Формування української фіскальної системи в добу Гетьманщини (друга половина XVII–початок XVIII ст.)

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

«Формування української фіскальної системи в добу Гетьманщини

(друга половина XVII - початок XVIII ст.)»

Спеціальність - 09.00.12 - українознавство

УДК 94(477):336.22,,16”/,,17”

УТВЕНКО

Володимир Валерійович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор СЕРГІЙЧУК Володимир Іванович, професор кафедри давньої та нової історії України, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор БОРИСЕНКО Володимир Йосипович, завідувач кафедри історії України Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова

- кандидат історичних наук Гай-Нижник Павло Павлович, доцент кафедри теорії та історії держави і права Національної академії державної податкової адміністрації

Провідна установа - Інститут історії України НАН України

Захист відбудеться „28” вересня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 при Центрі українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 108.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий „27” серпня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Піскун В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується вибір наукової проблеми, її актуальність, визначається об'єкт та предмет, мета і завдання дослідження, подаються хронологічні та географічні межі, методологічна база і методи, розкривається наукова новизна та практичне значення роботи, вказані форми апробації та структура дисертації.

У розділі І ,,Історіографія та джерела” проаналізовані ступінь наукової розробки проблеми та стан джерел. Наголошується, зокрема, що вивчення питання державних податків та повинностей населення Гетьманщини в другій половині XVII - на початку XVIII ст. не було комплексним. У працях українських істориків другої половини ХІХ - ХХ ст., зокрема, О. Лазаревського, В. Барвінського, В. Модзалевського, М. Слабченка, А. Єршова, В. Дядиченка, В. Борисенка та інших, які займалися вивченням соціально-економічної історії Гетьманщини, питання фінансової системи займало другорядну роль. У багатьох випадках переважала інформація за XVIII ст. До того ж, переважна більшість окремо взятих державних податків чи повинностей, стосовно хоча б однієї з груп населення Лівобережної України, також не досліджена в українській історіографії повною мірою. Однак серед багатьох праць українських істориків варто виділити декілька монографій, що більше уваги приділяють цій темі. В. Барвінський, у своїй праці, присвяченій посполитим Лівобережної України, вперше в українській історіографії охарактеризував основні види державних повинностей, а також податків сільського населення. О. Лазаревський, М. Слабченко, В. Дядиченко в своїх монографіях подали значний фактичний матеріал, аналіз якого дає можливість охарактеризувати основні проблеми нашої теми. В. Борисенко вперше в українській історіографії зробив спробу комплексно вивчити питання державних податків та повинностей населення Лівобережної України в другій половині XVII ст. І нарешті, в нещодавно опублікованій праці С. Павленка, яка охоплює період гетьманування І. Мазепи, була подана приблизна сума податкових зборів до військового скарбу на рубежі XVII - XVIII ст., а також розмір оподаткування середньостатистичного мешканця Гетьманщини.

За таких умов лише широке залучення джерельної бази дозволяє детальніше розкрити питання державних податків та повинностей населення Гетьманщини в другій половині XVII - на початку XVIII ст. Відтак основними джерелами дослідження стали рукописні матеріали архівних зібрань та ціла низка опублікованих документів. Серед видів джерел першорядне значення мають статистичні матеріали (слідства, ревізії), які подають пряму інформацію стосовно державних податків та повинностей населення. Однак за другу половину XVII - початок XVIII ст. збереглися лише окремі статистичні документи: Переписні книги 1666 року; відомості про податкові збори в Лівобережній Україні, які були зібрані в 20-х рр. XVIII ст.; генеральні слідства про маєтності 1729-1730 рр. та деякі інші джерела. Актові документи (універсали гетьманів, полковників та сотників, царські жалувані грамоти) хоч і подають опосередковану інформацію, але відіграють важливу роль, оскільки збереглися у великій кількості. Це саме можна сказати про листування між різними посадовими особами Лівобережної України та представників гетьманської адміністрації з царським урядом.

