Соціально-економічний розвиток міст і містечок Галицької землі в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
Зміни у політичному, соціально-економічному становищі Галицької землі і міст в другій половині XVI ст. Демографічна ситуація в містах. Система адміністративно-правового врядування у населених пунктах. Вплив рутенізації на зміну суті магдебурзького права.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 24.09.2013 |
Размер файла | 36,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Соціально-економічний розвиток міст і містечок Галицької землі в другій половині XVI ст. - першій половині XVII ст.
Чернівці - 2002
1. Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Вироблення стратегії економічного і соціального розвитку України, яка полягає у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, непорушності конституційного устрою, зміцнення демократії та моральних підвалин суспільства, сталого розвитку економіки, повинно широкомасштабно опиратись на розвинуті багатостолітні традиції нашого історичного минулого. В цьому сенсі актуальним є і позитивний досвід самоуправлінських галицьких міст, які були торгівельно-ремісничими центрами з розвинутими елементами правових відносин, що включали широку участь населення у міському самоврядуванні і контроль за його органами влади при можливості апелювати до різнопланових установ Речі Посполитої. Використання норм Магдебурзького права, пристосованих до українських реалій, що дало можливість галицькому міщанству досягти вище названих результатів, може бути фундаментом для удосконалення закону про місцеве самоврядування і здійснення розпочатої в Україні адміністративної реформи. Ці документи покликані чітко розмежувати функції державних і місцевих органів влади, налагодити їх повноцінну співпрацю, забезпечити участь громадян в управлінні державою, а також розмежувати владу і бізнес, змусити державних службовців дійсно служити суспільству, а не власним приватним інтересам.
Зв'язок роботи з науковими темами та програмами. Обраний напрямок дослідження є складовою наукової роботи історичного факультету Тернопільського державного університету імені Володимира Гнатюка у напрямі комплексної проблеми «Україна в контексті європейської історії», і зокрема напрямом роботи кафедри історії України в галузі краєзнавства.
Мета і задачі дослідження полягають в тому, щоб на основі комплексного і об'єктивного аналізу дослідити особливості соціально-економічного розвитку міст і містечок Галицької землі в другій половині XVI ст. - першій половині XVII ст.
Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:
- проаналізувати зміни у політичному, соціально-економічному становищі Галицької землі і міст в другій половині XVI ст.;
- дати характеристику демографічної ситуації в містах;
- охарактеризувати соціальну, професійну структури населення міст і містечок;
- подати систему адміністративно-правового врядування у галицьких міських населених пунктах;
- показати вплив рутенізації і юридикізації на зміну суті магдебурзького права;
- висвітлити елементи правових відносин в самоуправлінських містах і показати їх переваги над приватновласницькими;
- вивчити характер і структуру ремісничого виробництва та промислів і показати формування на базі останніх елементів першої розсіяної мануфактури;
- охарактеризувати роль галицьких міст і містечок у внутрішній і зовнішній торгівлі Речі Посполитої.
Об'єктом дослідження є міста і містечка Галицької землі в другій половині XVI ст. - першій половині XVIІ ст.
Предметом дослідження є соціально-економічний розвиток міст і містечок в досліджуваний період. Стосовно цього автор розглядає такі проблеми, як соціально-історичні умови існування галицьких міст, їх адміністративно-правове становище, особливості розвитку міських ремесел і промислів, а також роль галицьких міст у внутрішній і зовнішній торгівлі Речі Посполитої, що в сукупності дозволяє розкрити предмет дослідження.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину XVI ст. - першу половину XVIІ ст. Вибір верхньої межі зумовлений бурхливим процесом створення галицьких містечок шляхтою, що продиктовано її економічними інтересами. Вибір нижньої межі дослідження (1647 р.) викликаний змінами у політичному і соціально-економічному становищі міст і містечок, що зумовлені подіями визвольної боротьби 1648-1657 рр.
Територіальні рамки дослідження відповідають адміністративно-територіальному поділу, який існував в Речі Посполитій в досліджуваний період. Галицька земля на той час входила до Руського воєводства і поділялась на три повіти (староства): Галицький, Теребовлянський, Коломийський.
Методологічною основою дослідження є головні наукові принципи історичного пізнання - об'єктивність та історизм. Науково-теоретичною основою вивчення проблеми стала теорія історичного пізнання і практика наукової роботи попередніх дослідників.
Враховуючи мету і завдання, у роботі застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний та статистичний методи наукового дослідження.
Наукова новизна полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба комплексного дослідження політичної і економічної історії міст Галицької землі у другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. Залучення до наукового обігу багаточисельних архівних документів дозволило розкрити характер і дієвість елементів правових відносин у системі міського самоврядування, еволюцію ремісничого виробництва у зв'язку з технічним прогресом, економічну суть промислів і їх роль у зародженні мануфактурного виробництва.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що матеріали і висновки дисертації можуть використовуватись в узагальнюючих наукових роботах з історії Галичини, в навчальному процесі при підготовці загальноісторичних і спеціальних курсів, а також враховуватись державними законодавчими органами при створенні закону про місцеве самоврядування.
