Життєвий рівень міського населення Правобережної України (1900-1914 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєвий рівень міського населення Правобережної України (1900-1914 роки)

правобережний регіон соціальний демографічний

Останнє десятиліття на фоні активізації державотворчих процесів в Україні значною мірою посилився інтерес до минулого українського народу, прагнення більш глибоко пізнати та осмислити історичний поступ України у різні епохи. Одна з проблем, яка викликає сьогодні неоднозначні, суперечливі оцінки істориків та економістів - це добробут жителів Правобережжя на початку ХХ ст.

Науковий інтерес до даної тематики в історичній науці не випадковий, тому що життєвий рівень є головним показником добробуту як усього суспільства в цілому, так і кожної окремої особистості зокрема. Вивчення динаміки життєвого рівня в минулому може бути корисним при формуванні сучасної соціально-економічної політики і допоможе уникнути соціальних катаклізмів, тому в даному дисертаційному дослідженні зроблено аналіз історичного досвіду населення губернських центрів Правобережної України на початку ХХ ст.

На наш погляд, необхідно критично підходити до ряду висновків, зроблених як у радянській, так і пострадянській історіографії цієї проблеми, зваживши на те, що на першій відбивався тиск офіційної політичної ідеології. Крах тоталітарної системи в СРСР, що розпочався з 80-х років, а потім розпад самої держави поставили, як усіх науковців, так і істориків зокрема, перед необхідністю переглянути концептуальні положення в науці, підійти до них без ідеологічних озирань, спираючись на об'єктивні економічні закони розвитку людського суспільства. Тому не випадково велику увагу дослідників нині стали привертати соціально-економічні аспекти життєвого рівня. Правовим фундаментом економічного життя суспільства сьогодні є Конституція України. Ряд її статей стосується життєвого рівня та відповідних йому параметрів. На жаль, частково людські права цим документом лише продекларовані. Як свідчить практика, процес становлення правового поля в нашій країні є надзвичайно болючим та довготривалим, а тим часом більшість населення України перебуває у матеріальній скруті.

В сучасних умовах економічного розвитку важливого значення набуває історичний досвід минулих поколінь. Саме його вивчення сприятиме безболісному становленню нової ринкової системи, а з нею й сучасного українського суспільства в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Робота є складовою частиною програмних досліджень відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України та кафедри економіки Інституту Підприємництва та Сучасних технологій (м.Житомир).

Предметом дослідження є вивчення як життєвого рівня в цілому, так і відповідних окремих його параметрів (тривалість робочого часу, умови праці та відпочинку, заробітна плата та доходи, сфера споживання та послуг) міського населення Правобережної України у 1900-1914 рр.

Об'єкт дослідження - документи урядових та громадських організацій, у яких знайшли відбиття питання добробуту населення Правобережжя, довідкові ціни на товари народного споживання та робочу силу, статистичні дані, у яких відбито динаміку життєвого рівня жителів названого регіону та тогочасна періодична преса. Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від 1900 до 1914 рр. Нижня межа обумовлена початком нового століття, що в економіці позначився загальною економічною кризою. Верхня - роком початку першої світової війни, яка призвела до значного погіршення добробуту та негативних наслідків у всіх сферах народного господарства Правобережної України в цілому. Інколи дисертант для порівняння подає дані за попередні або пізніші роки. Територіальні межі обумовлені адміністративно - географічним фактором, тобто межами Правобережної України (у ті часи - т. зв. Південно-Західного краю), до якої входили Київська, Волинська і Подільська губернії. Головна увага приділяється губернським центрам цього регіону, тобто Києву, Житомиру та Кам'янець-Подільському.

Методологічною основою дисертації є принцип історизму, об'єктивності, системності, залучення максимальної кількості фактів, критичного аналізу наукової літератури і джерел. Дисертантом застосовувалися методи порівняльного аналізу між різними регіонами України при вивченні окремих аспектів добробуту, а також кількісно-динамічної характеристики деяких показників життєвого рівня.

