Документи робітничо-селянської інспекції Харківщини 1920-1934 рр., як історичне джерело

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

07.00.06. - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

ДОКУМЕНТИ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ ХАРКІВЩИНИ 1920 - 1934 рр., ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

КАНІЩЕВ Григорій Юрійович

Дніпропетровськ - 2003

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми даної дисертації обумовлена наступними моментами. Перетворення джерелознавства з допоміжної на одну з основних історичних дисциплін обумовлює необхідність проведення джерелознавчих досліджень не лише у зв'язку з дослідженнями історичними, а й окремо, для вирішення, власне джерелознавчих проблем. Крах радянської тоталітарної системи робить не тільки можливим, а й необхідним вивчення джерел радянського періоду, особливо в такій важливій сфері діяльності держави, як контроль. І нарешті, формування нової системи органів державного контролю в сучасній Україні, зокрема на регіональному рівні, робить актуальним аналіз джерел, що висвітлюють діяльність контрольних органів порівняно близького до нинішньої епохи минулого.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках досліджень, які проводилися кафедрою історіографії, джерелознавства і археології історичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна відповідно до науково-дослідної теми: “Історія та теорія історичної науки та освіти” (номер державної реєстрації 01974006178).

Метою дисертаційного дослідження є: на підставі вивчення широкого спектру різноманітних джерел виявити та проаналізувати групи джерел, які висвітлювали б процес діяльності інспекції від створення її місцевих органів на Харківщині до звітування цих органів про свою роботу.

Така мета обумовлює головні завдання дослідження:

визначити характерні моменти вивчення джерел з вітчизняної історії XX ст., які стосуються джерельної бази РСІ Харківщини;

визначити нормативно-правову діяльність місцевих органів РСІ України;

здійснити класифікацію та джерелознавчу критику діловодної документації РСІ Харківщини на предмет об'єктивного відображення діяльності інспекції, а також її звітності про свою роботу.

Об'єктом дослідження є інформація про діяльність РСІ Харківщини. Предметом дослідження є джерела, що зберігають цю інформацію - наукові монографії і статті, опубліковані акти органів влади, управління та контролю УСРР, неопубліковані джерела, що знаходяться у фондах Державного архіву Харківської області (ДАХО) і Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО).

Хронологічні рамки дослідження (1920-1934 рр.) визначені періодом існування робітничо-селянської інспекції на Харківщині, тобто в Харківській губернії (1920-1925 рр.), в Харківському, Ізюмському та Куп'янському округах (1923-1930 рр.), в районах, утворених замість вищезгаданих округів (1930-1932 рр.), і зрештою, в Харківській області та районах, що входили до її складу (1932-1934 рр.). В межах хронологічних рамок виділяють два періоди:

перший період (1920-1923 рр.) - заснування і розгортання діяльності РСІ Харківщини, становлення її документації;

- другий період (1923-1934 рр.) - розгортання діяльності РСІ Харківщини, подальший розвиток її документації.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об'єктивності. Робота базується на підходах, у відповідності з якими джерела з історії робітничо-селянської інспекції Харківщини необхідно розглядати не лише в аспектах еволюції форм діловодчоі документації РСІ, а й у зв'язку с тим становищем, яке займали органи контролю в системі державного управління. Крім того, автором досліджено зв'язок еволюції діловодчої документації інспекції із змінами соціально-економічної і політичної ситуації в країні.

В роботі застосовано ряд методів, як загальнонаукових, так і конкретно-історичних, а саме описового, динамічного, історико-порівняльного та хронологічного. Їх застосування дозволяє розкрити особливості, притаманні джерельній основі історії РСІ Харківщини, прослідкувати зміни, які сталися в зовнішньому оформленні й змісті діловодчої документації інспекції, виявити особливості висвітлення в документах контрольних установ їхньої діяльності на різних етапах існування РСІ, розкрити вплив суспільно-політичних змін 1920-х - початку 1930-х рр. на зміст джерел з історії інспекції на Харківщині і в цілому в Україні.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

З'ясовано склад корпусу джерел, що були нормативно-правовою системою діяльності місцевих РСІ в Україні і зокрема на Харківщині.

