Історична еволюція багаїзму (середина ХІХ–кінець ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

«Історична еволюція багаїзму (середина ХІХ - кінець ХХ ст.)»

07.00.02. - Всесвітня історія

УДК 950:061.234:298(8)

Чернікова

Ірина Володимирівна

Дніпропетровськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь)

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Урсу Дмитро Павлович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь), кафедра нової та новітньої історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Скрипникова Лідія Василівна, Академія управління, бізнесу та права, кафедра історії, політології та права, (м.Дніпропетровськ)

кандидат історичних наук, доцент Тутік Людмила Семенівна, Дніпропетровський національний університет, кафедра загальної історії

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Захист відбудетсься “ 31 ” жовтня 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд. 307

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий “26” вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Останнім часом увага істориків, релігієзнавців і соціологів все більш надається дослідженню різноманітних релігійних новацій, які набрали з 60-х - 70-х років ХХ ст. широке розповсюдження спочатку на Сході і в країнах Заходу, потім в СРСР, а пізніше і в країнах СНД. Тим чи іншим чином вони йдуть урозріз з домінуючою релігійною традицією, нерідко зовнішньо конфронтують з світовими релігіями і з офіційними церквами. Інколи вони містять у собі критику окремих вад в загальному розвитку відповідних держав. Таким чином, вони отримали назву нетрадиційних, або альтернативних релігій, і розглядаються як засіб релігійного оновлення і більш активного сприяння соціального миру.

Серед цих релігійних новацій, що мають коріння на Сході та пройшли довгу історичну еволюцію, багаїзм займає особливе місце, оскільки число його адептів постійно зростає (на даний час у світі нараховується більше 5 млн. багаїтів), і його осередки з'являються в різних країнах світу.

Багато які нетрадиційні релігійні течії в наш час мають тенденцію втрачати свій “бунтарський дух” і почали успішно асимілюватися в умовах сучасної суспільної думки в окремих країнах, знайшовши спільну мову з офіційними релігіями.

До сект східного походження необхідно підходити диференційовано, даючи їм об'єктивну характеристику і шукаючи позитивний потенціал в їх діяльності. Одна справа, коли мова йде, наприклад, про “Біле Братерство” або “Аун Сінрікьо”, інша - про крішнаїтів чи багаїтів. Помилкою буде піддавати остракізму ті секти, які не несуть ніякої загрози суспільству, ані окремому індивіду.

Зараз у все більшому об'ємі нетрадиційні релігії, у тому числі і багаїзм, вже не є відверто “альтернативними” сектами по відношенню до релігійних організацій і соціального ладу східних і західних країн, як вони раніше про це громкоголосно говорили. Навпаки, після проходження довгого шляху становлення і розвитку, багаїзм перетворився на загальнополітичний рух, який має релігійне забарвлення, котре не тільки не розпалює міжрелігійну ворожнечу, але й покликане об'єднати найбільш позитивні і прогресивні елементи всіх домінуючих релігійних традицій і загальнолюдські цінності. Про це свідчить і факт активної участі міжнародної спільноти багаї в багатьох міжнародних проектах, що спрямовані на зміцнення миру, досягнення узгоджень у рішенні расових, релігійних і національних проблем.

Вивчення генезису багаїзму дозволяє розкрити досить складні багатопланові зміни як усередині, так і в його взаємозв'язках із зовнішнім світом - на Близькому Сході, в Західній Європі, США та в країнах СНД. Це слід зауважити, тому що у вітчизняній науці багаїзм сьогодні сприймають достатньо однозначно - як сектантський рух, що взяв на озброєння ідеї космополітизму, заперечення національних держав, виступає на захист приватного майна і соціальної нерівності, засуджує виступ проти влади. Така точка зору панувала в радянській історіографії в 1960-і роки. Цей підхід до оцінки вчення багаї був зумовлений пануючою марксистсько-ленінською теорією, котра заперечувала роль релігії в історичному розвитку і в житті суспільства.

Вивчення багаїзму повинно провадиться не тільки з релігійної точки зору, але й в рамках теми політичної, історичної і культурної взаємодії Сходу й Заходу, як двох нероз'ємних часток єдиного світу, котрі завжди знаходяться у системі взаємних зв'язків. Упродовж часу складалась ситуація, при якій Схід почав засвоювати наукові досягнення Заходу, а Захід, який має потребу у сировині та ринках збуту Сходу, несподівано відкрив для себе глибоку духовну спадщину.

Реальні економічні потреби поставили питання про ідейне й організаційне забезпечення, співпрацю і гармонію між людьми двох складових частин світу.

Усі ці обставини у повній мірі проявились в історії зародження і розвитку багаїзму - одного з впливових сьогодні світових релігійно-суспільних рухів, який виник в середині XIX ст. серед іранських мусульман-шиїтів. Бабізм, а пізніше багаїзм, виник і поширився в період масових демократичних повстань, спрямованих проти шахського самодержавства, під час проникнення в країну іноземного капіталу.

Минуло вже близько півтора століття з часу цих повстань, але багаїзм не тільки не зник, він зараз претендує на звання наймолодшого і прогресивного руху. У даний час це космополітичний, надетнічний суспільно-релігійний рух, релігія для всіх, незважаючи на мову, расу і соціальне становище.

З початку 90-х років XX ст. багаїзм почав поширюватися в Україні. Число його адептів зростає з кожним роком. Але в українській історичній науці ще не існує глибокого всебічного дослідження даної релігійної течії. Це часто викликає неправильне тлумачення основних догматів цього віросповідання. Багаїзм нерідко відносять до войовничих ісламських угрупувань, вважають його відгалуженням вахабізму. Цією обставиною поясняються актуальність і соціальна значимість поданої роботи.

