Культурно-просвітницька діяльність українських студентських товариств у Галичині наприкінці XIX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Культурно-просвітницька діяльність українських студентських товариств у Галичині наприкінці XIX ст.

Мисак Н.Ф., Васільєва О.С.

Студентські організації відіграли важливу роль у становленні майбутньої національно свідомої інтелігенції в Галичині. Наприкінці XIX ст. вони стають осередками наукового і товариського життя молоді з вищих навчальних закладів, захищають права та репрезентують її інтереси перед австрійською владою. Студентські організації також здійснювали активну роботу в напрямку формування особистості, через залучення молоді до наукової та культурно-просвітницької роботи в краї. Характеризуючи значення цих товариств в історії Галичини, Р.Ковалюк зауважив, що вони «з одного боку, виступали осередками національно-патріотичного виховання, підготовки української інтелектуальної еліти, а з другого були ініціаторами справ загальнонаціонального суспільного значення» [11,с.35].

На жаль, в українській історіографії дана проблема упродовж тривалого часу залишалась не надто актуальною. Увага дослідників переважно акцентувалась на суспільно-політичній діяльності студентських організацій. Участь академічних Москвофіли в ідеологічному плані вважали українців Галичини частиною спільноти, яка окреслювалась поняттям «русский народ». Представники народовецької течії вважали українців окремим народом, який має право на реалізацію своїх національних прав. товариств у процесі становлення інтелектуальної еліти українського суспільства в Галичині, їх культурно-просвітницька робота взагалі залишалася поза увагою істориків. Ця проблема досі не стала предметом спеціального дослідження, хоча окремі її аспекти висвітлені в роботах Р.Ковалюка, В. Леника, О.Середи, М.Трегуб.

Мета даного дослідження проаналізувати основні напрямки культурно-просвітницької діяльності українських студентських товариств у Галичині наприкінці XIX ст., з'ясувати їх роль у процесі формування української інтелігенції та вплив на зростання національної свідомості українського населення краю. просвітницька діяльність студентський свідомість

Перші студентські організації в Галичині виникли ще у 1860-х pp. Це були гуртки народницької орієнтації, головна мета діяльності яких полягала у національній самоосвіті, обговоренні актуальних мовно-літературних та політичних питань [17,с.380]. У 70-х pp. XIX ст. розпочався новий етап у розвитку молодіжних об'єднань: відбулося їх організаційне оформлення, поділ за ідейним спрямуванням, визначилися пріоритетні цілі та основні напрямки діяльності, чітко сформувався їх національний характер. Поступово організації перетворилися на справжні осередки виховання національно свідомої інтелігенції. У жовтні 1870 р. було засноване українське студентське товариство «Академічна Бесіда», від якого невдовзі відколовся «Академічний кружок» (москвофільського спрямування1*). У грудні того ж року утворився гурток народовецької орієнтації під назвою «Дружній лихвар». «Академічний кружок» і «Дружній лихвар» (пізніше перейменований на «Академічне братство») до початку 1890-х pp., були єдиними організаціями у Східній Галичині, які представляли і захищали інтереси української університетської молоді Слід зауважити, що до цих організацій входили лише студенти Львівського університету, а їх діяльність суворо регламентувалася «Законом про товариства» від 15 листопада 1867 р.**. Згодом у 1892 р. виникло товариство «Ватра». У 1896 р. воно об'єдналося з «Академічним братством» і в результаті такого злиття виникла «Академічна громада», яка на початку XX ст. була найчисельнішою молодіжною організацією і згуртувала в своїх лавах 68% українського студентства [12,с.9; 14,с. 51].

Першочергова мета студентських товариств полягала у забезпеченні всебічного розвитку майбутньої інтелектуальної еліти. Дану мету вони реалізовували через організацію наукового життя і дозвілля своїх членів. Керівництво товариств усвідомлювало ту роль, яку відіграватиме молодь у суспільно-політичному житті краю, а тому, насамперед, дбало про підвищення інтелектуального рівня, професійної кваліфікації і, безперечно, виховання майбутньої інтелігенції. По-перше, сприяти цьому мали різноманітні гуртки, що діяли у студентських організаціях. З часом вони перетворились на осередки наукового життя молоді, стимулювали пізнавальну активність українського студента, спонукали його до наполегливої праці на національній ниві. Характер гуртків був різноманітний: літературно-історичний, філологічний, правничий, етнографічностатистичний, економічно-соціологічний, співацький тощо. їх учасники займалися науковими дослідженнями, результати яких систематично оприлюднювали у вигляді доповідей і рефератів на публічних зібраннях [15,с.273-280].

