Земські природничо-історичні музеї Півдня України: організація та природознавча діяльність (60-ті роки ХІХ ст. - початок ХХ ст.)

5. Найзначніших результатів безпосередньо у природничо-історичних музеях Півдня України було досягнуто з питань: ентомологічних - вивчення біології життя шкідників сільського господарства та їх ворогів, застосування різноманітних (у тому числі і біологічних) засобів боротьби (Таврійський та Херсонський природничо-історичні музеї); інвентаризації та систематизації фауни, в першу чергу в таких її складових, як орнітологія (Таврійський та Херсонський музеї) та іхтіологія (Таврійський музей); вивчення деревної, квіткової, чагарникової і бур'янової флори (Таврійський та Херсонський музеї); захисту рослин (Таврійський та Херсонський музеї); геолого-мінералогічних та гідрогеологічних (Таврійський музей); ґрунтознавчих (Таврійський та частково Херсонський музеї).

6. Херсонський і Таврійський природничо-історичні музеї спромоглися широко поставити наукову і науково-практичну діяльність за рахунок особливої форми організації наукової праці - широкого залучення до досліджень на базі музеїв місцевих сил і дослідників з усіх наукових центрів Російської імперії та України. Серед них - такі відомі вчені як А.А. Ячевський, І.А. Порчинський, М.В. Курдюмов, С.В. Яцентковський, О.О. Шугуров, М.О. Холодковський тощо (ентомологія), О.О. Браунер, С.І. Огнєв, М.О. Мензбір, П.П. Сушкін, та ін. (фауна), В.А. Ротерт, М.І. Голєнкін, В.А. Траншель, А.О. Сапєгін (флора), М.М. Клепінін, О.Е. Ферсман, О.М. Зайцев (геологія) та ін.

7. Таврійський природничо-історичний музей у другому десятилітті ХХ сторіччя перетворився у сухопутну біологічну станцію - єдину на той час у Криму, яка характеризувалася усіма атрибутами наукової установи - науковими дослідженнями високого рівня, науковою продукцією, науковим обміном, тісним співробітництвом з науковим співтовариством України, Російської імперії, Європи, Америки, власним періодичним науково-практичним виданням тощо.

8. Таврійський (перш за все) і Херсонський природничо-історичні музеї були закладами, які використовувалися як база для стажування і підготовки спеціалістів з вищих навчальних закладів та Департаменту землеробства. Вони надавали також професійного спрямування прагненням аматорів природи.

9. Науково-просвітницька і популяризаторська робота з питань практичного природознавства розглядалася музеями як конче необхідна і комплексна; вона проводилась з застосуванням різноманітних засобів, серед яких були: огляд у музеях колекцій загального і спеціально сільськогосподарського призначення з відповідними поясненнями спеціалістів, читання лекцій, як перед майбутніми спеціалістами сільського господарства, так і для широких верств населення, складання і розсилання спеціалізованих природознавчих колекцій повітовим земствам і школам, консультативна діяльність з питань агрономії, ентомології, бактеріології, фітопатології, захисту рослин тощо, видання статей у сільськогосподарських часописах для народу, брошур та книжок у тому числі українською та татарською мовами, підготовка і видання плакатів з питань боротьби зі шкідниками, організаційно-консультативна діяльність тощо.

10. Природничо-історичні науки Півдня України на етапі становлення організаційних форм природознавчих досліджень в Україні за умов майже повної відсутності спеціалізованих державних науково-дослідницьких структур, відігравали значну роль у розвитку наукових підходів до вивчення навколишнього середовища. Результати досліджень, проведених у цих музеях, мали як регіональне, так і загальнонаукове значення, вони відігравали вагому роль у розвитку біології та її практичному використанні в країні, відкривали нові перспективи.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНИЙ У НАСТУПНИХ ПРАЦЯХ

1. Гребенник Т.А. Как в Екатеринославском Высшем Горном Училище хотели создать музей им. А.Н. Поля // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: "Історія і філософія науки і техніки". - 1998. - Вип. 3. - С. 91 - 96.

2. Гребінник Т.О. Сільськогосподарський музей у Катеринославі: не здійснені сподівання земства // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: "Історія і філософія науки і техніки". - 1998. - Вип. 4. - С.111 - 116.

3. Гребенник Т.А. Таврический естественно-исторический музей: предпосылки создания, организация, первые годы деятельности (1865 - 1906) // Библиотечное дело и краеведение. - Киев - Симферополь, 1999. - Вып. 1. - С. 23 - 29.

