Органи міського самоврядування Катеринослава: формування, структура та напрями діяльності (кінець XVIII – початок XX ст.)

Особлива увага приділялася нагляду за розвитком культурного життя Катеринослава. Діяльність міського самоврядування довела готовність гласних підтримати будь-які ініціативи, пов'язані з культурним розвитком людини. Інколи Дума сама виступала ініціатором заснування навчальних закладів і бібліотек. Робота самоврядування спрямовувалась не лише на створення економічно доцільних і заздалегідь вигідних установ та споруд міського господарства, а й на допомогу тим прошаркам міського населення, які самі про себе не могли подбати, на підтримку суспільних закладів, які не приносили прибутку (безкоштовні лікарні, дитячі притулки, богодільні тощо). Дума активно займалась благодійницькою діяльністю, саме міському самоврядуванню мешканці міста часто заповідали свої капітали.

Останній період існування катеринославської Думи наглядно ілюструє поступову еволюцію самоврядування до самостійної установи місцевої влади, повноправного керівника міста.

У висновках підведено підсумки і зроблені узагальнення проведеного дисертаційного дослідження. Протягом другої половини ХІХ - ХХ ст. розвідки з проблеми історії самоврядування на матеріалах України та Катеринослава, зокрема, були представлені переважно у вигляді статей і заміток. Поодинокі наукові праці з історії самоврядування Катеринослава з'являються лише у 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст. В цей час увага приділяється окремим напрямам роботи міського самоврядування, його структурі, функціям, діяльності окремих його представників. Проте ряд питань залишились малодослідженими або зовсім не дослідженними, як-то: комплексний аналіз еволюції структури і функцій катеринославського самоврядування, дослідження окремих напрямів його діяльності (політичного, санітарного, культурницького, благодійницького тощо).

Головними джерелами, які дозволяють досягти поставленої в дисертації мети, є законодавчі акти, справочинні документи та друковані матеріали діяльності органів самоврядування Катеринослава. Різні за походженням та характером джерела, які доповнюють одне одного, в цілому є репрезентативними та вірогідними.

У відповідності зі структурною побудовою і характером діяльності в історії існування самоврядування Катеринослава можна виділити три періоди, які хронологічно обмежуються дією Міських положень і часом існування самоврядування: перший період - 1787-1870 рр., другий період - 1870-1892 рр., третій період - 1892-1919 рр.

Перший період характеризується зародженням та становленням органів самоврядування Катеринослава. В цей час відбувається пристосування структурних одиниць самоврядування до їх практичної діяльності, розмежування функцій між ними.

Особливістю створення розвитку органів самоврядування Катеринослава було те, що воно виникло майже одночасно із заснуванням Катеринослава як нового губернського міста і одночасно з наданням містам Російської імперії Жалуваної грамоти 1785 р. Тому тут не було необхідності замінювати традиційні органи міської влади новими. Згідно з Жалуваною грамотою містам були створені Загальне міське зібрання, Загальна дума та Шестигласна дума. Обов'язком нових установ було впорядкування соціально-економічного та культурного життя Катеринослава і вирішення всіх господарських питань міста. Такий підхід до структури місцевої влади дозволяв зменшити рівень втручання урядових установ в роботу міських органів влади, натомість - розширити самостійність міського самоврядування. Це повинно було сприяти підвищенню лояльності мешканців міста до органів влади, врахуванню місцевих особливостей та перетворенню Катеринослава на міцну і податково-спроможну опору урядової влади. Діяльність органів катеринославського самоврядування дуже швидко показала утопічність цих намірів.

Внаслідок відсутності урядової підтримки діяльність органів самоврядування Катеринослава була зведена до боротьби з бюджетним дефіцитом, впорядкування прибутків та видатків. Це допомогло вже на початку ХІХ ст. отримати перші надходження до міської скарбниці. Міське самоврядування займалося також розвитком торгівлі, воно сприяло появі перших промислових підприємств у місті, робило кроки в налагодженні санітарної справи міста тощо.

Незважаючи на певні досягнення міського самоврядування, повноцінній його роботі заважали декілька факторів, насамперед, відсутність чіткого розподілу функцій між органами самоврядування. Провідною установою самоврядування була Шестигласна дума, яка мала значний рівень самостійності, попри те, що її статус по закону був нижчим ніж у Загальної міської думи.

У виборчій системі органів місцевої влади також існували протиріччя. Виборче право надавалося на основі станового цензу, проте дворяни і найзаможніші представники міста за будь-яких умов прагнули уникнути громадської служби. Це впливало на авторитет нових міських установ. Така ситуація в органах самоврядування Катеринослава існувала до проведення Міської реформи 1870 р.

Другий етап - це період розвитку міського самоврядування як провідної установи Катеринослава. В цей час розширюється компетенція самоврядування та з'являються нові напрями його роботи. Не останню роль в процесі становлення відіграло структурне оновлення завдяки Міському положенню 1870 р. установ самоврядування та чітке визначення сфери компетенції кожного з його елементів. Були впорядковані функції міського самоврядування, зменшено до мінімуму урядовий контроль за діяльністю Думи, введено нові умови надання виборчого права, хоча в Думі і надалі переважали представники заможних станів.

