Архівно-слідчі справи як джерело вивчення історії репресій в Україні у 1937-1938 роках

До порушення слідчої справи органи НКВС займалися збиранням компрометуючих матеріалів. Частина з них відкладалася в розділі “Матеріали облікових даних” і слугувала доказами вини заарештованих. В багатьох випадках такі матеріали фабрикувались вже в процесі слідства щоб створити хоча б видиме підґрунтя підстав для арешту. Значна кількість описаних нами документів (крім довідок сільських рад) сьогодні частково або повністю вилучені з архівно-слідчих справ.

В процесі оформлення матеріалів арешту і обшуку слідчі органи мали обґрунтувати доцільність арешту людини за визначеним і сформульованим звинуваченням, на законних підставах здійснити арешт і обшук, а також отримати і зафіксувати необхідний мінімум первинної інформації про заарештованого. В період 1937?1938 рр. спостерігається масове порушення процедури оформлення цих документів. Найпоширенішими є заповнення документів заднім числом, відсутність статей Кримінального кодексу УРСР, зміна формулювання звинувачення і його суті, а також фальсифікація біографічних даних заарештованих тощо. Всі описані основні типи документів, які формувалися на стадії порушення справи та оформлення арешту й обшуку далеко не завжди присутні в архівно-слідчих справах, зосереджені там у вказаній послідовності та мають сталу форму бланків.

При провадженні попереднього слідства працівники каральних органів намагалися отримати від звинувачених зізнання в інкримінованих їм злочинах. Основними документами є протоколи допитів звинувачених та свідків, протоколи очних ставок між заарештованими або зі свідками та заяви-зізнання, з якими в'язні нібито звертались до керівництва НКВС. Матеріали цієї частини слідства найбільше сфальсифіковані і вимагають особливо критичного ставлення та перевірки під час роботи з ними. Фабрикації різних контрреволюційних організацій вимагали від слідчих, мінімально опираючись на біографічні дані, реальні факти з життя заарештованих і їх знайомих, в швидкому темпі створювати міф навколо боротьби радянської влади зі своїми ворогами. Вся інформація про звинувачених подавалась як “контрреволюційні дії”, опозиція владі, антирадянські настрої. У масовому порядку додавались вигадані слідчими злочини, які часто своєю абсурдністю виходять за межі логіки. В умовах розкручування маховика репресій від звинувачених вимагали не лише визнати особисту вину, але й обмовити інших людей. За таких обставин провадження слідства винною виявлялась більша частина населення країни.

В архівно-слідчих справах відклалась документація різних органів, які приймали репресивні рішення в період 1937?1938 рр. Але всі вони, не зважаючи на те судові це чи позасудові рішення, є свідченнями зневаги до норм законодавства і попрання основних прав людини. Недбалість в оформленні, а часом і фальсифікація даних спостерігається в документах про виконання репресивного рішення та періоду відбуття покарання, що потребує критичного ставлення та співвіднесення з інформацією інших документів та джерел.

В залежності від історичного періоду і обставин порушення питання про перегляд архівно-слідчих справ на предмет припинення (реабілітації) до них додавалась різна кількість нових документів. Можна виділити такі особливості цього процесу: 1) наприкінці 1930-х рр. він здійснювався формально і більшість справ залишилась не переглянутими або клопотання про їхній перегляд відхилялось; 2) протягом другої половини 1950-х ? початку 1960-х рр. процес перегляду набув загальнодержавного масштабу, але був вибірковим і незавершеним. По більшості переглянутих справ проводилось додаткове розслідування, що характеризувалось виявленням широкого кола додаткової інформації про репресованих з метою визначення їхньої вини шляхом встановлення повноти слідства і ступеню фальсифікації матеріалів; 3) з 1989-го і в 1990-х рр. додаткове розслідування як правило не проводилось і по справі приймався висновок прокуратури про реабілітацію репресованого на підставі указу від 16 січня 1989 р. і закону від 17 квітня 1991 р.

Наявність якомога більшої кількості різних типів документів напряму впливає на інформаційний потенціал архівно-слідчої справи, підвищує її фактологічний рівень і створює ширші можливості для визначення рівня достовірності інформації шляхом співставлення та порівняння даних з окремих частин справи. Велике значення при цьому мають матеріали періоду перегляду справи. З одного боку, накопичення інформації відбувалося внаслідок численних перевірок фактів попереднього слідства, а з іншого, як результат доповнення інформаційного змісту справ через відсутність обов'язкових документів слідства на його попередній стадії. У той же час обсяг справи залежить від соціального статусу заарештованого, його належності до комуністичної партії, тривалості слідства та формулювання звинувачення, яке він отримав.