Виявлено місце органів РСІ Харківщини в системі державного управління та пріоритетні напрямки їхньої діяльності.

Введено до наукового обігу велику кількість неопублікованих раніше джерел і досліджено еволюцію їх зовнішнього оформлення та змісту.

Практичне значення даного дослідження містить в собі як джерелознавчий, так і історичний аспекти. Джерелознавчий аспект полягає у створенні на основі даної роботи джерелознавчих праць, які стосувалися б дослідження джерел радянської епохи. Причому такі джерелознавчі праці можуть бути створені як шляхом розширення хронологічних рамок нашої теми, так і шляхом розгляду окремих видів джерел в окреслених нами рамках. Історичний аспект полягає у використанні цих матеріалів для написання праць з історії контрольних органів України місцевого рівня в 1920-ті - на початку 1930-х рр. Крім того, слід зазначити, що матеріал даної роботи може бути використаний місцевими органами державного контролю в сучасній Україні.

Тема дисертації апробована на міжвузівських наукових конференціях, що проводилися на історичному факультеті Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в 1993-1999 рр. За темою дисертації опубліковано п'ять публікацій у фахових виданнях.

Структурно дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку літератури та джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт та предмет, встановлено хронологічні рамки, висвітлено методологічну основу, наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі - “ІСТОРІОГРАФІЯ І ДЖЕРЕЛЬНА ОСНОВА ІСТОРІЇ РСІ ХАРКІВЩИНИ” подано огляд праць, що висвітлюють вивчення вітчизняною історичною наукою проблем джерелознавства, які стосуються джерельної основи історії РСІ Харківщини.

В розділі подано огляд наступних груп літератури: 1)праці, де висвітлюється проблема поняття “історичне джерело”; 2) праці, присвячені проблемі класифікації джерел; 3) праці, що висвітлюють аспекти зовнішньої та внутрішньої критики джерел; 4) праці, що розкривають особливості вивчення історичних джерел ХХ століття.

Аналіз літератури першої групи допомагає розкрити особливості формування корпусу джерел з історії органів Державного контролю Харківщини в 1920-тї - на початку 1930-х рр. Праці, віднесені до цієї групи¹, свідчать, що письмові пам'ятники людської діяльності, якщо вони і зосереджені в архівах, далеко не відразу після своєї появи стають історичними джерелами. Для того, щоб стати історичним джерелом, документ повинен пройти “перевірку часом”, тобто інформація, що міститься в ньому, повинна стати дійсно цінною для дослідника.

Крім того, для набуття статусу історичного джерела документ повинен бути введений до наукового обігу, опублікований. Автори праць цієї групи зазначають, що не зважаючи на природню суб'єктивність історичні джерела (в тому числі й джерела з історії РСІ Харківщини) несуть певну частину об'єктивної інформації про минуле, яку й повинен вилучити з них дослідник.

Таким чином, література першої групи визначає три етапи дослідження історичних джерел, які можуть бути застосовані для вивчення корпусу джерел з історії РСІ Харківщини: 1) відбір джерел із загального масиву документів епохи, яка вивчається; 2) введення цих джерел до наукового обігу (в тому числі їхня публікація); 3) вилучення важливої для дослідження інформації за допомогою зовнішньої на внутрішньої критики джерел. Для дослідження джерел з історії РСІ Харківщини перелічені вище етапи є особливо важливими. Адже більшість джерел з цієї проблематики є поточною документацією інспекції, яка висвітлює повсякденну роботу останньою. Отже, потрібен відбір необхідної досліднику інформації з потоку другорядних відомостей.

Література другої групи допомагає визначити два способи класифікації джерел з історії РСІ Харківщини; “Хронологічний” (за окремими періодами історії інспекції) та “тематичний” (за групами джерел з історії РСІ Харківщини). Автор надає перевагу другому способу. Це, однак, не означає відкидання хронології. Вона використання при висвітленні змін в оформленні та змісті окремих груп джерел.

