військ (сил) в операції на оточення (за досвідом Корсунь-Шевченківської операції 1944 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія оборони України

УДК 35.48 (477) "1944"

20.02.22 - військова історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Застосування військ (сил) в операції на оточення (за досвідом Корсунь-Шевченківської операції 1944 р.)

Сало Анатолій Якович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії оборони України, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Пилявець Ростислав Іванович, Національна академія оборони України, докторант.

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, старший науковий співробітник Лисенко Олександр Євгенович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії Другої світової війни;

- кандидат історичних наук, доцент Котелевський Павло Микитович, Національна академія оборони України, старший викладач кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил).

Національна академія внутрішніх справ України, кафедра історії держави та права, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Провідна установа - Інститут історії України НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться " 1 " липня 2005 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 при Національній академії оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28).

Автореферат розісланий " 31 " травня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Корнієнко В.В.

Анотації

Сало А.Я. Застосування військ (сил) в операції на оточення (за досвідом Корсунь-Шевченківської операції 1944 р.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національна академія оборони України. - Київ, 2005.

У дисертації на основі аналізу опублікованих документів і архівних матеріалів обох воюючих сторін, мемуарної, наукової та спеціальної літератури здійснено комплексне дослідження Корсунь-Шевченківської операції як однієї з найбільших операцій на оточення на території України під час Другої світової війни, проведеної військами Червоної Армії у січні - лютому 1944 р. При цьому головну увагу присвячено питанням застосування видів збройних сил та родів військ в операції.

Розкрито умови та фактори, що впливали на підготовку, хід і результати застосування військ у Корсунь-Шевченківській операції, виявлено особливості її підготовки та проведення, проаналізовано результати та наслідки, зокрема уточнено втрати воюючих сторін. Встановлено роль, місце, характерні риси та особливості застосування видів збройних сил і родів військ (сил) в операції, виявлено та досліджено нове у формах і способах бойових дій. Визначено внесок Корсунь-Шевченківської битви як однієї з характерних операцій на оточення третього періоду Великої Вітчизняної війни в розвиток воєнного мистецтва. Як позитивний, так і негативний досвід, набутий у ході операції, не втрачає свого значення для сучасного воєнного мистецтва.

Ключові слова: Велика Вітчизняна війна, Корсунь-Шевченківська операція, воєнне мистецтво, операція на оточення, бойове застосування, види збройних сил, роди військ.

Сало А.Я. Применение войск (сил) в операции на окружение (по опыту Корсунь-Шевченковской операции 1944 г.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальная академия обороны Украины. - Киев, 2004.

В наступательных операциях Красной Армии в годы Великой Отечественной войны важное место занимали операции на окружение и разгром окруженной группировки противника. Среди операций советского командования 1944 г. особое место по своим масштабам и результатам принадлежит Корсунь-Шевченковской наступательной операции, которая стала частью стратегической наступательной операции по освобождению Правобережной Украины. Тем не менее, всестороннее изучение вклада этой операции в развитие военного искусства, и в особенности применение видов и родов войск (сил), еще не нашло соответствующего освещения в военно-исторической науке.

В диссертации проанализированы условия и факторы, влиявшие на подготовку, ход и результаты Корсунь-Шевченковской операции, на применение в ней видов вооруженных сил и родов войск. Анализ оперативно-стратегической обстановки, общего хода военных действий на Правобережной Украине позволяет автору утверждать, что Корсунь-Шевченковская операция стала финальной частью незавершенной операции 1-го и 2-го Украинских фронтов по окружению противника встречными ударами на Умань - Христиновку в конце декабря 1943 г. - первой половине января 1944 г. Подготовка операции проводилась в сжатые сроки - 5-7 суток. Еще одним существенным фактором, который влиял на ход и результаты операции, были чрезвычайно сложные погодные условия и распутица.

Операция началась 24 января 1944 г. После прорыва вражеской обороны подвижные группы фронтов на 5-й день операции встретились в Звенигородке, а на 11-й день было завершено создание внешнего и внутреннего фронта окружения. Из-за сложной оперативной обстановки, недостатка сил и средств уничтожение окруженной группировки затянулась до 18 февраля 1944 г. В этой битве нашли свое полное отображение внезапность и сокрушительность ударов, широкое маневрирование и выход на тылы, скорость действий и перегруппировок, стойкость в обороне и настойчивость в наступлении. В результате проведенной операции советские войска одержали победу над сильным и умелым противником, враг был окончательно отброшен от Днепра, чем были созданы благоприятные условия для дальнейших операций на Правобережной Украине и освобождения ее территории от гитлеровских оккупантов. Вместе с тем задача надежной изоляции вражеской группировки и ее дальнейшее уничтожение полностью решена не была. Распространенная в отечественной историографии версия о полной ликвидации противника в районе Корсунь-Шевченковского подлежит существенной коррекции.

Осуществление маневра на окружение всегда являлось наиболее сложным видом операции, вершиной военного искусства. Успех в такой операции основывается, прежде всего, на правильном использовании всех видов вооруженных сил и родов войск и их четком взаимодействии.

Сухопутные войска составляли основу группировки советских войск в операции. Стрелковые и воздушно-десантные дивизии в наступлении прорывали оборону противника и закрепляли успех в глубине, стали главной силой в создании внутреннего фронта окружения. В обороне они изматывали и обескровливали вражеские соединения и части. Воздушно-десантные дивизии использовались как обычная пехота.

Бронетанковые и механизированные войска составляли основную ударную силу в операции. Они вместе с общевойсковыми армиями принимали участие в прорыве главной полосы обороны, самостоятельно с ходу прорывали второю полосу обороны, завершали окружение группировки, отбивали сильные контрудары противника на внешнем фронте окружения. Использование трех танковых армий в обороне внешнего фронта в узкой полосе стало особенностью Корсунь-Шевченковской операции.

