"Колокол" О.І.Герцена і Україна. Джерелознавчий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського

УДК 94 (477): 930.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

"Колокол" О.І.Герцена і Україна. Джерелознавчий аналіз

Ковальська-Павелко Ірина Миколаївна

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Швидько Ганна Кирилівна, Національна гірнича академія України (м. Дніпропетровськ), професор кафедри українознавства і політології

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України Пінчук Юрій Анатолійович, завідувач відділу української історіографії Інституту історії України НАН України

кандидат історичних наук Атаманенко Алла Євгеніївна Національний Університет "Острозька Академія", доцент кафедри історії

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичних наук

Захист відбудеться " 27 " вересня 2001 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України

Автореферат розісланий " 22 " серпня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Пісчаний О.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В даний час, коли українська історична наука перебуває в стадії національного відродження, майже поза увагою дослідників залишилось джерелознавство середини ХІХ ст., тоді як історична наука потребує залучення нових джерельних масивів, що висвітлюють цей період, та їх відповідної інтерпретації. До таких малодосліджених джерел відноситься демократичне видання "Колокол" за редакцією відомого суспільно-політичного діяча, філософа, письменника, публіциста, мецената Олександра Івановича Герцена (1812-1870 рр.)

"Колокол" як комплексне джерело з історії України досі не розглядався. Хоча на його сторінках впродовж 11 років (1857-1868) публікувались в основному матеріали фактологічного характеру, які констатували суспільно-політичні події, що мали місце в різних регіонах України (в складі Російської імперії) і не підлягали офіційній цензурі. Ці повідомлення, офіційні документи, критичні матеріали не могли знайти свого відображення в інших періодичних виданнях того часу. Серед цього корпусу писемних джерел є ряд вірогідних документів, які дають можливість об'єктивно оцінити соціальні й політичні явища та процеси, що мали місце в українських губерніях в середині ХІХ ст.

О. Герцен був єдиним із прогресивних російських представників інтелігенції середини ХІХ ст., хто зробив спробу через своє солідне видання захищати інтереси України, звертаючись до історичних сторінок її минулого. Спираючись на історичні факти, він висловлювався за визнання автономії України, вирішення питання щодо офіційного запровадження української мови на території українських губерній та ін. Виявлення та аналіз всього корпусу джерел з історії України, які були опубліковані на сторінках газети "Колокол", та переосмислення прогресивних поглядів О.Герцена на "українське питання" заслуговує спеціального дослідження в сучасній історичній науці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри історії України Дніпропетровського національного університету по держбюджетним темам "Розробка сучасної концепції дослідження та викладання історичної науки в Україні" в межах державної національної програми "Освіта" та "Історія науки та освіти в Україні в контексті етно-національних процесів".

Джерельну базу дисертації складає масив документів і матеріалів, які можуть бути систематизовані в чотири групи. До першої групи джерел належать публікації кореспонденцій, інформаційних текстів, критичних матеріалів на сторінках "Колокола" за час з 1857 по 1867 рр. Вони видані в Лондоні російською мовою і перевидані у 1962-1964рр. АН СРСР за редакцією академіка М.В. Нечкіної у 9 томах, додатків до "Колокола" - "Общее вече" і "Под суд!" (перевиданих АН СРСР у 1964 р., вип. Х), а також франкомовного видання "Kolokol" і російськомовного "Колокол (Русское прибавление)", які виходили в Женеві протягом 1868 р. (перевидані АН СРСР у 1978 р., кн.1). Ці відомості стосуються 9 губерній України, які у ХІХ ст. входили до складу Російської імперії. Матеріали висвітлюють різноманітні події та економічну, політичну, соціальну, правову сфери життя в українських губерніях. Документи та інформаційні матеріали, які були опубліковані на сторінках "Колокола" та в додатках до нього, мають як загальноукраїнський так і регіональний характер. Ряд документів свідчать про розповсюдження "Колокола" на території України і зв'язки редакторів видання з прогресивними українськими діячами різних політичних напрямків. До першої групи належать також статті-роздуми про минуле і майбутнє України, авторами яких були О. Герцен, М. Огарьов, М. Костомаров та Л. Мечніков.

Другу групу джерел складають спогади і листування О.І.Герцена. До них відноситься мемуарна збірка "Былое и думы" (т.7, ч.6-8), в якій О.І.Герцен висвітлює період з 1858 до 1868 рр. Цей період пов'язаний з його життям в Англії, відкриттям Вільної російської друкарні, виданням газети "Колокол", зустрічами з емігрантами та прогресивними діячами, письменниками, публіцистами з Росії і України. Сюди ж належать листи О.Герцена до російських емігрантів, українських суспільних діячів, письменників, опубліковані в зібранні творів О.Герцена в двох виданнях (Герцен А.И. Полное собрание сочинений и писем /Под ред М.К.Лемке.СПб.,1917.Т.9; Т.12; Т.17; Герцен А.И. Собрание сочинений в 30-ти томах. Т.12,17,25). Ці епістолярні джерела мають значну цінність, бо вони дають можливість виявити з першоджерела інформацію про видання "Колокола" і зв'язки О.Герцена з українськими суспільними і культурними діячами. До цієї ж групи належать спогади В.І. Кельсєєва, В.О. Панаєва, О.М. Пипіна, М.К. Рейхель, О.В. Романович-Славатинського, Н.О. Тучкової-Огарьової, К.Ф. Юнге. В них описуються зустрічі та взаємовідношення авторів мемуарів з О.І. Герценом та М.П. Огарьовим в період їх життя і діяльності у Парижі, Лондоні, Женеві (1856-1870 рр.).