Стан наукової розробки теми є незадовільним, оскільки проблема життєвого рівня Правобережжя істориками спеціально не вивчалася. Потребують, на наш погляд, більш детального дослідження зайнятість, робочий час, умови праці, доходи та заробітна плата всіх верств населення названих губернських центрів, включаючи промислових, поденних та кустарних робітників; поліцейських, військових, пожежників, чиновників та інших державних службовців; інтелігенції та представників вільних професій. Не менш важливим, на наш погляд, є необхідність грунтовного аналізу сфери споживання вищезгаданих категорій. Висвітлення другорядних факторів добробуту мешканців Правобережжя радянськими науковцями при тій ідеологічній системі, яка мала місце, все ж є, безперечно, цінним матеріалом для вивчення даної проблеми. Ми переконані у доцільності неупередженого підходу до подібної літератури, адже у сучасній українській науці утверджуються нові концептуальні підходи. Джерельну базу складає значна кількість опублікованих джерел, наукової літератури, матеріалів тридцяти архівних фондів Центрального державного історичного архіву України у м.Києві; Державного архіву м.Києва; Державного архіву Київської області; Державного архіву Житомирської області, огляд яких зроблено у відповідному розділі. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу архівних матеріалів, опублікованих документів та наукової літератури показати увесь спектр параметрів життєвого рівня жителів Правобережної України, прослідкувати вплив на нього головних політичних подій, котрі мали місце в Україні в ті часи. Для досягнення цієї мети дисертант поставив перед собою наукові завдання:

охарактеризувати стан зайнятості, величини робочого дня та умов праці жителів губернських центрів Правобережного регіону;

розглянути становище в оплаті праці міщан Києва, Житомира та Кам'янець-Подільського; показати рівень доходів населення та його динаміку у контексті політичних подій;

дослідити характер та обсяги споживання продуктів харчування, товарів довгострокового вжитку, предметів розкошу; житлових, побутових та транспортних послуг шляхом визначення купівельної спроможності населення; показати зміни у сфері споживання, які відбулися завдяки становленню ринкових відносин;

простежити стан та еволюцію пенсійного забезпечення; виділити переважаючі тенденції у розвитку благодійництва, при цьому звернути особливу увагу на роль громадських та приватних закладів опіки;

охарактеризувати демографічну ситуацію, санітарний стан та медичне забезпечення в губерніях Південно-Західного регіону Російської імперії;

визначити значення освіти, грамотності, культурного відпочинку в комплексі загальних потреб споживачів;

дослідити, який вплив на добробут громадян мала економічна політика державної влади, відповідні заходи органів місцевого самоврядування, діяльність громадських та кооперативних споживчих організацій; простежити взаємозв'язок та взаємовплив між політичними подіями та динамікою життєвого рівня жителів Правобережної України;

зробити спробу поглянути на стан економіки та споживання зсередини, очима середньостатистичного споживача.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що автор на основі архівних та опублікованих джерел, аналізу наукової літератури з проблеми дослідження, залучення періодичних видань вперше комплексно розглядає життєвий рівень населення губернських центрів Правобережної України в 1900-1914 рр.; при цьому дисертант враховує цінність попередніх наукових напрацювань, з одного боку, та певну заідеологізованість у підходах до вивчення проблеми, з іншого, від яких він намагався відійти в аналізі різних аспектів проблеми (наприклад, щодо споживання харчових продуктів робітниками тощо); крім того, нами досліджуються недостатньо висвітлені в історичній літературі матеріали із заробітної плати, умов праці, зайнятості, пенсійного утримання та споживання робітників, держслужбовців (чиновників, військових, пожежників та поліцейських), торговців, підприємців та інтелігенції; проаналізовано асортимент та вартість головних харчових продуктів споживання; товарів довгострокового вжитку, предметів розкошу, а також житлового забезпечення, побутових, транспортних, медичних, освітніх та інформаційних послуг у їх відповідності до доходів різних верств населення; конкретизовано значення впливу розвитку закладів споживчої кооперації, громадських та благодійних організацій на зростання добробуту громадян; введено в науковий обіг дані про ефективність використання політики державного регулювання цін на найнеобхідніші товари та послуги; висловлене міркування про доцільність використання історичного досвіду регулювання ринкових відносин при побудові економічної системи сучасної Української держави; окрема увага приділена демографічним змінам у Правобережному регіоні, оскільки вони були наслідками динаміки життєвого рівня.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання в сучасній економічній політиці та в історичній науці її окремих положень і висновків, нових документів, що вперше вводяться в науковий обіг, матеріалів, використаних у ній, при розробці проблем історико-економічного спрямування, створенні спеціальних та узагальнюючих праць (із проблем динаміки життєвого рівня протягом певних історичних періодів у контексті заходів економічної політики держави, економічної історії України, у курсах лекцій, навчальних посібниках для студентів історичних та економічних факультетів вузів). Концептуальні та методологічні підходи, які використовувалися у дисертації, можуть бути застосовані, на наш погляд, як у реальному житті при розробці певних урядових програм економічної політики, так і у процесі вивчення історико-економічних проблем щодо інших регіонів України та в сьогоденній практиці будівництва ринкових відносин. Реалізація, апробація та публікація результатів. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу історії України ХІХ- початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, кафедри економіки Інституту Підприємництва та Сучасних Технологій (м.Житомир), пройшли апробацію на міжрегіональній науково-практичній конференції «Духовність молодої людини» (1997 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Підприємництво: проблеми становлення та функціонування» (1998 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність українства» (1998 р.); науково-теоретичній конференції «Розвиток науки і освіти в навчальних закладах України на сучасному етапі» (1999 р.). Результати дослідження опубліковані у 5 фахових наукових виданнях.