Артиллерия была главным средством огневого поражения и уничтожения противника как в наступательных, так и в оборонительных боях. Характерным в использовании артиллерии было массированное применение истребительно-противотанковой артиллерии во взаимодействии с танками, а также ее непрерывный маневр по мере изменения направлений вражеских контрударов. Однако неблагоприятные метеорологические условия негативно сказывались на использовании артиллерии в наступлении.

Кавалерия сыграла важную роль в операции. В период распутицы её соединения стали эффективным маневренным средством командующего войсками фронта. Они применялись при прорыве обороны противника, развитии успеха в глубине, создании внутреннего фронта окружения и на этапе уничтожения прорвавшихся из окружения групп противника.

Действия авиации 2-й и 5-й воздушных армий, 9-го корпуса ПВО были направлены на захват и удержание господства в воздухе, содействие общевойсковым и танковым армиям при прорыве обороны противника и развитии успеха в глубину, поддержку сухопутных войск, которые действовали на внешнем и внутреннем фронте окружения, блокирование с воздуха окруженной группировки, доставку грузов. Новым явлением в военном искусстве стало массированное применение авиации для борьбы с танками.

Среди специальных войск наиболее важную роль в операции сыграли инженерные войска и тыловые учреждения, соединения и части.

Корсунь-Шевченковская операция как одна из характерных операций на окружение в годы Великой Отечественной войны внесла значительный вклад в развитие советского военного искусства. Как позитивный, так и отрицательный опыт, приобретенный в ходе операции, учитывался при подготовке и ведении операций на окружение в заключительном периоде Великой Отечественной войны. Не теряет он своего значения и для современного военного искусства.

Ключевые слова: Великая Отечественная война, Корсунь-Шевченковская операция, военное искусство, операция на окружение, боевое применение, виды вооруженных сил, рода войск.

Salo A. Y. The employment of troops (forces) in surrounding operations (based on the experience of Korsun'-Shevchenkivska battle in 1944) - Manuscript.

Thesis for getting an academic degree of candidate of historical science in speciality 20.02.22 - military history. - National Defence Academy of Ukraine. - Kyiv, 2005.

In this thesis the complex research of Korsun'-Shevchenkivska battle was done being one of the greatest surrounding operations on the territory of Ukraine during World War Two, which was conducted by Red Army troops in January-February 1944. The research was done on the basis of analysis of the published and archival documents of both belligerents, memoirs, scientific and special literature. The main attention was concentrated on the issues of services and arms employment during the operation.

The conditions and factors have been revealed which affected training, course and results of troops employment during Korsun'-Shevchenkivska battle, the peculiar features of training and conducting the battle were brought to life, the results and consequences were analized, particularly, the belligerents' number of casualties has been defined more accurately. The role, place, characteristic features and peculiarities of arms and services employment in the battle have been determined. The new issues concerning forms and methods of conducting combat actions have been defined and researched. The contribution of Korsun'-Shevchenkivska battle to military art development as one of the characteristic surrounding operations of the third period of the Second World War has been determined. The negative experience as well as the positive one, which was obtained during the battle, does not lose its meaning for the modern military art.

The key words: World War Two, Korsun'-Shevchenkivska battle, military art, surrounding operation, combat employment, services, arms.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У наступальних операціях Червоної Армії в роки Великої Вітчизняної війни важливе місце займали операції на оточення та розгром оточеного угруповання противника. Серед операцій радянського командування 1944 р. особливе місце за своїми масштабами і результатами належить Корсунь-Шевченківській наступальній операції. Проте здійснене науковцями до цього часу воєнно-історичне дослідження операції військ 1-го та 2-го Українських фронтів з оточення та знищення угруповання ворога в звенигородсько-миронівському виступі у січні - лютому 1944 р. не можна вважати всебічним, достатньо повним і завершеним. Залишаються недостатньо вивченими, систематизованими та проаналізованими питання підготовки, проведення та результатів операції, бойового застосування у ній видів збройних сил і родів військ, вирішення завдань всебічного забезпечення бойових дій, внеску набутого бойового досвіду в розвиток форм і способів збройної боротьби тощо. Проведення спеціального воєнно-історичного дослідження Корсунь-Шевченківської операції є актуальним і має певну теоретичну та практичну значимість, зважаючи на такі обставини.

По-перше, сучасний рівень розвитку воєнного мистецтва аж ніяк не применшує значення досвіду, накопиченого у Другій світовій війні, а навпаки, підтверджує його життєвість. Разом з тим він вимагає постійного розвитку воєнної думки, спрямованої на удосконалення форм і способів ведення сучасних операцій Збройними Силами України. Здійснення маневру на оточення завжди визнавалося найскладнішим видом операції, вершиною воєнного мистецтва. Саме тому досвід, набутий у Корсунь-Шевченківській операції, являє науковий і практичний інтерес не тільки для історичної, а й для сучасної воєнної науки.

По-друге, в сучасних умовах реформування Збройних Сил України та для подальшого розвитку теорії воєнного мистецтва особливої ваги набувають питання співвідношення між видами ЗС та родами військ (сил) у структурі Збройних Сил, їх ролі і місця в проведенні операцій (бойових дій). Одним з факторів, які впливають на раціональне визначення таких показників, є історичний досвід, який необхідно критично осмислювати та враховувати. В цьому плані важливим є досвід бойового застосування видів ЗС і родів військ у війнах минулого, і зокрема у Корсунь-Шевченківській операції.

По-третє, вивчення військовими фахівцями результатів такого дослідження сприятиме розширенню їх знань, кругозору, розвитку творчого мислення. Наукове відтворення й аналіз подій, що мали місце багато років тому, дозволяє усвідомити сутність історичних явищ, процесів і закономірностей, виявити характерне й особливе, а також те нове й оригінальне, що з'явилось у воєнній справі та може отримати розвиток у сучасних умовах.