До третьої групи відносяться неопубліковані архівні матеріали, які зберігаються в фондах ЦДІА України в м. Києві. Частина їх стосується становища українського селянства, діяльності навчальних закладів, студентства у 50-60-х рр. ХІХ ст. Привертають до себе увагу матеріали про селянські виступи в українських губерніях у період з 1858 до 1863 рр. (ф. Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора; Палати карного суду; фамільне зібрання поміщиків Галаганів); матеріали про діяльність попечителя Київського учбового округу М.І. Пирогова з 1861 до 1862 рр. (Фонд управління Київського учбового округу. Секретна частина). Ці документи доповнюють і підтверджують автентичність і вірогідність матеріалів, опублікованих на сторінках газети "Колокол" стосовно селянських виступів і становища в навчальних закладах Київської губернії. Частина архівних документів утримує в собі інформацію про суспільно-політичний рух в Україні наприкінці 50-х - у середині 60-х рр. ХІХ ст. (ф.707, оп. 261, секретна частина; ф.442, оп. 810, 812, 813, секретна частина), про розповсюдження газети "Колокол" на території України, про рівень її популярності серед різних верств населення в українських губерніях у період з 1859 до 1863 рр. (ф.442, оп.809, 812, 813, 815, секретна частина). Цінними для дослідження є матеріали секретних постанов Міністерства внутрішніх справ про заборону та вжиття заходів проти ввезення до українських губерній герценівських видань, у тому числі газети "Колокол" (1853-1864 рр.) (ф.442, оп. 803, 807, 810, 812, 814, секретна частина; ф.1252, оп.1).

Особливе значення мають офіційні документи, які розкривають імена кур'єрів та вказують на шляхи розповсюдження газети "Колокол" в Україні (ф. №442-Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора; №1252 -Штаб-офіцерів корпусу жандармів м. Одеса). Ряд архівних документів фонду №1252 дає можливість підтвердити, що газета "Колокол" і кореспонденції до Лондона переправлялись саме через Одеський порт за допомогою моряків військових і торговельних суден.

Четверту групу джерел складають опубліковані архівні документи, які містяться у збірках: "Общественно-политическое движение на Украине в 1856 -1862 гг.", "Общественно-политическое движение на Украине в 1863 -1864 гг.", "Селянський рух на Україні 1850-1861 рр.", "Отмена крепостного права на Украине". Ці документи висвітлюють становище українського селянства до і після реформи 1861 року та процеси, що відбувались в суспільному житті України в середині - другій половині ХІХ століття. Ряд документів з цих збірок підтверджують вірогідність матеріалів, опублікованих у "Колоколе".

Аналіз джерел свідчить, що їх кількість і різноманітність цілком достатня для об'єктивного та всебічного вивчення публікацій у "Колоколе" про Україну, зв'язків українських суспільних та культурних діячів і кореспондентів з редакторами газети, та підтвердження вірогідності опублікованих у "Колоколе" матеріалів про Україну.

Хронологічні рамки дисертації визначаються часом видання "Колокола" і охоплюють 11 років (1857-1868рр.). В останній рік свого існування журнал друкувався французькою мовою (1868 р.). Проте автор дисертації в цілому не обмежується лише цим періодом. Це дає можливість комплексного визначення сюжетів з історії України, які мали місце на сторінках "Колокола".

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб дослідити ступінь відображення на сторінках "Колокола" О. Герцена різноманітних сторін життя України середини ХІХ ст. різних її регіонів, історичного минулого українського народу, зв'язки українських кореспондентів з редакцією газети, шляхи доставки інформації в м. Лондон та встановити вірогідність подій, про які публікувалось у "Колоколе".

Для реалізації поставленої мети вирішуються такі дослідницькі завдання:

- виявити корпус всіх матеріалів газети стосовно України;

- з'ясувати ступінь охоплення регіонів України в матеріалах "Колокола";

- провести класифікацію публікацій (сюжетів, інформаційних текстів), застосовуючи принципи: проблемно-тематичний, територіальний, хронологічний;

- на основі джерелознавчого аналізу встановити ступінь відображення на сторінках "Колокола" реалій тогочасного життя в Україні;

- виявити коло кореспондентів "Колокола" і провести атрибуцію їх текстів;

визначити ставлення О.Герцена до тогочасних подій в Україні, до історичного минулого та майбутнього українського народу;

- встановити вірогідність висвітлених у "Колоколе" подій.

Об'єкт дослідження становить корпус джерельних матеріалів, опублікованих на сторінках "Колокола", додатків "Общее вече", "Под суд!", "Kolokol".

Предметом дослідження є з'ясування обумовленості, тенденцій, процесів відображення історії минулого і тогочасної української дійсності середини й другої половини ХІХ ст. на сторінках газети.

Методологічну основу дослідження складає комплексний підхід до джерельного письмового корпусу матеріалів, вміщених на сторінках "Колокола", з урахуванням принципу об'єктивності.

Методологічні принципи дослідження реалізуються шляхом застосування різних методів наукових студій: порівняльно-історичного, типологічного, класифікації, періодизації, реконструкції окремих частин структури джерельної бази.

Оскільки дане дисертаційне дослідження в своїй основі має такий джерельний корпус, як публікації про Україну у "Колоколе", на особливу увагу заслуговує звернення до джерелознавчих аспектів: підходу до суті поняття "історичне джерело" в його широкому розумінні, як всього того, що слугує вірогідній інформації про історичну об'єктивність; різні прийоми класифікації та типології письмових історичних джерел; встановлення і визначення джерел, їх вірогідності, репрезентативності та достатності.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому вперше проведено повний аналіз корпусу джерел і введено до обігу нові, дотичні до теми, документи з історії України 50 - 60-х рр. ХІХ ст.. "Колокол" розглянуто як комплексне джерело та здійснено класифікацію опублікованих на його сторінках матеріалів про Україну з використанням проблемно-тематичного, територіального і хронологічного принципів.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані для подальшого дослідження теми і суміжної проблематики з історії України середини і другої половини ХІХ ст. Висновки дисертації, авторські схеми, таблиці, в яких проаналізовані сюжети, кореспондентські та критичні матеріали, дають можливість застосовувати їх в лекційних курсах з джерелознавства, української журналістики та періодики, в наукових дослідженнях по суспільно-політичній думці України та Росії.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійній постановці і вирішенні всього кола проблем дисертації. Автором самостійно опубліковано 8 статей, з них у фахових виданнях - 4.

Апробація результатів дослідження

Матеріали дисертації покладені в основу доповідей, проголошених на міжнародних наукових і краєзнавчих конференціях: "Остріг на порозі 900-річчя" (Остріг, 1992), "Наукова конференція, присвячена 75-річчю університету" (Дніпропетровськ, 1993), Міжнародні конференції "Наука і освіта-2000", "Наука і освіта-2001" (Дніпропетровськ, 2000, 2001 рр.). Дослідження пройшло також апробацію у 8 публікаціях.