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, відповідає його меті та завданням. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації - 198 сторінок машинописного тексту, в тому числі 21 сторінки списку використаних джерел і літератури (363 найменування) та 14 сторінок додатків. У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначені предмет, мета, завдання і хронологічні межі роботи, наукова новизна та практичне значення, дана коротка характеристика джерельної бази та глибини вивчення проблеми, окреслено ареал дослідження.

У першому розділі - «Огляд використаних джерел та літератури» проаналізовано джерельну базу дисертації, історіографію проблеми життєвого рівня населення регіону з визначенням ступеня вивченості окремих параметрів.

Важливі документи, що виявляють особливості стану зайнятості, умов праці, величини робочого дня та заробітної плати найманих робітників Правобережжя залучені із справ Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 442 (Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора), 493 (Київський удільний округ), 574 (Канцелярія старшого фабричного інспектора Київської губернії), 575 (Канцелярія окружного фабричного інспектора Київського округу), Державного архіву м.Києва - фф. 163 (Київська міська управа), 517 (Київське електричне товариство), 907 (Акціонерне товариство Київського машинобудівного і котельного заводу «Гретер і Криванек»), Державного архіву Житомирської області - фф. 62 (Житомирська міська управа), 183 (Волинська губернська земська управа). Дані, які свідчать про посадові оклади державних службовців та викладачів, використані з документів Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - ф. 692 (Київська округа шляхів сполучення), Державного архіву м.Києва - фф. 16 (Київський університет), 112 (Київський кадетський корпус), 163, 176 (Київське музичне училище), 304 (Київський художньо-промисловий науковий музей), Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 183, 206 (Статистичне бюро Волинської губернської земської управи). Ряд документів розкриває характер і обсяги споживання різних харчових продуктів, товарів першої необхідності, предметів довгострокового вжитку.

Крім того, окремі документи свідчать про урядову політику та діяльність громадських і кооперативних організацій у галузі споживання. Такі дані використано з Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 274 (Київське головне жандармське управління), 285 (Фастівський відділ Київського жандармського польового управління залізничного транспорту), 301 (Подільське головне жандармське управління), 442, 575, Державного архіву м.Києва - фф. 692, 112, 163, 309 (Товариство допомоги потребуючим студентам Київського університету), Державного архіву Київської області - ф. 1 (Київське губернське правління), Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 183, 206. Важливі дані про житлове забезпечення знайдено у статутах зборів квартиронаймачів та справах про заснування дешевого житла Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - ф. 442, Державного архіву м.Києва - ф. 163; про асортимент, вартість та якість побутових послуг дізнаємося з матеріалів Державного архіву м.Києва - фф. 112, 163, 517. Зростання ринку транспортних послуг міського, приміського та міжміського сполучення, зміни їх вартості можна простежити за документами Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 274, 692, Державного архіву м.Києва - фф. 16, 163, Державного архіву Житомирської області -ф. 206. Матеріали про пенсійне забезпечення та благодійність відображені у справах Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 442, 493, 575, 692, Державного архіву м.Києва - фф. 16, 112, 143 (Київське товариство взаємного кредиту), 163, 309, 907 (Акціонерне товариство Київського машинобудівного і котельного заводу «Гретер і Криванек»).

Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 183, 206. Важливе значення мають також документи про санітарний стан міст залучені з Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 274, 442, Державного архіву м.Києва - фф. 83 (Київська жіноча гімназія Жеребцової), 163, Державного архіву Київської області - ф. 2 (Канцелярія київського губернатора), Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 67 (Волинське губернське правління), 206; про медичне забезпечення населення взяті з Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 285, 575, Державного архіву м.Києва - фф. 83, 112, 163, 907, Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 183, 206; ряд документів які свідчать про умови страхування життя, здоров'я і майна громадян використано з Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - фф. 442, 493, 575, 692; дані, які розкривають спектр і вартість освітніх послуг та умови навчання взято з справ відповідних навчальних закладів Державного архіву м.Києва - фф. 16, 83, 112, 176, 309; про зростання грамотності свідчать дані з Державного архіву Київської області - ф. 1, Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 206; про культурний відпочинок, його вартість та асортимент дізнаємося з Центрального державного історичного архіву України в м.Києві - ф. 278 (Київське жандармське польове управління залізниць), Державного архіву м.Києва - фф. 16, 112, 304, Державного архіву Київської області - фф. 1, 354 (Київський губернський комітет народної тверезості), Державного архіву Житомирської області - фф. 62, 206.