По-четверте, всебічне об'єктивне та незаангажоване вивчення воєнно-історичних подій в Україні періоду Другої світової війни важливе з погляду встановлення історичної правди і поглиблення знань про героїчне минуле нашої Батьківщини. Вивчення історії Великої Вітчизняної війни - важлива складова частина виховання високого патріотизму громадян України, воїнів її Збройних Сил. військо оточення зброя бойовий

Отже, сутність наукового завдання дослідження полягає у визначенні ролі, місця, характерних рис і особливостей застосування видів збройних сил і родів військ (сил) Радянської Армії в Корсунь-Шевченківській операції як однієї з видатних операцій на оточення в роки Великої Вітчизняної війни та виробленні рекомендацій щодо використання дослідженого досвіду у сучасній воєнній теорії та практиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах планів наукової і науково-технічної діяльності Генерального штабу ЗС України, Департаменту гуманітарної політики МО України, Національної академії оборони України, Українського інституту воєнної історії, Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України. Це знайшло своє відображення в участі дисертанта у ряді науково-дослідних робіт і проведенні дисертаційного дослідження в їх межах. Особиста роль автора полягала в участі у НДР, яка виконується на замовлення начальника Генштабу ЗСУ з підготовки Українського воєнно-енциклопедичного словника - шифр "Словник", де автором визначено ряд термінів стосовно воєнних дій на оточення противника та розкрита Корсунь-Шевченківська операція. В НДР "Основні операції Великої Вітчизняної війни на території України (1941-1944 рр.)" (шифр - "60 років" № 0102V005800) здобувач брав участь у підготовці розділу з Корсунь-Шевченківської операції.

Мета і завдання дослідження. На основі вивчення та аналізу архівних документів, мемуарів і наукової літератури щодо Корсунь-Шевченківської операції виявити особливості її підготовки та проведення як операції на оточення, визначити характерні риси та особливості бойового застосування видів збройних сил і родів військ (сил), надати пропозиції щодо використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці сучасного військового будівництва.

Визначена мета передбачає виконання таких завдань:

охарактеризувати стан історіографії та джерельної бази теми дисертації, здійснити аналіз архівних матеріалів, наукової, спеціальної та мемуарної літератури воюючих сторін стосовно Корсунь-Шевченківської операції 1944 р.;

розкрити умови та фактори, що впливали на підготовку, хід і результати застосування військ в операції;

виявити особливості підготовки та проведення Корсунь-Шевченківської операції, оцінити співвідношення сил та засобів, проаналізувати її результати та наслідки, зокрема уточнити реальні втрати воюючих сторін;

встановити роль, місце, характерні риси та особливості застосування видів збройних сил і родів військ (сил) у Корсунь-Шевченківській операції; виявити та дослідити нове у формах і способах бойових дій видів ЗС та родів військ, вирішенні питань всебічного забезпечення;

визначити внесок Корсунь-Шевченківської битви як однієї з характерних операцій на оточення третього періоду Великої Вітчизняної війни в розвиток воєнного мистецтва та розробити практичні рекомендації щодо використання дослідженого досвіду в теорії воєнного мистецтва, у сучасній практиці військового будівництва, навчанні та вихованні військових кадрів.

Об'єктом наукового пошуку стала Корсунь-Шевченківська операція 1944 р. як операція на оточення радянських військ у роки Великої Вітчизняної війни.

Предметом дослідження є застосування видів збройних сил і родів військ (сил) в операції на оточення (за досвідом Корсунь-Шевченківської операції).

Методи дослідження. Для досягнення мети і завдань дослідження використовувалися як спеціальні методи воєнно-історичної науки, так і загальнонаукові методи.

Завдяки застосуванню історичного методу дослідження вдалося визначити етапи та з максимально можливою достовірністю відтворити хід Корсунь-Шевченківської битви, уточнити її результати та наслідки. Завдяки використанню логічного методу виявлено та розкрито фактори, які впливали на підготовку та проведення операції з оточення та знищення великого угруповання противника, визначено та проаналізовано характерні риси й особливості бойового застосування військ (сил) в операції, виявлено внесок набутого бойового досвіду в розвиток воєнного мистецтва.

Також у дисертації використовувалися загальнонаукові методи, такі як аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, метод статистики, системний підхід. Вивчення, аналіз та порівняння документальної та історіографічної бази обох воюючих сторін забезпечило достовірність дослідження.

Територіально тема охоплює район проведення Корсунь-Шевченківської операції (частини сучасних Черкаської, Київської та Кіровоградської областей).

Хронологічні рамки дослідження обмежуються часом підготовки та проведення Корсунь-Шевченківської операції (12 січня - 18 лютого 1944 р.), в окремих випадках автору доводилось виходити за ці часові межі.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній історіографії на основі порівняльного аналізу архівних документів, мемуарів, загальних та спеціальних праць обох воюючих сторін щодо Корсунь-Шевченківської операції здійснено спробу з максимально можливою достовірністю розкрити її хід, результати та наслідки, визначити характерні риси та особливості бойового застосування видів ЗС і родів військ в операції на оточення. В результаті проведеного дослідження отримано ряд висновків, відмінних від висновків попередників.

Запропоновано уточнені рамки та періодизація підготовки і проведення операції. Відтворено реальну картину завершальної фази операції та прориву частини військ вермахту та СС з оточення. Здобувач переглядає погляд, який укорінився у вітчизняній історіографії щодо повної ліквідації оточеного в районі Корсуня-Шевченківського ворожого угруповання. Систематизовані та уточнені показники втрат обох сторін у ході операції.