Апробація результатів дисертації здійснена шляхом її обговорення та рекомендації до захисту на засіданні кафедри історії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; її загальна концепція, окремі аспекти знайшли відображення в доповідях автора на міжнародних наукових конференціях: «Михайло Грушевський - видатний український вчений, державний діяч, громадянин» ((до 130-річчя від дня народження); Тернопіль, 27-28 вересня 1996 р.), «Українська новітня держава: історія і сучасність» ((до 80-річчя Української Центральної Ради та УНР); Тернопіль, 14-15 березня 1997 р.).
Публікації результатів цього дослідження здійснені у вигляді п'яти статей у збірниках наукових праць і одних тез конференцій.
Структура дисертації. Її матеріали викладено у проблемно-хронологічній формі. Обсяг становить 164 друкованих сторінок. Структурно робота складена з вступу, п'ятьох розділів, три з яких поділені на параграфи, висновків, списку використаних джерел (410 позицій), додатків (19). Повний обсяг дисертації - є 232 сторінки.
магдебурзький галицький місто врядування
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито мету, задачі, об'єкт та предмет, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, показано шляхи їх апробації.
У першому розділі «Історіографічний огляд та джерельна база» проаналізовано стан вивчення теми в історіографії, дано характеристику джерельної бази.
Питання історії феодальних міст України активно розроблялись в працях В.Б. Антоновича і М.Ф. Владимирського-Буданова. Характерною особливістю їх узагальнюючих праць з історії міст є юридичний ідеалізм і описовий характер. Дослідження М.Ф. Владимирського-Буданова є на сьогоднішній день єдиною монографією, що стосується проблеми міського самоврядування.
Проблематику міського самоврядування досліджував і історик Д.І. Багалій, який доповнив працю М.Ф. Владимирського-Буданова.
Кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст. ознаменувався новими працями і дослідженнями. Їх поява пов'язана з діяльністю Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка і, зокрема М.С. Грушевського. Провідне місце в його працях зайняла історія Магдебурзького права, характеристика національного складу населення міст, адміністрації, торгівлі і культурно-освітньої діяльності міщан.
Цікавий фактичний матеріал містять праці польських істориків і економістів С. Кутшеби, Л. Харевічової, Я. Рутковського і ін. Вони досліджували розвиток ремесла і промислів, фінансові відносини в містах, демографічні процеси, торгові зв'язки, релігійну боротьбу. Однак, їх праці є нерівноцінними за своїм змістом. Більшість з них носить описовий характер.
Значну кількість праць з історії міст Галичини залишив вірменський історик С. Баронч. Вони містять великий об'єм довідкового матеріалу, але в методологічному відношенні застаріли.
Вивченням історії міст феодальної Польщі займався ряд польських істориків. Я. Байгер, Я. Чернецький та інші. Вони створили краєзнавчі нариси окремих галицьких міст, в яких найчастіше історія міського устрою замінюється викладом родословних свідчень про магнатські сім'ї.
Дослідженню історії міст Галицької землі у географічному, статистичному, археологічному планах сприяють довідкова книга М. Балінського і Г. Липінського та Географічний словник. Роботи Н. Гасіоровської, В. Осуховського, П. Донбковського і ін., у тій чи іншій мірі розкривають питання облаштування солеварних промислів в Галицькій землі.
Новий виток у дослідженні історії феодального міста зробила радянська історична наука. В 30-х з'являються праці А.Єршова і П. Клименка, присвячені розвитку окремих галузей міського ремесла і мануфактури на Україні в ХVІІ ст. - ХVІІІ ст.
У 1953-1954 рр. були опубліковані праці І.П. Крип'якевича, які містять цінний фактичний матеріал про історію міст і міщанства у період перед визвольною боротьбою 1648-1657 рр. [13]. Але, в цілому праці 50-х позначені великою тенденційністю, а саме: постійним прагненням зобразити історичну необхідність возз'єднання України з Росією.
У середині 50-х істориком В.Д. Отамановським була підготовлена дисертація з питань розвитку феодального міста. Найбільша увага в роботі приділена Магдебурзькому праву, яке дослідник вважає чужим для українського міського самоуправління.
Вагомим внеском у дослідження нашої проблеми були монографії П.В. Михайлини. Опираючись на багатий фактичний матеріал автор робить детальний аргументований аналіз всіх сфер життя українського міста в умовах поневолення України Польщею.
Новим досягненням радянської історіографії 70-х років було видавництво комплексної «Історії Української РСР», а також робіт з історії народного господарства. Важливою науковою доробкою є багатотомне видання «Історія міст і сіл Української РСР».
Значним вкладом у вивчення історії розвитку західноукраїнських земель в період пізнього феодалізму є монографія «Торжество історичної справедливості», збірник «З історії західноукраїнських земель», колективні роботи з історії Львова.
Окреме місце в історіографії займає монографія О.С. Компан, яка розкриває загальні тенденції економічного і політичного розвитку міст різних регіонів України в другій половині ХVІІ ст.
Глибокий аналіз походження і розвитку західноукраїнських міст у ХVІ ст. - ХVІІ ст. зроблений у роботах Я.П. Кіся і Я.Д. Ісаєвича. Але автори дещо недооцінили впливу позацехового ремесла на процес розкладу цехового виробництва і появу елементів ринкових відносин.
