Населення степів північного Причорномор’я VI – початку VIII століття

Археологічна культура Хозарського каганату традиційно асоціюється з салтівською культурою, однак ні вся розглянута нами культура уцілому, ні окремі групи пам'яток не демонструють достатнього ступеню подібності до салтівської культури, щоб ми могли співвіднести її з раннім етапом останньої. Існує також і помітний хронологічний розрив. Реперні комплекси ранньосалтівського горизонту надійно визначають terminus post quem для початку появи поховань горизонту періодом 741-757 рр., що дозволяє повністю підтримати гіпотезу С.О. Плетньової про появу пам'яток салтівської культури у Подонні та Криму лише після розгромного для хозар походу Мервана 737 р.

І у Криму, і у Подонні салтівська культура з'являється вже у сформованому вигляді, показуючи, що її формування відбувалося у інших регіонах і не пов'язане з культурою степового Північного Причорномор'я досалтівського часу. Остання представляє собою самостійну кочівницьку культуру, в якій лише починають з'являтися окремі елементи салтівської. В літературі вже існує загальна назва для неї, запропонована М.І.Артамоновим та О.І. Айбабіним, - "перещепинська культура". Назва є цілком прийнятною, оскільки незакритий характер Перещепинського комплексу не є перешкодою при його використанні як епонімної пам'ятки. Термін перещепинська культура має застосовуватися у першу чергу для кочівницьких пам'яток, пам'ятки ж типу Канцирки та типу Тау-Кипчак слід вважати окремими культурними типами, поява та існування яких було пов'язане з перещепинською культурою.

4.6 Історична доля населення перещепинської культури. Участь кочовиків Північного Причорномор'я VII - початку VIII ст. у формуванні степового варіанту салтівської культури Подоння на сьогодні не підтверджується жодними даними, що означає міграцію населення перещепинської культури у інший регіон. Меридіональна, а не широтна орієнтація поховань VIII-ІХ ст. Болгарії, розташування у могилах не шкури коня, а лише цілого скелету, а також датування відтоку перещепинського населення з Північного Причорномор'я початком VIII ст., не дозволяють вважати кінцевим регіоном міграції Дунайську Болгарію (Р.Рашев).

У Східній Європі основні та впускні поховання під кам'яними викладками, перекритими землею, або під ґрунтовими насипами, іноді оточеними кільцевими ровиками, здійснені у простих ямах, ямах з заплечиками та підбоях з орієнтацією у сектор ПнСх - ПдСх, у супроводі шкури коня, посуду та кісток вівці, а також кремації, представлені лише у Середньому Поволжі серед пам'яток новинківського типу, що з'являються там на етапі Вознесенки. Близькість поховального обряду й явні аналогії у речовому комплексі (гончарні глеки типу ясинівського, сережки "хозарського" типу, плоскі прясла, шила з волютоподібними кінцями, бляшки вознесенського типу, шаблі, колінчасті ножі, наконечники пік, луки "гунського" типу, однакові типи стремен, вудил, сідел, подібна за формою та орнаментацією ліпна кераміка) дозволяють підтримати гіпотезу Г.І. Матвєєвої про відтік причорноморського населення саме у Середнє Поволжя.

Новинківські пам'ятки репрезентують заключну фазу перещепинської культури горизонту Галіату-Геленівки та її плавну трансформацію у курганний степовий варіант салтівської культури. Переростання перещепинської культури у салтівську (тобто еволюцію форм прикрас убору та поясу, озброєння та спорядження коня, появу салтівської гончарної кераміки) відбивають поховання одразу трьох обрядових груп: інгумації з орієнтацією на Сх (пам'ятки новинківського типу, Тау-Кипчак, Нетайлівка) та на Зх (кургани Волго-Донського межиріччя) і кремації (салтівські тілопальні могильники Подоння й Кубано-Чорноморської групи), населення яких, очевидно, і складало основне ядро тюркських племен Хозарського каганату.

Висновки

Етнокультурна та історична ситуація у степовому Північному Причорномор'ї V-VIII ст. являє собою ланцюжок послідовної зміни кочових племен. Археологічні матеріали не підтверджують традиційні уявлення про зв'язки кочовиків даного регіону гунського й булгарського періодів, періодів Тюркських та Хозарського каганатів, фіксуючи зміни культур і населення на кожному з етапів. Низька кількість кочівницьких пам'яток VI - 1-ї пол. VII ст., найімовірніше, пов'язана з тривалою палеокліматичною кризою, яка вплинула і на низьку політичну активність кочовиків вказаного періоду.

Утворення у 632 р. Хозарського каганату не одразу відбилося на етнополітичній ситуації у Східній Європі. Лише після притоку нового тюркського населення після розгрому Західнотюркського каганату (656-659 рр.) хозари віднайшли ресурси для масштабної експансії, що й спричинила появу пам'яток перещепинської культури у другій пол. VII ст. одночасно у всьому степовому обширі від Північного Причорномор'я до Заволжя. Перещепинські пам'ятки уперше дозволяють окреслити матеріальну культуру Хозарського каганату його раннього етапу - етапу кочівницької імперії. Вже на ньому фіксується складна соціальна й етнічна структура хозарських племен, їх різносторонні й багаторівневі стосунки з осілим та залежним кочовим населенням, які так яскраво проявилися пізніше на етапі салтівської культури пізнього Хозарського каганату.

За темою дисертації опубліковані такі роботи

1. Ранні хозари у Північному Причорномор'ї // Археологія. - 2000. - № 1. - С.130-142.

2. Монограми перещепинського комплексу // Східний Світ. - 2000. - № 1. - С.123-131.

3. "Кубрат" та "Велика Булгарія": проблеми джерелознавчого аналізу // Сходознавство. - 2001. - № 13-14. - С.133-155.

4. Предсалтовские и раннесалтовский горизонты Восточной Европы // Vita Antiqua. - 1999. - № 2. - С.111-136.

5. Актуальные проблемы хронологии материальной культуры гуннского времени Восточной Европы // Степи Европы в эпоху средневековья. - Донецк, 2000. - Т.1. - С.19-53.

6. К вопросу о дате и этнокультурной принадлежности шиловских курганов // Степи Европы в эпоху средневековья. - Донецк, 2002. - Т.2. - С.11-45.

Матеріали конференцій та тези доповідей:

7. До інтерпретації Глодоського комплексу // Музейні читання. - К., 1999. - С.72-75.

8. Византийское влияние в поясных наборах хазарского круга // Культуры степей Евразии второй половины І тысячелетия н.э. (из истории костюма). - Самара, 2000. - С.73-75.

9. Поясні набори Фативизького та Харівського скарбів // Музейні читання. - К. - 2000. - С.153-156.

10. Происхождение поясных наборов раннесалтовского типа // Культуры Евразийских степей второй половины І тыс. н. э. (из истории костюма). - Самара, 2001. - Т. 2. - С.103-117.

11. До проблеми ідентифікації тюркських правителів з тексту Менандра (епізод 576 р.) // V сходознавчі читання А.Кримського. - К., 2001. - С.88-90.

Размещено на Allbest.ru