Сербія в системі міжнародних відносин в Європі (кінець XVIII – 70-ті роки XIX століття)

9.Початок Східної кризи в 1875 р. і послаблення влади Османської імперії на Балканському півострові стало приводом до активізації зовнішньої політики Сербського князівства з метою одержання незалежності. Підсумком цієї політики сербського керівництва стала сербо-турецька війна 1876 р. Військові невдачі Сербії 1876 р. було компенсовано результатами російсько-турецької війни 1877-1878 рр., коли перемога Російської імперії визначила незалежний статус Сербського князівства згідно Сан-Стефанського мирного договору, результати якого для сербів було підтверджено і на Берлінському конгресі великих держав 1878 р.

Список публікацій автора

1. Лысов А.А. Сербский вопрос в политике великих европейских держав в начале XIX в. // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 2000. - № 1. - С. 172-177.

2. Лисов О.О. Дипломатичне визнання Сербського князівства великими європейськими державами в 30-ті роки XIX ст. // Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. Миколаївська філія. Наукові праці. Історичні науки. - 2000. - Т. VIII. - C. 27-31.

3. Лысов А.А. Сербское княжество в системе международных отношений Европы (50 - 70-е годы XIX в.) // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 2000. - № 2. - С. 155-161.

4. Лысов А.А. Сербское княжество во внешней политике России (30-е годы XIX в.) // Історичні та політологічні дослідження. - 2001. - № 5. - С. 171-177.

5. Лысов А.А. К вопросу о политике великих держав в отношении Турции и ее балканских владений (начало XIX века) // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000 рр. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - С. 89-91.

Анотація

Лисов О.О. Сербія в системі міжнародних відносин в Європі (кінець XVIII - 70-ті роки XIX ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Донецький національний університет, Донецьк, 2001.

Дисертація є комплексно-історичним дослідженням міжнародного становища Сербії наприкінці XVIII - 70-ті роки XIX ст. і відношення великих європейських держав до процесу становлення сербської держави. На основі широкого кола джерел проаналізовано історію виникнення сербського питання наприкінці XVIII ст., його подальший розвиток у зв'язку з кризою в Османській імперії і виходом на міжнародну арену, допомогу Росії сербському національно-визвольному руху, ставлення великих держав до ситуації в Сербії і їх боротьбу за вплив на Балкани і Туреччину. Охарактеризовано процес установлення дипломатичних відносин великих держав з автономним Сербським князівством у 30-і роки XIX ст, а також комплекс проблем, пов'язаний з протиріччями між великими державами з питання впливу на політику Белграду. Досліджено зовнішню політику Сербського князівства, після його входження в систему європейських міжнародних відносин, в сфері збирання етнічних сербських земель, стосунки з балканськими народами і Туреччиною, а також ставлення великих держав Європи до зовнішньополітичних акцій сербського керівництва.

Ключові слова: міжнародні відносини, Сербія, великі держави, дипломатія, міжнародно-правовий статус, зовнішня політика, переговорний процес.

Аннотация

Лысов А.А. Сербия в системе международных отношений в Европе (конец XVIII - 70-е годы XIX в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всеобщая история. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2001.

Диссертация является комплексно-историческим исследованием международного положения Сербии в конце XVIII - 70-е годы XIX в. и отношения великих европейских держав к процессу становления сербского государства. На основе широкого круга источников проанализирован процесс развития кризисных явлений в Османской империи на рубеже XVIII - XIX вв., история возникновения сербского вопроса и его дальнейшая трансформация в национально-освободительное движение, целью которого было получение независимости от Турции. В работе представлена характеристика политики великих держав в отношении Османской империи и Сербии в связи с началом сербского освободительного движения. Исследованы русско-сербские связи, поскольку они являлись определяющими в деле становления сербского государства. При этом доказано, что для Российской империи главными были отношения с Портой, а помощь сербам рассматривалась в Петербурге как одно из средств борьбы с турецким господством на Балканах.