Для реалізації наукових зацікавлень молоді та підвищення її освітнього рівня академічні товариства утримували власні бібліотеки. Керівництво студентських товариств усвідомлювало роль бібліотек в інтелектуальному розвитку молоді, тому докладало чимало зусиль для їх укомплектування. Фонди бібліотек постійно поповнювалися за рахунок придбаної літератури і часописів, а також дарунків приватних осіб. Наприклад, до збільшення книгозбірні при «Академічному братстві», яка існувала з 1876 p., активно долучалися М. Драгоманов, М.Зібер, О.Огоновський, О.Потебня, І.Франко й інші представники галицької та наддніпрянської інтелігенції [3,арк.21]. В бібліотеці були книги українською, російською, польською та німецькою мовами. Серед них слід назвати твори Марка Вовчка, М.Гоголя, Ю.Федьковича, Т.Шевченка, історичні праці В.Антоновича, Д.Зубрицького, М.Костомарова, мовознавчі дослідження О.Потебні тощо [3,арк.2-18; 4,арк.1-2].

Мали власні бібліотеки також москвофільський «Академічний кружок» та «Академічна громада» [18,с.2; 20,с.31; 23,арк.9-9 зв.;].

Ще одним напрямком культурно-просвітницької діяльності студентських товариств стала організація видавничої справи. У 1881 р. «Академічне братство» з нагоди свого 10-літнього ювілею видало «Антологію руську», до якої увійшли твори найвідоміших українських поетів і письменників (Т.Шевченка, І.Франка, С.Руданського, М.Шашкевича, Є.Гребінки, Л.Глібова, П.Гулака-Артемовського, Ю.Федьковича, Я.Головацького, М.Старицького тощо) [8,с.22; 20,с.26].

Упродовж 1880-х рр. зусиллями «Академічного братства» побачила світ серія «РуськаБібліотека» [5,с.1-2].

Власну видавничу діяльність розгорнув і «Академічний кружок», який опублікував серію оповідань Володимира Хиляка під назвою «Повести и рассказы Иеронима Анонима» [21 ,с.423].

Молодь також брала активну участь у поширенні літератури серед населення. «Академічне братство» для розповсюдження літератури у 1884 р. заснувало власний книжковий магазин. Студенти були основними популяризаторами українських книг та перекладів. Вони брали в магазині певну кількість примірників книжок і поширювали їх серед своїх знайомих, населення провінційних містечок і сіл [1,арк.2-47]. Члени «Академічної громади» активно пропагували серед молоді «Літературно-науковий вісник», розсилали передплатникам редаговані І.Франком часописи «Громадський голос», «Життя і слово», а також його поетичні збірки «Зів'яле листя», «З вершин і низин» [13,с. 126]. Такою популяризаторською діяльністю молодь намагалася сприяти підвищенню освітнього рівня населення та формуванню у свого народу національної свідомості, і тим самим долучалася до громадського життя краю.

Керівництво товариств залучало студентство до участі у різноманітних культурних заходах, намагаючись таким чином культивувати у нього певні моральні цінності: повагу до народних традицій та історичного минулого рідного краю, доброту, милосердя тощо. Загалом усі акції, в яких брали участь члени молодіжних організацій умовно можна поділити на три групи: патріотичні, доброчинні та музично-розважальні заходи. Наприклад, для «Академічного кружка» традиційним було вшанування пам'яті голови Головної руської ради (1848) митрополита Григорія Яхимовича [18].

Щорічним заходом, в якому брали участь студентські товариства різних ідеологічних спрямувань були Шевченківські урочистості [18].

Наступний напрямок культурно-просвітницької роботи академічних товариств доброчинна діяльність. Молодь влаштовувала різноманітні заходи, під час яких збиралися кошти на видання книг, на допомогу постраждалим внаслідок стихійних лих, на лікування хворих громадських або культурних діячів краю тощо. Наприклад, «Академічний кружок» у 1890 р. організував танцювальний вечір, під час якого збиралися пожертви в допомогу мешканцям тих районів Галичини, котрі через неврожай і погані погодні умови потерпали від голоду [24,с.2].

Студентські товариства, реалізовуючи виховні цілі, також дбали про дозвілля молоді, а тому постійно влаштовували музично-декламаційні вечори, бали, театральні постановки тощо. Зокрема, у 1893 р. члени «Ватри» разом з іншими організаціями брали участь у постановці «крайової» театральної вистави [7,арк.22].