Структура роботи підпорядкована виконанню поставлених у ній мети та дослідницьких завдань і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, який нараховує 279 найменувань і 3 додатків. Загальний обсяг роботи складає ..... сторінок.

редакція газета кореспондент інформація

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, висвітлені стан наукової розробленості проблеми та джерельна база дослідження, визначено предмет та об'єкт дослідження, його хронологічні межі, методологічну основу, дослідницьку мету та завдання, сформульовано наукову новизну, практичне значення дисертації, а також особистий внесок дисертанта.

Перший розділ - "Історіографія діяльності "Колокола" О.І.Герцена і теоретичні основи його дослідження" складається з трьох параграфів.

У параграфі 1.1 доводиться, що досліджувана тема належить до числа мало вивчених. Дослідження опублікованих у виданні О.І.Герцена "Колокол" матеріалів та поглядів видавця розпочалося ще наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. (праці М.Бакуніна, М. Гершензона, М. Лємке, В. Ульянова, А. Луначарського, П. Мілюкова, Г.Плєханова, М. Покровського, М. Семевського та ін.). Однак, питання про зв'язки "Колокола" з Україною в історичній науці (а тим більше в джерелознавчому аспекті) окремо не ставилось.

Фактично зачинателем дослідження спадщини О.І. Герцена є російський історика М.К. Лємке (1872-1923). За його редакцією були вперше видані праці і матеріали листування О.І. Герцена, в яких вміщені унікальні документи про життя і діяльність О.І. Герцена. Українська історіографія проблеми "Герцен і Україна" розпочалась із видання у 1927-1930 рр. М.С. Грушевським (1866-1934) 6-томної збірки матеріалів "За сто літ", присвяченої громадському і літературному життю України ХІХ-початку ХХ ст. В спогадах, листах українських громадських і культурних діячів середини - другої половини ХІХ ст. є інформація про їх зв'язки з О.Герценом і "Колоколом".

Ідея факсимільного видання пам'яток Вільної російської друкарні належить академіку М.В. Нєчкіній (1901-1985). У середині 50-х рр. ХХ ст. М.В. Нєчкіна інтенсивно розробляла проблему російського революційного руху. До наукового обігу були введені унікальні джерела, які стали раритетами (перевидання всіх номерів "Колокола", франкомовного "Kolokol" і "Kolokol (Русское прибавление)"та додатків до газети "Общее вече" и "Под суд!"). До 100-річчя заснування "Колокола" вийшло унікальне 9-томне видання "Революционная ситуация в России в конце 50-х - начале 60-х гг. ХІХ в." В ньому містяться вперше введені до наукового обігу матеріали, зокрема з історії видання "Колокола" і його спадщини.

Незважаючи на відсутність спеціальних праць з проблеми "Герцен і Україна" у 60-70-х рр. ХХ ст. з'явилися фундаментальні дослідження з теорії та історіографії творчості О.І.Герцена (А. Володін, В. Іллерицький, Я. Лінков), в яких частково були висвітлені питання зв'язків редакторів "Колокола" з українським суспільно-політичними життям. В цей же період виходять праці Н.Я.Е йдельмана, який зробив вагомий внесок у встановлення імен кореспондентів "Колокола" і визначення принципів відбору кореспонденцій, зв'язків українських прогресивних діячів Харкова і Києва з редакторами "Колокола".

Ідея розробки теми "Колокол" і Україна" належить професору Львівського університету Г.Ю. Гербільському (1904-1991). Ним була написана всього одна стаття з цієї проблеми, але доволі змістовна. Він зробив огляд публікацій, що виходили в "Колоколе" і торкалися Галичини середини ХІХ ст.

Українські вчені З.В. Першина, А.З. Барабой, Ф.О. Ястребов, Г.І. Марахов, М.М. Варварцев у своїх працях розробляли проблеми суспільно-політичного руху в Україні в середині ХІХ ст. і стосунки демократичних діячів України з герценівським "Колоколом". Особливий інтерес викликають дослідження професора Одеського університету З.В. Першиної про політичні погляди О.Герцена і його зв'язки з українськими революційними діячами та суспільно-політичними гуртками в Україні, насамперед, з "Клубом Піквіків", "Харківсько-Київським таємним товариством", "Товариством добрих цілей". З.В.Першина зробила спробу реконструювати шляхи пересування українських кореспондентських матеріалів до Лондонського видавництва.

В статтях філологів Т.В. Поляниної і В.О. Капустіна розглянуті загальні погляди О.Герцена щодо України, та його зв'язки з українськими письменниками того часу.

Таким чином, діяльність О.І. Герцена, його погляди розглядалися протягом багатьох десятиліть тільки під кутом революційних ідей, без урахування широкого спектру поглядів і зацікавлень редактора "Колокола". Теоретичні аспекти аналізу писемних джерел ХІХ ст. не були достатньо розроблені. Саме з цих причин українські фахівці не зверталися до цієї проблеми.

У параграфі 1.2 охарактеризовані теоретичні та методологічні засади дисертаційного дослідження. Однією з важливих теоретико-методологічних проблем джерелознавства взагалі, і дисертаційного дослідження зокрема, є класифікація писемних джерел. Їх групування, систематизація та класифікація є необхідним етапом на шляху до синтезу (С.О. Шмідт, О.П. Пронштейн). Вони мають суттєве значення у вирішенні комплексу джерелознавчих питань, а саме: встановлення спільності, відмінності та генетичних зв'язків між джерелами, з'ясування ступеня їх автентичності, репрезентативності, вірогідності, адекватного відображення ними реальної історичної дійсності, розробки раціональних прийомів їх аналізу та ін. (І.Д. Ковальченко, С.О. Шмідт). Прийоми класифікації писемних джерел входять до складу методів джерелознавства, що складають систему регулятивних принципів та правил вивчення джерел, яка виникає на основі методу історичного пізнання (О.П. Пронштейн, М.П. Ковальський).