Увагу вчених привертали демографічні процеси, проблеми економічного розвитку міст, питання зв'язку міського ремесла з сільським господарством (Я.П. Кісь, В.Ф. Інкін, Я.Д. Ісаєвич, Ю.М. Гроссман).
Заслуговують на увагу також дослідження економічного розвитку міст і містечок Галицької землі в другій половині ХVІІ ст. - першій половині ХVІІІ ст. історика Панькова Б.М. Особливо наближеними до теми нашого дослідження є вивчення розвитку міського ремесла і промислів їх галузева структура і вплив на неї подальшого суспільного поділу праці.
Вагомим внеском у вивчення міських промислів були праці професора М.М. Стрішенця, які написані матеріалами всіх міст України і торкаються безпосередньо галицьких міст. Базуючись на своїх дослідженнях історик робить аргументований висновок, що на промислах України ХVІ ст. - першої половини ХVІІ ст. проходив процес зародження мануфактурного виробництва і капіталістичних виробничих відносин.
Б.В. Грабовецький і П.С. Сіреджук у своїх статтях про солеварні промисли Прикарпаття встановили, що у ХVІ ст. - ХVІІ ст. великий промисел витісняє дрібні солеварні господарства і відповідно на великих солеварних промислах спостерігається мануфактурний розподіл праці.
Зібрані істориками (І.П. Крип'якевич, Я.П.Кісь, М.П. Ковальський, Ю.М. Гроссман, Р.В. Шиян, М.К. Кривонос) матеріали присвячені розвитку торгівлі в Україні в другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. свідчить і про значну роль галицьких міст в загальноукраїнському товарообігу.
Багатьма питаннями, пов'язаними з темою дисертації, займався польський історик М. Горн. Він вважав, що галицькі міста виконували роль торговельно-економічних центрів для навколишніх земель, не дивлячись на свій оборонний характер, який уповільнював їх економічний розвиток.
Вивченню нашої проблеми сприяє праця Є. Горнової, що стосується історії міст і містечок Галицької землі кінця ХVІ ст. - першої половини ХVІІ ст. На жаль, у даній роботі недостатньо розкриті питання політико-правового статусу міст, їх адміністративний устрій. Потребує нових концептуальних підходів і сама методологія історичного пізнання Є. Горнової, яка б відповідала вимогам сучасної історичної науки.
Разом із здобуттям незалежності нашою державою протягом 90-их років почала розвиватись нова українська історіографія, яка позбулась характерних для радянської історіографії рис: заідеалізованості, визначеної наперед шаблонності та інколи недостовірності.
У 1998 р. в м. Івано-Франківську відбулась Міжнародна ювілейна наукова конференція, присвячена 1100 річчю заснування міста Галича. Із значного обсягу опублікованих матеріалів конференції, хотілося б відмітити статтю П.С. Сіреджука, який проаналізував першоджерело - люстрацію Галицького староства 1629 р., яке ще досі не вводилось в науковий обсяг.
Великий внесок у дослідження прикарпатської урбаністики зробив академік В.В. Грабовецький, з-під пера якого вийшло більше 1000 наукових і науково-популярних праць. Особливу цінність для нашого дослідження становлять монографії про Калуш, Коломию, Галич, Івано-Франківськ.
Корисним є звернення до наукової роботи Я.Б. Книша, яка дає можливість порівняти політичне і економічне становище Белзького воєводства і міст Галицької землі Руського воєводства, виявити загальні тенденції їх розвитку в складі Речі Посполитої.
У історіографії В.Білуха «Фільварки пізньосередньовічної Польщі» комплексно досліджуються причини виникнення функціонування та початку кризи фільварково-панщинної системи у шляхетських, церковних і королівських володіннях пізньосередньовічної Польщі, що дозволяє проаналізувати хід подібних процесів і на території Галицької землі, як складової Речі Посполитої.
Цікавою доробкою польської історіографії 90-их років є монографія Є. Мотилевича, що стосується історії міст Перемишльської і Сяноцької земель у другій половині ХVІІ ст. - першій половині ХVІІІ ст.
Незважаючи на проведені дослідження, тема, піднята у дисертації, залишається недостатньо вивченою. Зокрема, глибшого підходу вимагає вивчення політико-правового статусу міст Галицької землі в другій половині XVІ ст. - першій половині XVІІ ст.
Джерельна база дисертації складається з опублікованих та рукописних матеріалів. Основна частина рукописних джерел зберігається у фондах ЦДІА України у м. Львові - в актових книгах Галицького (Ф. 5) та Теребовлянського (Ф. 17) гродських судів. Використано також акти Белзького, Сяноцького, Бузького, Львівського гродських судів (Ф. 1,3,9,15), Галицького земського суду (Ф. 6), книги магістратських актів міст Бучача, Калуша, Коломиї, Рогатина, Теребовлі, Тернополя, Снятина, Станіслава, які зберігаються у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН України (ЛНБ АН України, ВР, Ф. Баворовського, спр. 49, 395,607/ІІІ, 611/ІІ; Ф. Оссолінських, спр. 2834/ІІІ, 2836/ІІІ; Ф. Чоловського, спр. 244/І, 288/ІІ, 457/ІІІ, 2118/ІІІ-2126/ІІІ, 2168/ІІІ; Ф. Сапіги, спр. 68/ІІа; Ф. Яблуновських, спр. 19, 118). Важливим джерелом для вивчення економічних зв'язків міст Галицької землі є група документів Львівської ради з 52 фонду (опис 2) ЦДІА України у м. Львові. Про постійні зв'язки міст Галицької землі з Придніпров'ям і чумацьку торгівлю сіллю свідчать матеріали Центрального державного історичного архіву в м. Києві (Ф. 15, 49, 59, 118).