Серед неопублікованих джерел особливу цінність представляють матеріали Інституту рукопису Національної Академії Наук України імені В.І. Вернадського, насамперед колекція О. Лазаревського (Ф.І.). Переважна більшість документів, знайдених у цьому фонді - це універсали гетьманів і полковників та відомості старожилів 20-х рр. XVIII cт. про збори податків в Чернігівському, Гадяцькому та інших полках за попередніх гетьманів. Крім того, зустрічаються царські жалувані грамоти містам, у яких визначаються розміри державних повинностей. Значна частина історичних джерел міститься також у колекції ,,Історичні матеріали” (Ф.ІІ.), особливо в так званих ,,збірках Новицького” - архіві компанійського полковника І. Новицького, де подаються відомості про збір стації, порядок розміщення найманого війська в дворах сільського та міського населення.

Частина матеріалів, присвячених досліджуваній темі, знаходиться в колекції Київського університету Св. Володимира (Ф.VIII.) та Архіві ВУАН (Ф.Х.). Серед них найбільшу цінність представляють відомості про податки, які збиралися в Полтавському полку до 1729 р. (Ф.Х.). Крім того, в цьому корпусі документів зустрічається інформація про митні збори в Лівобережній Україні на рубежі XVII - XVIII ст. (Ф.VIII.) та деякі інші джерела. Окремі документи стосовно державних податків та повинностей населення Гетьманщини зустрічаються також в приватних колекціях Інституту рукопису: В.Модзалевського (Ф.ХІІ.); М. Василенка (Ф.40.); О. Кістяківського (Ф.61.) та М. Ткаченка (Ф.113.).

Серед матеріалів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, використаних при написанні дисертації, варто виділити документи Генеральної військової канцелярії (Ф.51.), в яких містяться дані про розмір державних податків на Лівобережній Україні, особливо в Гадяцькому та Полтавському полках. В інших фондах цього архіву зустрічаються лише окремі документи, в яких висвітлюється, зокрема, питання державних повинностей населення Гетьманщини. Це, переважно, архіви лівобережних монастирів: Чернігівського Борисоглібсько-мученицького чоловічого(Ф.133.);Максаківського Спаського чоловічого (Ф.143.); Макошинського Покровського Миколаївського жіночого (Ф.152.); Омбиського Введенського чоловічого (Ф.153.); Батуринського Крупницького Миколаївського чоловічого (Ф.154.); Густинського Свято-Троїцького чоловічого (Ф.159.), а також колекції історичних документів: Київської Археографічної комісії (Ф.220.); Серія ,,Б” (Ф.223.); Грамот російських царів та універсалів українських гетьманів (Ф.1407.).

Багато джерел уперше вводяться дисертантом до наукового обігу.

При написанні дисертації було використано також цілу низку опублікованих джерел, зокрема, Переписні книги 1666 р., Генеральні слідства про маєтності 1729 - 1730 рр., Універсали Івана Мазепи, а також ряд документів, надрукованих в ,,Актах, относящихся к истории Южной и Западной России”(Т.Т.6-9, 11-13.), ,,Актах, относящихся к истории Западной России”(Т.5.) та в деяких інших збірках джерел. Багато документів, використаних при написанні дисертаційної роботи, було опубліковано на сторінках дореволюційних та сучасних українських періодичних видань: ,,Черниговские губернские ведомости”, ,,Киевская Старина”, ,,Чтения в историческом обществе Нестора Летописца”, ,,Сборник Харьковского историко - филологического общества”, ,,Сіверянський Літопис” тощо.

Розділ ІІ ,,Державні податки та повинності сільського населення Гетьманщини” складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі ,, Становлення фінансової системи Гетьманщини в добу Б. Хмельницького та за його наступників” висвітлюється формування податкової системи Гетьманщини в добу Хмельницького та протягом другої половини XVII - початку XVIII ст. Показані основні види податків, прибутки та видатки українського бюджету за часів гетьманування Б. Хмельницького. Крім того, були охарактеризовані особливості фінансової системи Лівобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII ст., підкреслено її недоліки.