Значний інтерес представляють й опубліковані джерела: огляди Волинської, Київської та Подільської губерній за 1902-1913 рр.; «Общий очерк экономической жизни Юго-западного края» (К., 1913); «Анкета о дороговизне и борьбе с ней» (К., 1914); «Очерк пятилетней деятельности общества вспомоществования недостаточным слушателям Киевского коммерческого института за 1908-1913 гг.» (К., 1903); «Доклад управляющего Днепровской конторой соединенных обществ Российского транспортного и Саламандра» И. С. Пескеря к вопросу о страховании судовых служащих и рабочих» (К., 1903); «Об отношении города к Киевскому обществу устройства дешевых жилищ для рабочих»; «Отчет о деятельности Киевского общества грамотности в 1903 г.» (К., 1903); статистико - документальний довідник «Россия. 1913 год» (СПб., 1995); «Свод законов Российской империи» (Т.ХІІІ, СПб., 1906) дає уявлення про правове поле, яке було в галузі благодійництва в ті часи.

Дореволюційна, радянська та сучасна історіографія проблеми представлені значною кількістю праць, серед яких з різних аспектів дослідження можна виділити праці: про економічне становище робітників (так, Ю. І. Кір'янов досліджує життєвий рівень робітників Росії, Л.Клейнборт детально аналізує динаміку безробіття, С. О. Клепіков показує норми споживання харчових продуктів, Ф. Є. Лось - динаміку заробітної плати у різних галузях народного господарства, В. Г. Мірошниченко - економічне становище залізничників, Г. Наумов - матеріальний стан київських робітників, О. О. Нестеренко приділяє увагу тривалості робочого дня, О. О. Мікулін - житловому забезпеченню); про добробут інтелігенції, чиновників, торгівців та підприємців Правобережної України (Б. А. Кругляк показує прибутки торгівців, В. В. Крутіков детально аналізує як кількісний склад, так і обсяги прибутків підприємців, О. М. Машкін показує становище дворян іноземного походження, І. М. Погребінська досліджує добробут євреїв, С. Г. Струмілін - студентів, І. В. Сучков - вчителів, Х. М. Лебідь-Юрчик показує прибутки та заробітну плату у цукровій промисловості); з проблем споживання продуктів харчування, предметів першої необхідності та послуг (Л. Ф. Артюх показує особливості кулінарії, Т. М. Китаніна досліджує ціни та характер споживання хліба, С. Д. Гелей - роль кооперації у покращанні добробуту, Т. А. Николаева - асортимент, вартість та особливості споживання одягу, М. М. Самбікін - вплив неврожаїв на характер споживання, С. С. Богатчук показує доступність залізничного транспорту для споживачів); окремо можна об'єднати праці присвячені соціокультурному аспекту добробуту (Н. Калашніков показує обсяги надання матерільної допомоги для бідних студентів, Ф. Я. Ступак детально аналізує загальний стан благодійності та її значення , В. І. Кізченко характеризує стан освіти робітників та їх дітей, М. Палієнко показує стан духовного аспекту життєвого рівня киян, А. Г. Рашин вивчає динаміку демографічної ситуації, О. Романов - розвиток науки, А. Ц. Сініцький досліджує антиукраїнську політику самодержавства, Л. О. Смоляр - діяльність товариства допомоги та захисту жінок у м.Києві, Т. В. Сухенко - стан жіночої освіти, Н. А. Шип показує роль духовної осіти в зростанні загального добробуту громадян.

Важливим джерелом для розгляду теми дослідження є періодичні видання, в яких відображено рівень життя тих років («Волынь», «Волынская жизнь», «Киевлянин», «Коммерческая газета», «Подолянин», «Подольская жизнь», «Подольские известия»).

У підсумку до розділу підкреслено, що дореволюційна, радянська та сучасна історіографія проблеми свідчить про велику дослідницьку роботу істориків у вивченні динаміки окремих параметрів життєвого рівня; при цьому слід зазначити, що радянська історіографія проблеми була значною мірою заідеологізованою, що відбилося на її висновках щодо добробуту робітників та селян; сучасні дослідження звертають більшу увагу на позитивний досвід вдосконалення життєвого рівня, який не знайшов об'єктивного і достатнього відображення у працях радянських істориків, але оцінки добробуту населення, як і раніше, неоднозначні та суперечливі; розгляд ряду аспектів потребує інших підходів (до вивчення політики такс, зміни у споживанні продуктів харчування, предметів широкого вжитку та різноманітних послуг; звернення більшої уваги на позитивні кроки місцевих органів самоврядування, благодійних спілок та організацій споживчої кооперації у поліпшенні становища міщан та ін.); залучення значної кількості дореволюційних періодичних видань та архівних документів допомагає відтворити більш повну картину з даної проблеми дослідження.