Література третьої групи допомагає вирішенню проблеми достовірності інформації, яку містять джерела з історії РСІ Харківщини. Так, підкреслюється, що документальні джерела виникали не просто як пам'ятки, що фіксували ті чи інші події, а як документи, які висвітлювали події в залежності від інтересів конкретної особи соціальної групи чи державної установи (в нашому випадку - органів Державного контролю Харківщини). Отже, ці документи можуть містити невірні й навіть підроблені відомості. Подається перелік та характеристика критеріїв доказовості інформації, яку містять історичні джерела: репрезентативності, аутентичності, достовірності.

Наукові праці четвертої групи присвячені розгляду особливостей джерелознавства історії ХХ століття. Ця особливість значною мірою обумовлена масовістю та однотипністю джерел цього періоду. В зв'язку з цим висловлюється думка про застосування до джерел ХХ століття особливої методики дослідження. Велике місце в цій методиці займають відбір джерел із загальної їх маси, а також прийоми аналізу й синтезу інформації, яку містять відібрані джерела, конкретні способи аналізу й синтезу. Розглядається також питання застосування вищезгаданої методики до різних груп джерел⁷.

У другому розділі дисертації “НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ ХАРКІВЩИНИ” - автор ставив за мету з'ясувати, які саме джерела становили нормативно-правову базу діяльності органів Державного контролю в регіоні, запропонувавши для цього їх класифікацію. Критеріями класифікації, на думку автора, можуть бути наступні моменти: відображення місця органів Контролю в системі державних установ, визначення компетенції та структури РСІ (в тому числі її місцевих ланок), відображення процесу керівництва контрольною системою республіки з боку найвищих установ державної влади Відповідно до вищезгаданих критеріїв автором виділені наступні групи джерел: Конституції УСРР 1919 та 1929 рр. “Положення про наркомат РСІ УСРР, та його місцеві органи, інструкції наркомату РСІ УСРР та РСІ Харківщини, що висвітлюють питання правового становища контрольних установ, постанови ВУЦВК й Раднаркому республіки.

При вивченні всіх цих груп джерел автором було застосовано описовий, динамічний, історико-порівняльний та хронологічний методи. За допомогою описового методу з'ясовано, в якій мірі вищезгадані джерела висвітлюють правове становище саме місцевих установ Державного контролю. За допомогою історико-порівняльного методу виявлено особливості відображення правового становища місцевих РСІ в джерелах різних років. Динамічний метод використано для з'ясування еволюції змісту документів, змін у відображенні правового становища місцевих інспекцій протягом існування робітничо-селянської інспекції. Хронологічний метод дозволяє “прив'язати” зміни правового становища місцевих РСІ, відображені у вищезгаданих джерелах, до змін соціально-економічної і політичної ситуації в республіці протягом 1920-х початку 1930-х р.

Конституції УСРР 1919 та 1929 рр. фіксували централізований характер системи органів Державного контролю України та її підпорядкування центральним владним установам республіки - Всеукраїнському з'їзду Рад, ВУЦВК й Раднаркому УСРР. Водночас Конституція УСРР 1929 р. надавала місцевим Радам (з'їздам Рад) та їх виконкомам право здійснювати контроль за діяльністю всіх державних установ та громадських організацій на відповідних територіях. Конституція 1919 р. крім того, визначала зміст роботи РСІ, як “державний контроль за діяльністю Радянської влади, зокрема над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат”.

На підставі цього автором було зроблено наступні висновки: обидві Конституції визначали (в загальних рисах) повноваження контрольних установ на всій території України без якихось регіональних відмінностей. Відсутність чіткого розмежування повноважень між установами, яким підпорядкувався Контроль, мала значення для стану нормативно-правової бази РСІ Харківщини. Її складали акти декількох органів влади, в першу чергу ВУЦВК та РНК УСРР. Протягом 1920-х рр. відбулася певна децентралізація системи органів Державного контролю України в бік їх тісної взаємодії з місцевими органами влади. Це означало узгодження з виконкомами Рад (з'їздів Рад) планування діяльності інспекції, а також звітність Контролю перед ними, тобто впливало на характер і зміст джерел з історії РСІ Харківщини.