У другому підрозділі ,,Державні податки селян” автор коротко розглянув загальний розвиток сільського господарства, основні категорії сільського населення, яке складало від 60 до 70% жителів країни. Головна увага була приділена основним видам податків, які сплачували селяни Лівобережної України до військового скарбу, на гетьмана і на користь старшинської адміністрації, встановлено їхній розмір у залежності від полків та сотень, механізм стягнення податків, враховано, які податки мали локальний чи тимчасовий характер. Було встановлено, що головним державним податком для посполитих, як і для міщан, являлася стація, яку вони сплачували на користь гетьмана та найманого війська. Якщо спочатку стація збиралася переважно натурою, частково - грішми, то на рубежі XVII - XVIII ст. все більшого поширення набуває грошова стація при збереженні в значній мірі натуральної. В одних селах була лише натуральна стація, в інших-грошова, часто поєднувалися натуральні та грошові збори. При цьому власті Гетьманщини враховували, чи були в посполитих гроші на момент сплати цього податку чи ні. Якщо на гетьмана з сільського населення збиралася річна стація, то на користь найманого війська посполиті сплачували цей податок раз у один-два місяці. Одиницею оподаткування була робоча худоба, а в деяких регіонах-плуг. При цьому власті Гетьманщини враховували матеріальне становище селянської родини. Середній розмір стації на гетьмана, яку сплачували посполиті, що мали робочу худобу, становив 1-2 золотих. Разом із місячним збором на утримання найманого війська (0,2-0,25 золотого), середній розмір цього податку дорівнював 4-5 золотих. Села, які були підпорядковані магістратам та ратушам, крім сплати стації на гетьмана, давали кошти і на утримання міської адміністрації.

Податки з промислів сплачували ті посполиті, які займалися ними. Такі промисли, як винокуріння, виробництво меду, борошномельний промисел були поширені по всій території Гетьманщини, дьогтьовий та поташний промисли розвивалися лише на півночі, селітряний - на півдні. Тютюн посполиті вирощували в південних полках, однак зустрічалися плантації цієї культури в деяких сотнях Чернігівського та Ніжинського полків. Натуральні збори з промислів часто становили десяту частину прибутку (тютюнова, медова, дьогтьова десятини) або від 1/3 до 2/3 прибутків з селянських млинів. Грошові збори з промислів (податок з виробництва горілки - ,,показанщина”, з селян-мельників (,,покабанщина” та ,,поколющина”), в пивоваріння - ,,скапщина” в багатьох випадках мали фіксований розмір, відрізняючись лише в залежності від полків та сотень. Орендні збори поширювалися лише на посполитих, які займалися шинкуванням горілкою.

У третьому підрозділі ,,Загальнонародні (державні) повинності сільського населення Гетьманщини” проаналізовано основні види державних повинностей, показано, які з них виконували усі категорії посполитих, а які були поширені на окремі групи сільського населення (наприклад, посполитих ,,вільних військових”, магістратських, ратушних та рангових сіл). Було з'ясовано, що піддані світських та духовних землевласників, користуючись протекцією своїх панів, виконували ряд повинностей у значно менших обсягах або просто звільнялися від них. Однак підводна повинність, утримання на постої найманого війська, ремонтно-будівельні роботи поширювалися на всі категорії сільського населення, тоді як на утримання артилерії чи військової музики залучалися лише окремі села. Також враховано зловживання з боку військових, посланців, козацької старшини по відношенню до посполитих як один із головних факторів обтяжливості для них державних повинностей та заходи гетьманської адміністрації й царського уряду, спрямовані на поліпшення матеріального становища сільського населення.

У четвертому підрозділі ,,Вплив державних податків та повинностей на матеріальне становище селянства” зосереджено головну увагу на мірі обтяжливості цих явищ для посполитих. Враховуючи те, що розмір стації в багатьох випадках не перевищував 10% середнього прибутку селянської родини, а заняття промислами являли собою додатковий заробіток для посполитих, у цілому податкова система Гетьманщини була посильною для них.