У другому розділі - «Соціально-економічні й політичні умови життя міщан на початку ХХ ст.» показано загальну динаміку зайнятості, доходів і заробітної плати, аналізуються умови праці, величина робочого часу та соціальний склад міського населення. Зокрема звертається увага на те, що безробіття залежало від таких факторів, як економічні кризи в розвитку промисловості, неврожаї, російсько - японська війна тощо. Умови праці та тривалість робочого дня були набагато кращими у державних службовців, чиновників, великих підприємців та торгівців. У робітників вони залишали бажати кращого, а це призводило до зростання соціальної напруги. Заробітна плата у робітників була диференційованою, а загальні темпи її зростання залежали від розвитку промисловості у регіоні, стану економіки тощо. Оплата праці державних службовців мала свої особливості і залежала не лише від посади, а й від вислуги років та ін. Доходи підприємців найвищими були у цукровій галузі. Вивчаючи рівень доходів підприємців від нерухомого майна, бачимо, що найбільш високим був він на Київщині, а найнижчим - на Поділлі. Найвищі прибутки з торгівлі були у Київській губернії, а найнижчі на Волині. Спільною рисою підприємців розглядуваного регіону було переважання осіб з середніми доходами які складали основу середнього класу. Серед представників ліберальних професій найбільшою заробітна плата була у викладачів вищої школи. Вчителі середньої школи отримували менше, а найнижчі оклади були у вчителів початкової школи. Заробітна плата у лікарів, юристів та артистів залежала від того, чи перебував спеціаліст на державній службі, чи вів приватну практику.

У підсумках до розділу звертається увага на те, що робочий день робітників поступово набирає більш досконалого вигляду - 8 - 9 год. на добу. Зайнятість і заробітна плата робітників були набагато вищими у промислово розвинених районах, приміром на Київщині. Характерною рисою оплати праці інтелігенції та інженерно-технічних працівників була значна її диференціація. Крім того, суттєвий вплив на оплату праці представників вільних професій мала громадська думка, яка складалась про кожну окрему особу як про спеціаліста.

У третьому розділі - «Сфера споживання і послуг» аналізується асортимент та вартість харчових продуктів. Наводиться динаміка цін на головні товари народного споживання. Звертається увага на те, що харчування населення цілком залежало від його платоспроможності та урожайності регіону. У раціонах їжі більшості громадян значну частку складали продукти рослинного походження, спостерігалося поступове зростання споживання харчових продуктів промислового виробництва (цукру, хлібо-булочних виробів тощо), що було обумовлено зниженням вартості цих товарів. Харчування багатих людей було набагато кращим, адже завдяки своїй високій платоспроможності вони могли собі дозволити вживати більш дорогі і якісні продукти. Задоволенню потреб споживачів сприяли заклади громадського харчування. Велику роль у зростанні життєвого рівня жителів Правобережжя відігравали організації споживчої кооперації, різноманітні благодійні спілки та політика таксування цін на товари першої необхідності.

Вивчення споживання одягу та взуття показує, що спостерігалась поступова заміна домотканих виробів на заводські товари з фабричного текстилю. Досить дорогим був верхній одяг(особливо зимовий). Проте, в цілому його вартість була доступною. Поступово покращувалась ситуація у сфері використання предметів домашнього вжитку. Завдяки надходженню на ринок заводських товарів масового виробництва спостерігалось зниження їх вартості та зростання обсягів їх споживання населенням регіону.

Аналіз житлового забезпечення та побутового обслуговування показує, що ця сфера знаходилась у незадовільному стані. Недосконалими були системи опалення приміщень, освітлення, постачання води з водогону та каналізація. Проживати у якісних побутових умовах могли собі дозволити лише заможні громадяни. Вартість житла була досить високою, але була розвинена практика оренди квартир. Транспортне забезпечення поступово еволюціонувало у кращий бік. Механічні види транспорту (автобуси, трамваї, фунікулери тощо) поступово витісняли з ринку транспортних послуг гужові види транспорту (візників, диліжанси тощо). Вартість проїзду у механічних видах міського транспорту поступово знижувалась, вводився пільговий проїзд для певних категорій громадян(учнів, студентів, городових).