У дисертації використаний ряд опублікованих у різний час джерел. Серед публікацій; підготовлених польськими археографами виділяються 24-томне видання «Актів гродських і земських», «Volumina legum» - збірники постанов сеймів і сеймиків, королівські і магнатські привілеї, універсали, які відбивають політику пануючої верстви Речі Посполитої. Збірник матеріалів «Жерела до історії України-Руси» відображає картину соціально-економічних і політичних умов розвитку міст регіону в складі Речі Посполитої.
Для загальної характеристики міст, польського режиму на Україні використані матеріали збірників «Архив Юго-Западной России» и «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России».
Використані матеріали можна поділити на такі групи:
законодавчі акти (привілеї та укази польських королів, постанови сеймів і сеймиків Речі Посполитої);
актові матеріали (постанови органів міського самоврядування, судові вироки, скарги, договори купівлі-продажу, привілеї власників міст, оренди, застави і ін.);
діловодчі документи (книги протоколів органів міського самоврядування);
маєтково-фіскальні матеріали: люстрації, податкові реєстри, інвентарні описи.
У архівах зберігається значна кількість документів з історії міст Галицької землі другої половини ХVІ ст. - першої половини ХVІІ ст., що дає змогу, при їх детальному відборі, аналізі і зіставленні розв'язати основні завдання дисертації.
У другому розділі «Соціально-історичні умови розвитку міст Галицької землі в другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст.» розглянуто соціально-економічне становище Галицької землі в складі Речі Посполитої, демографічну ситуацію в містах, соціальну, національно-етнічну і конфесійну структури міського населення.
З'ясовано, що політико-правовий статус Галицької землі як польської провінції був визначений ще у ХV ст., а Люблінська унія 1569 р. лише закріпила національно-релігійний і соціально-економічний гніт щодо місцевого населення. Соціально-економічне становище Галицької землі у досліджуваний період характеризується в цілому розвитком сільського господарства, промислів ремесла, внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Подальше утвердження фільваркового господарства супроводжується орендуванням всіх його галузей, що веде до зростанням податків і повинностей для міського населення, на користь феодалів і Польської держави, а саме: грошова рента, поволовщина, бджолина і овеча десятина, в окремих містах, а також «зернова міра», стація і 2 денна панщина у приватновласницьких містах. Соціально-економічні утиски галицького населення в поєднанні з посиленням національно-релігійного гніту, наступ на права православних, насильне навернення до римо-католицької церкви викликають масову боротьбу народних мас. Вагомими формами боротьби були: подання скарг в суди, відмова працювати, втечі, збройна боротьба, опришківський рух, а також ідеологічне протистояння православних братств, що в цілому стало сприятливим фундаментом для майбутньої національно-визвольної боротьби 1648-1657 рр.
Процес виникнення галицьких міст у другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. зумовлюється в основному оборонними і господарськими чинниками, про що свідчить переважаюча кількість міст, що розташувались навколо замків, побудованих шляхтою як з метою оборони місцевого населення від нападів кримських, буджацьких ногайських татар, так і в цілях власного економічного процвітання в умовах зростання ролі товарно-грошових відносин. Ці причини зумовили зростання чисельності міст і містечок Галицької землі за період 1551-1647 рр. на 31%, що втричі перевищило приріст міст у цілій Речі Посполитій за даний період. Згідно підрахунків, загальна чисельність галицьких міст на 1647 р. - 79, з них найбільше у Галицькому повіті - 36, що становило 45,5% від загальної кількості міст. Густота міських поселень була значною - 5,1 на 1000 км2 або 41,7% від загальної кількості міст Речі Посполитої, але частина міст мала землеробський характер, на відміну від торгово-промислових центрів інших воєводств. Міське населення Галицької землі складало приблизно 98 375 осіб, а на одне галицьке місто припадало близько 1250 осіб, що є дещо меншим показником порівняно з іншими воєводствами Речі Посполитої. Згідно з правовим статусом найбільше галицьких міст були приватновласницькими (57), що становило 72% всієї кількості міст. Найбільша частка королівщин було зосереджена у Галицькому повіті - 9, у Коломийському - 6, а у Теребовлянському повіті - лише 4 королівських міста. Політичну картину Речі Посполитої другої половини ХVІ ст. - першої половини ХVІІ ст. відображає скорочення королівщин, тобто послаблення королівської влади на фоні зростання впливу магнатських родів, про що свідчить збільшення приватновласницьких міст. Так, зросла кількість магнатів, що були власниками 4 міст і більше з 10 до 17 за період 1551-1647 рр., зросла і кількість шляхтичів, що володіли 1 містом з 9 до 13.