“Положення …” про органи Державного контролю УСРР визначали правове становище, структуру й повноваження РСІ України. Протягом існування вони ставили більш детальними. Вони висвітлювали вже не тільки загальний напрямок роботи РСІ - контроль за діяльністю радянських установ - а й основне завдання цього Контролю: вдосконалення управлінського апарату. Положення також визначали перелік установ, за завданням яких повинні були працювати місцеві Контрольні органи.

Постанови ВУЦВК та РНК УСРР визначали загальні напрямки поточної діяльності органів Державного контролю республіки: призначення керівного складу, визначення штатів, залучення громадськості до роботи РСІ, зв'язок діяльності інспекції з роботою інших ланок державного аппарату.

На підставі їх вивчення автором було зроблено наступні висновки: 1) ці постанови належать до тих нормативних актів, які , на думку джерелознавців, містять обов'язкові вимоги і передбачають застосування державою примусових заходів в разі їх невиконання; 2) вищезгадані документи висвітлюють становище РСІ Харківщини, як невід'ємної частини загальнореспубліканської системи органів Державного контролю на чолі з народним комісаріатом РСІ УСРР. Лише окремі з постанов, наприклад, постанова про визначення штатів місцевих РСІ від 27 жовтня 1924 р. стосуються РСІ Харківщини безпосередньо.

Серед джерел, що складають нормативно-правову базу діяльності органів Державного контролю Харківщини, важливе місце належить інструкціям, які видавали наркомат РСІ УСРР та Харківська губернська інспекція протягом 1920-1921 рр. В них знайшли відображення правове становище місцевих інспекції, їх внутрішня структура, порядок добору кадрів та порядок звітності перед вищими контрольними установами. На підставі вивчення вищезгаданих джерел автором було зроблено наступні висновки. Інструкції наркомату РСІ видані в цей період, сполучали в собі елементи власне інструкцій та “Положень …” про органи Державного контролю, висвітлюючи аспекти, характерні для останніх (правовий статус та ін.). На нашу думку, це пояснюється становленням системи радянського діловодства на початку 1920-х рр., первісною недосконалістю його форм. Інструкції Харківської губернської РСІ доповнюють нормативно-правові акти 1920-1921 рр. в частині відносин місцевих інспекцій з місцевими органами влади. Вони також конкретизують інструкції наркомату РСІ УСРР щодо правил добору кадрів місцевих РСІ.

В третьому розділі дисертації - “ПОТОЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РСІ ХАРКІВЩИНИ В ДОКУМЕНТАХ” - автор ставив за мету дослідити комплекс історичних джерел, які висвітлюють процес діяльності РСІ Харківщини. Відповідно до цього автором була здійснена класифікація діловодчої документації інспекції і виділено наступні групи джерел: планова документація, інструкції і накази, ревізійні акти. В основу даної класифікації покладено відповідні етапи діяльності контрольних установ Харківщини: планування роботи, корегування, доповнення, деталізація планів роботи як наркоматом РСІ УСРР, так і місцевими органами Державного контролю Харківщини, нарешті, здійснення ревізійної діяльності на підставі планів, наказів тощо.

Для дослідження планової документації автором застосовано описовий, динамічний та хронологічний методи. За допомогою описового методу з'ясовано зміст планів роботи, що містив наступні елементи: тематика обстежень, завдання, що випливали з цієї тематики, об'єкти та терміни перевірок, перелік установ та громадських організацій, представники яких прийняли участь у перевірках. За допомогою описового методу також досліджено питання висвітлення процесу планування роботи органів РСІ Харківщини в інших групах діловодної документації; протоколах колегій губернської, окружних та обласної інспекції і в звітах РСІ.

З'ясовано, що протоколи висвітлюють наступні аспекти планування роботи Контрольних установ: утворення спеціальної комісії для вироблення плану роботи при Харківській губернській інспекції (1921 р.), обговорення питань планування роботи РСІ. Звіти інспекції першої половини 1920-х рр. лише згадують про факти існування планів роботи окремих підрозділів РСІ і меншою мірою, про конкретні планові завдання. Звіти другої половини 1920-х - початку 1930-х рр. містять спеціальні розділи, в яких висвітлено зміст планових завдань та аналіз їх виконання.