Більш негативний вплив на матеріальне становище посполитих мало виконання ними державних повинностей. І головну роль тут зіграли постійні війни, які вимагали від населення великої кількості транспортних засобів, у тому числі і для московського війська; утиски з боку посланців, військових та козацької старшини, які вимагали від посполитих занадто велику кількість підвід, харчів і напоїв або зловживали при виконанні робіт сільським населенням; прагнення світських та духовних землевласників захистити своїх підданих від виконання державних повинностей і тим самим перекласти їх на інші категорії посполитих. Крім того, було враховано прагнення селян уникнути виконання державних повинностей шляхом запису до козацького реєстру, переселення на ,,слободи”, перехід у підсусідки тощо.

ІІІ розділ ,,Державні податки та повинності міщан” вибудований із двох підрозділів. Перший ,,Оподаткування міського населення” розкриває основні види державних податків міщан, які складали до 10% населення Гетьманщини, систему збору та вплив на їхнє матеріальне становище. Якщо більшість видів державних податків (стація, орендні збори, показанщина, скапщина, військова мірочка, покабанщина, поколющина, медова, дьогтьова десятини тощо) були поширені як на міщан, так і на посполитих і навіть їхній розмір був приблизно однаковим, відрізняючись лише в залежності від полків чи сотень, то при зборі податків враховувалися різні групи міського населення за родом занять. Орні міщани були головними платниками натуральної та грошової стації до гетьманського двору, яка збиралася від робочої худоби чи в залежності від прибутків. Крім того, значна частина цієї групи міського населення займалася промислами, сплачуючи додаткові податки до військового та полкових скарбів. Промислові міщани сплачували податки переважно з промислів натурою або грішми. Ярмаркові та торгівельні збори, які сплачували дрібні торгівці, надходили до міських бюджетів, частково до військового та полкових скарбів. Купці, які займалися закордонною торгівлею, сплачували лише ввізне і вивізне мита (індукту та евекту), розмір яких дорівнював приблизно 2% від вартості товарів. Цехові ремісники, замість сплати податків, найчастіше виконували державні повинності за своєю спеціальністю. Якщо і сплачували податки, то переважно натурою, частково-грішми. Починаючи з часів гетьманування І. Самойловича (1672-1687), переважна більшість міщан, окрім міської верхівки, залучається до сплати стації на утримання найманого війська.

Враховуючи подібність розмірів державних податків сільського та міського населення можна судити, що податкова система Гетьманщини не була обтяжливою і для міщан.

У другому підрозділі ,,Державні повинності міщан” проаналізовано основні види державних повинностей, обсяг їхнього виконання, а також міру обтяжливості повинностей для міського населення. Розмір більшості державних повинностей: підводної, утримання військ, посланців, гетьмансько-старшинської адміністрації, ремонтно-будівельні роботи тощо не був чітко встановлений, що в умовах постійних воєн призводило до зловживання військових та посадових осіб стосовно міщан. При цьому варто наголосити, що значна частина міщан, не займаючись сільським господарством, не була забезпечена транспортними засобами. Тому факти зловживання розглядаються автором як чи не найголовніша причина негативного впливу деяких військових повинностей на матеріальне становище міського населення. Велика увага приділяється заходам гетьманського й царського урядів щодо зменшення негативного впливу державних повинностей, які полягали у наданні містам матеріальної підтримки (прибутків з міських млинів, допомоги з боку сільського населення), так як боротьба із зловживаннями військових та посадових осіб була малоефективною. У більш привілейованому становищі перебували окремі цехи ряду міст, у послугах яких були зацікавлені власті Лівобережної України. Вони виконували лише певні повинності, які були пов'язані з їхньою спеціальністю, звільняючись від решти державних повинностей і в деяких випадках - від сплати державних податків. До 1669 р. міське населення Лохвиці та Ромен, а з 1669 р. - Коропа виконувало повинність лише на користь генеральної артилерії.