Аналіз соціальної і професійної структури міського населення Галицької землі ще раз доводить той факт, що галицькі міста мали переважно аграрний і оборонний характер, про що свідчить відсутність у багатьох з них чіткого розмежування між окремими соціальними групами населення. Професійний склад населення підтверджує це: 50% жителів невеликих містечок було зайнято у сільському господарстві, і тільки в більших містах - Галичі, Тарнополі, Теребовлі, Рогатині - 57% складали ремісники і, 10% - купці. Щодо національно-етнічної структури, то зрозуміло, більшість міського населення ? українці. Але великий відсоток складали поляки, євреї, вірмени, менший - греки, караїми, молдавани. Полонізація і окатоличення українського міщанства встигли захопити лише великі міста і містку верхівку, не зачепивши поспільства. У великих галицьких містах керівні позиції у міських урядах посідали представники патриціату, але в рівній мірі це були українці і поляки, яких було зрівняно у права після утворення Речі Посполитої у 1569 р. Але подібний факт не знаходить відображення у інших землях Руського воєводства, в тому числі у Львові, де українці були усунені з усіх керівних посад на користь католиків. Різноманітність національного складу найбільших міст і економічна орієнтація, перевага іноземців, які займалися ремеслом і торгівлею, гальмували економічне зростання українських бюргерів цих міст. Іноземне купецтво, що значною мірою впливало на соціально-економічний розвиток міст краю, готувало грунт для капіталістичного виробництва. Негативним було те, що нагромаджений ними капітал не був джерелом промислового зростання галицьких міст, а лише польського уряду і власників цих міст, про що свідчать надані їм численні привілеї. Навіть великі міста, строкаті за своїм національним складом і розділені на різні національні юрисдикції, не могли результативно захистити власні права від наступу феодалів чи польського уряду. Цій боротьбі заважали як національно-релігійні, так і соціальні суперечності між різними міськими общинами. Крім того, польський уряд сприяв поглибленню такого ворогування, видаючи відповідні закони і різні за своєю суттю привілеї.
У третьому розділі «Адміністративно-правове становище галицьких міст і містечок в другій половині XVI ст. ? першій половині XVIІ ст.» досліджуються правове становище і адміністративний устрій міст.
Автором доведено, що більшість міст і містечок Галицької землі в другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. мали приватний статус (72,2%), що зумовлювалось децентралізацією королівської влади в Речі Посполитій і зміцненням позицій магнатів і шляхти. Вагоме місце за правовим статусом займали самоуправлінські міста на основі Магдебурзького права. Німецьке право гарантувало відносну незалежність міст від королівської адміністрації, надаючи можливість здійснювати їх самоуправління на основі широкої участі міського населення. Встановлено, що Магдебурзьке право у галицьких містах зазнало значного впливу рутенізації і юридикізації. Включивши елементи Руського звичаєвого права, Німецьке право набуло національних рис, що дозволило йому інтегруватись з місцевими самоврядними традиціями. Юридикізація, як особливість міст на Магдебурзькому праві, несла негативну суть, оскільки вела до розпорошеності міщанства як єдиної суспільної верстви, посилення шляхти і магнатства, ослаблення Польщі в цілому.
Згідно з особливим правовим статусом найбільше впорядкованим був адміністративний устрій королівських міст на Магдебурзькому праві, який отримав назву магістратський. Наявність у магістратських містах демократичних принципів Магдебурзького права - виборність усіх посад, можливість апелювати до вищих судових установ, що поєднувалось з елементами Руського права у спробі контролю над магістратом, доводить дієвість елементів правових відносин між соціальними групами міського населення і політичною системою Польської держави. Відсутність феодальної залежності у містах з самоуправлінням давало їм можливість прискорити розвиток ремесла, промислів, а також укріпити свої позиції бюргерству. Незважаючи на відкриття можливостей для піднесення міст, були умови, які сковували їх розвиток, наприклад, свавілля зі зловживання королівської і міської адміністрації, що негативно позначилось на становищі міст і міського населення Галицької землі.
Автор вважає, що побудова засад правової держави на сьогоднішньому етапі в Україні повинна базуватися на багатому національному досвіді галицьких самоуправлінських міст, що передбачає запровадження у місцеве самоврядування демократичних норм Магдебурзького права, а саме: виборність урядових осіб і їх періодична звітність перед всім міським населенням. Покращенню роботи магістратів (міських рад) може сприяти діяльність контролюючого органу (квадрагінтавірату з числа представників міського населення, який водночас буде зв'язувальною ланкою між городянами і міською владою через засоби масової інформації.
У четвертому розділі «Ремесла і промисли міст Галицької землі» розкриваються нові явища в характері і структурі ремісничого виробництва, особливості цехової організації ремесла і розвитку міських промислів.