Хронологічні рамки даної роботи охоплюють весь період еволюції багаїзму від шиїтської секти до самостійного суспільно-релігійного руху, тобто з середини XIX ст. до кінця 2000 р. У зв'язку з постійною динамікою зростання чисельності міжнародної общини багаї і з продовженням розповсюдження багаїзму в світі, його географічні рамки постійно роздвигаються. Зародившись в одній країні, багаїзм за півтора століття розповсюдився майже у всіх країнах світу. Згідно з останніми статистичними даними, число країн і автономних територій, де є місцеві общини і групи багаї, досягло 217.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Автор займається вивченням проблеми виникнення і діяльності спільноти багаї в Криму в лабораторії по дослідженню етно-конфесіональних проблем Криму в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, при Кримському науковому центрі НАН України Міністерства освіти і науки України. (Затверджено протоколом № 4 бюро Ради Кримського наукового центру НАН України від 20 жовтня 1997 р.)

Об'єктом дослідження є соціально-економічні і політичні процеси, які вплинули на виникнення та історичну еволюцію багаїзму за 150 років існування.

Предмет дослідження - світове товариство багаїтів, його діяльність у різних країнах і роль у сучасному суспільно-політичному житті.

Мета даної наукової роботи полягає в тому, щоб всебічно дослідити зародження багаїзму і його еволюцію від реформаторської ідеології до універсального морально-етичного вчення і впливового суспільно-релігійного руху.

Для досягнення даної мети необхідно реалізувати такі дослідницькі завдання:

з'ясувати соціально-економічний і політичний стан Ірану в середині XIX ст. і виявити його вплив на виникнення народного невдоволення в країні;

з'ясувати передумови виділення нового віросповідання як секти в ісламі;

довести взаємозв'язок основних елементів релігійного культу шиїзму і багаїзму;

показати історичну еволюцію багаїзму за півтора століття, трансформацію його догм, ритуалу та морально-етичних цінностей;

розкрити ідеологію сучасного багаїзму, його морально-етичні принципи і норми;

простежити його розповсюдження в Україні та в інших країнах СНД;

визначити його місце в історії, культурі та системі інших релігій;

показати його роль в сучасному міжнародному суспільно-політичному житті.

Методологічною основою диссертації є сучасні загальнонаукові, історичні методи і підходи в історичних дослідженнях. Щоб досягти своєї мети, дисертант спирався на принципи наукової об'єктивності та історизму, необхідного для неупередженого підходу до вивчення вибраної проблеми. Окрім того, були використані порівняльні, проблемно-хронологічні і суто історичні методи дослідження. Вони вимагають від дослідника критичного і всебічного аналізу джерельної бази, урахування всіх чинників історичного руху, розгляду явищ і подій в динамиці і у взаємозв'язку, відмови від ідеологічних штампів і стереотипів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що у ній вперше в українській історичній науці, на основі вивчення і аналізу чисельних джерел та літератури, подана цілісна картина виникнення багаїзму на фоні соціально-політичної і економічної нестабільності в Ірані. Досліджена його трансформація від реформаторської ідеології повсталих народних мас до масштабного міжнародного суспільно-релігійного і політичного руху, який певним чином впливає на світові політичні та соціальні процеси. Автор провів порівняльний аналіз релігійного культу багаїзму та шиїзму, із надр якого він вийшов, довів їх безпосередній зв'язок, а також простежив за розповсюдженням цієї течії і розповів про діяльність общин багаї в Україні.

На основі дослідження документів і періодичних видань багаї було висвітлено участь міжнародної спільноти багаї в різних організаціях і проектах у всьому світі.

Нарешті, автор виявив місце багаїзму в історії, культурі та в системі інших релігій.

Практичне значення роботи полягає у тому, що вона подає цілісну картину історичних подій, містить у собі інформацію про важливі релігійні та історичні явища та постаті, завдяки чому може бути використана при вивченні історії Ірана середини ХІХ ст. Крім того, дослідження, проведені в процесі роботи, заперечують належність багаїзму до войовничих ісламських угрупувань, доводять миролюбний і гуманний характер цього руху. Робота дає повне уявлення про всі аспекти багаїзму і надає можливість глибше з'ясувати суть даного суспільно-релігійного і політичного руху.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася і рекомендована до захисту кафедрою нової та новітньої історії ТНУ ім. В.І. Вернадського. Основні положення і висновки, що зроблені в дисертаційному дослідженні, були оприлюднені на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Великий шовковий шлях: зв'язок часів та народів” у м. Керч (13-15 вересня 2000 р.), на 3, 4, 5, 6, 7 наукових читаннях ТНУ ім. Вернадського з історії світової культури, а також на трьох щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського екологічного інституту (1998, 1999, 2000 рр.). Структура роботи відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Обсяг дисертації становить 177 сторінок. Список використаних джерел і літератури складає 207 найменувань.

багаїзм іслам віросповідання історична

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність. Визначаються об'єкт і предмет, хронологічні рамки і територіальні межі, мета і завдання роботи, її наукова новизна та практичне значення, а також вказується на апробацію і публікацію результатів дослідження.

Перший розділ роботи - “Джерела та історіографія багаїзму” складається з двох підрозділів і присвячений аналізу джерельної бази дослідження і огляду літератури з обраної проблеми.

Літературу багаї можна умовно поділити на декілька категорій. Перша з них містить священні писання багаїзму, що належать перу засновників цієї течії: Баба, Бага-Ули і Абдул-Бага. Також сюди входять тексти Абдул-Бага, записані з його слів прибічниками і послідовниками, книги і листи “вартового віри” Шогі Ефенді і послання Всесвітнього Дому Справедливості. Ці роботи складають джерельну базу дослідження віри багаї. Друга категорія джерел складається з робіт, написаних переважно авторами-багаїтами, або людьми, які доброзичливо ставилися до цього віросповідання. Сюди можна віднести навчальні і пропагандистські тексти, історичні і біографічні праці, художню і дитячу літературу та періодичні видання.

До третьої категорії можна зарахувати роботи, автори яких заперечують багаїзм як релігійну і суспільну течію та відмовляються від його священних текстів. Ця ідейна течія представлена, в основному, у роботах мусульманських теологів.

У підрозділі 1.1. “Джерела віросповідання” автор розглядає священні тексти багаїзму, що являють собою оригінальні рукописи та документи, написані самими засновниками течії або записані з їх слів. Багаї вважають ці тексти священними, тому і свою віру вони називають релігією текстів.