IV розділ ,,Державні податки та повинності козаків” складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі ,,Військова повинність реєстрових козаків” розкривається сутність самої військової повинності, яка робила козацький стан (20-25% населення країни) відмінним від сільського та міського населення, її позитивні та негативні моменти. Виконання військової повинності давало козакам ряд прав та привілеїв: звільнення від основної маси державних податків і повинностей, право приватної власності на землю та інше майно, власне судочинство тощо. За це козаки були зобов'язані на перший поклик старшини з'явитися до війська з власною зброєю, боєприпасами, провіантом, транспортними засобами. Невиконання військової служби суворо каралося штрафами, грошовими виплатами, ув'язненням, позбавленням козацьких прав та привілеїв і навіть смертною карою, про що свідчать тогочасні історичні джерела. Переважна більшість реєстрового козацтва сумлінно виконувала військову службу з молодих років до глибокої старості.

Однак військова повинність мала і ряд негативних моментів: по-перше, служба у війську потребувала значних фінансових витрат, що в умовах безперервних воєн та в поєднанні з будівництвом фортець за наказом царя, призводило до розорення значної частини реєстрового козацтва. По-друге, світські та духовні землевласники, незважаючи на права та вольності, якими користувалися козаки, перетворювали їх на своїх підданих або просто виселяли з маєтностей. До того ж, козацька старшина почала скуповувати їхні землі. Як наслідок, на рубежі XVII - XVIII ст. відбувається майнове розшарування реєстрового козацтва та його поділ на ,,виборних” козаків та ,,підпомічників”. Підпомічники вже не брали участі у військових походах, допомагаючи виборним козакам грішми, провіантом та транспортними засобами.

У другому підрозділі ,,Фортифікаційні роботи та інші державні повинності реєстрового козацтва” розглядаються ті повинності, до яких залучалося військове товариство на рубежі XVII - XVIII ст. Головна увага тут зосереджена на будівництві фортець, яке здійснювали козаки за наказом царя. Цю нову повинність слід розглядати, як порушення козацьких прав та вольностей, адже відбудова укріплень власних міст, до якої залучалося козацтво в попередні часи, була складовою частиною їхньої військової повинності, як і перевезення боєприпасів та провіанту для себе власними транспортними засобами. Також у цьому підрозділі досить детально розглядається залучення козаків з боку гетьманської адміністрації до ремонту гребель та мостів, які козацтво використовувало для власних потреб.

Третій підрозділ ,,Козаки - мисливці (бобрівники та стрільці). Їхнє правове становище” присвячений двом невеликим групам військового товариства, які за характером виконання своїх повинностей значно відрізнялися від решти реєстрових козаків. Бобрівники та стрільці мешкали переважно на півночі Лівобережної України, зокрема в Чернігівському та Стародубському полках, займалися полюванням на бобрів, видер та диких звірів (стрільці). Частину своєї продукції вони постачали до гетьманського та полковничого дворів. Кожна з цих груп козаків мала власного отамана, який підпорядковувався особисто гетьманові. Під час бойових дій бобрівники та стрільці охороняли гетьманський обоз.

У четвертому підрозділі ,,Державні податки козаків” вивчаються ті види податків, які в окремих випадках сплачували до військового скарбу реєстрові козаки. Це податок з млинів -,,військова мірочка”, орендні збори на право продажу горілки, тютюну та дьогтю; показанщина (податок з виробництва горілки), який сплачували реєстрові козаки за часів гетьманування Д. Многогрішного (1669-1672) у розмірі 50 коп. (2,5 золотих) від горільчаного казана; медовий, тютюновий податки, збори з рибних ставків, які існували в окремих полках чи сотнях тощо. При цьому варто підкреслити, що розміри податків, які сплачувало козацтво, були значно нижчими, ніж для посполитих та міщан.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист. Досліджені нами джерела дають підстави до ствердження їхньої фактологічної значимості для з'ясування питання державних податків та повинностей населення Гетьманщини в другій половині XVII - на початку XVIII cт. При цьому підбиття підсумків здійснюється з урахуванням станового поділу суспільства в тогочасній Лівобережній Україні.