Автором досліджено, що міста Галицької землі мали оборонний і аграрний характер, про що свідчить розвиток таких ремесел, як: будівельно-керамічне, харчове, металообробне, шкіряно-хутряне, деревообробне. Найбільш розповсюдженими були: будівельно-керамічне (у 38 містах), харчове (у 29 містах), металообробне (у 22 містах). Найчисленнішу групу ремісників становили мулярі і теслі, які працювали у 36 містах, на другому місці - кушніри - 19 міст, на третьому - ковалі і шевці - 18 міст. Цей факт ще раз підтверджує специфічну категорію міст. Міста Галицької землі характеризувалися слабкою диференціацією ремесла. У досліджуваний період нараховувалось 44 ремісничі спеціальності. Найбільш спеціалізованими були такі ремесла: будівельно-керамічне і харчове (7 спеціальностей), металообробне, шкіряно-хутряне, обслуговуюче (по 6 спеціальностей). Із загальної кількості міст виділяється декілька розвинутих ремісничих центрів: Галич - 31 реміснича спеціальність, Рогатин - 27, Теребовля - 25, Буданів - 21. Відсоток ремісничого населення галицьких міст у другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. становив приблизно 28%, а кількість осіб, пов'язаних з ремісничим виробництвом, разом з членами родин, складало від 3650 до 3830 осіб.
З'ясовано, що цехова організація галицьких міст сформувалась у другій половині ХVІ ст., що є значно пізніше, ніж в інших регіонах Речі Посполитої і західноєвропейських містах. Цей факт ще раз підтверджує неповне відокремлення ремесла від землеробства у містах, що й викликало невелику кількість галицьких цехів і їх пізнє виникнення. Цехи існування у більших містах і містечках: Галичі, Теребовлі, Коломиї, Рогатині, Тарнополі, Підгайцях, Снятині. Це свідчить про велику кількість ремісників і наявність спільних інтересів між ними і купцями у даних містах, а також про більший, ніж у малих містечках, обмін між містом і селом. Цехові статути Галицьких міст на відміну від міст Львівської і Перемишльської земель не містили ніяких обмежень для майстрів української національності, а також не забороняли збільшувати кількість ремісників у цехах. Даний стан речей визначав мобільніший характер відносин між представниками різних національностей у містах Галицької землі, порівняно з іншими регіонами Руського воєводства. Цехи суворо регламентували всі сторони виробництва, забороняли будь-яку підприємницьку і творчу ініціативу, тому на нашу думку, цехова організація вже в першій половині ХVІІ ст. стояла на перешкоді до нових форм праці - капіталістичних відносин. Позацехові ремісники, так звані партачі, мали більші можливості впроваджувати нові технічні досягнення, цим самим нарощували виробництво, що заборонялось у цехах. Партачі працювали в юридиках на замовлення шляхти і духовенства, або ж купців, які роздавали їм сировину, тому були зацікавлені у виготовлені більшої кількості продукції, за яку вони отримували відповідну плату. Отже, ми вважаємо, що окремі партачі були найманими робітниками, тобто елементами перших розсіяних капіталістичних мануфактур.
Найбільш розвинутими промислами на базі міст Галицької землі були солеварні, які знаходились в руках держави, а також в приватних: купці, шляхта, міщани, селяни. Переважання державної частки у солеварнях зумовлювало використання найманої праці, а це в свою чергу - зростання обсягів виробництва і збуту продукції. Застосування на галицьких солеварнях найманої праці поряд з кріпацькою свідчить про те, що саме солеварне виробництво було початковою формою мануфактури у Галицькій землі на терені міст.
У п'ятому розділі «Роль галицьких міст у внутрішній і зовнішній торгівлі Речі Посполитої» розглядається розвиток внутрішньої, транзитної і експортно-імпортної торгівлі у галицьких містах.
Досліджено, що розвиток сільського господарства, ремесел, промислів у містах Галицької землі у другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. зумовив пожвавлення внутрішньої і зовнішньої торгівлі, що сприяло утворенню тривалих економічних зв'язків між окремими містами, землями, воєводствами. Але децентралізація Речі Посполитої на зламі ХVІ ст. - ХVІІ ст., яка викликала посилення свавілля шляхти, негативно відбилась і на статусі торгівлі, яка опиняється під узурпованим контролем магнатів і шляхти, що ставить купців і ремісників в залежність від їх волі, а не від королівської влади. Відсутність виходу до моря, як важливого фактору розвитку торгівлі, і межування Галицької землі з південними степами, що несли постійну зовнішню небезпеку, не сприяло розвитку як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі. Перевага у внутрішньому товарообігові продукції сільського господарства свідчить про значну питому вагу аграрного сектора в економіці Галицької землі в цілому і міст, зокрема. Значні обсяги торгівлі сіллю як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку показують значення солеварного виробництва у галицьких містах і засвідчують його перевагу над ремеслом у плані застосування нових механізмів і елементів вільнонайманої праці. Розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі призвів до формування нової соціальної верстви - купецтва, первісний капітал якого був у першій половині ХVІІ ст. єдиною початковою формою капіталу, і цим самим створював необхідний рівень торгівлі в умовах переходу від натурального до товарно-грошового виробництва. Зростання кількості ярмарків у галицьких містах від 3 (у ХV ст.) до 17 (у 1647 р.) безперечно свідчить про бурхливий розвиток міської торгівлі, збільшення кількості і ролі міст, а також чисельності міського населення в досліджуваний період. Розташування Галицької землі на східному кордоні Речі Посполитої зумовило зосередження в окремих галицьких містах (Галичі, Коломиї, Тисмениці, Підгайцях, Снятині) головних митних комор і підкоморків, які сприяли акумуляції коштів для побудови нових міст, зміцненню обороноздатності старих, купівлі військового спорядження, а також наповненню державної скарбниці, що сприяло зростанню ролі Галицької землі, її міст в Польській державі.