Динамічний метод застосовано для дослідження змін в оформленні та змісті планової документації РСІ Харківщини протягом її існування. За його допомогою з'ясовано наступні аспекти еволюції планової докумениації інспекції: 1) більшу деталізацію планів роботи протягом 1920-х - початку 1930 рр.; 2) еволюцію планування діяльності контрольних установ від складання планів роботи для окремих підрозділів інспекції (наприклад, для відділів губернської РСІ) до планування роботи інспекції в цілому.

За допомогою хронологічного методу виявлено зв'язок планування роботи РСІ Харківщини з процесами централізації або децентралізації її діяльності. Так, посилення централізації в побудові й діяльності органів РСІ України відповідно до “Положення про робітничо-селянський державний контроль” від 29 липня 1922 р. призвело до зосередження планування роботи місцевих інспекцій в наркоматі Державного контролю УСРР. І навпаки, децентралізація побудови й діяльності контрольних установ України згідно з “Положенням про народний комісаріат робітничо-селянської інспекції” від 29 серпня 1923 р. призвело до більшої самостійності місцевих РСІ щодо планування їх діяльності.

В процесі роботи органів РСІ Харківщини їх планова документація корегувалася, доповнювалася та конкретизувалася за допомогою інструкцій та наказів наркомату робітничо-селянської інспекції України та самих контрольних установ Харківщини.

Для аналізу цієї групи автором було використано описовий та історико-порівняльний методи. За допомогою описового методу було з'ясовано, які саме аспекти діяльності РСІ Харківщини знайшли відображення у вищезгаданих документах. Це зміни в методах роботи інспекції (скорочення документального та збільшення поточного фактичного контролю); намагання наркомату РСІ УСРР боротися з бюрократичним стилем керівництва всередині самої РСІ; взаємодія контрольних установ Харківщини з місцевими органами державної влади та управління.

Використання історико-порівняльного методу дало можливість, порівнюючи зміст джерел, розділити їх на наступні підгрупи: 1) ті, що відображають роль органів Державного контролю Харківщини у виконанні розпоряджень адміністративних установ; 2) ті, що визначають методи роботи інспекції; 3) ті, що визначають особливості оформлення звітності нижчих ланок Контролю перед вищими.

Досліджуючи ревізійні акти РСІ Харківщини, автор використав описовий, історико-порівняльний та хронологічний методи. Внаслідок застосування описового методу з'ясовано, що ревізійні акти містили: назву (“акт” або “протокол”), перелік осіб, присутніх при перевірці, перелік фактів, виявлених під час перевірки, перелік заходів по поліпшенню ситуації на об'єктах перевірки.

За допомогою історико-порівняльного методу з'ясовано особливості змісту ревізійних актів, притаманні різним ланкам контролю в різний час. Так, якщо акти повітових і особливо волосних РСІ, складені на початку 1920 рр. свідчать про невпорядкованість тодішньої діловодчої документації РСІ, то акти губернської, окружної і особливо обласної інспекції є більш впорядкованими. Вони містять точну назву документу - “акт обстеження” або “ревізійний акт” - з всіма притаманними документу рисами, оформлені машинописним способом.

Хронологічний метод допомагає пояснити відмінності змісту ревізійних актів РСІ Харківщини протягом її існування. Так, епоха “воєнного комунізму” призвела до негативної (в цілому) оцінки господарювання приватних підприємств в ревізійних актах інспекції Часи НЕПу відбилися у вищезгаданих джерелах посиленою увагою до постачання технікою селянських господарств. Нарешті, в період індустріалізації та колективізації кінця 1920-х - початку 1930-х рр. особлива увага приділялася інспекцією перевірці виконання розпоряджень вищих ланок державного управління підпорядкованими їм установами.

В четвертому розділі дисертації - “ЗВІТНІСТЬ ОРГАНІВ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ ХАРКІВЩИНИ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО” - висвітлено зміст двох груп документів, що стосуються звітування контрольних установ Харківщини про свою діяльність: це протоколи засідань колегій губернської, окружних та обласної РСІ, а також звіти цих ланок інспекцій.