У висновках підбито підсумки і узагальнено результати дисертаційного дослідження, які можна звести до таких положень:

1. Архівно-слідчі справи є масовим видом історичних джерел, здатним розкрити різноманітні аспекти новітньої історії України в часи радянських репресій, зокрема їхню реальну спрямованість проти категорій і груп населення, біографічні дані і долю окремих жертв. Вони займають вагоме місце серед розсекреченого джерельного комплексу архівів радянських спецслужб. Особливо велика кількість справ стосується періоду 1937-1938 рр., який вже багато років іменують “Великим терором”.

2. Дослідження архівно-слідчих справ дозволяє відзначити, що фонди припинених справ в Центральному державному архіві громадських об'єднань України, Державному архіві Служби безпеки України, державних архівах та архівах управлінь СБУ в ряді областей, зокрема Одеській, являють собою так звану природну вибірку - певну частку даних, що збереглася від загальної сукупності. Внаслідок специфіки реабілітаційного процесу, в ході якого була реабілітована лише частина репресованих, тривалого процесу зберігання, передачі або не передачі до державних архівів, вилучення документів з архівно-слідчих справ, розсилки багатьох справ за місцем народження репресованих та адміністративно-територіальними змінами областей і підконтрольних органам держбезпеки територій на сьогодні в фонді припинених справ знаходиться лише частина від великого масиву всіх джерел цього виду. Це підтверджує також порівняння кількості наявних у фонді архівно-слідчих справ із протоколами позасудових органів - “трійок”, “двійок”, “особливої наради” та статистичними даними зі звітних документів управління НКВС по Одеській області. Співставлення цієї інформації з даними, отриманими шляхом системного описання всіх справ фонду “П”, підтверджує, що справи фонду є лише частиною загального масиву цих джерел. Статистична звітність НКВС зазнавала значних маніпуляцій, і тому найбільш повне уявлення про феномен репресій та кількість репресованих дають саме протоколи позасудових репресивних органів. Наведені в роботі статистичні дані є попередніми і відносними, оскільки немає повного доступу до всіх джерел по темі, які збереглися, а багато джерел протягом періоду зберігання за різних обставин були знищені.

3. Аналіз фонду припинених справ - це вкрай необхідний, проте недостатній етап роботи в дослідженні репресій. Необхідне опанування і залучення до наукового обігу всіх наявних джерельних матеріалів кожного центрального та місцевого карального органу, як то: оглядово-аналітичних, інформаційних, нормативних, наказних, звітних тощо. Без цього неможливий повний і об'єктивний аналіз у дослідженні даної теми. Незважаючи на майже п'ятнадцятирічну роботу з архівно-слідчими справами, опис регіональних фондів в Україні все ще знаходиться на початковій стадії. Лише окремі справи найбільш знаних діячів культури, науки, політики, репресованих за часів радянської влади, або ж найбільш гучні процеси, влаштовані нею, стали об'єктом дослідження вчених. Однією з причин цього залишається обмеження доступу для роботи з архівно-слідчими справами широкого кола дослідників.

4. Особливістю кожної архівно-слідчої справи є персоніфікація. Одним з аспектів їх цінності як історичного джерела є можливість прослідкувати долю окремої людини, яка зазнала дії репресивної машини, та уявити безжальний механізм цього процесу. Отриманню подібної інформації у більш повному обсязі сприяє вивчення особливостей формування цих справ на різних етапах проведення репресій. Матеріали архівно-слідчих справ підтверджують думку, що головною тенденцією в спрямуванні репресій було здійснення їх проти всіх категорій, національностей та верств населення. Проте в залежності від пропорційного складу населення, що мешкало на тій чи іншій території, співвідношення категорій репресованих змінюється. Із загальної ситуації випадають репресії за національною ознакою, особливо проти німців і поляків, щодо яких існували спеціальні накази НКВС СРСР. В поліетнічній за складом населення Одещині здійснення “національних операцій” мало також низку інших особливостей. Окремою категорією репресованих є члени сімей зрадників батьківщини, злочином яких влада визнавала лише наявність родинних зв'язків з репресованими.