Методи аналізу писемних джерел здійснюються за двома основними критеріями: зовнішня і внутрішня критика. Аналіз джерела, тобто внутрішня критика, запроваджується в даному дослідженні в двох напрямках. Перший - це аналіз змісту документа та інтерпретація тексту, і другий - аналіз умов, в яких з'явився документ.

Спираючись на вже існуючий досвід в західноєвропейському, російському й українському джерелознавстві, враховуючи унікальність комплексу матеріалів, опублікованих на сторінках "Колокола", автор дисертаційного дослідження має можливість вибору найбільш придатних для неї систем та методів класифікації цих писемних джерел. Розглянуті питання внутрішньої критики джерел дозволяють встановити автентичність даного корпусу джерел, ступінь їх вірогідності, репрезентативності і оригінальності.

У параграфі 1.3 висвітлені методи аналізу джерельної бази дисертаційного дослідження. Аналізуючи опубліковані в газеті "Колокол" "українські" матеріали і архівні документи, автором використані історико-порівняльний, проблемно-тематичний, типолого-видовий, географічний та хронологічний принципи класифікації джерел.

"Українські" матеріали є складовою частиною інформаційних публікацій та статей про становище Російської імперії в цілому в середині ХІХ ст. Вони виокремленні з загальної кількості публікацій у "Колоколе". Кількість "українських" матеріалів складає 108 позицій, з них 83 - публікації, які висвітлюють події в окремих губерніях, 8 - матеріали, що стосуються загального становища українських губерній, 7 - статті про минуле та майбутнє України. За видовими ознаками всі "українські" матеріали поділяються на 4 групи: 1) інформації; 2) офіційні повідомлення; 3) листи; 4) статті-роздуми. Проведення порівняльного аналізу показує, що значна частина публікацій припадає на період з 1860 по 1862 рр. (44 публікації). Це пов'язано з інтенсивним надходженням кореспонденцій з українських губерній до редакції.

Використання географічного принципу дає можливість розподілити всі публікації на 9 груп, назви яких співпадають з назвою 9 українських губерній. За кількістю публікацій найбільш висвітлені події у Київській, Харківській, Чернігівській і Полтавській губерніях. Недостатньо інформації про Волинську, Таврійську, Подільську губернії.

За формою і змістом "українські" публікації поділяються на дві великі групи. До першої відносяться матеріали, які були вміщені під рубриками "Смесь", "Письмо из Петербурга", "Письмо к издателю", "Поправки, возражения, оправдания", "Злодейства помещиков". Загальна кількість складає 56 публікацій. Вони репрезентують події, які відбувалися у різних регіонах України. До другої групи відносяться публікації, які не розподілені редакторами "Колокола" на рубрики. Загальна їх кількість складає 52 одиниці.

Всі "українські" матеріали розподіляються на два головних роди: документальні та наративні. Опубліковані на сторінках "Колокола", документальні джерела, набувають особливого значення у зв'язку з тим, що вони не публікувалися в інших періодичних виданнях того часу в Російській імперії. В силу свого призначення вони не могли набути офіційного розголосу. Особливо важливими є звіти різних міністерств та постанови губернських дворянських комітетів. В них подана інформація про ставлення губернської влади, місцевого дворянства та поміщиків до питання про надання селянам особистої свободи, а також сільським общинам - земельних та лісових ділянок. Серед них є й цікаві документи про прогресивність поглядів окремих українських поміщиків та дворян, що в працях радянських часів ігнорувалось (листи: №16 від 1 липня 1858 р.; №57/58 від 1 грудня 1859 р.; №63 від 15 лютого 1860 р.; №73/74 від 15 липня 1860 р.; №144 від 8 вересня 1862 р.). Важливими є ті документи, які опубліковані в "Колоколе" під назвою "Дело Андрущенко". Фактично це звіт таємного відділення про арешт, допити та ведення слідства. З них можна з'ясувати, яким чином газета "Колокол" розповсюджувалася в Україні, а також отримати відомості про українських суспільних діячів та кореспондентів, причетних до підготовки і пересилання "українських" матеріалів у Лондон.

Документальні джерела розподілені на групи, об'єднані за їх походженням, формою і змістом на такі: а) урядові проекти; б) звіти міністрів; в) постанови губернських комітетів; г) звіти генерал-губернаторів; д) звіти слідчих комісій та відділень; е) відозви студентів навчальних закладів.

Більшість публікацій - це наративи: кореспонденції у вигляді переказу очевидцями подій політичного та соціального характеру, які відбувались в українських селах та містах, незаконних дій губернської влади; статті-роздуми редакторів "Колокола" про загальне становище України, наприкінці 50-х - в середині 60-х рр. ХІХ ст., про можливість самостійності України, про збереження української мови та національних традицій.

За змістом наративні джерела можна поділити на 4 групи: 1) інформаційні та аналітичні матеріали про політичні, економічні, соціальні події в українських містах та губерніях; 2) матеріали, які свідчать про порушення прав людини; 3) публікації про окремих культурних та громадських українських діячів; 4) статті-роздуми про сучасне становище України та її минуле. Першу групу наративних джерел за тематикою та змістом доцільно поділити на підгрупи, що торкаються: а) українського селянства до і після реформи 1861р.; б) вищих учбових закладів; в) губернської влади; г) монастирів і духовенства.

Внутрішня критика опублікованих у "Колоколе" матеріалів як джерел до історії України потребує визначення вірогідності документів, їх автентичності та репрезентативності. Особливість цих джерел полягає в тому, що оригінали кореспондентських матеріалів не збереглися, тому першоджерелом є самі публікації на сторінках "Колокола". Зараз немає можливості перевірити всі факти, викладені в публікаціях "Колокола", але події, пов'язані з виступами селян проти поміщиків у різних регіонах України до і після реформи 1861 р., факти зв'язків українських прогресивних діячів з редакторами "Колокола", докази розповсюдження цього видання в Україні, можна перевірити, спираючись на справи фондів ЦДІА України в м. Києві (ф.442,473,485,707,1252,1475), Державного архіву Київської області(ф.2), Державного архіву Дніпропетровської області (ф.11). Використані в дисертації архівні матеріали розподілені за змістом на 5 груп. Вони висвітлюють такі аспекти життя українських губерній:1)виступи селян проти поміщиків; 2)суспільно-політичний рух; 3)діяльність "недільних шкіл" і попечителя Київського навчального округу М.І.Пирогова; 4)розповсюдження "Колокола";5)популярність газети серед різних соціальних верств населення. Хронологічні рамки цих архівних матеріалів охоплюють період з 1857 по 1865 рр. Документи, які висвітлюють селянські виступи, регіонально обмежені. Вони стосуються подій у Київській, Волинській, Подільській губерніях.