Досліджуючи протоколи, автор дійшов висновку, що на відміну від інших груп джерел вони фактично не зазнали змін ані в зовнішньому оформлені, ані у змісті протягом існування РСІ Харківщини. Так, постійними елементами зовнішнього оформлення протоколів було зазначення назви документу - “Протокол” - та його номера, перелік прізвищ і посад присутніх на засіданні, перелік питань, що розглядалися, перелік прийнятих на засіданні рішень, підписи керівника та секретаря установи. Єдине, що відрізняло зовнішнє оформлення протоколів, датованих 1920-1921 рр. від аналогічних джерел більш пізнього періоду діяльності органів РСІ Харківщини, так це матеріал, на якому вони друкувалися. Більшість протоколів інспекції за 1920-1921 рр. надруковано на бланках Харківської контрольної палати - головної губернської контрольної установи дореволюційних часів.

Що ж до змісту протоколів, то основними його елементами протягом 1920-х - початку 1930-х рр. були: 1) розгляд наслідків перевірок, проведених інспекцією; 2) заслуховування звітів нижчих територіальних ланок контролю (наприклад, повітових РСІ перед губернською інспекцією); 3) вдосконалення методів роботи контрольних установ; 4) вдосконалення діяльності підзвітних РСІ підприємств, установ, організацій; 5) розгляд скарг та заяв громадян. При цьому слід зазначити, що серед протоколів РСІ Харківщини практично немає тих званих “глухих протоколів” (тобто таких, де лише перелічувалися б питання порядку денного та прийняті по них рішення). Як правило протоколи засідань колегій контрольних установ Харківщини містять більш розгорнуту інформацію про хід засідань, наводять детальні виступи учасників тощо.

Особливо велике значення в процесі аналізу звітності установ РСІ Харківщини має дослідження власне звітної документації інспекції - її звітів та доповідей. Цей найбільший масив діловодчої документації РСІ вивчений автором за допомогою описового, динамічного, хронологічного та історико-порівняльного методів.

В процесі дослідження звітів та доповідей РСІ Харківщини автором було зроблено наступні висновки:

постійними елементами змісту звітів та доповідей були:

зазначення установи, що звітувала; визначення звітного періоду; детальне висвітлення основних напрямків роботи РСІ; визначення методів роботи, а також питань, пов'язаних із залученням громадськості до діяльності Контролю;

- висвітлення діяльності інспекції в її звітах та доповідях протягом 1920-х - початку 1930-х рр. зазнавало помітних змін. Так, джерела вищезгаданої групи, що датуються 1920-1921 рр., є як правило, переліком фактів. Факти ці стосуються переважно організаційної роботи контрольних установ. У звітах та доповідях 1921-1923 рр. з'являються елементи узагальнення досвіду роботи РСІ, зменшується кількість цифрових даних. Нарешті, у звітах і доповідях середини 1920 - х - початку1930-х рр. містяться не тільки узагальнюючи висновки, а й пропозиції щодо поліпшення роботи контрольних установ. Отже, можна зазначити, що з розгортанням діяльності органів РСІ Харківщини та набуттям ними досвіду роботи зростала і якість подання звітної інформації;

протягом 1920-х рр. відбувається остаточне відокремлення доповідей інспекції від її звітів за змістом. Для доповідей є характерним висвітлення діяльності РСІ протягом короткого за часом періоду. При цьому темами доповідей, як правило, була діяльність контрольної установи на одному або декількох об'єктах. Звіти висвітлювали роботу інспекції по перевірці цілих галузей протягом значного періоду (наприклад, року).

У висновках подаються підсумки дослідження, формуються загальні результати вивчення джерельної основи історії РСІ Харківщини.

У дослідженні доведено, що в наукових статтях і монографіях з питань вивчення джерелознавчих проблем вітчизняної історії ХХ століття і зокрема радянського періоду, знайшли відображення питання загальної методології вивчення різних груп письмових джерел.