Одним із найвизначніших заходів, організованих «Академічною громадою», було святкування 25-літнього ювілею літературної діяльності І.Франка. З нагоди цієї події студентське товариство власним коштом здійснило видання і розповсюдження серед населення збірки Каменяра «Мій ізмарагд», зібрало кошти на подарунок письменникові [2,с.310-311; 16,с.425].

Академічні товариства усвідомлювали необхідність для майбутнього розвитку нації підвищення освітнього рівня широких верств населення та роль у цьому процесі студентства. Тому одним із напрямків їх просвітницької роботи була організація студентських мандрівок, під час яких молодь не лише поглиблювала свої знання з історії й географії рідного краю, знайомилась із звичаями і традиціями рідного народу, а й влаштовувала різноманітні публічні відчити, лекції, музично-декламаційні вечори, на які збиралася велика кількість населення того чи іншого містечка або села. Перша така мандрівка, в якій взяли участь не лише студенти, а й учні гімназій та реальних училищ, відбулася у 1884 р. Безпосереднім ініціатором та організатором цієї екскурсії був І.Франко, який на той час тісно контактував з «Академічним братством». Він же написав широку віршовану програму заходу, яку організаційний комітет видав окремою брошурою під назвою «В дорогу!» [25,с.Ї36]. Маршрут подорожі, яка тривала упродовж місяця, розпочинався в Дрогобичі, пролягав по мальовничих гірських місцевостях Бойківщини, Покуття і Гуцульщини, і завершувався в Кутах [18]. У головних пунктах мандрівки (Дрогобич, Корчин, Болехів, Станіславів) молодь організовувала музичнодекламаційні вечори з танцями, які, крім розважальної мети сприяли налагодженню контактів з українською провінційною інтелігенцією. У мандрівці взяли участь члени українських академічних товариств, інтелігенція з Наддніпрянщини та навіть польські студенти [22,с.251-252]. Оскільки мандрівки мали і просвітницьку мету, то на вечорах читалися лекції на історичну і суспільно-політичну тематику. Ці заходи не залишалися поза увагою органів влади, що в будь-якій спробі поширення просвіти серед населення вбачали небезпеку політичної агітації. Також урядові інституції побоювалися можливості соціалістичної пропаганди серед молоді (через участь у мандрівці І.Франка), а тому працівники поліції часто під виглядом глядачів були присутніми на вечорах, що організовували мандрівники [24,с.135; 10,с.64].

У 1886 р. члени «Академічного братства» організували екскурсію по маршруту Перемишль Добромиль Дрогобич. Беручи участь у мандрівці молодь ставила перед собою завдання поширення просвіти серед населення. Тому ще під час приготувань організатори цього заходу запланували 2 серпня обов'язково відвідати Добромиль. Саме в той день там відбувався ярмарок і до міста з'їжджалася велика кількість населення з навколишніх сіл. Для зближення з селянами молодь організувала в Добромилі музично-декламаційний вечір, а щоб залучити більшу кількість глядачів, зменшила вартість вхідного квитка [6,арк. 1-2].

У 1887 р. члени «Академічного братства» здійснили подорож по Золочівщині і Сокальщині, у 1888 р. з Станіслава до Снятина. Під час цих заходів молодь продовжувала організовувати музично-декламаційні вечори, налагоджувала контакти з провінційною інтелігенцією [9,с.213].

У другій половині 1890-х рр. практику здійснення студентських прогулянок продовжила «Академічна громада». Влаштовували власні студентські мандрівки і члени «Академічного кружка». Наприклад, влітку 1886 р. москвофільська молодь здійснила дві прогулянки: ЗІ серпня з Станіслава через Броди в Перемишль, а 21 вересня зі Львова до Самбора [18].

Молодіжні мандрівки виконували три важливі функції: пізнавальну (їхні учасники знайомилися з географією, історією, звичаями і традиціями рідного краю), просвітницьку (молодь спілкувалася з селянами та міщанами, читала для них різноманітні лекції про нагальні проблеми суспільно-політичного життя), розважальну. Це, безумовно, сприяло вихованню патріотизму, небайдужості до проблем рідного краю, формуванню національної свідомості у студентства, а також його особистісному становленню як майбутньої інтелігенції, що була покликана відіграти провідну роль у розбудові Української держави.