Отримала подальшого розвитку оцінка значення Корсунь-Шевченківської операції для розвитку воєнного мистецтва в операціях на оточення. Автором проаналізовано не тільки те нове, що з'явилося в стратегії, оперативному мистецтві та тактиці в ході її проведення, але й розкрито роль, місце та характерні риси й особливості бойового застосування видів збройних сил і родів військ в операції, надано оцінку вирішення питань всебічного забезпечення бойових дій в складних погодних та оперативних умовах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при проведенні подальших воєнно-історичних наукових розробок, науково-дослідних робіт з проблематики Другої світової і Великої Вітчизняної війни, дослідження питань розвитку воєнного мистецтва. Положення та висновки дисертації можуть бути впроваджені у навчально-виховний процес курсантів та слухачів ВВНЗ України шляхом їх використання при проведенні занять з воєнно-історичних дисциплін. Їх вивчення військовими фахівцями сприятиме розширенню кругозору, розвитку творчого мислення. Результати дисертації можуть бути впроваджені в системи гуманітарної підготовки в ЗС України та військово-патріотичного виховання допризовної молоді. Автором розроблені практичні рекомендації щодо використання досвіду, набутого в ході Корсунь-Шевченківської операції, в практиці сучасного військового будівництва.

Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження та їх публікації у наукових виданнях виконані автором особисто. Монографія "Ледовое побоище (К 60-летию Корсунь-Шевченковской операции 24 января - 17 февраля 1944 года) " видана у співавторові з В.Г. Бережинським, в ній дисертантом виконані 1-й та 2-й розділи.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у виступах на міжнародних наукових конференціях Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника "Роль і місце Корсунь-Шевченківської наступальної операції в звільненні Правобережної України" (лютий 2004 р.), Науково-дослідного інституту українознавства "Етнонаціональні чинники буття українського народу" (листопад 2004 р.), Національної академії внутрішніх справ України "Безсмертя подвигу" (квітень 2005 р.); науковій конференції Національної академії оборони України "Стан та тенденції удосконалення системи морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) в умовах реалізації Концепції соціального та гуманітарного розвитку Збройних Сил України" (березень 2004 р.). Окрім цього, ці питання обговорювалися на науково-методичних та воєнно-історичних семінарах, організованих Науково-дослідним центром гуманітарних проблем ЗС України, на засіданнях кафедри історії війн та воєнного мистецтва Національної академії оборони України.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 7-ми опублікованих працях: монографії, 3-х публікаціях автора у наукових фахових журналах та 3-х матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів та висновків. Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 176 сторінок. Список використаних джерел включає 363 найменування, в тому числі: 66 архівні документи та 18 праць на іноземних мовах. Текст доповнюють 11 додатків, 29 ілюстрацій та 30 таблиць. Повний обсяг дисертації - 278 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його хронологічні та територіальні рамки, методологічну основу, з'ясовано новизну та практичне значення дисертації, наведено інформацію щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі - "Історіографія Корсунь-Шевченківської операції. Вибір напрямів та методів дослідження " - проведено аналіз джерел і літератури стосовно Корсунь-Шевченківської операції, визначено стан наукової розробки теми, розкрито методи дослідження.

Вивчення історіографії дослідження дозволяє стверджувати, що сучасна історична наука накопичила значну кількість робіт наукового та популярного характеру, які висвітлюють питання, пов'язані з Корсунь-Шевченківською битвою. Разом з тим джерельно-історіографічний аналіз названої операції у вітчизняній історичній науці ще не проводився.

Багато цінної інформації щодо об'єкта дослідження міститься в бойових документах. До аналізу були залучені документи обох воюючих сторін. Важливими джерелами з вивчення воєнно-історичних питань, пов'язаних з Корсунь-Шевченківською операцією, правомірно розглядати статути, настанови, інформаційні бюлетені (тематичні збірники), навчальні посібники, брошури та монографії. У дисертації використані опубліковані, а також раніше не опубліковані документи і матеріали, які автором вперше вводяться у науковий обіг. У процесі роботи використані матеріали з фондів наукового архіву Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника, а також Центрального архіву міністерства оборони Російської Федерації.

Серед мемуарів особливе значення мають твори відомих воєначальників, за безпосереднього керівництва яких готувалась і проходила Корсунь-Шевченківська операція. Передусім це спогади представника ставки, якому було доручено координувати діяльність 1-го та 2-го Українських фронтів, маршала Радянського Союзу Г.К. Жукова та командувача групи армій "Південь" фельдмаршала Е. Манштейна, командувача 2-го Українського фронту І.С. Конева, начальника штабу фронту М.В. Захарова, члена військради 1-го Українського фронту К.В. Крайнюкова, командувача ВПС Червоної Армії О.О. Новикова, командуючого 2-ю повітряною армією С.Я. Красовського, командувача 5-ю танковою армією П.О. Ротмістрова та ін. Мемуари представників обох воюючих сторін, воєначальників та командирів стратегічного, оперативного та тактичного рівнів у сукупності зі свідченнями рядових бійців, описами бойових шляхів конкретних об'єднань, з'єднань та частин та іншими джерелами сприяють відтворенню цілісної картини операції. Разом з тим документи особистісного походження потребують ретельного критичного аналізу через їх суб'єктивний характер.

Історіографія Корсунь-Шевченківської операції значна. Із великої маси літератури дисертантом відібрані не тільки найґрунтовніші роботи істориків різних країн, але і ті, що містять оригінальні трактування операції. У роботі вони згруповані таким чином: фундаментальні видання загального характеру, що присвячені проблемам Другої світової війни, Великої Вітчизняної війни, України та Німеччини в Другій світовій війні; теоретичні роботи з питань розвитку воєнного мистецтва у Великій Вітчизняній війні; праці, безпосередньо присвячені вивченню Корсунь-Шевченківської операції (монографії, статті, дисертації); спеціальні праці, що містять аналіз участі видів та родів військ, здійснення всебічного забезпечення операції.