Ряд документів, використаних автором роботи, вводяться до наукового обігу вперше. Наприклад, лист міністра внутрішніх справ С.С. Ланського до губернатора Києва І.І. Васильчикова від 31 січня 1859 р. про дозвіл виписувати і читати газету "Колокол" (ЦДІА України в м. Києві, ф.442, оп.809, спр.34); лист управляючого поміщика Галаган від 13 березня 1861 р. (ЦДІА України в м. Києві, ф.1475, оп.1, спр.1055); шість документів, які підтверджують селянські виступи в Київській, Чернігівській, Подільській губерніях (ф.442, оп. 300). Архівні документи допомагають визначити автентичність та вірогідність матеріалів "Колокола".

У другому розділі - "Археографічна характеристика публікацій "Колокола" вивсвітлені ідейні основи газети, додатків до неї та франкомовного видання "Kolokol", здійснена класифікація опублікованих в цих виданнях статей, проаналізована діяльність та зв'язки українських кореспондентів з редакцією "Колокола" і шляхи доставки інформації в редакцію Вільної російської друкарні.

О.І.Герцен став зачинателем і видавцем позацензурного друкованого органу середини - другої половини ХІХ ст., який дав поштовх розвитку нелегальної преси в межах самої Російської імперії. Газета "Колокол" виходила російською мовою в Лондоні у Вільній Російській друкарні впродовж 11 років (1857-1867 рр.) за редакцією О.І.Герцена та М.П.Огарьова, а протягом 1868 р. (11 місяців) під назвою "Kolokol" вона друкувалася в Женеві французькою мовою за тією ж редакцією, хоч видання контролювали переважно М. Огарьов і Л. Чернецький. Загальна кількість номерів, які вийшли протягом окресленого періоду складає 260 (з них 245 - російською мовою,15 - французькою). Із зростанням популярності газети і окремих матеріалів протягом 1859-1863 рр. було перевидано 52 номера "Колокола" в Лондоні. Паралельно з "Колоколом" виходили додатки під назвою "Под суд!" (1859-1862 рр.) і "Общее вече" (1862-1864 рр.). Додатки виходили у період, коли до редакції "Колокола" надходила найбільша кількість інформації з Росії, матеріали друкувалися з метою активізації громадської думки.

Сенс діяльності Вільної російської друкарні, за визначенням О.І. Герцена, полягав у принципі "Росія-Лондон-Росія" (з Росії повинні були надходити кореспонденції до редакції газети, друкуватися тут і відправлятися до Росії у вигляді газети з коментарями О. Герцена і М. Огарьова). Цей принцип почав діяти саме з виходом у світ газети "Колокол". Вона стала центром публікацій позацензурної оперативної інформації тих подій, які відбувалися в різних регіонах Російської імперії. Інформація публікувалася оперативно і регіонально не обмежувалася. О. Герцен і М. Огарьов були зацікавлені в тому, щоб саме в "Колоколе" висвітлювалися події з усіх регіонів Російської імперії. Редакторами газети проводився жорсткий відбір інформаційних повідомлень, які надходили до газети, публікувалися лише ті матеріали, у вірогідності яких редактори не мали сумнівів.

"Українські" матеріали в "Колоколе" не виокремлювалися, а були складовою частиною інформаційних публікацій та статей про становище Російської імперії в цілому. Впродовж 1857 р. жодної публікації про Україну у "Колоколе" не було. Найбільша кількість матеріалів надійшла до редакції в період з 1860 по 1862 рр. Це пов'язано з періодом піднесення демократичних сил у Російській імперії і в Україні, очікуванням реформ, активізацією діяльності українських таємних товариств, гуртків, громад, окремих культурних та суспільних діячів.

Одним із найбільш складних питань є визначення та ідентифікація авторів кореспонденцій. Практично всі матеріали в "Колоколе", "Kolokol" і додатках опубліковані без зазначення прізвищ авторів або посилань на тих, хто підготував дану інформацію до друку. Це було пов'язано з тим, що редактори видання були змушені приховувати джерело своєї інформації і не називати прізвища кореспондентів, щоб не привертати уваги до них з боку влади та уряду в Росії. О. Герцен зазначав авторство лише в тих випадках, коли воно належало йому, або Огарьову (Герцен друкувався в "Колоколе" з 1-го номера під власним прізвищем або під псевдонімом Іскандер, а Огарьов з 9-го номера (від 15 лютого 1858 р.) під власним прізвищем).

Певні винятки траплялися, коли редактори "Колокола" друкували тексти листів або статей з зазначенням прізвищ їх авторів. Це відбувалося тоді, коли автор кореспонденції перебував за кордоном і не приховував свого прізвища, або коли редактори були впевнені, що не нашкодять автору. Наприклад, Лев Мечников - відомий український вчений-географ - автор циклу статей, опублікованих у франкомовному виданні "Kolokol" під загальною назвою "Противники государства на Руси", на час написання статей (1868 р.) перебував за кордоном у Швейцарії; Андрій Гончаренко (ієродиякон Агапій), засновник української діаспори та першої російської друкарні в США - автор двох публікацій в "Колоколе". В одній з них зазначено його авторство (замітка, присвячена пам'яті Т.Г. Шевченка). На час написання цієї кореспонденції (1861р.) автор перебував в Англії. Катеринославський поміщик Іван Шахов надіслав спростування до редакції "Колокола" (на цей час він знаходився в Женеві). Колишній учитель історії з Полтавської губернії Віктор Щелкан - автор листа до редакції, який був надрукований у рубриці "Письмо к издателю". В ньому автор не приховував свого прізвища, тому що знаходився на лікуванні в Єгипті й не збирався повертатися в Україну. В усіх інших випадках авторство кореспонденцій не зазначено.