Нормативно-правову основу діяльності місцевих РСІ України, в тому числі й Харківщини, склали наступні групи письмових джерел: Конституції УСРР 1919 і 1929 рр., Положення про органи Державного контролю України, Постанови ВУЦВК та РНК УСРР, інструкції народного комісаріату РСІ УСРР та Харківської губернської інспекції. Всі вищеперелечені групи джерел є взаємопов'язаними і взаємодоповнюючими. Так, правовий статус місцевих інспекції, визначений в Положеннях про органи РСІ УСРР, а також право ВУЦВК та РНК УСРР видавати постанови щодо їх діяльності випливали з тих загальних основ роботи діяльності Державного контролю республіки, які були окреслені Конституціями УСРР. В свою чергу Положення про органи РСІ України та постанови ВУЦВК і РНК республіки визначали зміст інструкцій наркомату РСІ УСРР та Харківської губернської інспекції, звернених до нижчих ланок Контролю.

Документи, що складали нормативно-правову основу діяльності установ РСІ Харківщини безпосередньо впливали на зміст джерел, які відображали цю діяльність: планів роботи інспекції, інструкцій і наказів НК РСІ УСРР та місцевих установ Контролю, ревізійних актів інспекції. Відображаючи діяльність РСІ Харківщини на різних її етапах, вищезгадані джерела розкривають місце установ Контролю в адміністративному механізмі держави, висвітлюють роль місцевих інспекцій у здійсненні політики Радянської влади.

Звітність органів РСІ Харківщини репрезентована протоколами засідань колегій контрольних установ, де розглядалися наслідки перевірок та звітування нижчих ланок Контролю про свою роботу, а також власне звітами та доповідями інспекції. Ці джерела розкривають процес створення контрольних установ на Харківщині, методи та результати їх діяльності, а також процес залучення громадськості до роботи РСІ.

Протягом існування органів Державного контролю Харківщини документи, що складали нормативно-правову основу її діяльності, так само, як і діловодча документація інспекції, зазнавали відчутної еволюції. Це було обумовлено змінами функцій РСІ в масштабах республіки, методів діяльності інспекції, а також політичного курсу Радянської влади.

Головними аспектами джерелознавства місцевих органів Державного контролю України, в тому числі й Харківщини, які ще залишаються невивченими, є розширення хронологічних рамок теми і дослідження джерел з історії місцевих контрольних установ протягом ХХ століття, а також еволюція окремих груп джерел.

архівний державний контроль харківщина

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Каніщев Г.Ю. Органи державного контролю в радянській політичній системі 20-х - початку 30-х рр.: Історіогр. Огляд // Проблеми історії та методології історичної науки: Харк. історіогр. зб. - Х., 1998. - Вип.3. - С.180-185.

2. Каніщев Г.Ю. Про державний фінансовий контроль в Харківській губернії в 1920 р. // Вісн. Харк. ун-ту. - 1999. - №441: Історія. - Вип.31. - С.174-182.

3. Каніщев Г.Ю. Нормативні акти Робітничо- селянської інспекції за 1919-1920 рр., як історичне джерело // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. Наук. пр. - Х., 2000. - С.109-113.

4. Каніщев Г.Ю. Вдосконалення державного апарату: досвід Харківщини 1920-х років // Вісн. Харк. нац. ун-ту. - 2000. - №485: Історія. - Вип.32. - С.131-137.

5. Канищев Г.Ю., Пикалов В.Г. Органы государственного контроля на Харьковщине (1921-1923 гг.) // Вісн. Харк. ун-ту. - 1998. - №413: Історія. - Вип.30. - С.143-153.

6. Канищев Г.Ю. Рабоче-крестьянская инспекция Харьковской губернии в период становления новой экономической политики (1921-1922 гг.) // Материалы междунар. конф. молодых историков. - Х., 1994. - С.85-89.

7. Каніщев Г.Ю. Основні напрямки діяльності Харківської губернської РСІ по контролю за державним апаратом на початку 20-х рр. (на матеріалах ДАХО) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Х., 1998. - Вип.3. - С.88-91.

Размещено на Allbest.ru