Аналіз праць загального характеру з історії Другої світової та Великої Вітчизняної війни, місця Україні в ній, розвитку воєнного мистецтва періоду Другої світової війни показав, що в радянській та зарубіжній історіографії в більшості публікацій тією чи іншою мірою висвітлювалися питання Корсунь-Шевченківської битви. Зміст робіт значною мірою визначався часом їх виходу у світ та місцем написання. Ключовими питаннями, з яких існують суттєві розбіжності, а часом і абсолютно полярні позиції, є співвідношення сил та засобів противників в операції; кількість військ вермахту та СС, яким вдалось вирватися з оточення; втрати сторін; причини поразки німецьких військ; питання воєнного мистецтва в операції.

Історіографічна цінність аналітичних робіт зі стратегії та оперативного мистецтва, застосування видів збройних сил та родів військ (сил) у Великій Вітчизняній війні, які до недавнього часу мали закритий характер, полягає в тому, що в них містяться деякі уточнені дані і реальні оцінки бойових дій в ході проведення Корсунь-Шевченківської операції, що дозволяє побачити розбіжності між теорією і практикою, різницю між реальним станом справ і офіційною, "парадною" стороною питання. Роботи закритого характеру у питаннях Корсунь-Шевченківської операції вже в 50-ті роки ХХ ст. містили такі аналізи та висновки, які і тепер залишаються актуальними. Специфіку однієї з найбільших операцій на оточення зробили спробу проаналізувати у своїх працях О. Грильов, П. Іванов, М. Панін, М. Петров, З. Шутов.

Сучасна воєнно-історична наука спрямовує свої зусилля на критичне переосмислення досвіду воєнного мистецтва. Науковці прагнуть виявити не тільки позитивні моменти, але й ретельно вивчити негативний досвід, зробити з нього належні висновки, окреслити перспективи подальшого розвитку. Останнім часом колективними зусиллями військових істориків різних країн створено ряд фундаментальних праць, подолано тенденцію замовчування помилок і прорахунків. Серед цієї групи авторів варто згадати М. Гареєва, В. Гуркіна, С. Михалева, В. Єлісеєва. Ряд робіт, присвячених цій операції, належить українським історикам В. Бережинському, П. Степенькіній, Л. Овсієнко. Оригінальне висвітлення героїчних і разом з тим трагічних сторін однієї з найбільших битв за визволення України здійснено в праці І. Муковського та О. Лисенка "Звитяга та жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни" та у роботі "Безсмертя. Книга пам'яті України 1941-1945 рр.". Свій доробок у дослідження питань Корсунь-Шевченківської битви внесли науковці Національної академії оборони України В. Корнієнко, В. Макаров, В. Огнєв, С. Сидоров.

Аналіз джерельної бази та наукових праць, в яких розглядаються питання Корсунь-Шевченківської операції, свідчить про те, що в роботах військових істориків, мемуарних і іншого роду творах розкриті головні питання застосування сил і засобів оперативних об'єднань в операції. Водночас дотепер ще недостатньо узагальнено досвід організації і ведення цієї великої операції на оточення угруповання противника, використання оперативних резервів, організації і ведення зустрічних боїв, підготовки і здійснення контрударів, питання висування військ, безперервності ведення бойових дій, їх організації в особливих метеорологічних умовах, виконання завдань оточення, блокування та знищення ворожого угруповання при відносній рівновазі сил з противником.

Недоліками праць радянського періоду є відсутність повного та об'єктивного висвітлення ходу бойових дій, замовчування деяких помилок у плануванні та проведенні операції, нехтування питаннями дослідження результативних прийомів та способів дій противника по веденню бойових дій в оточенні та виходу з нього. Корсунь-Шевченківська операція розглядається у відриві від попередніх дій 1-го та 2-го Українських фронтів, що значно спотворює її передумови та сутність. Слід відзначити, що в літературі до цього часу не здійснено комплексної об'єктивної оцінки результатів Корсунь-Шевченківської операції, відсутні праці, в яких узагальнено досвід застосування та взаємодії в ході операції видів збройних сил, родів військ (сил). Незважаючи на велику кількість історичних і спеціальних праць, присвячених цій операції, на сьогодні не до кінця вирішеними залишаються такі питання: особливості застосування видів збройних сил та родів військ в операції на оточення за вкрай складних оперативних та погодних умов; "ціна" перемоги; достовірність інформації радянських органів військового керівництва щодо успішного знищення оточеного угруповання ворога; відносно низький відсоток полонених в Корсунь-Шевченківській битві; чисельність німців, які вирвалися з "черкаського котла" та ін.

У другому розділі - "Планування, підготовка та проведення Корсунь-Шевченківської операції" - встановлені умови та фактори, які впливали на підготовку, хід і результати операції: воєнно-політичні й економічні, оперативні (бойові) та природно-географічні.

Воєнно-політична ситуація на кінець 1943 - початок 1944 рр. визначалася остаточним перехопленням радянськими військами стратегічної ініціативи. Проте економічні фактори ще не давали можливості повною мірою забезпечити потреби діючої армії, насамперед у військовій техніці, боєприпасах та пальному. У складних умовах розгортання стратегічного наступу на Правобережній Україні Ставка ВГК не мала можливості забезпечити рішучу перевагу в силах і засобах над противником. У радянській історіографії воєнні дії до початку Корсунь-Шевченківської операції розглядаються однобічно, без висвітлення первинного задуму вищого військово-політичного керівництва. Дисертант доводить, що Корсунь-Шевченківська операція була фінальною частиною попередньої незавершеної операції 1-го та 2-го Українських фронтів з оточення противника зустрічними ударами на Умань - Христинівку в кінці грудня 1943 р. - першій половині січня 1944 р., яку можна назвати Житомирсько-Кіровоградською. Ще одним суттєвим фактором, який впливав на хід і результати операції, був украй стислий термін, що відводився для її підготовки - 5-7 діб. Природно-географічні умови також значно впливали на хід бойових дій в операції, особливо це стосується складних і мінливих погодних умов і бездоріжжя.