Катеринослав у другій половині ХІХ ст. суттєво змінився: зросла економічна потужність міста, збільшилися фінансові надходження до міського бюджету. Жодне питання міського господарства не вирішувалось без участі гласних. В останній третині ХІХ ст. набуває розвитку такий напрям роботи Думи, як доброчинність, допомога незаможним прошаркам міського населення. Зміна соціального складу Думи, зростання питомої ваги в ній інтелігенції вплинули на активізацію її роботи по розвитку освіти і культури міста.

Протягом третього періоду історії самоврядних органів Катеринослава уряд декілька разів змінював своє ставлення до міського самоврядування в державі взагалі. Спочатку через неможливість остаточно ліквідувати думи Закон 1892 р. повністю обмежив їх самостійність. Для підтвердження своїх рішень міські думи були зобов'язані звертатися до губернської адміністрації або до Міністерства внутрішніх справ. Однак внаслідок загострення суспільної ситуації в Російські державі імператор був змушений запросити представників міських дум до участі в обговоренні майбутнього політичного устрою країни. Тоді у катеринославської Думи з'являється не затверджена законом функція - політична.

Змінюється якісний склад Думи. Для формування міцної опори у містах, в законі 1892 р. майновий ценз було замінено податковим. Внаслідок цього в Думі збільшується кількість гласних від заможних станів. Через загальну ситуацію в державі Дума стає одним з центрів боротьби різних політичних сил на місцевому рівні, серед гласних утворюються фракції від партій. Ще однією особливістю періоду став вихід самоврядування за межі суто міських питань. Катеринославська Дума почала брати активну участь у діяльності загальноросійських товариств (Російського товариства Червоного хреста, Всеросійського Міського Союзу), участь у З'їзді міських і земських представників тощо. Останні роки існування катеринославської Думи характеризуються появою в місті представництв різноманітних політичних сил (Тимчасового уряду, Центральної Ради, органів більшовицької влади). В роботі міського самоврядування з'явилася така риса як гнучкість в діях. Це дозволяло захищати інтереси Катеринослава.

З кінця ХІХ ст. поступово поширюється практика публікацій відомостей про діяльність Думи в місцевій пресі. Спочатку вони мали форму заміток, а з 1907 р. Дума почала видавати власний друкований орган - “Известия Екатеринославского городского общественного управления”. Робота міського самоврядування стала прозорою для мешканців Катеринослава. У такий спосіб гласні не лише звітували перед своїми виборцями, а й сприяли залученню населення до участі у вирішення міських проблем.

Діяльність органів міського самоврядування Катеринослава в значній мірі залежала від особистостей, які його очолювали. Серед інших найбільш плідною була діяльність в якості міських голів Думи І.І. Ловягіна, І.М. Яковлєва, І.Г. Грекова, О.Я. Толстікова, І.В. Способного.

Напружена політична ситуація в Російській імперії зміцнила позиції Думи як представника міста, сприяла розквіту самоврядування. Однак після подій 1917 р. та внаслідок частої зміни влади в Катеринослава самоврядування занепало і на початку 1919 р. остаточно було ліквідоване.

За роки своєї діяльності катеринославське міське самоврядування якісно змінилося, перетворившись з малопопулярного серед населення органу влади на провідну міську установу, яка вивела Катеринослав на рівень потужного адміністративного, промислового і культурного центру Російської імперії.

Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено в наукових публікаціях автора

1. Двуреченська О.С. Органи міського самоврядування Катеринослава: формування, структура та напрями діяльності (кінець XVIII - початок ХХ ст.). - Д.: НГУ, 2006. - 169 с.

2. Двуреченська О.С. Катеринославська міська Дума наприкінці XVIII ст.: формування і напрями діяльності // Грані. - 2003. - № 4. - С. 27 - 30.

3. Двуреченська О.С. Введення нового Міського Положення 1892 року в Катеринославській губернії // Гуманітарний журнал. - 2004. - Зима-весна 1-2 (21-22). - С. 136 - 141.

4. Двуреченська О.С. Догляд за санітарним станом міста як один з напрямів діяльності міського самоврядування Катеринослава // Історія і культура Подніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. - Д.: НГУ, 2005. - Вип. 2. - С. 125 - 133.

5. Двуреченська О.С. Участь Катеринославської міської Думи в обговоренні політичних проблем на початку ХХ ст. // Історія і культура Подніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник.- Д.: НГУ, 2006. - Вип. 3. - С. 169 - 176.

6. Двуреченська О.С. Благодійницька діяльність катеринославської міської Думи // Історія і культура Подніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник.- Д.: НГУ, 2007. - Вип. 4. - С. 34 - 39.

Размещено на Allbest.ru