Висновки

Отже, українські студентські товариства були не лише організаціями, які обстоювали права та інтереси слухачів вищих навчальних закладів, дбали про покращення їхнього матеріального добробуту. Вони також залучали молодь до участі в громадському житті Галичини через активну культурно-просвітницьку діяльність як в студентському середовищі, так і серед широких верств населення. Як зауважив

О.Маковей, студентські товариства давали молоді національне виховання [19,с.26]. В них юнаки формувалися як особистість. Залучаючи молодь до активної суспільнополітичної діяльності, студентські організації сприяли виробленню в неї чіткої ідейної позиції. Займаючись просвітницькою роботою серед широких верств населення, зокрема серед селянства, молодіжні об'єднання впливали на зростання національної свідомості українства, і тим самим брали участь у націотворчих процесах в Галичині наприкінці XIX ст.

Список використаних джерел

Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки HAH України ім. В.Стефаника. Ф. 166 (Дружній лихвар). Спр. 21/п.2.

ГнатюкВ. Про ювілей !Франка в 1898 р. / В.Гнатюк // Іван Франко у спогадах сучасників. Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1956. -С. 306-312.

Державний архів Львівської області. Ф.297 (Товариство «Академічне братство» у Львові). Оп. 1. Спр.2.

Там само. Ф.297. Оп.1. Спр.6.

Там само. Ф.297. Оп.1. Спр.8.

Там само. Ф.297. Оп. 1. Спр. 10.

Там само. Ф.297. Оп.1. Спр.27.

З історії української молодіжи в Галичині, 1871-1884: Історичний очерк розвою Товариства «Дружний Лихвяр». опісля «Академічне Братство», 1871-1885. / 3 передмовою д-ра І.Франка.// Записки НТШ. Т. LV. Львів. 1903. С. 1-26.

Качкан В.А. Українське народознавство в іменах: навч. посіб. Ч. 1 / В.А.Качкан. К. : Либідь. 1994. 320 с.

Кирчів Р.Ф. Слідами однієї Франкової мандрівки / Р.Ф.Кирчів // Шляхами Івана Франка на Україні. Львів : Каменяр. 1982. С. 59-67.

Ковалюк Р. Національно-патріотичний рух студентської молоді Галичини в 1900-1914 роках // Галичина. 2002. -№ 8. С. 35-46.

Ковалюк PT. «Ватра» академії / P. Т. Ковалюк. Львів : Світ. 1999. 104 с.

Кравченко Є.. Баб'як П. Іван Франко й «Академічна громада» / Є.Кравченко. П.Баб'як // Жовтень.-1981.-№ З,-С. 125-128.

Леник В. Українська організована молодь (Молодечі організації від початків до 1914 р.) / Леник В. Мюнхен-Львів, 1994. 181 с.

Мисак Н. Студентські товариства у Східній Галичині як осередки формування української інтелігенції наприкінці XIX ст. / Н.Мисак // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: «Гуманітарні науки». Львів, 2005. Вип. 5. С. 273-280.

Мочульський М. З останніх десятиліть життя І. Франка (1896-1916) / М.Мочульський // Іван Франко у спогадах сучасників. Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1956. С. 422-443.

Середа О. Громади ранніх народовців у Східній Галичині (60-ті роки XIX століття) /

Середа // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Випуск 9 : Ювілейний збірник на пошану Феодосія Стеблія. / HAH України, Інститут українознавства ім.

Крип'якевича. Львів, 2001. -С. 378-392.

Слово (Львів). 1882 1886.

Сов'як Р. Остап Нижанківський. Нарис про життя і творчість / РСов'як. Дрогобич, 1994. 88 с.

Трегуб М.М. Українські студентські товариства у Львові другої пол. XIX поч. XX ст. (Огляд архівних документів) / М.М.Трегуб // Записки Львівської наукової бібліотеки ім.

В.Стефаника. Випуск 1, 1992. -К. : Наукова думка, 1993. -С. 23-34.

Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 p. / І. Франко // Франко І. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. Т. 41: Літературно-критичні праці (1890-1910). К. : Наукова думка, 1984. -С. 194-470.

Франко І. Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 p. / І. Франко Il Франко

І. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. Т. З : Поезії. К. : Наукова думка, 1976. С. 250-262.

Центральний державний історичний архів України у м. Львові. Ф. 506 (Товариство руських студентів «Друг»). On. 1. Спр. 1.

Червоная Русь (Львів). 1890. Ч. 94.

Якимович Б. Книга, просвіта, нація. Видавнича діяльність Івана Франка у 70-80-х роках XIX ст. / Б.Якимович Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича HAH України,

Размещено на Allbest.ru