5. У результаті вивчення численних архівно-слідчих справ і комплексів документів з них дисертант встановив спектр типів документів, які входили до складу справ у період 1937-1938 рр., і здійснив їх джерелознавчий аналіз. Крім компонентів оформлення справи, всі її матеріали можна умовно розділити на декілька груп, пов'язаних із характером слідчих дій (документи зібрані до порушення слідчої справи, оформлення обшуку та арешту, провадження попереднього слідства), рішення репресивних органів та його виконання, матеріалів перегляду справи та реабілітації.

6. Архівно-слідчі справи відрізняються своєю складністю, оскільки до багатьох із них додаються КНС (контрольно-наглядові справи), до деяких - особиста справа ув'язненого (з в'язниці або табору), в деяких є майнові справи, ? однак всі вони продовжують залишатись для дослідників закритими.

7. Джерелознавчий аналіз показав, що в загальному вигляді склад і структура документів слідчих справ того часу залишалася сталою, однак кількість документів і порядок їх розміщення у кожному конкретному випадку різні. Серйозною проблемою залишається вилучення документів з архівно-слідчих справ, яке тривало на всіх етапах їх зберігання і продовжується в наш час. Робота ускладнюється також частою відсутністю у справі чіткої нумерації аркушів або наявністю кількох її варіантів. Це не дозволяє однозначно визначити кількість аркушів у справі, а у разі самостійних підрахунків стверджувати, що вона залишиться незмінною впродовж наступного періоду зберігання.

8. Сама архівно-слідча справа чітко формалізована і обов'язково складається з блоків документів. Лише в окремих справах відбито суть тих компрометуючих матеріалів, якими володіли органи НКВС на момент арешту людини. В більшості випадків таких матеріалів взагалі не існувало, їх створювали слідчі вже в процесі масових арештів. Цю інформацію до сьогодні продовжують вважати секретною і активно вилучають відповідні документи. Комплексне вивчення багатьох архівно-слідчих справ дозволяє простежити, як, маючи лише прізвище людини в протоколах допитів інших осіб, слідчі будували на цьому звинувачення і далі в геометричній прогресії розгортали арешти і пов'язували між собою сфабриковані справи.

9. Дослідження різних типів документів періоду оформлення арешту і обшуку, провадження попереднього слідства та винесення репресивного рішення дозволило встановити, що всі вони містять елементи порушень процедури оформлення, а в багатьох випадках - перекручення інформації або фальсифікації. У них прослідковується виключно обвинувальна тенденція спрямування слідчих дій та відсутність будь-якої можливості для заарештованого спростувати звинувачення шляхами, що гарантують захист його прав і свобод. Документи різних органів, які відкладені в архівно-слідчих справах, є свідченнями зневаги до норм законодавства і попрання головних прав людини на всіх етапах здійснення репресії. У той же час зміст справ демонструє, що в умовах наявності нормативної бази, яку органи НКВС як військова структура були зобов'язані виконувати, чітких планів-лімітів на арешти з величезними цифрами і обмеженості часу для провадження слідства, сутність слідчих заходів виявилась нікому не потрібною. Слідство було підкорене суворій необхідності встигнути за будь-яку ціну виконати висунуті керівництвом завдання. Одним із злочинних проявів стала поява місцевої ініціативи у процесі здійснення репресій і бажання окремих керівників управлінь НКВС перевершити очікувані від них результати. Не оминуло це і Одещину, де керівництво каральних органів надто ревно виконувало покладені на нього функції і в регламентованій загальносоюзними та всеукраїнськими директивами повсякденній роботі намагалося ініціювати виконання додаткових лімітів.

10. Вивчення матеріалів великої кількості архівно-слідчих справ, які нині зберігаються в архіві УСБУ в Одеській області, створених різними управліннями НКВС, доводить, що за зовнішнім виглядом і оформленням документи стандартні. Вони різноманітні за змістом та часто виходять за хронологічні рамки конкретної справи. Це безперечно розширює інформаційний простір цього виду джерел. Наявність у них документів з інших справ або створених поза системою каральних органів сприяє більш повному розкриттю репресивного механізму і підвищує фактологічний рівень цих історичних джерел. Як і будь-яке історичне джерело, архівно-слідчі справи несуть на собі відбиток часу, що позначився не лише на формі, мові, діловодному оформленні, але і на змісті документів.