Першою священною книгою, яка повинна була регламентувати порядок життя в бабідській общині, була книга “Беян” - “Одкровення” Баба - ідеолога бабідського руху. У цьому творі Баб виклав основні положення свого вчення. Він наполягав на необхідності перетворення релігії і керівництва країною, на злитті всіх співвітчизників у єдине моральне суспільство, яке з часом стане священим царством бабідів, в якому житимуть тільки люди, які прийняли це учення.

У “Беяні” була низка пропозицій про захист прав особистості, власності, про порядок спадщини, необхідність знищення утиску жінок та про покращення освіти. Але твори Баба були написані мовою, наповненою містичними алегоріями, яку мало хто з віруючих розумів. Ці книги мали велику шану, але читала їх незначна кількість послідовників та учнів. Можна стверджувати, що більшість його послідовників не розуміла суті догматів, прийнявши лише декілька основних положень про появу Магді, царство справедливості, загальну рівність і любов до близьких.

Після поразки бабідських повстань і страти Баба в 1850 р. секта бабідів пішла у підпілля і очолював її Бага-Ула “Блиск Божий”. Ще в Ірані він займався розробкою морально-етичної сторони вчення бабідів. Писемна спадщина Бага-Ули складає понад сто творів, більша частина яких була написана в умовах ув'язнення. Ці чисельні твори і складають Одкровення багаїзму. Тематику творів Бага-Ули можна поділити на такі основні категорії: 1) Теологічні доктрини, наприклад, в “Кітаб-е Іган” викладено вчення про прихід Божественного одкровення. 2) Головні життєві засади і моральні заповіти, виражені у порадах Бага-Ули, де він пояснює своє розуміння про суть і мету людського життя, про його закономірності, закликає людей у своїх вчинках спиратися на волю Бога, говорить про відповідальність за погані вчинки і відплату за добрі. 3) Закони і установи, узгоджені з тими, про які говорилося вище; але на відміну від них, вони належать до категорії обов'язкових для наступників Бага-Ули. 4) Розроблені Бага-Улою принципи

побудови загальних і адміністративних інститутів віри, розмежування їх повноважень, прав і обов'язків цих інститутів.

У працях Бага-Ули відобразились і інші аспекти його доктрини: містико-богословські, філософські, історіографічні. В них він також торкався питань, які стосуються обрядності.

Бага-Ула в 1858 р. написав один зі своїх перших творів - “Кітаб-е Іган” Баха-Улла. Книга Иган, открытая Баха'у'лла. /Пер. с перс. - Рига, [б.г.]. - трактат для переконування в істиності саме його тлумачення ідей бабідів. Він відкинув принципи озброєної боротьби, ідеї патріотизму, враховуючи сумний досвід бабідських повстань і негативне ставлення до них європейців. Бага-Ула закликав до покірності правителям і говорив, що його мета - розповсюдження віри багаї у всьому світі як загальної ідеології. Згідно існуючої у багаї точки зору, книга “Іган” була написана за одну ніч “Всемогутнім Пером”

Але за своєю вагою для сучасних багаїтів перше місце посідає “Кітаб-е Агдес” Баха-Улла. Китаб-и Акдас. - СПб.: Единение, 1998. - 360 с. - “Найсвященніша книга” багаї, яка мала замінити “Коран” і “Беян”. Ідеї “Кітаб-е Агдес” безпосередньо спираються на засади, покладені релігіями минулого.

У цьому писанні затверджуються цінності великих релігій минулого і повторюються ті вікові істини, які сповіщались усіма пророками: любов до ближнього, моральна суть земного життя, а також у цій книзі скасовуються окремі положення релігійних законів, які існували раніше. Ці закони, на думку Бага-Ули, були перешкодою на шляху до об'єднання світу і перебудови суспільства.

Він стверджував, що національні держави - наслідок минулих епох, а в сучасному світі необхідно намагатися створювати світову державу, єдину мову, єдину культуру і встановити рівність усіх людей.

На відміну від своїх попередників, Абдул-Бага, старший син Бага-Ули, якому було передане виключне право тлумачення і пояснення писань його батька, не претендував на створення нового святого слова. Основні писемні джерела, які належали Абдул-Бага, - тексти його бесід, записані послідовниками Abdul-Baha in Canada. Compiled by National Spiritual Assembly of the Baha'is of Canada. Toronto, 1962.-64с.; Abdu'l Baha. Selections from the Writings. - Haifa: Baha'i World Centre, 1978. - 325с.; Abdul-Baha. Tablets of the Divine Plan, Revealed by Abdul'l-Baha to the North American Baha'is. - Wilmette: Baha'i Publishing Trust, 1977. - 54 с. , теж складають частину священних книг багаї.

Важливе місце у літературі багаї займають роботи Шогі Ефенді - “Вартового віри”, оскільки він отримав право тлумачити священні тексти багаї. Він написав лише одну книгу - історію віри за перше століття ери багаї. Effendi Sh. God Passes by. - Wilmette: Baha'i Publishing Trust, 1970. - 412 с. Всі інші надруковані роботи є окремими листами або збірниками листів, в яких він звертався до віруючих.

Слід зауважити, що основні ідеї священних текстів багаїтів спираються на основи, укладені світовими і національними релігіями, в них повторюються всі загальні цінності людини і вічні істини, які сповіщалися усіма пророками.

У підрозділі 1.2. “Загальні проблеми історіографії” автор дослідив дореволюційну, радянську і пострадянську історіографію багаїзму. Російські вчені одними з перших звернули увагу на виникнення бабізму в Ірані і перетворення його в багаїзм. Це сталося завдяки близьким стосункам між Росією та Іраном. Дипломатичні урядовці, військовослужбовці, торговельно-підприємницькі кола і вчені детально ознайомились з економікою, соціальними відносинами, політичним життям, історією, культурою, релігією та іншими сторонами суспільного життя в Ірані. Таким чином, і бабізм знайшов своє відображення в оригінальних дипломатичних джерелах, приватному листуванні та наукових працях.