Найважливішим висновком дисертаційного дослідження є те, що український народ в ході творення Гетьманщини - нового етапу в історії своєї державності сформував власну фіскальну систему, яка відповідала вимогам часу. Встановлено, що фіскальна система Гетьманщини, яка сформувалася у ході Української національної революції під проводом Б. Хмельницького, з самого початку зазнала значного впливу фіскальної системи Речі Посполитої, який зберігався до початку XVIII ст. Вплив польської фінансової системи проявився, насамперед у збереженні на території України значної частини державних податків (,,подимного”, митних і торгівельних зборів, стації тощо), які існували до 1648 р. і збиралися до державної казни Речі Посполитої. Крім того, упродовж другої половини XVII - початку XVIII ст. в грошовому обігу Гетьманщини переважали польські та литовські монети. При формуванні власної фіскальної системи Б. Хмельницький враховував місцеві особливості, не вдаючись до повного копіювання фінансової системи Речі Посполитої. У ході Визвольної війни запроваджується також система державних повинностей (виконання робіт на користь війська) як складова частина української фіскальної системи.

За наступників Б. Хмельницького, особливо після поділу України на Лівобережну та Правобережну, на території Лівобережної України (Гетьманщини) відбуваються значні зміни в фіскальній системі. Замість грошового податку ,,з диму” запроваджується натуральний військовий податок ,,стація”, який з кінця 60-х рр. XVII ст. стає головним державним податком. У добу Хмельниччини стація являла собою лише надзвичайні військові збори. З'являються нові державні податки (показанщина, скапщина, покабанщина, поколющина,тютюнова, медова, дьогтьова десятини), а також орендні збори на право продажу горілки, тютюну та дьогтю. Останні являли собою вплив фінансової системи Московської держави, в якій існувала державна монополія на продаж алкогольних напоїв. Крім того, на території Гетьманщини в грошовому обігу з'являються московські монети. Головними особливостями української фіскальної системи в цей період були:

1. До кінця XVII ст. спостерігалося переважання натуральних зборів над грошовими.

2. Фіскальна система Гетьманщини мала значні недоліки: відсутність державного контролю за збиранням та використанням коштів, власної грошової одиниці; загальна сума податків не була попередньо визначена.

3. У багатьох випадках окремі групи населення замість сплати державних податків залучалися до виконання такого ж характеру повинностей.

4. Гетьманська адміністрація вживала ряд заходів, які були спрямовані на поліпшення матеріального становища населення, зменшення тягаря фіскальної системи, чого не спостерігалося в Московській державі та Речі Посполитій.

Доведено, що стація включала в себе річний податок на гетьмана та місячний збір на користь охотницького війська, причому останній платили усі категорії посполитих, як і більшість міщан. Якщо спочатку стація збиралася переважно натурою, частково-грішми, то на рубежі XVII-XVIII ст. все більшого поширення набуває грошова стація при збереженні в значній мірі натуральної. Середній розмір стації, враховуючи місячні збори на утримання найманого війська, які становили 0,2-0,25 золотого на місяць, дорівнював приблизно 4-5 золотих на рік, що в багатьох випадках не перевищувало 10% середнього прибутку селянської чи міщанської родини. Отже, податкова система Гетьманщини не була обтяжливою для населення. Подібний розмір податків збирався з більшості промислів, якими займалися посполиті та міщани. Промисли являли собою додаткові джерела прибутків.

Виконання державних повинностей сільським населенням Гетьманщини мало ряд особливостей:

1. Головний тягар державних повинностей лежав, насамперед, на посполитих ,,вільних військових”, а також магістратських і ратушних сіл. Саме ці категорії посполитих виконували практично всі державні повинності. Посполиті старшинських і монастирських маєтностей виконували ряд державних повинностей (за винятком утримання на постої охотницького війська та гатіння гребель) в значно менших обсягах, бо в цьому були зацікавлені світські та духовні землевласники, прагнучи отримати більше прибутків зі своїх підданих.