Спроби встановити авторство кореспонденцій та шляхи їх відправки до редакції "Колокола" були здійснені в роботах російських та українських науковців М. Лємке, М. Клевенського, Н. Ейдельмана, З. Першиної, А. Барабоя, Г. Марахова. Ними було встановлено, що кореспонденції готувалися членами Харківсько-Київського таємного товариства (м. Харків), "Пасквильного комітету" (м. Харків), "Общества добрых целей" (м. Одеса), студентського гуртка при Рішельєвському ліцеї (м. Одеса), "Клубу Піквіків" (м. Катеринослав), а також керівниками "недільних шкіл" (м. Київ), окремими членами Київської, Чернігівської, Полтавської Громад.

В дисертаційному дослідженні вперше здійснена спроба повного аналізу даних про герценівських кореспондентів з українських губерній, з врахуванням вже існуючих досягнень в попередніх наукових дослідженнях в цій галузі. Загалом "Колокол" має 17 українських кореспондентів, включаючи емігрантів.

На території України існувала налагоджена система транспортування і розповсюдження позацензурних видань Вільної Російської друкарні, в т.ч. і газети "Колокол". В дисертаційній роботі здійснена спроба встановити шляхи доставки "українських" кореспонденцій до Лондона з усіх 9 губерній України (у складі Росії) і примірників газети "Колокол" з Лондона в Україну. Це ґрунтується на спогадах О.Герцена, на архівних документах, на матеріалах, опублікованих у самому "Колоколе" і на проведених попередніх дослідженнях (А.З. Барабой, С.Я. Боровой, З.В. Першина). Кореспондентські матеріали з України до Лондона переправлялися шляхами: морським (через міста Одесу, Херсон, Миколаїв на пароплавах або військових суднах) і сухопутним (через австрійський і галицький кордони, через м. Гусятин Подільської губернії, а також використовувався шлях петербурзького відділення "Земля і воля": через Одесу, бессарабський кордон, Молдову і Туреччину).

У третьому розділі - "Публікації матеріалів про українські губернії середини ХІХ ст." проаналізовані інформаційні й аналітичні матеріали про події в "українських" губерніях, публікації документальних джерел в "Колоколе" та висвітлені проблеми української історії, культурних та суспільно-політичних процесів, розглянутих на сторінках газети.

Значна частина публікацій в "Колоколе" (30) присвячена становищу селянства в українських землях в до- і пореформений період, питанням підготовки і проведення урядової реформи 1861 р. Першу групу складають 24 публікації, репрезентовані у вигляді інформаційних повідомлень про події або факти, які були зафіксовані кореспондентами. Вони висвітлюють реакцію селян на незаконні дії місцевих поміщиків, сутички селян і громад з представниками влади та військами, надісланими для їх приборкування, а також факти зловживань та знущань місцевих поміщиків над селянами. До другої групи відносяться статті з аналізом пропозицій та рішень губернських дворянських комітетів з Росії загалом, у тому числі й з українських губерній, з приводу скасування кріпацтва та шляхів надання селянам земельних наділів напередодні проведення селянської реформи 1861 р. Автором статей є М.П. Огарьов. П'ять з цих публікацій вміщені під загальною назвою "Комиссия для составления положений о крестьянах", одна - під заголовком "Письмо и ответ. Ответ". Хронологічні рамки цих матеріалів охоплюють період з 1858 по 1865 рр.

Аналіз інформаційних публікацій дає можливість підтвердити фактами тезу про невдоволення українського селянства Київської, Подільської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Чернігівської губерній реформою 1861 р. та методами її проведення, виявити факти систематичного знущання окремих українських поміщиків у Катеринославській, Полтавській, Херсонській, Чернігівській губерніях над прислугою і селянами та безправного становища народних мас як до, так і після скасування кріпосного права.

Аналіз статей М.П. Огарьова дає можливість виявити рівень активності дворянських губернських комітетів при підготовці проекту маніфесту про відміну кріпосного права та позицію українського дворянства щодо шляхів надання землі селянам, а саме: дворянські комітети Волинської, Катеринославської, Київської, Полтавської, Чернігівської губерній стояли на консервативних позиціях (лист №63, 57/58) - відстоювали необхідність тривалого перехідного періоду протягом двох років для поступового передання землі селянам з подальшим її викупом. Прогресивну позицію зайняв лише дворянський комітет Харківської губернії (лист №68/69), який запропонував віддати землю селянам без перехідного етапу з її подальшим викупом за реальними цінами (листи №57/58; 63; 67/68).

Ряд інформаційних публікацій (5) дають наочні докази випадків переслідування українців за суспільно-політичні (листи №159, 197- Полтавська, Київська губернії) та релігійні (листи №144,193,228 - Херсонська, Подільська губернії) переконання. 9 інформаційних матеріалів виявляють факти систематичного зловживання владою з боку представників губернської і повітової влади, слідчих відділень, чиновників поліції, військових чинів у Волинській ("Под суд!", №13), Катеринославській (лист №98/99), Київській (листи №60, 85, 101), Полтавській (лист №85), Харківській (листи №80, 84, 225,237) губерніях.

Окремо виділяється цикл інформаційних повідомлень та листів кореспондентів (6) про становище в Харківському і Київському університетах з 1858 по 1862 рр. Дані матеріали підтверджують, що ці навчальні заклади у 50--60-х рр. ХІХ ст. були центрами суспільно-політичної думки в Україні (листи №77/78, 91); вони дають можливість з'ясувати причини заворушень і виступів серед харківських студентів у 1858-1860 рр. Якщо у 1858 р. причинами виступів студентів було зловживання владою попечителя Харківського навчального округу П.В. Зинов'єва (листи №20, 57/58), то у 1860 р. - арешт студента Харківського університету П. Завадського, масовий обшук у студентів та професорів університету та зловживання владою генерал-губернатора Лужина (листи №67, 73/74, 77/78,).

Дві публікації (автором однієї з яких є А. Гончаренко - ієродиякон Агапій), на прикладі Києво-Печерського монастиря дають можливість довести, що становище кріпосного селянства наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. було абсолютно безправним (листи № 57/58,86).