До авторів, які були свідками подій, можна віднести досвідченого чиновника Міністерства закордонних справ Н.В. Ханикова, який знаходився на посаді генерального консула Росії в Тебрізі, підполковника В.М. Анічкова Кузнецова Н.А. К истории изучения бабизма и бехаизма в Росии. - М., 1963. - С.91., дипломатичного чиновника Г.Д. Батюшкова Батюшков Г.Д. Бабиды. Персидская секта. - СПб., 1897., російського офіцера А.Г. Туманського Китаб-е Акдес. “Священнейшая книга” современных бабидов. Текст, перевод, введение и приложения А.Г. Туманского //Записки Академии наук по историко-филологическому отделению. - Т.III, №6, 1899., який опублікував переклад головної священної книги багаїтів “Кітаб-е Агдес”, російського науковця М. Казем-бека Казем-Бек М. Баб и бабиды: религиозно-политические смуты в Персии в 1844-1852 гг. - СПб.,

1865. - 212 с. і деяких інших.

Подальші роботи російських вчених, таких як Б.А. Дорн, В.Р. Розен, В.О. Жуковський, В.В. Бартольд Мир ислама. - Т.I, вып.3. - СПб, 1912. - С. 425-441. і багато інших були засновані на дослідженні бабідських і багаїтських рукописів. Даючи детальний і послідовний переказ подій і біографій, автори не прогнозували майбутнє цієї течії, а тільки оцінювали її роль в історії Ірану середини ХІХ ст. Майже у всіх нотатках і звітах російських мандрівників, які були в Ірані, наприклад І.М. Березина Березин И.Н. Путешествие по Северной Персии. - Казань, 1852. - 346 с., П. Ріттіха Риттих П.А. Политико-статистический очерк Персии. - СПб., 1896. - С. 61-86., С. Марка Отчет по командировке на Персидский залив в 1897 г. врача Сергея Марка. - СПб., 1898. - С. 51., Д. Бєляєва та інших, зустрічаються згадки про бабідів. Але, оскільки вони спеціально не цікавились сповіданням і долею бабідів, їх свідчення випадкові і фрагментарні. В основному це опис будь-якої події або передача чиєїсь розповіді. Незважаючи на це, заслуги дореволюційної історіографії дуже великі. Вона дала можливість радянським вченим, використовуючи накопичений матеріал, глибше вивчити історію зародження цієї течії і простежити її розповсюдження у світі.

Публікації зарубіжних вчених почали виходити у світ ще з часів бабідських повстань в Ірані. На особливу увагу заслуговують наукові, історичні та біографічні праці, наприклад Е. Броуна Browne E.G. The Study of Babi Religion and Babis of Persia. - Cambridge, 1918. - 280 с., де Гобіно, Л. Ніколя, А. Пембертона, Г. Балюзі Balyuzi H.M. Baha'u'llah. The King of Glory. - Oxford: George Ronald , 1980. - 539 с.;Balyuzi H.M. The Bab. - Oxford: George Ronald , 1973. - 256 с., А. Тахір-Заде Taherzadeh A. The Revelation of Baha'u'llah. Vol. 1. - Oxford: George Ronald, 1980., М. Момена Momen M. The Babi and Baha'i Religions, 1844-1944. - Oxf.: 1981- 572 с. та інших. Ці роботи ґрунтуються на дослідженні оригінальних джерел і на широкому фактичному матеріалі.

У порівнянні з останньою багаїтською літературою, наукові праці видавалися рідко і належали, в основному, небагаїтським авторам.

Після революції деякий час була перерва у публікації праць про віросповідання, що було повязано з негативним ставленням нової влади до всього, що стосувалося релігії. Перші післяреволюційні роботи почали з'являтися в кінці 30-х років. Автором багатьох праць, присвячених зародженню і становленню бабізму-багаїзму і його ролі у подальшій історії Ірану, був відомий радянський історик М.С. Іванов Иванов М.С. Антифеодальные восстания в Иране в середине XIX в. - М.: Наука, 1982. - 247 с.; Иванов М.С. Бабидские восстания в Иране (1848-1852). - М.-Л., 1939. - 255.; Иванов М.С. Очерк истории Ирана. - М., 1952. - 468 с.. Але він, як і багато інших радянських вчених, теоретичну частину робіт писав в узгодженні з марксистською соціально-економічною теорією, не враховуючи релігійний і духовний чинники. На аналогічних підходах до характеристики багаїзму побудовані дослідження багатьох вчених, видані до середини 90-х років ХХ ст. Це пояснюється необхідністю обов'язкового підходу до вивчення будь-яких історичних питань з позицій марксистсько-ленінської ідеології. При цьому фактичний матеріал ґрунтується на вивченні оригінальних джерел.

Автором найповнішої історіографічної роботи з багаїзму є Н.О. Кузнецова Кузнецова Н.А. К истории изучения бабизма и бехаизма в Росии. //Очерки по истории русского востоковедения. Т.7. - М., 1963. - С. 89-133.. Як ця, так і інші ії праці містять глибокий і серйозний аналіз питання про бабідський рух, спираються на рідкісні архівні матеріали, особисте листування представників Росії в Ірані і на роботи видатних науковців-сходознавців. Але ця робота вийшла у світ ще в 1963 році, а з того часу повні історіографічні огляди з багаїзму не видавалися.

З середини 70-х років ХХ ст. з'явилася велика кількість публікацій, написаних зарубіжними, переважно американськими авторами - багаїтами. Серед них слід виділити Дж. Есслємонта Эсслемонт Дж. Э. Баха-Улла и Новая Эра. - Екатеринбург, 1991. - 360 с., М. Перкінс, Ф. Хейнсворта Перкинс М., Хейнсворт Ф. Бахаизм. - М., 1990. - 96 с., У. Хетчера, Д.Мартіна Хэтчер У., Мартин Д. Новая мировая религия. - СПб.: Единение, 1995. - 344 с., М. Максвел, К. Гувьон та іншіх. Ці праці мають певну наукову цінність, оскільки автори використовували архівні документи, спирались на реальні історичні факти і посилались на труди загальновизнаних істориків-сходознавців, хоча скрізь простежується прагнення надати сильного емоційного забарвлення подій, зв'язаних з життям і діяльністю засновників віросповідання.