2. При виконанні однієї з державних повинностей окремі села відігравали більшу роль. Наприклад, до робіт на користь гетьмана та козацької старшини залучалися, насамперед, посполиті рангових маєтностей; магістратські та ратушні села в більшій мірі допомагали містам утримувати гінців й посланців, відбудовувати міські укріплення.

3. До 1708-1709 рр. сільське населення Гетьманщини лише в окремих випадках залучалося до утримання московських ратних людей.

4. Постійні війни та зловживання з боку військових, посланців і козацької старшини були головними причинами обтяжливості державних повинностей для посполитих.

Встановлено, що підводна повинність та утримання військових гінців й посланців особливо негативно позначилися на матеріальному становищі міського населення. При цьому варто врахувати зловживання з боку військових й посланців та той факт, що для значної частини міщан сільське господарство не було головним заняттям і багато з них просто не мали підвід та тяглової сили. Найбільше потерпали від цих повинностей особливо ті міста, які лежали на головних шляхах, наприклад, від Києва до Москви. Надання містам у підпорядкування ряду сіл та прибутків з млинів гетьманським урядом свідчило про те, що ці повинності були дійсно обтяжливими для міщан. У більш привілейованому становищі перебували окремі цехи ряду міст, у послугах яких були зацікавлені власті Лівобережної України. Вони виконували лише певні повинності, які були пов'язані з їхньою спеціальністю, звільняючись від решти державних повинностей і в деяких випадках-від сплати державних податків.

Військова повинність реєстрових козаків, крім ряду позитивних моментів (звільнення від основної маси державних податків та повинностей, право приватної власності на землю та інше майно, власне судочинство тощо) мала і негативні сторони. По-перше, козаки відбували військову службу, яка потребувала значних витрат, за власний рахунок. По-друге, постійні війни, особливо кінця XVII - початку XVIII ст., в поєднанні з масовими фортифікаційними роботами за наказом царського уряду, призвели до розорення значної частини реєстрового козацтва. Відбувається поділ реєстрових козаків на виборних та підпомічників. У більш привілейованому становищі перебували козаки-бобрівники та стрільці, які забезпечували гетьмана і полковників бобрами та дичиною, а під час походів охороняли гетьманський обоз.

Державні податки, які сплачували козаки з промислів, поширювалися лише на незначну частину товариства. До того ж, більшість цих податків мали локальний характер або існували в певний період.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Утвенко В. Податки та повинності міського населення Лівобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII ст.//Пам'ять століть -К.,2003.-№2. - С.57 - 64.

2. Утвенко В. Підводна повинність населення Гетьманщини в другій половині XVII-на початку XVIII ст.//Історія української науки на межі тисячоліть - К., 2003. - Вип.13. - С.174 - 181.

3. Утвенко В. Державні податки сільського населення Лівобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII ст. // Пам'ять століть - К., 2004. - №2. - С.119 - 130.

4. Утвенко В. Загальнонародні (державні) повинності сільського населення Лівобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII століття//Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. - К., 2004. - №8. - С.36 - 40.

5. Утвенко В. Питання державних податків та повинностей населення Гетьманщини на сторінках українських дореволюційних періодичних видань // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут журналістики. Журналістика. - К., 2004. - Вип.3(28). - С.23 - 32.

АНОТАЦІЯ

Утвенко В.В. Формування української фіскальної системи в добу Гетьманщини (друга половина XVII - початок XVIII ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005.

У дисертації відображено процес формування основних видів державних податків та повинностей, які існували на території Гетьманщини в зазначений період. Встановлено їхній розмір, в залежності від полків та сотень, механізм стягнення та вплив на матеріальне становище сільського та міського населення. Проаналізовано, в якій мірі різні категорії посполитих залучалися до сплати державних податків та виконання повинностей. Висвітлено особливості оподаткування різних груп міського населення і виконання ним повинностей на користь військ, центрального і місцевого урядів Лівобережної України. Показані зловживання з боку військ, гінців, а також козацької старшини по відношенню до сільського і міського населення, заходи гетьманської адміністрації та царського уряду, спрямовані на боротьбу з подібними явищами. Розкрито особливості військової повинності козацького стану, інші державні повинності, а також податки, які сплачували до військового скарбу козаки.