4. Гребенник Т.А. "Устройство" музея им. А.Н. Поля при Екатеринославском Высшем горном училище. (Документы и комментарии) // Гуманитарный журнал - Днепропетровск, 2000. - Лето - Осень. - С. 98 - 105.

5. Cавчук В.С., Гребінник Т.О. Заснування та інституціалізація Катеринославського обласного музею імені О.М. Поля // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - Київ, 2001. - Вип. 14. - С. 51 - 78.

6. Гребінник Т.О. Природничо-історичні музеї Півдня України // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - Київ - Донецьк, 2001. - Вип. 17. - С. 27 - 30.

7. Гребінник Т.О. Діяльність Й.К. Пачоського і Херсонського земства по заснуванню природничо-історичного музею // Південний архів. - Херсон, 2001.- Вип. V. - С. 86 - 93.

8. Гребінник Т.О. До питання про діяльність природничо-історичного відділу Катеринославського музею імені О.М. Поля // Історія науки, освіти і культури в Україні: традиції і сучасність: Мат. VI наук конф. молодих вчених (18 - 19 квітня 1995 р). - Київ - Миколаїв, 1996. - С. 24 - 25.

9. Гребінник Т.О. Музеї Катеринославщини в пореформену добу // Мат. міжн. науково-методичної конф.: Заселення Півдня України: проблеми національного і культурного розвитку (21 - 24 травня 1997). - Херсон, 1997. - С. 83 - 84.

10. Гребенник Т.А., Савчук В.С. Музейная тема в жизни и деятельности А. Браунера // Памяти профессора А.А. Браунера: Сб. воспом. и научн. трудов. - Одесса: Астропринт, 1997. - С. 70 - 74.

11. Гребенник Т.А. О некоторых аспектах деятельности представителей семьи Фальц-Фейнов и Скадовских в Херсонском земстве // Мат. ІІ Міжн. наук. конф.: Фальц-Фейнівські читання (25 - 27 квітня 2001). - Херсон, 2001. - С. 45 - 47.

12. Гребінник Т.О. О.А. Яната і біологічні дослідження у природничо-історичному музеї Таврійського губернського земства // Бюл. Центр. наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН. - Київ, 2001. - Випуск 2 (2). - С. 70 - 76.

13. Гребенник Т.А. Естественно-исторический музей Таврического земства в Симферополе как центр исследований по вопросам защиты растений // Збереження пам'яток науки і техніки в музеях: Історія, досвід, перспектива. - К., 2001.- С. 61 - 66.

14. Гребінник Т.О. Науково-просвітницька та популяризаторська робота земських природничо-історичних музеїв Півдня України з природознавчої та природоохоронної діяльності // Мат. І конф. молодих вчених та спеціалістів: Історія освіти науки та техніки в Україні (30 травня 2002). - Київ, 2002. - С. 43 - 49.

АНОТАЦІЇ

Гребінник Т.О. Земські природничо-історичні музеї Півдня України: організація та природознавча діяльність (60-ті роки ХІХ - початок ХХ ст.). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - Історія науки і техніки. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України. - Київ, 2002.

Дисертація присвячена висвітленню процесу виникнення та становлення природничо-історичних земських музеїв Півдня України та розвитку природознавчих досліджень в цих установах. Простежено взаємовідносини музеїв і органів місцевого самоврядування, встановлено роль останніх в організації музеїв і виробленні програм їх природознавчої діяльності.

Представлено результати історико-наукового аналізу розвитку природознавчих досліджень і основних досягнень в галузі біології і сільського господарства в природничо-історичних земських музеях Півдня України як науково-практичних центрах регіонів. Розглянуто внесок у природознавство і наукове просвітництво вченими-природознавцями, зроблений на базі цих музеїв.

Ключові слова: Україна, історія науки, природознавство, земство, природничо-історичні музеї, науково-практичні центри регіонів, наукове просвітництво.

Гребенник Т.А. Земские естественно-исторические музеи Юга Украины: организация и естественнонаучная деятельность (60-тые годы ХІХ - начало ХХ ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - История науки и техники. - Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки имени Г.М. Доброва НАН Украины. - Киев, 2002.

В диссертации представлены результаты исследования процесса возникновения и развития земских естественно-исторических музеев Юга Украины и их научно-практической деятельности. Показана необходимость создания таких структур в провинциях, где первоначально не существовало академических научных заведений: они взяли на себя посредническую роль между теорией и практикой развития сельского хозяйства. Проанализированы социально-экономические предпосылки их возникновения, прослежены взаимоотношения музеев с органами местного самоуправления, установлена роль последних в организации и развитии музеев и выработке программ их естественнонаучной деятельности.