11. Дослідження матеріалів перегляду справ різних років показало, що вони відрізняються складом заходів додаткового слідства та свідчать про поступову еволюцію суспільних поглядів на т. зв. контрреволюційні злочини у бік визнання репресованих жертвами свавілля каральних органів тоталітарної держави. Разом з тим, як комплексне джерело, вони здатні розкрити механізм відносин влади і суспільства, виявити ознаки поступової зміни ставлення до суб'єктів репресій. В один період - це відчуження, зневага, несприйняття, ненависть, бажання знищити, а в інший - реабілітація, відновлення доброго імені, співчуття, часто навіть захоплення. Враховуючи масовість цього виду джерел, інформація з них дозволяє також в цілому досить точно уявити протиріччя в партії і суспільстві, поведінку і думки людей, морально-психологічний стан всього суспільства. Архівно-слідчі справи мають унікальний інформаційний потенціал з огляду на те, що інших джерел, здатних розкрити сутність репресії та прослідкувати її в часі, просто не існує. Проте вони не повністю вичерпують дану тему і не закривають її.

12. Архівно-слідчі справи ? це унікальне і надзвичайно цінне джерело для вивчення особливостей масової свідомості, притаманної громадянам СРСР в різні періоди його існування, і впливу цієї свідомості на індивідуальну поведінку людини. Вони дають можливість дослідження соціальної психології і суспільної моралі.

13. Дисертант вважає, що матеріали архівно-слідчих справ при відповідному критичному ставленні до них здатні розкрити багато невідомих сторінок історії масових репресій, розвінчати усталені міфологеми та стереотипи, дозволяють більш об'єктивно підійти до вирішення дослідницьких проблем. Використання при роботі з ними текстового, порівняльного, структурного та інших методів, а також комплексне використання цих матеріалів разом з іншими джерелами гарантує високий рівень достовірності отриманої інформації.

14. Вкрай необхідно також наголосити на тому, що механічне використання документів архівно-слідчих справ, позбавлене критичного аналізу, ретельної перевірки отриманої інформації в межах джерельного комплексу самої справи або суміжних із нею справ чи здійснення такої перевірки за іншими джерелами, здатне позбавити об'єктивності історичні дослідження, внести фактологічну плутанину та спричинити появу нових фальсифікацій і неправдивих відомостей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. З історії історичного факультету Одеського університету у 1930-ті роки: декан Ізраїль Давидович Сєроглазов // Записки історичного факультету. ? Одеса: Астропринт, 2004. ? Вип. 15. ? С. 509?520.

2. З історії національних репресій 1937 року на півдні України: справа “німецької організації на Одеській залізниці” // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. ? Науки: економіка, політологія, історія. ? 2005. ? № 6 (18). ? С. 143?155.

3. Іван?Іванович Погорілий (1899?1937): трагічна доля керівника кафедри історії України Одеського університету // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. ? К.: Інститут історії України НАН України, 2004. ? Вип. 12. ? С. 380?388.

4. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. ? К.: Інститут історії України НАН України, 2004. ? Вип. 13. ? С. 260?273.

5. Деякі аспекти джерелознавчих можливостей архівно-слідчих справ при дослідженні української історії 1937?1938 років // Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної конференції. ? Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2005. ? С. 121?124.

6. Архівно-слідчі справи як джерело вивчення біографій репресованих у 1937?1938 роках // Філософські пошуки. ? Вип. ХVІІ?ХVІІІ. ? Львів-Одеса, 2004. ? С. 651?658.

7. Одеський обласний відділ народної освіти в період масових репресій 1930-х років: невідомі сторінки історії // Одеський мартиролог: Дані про репресованих Одеси і Одеської області за роки радянської влади. - Т. 3 / Уклад.: Л. В. Ковальчук, Г. О. Разумов. - Одеса: ОКФА, 2005. - С. 827?842.

8. Заручники системи: Справа контрреволюційної організації болгарських політемігрантів // Одеський мартиролог: Дані про репресованих Одеси і Одеської області за роки радянської влади. - Т. 3 / Уклад.: Л. В. Ковальчук, Г. О. Разумов. - Одеса: ОКФА, 2005. - С. 843?869. (У співавторстві з І. В. Бриношем; автор ? 50 %).

9. Методи слідства в період масових репресій 1937?1938 років на Одещині (на матеріалах архіву УСБУ) // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. - Одесса: Изд-во “Optimum”, 2006. - С. 101?119.

10. Одеська “Просвіта” в 1918?1920 роках (за матеріалами архіву УСБУ в Одеській області) // ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє”. ? Одеса: Астропринт, 2004. ? С. 82.

Размещено на Allbest.ru