Ключові слова: Гетьманщина, фіскальна система, державні податки, повинності, полк, посполиті, міщани, козаки, українознавчі дослідження.

Утвенко В.В. Формирование украинской фискальной системы в период Гетманщины (вторая половина XVII - начало XVIII в.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12 - украиноведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2005.

В диссертации отображен процесс формирования украинской фискальной системы. Показаны государственные налоги (,,подымный”, стация, таможенные и арендные сборы, налоги с промыслов, ремесел, городской торговли), а также государственные повинности (подводная, содержание на постоях войск, гонцов и посланцов, исполнение работ в пользу гетмана и казацкой старшины, ремонтно-строительные и другие работы), к уплате и выполнению которых привлекались прежде всего крестьяне и городкое население. Установлено их размер в зависимости от полков или сотен, механизм взимания, а также влияние на материальное положение сельского и городского населения.

Дан анализ того, в какой мере разные категории посполитых (,,свободных войсковых”, магистратских, ратушных, ранговых сел, старшинских и монастырских имений, подсоседки) привлекались к оплате государственных налогов и выполнению повинностей. Отображены особенности уплаты налогов различными групами городского населения (пахотными мещанами, цеховыми ремесленниками, промышленниками, мелкими торговцами и купцами) и выполнение ими повинностей в пользу войск, центральной и местной администраций Левобережной Украины.

Показаны злоупотребления со стороны войск, гонцов, а также казацкой старшины в отношении к сельскому и городскому населению, которые были связаны с принуждением крестьян и мещан давать подводы, тягловую силу, провиант войскам и гонцам, а также исполнять различные работы в пользу старшинской администрации больше установленых норм. Отображены меры гетманской администрации и царского правительства, направленные на борьбу с подобными явлениями, а также действия украинских гетманов, в особенности И. Мазепы, направленные на улучшение материального положения сельского и городского населения.

Раскрыты особенности военной повинности казацкого сословия, ее положительные и отрицательные стороны, другие государственные повинности (участие реестровых казаков в строительстве и ремонте крепостей по приказу московских царей, ремонте плотин и дорог по приказу гетманской администрации). Показны злоупотребления царских воевод и ратных людей по отношению к казацкому сословию, которые нарушая права и вольности казаков, брали у них средства передвижения, становились на постое в их дворах. Кроме того, в диссертации показаны государственные налоги, которые платили в войсковую казну казаки (налог с мельниц - ,,войсковая” мерочка, с медового, рыбного промыслов, табачных плантаций, арендные сборы, ,,показанщина” - налог с винокурения, который взимался с казаков в период гетманства Д. Многогрешного).

Ключевые слова: Гетманщина, фискальная система, государственные налоги, повинности, полк, посполитые, мещане, казаки, украиноведческие исследования.

Utvenko V.V. The formation of Ukrainian fiscal system in the period of Getmanschina (the second half of the XVII - the beginning of the XVIII centuries.). - Manuscript.

The thesis for admission to the degree of candidate of history to the magior 09.00.12 - Ukrainian Studies. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2005.

The thesis investigates the proces of formation the Ukrainian system of state taxes and duties, which existed on the territory of Getmanschina in this period.

The research work has also determined the size of the state taxes fnd duties, depending on the regiments or hundreds, the system of tax levying on the position of rural and urban population.

The question of the degree of involvment of different categories of peasants in the payment of taxes and serving duties.

The pecularities of payment of taxes by the different group of urban population and their fullfillment of the duties to the benefit of army, central and local administration of Left-bank Ukraine.

The thesis also shows the malpractise of the army, messengers and kossac administration towards the rural population, the measuries of hetman administration and tsars goverment, to combat this appearances.

The pecularities of military duty of cossak nobility, other state duties and also taxes, that were paid by cossaks to the military treasure.

Key words: Getmanschina, fiscal system, state taxes, duties, regiment, peasant, urban population, cossaks, Ukrainian Studies.

Размещено на Allbest.ru