У деяких працях, присвячених багаїзму, зроблено багато помилок при характеризуванні цього сповідання. Наприклад, його називали пантеїстським ученням (Г. Басет, І. Рос Ross E. The Persians. - Oxford: Clarendon Press, 1931. - С. 67-76.), звинувачували у змові з дияволом (Дж. Котер Cotter J. A Study in Syncretism. - Flesherton, Ont.: Canadian Intelligence Publ., 1980. - C. 39-93. ), зараховували їх до прокомуністичних угрупувань (Е. Ділінг Dilling E. The Red Network. - Kenilworth, Ill.: Dilling, 1954. - 128 c.).

У сучасному сходознавстві довгий час не було спеціального дослідження, присвяченого особистості Бага-Ули, засновника віросповідання. Першим глибоким дослідженням цього питання стала книга “Багаїзм: історія віросповідання”, написана І.В. Базиленком Базиленко И.В. Бахаизм: история вероучения (сер. XIX - нач. XX в.) - М.: Восточная литература, 1994. - 181 с. - відомим російським сходознавцем, автором понад двадцяти наукових праць і статей про багаїзм.

Окрім робіт, повністю присвячених багаїзму, існують праці, автори яких згадують віру багаї лише у контексті, висвітлюючи окремі елементи цієї течії. Але це не зменшує цінності фактичної інформації, яка міститься у роботах таких вчених, як О.О. Дорошенко Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. - М.: ИВ РАН, 1985. - 270 с., Е.О. Бєляєв Беляев Е.А. Мусульманское сектантство. - М.: Наука, 1957. - 580 с., Д.М. Анаркулова Анаркулова Д.М. Социально-политическая борьба в Иране в сер.ХIХ в. - М.: Наука, 1983. - 159с, Л.М. Кулагіна Кулагина Л.М. Попытки модернизации государственного управления Ирана во 2 п. ХIХ в. //Особенности модернизации на мусульманском Востоке. - М.: ИВ РАН, 1997. - С. 95-112. та інших. Існує велика кількість журнальних та газетних статей, що стосуються деяких аспектів життя общини багаї, зростання її міжнародного впливу. Але ці повідомлення побудовані на особистих спостереженнях, не закріплених документально і більшість з них не має наукової цінності.

З проведеного аналізу робіт про історичну еволюцію багаїзму випливають висновки про те, що питання зародження та історії розвитку бабізму-багаїзму висвітлені досить ґрунтовно завдяки хорошій джерельній базі. Слід зауважити, що в питаннях, які стосуються ідеології, догматики, морально-етичної сторони учення і його місця в історії і культурі дуже багато прогалин та суперечливих моментів, а проблеми розповсюдження багаїзму в Україні і СНД, сучасного стану віросповідання, його впливу на суспільно-політичні процеси і участі в міжнародних програмах, організаціях і проектах практично не висвітлені зовсім.

Другий розділ “Соціально-економічна і політична обстановка в Ірані в середині XІX століття” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Іран в середині XIX століття. Соціально-економічний стан країни” автор характеризує причини виникнення народних виступів в Ірані. Поштовхом для революційних вибухів у багатьох країнах Азії послужив розвиток західноєвропейського промислового капіталу і його проникнення на Схід.

До середини XIX ст. Іран являв собою економічно відсталу державу, в якій панували феодальні відносини. З того часу значно посилилась англійська активність в Ірані, і він почав перетворюватися на ринок збуту іноземних товарів після підписання цілої серії нерівноправних договорів з європейськими країнами.

Головний результат проникнення іноземного капіталу полягав у тому, що він почав знищувати ремесло і домашню промисловість, котрі не витримали конкуренції з західноєвропейськими товарами. Становище різних класів і верств населення зазнало значних змін. Дрібні та середні купці були незадоволені політичним безправ'ям та відсутністю можливості вкладати свої кошти в мануфактури і фабрики. Ремісники постраждали в результаті розорення від конкуренції з європейськими товарами. Становище нижчого духовенства, яке було примушене займатися дрібною торгівлею, ремеслом чи хліборобством, мало відрізнялося від умов життя народних мас. Селяни у пошуках виходу із свого тяжкого становища, викликаного зростанням феодальних тягарів, залишали села і втікали до міста, де накопичувалась народна невдоволеність. Таким чином, майже усі верстви іранського суспільства були незадоволені існуючим устроєм і розуміли необхідність істотних змін у житті країни.

Підрозділ 2.2. “Баб, бабіди і народні антифеодальні повстання в Ірані” присвячений історії виникнення секти бабідів та їх ролі в широких народних виступах, відомих під назвою “Бабідські повстання”.

Рух бабідів був результатом глибокої соціально-економічної кризи, яка охопила всі сфери життя Ірану. Релігійні секти та їх проповіді раніше теж були ідеологічним відображенням незадоволення народних мас, але вони не викликали релігійних заворушень і в уряду не було причин для їх переслідування. Значно більшу небезпеку для нього являли бабіди. Біографія їхнього ідеологічного лідера, Баба (дійсне ім'я якого Алі Мохамад Ширазі) добре відома, хоча навколо деяких її фактів до цього часу точаться суперечки. Після ознайомлення з ученням секти шейхітів, Алі Мохамад почав дивитися на себе, як на вчителя, призначеного Богом змінити Іран. Потім він назвав себе “Бабом” - дверима, через які Мохамад передасть свою волю народові. Пізніше він проголосив себе очікуваним дванадцятим імамом Магді, а далі він прийняв священний титул “першої крапки”, яким називали пророка Мохамада його послідовники.

Основні положення його учення були викладені ним у книзі “Беян” . Соціальний склад бабідів (послідовників Баба) був строкатий: торговці, ремісники, духовні особи і селяни. У перший період пропаганди своїх реформаторських ідей (до середини 1848 р.) бабіди бажали привернути на свій бік вище духівництво та уряд Ірану. Переконавшись, що уряд не тільки не бажає прийняти їхні ідеї, але й переслідує за пропаганду, бабіди почали відкриту боротьбу з владою.