У висновках до третього розділу зазначено, що відбувалося поступове поліпшення сфери споживання завдяки збільшенню масового виробництва товарів народного споживання; зростання платоспроможного попиту населення; підвищення ролі товариств споживчої кооперації і громадських благодійних спілок; встановлення політики «такс»; введення в дію механічних транспортних засобів. Недосконалими залишались житлове забезпечення та побутове обслуговування, але, з часом, і тут відбуваються позитивні зміни(розширюється водогінна мережа, вдосконалюється каналізація, вводиться телефонний зв'язок, впроваджується електричне освітлення).

У четвертому розділі - «Соціокультурний аспект життєвого рівня» розглянуто стан пенсійного забезпечення та благодійності в губернських центрах Правобережної України. Звертається увага на те, що найкраще пенсійне забезпечення мали державні службовці, а найгірше робітники. Причиною важкого становища останніх було постійне втручання підприємців у діяльність робітничих кас та недосконале законодавство, яке регламентувало цю важливу сферу життя робітників. Благодійність в розглянутому регіоні набула самобутніх форм і широкого розмаху і сприяла покращанню матеріального стану найбідніших громадян.

Також досліджуються демографічні процеси, санітарний стан та медичне обслуговування. Відзначається, що найшвидше зростало населення у промислово - розвинених губерніях (Київська, Житомирська). Санітарний стан був незадовільним, але, поступово державна влада починає все більше приділяти уваги цій сфері, регламентуючи її відповідними нормативними актами. Медичне обслуговування залишалось недосконалим і залежало від платоспроможності громадян. Разом з тим, існували благодійні лікарні які безкоштовно надавали медичну допомогу незаможним верствам населення. Розвивалась і страхова медицина. Поступово покращувалось становище у задоволенні гігієнічних потреб. Як частка видатків з бюджетів головних категорій населення на цю потребу, так і асортимент предметів гігієни поступово зростали.

Освіта у розглядуваний період була платною. Існувало безкоштовне навчання у вигляді церковно - парафіяльних училищ. Найкращим учням гімназій та найталановитішим студентам вищих навчальних закладів плату за навчання знижували або взагалі відміняли, а найталановитішим навіть видавали стипендії. Неухильно зростав рівень грамотності населення, збільшувалась мережа закладів професійної освіти. Завдяки зростанню кількості театральних вистав, збільшення тиражів газет, періодичних видань та книг, впровадженню у повсякденне життя синематографів культурний відпочинок громадян підвищувався до якісно нового рівня.

У підсумках до четвертого розділу наголошено, що громадське пенсійне забезпечення відбувалося за рахунок відрахувань із заробітної плати до пенсійних кас, які найчастіше носили професійний характер; поряд з державою благодійністю займалися громадські організації та приватні особи; у сфері демографії спостерігалось зростання урбанізації, природного приросту населення та скорочення смертності; спектр освітніх послуг був надзвичайно широким, адже крім державних закладів освіти активно функціонували й громадські, приватні, а також духовні заклади, що сприяло зростанню грамотності жителів Правобережного регіону; культурний відпочинок громадян значною мірою покращувався через зростання асортименту такого роду послуг; суттєво покращувалося інформаційне забезпечення міщан через зростання тиражів друкованої продукції та газет, вартість яких була доступною.

Розглядаючи дану проблему, дисертант дійшов таких висновків:

На початку ХХ ст. завершувалося формування класу підприємців, збільшувалась армія вільнонайманих робітників. Загальна ситуація на ринку праці залишалась важкою, та все ж можна припустити, що в урожайні роки пропозиція робочих рук скорочувалась, тому що менше селян відправлялось на заробітки, щоб прогодувати себе. На добробут робітничого класу суттєвий вплив мали сплески структурного безробіття, які були викликані значними диспропорціями у розвитку промислового виробництва та революційними подіями 1905 р. Умови праці переважної більшості громадян залишались незадовільними. Проте, поступово встановлювались оптимальна тривалість робочого часу та більш прийнятні умови праці. Скорочення темпів зростання зарплати припадає на час економічних криз та революційних подій. У цілому заробітна плата та доходи мали стійку тенденцію до збільшення, хоча зростання загального рівня цін на життєво необхідні товари все ж таки дещо випереджало збільшення заробітної плати. Причиною диспропорцій в оплаті праці жителів різних губерній Правобережжя був нерівномірний розвиток промислового потенціалу цих районів. Цей же ж чинник впливав і на умови праці та загальний добробут громадян. Загалом у більш кращому становищі (стосовно умов праці та її оплати) знаходились держслужбовці. Набагато гірше оплачувалась робота найманих робітників приватних підприємств. Зростання їх заробітної плати відбувалося через постійну боротьбу робітників за свої права, яка іноді набирала гострих форм.