Командування 1-го і 2-го Українських фронтів вірно вибрало напрямок головних ударів та здійснило перегрупування військ, що дозволило прорвати оборону противника в основі виступу, а танковим арміям наступати назустріч один одному в тил корсунь-шевченківського угруповання. Операція показала велике значення точного розрахунку часу і визначення місця зустрічі танкових армій двох взаємодіючих фронтів. Разом з тим при плануванні операції мали місце такі суттєві недоліки: недостатньо реальне врахування бойових можливостей своїх військ та військ противника; постановка військам завищених завдань; недостатня продуманість дій із забезпечення операції. Зокрема, не був завчасно передбачений розподіл артилерії між зовнішнім та внутрішнім фронтами, значні недоліки виявилися в матеріальному забезпеченні військ, не було здійснене планування медичного забезпечення операції.

Аналізуючи хід двох послідовних операцій на оточення ворожого угруповання в районі канівського виступу, автор відмічає наступне. У діях радянського військового керівництва все ще відчувався брак досвіду. Так, Ставка ВГК із запізненням визначила завдання 2-му Українському фронту в грудні 1943 р., при цьому своєю директивою заклала недоцільний розподіл сил об'єднань, призначивши для завдання охоплюючого удару дві слабкі за своїм складом армії. Командування фронтів при плануванні операції неточно розрахувало кількість необхідних сил та засобів. Внаслідок цього в ході операції через гостру необхідність нарощування зусиль командування було змушене терміново здійснювати значне перегрупування військ, яке було утруднене складними погодними умовами та бездоріжжям. Замість запланованих на операцію 24-х стрілецьких (сд), 3-х повітрянодесантних (пдд) і 3-х кавалерійських дивізій (кд), 4-х танкових (тк) і одного механізованого корпусів (мк) всього до операції було залучено три з половиною танкових армії (із шести діючих на той час у Червоній Армії); 45 сд, 7 пдд (із 14-ти ппд Червоної Армії), які використовувались як звичайні стрілецькі, 7 тк і 1 мк. На завершальному етапі операції, коли погодження дій зусиль об'єднань на зовнішньому і внутрішньому фронті набуло першочергового значення, на думку автора, було недоцільним усунення представника Ставки ВГК Г.К. Жукова від координації дій фронтів.

В цілому потрібно визнати, що хоча результатом Корсунь-Шевченківської операції стала перемога радянських військ, проте "новий Сталінград" був не зовсім вдалим: масштаби катастрофи для німців цього разу виявилися значно меншими, а втрати Червоної Армії значними. Встановлено, що завдання надійної ізоляції ворожого угруповання і подальшого його знищення в операції повністю вирішено не було. Поширена у вітчизняній історіографії версія про успішне та повне завершення ліквідації противника в районі Корсуня-Шевченківського підлягає серйозній корекції. Бойові документи фіксують, що активні дії військ у Корсунь-Шевченківській операції не завершились до ранку 17 лютого 1944 р., як про те доповів І. С. Конєв, а продовжувались до 18 лютого. Бої із знищення окремих груп противника, що продовжували робити спроби вийти з оточення, тривали до 19 лютого. Про це згадують і учасники подій з обох сторін. Таким чином, автор вважає доцільним уточнити термін проведення операції, визначивши її часові межі з 24 січня по 18 лютого 1944 р.

Корсунь-Шевченківська битва - це перемога радянських військ над сильним і вмілим противником. В результаті склались сприятливі умови для подальшого рішучого наступу Червоної Армії. Як позитивний, так і негативний досвід, набутий у ході операції, у наступному, безумовно, був використаний, особливо при проведенні подальших операцій на оточення. Певні труднощі та помилки не применшують ролі радянського командування, а тим більше мужності і героїзму десятків і сотень тисяч воїнів у перемозі над ворогом.

У третьому розділі - "Застосування видів збройних сил і родів військ" - встановлено роль, місце, характерні риси та особливості застосування видів збройних сил і родів військ (сил) у Корсунь-Шевченківській операції.

Як показало проведене дослідження, у цій операції знищення великих сил противника та досягнення поставленої мети було забезпечене в цілому умілим застосуванням видів збройних сил і родів військ.

Особливо важливу роль в Корсунь-Шевченківській операції відіграли бронетанкові та механізовані війська (БТ і МВ), насамперед танкові армії. Незвичайне використання 6-ї ТА в першому ешелоні фронту з метою прориву оборони противника, 5-ї гвардійської і 6-ї армій для оборони на зовнішньому фронті було ефективним і результативним. Сміливий і рішучий маневр танкових військ забезпечив оперативну раптовість на початку операції, а в ході операції створював необхідні умови для завершення оточення й успішного відбиття контрударів танкових угруповань противника. Основні сили танкових армій обох фронтів використовувалися для розвитку успіху і завершення оточення противника, створення рухомих груп, а потім для розгрому танкових угруповань противника, що здійснювали спробу прорватися через зовнішній фронт оточення з метою деблокування оточених військ. Танкове угруповання радянських військ на напрямках зосередження основних зусиль постійно посилювалося в ході операції за рахунок нових надходжень бронетехніки, проведенням заходів щодо негайного відновлення пошкодженої техніки, прибуттям до району бойових дій заново сформованих танкових частин, маневром танковим об'єднанням, з'єднаннями та частинами на загрозливі напрямки з інших ділянок фронту.