Редактори "Колокола" не обійшли увагою питання становища національних меншин у Російській імперії. Про Україну виявлена лише одна публікація -"Гонения на крымских татар", автором якої є В.І. Кельсієв, співробітник "Колокола" (лист №117). В ній автор використав важливі документи: звіти генерал-губернатора Таврійської губернії О.Г. Строганова, Петербурзького віце-губернатора М.М. Муравйова, головнокомандуючого другої російської армії М.Д. Горчакова тощо, в яких доповідалося про обставини масового насильного переселення татар у 1859-1860 рр. з Таврійської губернії до Херсонської, Полтавської, Катеринославської губерній і наслідки їх переселення. Ця публікація доводить безправне становище кримських татар в українських губерніях Росії.

Окрему групу складають публікації в "Колоколе" документальних джерел. Це звіти різних міністерств, постанови губернських дворянських комітетів і звіти ІІІ відділення Міністерства внутрішніх справ. Таких матеріалів 14. Хронологічні рамки публікацій охоплюють періоди з 1858 по 1859 рр., 1861-1863 рр, 1865-1867 рр. Всі документи опубліковані без коментарів редакторів "Колокола".

Аналіз групи документальних джерел дає можливість з'ясувати: а) негативну позицію губернських палат державного майна Катеринославської, Таврійської, Харківської губерній наприкінці 50-хрр. ХІХ ст. з питання передання державного лісового майна селянським общинам цих губерній ("Проект Лісового департаменту", лист №144); б) негативне ставлення Міністерства народної освіти до "недільних шкіл" в Україні і в м. Києві зокрема (циркуляр Міністра народної освіти "Г. Попечителю учебного округа", лист №95); в) прогресивну позицію дворян Сумського повіту Харківської губернії напередодні реформи 1861 р. щодо шляхів надання землі селянам та реальної вартості викупу за землю ("Постанова Сумського дворянського комітету", листи №16, 35); г) рівень викладання в Київській Духовній Академії, безправне становище студентів, фінансові порушення з боку адміністрації цього навчального закладу ("Прошения студентов Киевской духовной Академии к Императору", лист №19).

Особливої уваги заслуговують три документи, які стосуються українського суспільного діяча А.О. Красовського, опубліковані в листі №162 "Колокола". До них відносяться текст рішення генерал-аудиторіату від 11 листопада 1862 р. про покарання Красовського і два документи, які підтверджують його "антидержавні" дії і підтримку їх з боку солдат. Це "Воззвание Красовского к солдатам Житомирского батальона" і "Воззвание солдат Житомирского Резервного батальона к господину подполковнику и кавалеру Красовскому". Ці документи свідчать про прогресивні погляди і вчинки А.Красовського (його звернення до солдат Житомирського батальйону з метою не допустити розправи над селянами Канівського повіту, які виступили проти місцевих поміщиків).

Цінною є низка документів, опублікованих в листах №208-215 "Колокола" під загальною назвою "Дело Андрущенко". Власне це звіт слідчої комісії ІІІ відділення Міністерства внутрішніх справ про арешт, допити та ведення слідства над І. Андрущенком і С. Носом. Загальний обсяг цих документів складає 37 сторінок. Проведений аналіз справи Андрущенка та Носа дає можливість: а) підтвердити інформацію про розповсюдження газети "Колокол" в Україні: в Київській, Полтавській, Таврійській, Чернігівській та Харківській губерніях (листи №№208,213,214); б) наявність зв'язків членів українських громад (Чернігівської, Полтавської та Київської) з редакторами "Колокола" та факти безпосередніх контактів редактора журналу "Основа" В. Білозерського з редактором "Колокола" О. Герценом (лист №214); в) зв'язки активних діячів редакції "Колокола" М. Утіна і В. Кельсієва з кур'єрами з України і підтвердити наявність налагодженої системи розповсюдження позацензурних видань в губерніях (Чернігівській, Київській, Полтавській) (листи №№208; 214); г) існування маловідомого шляху доставки кореспонденцій і руху кур'єрів з України до Лондона - через бессарабський кордон у Молдову і потім до Персії (Ірану) (лист №210).

Особлива увага на сторінках "Колокола" була приділена О.І. Герценим питанням майбутнього України, самостійності її розвитку, мови, збереження національних традицій. В "Колоколе" було опубліковано ряд статей, автором яких був О.І.Герцен, статті суспільного діяча і історика М.І.Костомарова, вітчизняного вченого-географа і соціолога Л.І. Мечнікова("Kolokol"№8-13), а також публікації, присвячені діяльності окремих українських культурних і громадських діячів Т.Г. Шевченка, А.О. Красовського, М.І. Пирогова. Вони мають певне наукове значення, оскільки в них відображені проблеми історії, культурних, суспільно-політичних процесів в Україні, діяльність українських культурних та громадських постатей, відображено спільне у позиціях О.І. Герцена, М.І. Костомарова та Л.І. Мечникова щодо української історії.

О. Герцен вважав, що Україна має повне право на самостійний політичний і економічний розвиток. Цю думку він висловив у статті "Россия и Польша" (лист №34), де зазначив, що коли Україна не захоче бути під владою Росії або Польщі, то тоді необхідно визнати її вільною і незалежною країною. Він з великою повагою ставився до минулого України. У своїх статтях "Письма к будущему другу" і "По поводу письма из Волыни" він звертається до історії українського народу, особливо до періоду його боротьби за незалежність (кінець XVII - середина XVIII ст.). На нашу думку, на погляди О.Герцена щодо минулого України вплинули творчість Т.Г. Шевченка і історичні праці М.І. Костомарова, присвячені українському козацтву. Крім того, погляди цих відомих українських постатей збігалися з поглядами самого О.Герцена щодо шляхів вирішення національного питання в Україні.