Геополітичний фактор мав визначальний вплив на місце і вагу Галицької землі і її міст у зовнішній і транзитній торгівлі Речі Посполитої. З одного боку - це розташування у землі сухопутних торгових шляхів державного значення, що зв'язували Польщу з державами Балканського півострова (Угорщиною, Туреччиною, Молдовою) і Московією, що було великим позитивом для економіки Галицької землі і Речі Посполитої. А з іншого - постійна військова небезпека, зумовлена татарськими нападами, що впливало руйнуюче на торгівлю і господарство. З'ясовано, що головними предметами імпорту були молдавські і грецькі вина, східні предмети розкоші, риба, що розраховано на магнатів, шляхту, багатих міщан, а також продукція добувної і металообробної галузей (залізо, мідь, золото, срібло, сталь), необхідна в господарських цілях. Предметами експорту, крім загально-польських товарів, були й власне галицькі - сукно, полотно, залізо - до Молдови і сіль у східні воєводства і Московію. Політика польського уряду була економічно невигідною Галицькій землі і містам, оскільки заохочувала іноземних купців до вводу їхніх товарів, що призвело до розорення місцевих купців та ремісників і забезпечувало привілейований статус шляхті та магнатам.
У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні його положення, що виносяться на захист.
Політико-правовий статус Галицької землі як польської провінції був визначений ще у ХV ст., а Люблінська унія 1569 р. лише закріпила посилення національно-релігійного і соціально-економічного гніту щодо місцевого населення.
Подальше утворення фільваркового господарства і становлення орендної системи у другій половині ХVІ ст. - першій половині ХVІІ ст. зумовлює значне зростання податків і повинностей для міського населення, що диктується товаризацією магнатсько-шляхетського господарства.
Міста Галицької землі відповідали аграрному і оборонному характеру, який проявився у шляхах їх виникнення, структурі забудови, великому приросту їх чисельності в досліджуваний період. Специфічною категорією міст пояснюється також професійний і соціальний склад їх населення, характер розповсюдженості ремісничих спеціальностей і час їх цехової корпоратизації, а також кон'юнктура внутрішнього ринку.
Строкатість національного складу галицьких міст, при перевазі українців, не призвела до повного усунення останніх з керівних посад у міських урядах і ремісничих цехах на користь католиків, що було наявним в інших землях Руського воєводства.
Більшість міст і містечок Галицької землі мали приватний статус (72,2%), що пояснювалось децентралізацією королівської влади в Речі Посполитій і зміцненням позицій магнатів і шляхти.
Магдебурзьке право, яким керувалась частина міст, зазнало впливу рутенізації і юридикізації. Завдяки першій Німецьке право набуло національних рис, включивши елементи Руського звичаєвого права, і цим інтегруючись з місцевими самоврядними традиціями. Юридикізація вела до розпорошеності міщанства як єдиної суспільної верстви, посилення магнатсько-шляхетського свавілля і ослаблення Польщі.
Наявність у магістратських містах демократичних принципів Магдебурзького права - виборність усіх посад, можливість апелювати до вищих судових установ, що поєднувалась із спробою контролю магістрату, доводить дієвість елементів правових відносин між соціальними групами міського населення і політичною системою Польської держави.
Внаслідок технічного прогресу в цеховому ремеслі галицьких міст відбулась диференціація, що призвела до зростання числа ремісничих спеціальностей, а це, в свою чергу, до збільшення кількості виробленої продукції.
Солеварне виробництво, що складало велику питому вагу в економіці міст і базувалось на змішаній кріпацькій та найманій праці, стало основою для зародження мануфактурного виробництва та ринкових відносин.
Вдале геополітичне розташування галицьких міст зумовило великі обсяги товарообігу, як у внутрішній, так і у зовнішній і транзитній торгівлі Речі Посполитої про що свідчить постійно зростаюча кількість міських ярмарків, номенклатура імпортних і експортних товарів, а також акумуляція грошової маси у митних коморах і прикоморках, що розташувались на прикордонні.
Успішне розв'язання складних завдань соціального та науково-технічного прогресу, досягнення промислового розквіту міст і матеріального добробуту їх жителів можливе завдяки спільним зусиллям державних і місцевих владних структур при забезпеченні широкої участі міського населення в органах місцевого самоврядування. Розвиток сучасної міської інфраструктури є необхідною умовою майбутнього процвітання України і її інтеграції в Європу.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010Соціально-економічний розвиток Франції в другій половині XVII ст. Феодальний устрій та стан селянства. Духовенство і дворянство. Регентство Анни Австрійської. Фронда та її наслідки. Абсолютиська політика Людовіка XIV і кольберизм. Народні повстання.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 09.07.2008Південно-західні руські землі, захоплені Литовською державою у другій половині XIV ст. Сутичка між Польсько-Литовською державою і Тевтонським орденом. Турецько-татарські напади XV ст. Утворення Російської держави та її роль в історії українського народу.