Артилерія після забезпечення прориву ворожої оборони та введення в бій рухомих груп фронтів вирішувала два найважливіших завдання: на зовнішньому фронті оточення вона відбивала контрудари танків противника, а на внутрішньому фронті оточення забезпечувала ліквідацію оточеного угруповання. Характерним моментом у використанні артилерії було масоване застосування винищувально-протитанкової артилерії у взаємодії з танками на зовнішньому фронті оточення для відбиття контрударів танкових угруповань противника, а також її безупинний маневр у міру зміни напрямків ворожих контрударів. Між зовнішнім і внутрішнім фронтами було зосереджено близько 80 артилерійських полків, у тому числі 30 протитанкових, при цьому тільки протитанкова щільність тут досягала 35-45 гармат на 1 км фронту. Внаслідок складних метеорологічних умов, труднощів при проведенні маршів та здійсненні матеріального постачання артилерійське забезпечення в ході операції деколи проводилось окремими частинами і підрозділами, а часом і окремими гарматами з обмеженим числом боєприпасів.

У досягненні мети операції значним був внесок кавалерії. Введення в прорив 5-го гв. кк вслід за 5-ю ТА дозволило вдруге прорвати оборону противника і швидко ліквідувати розрив, що утворився між 1-м та 2-м ешелонами 5-ї ТА, загальновійськовими арміями. В подальшому кавалеристами був встановлений зв'язок з частинами 4-ї гвардійської та 27-ї армій та забезпечено повне оточення ворожого угруповання. В період бездоріжжя застосування кавалерійських з'єднань виявилось дуже ефективним. Кавалерійський корпус став важливим маневровим засобом командувача військ фронту. Особливо відзначилася кіннота в останній період, коли німецько-фашистські війська намагалися вийти з "котла". В кризовій ситуації 12-17 лютого з'єднання та частини кавалерійського корпусу перекидалися на найбільш загрозливі ділянки як внутрішнього, так і зовнішнього фронтів.

Важливе місце в операції належало авіації. 2-га, 5-та повітряні армії військово-повітряних сил та 9-й винищувальний авіаційний корпус ППО країни в інтересах забезпечення бойових дій військ 1-го і 2-го Українських фронтів з оточення та знищення корсунь-шевченківського угруповання противника вели наполегливу боротьбу за утримання оперативного панування в повітрі; сприяли загальновійськовим і танковим арміям у прориві оборони противника і розвитку успіху в глибину; підтримували сухопутні війська, що діяли на зовнішньому і внутрішньому фронті оточення. Безупинна, вміло організована повітряна розвідка дозволяла вчасно розгадувати задум ворога, що допомагало наземному командуванню вчасно маневрувати своїми засобами. Водночас німці під Корсунем використовували велику кількість транспортних літаків і пристосованих для перевезення вантажів бомбардувальників, що змогли забезпечити оточені війська необхідним мінімумом боєприпасів для стійкої оборони протягом 16 діб й евакуювати три тисячі військовослужбовців. Щодня радянські винищувачі виводили з ладу значну кількість цих машин, однак паралізувати роботу повітряного мосту все-таки не змогли.

Серед військ забезпечення та обслуговування найсуттєвішу роль відіграли інженерні війська та тилові установи, з'єднання та частини. Інженерні війська забезпечували дії загальновійськових і танкових армій, а також сприяли відбиттю контрударів танкових дивізій противника. У період підготовки операції інженерні війська успішно провели роботи з оперативного маскування, чим сприяли прихованому перегрупуванню військ. У ході операції інженерні війська успішно здійснювали інженерну розвідку, установку мінних полів та розмінування, знищення танків противника мінерами-мисливцями. Коли раптове потепління і дощі в короткий термін зробили дороги непроїзними, інженерні війська приклали великих зусиль щодо забезпечення руху по дорогах.

Робота органів фронтового та армійського військового тилу через складні метеорологічні умови та поганий стан доріг була надзвичайно утруднена. Головні відділення польових армійських артилерійських складів були висунуті до військ. Доставка до військ боєприпасів та пального здійснювалась всіма можливими засобами. У ряді випадків боєприпаси доводилося підносити на руках. По закінченні в частинах та підрозділах продовольства харчування здійснювалось із трофейних запасів та за рахунок місцевих ресурсів. Місцеве населення надало велику допомогу військам. Разом з тим, його масова участь в доставці до військ всього необхідного для бою, повне залучення для цього всіх наявних коней і волів були не тільки добровільними, а й примусовими. Діяльність медичних установ та підрозділів була ускладнена відсутністю плану медичного забезпечення операції.

У четвертому розділі - "Значення Корсунь-Шевченківської операції для розвитку воєнного мистецтва" - проаналізовано характерні риси та особливості й визначено внесок Корсунь-Шевченківської битви як однієї з характерних операцій на оточення третього періоду Великої Вітчизняної війни в розвиток воєнного мистецтва, запропоновані практичні рекомендації щодо використання дослідженого досвіду в теорії воєнного мистецтва, у сучасній практиці військового будівництва, навчанні та вихованні військових кадрів.

Характерним для операції було: проведення оточення і знищення противника без паузи; здійснення оточення у швидкому темпі (4 доби); створення зовнішнього і внутрішнього фронтів оточення; завдання ударів при знищенні оточеного противника з різних напрямків з метою розчленувати оточене угруповання та знищити його по частинах; широкий та сміливий маневр силами та засобами двох фронтів; застосування нічних дій для завдання раптових ударів; творче використання бойових можливостей авіації, артилерії та інших видів ЗС і родів військ у складних метеорологічних умовах; значний просторовий розмах та велика кількість військ і техніки; створення переваги в силах за рахунок ударних угруповань; швидкість маневрування оперативними резервами; надзвичайно маневрений характер бойових дій; здійснення ліквідації оточеного угруповання одночасно з відбиттям спроб його деблокування; застосування танкових армій на другому етапі операції для створення міцного зовнішнього фронту оточення і відбиття контратак великих танкових угруповань противника; зосередження управління бойовими діями військ на внутрішньому фронті оточення в одних руках тощо.