В диссертации сделан вывод о том, что политика великих держав Европы в отношении Балканского полуострова носила экспансионистский характер, целью которой было утверждение своих экономических и политических позиций в регионе. Однако позиция России с одной стороны, и держав Западной Европы с другой, в отношении Сербии были диаметрально противоположными. Так, если правительство России поддержало борьбу сербов за автономные права, то Австрия, Англия и Франция были категорически против такого развития событий. Именно настойчивая позиция Российской империи в сербском вопросе предопределила его положительный итог для сербов.

Выяснено, что Сербия после получения статуса автономии была вовлечена в систему международных отношений уже в новом качестве - как автономное княжество в составе Османской империи. В исследовании представлена оценка политики великих держав в отношении Сербского княжества, которое рассматривалось в европейских столицах в качестве плацдарма для дальнейшего распространения экономического и политического влияния, как в Юго-Восточной Европе, так и в Турции. При этом цели у великих держав в отношении Сербии были совершенно противоположны. Если Австрийская империя, открывая свое консульство в Белграде, преследовала, прежде всего, экономические интересы, то Великобритания и Россия - чисто политические. Установлено, что вопрос о дипломатическом признании Сербского княжества упирался только лишь в политическую борьбу между великими европейскими державами в регионе.

Автором доказано, что сербское руководство было заинтересовано в вовлечении княжества в процесс международных отношений в Европе и поддержке Сербии великими державами в ее отношениях с Портой. При этом сербский князь стремился не оказаться под влиянием какой-либо одной державы, которая стала бы диктовать ему свои условия, а заручиться поддержкой как можно большего количества государств.

Рассмотрена внешнеполитическая линия сербского правительства после установления дипломатических отношений с ведущими государствами Европы. Прослежена частая смена внешнеполитических ориентиров Белграда, связанная со сменой правительств и изменением геополитической обстановки в Европе. Однако после относительной стабилизации внутренней жизни страны наметился достаточно определенный курс во внешней политике Сербского княжества - сближение с балканскими народами и создание единого южнославянского государства. Практическая реализация данной программы нашла свое отражение в создании антитурецкого Балканского союза, направленного на уничтожение власти Порты на Балканах. Автором установлено, что антиосманская коалиция не состоялась из-за убийства ее главного идеолога - сербского князя Михаила Обреновича и серьезных противоречий внутри союза за лидерство.

Только с началом Восточного кризиса в 1875 г. Сербия подошла к практической реализации своей программы - достижения независимости от Османской империи при активной поддержке со стороны России. В итоге русско-турецкий Сан-Стефанский мирный договор и Берлинский конгресс великих держав 1878 г. официально закрепили чаяния сербского народа о независимости.

Ключевые слова: международные отношения, Сербия, великие державы, дипломатия, международно-правовой статус, внешняя политика, переговорный процесс.

Summary

Lysov A.A. Serbia in the system of international relations in Europe (the end of XVIII century - the 70's of XIX century). - Manuscript.

The dissertation on searching of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.02 - general history. - Donetsk National university, Donetsk, 2001.

The dissertation is complex historical research of the international position of Serbia at the end of XVIII century - the 70's of XIX century as well as the attitude of the great European states to the making of Serbian state.

On the basis of a wide range of sources there have been analysed the history of raising a Serbian question at the end of XVIII century, its subsequent development in view of the crises in Osman empire and entering the international scene, Russian assistance to Serbian national liberation movement, the attitude of the great states to the position of Serbia and their fight for influence on the Balkans and Turkey. There have been characterized the process of formation of diplomatic relations between the great states and the autonomous Serbian principality in the 30's of XIX century and examined all the problems connected with the contradictions among the great states in the matter of influence on Belgrade policy. There have been investigated a foreign policy of Serbian principality after its entering the system of European international relations in the sphere of collecting of ethnic Serbian lauds, relations with the Balkans nations and Turkey as well as the attitude of the European great states to the Serbian leaders foreign policy.

The key words: international relations, Serbia, great states, diplomacy, international legal status, foreign policy, the process of negotiations.

Размещено на Allbest.ru