Під час масових повстань в Мазандерані, Зенджані та Нейрізі, які були жорстоко придушені урядовими військами, бабіди втратили багатьох керівників і найбільш активних учасників руху. Самого Баба було вбито за наказом шаха. Після невдалого замаху на життя шаха почались масові розправи, страти і покарання учасників руху та співчуваючих.

Не зважаючи на те, що рух зазнав поразки, він мав велике значення в історії Ірану, значно вплинув на політику шахського уряду і вказав на необхідність змін самої ідеології ісламу.

В підрозділі 2.3. “Від бабізму до багаїзму” розповідається про зародження нової ліберальної багаїтської ідеології в надрах радикального бабізму.

Після поразки бабідських повстань община багаї була змушена піти у підпілля, а її керівником став один із учнів Баба - Мірза Гусейн Алі (Бага-Ула). Бага-Ула вирішив відійти від збройної боротьби, переглянути основні принципи учення Баба і переконати усіх в тому, що бабіди - мирні і законослухняні люди. Бага-Ула все більш відходив від революційної тактики бабідів. Між Бага-Улою і його братом Собх-е Азалем існували постійні розбіжності з питань тлумачення принципів бабізму і керівництва в общині. Бага-Ула проголосив себе “Тим, кого проявить бог”, тобто обіцяним багатьма релігіями божим посланцем. Це викликало незадоволення з боку Собх-е Азаля та його прихильників і стало приводом для розколу бабідів на два протилежні угрупування: азалітів та багаїтів. Саме з цього часу віра багаї затвердилась як самостійна релігійно-суспільна течія, яка потім розповсюдилася у всьому світі, зазнала якісних змін і втратила початкове релігійне забарвлення.

Третій розділ “Багаїзм у перші сто років свого існування” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Діяльність общини при житті трьох її засновників” висвітлює історію розвитку віросповідання під час діяльності Бага-Ули, Абдул Бага і Шогі Ефенді. Бага-Ула проводив широку пропаганду своєї ідеології, відправляв листи правителям різних держав з пропозиціями прийняти його віросповідання як єдину світову релігію. У своєму головному творі “Кітаб-е Агдес” він виклав суть свого учення. Бага-Ула розробив принцип передачі повноважень своєму наступнику для створення міцної системи керівництва общиною. Після його смерті в 1892 р. виключне право тлумачити доктрину та усі питання віри отримав його старший син Абас Ефенді (Абдул-Бага).

Абдул-Бага слідкував за ходом подій в общині, займався розповсюдженням віри, але він не претендував на звання пророка. В останньому документі “Воля і заповіт” Абдул-Бага докладно обґрунтував основні принципи діяльності інститутів керування справами віри і передав виключне право тлумачення догматів багаїзму своєму старшому онуку Шогі Ефенді Рабані, який отримав титул “Вартового віри”.

Одразу після вступу на посаду Шогі Ефенді започаткував будівництво Всесвітнього Центру багаї в Хайфі і створення історичної хроніки віри багаї. “Вартовий віри” переклав з перської та арабської мов дуже багато праць засновників віри на англійську. Після його смерті династичний характер керівництва общиною переривається, воно переходить до Всесвітнього Дому Справедливості, ідея створення якого зустрічалась ще у творах Баба і Бага-Ули. Члени Дому Справедливості , який має певну структурну організацію, повинні вирішувати всі адміністративні питання в узгодженні з наказами “Кітаб-е Агдес”.

В підрозділі 3.2. “Основи віросповідання багаїзму” автор розглядає моральні принципи, норми поведінки, філософське світосприймання і догматику віри багаї. Принципи сучасного багаїзму не є чимось новим для релігії і для життя взагалі. Більшість з них відображають погляди та норми поведінки, які мають своє коріння в ортодоксальних світових релігіях: ісламі і християнстві. Специфікою багаїзму є його прагнення об'єднати людство в єдину націю, створити всесвітню федеративну державу і уряд, допоміжну мову, писемність, єдину релігію. Саме завдяки цим космополітичним ідеям багаїзм завоював певну популярність серед своїх послідовників. Окрім того, багаїзм виступає за узгодження релігії з наукою і розумом, за рівність між чоловіками і жінками, відмову від усіх людських забобонів, загальний мир, вирішення економічної проблеми в усіх країнах, а також за міжнародний суд.

У підрозділі 3.3. “Релігійний культ і ритуал в багаїзмі” автор проводить порівняльну характеристику релігійного культу шиїзму та багаїзму і доводить їхній безпосередній зв'язок. Питання спадкоємності ісламських культових елементів є дискусійним, оскільки існують полярні точки зору на цю проблему.

У багаїзмі, як і в ісламі, культ базується на п'яти стовпах релігії: сповіданні віри, молитві, пості, узаконеній милостині і поклонінні святим місцям, тільки вони були дещо видозмінені, згідно вченню Бага-Ули.

У адептів релігії існує свій календар, запровадження якого символізує початок нової ери багаї і лічба років ведеться з моменту проголошення Бабом своєї місії. Поряд з мусульманським Новим роком, у багаїтів є й свої свята, пов'язані з культом засновників цього віросповідання. Прихильникам віри багаї притаманне особливе ставлення до церковної організації та існує своя обрядова практика. В багаїзмі немає інституту професійного духовенства, відсутнє богослужіння під керівництвом одного священника, засуджуються монахи та забороняється іконовшанування. У священних писаннях багаїзму подано уявлення про життя душі після смерті, про пекло і рай, про добро і зло. Таким чином, Бага-Ула, подібно авторам інших священих книг, виклав свій погляд на основні питання віри і регламентував усі сторони життєдіяльності своїх послідовників.

Четвертий розділ “Багаїзм в сучасному суспільно-політичному житті” складається з трьох підрозділів.

В підрозділі 4.1. “Розповсюдження багаїзму в Україні та інших країнах СНД” автор подає історію появи перших багаїтських общин спочатку на території Російської імперії, потім їх розповсюдження в СРСР, а пізніше і в країнах СНД.