Економічна політика держави в цей період не була однозначною. З одного боку, держава сприяла розвитку цукрової промисловості, встановлювала ставки мінімальної заробітної плати робітників, у законодавчому порядку закріплювала тривалість робочого дня, контролювала санітарний стан, шляхом втручання в розвиток економічних процесів намагалася регулювати економіку, надавала ресурси для покращання добробуту найбідніших верств населення. З іншого боку, застаріле законодавство гальмувало розвиток економіки та зростання благополуччя громадян, викликаючи, нерідко, зростання соціальної напруги. Негативно на добробуті міщан відбилося встановлення політичного нагляду за діяльністю організацій споживчої кооперації.

Зростанню життєвого рівня жителів регіону сприяли громадські організації. Профспілки піклувалися про поліпшення умов праці, зростання зарплати робітників, покращання їх медичного та пенсійного забезпечення. Ці здобутки досягалися через напружене протистояння з адміністрацією підприємств, страйки та ін. Державна влада нерідко займала відверто реакційну позицію стосовно профспілок і гальмувала зростання добробуту робітників. Забезпеченню потреб населення у товарах першої необхідності та продуктах харчування сприяли споживчі кооперативи, які протистояли ціновому диктату монополістів і пропонували своїм членам життєво необхідні товари за доступними цінами. Аналіз особливостей громадської опіки дає змогу усвідомити, що лише самобутні благодійні організації здатні охопити увесь спектр проблеми життєзабезпечення нижчих верств населення.

Необхідно визнати, що вирішальне значення у зростанні життєвого рівня мешканців Правобережжя мав розвиток торгівлі та зростання ринку послуг. Одночасно з зростанням товарообігу все більше людей втягувалося у товарно-грошові відносини. Розширювався асортимент товарів, які пропонувалися покупцям, збільшувались обсяги споживання більш якісних харчових продуктів у незаможних громадян. Зростання кількості закладів торгівлі і громадського харчування сприяло поліпшенню добробуту громадян.

Житлове забезпечення та побутове обслуговування більшості жителів регіону було незадовільним. Нижчим верствам населення доводилось наймати житло на невигідних умовах або користуватись нічліжками. Робітники мусили жити у господарів. Впроваджувались короткострокові заходи по будівництву дешевого житла, але це не вирішувало проблеми. Вартість опалення житлових приміщень зростала через підвищення цін на паливо, хоча місцева влада намагалася регулювати ціни на паливо шляхом встановлення такс. Через відсутність якісної системи каналізації (особливо у м.Кам'янець-Подільському) та водопостачання нерідко виникали епідемії. Освітлення здійснювалося переважно гасовими лампами та свічками, що приводило до зростання кількості пожеж та завдавало значних збитків добробуту громадян.

Середні та вищі верстви населення через їх вищу платоспроможність утримували або наймали якісніше житло і користувались всіма побутовими послугами. Держслужбовцям, офіцерському складу царської армії та вищому і середньому адміністративному складу великих промислових підприємств у якості додаткового утримання надавались житло та гроші на його утримання та побутові послуги. Елітна аристократія та буржуазія міст користувались водогоном, паровим опаленням, електричним освітленням та телефонним зв'язком. Загалом побутове забезпечення поступово покращувалося, але пропозиція занадто відставала від попиту і не відповідала платоспроможності переважаючої маси громадян. Невирішеність житлового та побутового питань призводили до постійного зростання напруженості в суспільстві та зростання страйків.

Підвищенню загального життєвого рівня сприяло зростання ринку транспортних послуг, розширення залізничної мережі, зростання обсягів пасажирських перевезень. На зміну гужовому транспорту приходив механічний. Зростала мережа трамвайного сполучення міст. Встановлювався постійний розклад руху як міського транспорту, так і приміського та міжміського. Розширювався асортимент транспортних пасажирських послуг (особливо у м.Києві, де одночасно функціонували і трамваї, і автобуси, і фунікулер, і візники та ін.). Завдяки діяльності міських органів влади стабілізувалися ціни на квитки, встановлювався пільговий проїзд (учням, студентам та ін.). Роль гужового транспорту поступово зменшується.

Державне пенсійне утримання було у держслужбовців та військових, а інші громадяни утворювали свої громадські пенсійні каси, що призводило до зловживань у цій сфері (особливо серед робітничих кас) і в свою чергу викликало зростання напруженості в суспільстві. Медичне забезпечення було недосконалим. Приватна медицина була платною, а нерозвиненість громадської та недостатність, а іноді й повна відсутність державної призводили до незадоволеності попиту громадян на ринку медичних послуг. Страхова медицина розвивалась повільно. Наслідками такого становища були спалахи епідемічних захворювань, зростання смертності(зокрема дитячої) тощо. У соціокультурній сфері жителів Наддніпрянщини продовжував зростати загальний рівень грамотності (особливо серед робітників), загальної і професійної освіти, естетичних і культурних потреб. Продовжувала активно розвиватися система освіти. Навчання, за рідким виключенням, було платним. Бідним студентам допомагали різноманітні благодійні організації. До вищої школи в основному потрапляли вихідці із заможних сімей, а для дітей робітників вона була майже недоступною.