реферат [23,6 K], добавлен 30.10.2010Соціально-економічне становище українських земель напередодні реформи 1861 р. Скасування кріпосного права. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років. Промисловий переворот в країні. Суспільно-політичне життя. Рух народників в Україні.
лекция [35,5 K], добавлен 29.04.2009Політичне становище в Україні в другій половині XVII ст. Гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький. Політика гетьманів України в період "Руїни" (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний). Іван Мазепа, оцінка діяльності.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 18.05.2010Територіальне роз’єднання українських земель, завершення формування нації у другій половині XIX ст. Позитивні зрушення у культурній сфері. Реалістичний напрям у літературі, започаткований у творчості Марка Вовчка. Розвиток театрального мистецтва.
реферат [31,7 K], добавлен 17.03.2010Становище українських земель у складі Великого Князівства Литовського. Політичний устрій Гетьманщини наприкінці ХVІІ - першій половині ХVІІІ ст. Голод 1932-1933 рр.: причини і наслідки. Соціально-політичне та культурне життя на Україні в 1945-1953 рр.
реферат [43,9 K], добавлен 28.10.2010Аналіз наслідків турецько-татарських нападів в кінці XVI – першій половині XVII ст. на Українські землі. Загальна характеристика сухопутних та морських сил Османської імперії. Історичні відомості про походи козаків проти турецько-татарських нападників.
реферат [28,6 K], добавлен 18.11.2010Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. Посилення феодального гніту. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях.
дипломная работа [81,6 K], добавлен 04.02.2004Передумови та результати Гадяцького договору і Андрусівського перемир'я. Опис гетьманства Ю. Хмельницького, Тетері та Брюховецького. Оцінка становища Правобережної та Лівобережної України в 60-80 рр. Діяльність Запорізької Січі у другій половині XVII ст.
реферат [24,4 K], добавлен 18.09.2011Наддніпрянська Україна в першій половині XIX ст.: рух українських автономістів, масонов, декабристів та інтелігенції. Кирило-Мефодіївське братство в другій половині XIX ст. Особливості українського політичного руху. Біографія представників інтелігенції.
контрольная работа [43,7 K], добавлен 10.02.2011Виникнення поштових зв'язків в Україні. Організація пересилки й доставки листів, періодичної преси, посилок. Етапи становлення поштової справи в українській козацькій державі в другій половині XVII-ХVIII століть. Утримання станцій поштового зв’язку.
статья [41,7 K], добавлен 11.08.2017Суспільно-політичні рухи в першій половині XIX століття. Кирило-Мефодіївське братство. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Розвиток українського національного та революційного руху. Українські землі в роки Першої світової війни.
презентация [5,6 M], добавлен 06.01.2014Дія української просвітницької самоорганізації, що діяла в другій половині XIX – першій половині XX ст. у Східній Галичині під назвою "Просвіта". Перший вияв діяльності "Просвіти". Тематика книжок про потреби галицьких русинів, про шляхи їх розвитку.
реферат [35,3 K], добавлен 03.11.2011Вплив зростання самосвідомості української нації на розвиток культури. Перебудова шкільних програм. Запровадження системи позашкільної освіти дорослих та жіночіх училищ. Розширення мережі вищих навчальних закладів. Успіхи природознавчих і суспільних наук.
реферат [29,5 K], добавлен 17.03.2010Формування Галицького князівства в другій половині XI століття. Діяльність засновника галицької династії князя Ростислава Володимировича, онука Ярослава Мудрого. Становлення феодального ладу в князівстві з розвитком великого землевласництва - боярства.
презентация [9,6 M], добавлен 15.12.2016Політичні та соціальні перетворення в Україні у кінці XVIII – на початку XIX ст. внаслідок геополітичної ситуації у Центральній та Східній Європі. Зміни у правовому статусі Гетьманщини. Витіснення з домінантних позицій українських ремісників і купців.
реферат [21,5 K], добавлен 15.11.2009Новий етап розвитку української культури. Національно-культурне відродження в Україні. Ідея громадське - політичної значимості освіти. Розвиток шкільної освіти наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Єзуїтські колегіуми. Острозька школа-академія.
творческая работа [25,5 K], добавлен 29.07.2008Суперечності розвитку української культури у другій половині XVIІ і на початку XVIII століття. Культурний підйом України на межі XVIІ-XVIII століть. Національна своєріднсть і специфіка українського мистецтва у другій половині XVIІ-XVIII століття.
реферат [27,8 K], добавлен 05.10.2008Організація Кримської оборонної операції 18 жовтня – 16 листопада 1941 р. Оборона Севастополя від фашистського наступу. Десантні операції Червоної армії в грудні 1941 р. – січні 1942 р. Причини поразки радянських військ на Керченському півострові.
курсовая работа [62,3 K], добавлен 13.03.2015