Наприкінці ХІХ століття на всій території Росії почали виникати общини багаї, де вони користувалися більшою свободою ніж в Ірані. Царський уряд не захищав багаїтів, але і не переслідував їх. В перші роки радянської влади, після заборони на релігійну освіту та введення декрету про націоналізацію церковних земель, діяльність багаїтів була заборонена. Їх звинуватили в намірах залучати молодь до своєї віри і в тому, що ця віра не відповідала більшовицьким ідеям. Тоді ж і почалася хвиля переслідувань багаїтів і масове вислання із країни членів общини іранського походження. Були заборонені духовні зібрання, а також їх релігійна діяльність.

Тільки з 60-х років починається поступове відновлення діяльності багаїтів в республіках Радянського Союзу. Були зняті обмеження на пересування іноземців по території СРСР. На початку 80-х років це дозволило поновити багато общин і відкрити нові центри.

Прийнятий в 1990 році закон про свободу віросповідання дозволив провести вибори перших місцевих духовних зібрань і обрати Національні духовні зібрання багаїтів СРСР. Після розпаду СРСР на території нових держав СНД налічувалося багато общин багаї і були створені місцеві духовні зібрання.

Перші представники багаї були офіційно зареєстровані в Київі у 1991 році і з того часу община активно працювала. В серпні 1992 року були обрані місцеві духовні зібрання багаї Києва, а в 1998 році - Національні духовні зібрання багаї України. Їх завданням було розповсюдження віри, духовна освіта молоді, навчання дітей тощо. Місцеві духовні зібрання діють у багатьох містах України. Головним завданням духовного зібрання є розповсюдження віри у всіх містах України, а також створення Храму поклоніння.

Підрозділ 4.2. “Міжнародна діяльність общини багаї” висвітлює основні досягнення багаїтів на світовому рівні.

Багаїтська община пропонує свій шлях до миру: боротьба повинна заступити місце принципам союзу і співчуття, необхідно відкинути расові, патріотичні, релігійні забобони та уявлення про національний шовінізм.

Була створена міжнародна організація - Міжнародна громада багаї, яка тісно співпрацювала з багатьма програмами і фондами ООН. За допомогою численних філій міжнародна громада багаї організує і провадить великі і маломасштабні проекти соціального і економічного розвитку. Ці проекти містять у собі різні аспекти діяльності - від простих центрів з навчання грамоті у відсталих районах до створення регіональних центрів з підготовки фахівців-викладачів; від здійснення програм по підвищенню життєвого рівня до великих кампаній проти расизму та національної і релігійної дискримінації.

Міжнародна громада багаї організувала кампанію протесту проти переслідувань багаїтів у Ісламській Республіці Іран. Стихійні переслідування почались ще до ісламської революції в Ірані у 1978-1979 роках. Вони виявлялися у руйнуванні будинків, конфіскації майна, паплюженні місць ушанування багаїтів. Після встановлення нового режиму в лютому 1979 р. багаїтів оголосили поза законом і почались арешти і страти.

Становище іранських багаїтів декілька разів обговорювалося на засіданні комісії ООН і привернуло увагу громадськості.

В підрозділі 4.3. “Місце багаїзму в культурі, історії і системі інших релігій” автор досліджує взаємозв'язок багаїзму з офіційними релігіями тих регіонів, де він знайшов розповсюдження, і ставлення до нього відомих особистостей як в нашій країні, так і за кордоном.

Багато видатних діячів науки, культури і політики, як у минулому, так і у сьогоденні, з симпатією відгукувались про багаїзм. На шляху свого становлення він зустрічав дуже багато перешкод в обличчі пануючих релігійних і політичних традицій різних держав. За всю історію існування цього віросповідання більш двадцяти тисяч його послідовників були вбиті за наказами влади. У багатьох країнах багаїзм довгий час не визнавався офіційними церквами, а в очах шиїтського духівництва Ірану до цього часу головним злочином віри багаї вважається саме його існування.

Однак, незважаючи на всі перешкоди, багаїзм поступово трансформувався від реформаторської мусульманської секти до міжнародного релігійно-суспільного руху і став однією з впливових релігійно-політичних общин.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Висновки, до яких прийшов автор у результаті проведеного дослідження, можна відбити у таких положеннях:

Багаїзм спочатку виник як шиїтська секта бабідів в часи найбільшого зростання народного незадоволення в Ірані в середині ХІХ ст., яке вилилось в широкі антифеодальні повстання. Ідеологом цих повстань виступила секта бабідів.

Простеживши за розвитком багаїзму протягом життя та діяльності його засновників, можна помітити, що в ході проповіді Баба (1844-1850 рр.) його учення розповсюджувалось тільки в Ірані, але при Бага-Улі (1853-1892 рр.) послідовники багаїзму були вже в 13 країнах. Зусиллями Абдул-Бага віра з'явилася ще в 22 країнах, а до 1921 р. її послідовники вже знаходились в 37 країнах. Зараз общини багаї існують в 217 країнах та регіонах світу.

Багаїзм, що виник, як реформаторська секта в ісламі, за минулі півтора століття перетворився на морально-етичний, суспільно-політичний і релігійний рух, який претендував на право бути названим новою світовою релігією.

Багаїзм, разом з тим, не можна називати релігією у повному значенні цього слова і не слід його вивчати як релігію, оскільки з часом він втратив свій релігійний зміст, зберіг тільки зовнішню атрибутику.

Хоч багаїзм офіційно визнає себе новою релігією, яка не має нічого спільного з ісламом, в його основі лежить шиїтське коріння, що у певній мірі відображається на зовнішній релігійній атрибутиці багаїзму. Основні елементи релігійного культу і ритуалу запозичені з шиїтської культової і обрядової практики, а також із зороастризму.

Багаїзм почав розповсюджуватися в Україні лише з 90-х років ХХ ст., при цьому він не зустрів опору з боку офіційної влади.

Українська община багаїтів не займається ніякою протиправною чи антисуспільною діяльністю.

Багаїзм з самого початку був відображенням соціального протесту, рухом низів, спробою реформувати іслам, а сьогодні - це рух середнього класу, безпечний у соціальному плані, який не вимагає революційних соціальних змін, він заперечує будь-яке насильство і пропонує свій шлях до миру. Одночасно він відкидає будь-яку національну винятковість і пропагує етнічну, релігійну толерантність.