Зростанню культури населення, задоволенню його естетичних потреб та художніх смаків сприяла культурно-просвітницька діяльність інтелігенції, яка проявлялась у створенні «народних будинків», бібліотек, народних театрів, організації літературно-музичних вечорів, загальнодоступних концертів та оперних вистав і особливо художній самодіяльності самого населення. До послуг споживачів були музеї, художні виставки, наукові лекції тощо. Для молодшого покоління (учням, гімназистам, студентам) плата за участь у таких заходах була нижчою. Організовувались музичні концерти, зростала кількість синематографів. Інформаційні потреби задовольнялись за рахунок книжкової продукції та періодичних виданнь (особливо газет).

Оцінюючи стан та динаміку життєвого рівня населення з позицій сучасності можна припустити, що повне задоволення всіх людських потреб є неможливим, і тому необхідно концентрувати увагу на задоволенні найнеобхідніших потреб, від яких залежить продуктивна діяльність особистості, продовження її роду та загальної еволюції.

Слід відзначити, що розв'язанню проблеми досягнення достатнього життєвого рівня певним соціумом завжди будуть заважати певні фактори, такі як, приміром, непродуктивне споживання або спрага людини пригнічувати інших людей та ін. На жаль ці суттєві недоліки людства залишаються разом з нами протягом століть. Досягти ж певного результату у цій сфері можливо лише за рахунок зростання духовного та інтелектуального рівнів усієї людської маси, а для цього необхідно нарощувати наукові пошуки саме у гуманітарній сфері та підвищувати ефективне зростання духовності всіх громадян.

Загалом, підсумовуючи вищесказане, доцільно сформулювати деякі рекомендації щодо практичного використання історичного досвіду в сфері вдосконалення сучасного життєвого рівня: для регулювання кон'юнктурних змін цін на життєво необхідні товари варто впровадити «політику такс», тобто регулювання верхньої межі ціни товару так, як це було на початку ХХ ст.; обмежити роль держави в економічному житті суспільства, відвівши їй роль «нічного сторожа» та «судді-арбітра» у ринкових відносинах; надати можливість плідно розвиватися громадським благодійним, кооперативним та іншим організаціям, які сприятимуть покращанню добробуту населення, а для цього створити необхідну атмосферу, яка сприятиме їхньому плідному розвитку; пенсійне забезпечення громадян значною мірою перекласти на плечі незалежних кас та фондів, які функціонуватимуть на громадських засадах більш раціонально, ніж сучасна система пенсійного забезпечення. Історія свідчить, що саме використання власного досвіду найчастіше дає позитивні результати, адже сліпе копіювання західних моделей, поки що вагомого позитивного результату не дало.

Література

1.Культурно-освітні чинники добробуту міщан Правобережної України на початку ХХ ст. // УІЖ, № 5, 1999, С. 44 - 49, (0,5 а. а.).

2.Пенсійне забезпечення та благодійність, як фактор загального добробуту міського населення Правобережної України початку ХХ ст. // Збірник наукових праць відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. «Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ століть», К., 2000, С. 136 - 144, (0,6 а. а.).

3.Життєвий рівень населення міста Житомира на початку ХХ ст. // Київська старовина, 2000, № 1, С.159 - 172, (0,5 а.а.).

4.Вплив державного регулювання цін на життєвий рівень населення України (початок ХХ ст.) // Історія України, 1999, № 11, С.5, (0,5 а. а.).

5.До питання про життєвий рівень міського населення Правобережної України на початку ХХ ст. // Український історичний збірник, К., 2000, С.67 - 85, (0,5 а. а.).

6.Кореляція життєвого рівня та суспільної свідомості населення України на початку ХХ століття // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції «Духовність молодої людини», Житомир, 1997, С.185 - 190, (0,3 а.а.).

7.Розвиток підприємництва, як фактор зростання добробуту населення (на прикладі губернських центрів Правобережної України на початку ХХ ст.) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Підприємництво: проблеми становлення та функціонування», Житомир, 1998, С.41 - 48, (0,45 а.а.).

8.Вплив життєвого рівня населення губернських центрів Правобережної України в ХХ ст. на стан духовності (до 1914 р.) // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Духовність українства», 1998, С.57 - 61, (0,4 а.а.).

Размещено на Allbest.ru