Выяснен ряд спорных и неясных вопросов относительно процесса основания и институциализации естественно-исторических земских музеев Юга Украины (в первую очередь Екатеринославского и Херсонского). Для доказательства своей точки зрения диссертант ввел в оборот целый ряд новых, ранее неопубликованных (архивных) материалов.

Установлена роль руководителей музеев - С.А. Мокржецкого, И.К. Пачоского и Д.И. Яворницкого в формировании основных направлений исследований в каждом из музеев, показана их роль не только как организаторов, но и как ученых. Прослежены формирование штатов, проводимая кадровая политика на протяжении всего существования музеев, а также сделан сравнительный анализ деятельности естественно-исторических музеев Юга Украины.

Выявлены особенности функционирования каждого из музеев и та научная и практическая роль, которую они сыграли в результате накопления и систематизации материала, осваиваемых в сельскохозяйственном плане регионов. Доказано, что на первой ступени изучения новых регионов музейная форма работы особенно актуальна. Показаны инициативы музеев, ставшие впоследствии общегосударственными.

Определены основные этапы и направления научно-практической деятельности естественно-исторических музеев Юга Украины (в первую очередь Херсонского и Таврического), выявлены ее организационно-научные формы, позволившие выполнять музеям роль сухопутных биологических станций на Юге Украины (в большей степени Таврическому). Определены взаимосвязи и основные направления сотрудничества музеев с высшими учебными заведениями, государственными и академическими структурами, видными учеными не только в своей стране, но и за рубежом.

Представлены результаты историко-научного анализа развития исследований в естественно-исторических музеях и основных достижений в области биологии и сельского хозяйства. Показано, что в период становления естественнонаучных исследований земские музеи Юга Украины стали одной из важнейших форм организации науки и сумели внести весомый вклад в изучение флоры, фауны, геологии, почвоведения, энтомологии и других разделов естествознания.

В научный оборот введены неизвестные ранее факты истории естествознания и развития сельского хозяйства в Украине.

Рассмотрен вклад в естествознание и научное просветительство в Украине ученых-естествоиспытателей, полученный на базе этих музеев. С новых позиций рассматривается деятельность как ученых-исследователей, которые начинали свою научную карьеру в исследуемых музеях (Ф.С. Щербаков, Л.А. Молчанов, А.А. Яната, А.М. Шугуров, С.В. Меркулов, И.Н. Щеголев), так и знаменитых ученых, не только сотрудничавших с музеями, но и использовавших их как базу для своих исследований (А.А. Ячевский, И.А. Порчинский, Н.В. Курдюмов, С.В. Яцентковский, Н.А. Холодковский, А.А.. Браунер, С.И. Огнев, М.А. Мензбир, П.П. Сушкин, В.А. Ротерт, М.И. Голенкин, В.А. Траншель, А.А. Сапегин, Н.Н. Клепинин, А.Э. Ферсман, А.Н. Зайцев и многие др.).

Проведен историко-научный анализ ряда оригинальных работ, выполненных этими учеными, показано их значение в контексте развития отечественной и зарубежной науки.

Освещена научно-просветительская и популяризаторская деятельность музеев, которая занимала одно из важных мест в их работе. Многие инициативы музеев были авторскими и в дальнейшем получили распространение в других регионах. Это и составление коллекций, и консультативная деятельность по агрономии, энтомологии, бактериологии, фитопатологии и т.д. Такая работа была важна как для будущих специалистов в области сельского хозяйства, так и для населения в целом; особенное внимание уделялось работе с молодежью.

Ключевые слова: Украина, история науки, естествознание, земство, естественно-исторические музеи, научно-практические центры регионов, научное просветительство.

Grebennic T.A. Zemsky natural-historic museums of the South of Ukraine and natural activity.

Dissertation for a scientific of candidate of science (History) for the specialty 07.00.07. - History of Science and Engineering Potential and History of Science of the NAN of Ukraine. - Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to elucidation of the process of arising and formation natural-historic zemsky museums of the South of the country and development of natural historical muesligation in these establishments.

One can see interrelation of the museums and local self government underlined the role of said in formation of museums and realizing of programs their natural historic activity. It is appeared the results of historic-scientific analysis of development natural historic muesligation and main achieruments in the field of biology and agriculture in natural-historic zemstky museums of the South of the country as scientific-practical centers of regions. It is considered the payment into the natural history and scientific enlightenment in Ukraine by scientist natural historical made on the base of these museums.

Key words: Ukraine, history of science, natural history, zemstvo, natural-historic museums, scientific-practical centers of regions, scientific enlightenment.

Размещено на Allbest.ru