У продовженні всієї історії багаїзм завжди привертав увагу багатьох представників науки, культури і громадськості. Він і зараз заслуговує всебічної суспільної підтримки, оскільки на відміну від багатьох тоталітарних релігійних сект і войовничих ісламських угрупувань, цей релігійно-суспільний рух є безпечним для влади і народу, це рух самовдосконалення і універсалізму, спрямований на викорінення людських пороків, переборювання релігійних, національних і расових забобонів. Общини багаї сьогодні складають, поряд з іншими добровільними релігійними та світськими об'єднаннями первинні осередки майбутнього громадянського суспільства, що має стати запорукою перетворення нашої країни на сучасну демократичну правову державу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Черникова И.В. Бахаи в культурном поле Украины и Крыма //Культура народов Причерноморья. - Симферополь: изд-во Таврического нац. ун-та, 1997. - № 2. - С. 316-317. (0,2 а.а.).

Черникова И.В. Сравнительная характеристика религиозного культа шиитов и бахаи //Культура народов Причерноморья. - Симферополь: изд-во Таврического нац. ун-та,, 1998. - № 3. - С. 270-274. ( 0.5 а.а.).

Черникова И.В. Священные книги бахаи //Культура народов Причерноморья. - Симферополь: изд-во Таврического нац. ун-та,, 1998. - № 5. - С. 458-461. ( 0.5 а.а.).

Черникова И.В. Место бахаизма в культуре, истории и в системе других религий //Культура народов Причерноморья. - Симферополь: изд-во Таврического нац. ун-та,, 1999. - № 6. - С. 239-241. (0,5 а.а.).

Черникова И.В. Международная деятельность общины бахаи //Культура народов Причерноморья. - Симферополь: изд-во Таврического нац. ун-та,, 1999. - № 8. - С. 112-117. (0.5 а.а.)

Черникова И.В. Историография бахаизма //Востоковедный сборник. - Симферополь: изд-во Таврического экологического ин-та, 2001. - Вып. 4. - С. 96-113. (1 а.а.)

АНОТАЦІЯ

Чернікова І.В. Історична еволюція багаїзму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню зародження багаїзму і його еволюції від реформаторської ідеології до універсального морально-етичного учення і впливового суспільно-религійного руху.

На основі вивчення і аналізу чисельних джерел та робіт вітчизняних і зарубіжних авторів подана цілісна картина виникнення багаїзму на фоні соціально-політичної і економічної нестабільності в Ірані. Автор провів порівняльний аналіз релігійного культу багаїзму та шиїзму, із надр якого він вийшов, довів їх безпосередній зв'язок, а також прослідив за розповсюдженням цієї течії і розповів про діяльність общин багаї в Україні. На основі дослідження документів і періодичних видань багаї було висвітлено участь міжнародної спільноти багаї в різних організаціях і проектах у всьому світі та виявивлено місце багаїзму в історії, культурі та в системі інших релігій. Доведено, що він заслуговує всебічної суспільної підтримки, оскільки на відміну від багатьох тоталітарних релігійних сект і войовничих ісламських угрупувань, цей релігійно-суспільний рух є безпечним для влади і народу, це рух самовдосконалення і універсалізму, спрямований на викорінення людських пороків, переборювання релігійних, національних і расових забобонів.

Ключові слова: багаїзм, бабідські повстання, Бага-Ула, релігійні новації, універсалізм, Всесвітній Дом Справедливості.

Chernikova I.V. The Historical Evolution of the Baha'i Faith. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in history by speciality 07.00.02 - Universal History. - Dniepropetrovsk National University, Dniepropetrovsk, 2001.

The dissertation is devoted to the investigation of the Baha'i Faith and its evolution from the reformical ideology of the Babi revolts to the universal moral-ethic teaching and influential social-religious movement.

The author on the basis of a great deal of scientific literature and the baha'i original documents analyzes the social, economical and political situation in Iran in the middle of the XIX century and its influence on the appearance of the Babi teaching as a shi'i's sect. The work shows the ideology of modern Baha'i Faith, its moral-ethic principles.

The author proves the correlation of the main elements of the shi'i and baha'i religious cult. The dissertation examines the spreading of the Baha'i Faith in Ukraine and in other countries of the UIC and shows its role in the international social and political life.

The dissertation work is the first complete investigation of the Baha'i Faith in Ukrainian historical science.

Key words: the Baha'i Faith, Babi revolts, Baha'u'llah, Universal House of Justice, new religious teachings.

Черникова И.В. Историческая эволюция бахаизма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2001.

Диссертация посвящена всестороннему исследованию бахаизма и его исторической эволюции от реформаторской идеологии до универсального морально-этического учения и влиятельного общественно-религиозного движения.

В работе дана целостная картина возникновения бахаизма на фоне социально-политической и экономической нестабильности в Иране в середине ХIХ века. Недовольство существующим строем вылилось в широкие антифеодальные восстания, роль руководителей которыми взяла на себя секта бабидов. Учение основателя и идеолога этой секты - Баба, стало предтечей бахаизма.

В диссертации прослежена трансформация бахаизма от реформаторской идеологии восставших народных масс до масштабного международного общественно-религиозного и политического движения. Охарактеризована деятельность общины бахаи в период жизни и деятельности ее основателей: Баха-Уллы, Абдул-Баха и Шоги Эффенди, при которых вера бахаи получила широкое распространение во многих странах Проследив за развитием бахаизма, можно заметить, что в ходе проповеди Баба (1844-1850 гг.) его учение распространялось только в Иране, но с 1853 по 1892 год, при Баха-Улле, последователи бахаизма были в 13 странах. Со временем между кончиной Баха-Уллы и смертью Абдул-Баха вера распространилась еще в 22 странах, а всего к 1921 году ее последователи уже имелись в 37 странах.

Возникнув, как реформаторская секта в исламе, за прошедшие полтора столетия бахаизм превратился в морально-этическое движение, претендующее на право называться новой мировой религией.

Бахаизм, вместе с тем, нельзя назвать религией в полном смысле слова, и не следует его изучать как религию, так как со временем он утратил свое религиозное содержание, сохранив только внешнюю атрибутику.

...