Значення операції для розвитку воєнного мистецтва полягає в тому, що в ній отримала розвитку форма оперативного маневру двох фронтів з проривом і фронтальним ударом на одному із флангів та розвитком наступу в глибину з метою оточення великого угруповання противника. Сильною стороною цієї форми оперативного маневру стало зосередження великих угруповань фронтів для завдання могутнього удару за наявності незначної загальної переваги в силах. Головні сили обох фронтів масувалися на двох напрямках для прориву оборони противника і наступу за напрямками, що сходяться, з метою оточення і знищення угруповання ворога. У наступних операціях Великої Вітчизняної війни саме ця форма маневру стала однією з основних і найбільш рішучих у вирішенні подібних завдань.

Досвід операції показав, що зі створенням внутрішнього фронту для досягнення основної мети операції головні сили фронтів потрібно розподілити за двома напрямками: для знищення оточеного угруповання і для відбиття спроб противника з деблокування оточених. При цьому особливого значення набуває детальна організація взаємодії між фронтами. Операція з оточення і знищення ворожих сил вимагає від командирів уміння надійно і гнучко керувати військами в складній, швидко мінливій обстановці, а від військ - сміливих і рішучих бойових дій.

Обидва основних завдання, розгром оточеного угруповання і розгром деблокуючого угруповання, вирішувались не послідовно, а одночасно за рахунок введення в дію других ешелонів і резервів фронтів. Досвід операції підтвердив, що основним способом ліквідації оточеного угруповання має бути його розчленування за рахунок здійснення зустрічних ударів, що сходяться. При цьому особливе значення має організація управління військами, коли кожен з фронтів веде бойові дії як в інтересах зовнішнього, так і внутрішнього фронтів оточення.

В цілому Корсунь-Шевченківська операція показала, що Червона Армія на той час опанувала таку форму оперативного мистецтва, як оточення і знищення противника. Досвід цієї операції у подальшому неодноразово застосовувався на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни.

Минулі після Корсунь-Шевченківської операції роки і сучасний рівень розвитку Збройних Сил України аж ніяк не применшує значення накопиченого в ній досвіду, а, навпаки, підтверджує його життєвість і разом з тим вимагає постійного розвитку нашої військової думки, спрямованої на удосконалення форм і способів ведення сучасних операцій Збройними Силами України. Досвід Корсунь-Шевченківської операції має бути глибоко досліджений, досконало вивчений та врахований для розвитку теорії воєнного мистецтва, у сучасному військовому будівництві Збройних Сил України, у справі військово-патріотичного виховання військовослужбовців і молоді нашої країни.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання з визначення ролі, місця, характерних рис і особливостей застосування видів збройних сил і родів військ (сил) Радянської Армії в Корсунь-Шевченківській операції як однієї з видатних операцій на оточення в роки Великої Вітчизняної війни та вироблення рекомендацій щодо використання дослідженого досвіду у сучасній воєнній теорії та практиці.

Основні результати виконаної дисертаційної роботи такі:

1. Проведено історіографічний огляд та розкрито стан розробки теми, дано характеристику джерельної бази. Зроблено висновок про те, що хоча Корсунь-Шевченківська операція визнана однією з видатних операцій з оточення та знищення великого угруповання противника, з числа проведених радянськими військами в роки Великої Вітчизняної війни, проте всебічне вивчення внеску цієї операції в розвиток воєнного мистецтва, і особливо застосування видів та родів військ (сил), ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці.

2. У дисертації проаналізовані умови і фактори, які суттєво впливали на підготовку, хід і результати Корсунь-Шевченківської операції, на застосування в ній видів збройних сил і родів військ. Аналіз оперативно-стратегічної обстановки, загального ходу воєнних дій на Правобережній Україні дозволяє автору стверджувати, що Корсунь-Шевченківська операція стала фінальною частиною незавершеної операції 1-го та 2-го Українських фронтів з оточення противника зустрічними ударами на Умань - Христинівку в кінці грудня 1943 р. - першій половині січня 1944 р.

3. Корсунь-Шевченківська операція увійшла в історію Великої Вітчизняної війни як перша ефективна операція на оточення з числа проведених після зимової кампанії 1942-1943 р. Маючи багато спільного з іншими операціями на оточення, за формами маневру і рішучості цілей Корсунь-Шевченківська операція відрізнялася від них низкою особливостей.

Зокрема бойові дії з оточення та знищення противника здійснювалися без паузи. Оточення угруповання ворога було здійснене у швидкому темпі, особливо, якщо врахувати несприятливі умови погоди, в яких проводилися бойові дії. Співвідношення сил та засобів у цій операції на всіх її етапах - і в момент оточення, і під час боротьби з оточеним угрупованням, що намагалося вийти з кільця, і з угрупованням, яке наступало із зовнішнього фронту для визволення оточених, - було майже рівним, а за чисельністю танкових військ ворог мав перевагу на зовнішньому фронті оточення. Однак радянське командування досягло переваги в силах за рахунок ударних угруповань, маневру силами та засобами, що діяли на головних напрямках. Загалом, у цій битві знайшли своє повне відображення раптовість і нищівність ударів, широке маневрування і вихід на тили, швидкість дій і перегрупувань, стійкість в обороні і наполегливість у наступі. Для посилення військ, що безпосередньо брали участь в операції, з інших армій було перекинуто велику кількість стрілецьких, танкових, артилерійських і інженерних частин. Для участі в операції були задіяні половина танкових армій і 40% танкових корпусів, 10% стрілецьких, 50% повітрянодесантних і 16,5% кавалерійських дивізій, 21,5% артилерійських дивізій і 25% винищувально-протитанкових артилерійських полків РГК від загальної кількості діючих на той час у Червоній Армії. Ці показники свідчать про те важливе значення, яке відводило радянське військово-політичне керівництво Корсунь-Шевченківській операції.