На погляди О. Герцена мала певний вплив стаття М. Костомарова "Украйна" (лист №61), в якій він розглядав питання майбутнього України на прикладі її історичного минулого. О. Герцен в публікації "Колокол" и "День" (Письмо к г. Касьянову)" (лист №167) високо оцінив зміст статті та погляди автора і назвав статтю чудовою. Він визнав, що повністю погоджується з позицією автора "Украйны" з приводу того, що кожний народ має право на самовизначення. О. Герцен і М. Костомаров стояли на однакових позиціях щодо збереження української мови в Україні. О. Герцен у публікації "По поводу письма из Волыни" (лист №116) писав, що російський уряд повинен зрозуміти, що український народ не треба ні русифікувати, ні полонізувати, що йому не треба заважати розмовляти, мислити, вчитися і писати на рідній мові. У статті "Россия и Польша" (лист №34), О. Герцен зробив висновок, що коли український народ стане вільним від кріпацтва, російських законів, чужої мови, то він зрозуміє необхідність вступу до союзу на рівних умовах з Росією і Польщею.

О.І.Герцен з великою повагою ставився до творчості Т.Г.Шевченка, вважав, що в їх політичних поглядах багато спільного і в першу чергу це стосується їх позиції щодо обов'язкового скасування кріпосного права, яке, на їх думку, змінить політичну систему в Росії і покращить становище всіх верств населення (лист №95 від 1 квітня 1861 р.).

Дві публікації в "Колоколе" висвітлюють діяльність видатного українського вченого, хірурга, педагога, громадського діяча середини ХІХ ст. М.І.Пирогова (1810-1866). Це статті "Киевский университет и Н.И. Пирогов" (лист №100 від 1 червня 1861 р.), автором якої є О.І.Герцен, і "Н.И. Пирогов" (лист №118 від 1 січня 1862 р.), авторство якої не вказане. Статті дають можливість з'ясувати причини його відставки з посади попечителя Київського учбового округу (1861 р.) і визначити його внесок у розвиток освіти в Таврійській і Київській губерніях протягом 1856-1861 рр.

О.І.Герцен був одним із прогресивних представників російської інтелігенції середини ХІХ ст., хто через солідне видання - "Колокол", зробив спробу висловити своє ставлення до відомих культурних і суспільних українських діячів та захистити інтереси України. Звертаючись до історичних сторінок її минулого, спираючись на історичні факти, він виступав за визначення автономії України, вирішення питання щодо офіційного запровадження української мови на території українських губерній у складі Російської імперії.

Публікації "Колокола" є унікальним писемним джерелом з історії України середини ХІХ ст.

Основні висновки наукового дослідження

Джерелознавчий аналіз документальних і наративних джерел дав можливість зробити такі висновки - на сторінках "Колокола" приділено багато уваги економічному, політичному й соціальному становищу України в середині ХІХ ст., становищу українського селянства до і після реформи 1861 р., позиції дворянських комітетів щодо підготовки проекту урядової реформи 1861 р. "Колокол" порушував питання про безправ'я людини в Російській імперії, зловживання владою посадових осіб (представників губернської, повітової влади); становище у вищих навчальних закладах України (Харківському і Київському університетах, Київській Духовній академії); діяльність українських суспільних діячів Т.Г. Шевченка, А.А. Красовського, М.І. Пирогова; безправне становище національних меншин, а саме кримських татар; негативне ставлення міністерства народної освіти до існування "недільних шкіл" в Україні.

Члени громад (Чернігівської, Полтавської, Київської) мали тісні зв'язки з редакторами "Колокола".

На території України (в Чернігівській, Київській і Полтавській губерніях) існувала налагоджена система розповсюдження позацензурних видань Вільної Російської друкарні, у першу чергу "Колокола".

Шляхами доставки кореспонденцій до м. Лондона та газети "Колокол" в Україну були: а) морський шлях (з міст Одеса, Херсон, Миколаїв на пароплавах, торговельних та військових судах); б) через австрійський і галицький кордони, через містечко Гусятин, Подільської губернії. З опублікованої у "Колоколе" "Справи Андрущенко" видно, що існував ще один шлях - через бессарабський кордон в Молдову, а потім - в Іран. Існування цього третього шляху підтверджується знайденими нами архівними джерелами.

О. Герцен стояв на прогресивних позиціях щодо питання самовизначення України (шляхом федералізації), збереження української мови та національних традицій. Його погляди багато в чому співпадають з поглядами українських діячів Т.Г.Шевченко і М.І.Костомарова.

На сторінках "Колокола" дуже мало матеріалів, які стосуються становища Волинської, Подільської і Таврійської губерній. Вміщено лише 9 публікацій, що пов'язано з відсутністю кореспондентів "Колокола" у цих регіонах.

Архівні документи дали можливість перевірити події, пов'язані з виступами селян проти поміщиків у різних українських губерніях до і після реформи 1861р., факти зв'язків українських прогресивних діячів з редакторами "Колокола", підтвердити факти розповсюдження герценівського видання у різних регіонах України. Архівні документальні джерела підтверджують вірогідність, автентичність і репрезентативність джерел, опублікованих на сторінках "Колокола".

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Історіографія проблеми "Колокол" О.Герцена і Україна. //Наукові праці історичного факультету ЗДУ. - Запоріжжя, 1999.-Вип.5.-С.148-155 (0,6 др. арк.).

2. Катеринославська губернія середини ХІХ століття на сторінках Герценовського часопису "Колокол"//Бористен.-1998.-№7(85), липень.-С.14-15 (0,2 др. арк.)

3. Матеріали в "Колоколі" О. Герцена - історичне джерело про Волинь середини ХІХ ст.//Острозька академія: Наукові записки.-Острог, 1998.-Т.1.-Ч.2.-С.70-75 (0,5 др. арк.).

4. Проблеми української історії та сучасності (сер. ХІХ ст.) на сторінках газети О.І.Герцена "Колокол"// Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ, 2001.-С.60-64 (0,4 др. арк.).

5. Джерела про початковий етап діяльності О.І.Герцена (1834-1850 рр.) в фондах рукописного відділу Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького// Методичний посібник. До 90-річчя Катеринославської Ученої Архівної Комісії (1903-1916 рр.) .- Дніпропетровськ, 1993.-С.56-62 (0,5 др. арк.).

6. "Колокол" О.Герцена і М.Огарьова і Волинь// Остріг на порозі 900-річчя (1990-1992 рр.): Матеріали І-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій. - Остріг, 1993.-Ч.1.-С.85-92 (0,5 др. арк.).